Культура безпеки праці як складова професійної діяльності фахівця з охорони праці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»

кафедра безпеки праці та навколишнього середовища

КУЛЬТУРА БЕЗПЕКИ ПРАЦІ ЯК СКЛАДОВА ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ФАХІВЦЯ З ОХОРОНИ ПРАЦІ

Мовмига Наталія Євгенівна кандидат психологічних наук, доцент

Мезенцева Ірина Олександрівна кандидат технічних наук, доцент

Панчева Ганна Михайлівна кандидат технічних наук, доцент

Ященко Лариса Олександрівна кандидат технічних наук, старший викладач

м. Харків



Анотація

культура безпека праця людський

Технологічний прогрес та інтенсивний вплив конкуренції стрімко змінюють умови праці, планування та організацію трудового процесу. Першорядне значення належить законодавству, але саме собою воно недостатньо у тому, щоб керувати цими змінами і попереджати нові виробничі небезпеки та ризики. В управлінських системах, які функціонують у соціальному середовищі, головним і провідним є людський фактор. В даному ракурсі ми актуалізуємо питанням удосконалення менеджменту підприємств з точки зору безпеки та охорони праці, зокрема формування культури безпеки праці на підприємстві. В роботі приведені дані щодо напрацювань з культури безпеки праці зарубіжних та вітчизняних авторів, розглянуто сучасні підходи до формування культури безпеки праці та визначено основні положення, принципи та аспекти. Стаття присвячена аспектам раціонального використання людського ресурсу в питаннях безпеки, сформованості та підвищенню культури безпеки, підвищенню ступеню професійної відповідальності з безпеки діяльності та сінергійному поєднанню людського ресурсу з організаційною системою культури безпеки праці на підприємстві. Культура безпеки має розглядатися в якості невід'ємної частини професійної активності та довгострокової ефективної діяльності підприємства, та є важливою складовою працеохоронного менеджменту. У статті також визначається професійна діяльність фахівця з охорони праці в цьому напрямі та основні аспекти його професійної культури. Культура безпеки професійної діяльності є інтегральною якістю особистості фахівця з охорони праці, що характеризується цілісною єдністю його знань, умінь щодо попередження небезпечних ситуацій і загроз, і ступеня готовності до саморозвитку, засноване на глибокому усвідомленні пріоритету безпеки під час розв'язання будь-яких професійних завдань. В роботі визначено провідну роль фахівця з охорони праці з формування та розвитку сприятливої культури безпеки праці на підприємстві, підвищення інтересу працівників до питань власної безпеки.

Ключові слова: працеохоронний менеджмент, безпека праці, культура безпеки праці, фахівець з охорони праці, професійна діяльність, компетентність.



Annotation

Movmyga Nataliia Yevhenivna PhD of Psychology, Associate professor, Department of Occupational and Environmental Safety, National Technical University «Kharkiv Polytechnic Institute», Kharkiv

Mezentseva Iryna Oleksandrivna PhD, Associate Professor, Department of Occupational and Environmental Safety, National technical university «Kharkiv polytechnic institute», Kharkiv

Pancheva Hanna Mykhaylivna PhD, Associate professor, Department of Occupational and Environmental Safety, National Technical University «Kharkiv Polytechnic Institute», Kharkiv

Yashchenko Larysa Oleksandrivna PhD, Senior lecturer, Department of Occupational and Environmental Safety, National Technical University «Kharkiv Polytechnic Institute», Kharkiv

OCCUPATIONAL SAFETY CULTURE AS A COMPONENT OF THE PROFESSIONAL ACTIVITY OF AN OCCUPATIONAL SAFETY SPECIALIST

Technological progress and the intense influence of competition are rapidly changing working conditions, planning and organization of labor processes.

Legislation is of primary importance, but by it self it is not sufficient to manage these changes and prevent new industrial hazards and risks. In managerial systems that function in a social environment, the main and leading factor is the human one. In this perspective, we update the issue of improving the management of enterprises from the point of view of occupational safety and health, in particular, the formation of a culture of occupational safety at an enterprise. The paper examines modern approaches to the formation of an occupational safety culture and defines the main provisions, principles and aspects. The article is devoted to the issues of rational use of human resources concerning safety, formation and improvement of safety culture, increasing the degree of professional responsibility for the safety of activities and synergistic combination of human resources with the organizational system of occupational safety culture at an enterprise. Safety culture should be considered as an integral part of professional activity and long-term effective activity of the enterprise, and is an important component of occupational health and safety management. The article also defines the professional activity of a labor protection specialist in this direction and the main aspects of his professional culture. The safety culture of professional activity is an integral quality of an occupational safety specialist, characterized by the integral unity of his knowledge, skills in preventing dangerous situations and threats, and the degree of his readiness for selfdevelopment, based on a deep awareness of the priority of safety when solving any professional problems. The work defines the leading role of an occupational safety specialist in the formation and development of a positive culture of occupational safety at an enterprise, increasing the interest of employees in matters of their own safety.

Keywords: occupational safety management, occupational safety, occupational safety culture, occupational safety specialist, professional activity, competence.



Постановка проблеми

Проблема культури безпеки праці актуальна як для великого, так і для малого бізнесу в українському та зарубіжному суспільстві. Сучасній людині недостатньо мати різноманітні знання в галузі технології, вміти застосовувати їх на практиці, вона повинна розуміти та долати обмеження технологій, передбачати наслідки власних дій, у тому числі й помилкових, докладати зусиль для забезпечення безпечної роботи в умовах, що погіршуються. Вміти грамотно та відповідально діяти в небезпечних та нестандартних умовах та ситуаціях. Ці вміння загалом описують поняття культури безпеки. Важливим є оцінка сформованості та підвищення культури безпеки. У цьому ключі важливо розглядати професійну діяльність та компетентність працівника у питаннях безпеки праці, психологічні засади навчання безпеки трудової діяльності, значущість культурного феномену у процесі забезпечення належного стану безпеки у сфері соціально-трудових відносин. Організаційна культура безпеки формується на основі складного переплетіння зовнішніх та внутрішніх факторів. Існує наявність кореляції між економічними успіхами та постійним вдосконаленням заходів з покращення стану культури безпеки праці на кожному конкретному об'єкті. Культура безпеки має розглядатися в якості невід'ємної частини професійної активності та довгострокової ефективної діяльності підприємства. Перспективним напрямом реалізації соціально-психологічної політики у сфері підвищення культури безпеки праці є формування свідомої культури безпеки праці працівників.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

На сьогодні відомі дослідження з необхідності формування «культури безпеки» (В. Бегун, С. Данченко, В. Кузнецов, О. Михайлов, О. Русак та ін.), «культури особистої безпеки» (Н. Лизь, В. Мошкін та ін.). Формування культури безпеки молоді під час навчання в закладах освіти досліджували такі педагоги як: С. Абрамова, В. Акімов, Ю. Воробйов, Л. Горина, Р. Дурнев, М. Зоріна, В. Мошкін, І. Немкова, В. Сапронов, та ін.; безпосередньо, в системі професійної освіти: В. Бегун, О. Дронов, О. Запорожець, М. Зоріна, В. Михайлюк, М. Усачев, О. Шароватова та ін. Проблеми виховання культури безпеки життєдіяльності знаходять своє відображення у роботах провідних вчених, зокрема В. Бєгуна, В. Заплатинського, О. Кобилянського, В. Михайлюка, І. Науменка, Л. Сидорчука та ін. Аналіз проблеми показує, що культура безпеки, як базисний принцип безпеки формується на пріоритетних сферах діяльності людини. Цінність культури охорони праці у виробничому процесі в своїх роботах обґрунтовують О. Горностай, О.Станіславчук, В. Решетняк та ін.

В зарубіжній науковій літературі відзначається суттєве зростання кількості публікацій про поведінку, засновану на безпеці (behavior-basedsafety, BBS), в яких відображається досвід різних організацій підвищення культури безпеки праці. Автори Vierendeels G., Guldenmund F., Reniers G., Nunu W.N., Kativhu T, Li H., Lu M. зазначають, що автоматичний моніторинг поведінки на робочому місці, кількісний вимір показників безпеки, розслідування потенційних причин небезпечної поведінки призводять до підвищення ефективності управління безпекою. Choudhry R.M., Van Nunen K., Ponnet K. стверджують, що підхід, заснований на постановці цілей, зворотний зв'язок та ефективному вимірі поведінки безпеки, при правильному застосуванні відповідальним керівництвом може значно покращити показники безпеки.

Метою статті є визначення ролі культури безпеки праці в системі працеохоронного менеджменту та культури безпеки праці як складової професійних обов'язків фахівця з охорони праці.



Виклад основного матеріалу

Механізм управління притаманний всім, без винятку, галузям діяльності людей. Він забезпечує пошук і застосування засобів, методів і форм здійснення накреслених змін у діяльності людей. Підприємства також повинні постійно реагувати на зміни, що відбуваються у сфері безпеки праці, та розробляти ефективні засоби у вигляді динамічних стратегій управління. Позитивний вплив впровадження систем охорони здоров'я та професійної безпеки персоналу на рівні підприємства, як на зниження небезпек та ризиків, так і на продуктивність, нині визнається урядами, роботодавцями та працівниками у всьому світі. Багато підприємств виявляють зацікавленість у ефективності та демонстрації можливостей управління охороною праці та професійною безпекою працівників [1].

Працеохоронний менеджмент є складовою менеджменту будь-якої організації (установи, підприємства, фірми, компанії і т.д.) незалежно від форми власності та відрізняється тим, що основним його завданням є виявлення та реалізація управлінських рішень щодо забезпечення безпеки праці. Управління охороною праці здійснюється з метою створення і підтримки безпечних умов праці працюючих, що забезпечують високі економічні показники виробничої діяльності. До функцій працеохоронного менеджменту на будь-якому рівні управління належать не тільки такі традиційні функції, як організація, планування, контроль за станом безпеки праці, стимулювання виконання працеохоронних заходів, а й аналіз виробничого травматизму та захворюваності, оцінку стану охорони праці, регламентування допуску до керівництва роботами та їх ведення. Крім цього, на сьогодні до його функцій відносять управління технічною безпекою, управління працеохоронною культурою, працеохоронною психологією і інформаційною технологією.

Особливість сучасного менеджменту охорони праці полягає в використанні системного, процесного і ситуаційного підходів до вирішення проблем з охорони праці, які передбачають широкий спектр взаємозалежних дій, спрямованих на зниження виробничого ризику і підвищення безпеки персоналу, на зміщення акцентів на такі категорії діяльності, що забезпечують успішність функціонування і формування підприємства як надійного, професійно й екологічно безпечного партнера з високою організаційною культурою, якістю процесів праці і послуг та наявністі багатоцільової політики, ключова ланка якої людина.

Працеохоронний менеджмент сприяє, з одного боку, зменшенню кількості нещасних випадків на виробництві, захворювань персоналу, виробничих аварій, з іншого боку - підвищує мотивацію до праці, мотивацію до безпечної професійної діяльності, збільшує продуктивність праці, таким чином, покращує інші економічні показники. Складність сучасних виробництв вимагає комплексного підходу до оптимізації охорони праці і створення інтегрованих систем менеджменту. У таких умовах підприємства вирішують наступні завдання: навчають працюючих усім питанням охорони праці; забезпечують безпеку виробничого устаткування; забезпечують безпеку споруд і будівель; забезпечують безпеку виробничих процесів; нормалізують умови праці [2].

Сучасні дослідження показують, що виникнення виробничого травматизму, в першу чергу залежить від «людського фактору». Порушення вимог безпеки праці, що виявляються в ході обстежень підприємств, при розслідуванні нещасних випадків, свідчать, що основними причинами нещасних випадків на виробництві насамперед є: порушення трудової та виробничої дисципліни виконавцями робіт, недодержання вимог інструкцій з охорони праці, допуск до роботи без навчання та перевірки знань з питань охорони праці, відсутність або недосконалість системи управління охороною праці, складні професійні умови, проблеми психологічної та фізіологічної напруги працівника, хронічна втома, конфліктні ситуації і т.д. Іншими словами, виробничий травматизм є наслідком порушення в організації трудового процесу посадовцями та фахівцями з охорони праці, недоліки формування професійної компетентності керівників робіт, співпраці працівників і керівництва, недоліки сучасних методів управління трудовими процесами і виробництва в цілому. Крім того, недостатньо уваги приділяється суб'єктивним чинникам, що знижують безпеку діяльності фахівців, тобто безпеці професійної поведінки працівника. Рішення проблем «людського чинника» також вимагає своїх специфічних методів і досить високого професіоналізму у осіб, що застосовують ці методи на практиці.

Огляд численних досліджень з розвитку підприємств показує, що в даний час ролі людського чинника надається велике значення на всіх рівнях виробничого процесу, незалежно від сфери діяльності та галузі. Сформовано наукові школи та напрямки з поглибленого дослідження ролі людського чинника, розробляються та вдосконалюються методики безпеки на підприємстві, впроваджуються програми щодо зміни поведінки [3].

Досить новою концепцією в сучасній літературі є концепція Культури безпеки праці. Це поняття пов'язані з поняттям «культура охорони праці», яке, своєю чергою, безпосередньо є ставленням до охорони праці з боку керівництва і самих працівників. Чи покращує систему охорони праці в організаціях культура безпеки праці, чи вона є важливою частиною працеохоронного менеджменту та чи залежить вона від професійної діяльності фахівців з безпеки?

Працеохоронний менеджмент в ринкових умовах пред'являє сучасні вимоги до професійної компетентності фахівців з охорони праці та промислової безпеки із специфічними знаннями і уміннями в області стратегії управління безпекою. А світовий досвід ведення господарства переконує, що впровадження в професійні відносини норм, дотримання яких створило б атмосферу єдності цілей кожного учасника управління, дає змогу досягати високих рівнів організації діяльності підприємства, особливо з питань безпеки [4].

Сучасний фахівець з охорони праці повинен володіти вичерпними знаннями та навичками з питань організації і управління процесами, забезпечення охорони і безпеки праці, а також створення умов їх підтримки й динамічного розвитку. Забезпечення охорони і безпеки праці як в державних, так і приватних структурах неможливо без удосконалення методів управління, без вмілого управління створенням умов безпечної праці [4].

В зв'язку з цим встає питання про нові та сучасні підходи до профілактики травматизму на виробничих підприємствах в системі управління працеохоронною політикою підприємства.

Важливо розуміти, що людський чинник - система суб'єктивних особливостей трудового процесу, що характеризується комплексом психофізіологічних властивостей людини (сприйняття інформації, ухвалення рішень, психологічні установки і т.п.) і його соціальних ролей, відіграє важливу роль в промисловій безпеці і охороні праці.

Основний парадокс проблеми впливу людського чинника полягає в тому, що будь-яка психічно нормальна людина ніколи не стане прагнути до отримання травми. Чому ж тоді роль суб'єктивних чинників виробничого травматизму, на думку фахівців, є домінуючою?

Ризик людського чинника, як і будь-які інші небезпеки, має свої особливі джерела. Однією із головних помилок при управлінні людським чинником існує спроба управляти вузьким набором причин - «небезпечною поведінкою» або «схильністю до ризику». Але це дуже незначний підхід до цієї проблеми.

Сучасні погляди на проблему надійності людини ґрунтуються на концепції впровадження культури безпеки праці. Стверджується, що «культура безпеки представляє новий спосіб концептуалізації процесів управління ризиками в організаційному та інших контекстах».

Поняття «культура безпеки» вперше з'явилося в процесі аналізу причин і наслідків Чорнобильської аварії, здійсненого Міжнародним агентством з атомної енергії (МАГАТЕ). Було визнано, що саме відсутність культури безпеки стала однією з причин трагедії. Міжнародна консультативна група з ядерної безпеки при Генеральному директорі МАГАТЕ запропонувала наступне визначення цього поняття: «Культура безпеки - це такий набір характеристик і особливостей діяльності організацій та поведінки окремих осіб, який встановлює, що проблемам безпеки атомних станцій, як таким, що мають вищий пріоритет, приділяється увага, яка визначається їх значущістю» [5].

Вслід за МАГАТЕ концепцію культури безпеки підтримали Міжнародна організація праці, Міжнародна організація цивільної авіації, Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ), Всесвітня організація трубопровідного транспорту, Міжнародна асоціація з радіаційного захисту та інші авторитетні міжнародні інституції. Так поступово цей термін почали розповсюджувати на усі сфери людської діяльності та застосовувати як до окремої людини, так і до суспільства в цілому. В науковій літературі культура безпеки визначається як рівень розвитку людини і суспільства, що характеризується значущістю забезпечення безпеки життєдіяльності в системі особистісних і соціальних цінностей, безпечної поведінки в повсякденному житті і в умовах небезпечних та надзвичайних ситуацій, рівнем захищеності від загроз і небезпек в усіх сферах життєдіяльності [6].

У науковому співтоваристві розробляються нові підходи, методології, моделі, покликані підвищити інтерес працівників різних підприємств до питань власної безпеки.

Наприклад, в Україні вже почали запроваджувати новітні британські практики з формування культури безпеки на підприємстві: Програма «Серця й уми»: програма спрямована на створення культури безпеки, зміну ставлення і звичок людей, містить методи дій в різних ситуаціях, пов'язаних з небезпекою на виробництві.

Програма «Серця й уми» (Hearts and minds) була розроблена Енергетичним інститутом (Energy Institute), Велика Британія, задля розвитку лідерства сучасних підприємств в становленні культури безпеки та спрямована на створення культури безпеки, зміну ставлення і звичок людей, містить методи дій в різних ситуаціях, пов'язаних з небезпекою на виробництві. Створення програми ініційовано компанією Shell на підставі більш ніж 20-річного досвіду психологічних досліджень поведінки людини в умовах праці, які проводили університети Лейдена, Манчестера і Абердена. Методологія програми розроблена на основі досліджень вчених-засновників вивчення безпечної поведінки людини в професійній діяльності, зокрема Д. Паркера, Дж. Різона, А. Снеддона, П. Хадсона та ін.

Перевагами цієї програми є:

- запропоновані інструменти розвитку культури безпеки, засновані на академічних дослідженнях;

- проста і зрозуміла мова теоретичних блоків;

- інструменти можуть бути використані на практиці не тільки експертами, а й початківцями, що переймаються питаннями охорони праці (ОП);

- наявність у більшості логічних блоків практикумів, що дозволяє більшу частину навчання співробітників або внутрішніх тренерів підприємства з ОП проводити на їх власному досвіді;

- проведення навчань за цією програмою в невеликих групах по 20 осіб, оскільки під час практикумів відбувається моделювання і вирішення різних виробничих ситуацій [7].

Культура безпеки для всіх видів діяльності, організацій та окремих осіб на всіх рівнях ієрархії має ґрунтуватися на певних принципах, серед яких:

- спрямоване на безпеку мислення, яке формує внутрішню критичну позицію, що виключає благодушність і передбачає прагнення до досконалості, розвиток почуття персональної відповідальності у питаннях безпеки;

- особисте усвідомлення кожним працівником важливості та значущості забезпечення безпеки;

- знання та компетентність, що забезпечуються через підготовку і неухильне виконання посадових інструкцій та самопідготовку персоналу;

- прихильність до пріоритетів безпеки вищого керівництва організації і всебічна її демонстрація персоналу;

- формування відповідної внутрішньої позиції окремих осіб через мотивацію, методи керівництва, постановку цілей і створення системи заохочень і покарань;

- високий рівень знань і компетентності керівників, що забезпечують підготовку персоналу і реалізацію заходів безпеки;

- відповідальність за індивідуальну діяльність шляхом визначення та опису відповідних посадових обов'язків;

- регулярне здійснення нагляду, контролю та аудиту стану систем, безпеки підприємства і підготовки персоналу; готовність належним чином реагувати на критичну позицію окремих осіб.

На сьогодні культуру безпеки вважають, як норму поведінки, природну реакцію, набутий рефлекс цивілізованої людини щодо потенційної можливості прояву загрози небезпеки, правильну реакцію, що стала повсякденною звичкою і нормою. Саме наявність такої реальної культури безпеки і стає показником якості зрілості й розвиненості суспільства. Разом з тим, на сучасному етапі для суспільства характерним є низький рівень популяризації культури безпеки, незважаючи на загальновизнану цінність здоров'я людини, що є основою безпеки [8].

Виходячи з цього складовими положень культури безпеки визнаються:

- на індивідуальному рівні - це світогляд, норми поведінки, індивідуальні цінності та підготовленість людини у сфері безпеки життєдіяльності;

- на колективному рівні - корпоративні цінності, професійна етика та мораль, підготовленість персоналу у сфері безпеки;

- на суспільному рівні - традиції безпечної поведінки, суспільні цінності, підготовленість всього населення у сфері безпеки життєдіяльності [7]. Найважливішими аспектами під час формування культури безпеки виступають такі:

- безперервна підтримка, постійна участь і демонстрація особистого прикладу першими особами: вирішення проблеми формування стійкої культури охорони праці на підприємстві полягає в тому, що керівники повинні не тільки формально проводити профілактичні роботи з охорони праці, а й особисто зустрічатися з працівниками для обговорення питань безпеки на робочих місцях. Культура охорони праці має бути орієнтована як на керівників, так і на працівників підприємства;

- формування компетентної служби охорони праці, яка здатна методологічно підтримати роботу з виявлення та усунення ключових ризиків;

- культура безпеки професійної діяльності фахівців з безпеки, що характеризується цілісною єдністю його потреб, знань, умінь щодо попередження небезпечних ситуацій і загроз, і ступеня готовності до саморозвитку, засноване на глибокому усвідомленні пріоритету безпеки під час розв'язання будь-яких професійних завдань;

- обов'язкова робота з керівниками середньої ланки для формування критичної маси керівників, які поділяють і застосовують нові підходи до безпеки в щоденній діяльності.

Мотивація та поведінка працівників у питаннях безпеки праці, визначається тим, як вони сприймають пріоритети в охороні праці, які формують безпосередні керівники та адміністрація. Цей підхід дасть змогу усунути формальне виконання правил безпеки і дозволить залучити працівників до процесу створення культури безпеки праці на підприємстві.

Еволюцію культури безпеки на підприємстві можна розбити на етапи:

1) «реагуючий» рівень травматизму: працівники дотримуються правил безпеки виключно через природні інстинкти;

2) «залежний» рівень: вимоги з охорони праці дотримуються чітко, під час здійснення нагляду.

3) «незалежний» рівень: працівники керуються не інстинктами, а свідомістю, вони переконані у важливості стандартів охорони праці та дбають не лише про свою безпеку, а й також можуть зробити зауваження або навіть зупинити роботу колеги в разі порушень ним правил охорони праці;

4) «взаємозалежний» рівень: це командна робота всього колективу підприємства. Для того, щоб досягти такого рівня виробничої безпеки, компаніям необхідно використовувати комплексні інструменти - постійне навчання, аудити виробничої безпеки, перегляд політики найму.

Культура безпеки є позитивною, коли робітники впевнені, що безпека - ключова цінність підприємства. Цього можна досягти, якщо: працівники довіряють своєму керівництву; політика охорони праці втілюється в життя; рішення керівництва демонструють турботу про людей (нарівні з турботою про підвищення доходів); працівники роблять свій внесок у вирішення виробничих проблем і отримують позитивну оцінку своєї діяльності. Виробнича безпека має закладатися вже на етапі планування і забезпечуватися на всіх етапах виробничого процесу. Заходи з охорони праці мають бути інтегровані в загальний комплекс заходів щодо забезпечення стабільності виробництва. Політика охорони праці - ключ до створення культури безпеки.

Потенціалом розвитку культури безпеки є оцінка та управління внутрішніми факторами, такими як: переконання і світогляд людей, а також культура організації загалом. Дотримання заходів безпеки має стати справжнім переконанням і потребою кожного з нас не тільки в робочий час, а й у повсякденному житті. Для популяризації культури безпеки планується застосовувати неформальні підходи: просування ідей і правил через мультфільми, комікси, кросворди з безпеки руху та охорони праці, яскраві пам'ятки.

Міжнародною організацією праці з питань охорони праці та техніки безпеки було проголошено таке визначення превентивної культури безпеки: «Це культура, в якій право на безпечне та сприятливе для здоров'я професійне середовище дотримується на всіх рівнях, при цьому уряд, роботодавці і працівники активно беруть участь в її забезпеченні за допомогою системи встановлених прав та обов'язків, принципу запобігання надається найвищий пріоритет». Новий девіз Всесвітнього дня безпеки та здоров'я на роботі у 2022 році звучить так: «Формуємо разом позитивну культуру безпеки та здоров'я» (World Day for Safety and Heal that Work 2022 -- Acttogethertobuild a positive safety and health culture) [9].

Нині склалося розуміння того, що дана категорія повинна бути застосована не тільки до персоналу потенційно небезпечних об'єктів, але й до кожного робітника окремо та суспільства в цілому. Для визначення культури безпеки, її складових частин, аспектів, властивостей в літературі використовуються різні терміни. Наприклад, в англомовних публікаціях часто зустрічаються словосполучення «safety culture» (безпека культури); «security culture» (безпека культури), «culture of security» (культура безпеки), «sumval culture» (виживання культури), «culture for survіval» (культура виживання) тощо. Серед ознак цього поняття науковці найчастіше виокремлюють такі, як: «набір характеристик і особливостей діяльності та поведінки», «складова організаційної культури, що впливає на робочі відносини і поведінку», «способи та результати розумної життєдіяльності людини», «певний рівень розвитку творчих сил і здібностей людини», «процес збереження та розвитку цінностей, норм і традицій» тощо [11-15]. Тобто, це сукупність певних характеристик, особливостей, способів та результатів поведінки людини, вони логічно зв'язані з певним змістом - забезпеченням безпеки, і в більшій мірі в умовах професійної діяльності. Таким чином, розуміється ціннісне ставлення людини (фахівця) до безпеки, що впливає на її поведінку та професійну діяльність.

Тобто, ми можемо підсумувати: культура безпеки - це система поглядів, переконань та цінностей людини (фахівця), що визначають її ставлення до безпеки (особистої, виробничої, колективної тощо) і впливають на виробничі відносини, поведінку та професійну діяльність, а також сукупність певних характеристик, особливостей, способів та результатів поведінки людини (фахівця).

Основу культури безпеки становлять загальнолюдські імперативи та цінності, а також історично сформовані способи їх сприйняття та досягнення. До таких у складі культури безпеки належать: основні (життя, здоров'я, безпека, добробут, комфорт), соціальні (схильність до ризику, особиста незалежність, життєвий успіх), політичні (воля, законність), моральні (благо, справедливість, взаємодопомога), релігійні (Закон Божий, порятунок, благодать), естетичні (ідеал, гармонія, досконалість) [10].

На сьогоднішній день в обороті сучасного фахівця з охорони праці використовуються такі поняття, як «усвідомлена безпека», «поведінковий аудит», «організаційний клімат», «культура спілкування», «культура охорони праці» та «культура безпеки праці». У цьому під «культурою охорони праці» розуміється високий рівень розвитку системи збереження життя та здоров'я працівників у процесі праці [10].

Під культурою безпеки виробництва з одного боку розуміються цінності, уявлення та принципи, які є основою в управлінні системою безпеки праці, а з іншого - система впровадження та поведінкових реакцій щодо реалізації цих принципів.

Ось чому, говорячи про культуру безпеки сьогодні, слід зазначити, перш за все, сьогоднішній світовий тренд у цій галузі - це так звані інструменти лідерства. Поняття «культура охорони праці» та «культура безпеки виробництва» практично тотожні і мають бути комбінацією: лідерства, участі керівників усіх рівнів та залучення працівників у дотримання заходів безпеки.

Ефективна робота всіх елементів забезпечує функціонування та безперервне покращення рівня безпеки всього підприємства і, по суті, дозволяє співробітникам, які працюють у різних структурних підрозділах або філіях, якщо підприємство велике, мати такі ж уявлення про безпеку, які має вище керівництво компанії і так само однозначно розуміти цілі та завдання підприємства в галузі охорони та безпеки праці. Ефективна робота усіх елементів системи управління безпекою праці дозволяє кожному співробітнику вірити в те, що події, нещасні випадки, травми та аварії можна запобігти. Ця віра заснована насамперед на прийнятті кожним співробітником (від керівника до простого виконавця) відповідальності за забезпечення власної та колективної безпеки як на робочому місці, так і поза ним [3].

Таким чином, культура безпеки праці - це дві основні складові: місія (концепція, політика) охорони праці та процес залучення до охорони праці. При цьому місію пропонує, розробляє та затверджує керівник підприємства, а ось процес залучення працівників - це складний механізм, що вимагає постійної уваги та коригування, на що безпосередньо може впливати фахівець з охорони праці.

Культури безпеки праці це стосується безпосередньо і пов'язано з «інструментами» культури безпеки праці, серед яких:

1) виховання безпечної поведінки працівника, тобто працівник повинен зрозуміти, що ніхто не охороняє краще за його здоров'я, ніж він сам. А для цього у нього має бути розвинена природна безпечна поведінка. Все, що він робить, він повинен робити максимально безпечно;

2) створення роботодавцем безпечних умов праці для своїх співробітників виходячи з нормативних вимог та свого внутрішнього розуміння (захист від будь-яких зовнішніх факторів, наявність засобів індивідуального захисту, наявність підготовлених місць релаксації, санітарнопобутових приміщень, місць відпочинку тощо);

3) відповідальне лідерство керівника.

Таким чином, ми з'ясували що культура безпеки праці є невідємною складовою працеохоронного менеджменту.

Сучасний етап розвитку промислового виробництва і технічних систем вимагає підготовки великої кількості висококваліфікованих фахівців у галузі технічних наук, серед яких особливе місце займає фахівець з охорони праці. Варто зазначити, що рівень безпеки трудового процесу і стан охорони праці на підприємстві багато в чому визначаються ступенем професійної майстерності та високої ефективності діяльності фахівця з охорони праці, головною умовою досягнення яких є готовність до праці, професійна придатність, кваліфікація та особистісні характеристики працівника, який обіймає цю посаду. Провідним аспектом у цьому питанні є ступінь відповідності між особистістю і професією, що актуалізує необхідність розроблення професійної характеристики фахівця з охорони праці, яка значною мірою сприятиме його професіоналізації - цілісному безперервному процесу становлення особистості професіонала.

Фахівець з охорони праці - працівник, який реалізує практичну діяльність у галузі забезпечення безпеки праці та управління професійними ризиками, а також функціонування системи управління охороною праці на підприємстві та його структурних підрозділах. Основною метою цього виду професійної діяльності є профілактика нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, зниження рівня впливу на працівників шкідливих і небезпечних виробничих факторів.

Важливе значення мають і особистісні якості, необхідні фахівцеві з охорони праці: принциповість, відповідальність, об'єктивність, внутрішня організованість і акуратність, упевненість у собі, ерудованість, комунікабельність, емоційно-психічна стійкість.

Ціннісні орієнтири, моральні принципи, норми поведінки, характер трудових та соціальних навичок у сфері безпеки є основним змістом культури безпеки, яка у сучасних умовах стає життєво необхідною, тому що безпека людини, в багатьох випадках, залежить не від зовнішніх чинників, а від її свідомості й поведінки. Тому випускникові закладу вищої освіти необхідно мати високий рівень знань, умінь і компетенцій у сфері безпеки життєдіяльності, екологічної культури та культури безпеки праці [8].

Вищесказане дає змогу зробити висновок про те, що виконання професійних завдань фахівця з охорони праці вимагає гармонійної інтеграції специфічних знань, умінь, навичок, професійно-важливих якостей та індивідуальних особливостей особистості - все це сторона медалі культури професійної діяльності (професійна культура фахівця).

Культуру безпеки професійної діяльності науковці пропонують визначати, з одного боку, як частину культури безпеки життєдіяльності, а з іншого, як частину професійної культури фахівця (сукупність позицій, цінностей та зразків професійної поведінки). Тобто, культура безпеки професійної діяльності є інтегральною якістю особистості фахівця, що характеризується цілісною єдністю його потреб, знань, умінь щодо попередження небезпечних ситуацій і загроз, і ступеня готовності до саморозвитку, засноване на глибокому усвідомленні пріоритету безпеки під час розв'язання будь-яких професійних завдань.

Врахувуючи думку науковців, під професійною культурою майбутнього фахівця з охорони праці розуміють інтегративне утворення, що містить стійку мотивацію до оволодіння професією та вдосконалення професійної майстерності, ціннісне ставлення до професії, професійні знання, вміння їх застосовувати, володіння сучасними технологіями, особистісні якості (відповідальність за якість та результати професійної діяльності), що забезпечують конкурентоспроможність майбутнього робітника в умовах сучасного виробництва. У цьому контексті важливим є також урахування професійно важливих якостей особистості майбутнього кваліфікованого фахівця з охорони праці, під якими науковці розуміють окремі динамічні риси особистості, психічні та психомоторні властивості (виражені рівнем розвитку відповідних психічних та психомоторних процесів), а також фізичні якості, що відповідають вимогам до майбутнього фахівця будь-якої професії і сприяють успішному оволодінню цією професією.

Культура безпеки праці має психологічний, поведінковий і ситуаційний компоненти. Психологічний компонент полягає у загальних цінностях, установках, уявленнях та переконаннях, що визначають рішення та поведінку щодо безпеки; поведінковий компонент можна визначити як методи безпеки, що використовуються на робочих місцях; ситуаційний компонент - це процедури, нормативні акти, організаційна структура та управлінські системи, пов'язані з безпекою [10].

Культура безпеки праці це продукт індивідуальних та групових цінностей, установок, уявлень, компетенцій та моделей поведінки, які можуть визначати відданість організації системі управління охороною праці.

З точки зору культури безпеки праці, метою професійної діяльності фахівця з охорони праці є формування та модернізація знань щодо основних особистісно-культурних чинників безпеки та ефективності професійної діяльності працівника.

Сучасній людині недостатньо мати різноманітні знання в галузі технології, вміти застосовувати їх на практиці, вона повинна розуміти та долати обмеження технологій, передбачати наслідки власних дій, у тому числі й помилкових, докладати зусиль для забезпечення безпечної роботи в умовах, що погіршуються. Вміти грамотно та відповідально діяти в небезпечних та нестандартних умовах та ситуаціях.

Для створення та розвитку позитивної культури безпеки праці працівників слідує навчати та інформувати працівників, щоб вони могли брати активну участь у зміцненні безпеки. Працівники повинні навчатися безпеці! Вони повинні навчатися на інсайтах та інтуїції, а не на нещасних випадках, і змінювати свій спосіб мислення та дії, обмінюючись досвідом та обговорюючи спільні проблеми. За наявності в працівника такого фундаменту з культури безпеки роботодавцеві знадобиться лише «озброїти» його інформацією щодо особливостей умов праці, методів безпечного виконання дорученої роботи та забезпечити необхідними засобами колективного та індивідуального захисту. Решту роботи з охорони праці «культурний» працівник виконає власноруч.

Культура безпеки стосовно підприємств і працівників означає сукупність характеристик та відносин, які встановлюють такий порядок, що питанням захисту та безпеки приділяється увага, що відповідає їх реальній значущості. Оскільки культура безпеки та культура виробництва з позиції діяльнісної теорії нерозривно пов'язані з поведінкою людей (для виробництва - з поведінкою персоналу), то головним у культурі виробництва та культурі безпеки є внутрішня мотивація та внутрішня компетентність персоналу. Її не купити на стороні і навіть не взяти у лізинг. Її можна лише створити.

В основі управління працівниками сьогодні лежать нові засади: не обмежувати, а спрямовувати, не забороняти, а допомагати, не командувати, а керувати. Тому сьогодні дуже важливо, щоб усі керівники усіх ланок це добре усвідомили. Управління розвитком підприємства може бути ефективним тільки тоді, коли застосування сучасних наукових технологій, інноваційних методів, розробка нових механізмів розвитку не можуть вирішуватись ізольовано від соціально-робітничої групи. В цьому контексті, культура безпеки, безперечно, є двигуном. У її основі лежить прагнення знаходити та утримувати динамічний баланс між розвитком (інноваційністю) та максимальною стійкістю. Створення та підтримка такої культури спирається на здатність до проспективної рефлексії та волі до життя, вираженого у діях.

Фахівець з охорони праці, добре розуміючись на щоденних робочих процесах, повинен бути комунікатором, сполучною ланкою, що сприяє створенню культури безпеки всередині підприємства чи організації.

Крім того, на сьогодні обертів набуває формування програм наставництва. Це вирощування представників культури безпеки серед співробітників. Це ті люди, які можуть стати лідерами та носіями культурного коду компанії, будуть надавати приклад та підвищувати мотивацію працівників на безпечну працю.

Вкрай важливо підвищити свідомість працівників. Це робота із емоціями співробітників. Наприклад, зустрічі з працівниками, які постраждали від нещасного випадку, розповіді про інциденти та їх причини в інших підрозділах, покази відеороликів із місця подій.

Ще один спосіб підвищити усвідомленість - це створення та підтримання почуття причетності співробітників до спільної справи. Це надає сенсу їхній роботі в організації, підвищує значущість, перетворює робітників з об'єкта на повноцінний суб'єкт діяльності підприємства.

До профілактичних дій можна віднести, наприклад:

- впровадження та керування програмами щодо зниження травматизму, що спрямовані на працівників;

- індивідуальна та колективна мотивація;

- виявлення корінних причин та розробка коригувальних заходів з метою запобігання повторенню подій та мінімізації ризиків;

- проведення поведінкових аудитів безпеки (ПАБ);

- підвищення рівня поінформованості та підвищення якості навчання роботодавців та працівників з питань охорони праці;

- відчуття відповідальності за безпеку членів колективу;

- довіра та чесність у взаєминах у колективі;

- значущість культурного феномену у процесі забезпечення належного стану безпеки у сфері соціально-трудових відносин;

- атмосфера робочої команди та підтримка один одного у реалізації політики в галузі охорони праці;

- проводження та участь у заходах щодо формування як власної культури, так і колективної культури безпечної праці;

- проводження операційних та інноваційних ігр, що спрямовані на отримання якісно нового знання з питань безпеки з використанням новітніх інформаційних технологій (ІТ).



Висновки

Культура безпеки має розглядатися в якості невід'ємної частини професійної активності та довгострокової ефективної діяльності підприємства, та є важливою складовою працеохоронного менеджменту. Культура безпеки професійної діяльності є інтегральною якістю особистості фахівця з охорони праці, що характеризується цілісною єдністю його потреб, знань, умінь щодо попередження небезпечних ситуацій і загроз, і ступеня готовності до саморозвитку, засноване на глибокому усвідомленні пріоритету безпеки під час розв'язання будь-яких професійних завдань. Важливою складовою професійної діяльності фахівця з охорони праці є формування та розвиток позитивної культури безпеки праці на підприємстві. Працівників слід навчати, інформувати та направляти, щоб вони могли брати активну участь у зміцненні безпеки. Безпеці потрібно навчатися!



Література

1. Управління охороною праці та ризиками у відповідності с міжнародними стандартами. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://pmguinfo.dp.ua> ohrana_truda > upravl_ot].

2. Мовмига Н.Є., Мезенцева І.О., Панчева Г.М. Попередження суб'єктивних причин виробничого травматизму в системі працеохоронного менеджменту. «Young Scientist» January, 2022. № 1 (101). С.Ш-119.

3. Мовмига Н.Є. Демідова Ю.Є., Максименко О.А. Ресурсне забезпечення безпеки праці на сучасних підприємствах. Theoretical foundations in research in Engineering: collective monograph / Andrushchak I. - etc. - International Science Group. - Boston: Primedia eLaunch, 2022. 181 р. (p.144-162).

4. Мовмига Н.Є., Мезенцева І.О. Сучасні тенденції працеохоронного менеджменту: формування фахівця нового типу з охорони праці та промислової безпеки. Молодий вчений. 2019. № 2 (66) лютий. С. 497-502.

5. Культура безпеки. Доповідь Міжнародної консультативної групи з ядерної безпеки. - Серія видань з безпеки № 75-INSAG-4. - Вена: МАГАТЕ, 1991.39 с.

6. Скалецький Ю. М. Національний Інститут Стратегічних Досліджень. Аналітична доповідь: Проблеми впровадження культури безпеки в Україні. - К.: НІСД, 2012. - 17 с.

7. Журнал «Охорона праці і пожежна безпека» №5, 2019. [Електронний ресурс].Режим доступу: https://oppb.com.ua/articles/programa-sercya-y-umy-novitni-brytanskipraktyky-formuvannya-kultury-bezpeky-na.

8. Культура безпеки: навч. посібн. / С.Р. Артем'єв, О.Д. Малько, О.П. Шароватова, О.В. Бригада, Б.М. Цимбал, О.С. Ковальов, О.В. Ільїнський - Х.: НУЦЗУ, 2020. - 172 с.

9. Державна інспекція енергетичного нагляду України. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://sies.gov.ua/news/deviz-vsesvitnogo-dnya-ohoroni-praci-u-2022-roci-formuyemo-razom-pozitivnu-kulturu-bezpeki-ta-zdorovya].

10. Кулалаєва Н. В. Формування культури безпеки професійної діяльності майбутніх кваліфікованих робітників у загальнонауковому вимірі. Новий колегіум. 2019. № 3(97). С. 65-71.

11. Vierendeels G., Reniers G., Van Nunen K., Ponnet K. An integrative conceptual framework for safety culture: The Egg Aggregated Model (TEAM) of safety culture. Safety Science, 2018, Vol. 103, pp. 323-339.

12. Nunu W.N., Kativhu T., Moyo P. An evaluation of the effectiveness of the Behaviour Based Safety Initiative card system at a cement manufacturing company in Zimbabwe. Safety and Health at Work, 2018, Vol. 9, No 3, pp. 308-313.

13. Li H., Lu M., Hsu S.-C., et al. Proactive behaviorbased safety management for construction safety improve. Safety Science, 2015, Vol. 75, pp. 107-117.

14. Choudhry R.M. Behavior-based safety on construction sites: A case study. Accident Analysis & Prevention, 2014, Vol. 70, pp. 14-23.

15. Guldenmund F. The nature of safety culture: a review of theory and research. Safety Science, 2000, Vol. 34 (1-3), pp. 215-257.

References

1. Upravlmnja ohoronoju prad ta rizikami u vіdpovіdnostі s mUhnarodnimi standartami [Occupational safety and risk management in accordance with international standards]. pmguinfo.dp.ua Retrieved from http://pmguinfo.dp.ua> ohrana_truda > upravl_ot] [in Ukrainian].

2. Movmiga, NG., Mezenceva, I.O., Pancheva, G.M. (2022). Poperedzhennja sub^ktivnih prichin virobnichogo travmatizmu v sistemі praceohoronnogo menedzhmentu [Prevention of subjective causes of industrial injuries in the occupational health and safety management system]. Young Scientist - Young Scientist, 1 (101), 111-119 [in Ukrainian].

3. Movmiga, NG. DemMova, JuG., Maksimenko, O.A. (2022). Resursne zabezpechennja bezpeki praci na suchasnih pidprwmstvah. Theoretical foundations in research in Engineering. Boston: Primedia eLaunch [in Ukrainian].

4. Movmiga, NG, Mezenceva, I.O. (2019). Suchasrn tendench praceohoronnogo menedzhmentu: formuvannja fadvcja novogo tipu z ohoroni prad ta promislovo'i' bezpeki [Modern trends in occupational safety management: formation of a new type of occupational safety and industrial safety specialist]. Molodij vchenij - A young scientist,2 (66) ljutij, 497-502. [in Ukrainian].

5. Kul'tura bezpeki. Dopovid' Mizhnarodno'i konsul'tativnot grupi z jaderno'i bezpeki. - Serija vidan' z bezpeki № 75-INSAG-4 [Safety culture. Report of the International Advisory Group on Nuclear Safety. - Security Publication Series]. - Vena: MAGATE [in Ukrainian].

6. Skalec'kij, Ju. M. (2012). Nacional'nij Institut Strategichnih Doslidzhen'. Analitichna dopovid': Problemi vprovadzhennja kul'turi bezpeki v Ukrami [National Institute of Strategic Studies. Analytical report: Problems of implementing safety culture in Ukraine]. K.: NISD [in Ukrainian].

7. Zhurnal «Ohorona prad і pozhezhna bezpeka» [Journal "Occupational safety and fire safety"], 5. oppb.com.ua Retrieved from https://oppb.com.ua/articles/programa-sercya-y-umynovitni-brytanski-praktyky-formuvannya-kultury-bezpeky-na [in Ukrainian].

8. ArtemVv, S.R., Mal'ko, O.D., Sharovatova, O.P., Brigada, O.V., Cimbal, B.M., Koval'ov, O.S., Hins'kij, O.V. (2020). Kul'tura bezpeki [Safety culture]. H.: NUCZU [in Ukrainian].

9. Derzhavna inspekcija energetichnogo nagljadu Ukrai'ni [State Energy Supervision Inspection of Ukraine]. sies.gov.ua Retrieved from https://sies.gov.ua/news/deviz-vsesvitnogo-dnya-ohoroni-praciu-2022-roci-formuyemo-razom-pozitivnu-kulturu-bezpeki-ta-zdorovya [in Ukrainian].

10. Kula^va, N. V. (2019). Formuvannja kul'turi bezpeki profesijno'i dijal'nosti majbutnih kvalifikovanih robitnikiv u zagal'nonaukovomu vimiri [Formation of safety culture of professional activity of future skilled workers in general scientific dimension]. Novij kolegium - New collegium, 3(97), 65-71 [in Ukrainian].

11. Vierendeels, G., Reniers, G., Van Nunen, K., Ponne,t K. (2018). An integrative conceptual framework for safety culture: The Egg Aggregated Model (TEAM) of safety culture. Safety Science, 103, 323-339 [in English].

12. Nunu, W.N., Kativhu, T., Moyo, P. (2018). An evaluation of the effectiveness of the Behaviour Based Safety Initiative card system at a cement manufacturing company in Zimbabwe. Safety and Health at Work, 9, 3, 308-313 [in English].

13. Li, H., Lu, M., Hsu S.-C., et al. (2015). Proactive behaviorbased safety management for construction safety improve. Safety Science, 75, 107-117 [in English].

14. Choudhry, R.M. (2014). Behavior-based safety on construction sites: A case study. Accident Analysis & Prevention, 70, 14-23 [in English].

15. Guldenmund, F. (2000). The nature of safety culture: a review of theory and research. Safety Science, 34 (1-3), 215-257 [in English].

...