Князь Кий як магістральний герой однойменного роману Володимира Малика

Якимось дуже незначним, ледь помітним стилістичним ходом В.Малик уміє багато сказати про свого героя. Усю глибину цієї неспокійної душі, всю складність внутрішніх переживань князя чи не найглибше розкриває через невласне пряму мову. У ній зберігаються лексичні й синтаксичні особливості чужого висловлювання - автентичні вислови, порядок слів, манера мовлення, емоційне забарвлення, експресивний заряд. Але передається висловлювання не від імені Кия, а від імені В.Малика.

Ось Кий побачив як дружина Чорного Вепра, замість того, щоб ввігнатися в прорив і відтиснути гуннів, зупинилася на пагорбі і спостерігала звіддалік за побоїщем. „Чорний Вепре! Гнів Перуна на твою голову! Якщо залишуся живий, я помщуся тобі - і за Радогаста, і за родовичів, що тут безславно гинуть”[19, 134]. Саме цей стилістичний хід допомагає читачам майже фізично відчути скажену бурю, яка нуртує в душі Кия.

Такий спосіб передачі думок героя дає змогу письменнику глибше розкрити його душу, безпосередньо, без введення додаткових сцен і розмов з іншими персонажами, показати його переживання, краще вмотивовувати його дії. Князь - індивідуальний образ зі своїми, тільки йому властивими почуттями, своїм характером, поведінкою, вчинками. Кожна метафора, кожний епітет, кожне порівняння тощо синтезує й узагальнює факти історичної дійсності і художнього осмислення образу головного героя. З метою більшої типізації явищ автор вживає цілий ряд висловів, приказок та прислів'їв ("Забереться вовк у кошару - всіх ягнят виносить!") [19, 21].

Таким чином, Кий висвітлюється хоробрим, розумним, справедливим та готовим померти заради свого народу. Це і є результат переосмислення письменником історичних подій і ролі особистості в суспільстві.

2.3 Художні засоби використані у творі

Романіст творить образ Кия обережно і точно, використовуючи цілу систему художніх засобів.

Автор сприймає світ, відбиваючи його у власній свідомості і намагається, щоб читач побачив його таким самим. Звідси пошуки найточнішого слова або словосполучення. Мовнохудожні засоби, що служать для створення образу Кия, досить різнорідні. Значну роль у розкритті художнього задуму письменника відіграє портрет. В.Малик не дає розгорнутої характеристики; з багатьох рис зовнішності персонажа відбирає найхарактерніші. І для того, щоб конкретизувати уявлення про нього, автор використовує зорові епітети (русяве волосся, голубі очі, широкі плечі), добирає ряди прикметників („Високий, ставний, широкоплечий юнак з одвертим поглядом очей; завжди теплих і ласкавих, а в гніві несхитних і твердих, мов кремінь”)[19, 5].

Як бачимо, В.Малик зосереджує нашу увагу не лише на очах як таких, а на тому, що в них і через них виражено. Він передає саму суть образу, намагається звернути увагу на приховані риси характеру. Тут стилістична функція епітетів полягає в тому, що вони дають змогу показати індивідуальність, викликають певне ставлення до зображувального.

У своєму романі В. Малик використовує виразні, емоційно насичені порівняння. І ці порівняння, кожне слово несе емоційне навантаження, передає ставлення автора до головного героя.

Художня мова, звертаючись безпосередньо до уяви читача, здатна відтворити і рухи, і їх пластику, і звуки, і психологію героя, і його філософське світосприймання, тобто всю складність життя і людських почуттів у найрізноманітніших формах їх вияву. Це і метафори та метафоричні порівняння („Та розмова застряла в його голові, як колючка в підошві”)[19, 57], і метонімія (“По обличчю промайнула гримаса болю”)[19, 122], і анафора („Перемога, люди! Перемога!”)[19, 228], і риторичні фігури (“Чорний Вепре! Гнів Перуна на твою голову!”)[19, 134] тощо. Саме в цьому специфіка і сила художнього малювання словом, котре, як матеріал словесного мистецтва, має величезні зображувальні можливості.

Слово у В. Малика в вищому ступені психологічно мотивовано. Душевні переживання, рух думок тонко підкреслені різноманітними засобами мови. Ретельно підібраними словами та влучними словесними штрихами автор передає душевний стан князя („Стискалося серце від важкого передчуття”)[19, 157]. Почуття неспокою та болю за весь полянський рід підкреслюються повторами, які знову й знову загострюють увагу на одній і тій же тривожній думці: „Що ж буде з полянами? Що ж буде з родом русів?”[19, 152].

Паузи, які передаються в тексті за допомогою вставних речень або знака тире, відтіняють важливість повідомлення, а також характеризують емоційно-вольове становище героя (“Головне - вивести братовбивцю на чисту воду”)[19, 143]. А три крапки вказують на емоційно-оціночні паузи (“Для мене немає… Я зрозумів це ще там, у степу, коли врятував тебе від гуннів”)[19, 96].

Отже, аналізуючи типи речень, звертаємо увагу на їх стислість влучність, яка досягнута вдалим добором живих просторічних слів і виразів. Письменник просліджує характер Кия у розвитку. З самого початку знайомства з героєм нас приваблює його простота, скромність. І чим більше ми заглиблюємося в роман, тим більше впевнюємося, що маємо справу з молодою, але розумною, далекоглядною людиною, яка вболіває за долю полянського племені.

Висновки

Здійснивши аналіз тематичної літератури, ми дізнались, що історичний роман В. Малика "Князь Кий", входить в коло дитячого читання, є додатковим твором для учнів 5-го класу. Доробок В. Малика досліджувало багато відомих письменників, митців та вчених. Серед них: А. Дяченко, Б. Чайковський, В. Дончик, В. Карпенко, В. Лукашенко, Г. Сидоренко, Д. Міщенко, І. Бока, К. Волинський, М. Гетьманець, М. Ільницький, Н. Хоменко, С. Пінчук та інші.

Ознайомившись з тією прадавньою добою, стає відомо, що легендарний Кий -- ще молодий хлопець, якому виповнився лиш 21 рік, в виру гуннської навали на Україну в V столітті зумів відстояти честь і гордість України, а головне -- захистити жителів від кочовиків-завойовників. Завдячуючи своєму розуму та розробленій тактиці, Кий об'єднав різні споріднені слов'янські племена та заклав основи могутньої держави.

Паралельно оповідається про побут мешканців тогочасної України, про їх вірування. Це справді дуже цікава і захоплююча тема. Наші предки вірили в богів. Не в одного Бога, а в силу-силенну богів, зокрема вірили в Перуна, Велеса, Дажбога, Ярила, Сварога, Хорса, Стрибога. Вірили, що в лісах живуть русалки і мавки, а на печі живе домовик. Цим Богам давали требу (жертву), коли просто якусь їжу, а інколи і "княжу требу" -- людську жертву. Боги ці були зрозумілі давнім слов'янам, а ті, що прийшли на зміну їм -- християнські, лише похмуро дивилися з ікон. І не могла українська душа багатьох мешканців осягнути їх. І довго ще "погани" продовжували молитися своїм богам, за що їх часто карали.

Виробивши навички аналізу, узагальнення та систематизування історичного роману ми розуміємо, що багато уваги в романі «Князь Кий» автор приділяє історичному колориту. Історизми та архаїзми письменник використовує для відтворення колориту епохи. Твір історичної тематики з'явився в наш час, тому використану автором застарілу лексику можна розглядати як таку, що відтворює колишні реалії. В. Малик не зловживає, як це іноді трапляється, численними архаїзмами, а обережно, з почуттям міри насичує ними, а також давньоруською побутовою та військовою лексикою свою оповідь. Це надає нам можливість ще більше проникнути в тогочасні події і яскравіше уявити картини життя героїв.

В. Малик написав свій роман «Князь Кий» до 1500-річчя заснування міста, ім'я якому дав головний герой. З погляду істориків, "Кий є найбільш загадковою постаттю. І справа полягає не стільки в тому, що сучасний історик дивиться на Кия крізь запаморочливу товщу часу в п'ятнадцять століть, скільки в непевності й невизначеності рідкісних відомостей про нього. У ледь жевріючому світлі гранично скупих свідчень джерел він виглядає особою, котра майже повністю належить до легендарного світу". Саме таку легендарну постать зумів показати В. Малик читачу. За що ми його дуже вдячні.

Відкриваючи нову художню книгу, ми ще не знаємо ні її змісту, ні головних героїв. Та прочитавши цей твір, ніби піднімаємося ще на одну сходинку знань, мудрості, досвіду і вдосконалення власної душі. Я впевнена, що людство не могло б прогресивно розвиватися, якби не існувало художньої літератури. Кращі твори, відбиваючи дійсність народу у її зв'язку з минулим, тим самим окреслюють загальний поступ від сучасного до майбутнього. Життя, яке міститься у творі, як мінікосмос, відбиває і виявляє в собі всесвіт, повноту людського життя і всю цілісність буття. Саме такими властивостями і наділений роман Володимира Малика "Князь Кий".

Коли я дізналась, що матиму прочитати саме історичний роман, то була трохи розчарована, так як, зазвичай, такі твори читаються досить важко. Але потім я радикально змінила свою думку. Що хочу сказати - це справді знахідка. В такій зручній і мелодійній формі я ніколи не знайомилась з історією неньки-України. Ви знаєте, я не письменниця, не можу передати всю ту красу, яку описує В. Малик. Та цей твір вартий того, щоб його прочитали…

Список використаних джерел

1. Балагура Т. "Вірю я, що відродимося знову!" : Роздуми про автора з Полтавщини, котрий змусив нас по-новому оцінити "Слово о полку Ігоревім"... / Т. Балагура // Президент. вісник. - 2001. - 23 черв - с. 20.

2. Бужченко Т. Освячено боротьбою / Т. Бужченко // Літ. Україна. - 1978. - 11 липня. - С. 8.

3. Волинський К. Уроки Володимира Малика / К. Волинський // Літ. Україна. - 2001. - 18 лютого. - С. 7.

4. Волинський К. Читач проголосував “за” //Літературна Україна. - 1993. - 18 лютого.

5. Дзюба І. Несходимі стежини минувшини / І. Дзюба // Київ. - 1986. - №10. - С. 87.

6. Дяченко А. Володимиру Малику - 75 / А. Дяченко // Літ. Україна. - 1996. - 29 лютого. - С. 4.

7. Іванченко Р. Гнів Перуна. - К.: Рад. письменник, 1992. - 503 с.

8. Ільницький М. Людина в історії. Сучасний український історичний роман / М. Ільницький. - К. : Дніпро, 1989. - 502с.

9. Карпенко В. Слави козацької пісняр / В. Карпенко // Літ. Україна. - 2001. - 12 квітня. - С. 6.

10. Козюра І. Володимир Малик: життя і творчість / І. Козюра, В. Козюра. - Полтава : АСМІ, 2003. - 118 с.

11. Козюра І. Щоденники лубенського Езопа / І. Козюра, В. Козюра // Голос України. -2001. - 21 лютого. - С. 8.

12. Котляр М.Ф. Історія України в особах: Давньоруська держава.-- К.: Україна, 1996. - 240с.

13. Кулаковський В. Вірність історичній правді / В. Кулаковський // Вітчизна. - 1969. - №2. - С. 206.

14. Кулаковський В. Одісея Арсена Звенигори / В. Кулаковський // Вітчизна. - 1970. - №2. - С. 204 - 206.

15. Кулаковський В. Чорний вершник / В. Кулаковський // Вітчизна. - 1977. - №5.- С. 207.

16. Лис В. Слова колос золотий // Література. Діти. Час. - К., 1983. - Вип.8. - С.54 58.

17. Лукашенко В. Напередодні нашої юності / В. Лукашенко // Літ. Україна. - 1982. - 23 вересня. - С. 4.

18. Малик В. Післямова // Малик В. Князь Кий. - К., 1982. - С.266-269.

19. Малик В.К. Князь Кий : Романи. - К.: Дніпро, 1989.

20. Мірошниченко В. Диференціація мотивів у романі Володимира Малика "Черлені щити" / В. Мірошниченко //Українська література в загальноосвітній школі. - 2004. - №11. - C. 27.

21. Міщенко Д. Від автора // Міщенко Д. Лихі літа ойкумени. - К., 1985. - С.456-458.

22. Повість врем'яних літ. Літопис (за Іпатіївським списком). - К.: Рад. письменник, 1990. - 558с.

23. Сиченко О. Нащадок давньоруського Бояна / О. Сиченко //Урядовий кур'єр. - 2006. - 24 лют. - С.6.

24. Слижук О. "Народ мій є!" : Вивчення уривка з роману В.Малика "Фірман султана" / О. Слижук // Українська література в загальноосвітній школі. - 2004. - №7. - C. 36-38.

25. Соловйова Л. Інтегрований урок : Запорозька Січ у ІІ половині ХVІІ століття. В. Малик : Уривок з роману "Фірман султана" : 8 клас/ Л. Соловйова // Історія та правознавство - 2006. - №11. - C. 17-19.

26. Страшенко О. "Благословляю вас..." : [про літературний шлях В.Малика ] / О. Страшенко // Культура і життя. - 2006. - N15/16 /12квіт./. - C. 3.

27. Шведченко І.Г. Запорозька Січ у другій половині 17 ст. Володимир Малик "Побоїще в Січі" / І.Г. Шведченко // Історія та правознавство. - 2005. - №2. - C. 12-13.

Размещено на Allbest.ru