Патріотизм у творах Лесі Українки

Размещено на http://www.allbest.ru/

«А в серці тільки ти, єдиний мій, коханий рідний краю»

Леся Українка

Українська земля породила багатьох письменників і поетів, які не тільки збагатили нашу літературу, але й уславили її серед інших літератур світу. Одне з найвеличніших імен серед них -- ім'я Лесі Українки.

Леся Українка (Лариса Петрівна Косач-Квітка) - видатна українська письменниця і поетеса, яка писала у найрізноманітніших жанрах: поезії, ліриці, драмі, прозі, публіцистиці і брала активну участь в українському національному русі. Нею захоплюються вже багато поколінь, бо таких людей вже нема. Ніжна, але сильна духом, пройнята прометеївським вогнем любові до людей, Леся Українка -- неперевершений поет боротьби, поет-патріот. Саме тому Лесю Українку називають дочкою Прометея, бо вона понесла естафету правди, добра, людяності у світ. Мужність, незламна воля, пристрасність переконань, бойовий темперамент, глибока чутливість і оптимізм, безмежна віра в творчі сили народу, цілеспрямованість і боротьба за світлі ідеали - визначальні риси письменниці. Вона була полум`яним борцем за визволення Батьцівщини, за свободу людської думки. Найбільшим її учителем був Тарас Шевченко - зразок непохитного характеру і великої любові до свого поневоленого народу, вона перейняла від нього пристрасть до боротьби за краще майбутнє своєї держави.

Доля не була поблажливою до неї. Захворівши в дитинстві, поетеса змушена була все життя долати тяжку недугу, вести, за її словами, "тридцятилітню війну" з хворобою. Коротким було її життя -- лише 42 роки прожила вона. Не судилося їй особистого щастя, палкого взаємного кохання, щастя материнства. Не стала, як мріяла, піаністкою, знівечена хворобою рука не слухалася, але за всі страждання і втрати Леся Українка була обдарована Богом великим поетичним талантом, який вона віддала Україні, своєму народові. Найпершою, найвірнішою і найглибшою любов'ю Лесі Українки була її рідна земля -- Україна. І той куточок України, де вона народилася, де пройшло її дитинство, -- Волинь, Поділля.

Леся Українка - справжній приклад великої патріотки. Чи потрібно бути патріотом? Це питання виникало у багатьох людей і я не виключення. На патріотичну ноту мене наштовхнула творчість великих поетів, зокрема Лесі Українки. Я зрозуміла, що повинна бути донькою своєї країни, доводити іншим її велич і міць. Тільки народ робить свою країну могутньою. Не лише фізично, а й духовно. Лише справжні патріоти, об'єднавшись в єдине ціле, підносять культурний та економічний рівень держави, творять нову історію, в якій немає сумних і трагічних дат, а лише - чисте та світле майбутнє.

Ми - українці! Нація, яка пережила багато чого. Були і сльози, і голод, і неволя, і війни, які спустошували наш край, стирали з лиця землі міста та села, забирали життя невинних людей. Та ми вижили, кров'ю і сльозами вибороли незалежність, збудували собі країну, для себе, а не для когось, розвиваємося, шукаємо своє місце під сонцем.

Тому, бути чи не бути патріотом, - вирішувати кожному. Але жити у своїй країні і не вважати себе її частиною - якось неправильно. Не можна відмовлятись від рідної землі, якщо ти - Людина. Тим більш, що вона напрочуд красива, наша земля, і краси її та історії не затулять для справжніх людей жодні економічні негаразди. Треба любити те місце, в якому живеш, або, принаймні, намагатися. Треба бути відданим Батьцівщині серцем і працювати, щоб розквітла вона ще пишніше, ніж зараз. Кожен з нас може зробити у цю справу свій внесок.

Головне, пам'ятати "яких батьків ми діти" і любити Батьківщину більше, ніж власний добробут. Саме такою була Леся Українка.

Провідне місце в ліриці Лесі Українки займає тема любові до рідного краю, який вона хотіла бачити вільним і щасливим. У поезії «Красо Україно -- Подолля» поетеса оспівує казковий край свого дитинства, висловлює глибоку любов до трудового народу, вміння побачити за красою природи людську недолю:

патріотка поетеса українка вітчизна

Красо України, Подолля!

Розкинулось мило, недбало!

Здається, що зроду недоля,

Що горе тебе не здавало!

Онде балочка весела,

В ній хороші, красні села,

Там хати садками вкриті,

Срібним маревом помиті.

Мотиви патріотизму тісно переплітаються з життям Лесі Українки, її мрією визволити рідну країну з рабства. Як клятва боротьбі за майбутнє звучать слова поетеси:

Тяжкий твій спадок, батьку Прометею,

Та я, дочка твоя, прийму його.

Вміння не коритися долі, боротися за своє щастя ми знаходимо в поезії «Без надії сподіваюсь»:

Так! Я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! -- Геть думи сумні!

Мене надзвичайно вражає ця жінка. Крізь негаразди, проблеми, війни, вона залишалася оптимісткою і завжди вірила у краще. Леся Українка - це «людина-гора» яку нічого, крім смерті, зламати не зможе. Леся Українка закликали до патріотизму усіх:

Коли ти боронитимеш волю

Й самостійність народу твого,

Ми повік шанувать тебе будем

І любити як друга свого.

У цих рядках ми бачимо, що письменниця з великою повагою ставилася до людей, які закохані у свій рідний край.

Натхненний співець своєї Батьківщини Леся Українка, яка піднялась у своїй творчій, громадянській і політичній діяльності до висвітлення проблем свого часу, надзвичайно дорога всьому людству, що бачить у ній мужнього борця за волю і рівноправність усіх народів. Її поезія є прикладом служіння людству і добробуту. Крізь її серце пройшло все. Вона створила такі незабутні рядки віршів, поем і драм, яким жити й жити в нескінченності часу. Чарівна сила любові до Лесі Українки сьогодні ріднить моє серце з серцями багатьох людей, яким не байдужа доля своєї держави.

Щира любов поетесі до України звучить у кожному рядку, кожному слові твору. Я думаю, що так сприймати красу землі, помічати кожну деталь пейзажу і захоплюватися нею, повинен кожний з нас.

На мою думку, кожна людина - це частинка держави і всі ми могли б сприймати державні проблеми так же глибоко, як власну трагедію. Я б дуже хотіла бути схожою на Лесю Українку, бо вона взірець для будь-якої людини у світі.

Леся Українка прожила життя, сповнене невимовних страждань і гіркоти. Але її творчість звучить оптимістично, в ній на повний голос пролунали життєрадісні мотиви, сповнені віри і впевненості в невичерпні сили народні. Поетеса живе серед нас, вона не вмерла, а тільки зробила крок у безсмертя:

Ні! Я жива, я буду вічно жити.

Я в серці маю те, що не вмирає.

Патріотичне почуття - одне з найглибших людських почуттів - перестало бути в ліриці Лесі Українки описанням України. Вона зрозуміла, що лити сльозі над недолею рідного краю не має сенсу і її патріотизм почав мати дійовий характер. «Прокляття рукам, що спадають без сили!» - такими словами вона засуджувала людей, які самі на себе вдягали кайдани і не боролися за краще життя. Але у деяких її віршах я помітила відчай за майбутнє людей:

Коли я погляд свій на небо зводжу,

Нових зірок на йому не шукаю,

Я там братерство, рівність, волю гожу

Крізь чорні хмари вгледіти бажаю,

Тих три величні золоті зорі,

Що людям сяють безліч літ вгорі…

Ці слова змусили мене замислитися, бо як раніше, так і у наш час, такі речі як братерство і рівність зустрічаються рідко, ніби і дійсно ховаються десь у недосяжних чорних хмарах. В мене таке відчуття, що люди стали гірші за тварин, кожен сам за себе і ніякої єдності. У таких умовах Україна слабшає духом, патріотизм відступає на задній план, всі думають лише про власне щастя, нас оточує суцільний егоїзм, який не має права на виправдання.

У серці кожної людини повинно бути місце для любові до Вітчизни, бо це місце де ми народилися і виросли, всі спогади з дитинства, все події, як погані, так і гарні відбувалися на рідній землі. Десь у глибині душі ми всі прив`язані до України, де б ми не було і що б з нами не сталося, ми навічно збережемо рідний край у своїй пам`яті, в годину щасливу і в годину лиху, ми не можемо забувати Батькіщину.

Леся Українка до останніх своїх днів переймалася долею України, не полишаючи ні на хвилину цих думок, і якось сказала:

Як я умру, на світі запалає

Покинутий вогонь моїх пісень,

І стримуваний пломінь засіяє,

Вночі запалений, горітиме удень.

Ці слова стали пророчими, бо дійсно, справжню геніальність творів цієї великої письменниці оцінили тільки у наші часи. Я схиляю голову перед такою людиною, як Леся Українка, любов до неї ніколи не помре в моєму серці.

Размещено на Allbest.ru