Сучасні проблеми профілактики шкільного травматизму

Размещено на http://allbest.ru

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Сучасні проблеми профілактики шкільного травматизму

Баличева Наталія Василівна кандидат педагогічних наук, доцент

м. Умань

Анотація

У статті розглянуто проблеми шкільного травматизму. В реаліях сучасного освітнього процесу в Україні, поряд з іншими чинниками, які впливають на процес освіти, одним із найважливіших завдань є не тільки збереження здоров'я дитячого населення, а й забезпечення його якості впродовж життя. Майбутнє нашої країни, її трудові ресурси та безпека в період демографічної кризи, залежить від стану здоров'я учнівської молоді. Стан здоров'я дитячого населення визнається незадовільним, що обумовлено тенденцією до зростання захворюваності, поширеності хвороб, високим рівнем інвалідності та смертності.

Адже однією з проблем такого стану є зростання шкільного травматизму, який входить до причин захворюваності. Безсумнівно визначення актуальності даного питання шкільного травматизму потребує свого вирішення, що обумовлює потребу ретельного вивчення та врахування різних обставин. Нещасні випадки, що відбуваються зі школярами в закладах освіти під час освітнього процесу є причиною майже всіх дитячих травм. Згідно зі статистикою за поширеністю є побутові травми, вуличний (транспортний) травматизм, дорожньо-транспортний, шкільний (під час перерви, під час уроків - на уроках фізичної культури, на уроках трудового навчання), спортивний, які призводить до зростання дитячої смертності, і є однією з причин інвалідності. Серед багатьох причин, які призводять до травм, найбільш частими є недоліки організації і методики проведення занять, недотримання правил та інструкцій з безпеки, небажання виконувати вимоги безпеки, нездатність їх виконувати, тобто причини, які залежать від самого вчителя.

Ключові слова: дитина, травма, шкільний травматизм, шкільний вік, заклад освіти, види, заходи.

Abstract

Modern problems of school injury prevention

Balycheva Nataliia Vasylivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Uman State Pedagogical University named after Pavel Tychyna, Uman

The article discusses the problems of school injuries. In the realities of the modern education process in Ukraine, along with other factors that affect the education process, one of the most important tasks is not only the preservation of the health of the children's population, but also ensuring its quality throughout life.

The future of our country, its labor resources and security in the period of the demographic crisis depends on the state of health of schoolchildren. The state of health of the children's population is a recognized as unsatisfactory, which is associated with the tendency to increase and prevalence of diseases, high level of disability and mortality.

After all, one of the problems of such a state is the increase in school injuries, which is one of the causes of morbidity. Undoubtedly, determining the relevance of this issue of school injuries requires its own solution, which requires careful study and consideration of various circumstances.

The cause of almost all children's injuries are accidents that happen to schoolchildren in educational institutions during the educational process. According to statistics, household injuries, street (transportation) injuries, traffic injuries, school injuries (during breaks, during lessons - in physical education lessons, in labor training lessons), sports (during organized and unorganized sports activities) are the most common. etc., which leads to an increase in child mortality, and is one of the causes of disability.

Among the many reasons that lead to injuries, the most frequent are deficiencies in the organization and methods of conducting classes, noncompliance with safety rules and instructions, unwillingness to comply with safety requirements, inability to comply with them, that is, reasons that depend on the teacher himself.

Keywords: child, trauma, school traumatism, school age, educational institution, types, measures.

Вступ

Постановка проблеми. Нині все більше місця в системі безпеки життєдіяльності займає дитячий травматизм. В усьому світі проблема профілактики шкільного травматизму стає предметом особливої стурбованості широкого кола осіб і працівників за різними спеціальностями. Пояснення всім фактам травматизму можна шукати як із напрямку недбалої поведінки батьків, так із напрямку сучасних тенденцій дитячого розвитку. У зв'язку з цим виникла необхідність проведення даної роботи.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Формуванню культури фізичного здоров'я серед дітей шкільного віку багато часу приділяється в сучасній педагогіці такими науковцями як І. Бех, І. Грубар, Б. Довгань, Л. Фісенко, Б. Шиян, та ін. Саме професійні знання, навички і робота педагога повинні бути спрямовані на запобігання нещасним випадкам та травматизму, які стали одним з основних факторів, що загрожують життю і здоров'ю дітей (І. Бріжата, 2011; І. Калініченко, 2010; А. Конох, 2000; В. Пономарьов, 1997; В. Синіговець, 2011; Ю. Толокнов, 1995; І. Царенко, 2010). У наукових працях здебільшого висвітлено природу і технології профілактики шкільного травматизму[8].

Незважаючи на чималі дослідження, профілактика шкільного травматизму залишається однією із найбільш найважливіших проблем в організації освітнього процесу.

Мета статті - теоретичний аналіз проблем профілактики шкільного травматизму задля запобігання нещасних випадків та травм, що загрожують життю і здоров'ю дітей.

Виклад основного матеріалу

Виховання та формування відповідального ставлення до особистої безпечної життєдіяльності полягає у підвищенні рівня гігієнічної культури та безпеки, відображається як в особистому самозбереженні здоров'я, так і в дбайливому ставленні до здоров'я інших людей, що визначає гуманістичний характер цієї проблеми.

Нещасні випадки, що відбуваються з учнями в закладі загальної середньої освіти під час освітнього процесу, є причиною майже всіх дитячих травм. При цьому до 80% школярів одержують травми на перервах, під час уроків трудового навчання, фізичної культури - до 20%.

За частотою випадків серед різних вікових груп найбільший відсоток припадає на дітей 12-14 років, на другому місці учні молодших класів - 7-11 років, на третьому - 15-16-річні підлітки.

У ці періоди діти й підлітки стають роздратованими та вередливими, часто конфліктують з людьми, які їх оточують. У них може сформуватися неприйняття вимог, яких вони раніше без проблем дотримувалися, що призводить не лише до порушень правил поведінки, а й, як наслідок, - до травм. У хлопчиків ушкодження (травми), отримані на заняттях спостерігаються в два рази частіше, ніж у дівчаток [5].

Травма - це раптовий вплив різних зовнішніх факторів на організм людини, що призводить до порушення структури, анатомічної цілісності тканин і фізіологічних функцій. Травми є провідною причиною смерті дітей віком від 3 років.

При цьому від них гине або зазнають серйозних ушкоджень (травм) більше дітей, ніж від усіх захворювань разом узятих. Серед дітей різного віку, травматизм розподіляється нерівномірно, більшою мірою вражаючи дітей шкільного віку [5]. Заклад загальної середньої освіти має організувати школярам основи знань про самозбереження, також важливо поєднувати розвиток самостійності з вихованням відповідальності за безпечну поведінку. У молодших класах ще можлива переорієнтація особистісних якостей дітей, оскільки майже завжди в основі їх небезпечних вчинків лежать занижені чи деформовані уявлення про реальний рівень допустимого ризику у різних життєвих ситуаціях.

На шкільний вік припадає 25% всіх травм, які отримує людство. За даними Міністерства охорони здоров'я України 360 тисяч школярів у середньому щороку травмуються. І ця тенденція лише зростає. Травматизм взагалі є причиною номер один дитячої смертності [4].

Травматизм у дітей - це раптово виникаюче ушкодження (травма), яке зустрічається серед дітей різного віку, під дією зовнішнього чинника за певних умов навчання, виховання, побуту та проведення дозвілля [1]. Це визначення використовують більшість авторів, як основу для побудови робочої класифікації дитячого травматизму, яка необхідна для розробки профілактичних заходів та організації допомоги дітям [3].

Травматизм - це сукупне поняття, що поєднує у собі як традиційне медичне тлумачення даного феномену, так і включає порушення морально-етичного статусу особистості, що призводить до розладу психічного і соматичного здоров'я. Гуманістичний характер цієї проблеми виявляється у вихованні відповідального ставлення до власної безпечної життєдіяльності, як особистого самозбереження здоров'я в усіх його значеннях, і дбайливого ставлення до здоров'я інших людей. Під дитячим травматизмом слід розуміти сукупність раптово виниклих ушкоджень (травм) серед дітей різного віку [6].

Аналіз літературних джерел показує, що шкільний травматизм належить до групи найменш вивчених видів дитячого травматизму. Багато авторів, висвітлюють його поверхово, ґрунтовно аналізують шкільний травматизм лише деякі з них. Рівень травматизму, в тому числі шкільного останнім часом невпинно зростає в усьому світі. Особливо на сьогоднішній день широкого використання набули такі види дитячого травматизму: побутовий, вуличний (транспортний), дорожньо-транспортний, шкільний (під час перерви, під час уроків - на уроках фізичної культури, на уроках трудового навчання), спортивний (під час організованих та неорганізованих занять спортом) та ін., які призводить до зростання дитячої смертності, і є однією з причин інвалідності [9].

Найбільшу кількість серед дитячих травм займає побутовий травматизм і до нього відносять всі випадки ушкоджень (травм) отримані вдома в квартирі, будинку, в дворі, в саду. У цих умовах за дітьми доглядають батьки і старші родичі. Це самий об'ємний вид дитячого травматизму. Перше місце в ньому займають рани, розтягнення, попадання сторонніх предметів, переломи, опіки. З основних причин дитячого побутового травматизму можна виділити: неправильний догляд і недостатній нагляд за дитиною; відсутність порядку у будинковому господарстві (незакриті виходи на дахи, незахищені перила сходових прорізів, відкриті люки підвалів, криниць, відсутність огороджень ремонтованих будинків, та інші); дефекти виховання вдома і в школі, відсутність навичок правильної поведінки в місцях загального користування та інші [10].

Вуличний травматизм - це ушкодження (травми), яких зазнають на вулиці, у дворі, в лісі, полі тощо, незалежно від причини (у тому числі й зумовлені транспортними засобами). Більшість вуличних травм зумовлюється падінням потерпілого. Особливо часто це буває в осінньо-зимовий період та у вечірні години. Серед цих травм переважають переломи верхніх та нижніх кінцівок, рідше бувають забиття, розтягнення та поранення. Вуличний травматизм спричиняється поганою організацією вуличного руху, неякісним покриттям та освітленням вулиць, незадовільним їх станом, зокрема в період ожеледиці тощо [10; 11].

Найнебезпечніший - дорожньо-транспортний травматизм. Незважаючи на те, що його частка становить до 4 % від всіх травм, саме на цю групу припадає найбільша кількість смертей і важких ушкоджень (травм) опорно-рухового апарату. Сумно, що це в основному виключно хлопчики від 8 до 16 років. Причиною 80 % нещасних випадків стає перебігання проїжджої частини поблизу транспорту, і 15 % - коли дитина несподівано з'являється на проїжджій частині, наприклад, з-за рогу або попереду стоячого транспорту. При цьому доросла дитина може психологічно передбачити можливу небезпеку, а маленькі діти в силу свого невеликого життєвого досвіду ні про що навіть не підозрюють. Крім того, що діти не можуть припустити приховану небезпеку, яка їх чекає на проїжджій частині, у них ще недостатньо розвинений далекомір. Вони не можуть чітко визначити відстань до транспорту, що рухається і дуже часто починають перебігати дорогу, навіть коли бачать, що їде автомобіль [10; 11].

Інший вид травматизму - це шкільний травматизм. Шкільні травми включають нещасні випадки в учнів закладу загальної середньої освіти усіх типів (в тому числі музичних, спортивних), що виникли в період їхнього перебування у закладі (на уроках, на перерві, на пришкільній ділянці). Через велику скупченість, постійне переміщення з класу в клас, перерви, коли дитяча енергія, накопичена за урок, вихлюпується протягом декількох хвилин, травми неминучі. Кожна п'ята травма зі школярами відбувається в самій школі, особливо на перерві [10].

Саме діти шкільного віку в яких з'являються нові інтереси, формується своє «я», допитливість, отримавши певну самостійність та свободу, не маючи достатнього життєвого досвіду й навичок, невміння реально оцінити небезпеку, прагнення швидко все зробити, також призводить до нещасних випадків. шкільний травматизм україна безпечність

Учні старших класів у своїх вчинках стараються наслідувати старших, звершувати героїчні вчинки, які б свідчили про їх хоробрість. При цьому, не вміючи правильно оцінити свої вчинки, часто стають на хибний шлях. Адже, щоб довести свою сміливість і самовпевненість перед іншими, підлітки, не задумуючись над наслідками, часто переходять вулицю в небезпечних місцях, чіпляються за машини, вилазять пожежними драбинами на дахи високих будинків та ін. Під спортивним травматизмом слід розуміти ті зміни, які виникають через надмірне функціональне перевантаження тканин у процесі занять спортом [7]. Важливою мірою профілактики травм є раціональне розминання сутність якого полягає підготувати, розігріти м'язи, суглоби, зв'язки, а також підготувати внутрішню систему і весь організм до роботи. Нерідко причиною травм може бути порушення санітарно - гігієнічних умов на спортивних спорудах, неякісний спортивний інвентар та обладнання. Ускладнення спортивних травм викликається відсутністю кваліфікованої допомоги в перші хвилини і навіть секунди після нещасного випадку. Елементарні знання, навички, своєчасна допомога потерпілому може значно покращити його стан або навіть врятувати життя.

Тому, саме у виникненні травм, суттєве значення мають вікові, анатомо-фізіологічні та психологічні особливості школярів, їх фізичний та розумовий розвиток, недостатність життєвого досвіду, підвищений інтерес до пізнання навколишнього світу [1]. Попередження нещасних випадків та травм при створенні комплексу профілактичних заходів, направлених на зниження травматизму, відіграє особливу роль. Травматизм є серйозною проблемою і розподіляється вкрай нерівномірно, що має найбільший вплив на молоде покоління. У той самий час значущість цієї проблеми загальної охорони здоров'я часто недооцінюється. Травматизму можна уникнути шляхом вжиття різних заходів профілактики чи боротьби з ним. Причини травматизму багатосторонні і мають взаємопов'язаний характер та потребують широкомасштабних значущих вирішень.

Робота з профілактики шкільного травматизму повинна вестися в таких основних напрямках:

- створення травмобезпечного середовища, в якому перебувають школярі;

- вироблення в учнів безпечної поведінки в різних життєвих ситуаціях;

- загартовування і фізичний розвиток школярів, яке спрямоване на зміцнення кістково-м'язової системи та вироблення координації рухів.

Роботу з профілактики травматизму необхідно проводити диференційовано, залежно від віку учнів. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) біля 90 % травм дітей є результатом ненавмисних, випадкових інцидентів. Щорічно від таких травм помирає біля 950 000 дітей та молодих людей молодших 18 років (це більше 100 дітей кожної години). Більше 1000 з цих дітей могли бути врятовані з усього світу при застосуванні перевірених заходів запобігання травматизму. Заходи щодо профілактики травматизму повинні включатися в план роботи, який контролюється керівництвом школи. У планах повинен бути представлений весь комплекс заходів з профілактики всіх видів травматизму. Планувати роботу слід окремо для учнів молодших, середніх і старших класів. Вчителям трудового навчання, фізичної культури необхідно включати елементи навчання дітей безпечній поведінці в програмний матеріал. Соціальна значущість проблеми шкільного травматизму безумовна і вирішення цієї проблеми знаходиться в просторі між традиційною медициною, яка знає, що потрібно зробити, та педагогічними науками, які знають кого і як слід навчати чи застерегти. Базові знання про самозбереження заклад освіти має закласти учням із початкових класів, при цьому важливо поєднувати розвиток самостійності із формуванням відповідальності за безпечну поведінку. Зміна особистісних якостей школярів досить легко здійснена у початкових класах, оскільки практично завжди в основі їх небезпечних вчинків знаходяться занижені думки про справжній рівень допустимого ризику у різних життєвих ситуаціях.

Існуючі принципи організації профілактики шкільного травматизму мають, як правило, досить абстрактний характер, оскільки базуються на загальних порадах та рекомендаціях і не призводять до власне первинної профілактики [1].

Висновки

Отже, рівень дитячої смертності, який пов'язаний з травмами, в Україні достатньо високий, порівняно з показниками в Європі, адже проблема профілактики шкільного травматизму стає предметом особливої стурбованості широкого кола осіб і працівників різних спеціальностей.

Дієвою, результативною та безпечною за цільовим призначенням, характером та функціонуванням, свого задуму має бути організована діяльність закладу освіти. Вона має поєднувати у собі ефективні інноваційні підходи профілактики різних подій, пов'язаних з травмонебезпечними ситуаціями школярів із безперервним підвищенням загальної культури безпеки молоді. Обов'язковою умовою ефективного освітнього процесу є грамотна організація служби охорони праці в закладі освіти.

Інструктаж з техніки безпеки педагогів та школярів є при цьому базовою формою профілактики травматизму у закладах освіти. Обов'язково систематичне проведення профілактичних бесід із школярами та їх батьками про необхідність дотримання норм та правил поведінки у закладі загальної середньої освіти та вимог до одягу та взуття школярів. Необхідно регулярне визначення графіка чергування вчителів та учнів старших класів у коридорах та рекреаціях (відновлення чи відтворення фізичних і духовних сил, витрачених людиною в процесі життєдіяльності; рекреація включає різноманітні види діяльності у вільний час, спрямовані на відновлення сил і задоволення широкого кола особистих і соціальних потреб та запитів) закладу освіти та здійснення контролю відповідності умов навчання санітарно- гігієнічним правилам.

Література

1. Бондарь С.О. Медико-соціальне обґрунтування удосконаленої моделі профілактики травматизму у школярів : дис. ... доктора філософії в галузі знань : 22 Охорона здоров'я / С. О. Бондарь. Київ. 2020. 280 с.

2. Всесвітня організація охорони здоров'я: Доповідь про профілактику дитячого травматизму. URL: https://www.who.int/ ukraine/uk/ publications/ 9789241516822

3. Грубар І.Я. Дитяч. травм-зм: профіл. та реабіліт. засобами фіз. вихов.: дис. ... канд. наук з фіз. вих. і спорту : 24.00.02 / І.Я. Грубар. Львів. 2004. 20 с.

4. Дитячий травматизм: URL: https://tsn.ua/ukrayina/dityachiy-travmatizm-tsn-ta- ekspert-perevirilinaskilki-bezpechna-oselya-gaytani-dlya-yiyi-donki-1222506. html

5. Методичні рекомендації щодо запобігання дитячого травматизму в школі URL: http://znz20.com.ua/files/MetodRekomendaciiTravmatizm2018.pdf

6. Назарова С.К., Тухтаєва Д.М., Тиллабоєва А.А. Динаміка дитячого травм-зму та попередж. ранньої інвалідності. Молод.й вчений. 2016. №8. С. 417-421.

7. Подоляка П.С., Ногас А.О., Гуцман С.В., Андреєва О.Б. Спорт. травматизм у сучас.у спорті. Rehabilit.and Recreation. 2022. №11. С. 220-226.

8. Полищук Л.М., Радаєва І.М., Устянська О.В. Аналіз профілактичних заходів щодо зниження шкільного травматизму. Young Scientist. 2016. № 11.1 (38.1). С.81-85

9. Шумада І. В., Векслер М.М. Дитячий травматизм і експертна оцінка обсягу медичної допомоги. Лікарська справа. 1987. № 5. С. 123-124.

10. URL: https://popivscha-n-o.at.ua/3axucm/planu/plan_zanjattja_2.pdf

11. URL: http://www.tropinka.ks.ua/index.php/news/statti-interv-iu/343-2013-12-13-08-07-44

References

1. Bondar, S.O. (2020). Medyko-sotsialne obgruntuvannia udoskonalenoi modeli profilaktyky travmatyzmu u shkoliariv [Medical and social justification of the improved model of injury prevention among schoolchildren], Kyiv. [in Ukrainian].

2. Vsesvitnia orhanizatsiia okhorony zdorov'ia : Dopovid pro profilaktyku dytiachoho travmatyzmu. [Report on the prevention of childhood injuries]. URL: https://www.who.int/ ukraine/uk/publications/9789241516822 [in Ukrainian].

3. Hrubar, I. Ya. (2004). Dytiachyi travmatyzm: profilaktyka ta reabilitatsiia zasobamy fizychnoho vykhovannia [Children's injuries: prevention and rehabilitation by means of physical education]. Lviv. [in Ukrainian].

4. Dytiachyi travmatyzm [Children's traumatism]. URL: https://tsn.ua/ukrayina/dityachiy- travmatizm-tsn-ta-ekspert-perevirilinaskilki-bezpechna-oselya-gaytani-dlya-yiyi-donki-1222506.html [in Ukrainian].

5. Metodychni rekomendatsii shchodo zapobihannia dytiachoho travmatyzmu v shkoli [Methodological recommendations for the prevention of children's injuries at school]. URL: http://znz20.com.ua/files/ Metod Rekomendacii Travmatizm 2018.pdf [in Ukrainian].

6. Nazarova, S. K., Tukhtaieva, D. M., & Tyllaboieva, A. A. (2016). Dynamika dytiachoho travmatyzmu ta poperedzhennia rannoi invalidnosti [Dynamics of childhood injuries and prevention of early disability], Molodyi vchenyi, 8. (pp. 417-421). [in Ukrainian].

7. Podoliaka, P. S., Nohas, A. O., Hutsman, S. V., & Andreieva O. B. Sportyvnyi travmatyzm u suchasnomu sporti. [Sports injuries in modern sports]. Rehabilitation and Recreation, 11. (pp. 220-226). [in Ukrainian].

8. Polyshchuk, L.M., Radaieva, I.M., & Ustianska, O.V. (2016). Analiz profilaktychnykh zakhodiv shchodo znyzhennia shkilnoho travmatyzmu. [Analysis of preventive measures to reduce school injuries]. Young Scientist, 11.1 (38.1). (pp. 81-85). [in Ukrainian].

9. Shumada, I. V., & Veksler, M.M. (1987). Dytiachyi travmatyzm i ekspertna otsinka obsiahu medychnoi dopomohy. [Children's injuries and expert assessment of the scope of medical care]. Likarska sprava, 5. (pp. 123-124). [in Ukrainian].

10. URL: https://popivscha-n-o.at.ua/3axucm/planu/plan_zanjattja_2.pdf [in Ukrainian].

11. URL: http://www.tropinka.ks.ua/index.php/news/statti-interv-iu/343-2013-12-13-08-07-44 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru