Німецька література доби Відродження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна

Філологічний факультет

Кафедра історії зарубіжної літератури і класичної філології

Реферат

На тему:

Німецька література доби Відродження»

Виконала:

Студентка групи ЛУ-13

Малюк Тетяна Сергіївна

Харків 2012

Зміст

1. Специфіка німецького відродження

2. Значення творчості Себастьяна Бранта в німецькій літературі

3. «Корабель дурнів» та значення цього твору

4. Особливості феномену Ганса Сакса

5. Значення німецької літератури доби Відродження

1. Специфіка німецького відродження

Німеччина була роздробленою країною. Католицька церква втрачала свою монополію на духовне й розумове життя суспільства. Наука прагнула спиратися на реальний досвід, а не на церковний авторитет і догми

Гуманізм розповсюджувався у Німеччині, як і в романських країнах, але, на відміну від Італії, Іспанії, Португалії і Франції, зустрів простонародну опозицію. Середньовічна епічна поезія майже зникла із суспільного життя країни. Замість лицарської літератури на початку XVI ст. розвивалась простонародна, спрямована проти вищих прошарків суспільства. Німецька сатира -- найпопулярніший жанр літератури. Оскільки гуманісти Німеччини хотіли бачити свою країну оновленою, звільненою від церковно-феодальної реакції, то література тяжіла до публіцистики і сатири. На відміну від інших країн Західної Європи, німецькі гуманісти звернулися до жанру сатири в різних її проявах: панегіриків, гумористичних діалогів, філософсько-публіцистичних трактатів, притч. Причому велика увага приділялася богословським проблемам, викриттю ченців і папської курії за відступ від християнства.

Рух Реформації очолив Мартін Лютер. Він переконував, що людину може врятувати лише особиста віра в Христа, а не особливі заслуги святих і добрі справи на користь церкви. Віруючі завжди безпосередньо пов'язані з Христом, і його благодать дана будь-якому християнину через проповідь.

У цьому розвитку німецької літератури з середини XVI ст. намітилася пора нового підйому, але він не привів до створення творів, які за своїм художнім значенням могли б зрівнятися з вершинами європейської літератури цієї епохи. Також, популярним жанром міської літератури були прозові шванки - короткі цікаві історії, побутові замальовки, анекдотичні приклади з життя. Автори об'єднували ці вибагливі твори до збірок. Найбільш раннім була збірка францисканського проповідника І. Паулі «І жартома, і всерйоз» (1522), що носив повчальний характер. З 1550-х років, коли збірники стали виходити один за іншим, в них наростала розважальність: слідом за «Дорожньої книжечкою» І. Вікрама з'явилися написані іншими авторами «Суспільство в саду», «Книжечка для відпочинку», «Нічний дозор» і навіть семитомник «Відверни печаль». У другій половині XVI ст. продовжували широко видаватися німецькі народні книги, в яких домінували традиції середньовіччя-інтерес до рицарських сюжетів, легенд та чуд. У цьому потоці виділяються лише кілька творів. Одне з них - «Шільдбюргери» (1598), книга, що висміює тупоумство німецького міщанства. Її комізм носить, однак, інший характер, ніж «література про дурнів» початку століття - він позбавлений сатиричної їдкості і соціальної гостроти. Довге життя в літературі була призначена двом легендам, обробки яких з'явилися у вигляді народних книжок. У 1587 р. вийшла «Історія про доктора Йоганна Фауста, знаменитого чарівника і чорнокнижника», в 1602 р. - розповідь про «вічне мандрівнику» Агасфері. У відповідності з духом часу обидві книги були пронизані благочестивими повчаннями та застереженнями. Під кінець Відродження, продовжуючи традиції XVI ст. і прокладаючи шлях нової літературної епохи, розгорнулося творчість сатирика і майстри бурхливої, барвистою мовної стихії Йоганна Фішарта (1546-1590). Широко використовуючи гіперболу, гротеск, химерні і комічні словотворення, нагромадження синонімів і феєрверки дотепів, він бичував занепад моралі суспільства, релігійний фанатизм, свавілля влади. Найяскравішою з його антикатолицьких сатир стала віршована «Легенда про походження чотирирогої єзуїтської шапочки» (1580). Він не раз звертався до вільної обробки відомих творів: написав віршований варіант народної книги про Тіля Уленшпігеля, різко посиливши її сатиричні елементи, видав у вільному німецькому перекладі першу книгу «Гаргантюа і Пантагрюеля» Рабле, невичерпною словесною грою розширивши втричі її обсяг. Мовне новаторство Фішарта і напруженість його художницького світовідчуття віщували характерні тенденції літератури бароко.

2. Значення творчості Себастьяна Бранта в німецькій літературі

Себастьян Брант (1457--1521) -- німецький гуманіст, сатирик, вчений, юрист, доктор канонічного і цивільного права, професор Базельського університету, канцлер Страсбурга, адвокат, перекладач поезії Петрарки німецькою мовою.

Народився письменник 1457 року в Страсбурзі. Спочатку жив у Базелі, де й надрукував свою поему «Корабель дурнів». У 1500 році через те, що Базель не належав до Німецької імперії, переїхав до рідного міста Страсбурга, отримав посаду міського секретаря і залишався на ній до кінця свого життя, хоча Максиміліан дав йому титул пфальцграфа, імператорського речника, і призначив членом імперського камерного суду.

Юрист і філолог, педагог і письменник - Себастьян Брант був людиною широкої ерудиції, вільно володів латинською та давньогрецькою мовами, добре знав античну й вітчизняну літературу. Особливо приваблювала Бранта німецька середньовічна міська сатира, зокрема твори Фрейданка (перша половина ХІІ ст.), поета-сатирика, автора збірки віршованих висловлювань «Розуміння», в якій послідовно викривається католицьке духовенство і папський Рим. На відміну від більшості німецьких гуманістів, які писали свої твори латинською мовою, С. Брант вважав за потрібне звертатися до народу його мовою, перетворити художню літературу на загальний здобуток. «Корабель дурнів» він свідомо стилізував у дусі німецької середньовічної сатири, щоправда, помітно поступаючись Фрейданку у плані суто соціальної критики. Себастьян Брант зовсім не був справжнім вільнодумцем. У його «Кораблі дурнів» повно міщанських сентенцій, які, безперечно, чимало сприяли успіху книги в бюргерських колах

3. «Корабель дурнів» та значення цього твору

«Корабель дурнів» (1447). Зміст твору у прямому розумінні підслухано на міських ярмарках і майданах, у тавернах і ремісничих майстернях, -- скрізь, де лунало народне гострослів'я.

Поема багато разів перекладалася. У 1497 році гуманіст Я. Лохерол переклав латинською мовою, а згодом з'явилися її переклади у Голландії, Франції й Англії. Сатира написана римованим кніттельферзом (восьмистопним силабічним віршем), улюбленим у німецькій поезії, що надало їй національного характеру. Вона мала антикатолицький і антибуржуазний характер.

Сатирик у своєму творі вивів сто одинадцять образів дурнів, кожен з яких втілював якусь одну слабкість, що виникла через природну людську дурість. Причому всі вони позбавлені індивідуальності (імен, біографій, характерів). Усі персонажі зібрані на одному кораблі, який відпливав у Наррагонію (країна дурості). Парад дурнів очолював псевдовчений, який знав декілька латинських слів і здатний був тільки на те, аби пускати пил у вічі. Дурень-бібліофіл накопичив багато дорогих книжок, котрих ніколи не читав і не прочитає. С. Брант одразу ж дає відчути, що зовсім не всі дурні відпливають з Німеччини саме туди. «Усі вулиці й провулки заповнені дурнями, - пише він. - Світ живе у нічному мороці, затопившись у гріхах». Глупота скрізь «править бал». Кого тільки немає на кораблі дурнів - тут і астрологи, і алхіміки, й шукачі скарбів, склочники та базіки, заздрісники та ледарі, хабарники та розпусники й рогоносці, модники й модниці, злі та неохайні жінки, тобто компанія негативних персонажів. Кожен з них належав до певного прошарку суспільства: пліткарі, інтригани, лікарі-шахраї, гравці в азартні ігри, хабарники тощо. На голові у них були чудернацькі ковпаки з дзвіночками. німецький сатира гуманізм духовність

Автор критикував соціальний устрій, в якому все купувалося і продавалося за гроші, саме тому перевага надавалася пану Пфеннігу (богу багатства, грошей), який панував над світом. У такому суспільстві людину цінували не за її гідність, а за достаток. Перше місце відводилося багачу, бо гідність людини вимірювалася кількістю монет у кишені. Тому перед багатим відчинялися усюди двері, його саджали за стіл, йому прислуговували у той час, коли за дверима знаходилися бідні і голодні. За гроші продавалося і правосуддя. Страчували тих, хто скоїв дрібні злочини. Чиновники служили не батьківщині, а пану Пфеннігу. Священики приймали духовний сан заради матеріального добробуту. Ченці були здатні на будь-які ганебні вчинки заради грошей. Така особиста корисливість ослаблювала державу, калічила людину, нівелювала поняття справедливості. Шлюб укладався на основі матеріального розрахунку, а не почуттів. Батьки запрошували для своїх дітей вчителів-невігласів або відправляли на навчання в інші країни, чим дуже пишалися. Німеччина вважалася країною просвітництва. В ній з'явилося багато книг, розвивалися науки. Усі занадто захопилися модою, особливо чоловіки. Вони прикрашали себе золотими ланцюжками, фарбували волосся, надаючи йому хвилястої форми, носили одяг у складки, що свідчило про їхню легковажність. Ці вади автор вважав не гріхом, а безглуздістю, що не відповідала здоровому глузду.

Брант вважав знаною лише ту людину, яка мала добрий характер, честь і гідність. Він намагався повчати, моралізувати, насаджувати правила вихованості. Головною вадою сучасності, що веде до розвалу держави й занепаду усіх державних станів, С. Брант вважає загальний егоїзм, коли особисті інтереси ставляться понад державні. «Того, хто не цінує загальної користі як своєї власної, вважаю я суцільним дурнем, бо особисте є невіддільним від загального», - каже С. Брант. Цю ваду письменник нерозривно пов'язує з паном Пфенінгом (грошова одиниця) - користолюбством та здирництвом, що позбавляють суспільство честі й дружби, любові та солідарності. Все на світі, говорить С. Брант, продається за золото, яке калічить розум і думку людей, робить їх взаємоворогами, породжує у світі нескінченний ланцюг злочинів. І С. Бранту приходить на пам'ять давня легенда про Золотий вік, коли ніхто не думав про гроші, коли все було спільним, і доброзичливість панувала серед людей, бо кожен був задоволений найпростішим та найнеобхіднішим. У зв'язку з цим німецький поет розвиває свою філософію історії. За С. Брантом, мужня бідність є початком державного устрою, вона була будівельницею міст, творцем мистецтв та ремесел.

С. Брант свідомо вихваляє бідність і наводить приклади її благородних виявів в античній історії з метою засудження німецьких князів, чиїми діями керує жадоба збагачення, внаслідок чого країна залишається бідною і роздробленою. С. Бранта серйозно хвилює загроза турецького вторгнення, яка нависла над країною; він не вірить, що німецькі князі, що гризуться між собою, зуміють протистояти йому. Як і кожний видатний письменник, С. Брант умів розрізняти в подіях сучасності прикмети майбутнього, він відчував наближення великих і катастрофічних змін у німецькому житті, наближення Реформації.«Кораблик святого Петра сильно хитається, я боюсь якби ж то він не потонув; хвилі сильно б'ють по ньому, буде велика буря й безліч горя», - писав він.

Ні мотив дурнів, ні образ корабля не були чимось новим. Віршована сатира письменника -- чудова компіляція матеріалу моралізаторського змісту. Дурість -- це не омана, а гріх, відхід від заповідей Бога. Новизна книги полягала у тому, що автор був сповнений оптимізму і переконаності у доцільності гуманістичних ідей для покращання світу. На думку письменника, грішник-дурень може мати можливість вічного спасіння, якщо відмовиться від своєї сутності.

4. Особливість творчості Ганса Сакса

З традиціями народної літератури було пов'язано творчість найбільшого німецького поета XVI ст. Ганса Сакса (1494-1576). Народився Сакс в Нюрнберзі в родині кравця, вчився в латинській школі, а потім близько двох років - ремеслу шевця, після чого деякий час мандрував по країні. Після повернення він назавжди оселився у Нюрнберзі, зайнявшись своїм ремеслом та поезією. Був він людиною дуже начитаною і допитливою.

Він не тільки черпав з фольклору багато мотивів своїх віршів, п'єс і коротких забавних оповідань, але й висловлював масові смаки і уявлення. Навіть звертаючись до образів античних героїв або біблійних пророків, він прагнув розповісти про німецькі звичаї. Його роботи відрізняються незмінною пристрастю до дидактизму, але зате містять грубувато-тверезий погляд на світ. Творчість Сакса широко відобразило мозаїку побутових ситуацій та звичаїв його часу. Не залишили, однак, помітного сліду в літературі, була шкільна латинська драма. Її писали і ставили, перш за все, з навчальними цілями вдосконалення мовних знань, але і з завданнями релігійно-морального виховання юнацтва. До «шкільної драматургії» зверталися і католики (особливо єзуїти), і протестанти, надаючи їй полемічну загостреність. Сюжети брались з Біблії, зазвичай зі Старого Завіту, з церковної і цивільної історії, а у католиків - також з житій святих і мучеників. У цілому німецький театр виявився мало розвинений.

У час бурхливих подій в історії країни Сакс був прихильником поміркованих поглядів М. Лютера. Творчість його позбавлена войовничості, сильних пристрастей, він не порушує значних проблем. Коло його інтересів обмежене приватним повсякденним життям. Правда, окремі його поезії позначені анти-дворянською спрямованістю, це, зокрема, стосується зображення раю для нероб у «Кораблі дурнів»:

На працю волею закону

Накладено там заборону.

А за порядність і знання

Засуджують до вигнання.

Невіглас, що не хоче вчитись,

Пошани може враз добитись.

Лише нікчему із нікчем і

В них обирають королем.

А недотепи і нетями

Стають і принцами, й князями.

Достойний рицарського звання,

Лиш хто навчився фехтування.

Хто ж на ковбасах битись може,

Той легко скочить у вельможі.

Хто зна лиш їсти, пити, спати,

Лиш той достойний графом стати.

Хто нерозумний, як баран,

Того введуть в дворянський стан.

Лиш неотеси там славетні,

І благородні, і шляхетні.

(Переклад Ф. Скляра)

Привабливість творчості Сакса - в її демократичності, безпосередності й простоті, світлому оптимізмі. Писав він дуже багато і в різних жанрах. Це були пісні, духовні вірші, повчальні шпрухи, діалоги, байки, шванки, п'єси. Сюжети своїх творів Сакс брав із різних джерел - з біблії, античної міфології, зі старих хронік, історії, але, по суті, завжди відтворював німецьке національне життя, німецькі звичаї і побут, змальовував представників різних станів та професій.

Особливістю творчості Сакса є дидактизм. Письменник свідомо дбав про те, щоб внести у свої твори корисні знання, розширити уявлення своїх читачів, виховати їх в дусі високої моралі. Твори Сакса сповнені гумору, позначені правдивою поетичністю. Гете назвав письменника «справжнім майстром поезії» і дуже цінив його «дидактичний реалізм».

Серед демократичних шарів суспільства твори Сакса були надзвичайно популярні. Значний інтерес до них проявляли німецькі письменники кінця XVIII ст. Образ Ганса Сакса як колоритної фігури того часу відтворений в опері Ріхарда Вагнера «Нюрнберзькі майстерзінгери».

5. Значення німецької літератури доби Відродження

Культура епохи Відродження містить величезні духовні цінності. Саме в цей час були закладені глибокі підвалини духовності суспільства. Ця культура збагачує нас загальнолюдськими, гуманістичними цінностями, розумінням того, що істинно творчий початок буття - людина. Ренесанс вселяє в нас віру в безмежні можливості людини, в її вдосконалення. Як ніяка інша епоха, культура Відродження щедро породила плеяду геніальних митців, створила вищі духовні цінності - "те, що не вмирає". Тенденції культурного розвитку, започатковані епохою Ренесансу знайшли своє продовження в культурах інших епох. Відродження - це унікальний період в історії культури, котрий репрезентує одночасно і епоху, і тип культури, і культурне явище

Список використаних джерел

1. Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. -- 2-ге вид. -- К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.

2. История культуры стран Западной Европы в Эпоху Возрождения // Под. ред. Л.М. Брагиной. -- М.: Высшая школа, 2001

Размещено на Allbest.ru