Гаївки в системі української весняної обрядової пісенності
Місце гаївок у системі української весняної обрядової пісенності, ареал їх побутування та назви. Комплексний аналіз зібраного текстового матеріалу творів цього виду веснянок. Текстовий матеріал гаївок за їх основними часовими верствами, тематичні гнізда.
| Рубрика | Литература |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 29.09.2013 |
| Размер файла | 32,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА
10.01.07 - фольклористика
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
ГАЇВКИ В СИСТЕМІ УКРАЇНСЬКОЇ ВЕСНЯНОЇ ОБРЯДОВОЇ ПІСЕННОСТІ
ГОЛУБЕЦЬ ОРИСЯ МАР'ЯНІВНА
Львів - 2004
Дисертацією є рукопис
Робота виконана у відділі фольклористики Інституту народознавства
НАН України
Науковий керівник:
доктор філологічних наук, професор Кирчів Роман Федорович, Інститут народознавства НАН України, провідний науковий співробітник
Офіційні опоненти:
доктор філологічних наук, професор Давидюк Віктор Феодосійович, Волинський державний університет імені Лесі Українки, професор кафедри української літератури
кандидат філологічних наук, Чебанюк Олена Юріївна, Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського НАН України, науковий співробітник
Провідна установа:
Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра фольклористики, м. Київ
Захист відбудеться 10 червня 2004 року о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.13 у Львівському національному університеті імені Івана Франка (79000, м. Львів, вул. Університетська, 1).
Із дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (79005, м. Львів. вул. Драгоманова, 5).
Автореферат розісланий "7" травня 2004 року
Учений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат філологічних наук, доцент Івашків В.М.
Загальна характеристика роботи
Український фольклор, як одна з найважливіших і значущих складових національної культури нашого народу, потребує поглибленого вивчення - осмислення багатьох питань і явищ його історичного розвитку в минулому та процесу побутування, функціонування, змін і новотворення на сучасному етапі. Однією з головних проблем є історико-теоретичне дослідження системи форм і жанрів фольклору, їх пов'язаності з етноісторичною й етнокультурною специфікою народу, його побутом, звичаями, обрядами, віруваннями, естетичними потребами й уподобаннями.
У комплексі таких недостатньо досліджених явищ бачимо й українські гаївки. Вони віддавна привертають увагу збирачів і дослідників фольклору. До найраніших відомих збірок текстів гаївок належать їх записи в Галичині з другого десятиріччя ХІХ ст.
Публікації текстів гаївок і спостереження дослідників у наступні десятиліття вносили цікаві елементи для пізнання цього виду обрядової народної пісенності. Але й досі немає чіткої й належно аргументованої визначеності місця гаївок у системі жанрів і жанрових різновидів українських календарно-обрядових пісень, географії їх поширення на етнічних теренах України, семантики їх назви та локальних варіантів цієї назви. Гаївки або цілковито змішують й ототожнюють з веснянками, або без належних пояснень виокремлюють із них.
Володимир Гнатюк (1871-1926), видаючи на початку ХХ ст. свій неперевершений і на сьогодні збірник гаївок, уже в першому реченні вступної статті до нього наголосив: "Гаївки - се окремий рід обрядових пісень, не численних щодо кількості, але визначних своїм складом, змістом і мелодіями" Гнатюк В. Гаївки // Матеріали до української етнології. - Львів: Накладом НТШ. - 1909. - Т. 12. - С. 1. . Цю думку вчений розвинув низкою зауважень про зміст, давнішу і пізнішу верстви гаївок, їх поетичні особливості, час, місце виконання, традиційних виконавців, пов'язаність з обрядовими діями й іграми тощо. Указуючи на приналежність гаївок до веснянок, він зазначав, що "термін "веснянка" обіймає ширший цикл пісень, "гаївка" - вужчий", "що не кожну веснянку можна зачислити до гаївок, хоч кожна гаївка є веснянкою"; "веснянку співають у російській Україні цілу весну, гаївку в нас (тобто в Галичині - О. Г.) ‹…› - лише на Великдень". Там само. - С. 2.
На наведені слова часто покликаються різні автори, пишучи про співвідношення понять "веснянки" і "гаївки". Одначе мусимо визнати, що цікаві спостереження й цінні судження В. Гнатюка не знайшли якогось предметного подальшого теоретичного розроблення.
Отже, є потреба застановитися над визначенням поняття "гаївка", осмислити його співвідношення з більш широким окресленням "веснянка", що охоплює цикл весняних пісень.
Привертає особливу увагу та обставина, що гаївки є одним із тих найдавніших видів української народної обрядової поезії, які зберегли свою живучість до наших днів, засвідчену не тільки тяглістю традиції в народному середовищі, а й здатністю до оновлення, модифікації й новотворення. За майже двохсотлітній період від перших відомих фіксацій гаївок до записів наших днів зібрано величезний матеріал. Сьогодні маємо по кілька десятків записів варіантів багатьох гаївок із різних місць і різного часу, порівняльний аналіз яких дає можливість розгорнути предметні дослідження про рух фольклорного тексту в просторі та часі, стійкість і змінність його змістових мотивів та образів, давні архетипні елементи й нові нашарування тощо. Навіть на матеріалі новітньої формації гаївок простежуємо цікавий процес їх еволюції, спостерігаємо непоодинокі випадки кристалізації тих змістових елементів, які в час підготовки до видання збірника В. Гнатюка були лише в зародку або виникли пізніше.
українська весняна обрядова пісенність
Наголошуємо, що наявний текстовий фольклорний матеріал дає достовірну основу для поглибленого наукового вивчення гаївок, з'ясування їх історії, архаїчної семантики, обрядової функціональності, змістової й поетичної динаміки та інших питань.
Цими вступними зауваженнями й судженнями мотивується наукова доцільність та актуальність дисертаційного дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась у контексті загального напрямку наукових досліджень відділу фольклористики Інституту народознавства НАН України, зокрема у рамках тем 3.3.4.7: "Фольклор населення західноукраїнських земель ХІХ - поч. ХХ ст." та "Традиційний та новочасний український фольклор".
Мета дисертації - дослідити місце й роль гаївок у системі української весняної обрядової пісенності, визначити ареал їх побутування та назви, здійснити комплексний аналіз зібраного текстового матеріалу творів цього виду веснянок. Поставлена мета передбачає вирішення таких основних завдань:
зіставити гаївки з іншими видами весняної обрядової поезії, вказати на їхню специфіку щодо часового приурочення, функціонування й особливостей виконання;
уточнити окреслення ареалу гаївок; дослідити географію побутування назви "гаївка" та її локальних варіантів;
класифікувати текстовий матеріал гаївок за їх основними часовими верствами, виявити основні тематичні гнізда гаївок;
на основі порівняльного аналізу різноваріантних текстів показати архаїчні елементи та пізніші нашарування у гаївках, простежити рух їхнього тексту, висвітливши семантичні й формальні зміни в часі;
з погляду історичної динаміки простежити, наскільки підлягали змінності традиційні компоненти поетики гаївок, їх обрядово-функціональний контекст і пов'язаність зі співом, танцем, грою;
висвітлити сучасний стан функціонування гаївок; з'ясувати зміни й тенденції, які відбулися в гаївковому репертуарі на новочасному етапі побутування, вказати на ідейно-змістові модифікації, виявити вплив інших жанрів на розвиток цих обрядових пісень.
Об'єктом дослідження є гаївки у системі циклу весняно-обрядового фольклору українців.
Предметом дослідження є тексти гаївок, їх змістова специфіка, генетична і функціональна пов'язаність з давніми світоглядними уявленнями, віруваннями, обрядами, змінність у діахронній еволюції від давнини до сучасності, характерні особливості гаївок як явища народної поетичної творчості, "окремого роду обрядових пісень" Гнатюк В. Гаївки // Матеріали до української етнології. - Львів: Накладом НТШ. - 1909. - Т. 12. - С. 1. . Важливою складовою цього предмета є відомості про географію побутування гаївок, традиційні форми їх виконання, виконавців, збереженість традиційного комплексу в наш час.
Джерельною базою дослідження є збірники народних пісень ХІХ - ХХ ст., у яких поміщено гаївки, окремі видання цих пісень, їх публікації у періодичних та інших виданнях, матеріали зі записами гаївок в архівних фондах рукописних відділів: Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім.М. Рильського НАН України, Інституту народознавства НАН України, Інституту рукописів Центральної наукової бібліотеки ім.В. Вернадського НАН України, Львівської наукової бібліотеки ім.В. Стефаника НАН України, Проблемної науково-дослідної лабораторії музичної етнології при кафедрі музичної фольклористики Львівської державної музичної академії ім.М. Лисенка, в особистих архівах Г. Дем'яна, Є. Луня.
Загальний фонд досліджуваного текстового матеріалу доповнено власними записами дисертантки, зробленими протягом 1992, 1996 - 1999, 2001 років під час польових обстежень 57 населених пунктів у Кам'янсько-Бузькому, Сокальському, Радехівському, Жовківському, Миколаївському, Городоцькому, Старосамбірському, Самбірському районах Львівської обл.; Городенківському, Снятинському, Косівському, Коломийському районах Івано-Франківської обл.; Бережанському, Зборівському, Козівському районах Тернопільської обл.; Кам'янець-Подільському, Новоушицькому районах Хмельницької обл.; Сокирнянському, Кіцманському, Заставнівському районах Чернівецької області (близько 900 текстів).
Усього в роботі використано більше 3000 текстів гаївок. Інформацію про цей матеріал подано у таблицях додатку. Для порівняльного розгляду залучаються обрядові весняні пісні українців з-поза гаївкового ареалу, а також відповідний російський, білоруський і польський фольклорний матеріал.
Джерельну основу дисертації доповнено працями, які більшою чи меншою мірою присвячені дослідженню гаївок. Важливим є досвід української та зарубіжної науки у вивченні обрядового фольклору, теоретично-методологічні засади підходу до розробки питань історії, давньої семантики, обрядово-звичаєвої функціональності певних сюжетів, тем, мотивів, образів, їх змінності в часі тощо. Так, цінними є судження, аналітичні дані, спостереження, положення й висновки фольклористичних та етнографічних праць І. Франка, М. Драгоманова, О. Потебні, М. Грушевського, О. Веселовського, В. Гнатюка, Ф. Колесси, Є. Анічкова, І. Горака, П. Богатирьова, Дж. Фрезера, В. Проппа, В. Соколової, В. Гусєва, О. Зілинського, О. Дея, Б. Путілова, С. Грици, В. Гошовського, Р. Кирчіва, О. Курочкіна, О. Чебанюк та інших давніших і сучасних дослідників, до яких звертаємося і на які посилаємося в нашій роботі.
Методи дослідження. Для вивчення текстів у їх історичних зв'язках використано історико-порівняльний метод, що дозволяє простежити характер змін, яких зазнали гаївки на зафіксованому етапі побутування (ХІХ - ХХ ст.), та структурно-типологічний - для проведення синхронного аналізу текстів на певному часовому рівні. Частково використано елементи статистичного аналізу. Польові матеріали зібрані й опрацьовані згідно зі сучасною методикою фіксації й паспортизації фольклорних текстів.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що у ній основну увагу зосереджено на питаннях теми, які досі були вивчені недостатньо, зокрема на визначення ареалу побутування гаївок, їх жанрової специфіки і місця в системі весняної обрядової народної поезії українців. Для дослідження залучено широкий текстовий матеріал (у тому числі й власні записи дисертантки), аналіз якого став достовірною основою для з'ясування динаміки змісту і функціональності гаївок, висвітлення їхньої поетики та простеження характеру історичних змін у сюжетах, мотивах та образах.
Практичне значення одержаних результатів. Висвітлюючи специфіку гаївок, дисертаційна робота водночас є складовою наукового осмислення широкої історико-теоретичної і культурологічної проблеми системи фольклорних жанрів взагалі й української весняної обрядової народної поезії зокрема, її традиційних особливостей і новочасних змін. Аналітичні дані, положення та висновки праці можна використати в лекційних курсах, спецкурсах з усної народної творчості у вищих та середніх навчальних закладах, для підготовки підручників для шкіл та вищих навчальних закладів; посібників з теорії фольклористики. Зібрані польові матеріали та опрацьований "Систематичний покажчик записів гаївок" стали основою для наукового збірника "Гаївки" (на основі записів ХХ ст.), що готується в Інституті народознавства НАН України в рамках теми: 3.3.4.7 "Традиційний і новочасний фольклор". Тексти гаївок можна використати для проведення календарно-обрядових свят.
Апробація роботи. Дисертацію обговорено на засіданні відділу фольклористики та розглянуто Вченою радою Інституту народознавства НАН України.
Основні положення праці викладено на наукових конференціях і засіданнях:
Міжнародна наукова конференція з проблем українознавства "Етнос. Культура. Нація" (29 - 31 жовтня 1998 р., м. Дрогобич);
Міжнародні науково-практичні читання "Українське народознавство: стан і перспективи розвитку на зламі віків", присвячені пам'яті українського фольклориста Михайла Пазяка" (23 - 24 травня 2000 р., м. Київ);
Республіканська конференція "Україна на межі тисячоліть: етнос, нація, культура" (24 - 25 квітня 2001 р., м. Київ);
Всеукраїнська наукова конференція "Володимир Гнатюк і сучасність: фольклористика, етнографія, літературознавство" (3 - 4 травня 2001 р., м. Тернопіль);
Міжнародна наукова конференція " 2000-ліття Різдва Христового й народна культура" (11 - 13 жовтня 2001 р., м. Львів).
Засідання етнографічно-фольклористичної секції Наукового товариства ім.Т. Шевченка в рамках щорічних наукових сесій НТШ (м. Львів, 1999, 2000, 2001, 2002).
За темою дослідження опубліковано десять статей.
Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (352 позиції), додатку (окремою книгою). Загальний обсяг дисертації - 216 сторінок, у тому числі - 188 сторінок основного тексту. Обсяг додатку - 250 сторінок.
ОСНОВНИЙ Зміст РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність теми, наукову новизну, практичне значення роботи, визначено мету й завдання, об'єкт та предмет дисертації, окреслено джерельну базу, вказано на апробацію результатів дослідження. Пояснено вживання понять "вид" як класифікаційного терміна, а також "архетип", "інваріант".
У першому розділі "Збирання, публікації та дослідження гаївок" коротко окреслено історію збирання, публікацій гаївок та стисло охарактеризовано процес їх вивчення та основну літературу з досліджуваної проблематики.
Перші записи гаївок на початку ХІХ ст. зробив у Галичині Зоріан Доленга-Ходаковський. Уперше кілька гаївок під назвою "Haiікі" були опубліковані у збірнику Вацлава з Олеська "Pieњni polskie і ruskie ludu galicyjskiego" (1833).
Збиранню, дослідженню та публікації гаївок велику увагу приділили члени "Руської Трійці". Гаївки, які вони зібрали, опубліковано в "Русалці Дністровій" (1837), "Народных песнях Галицкой и Угорской Руси" (1878).
Уже в перші десятиліття розвитку фольклористики простежується помітна увага до гаївок як до особливого явища української обрядової пісенності весняного циклу, записано значну кількість текстів гаївок, зафіксовано відомості про їхнє побутування в Галичині, приуроченість до Великодніх свят, виконання біля церкви, про дівчат як головних виконавців гаївок.
У другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. продовжується нагромадження записів гаївок. З'явилася низка публікацій цих обрядових пісень із різних місцевостей з варіантами їх локальних назв і описами місцевої традиції виконання (Й. Лозинського з Надсяння, І. Гальки із Західного Поділля, К. Шейковського зі Східного Поділля, О. Кольберга зі Східного Поділля, Перемишльщини, Покуття та інші).
Окремі тексти й цикли гаївок різних місцевостей Галичини були опубліковані у часописах та інших виданнях другої половини ХІХ - початку ХХ ст. Це записи О. Партицького, О. Данилевича, С. Шаблевської, Б. Сокальського, В. Герасимовича, Б. Кричинського, О. Маковея, Ф. Ржегоржа та інших. Посилилась увага до запису мелодій цих пісень (І. Колесса, Л. Плосайкевич, Я. Сенчик).
Нагромадження записів і публікацій гаївок сприяло пожвавленню їх дослідження. Про характерні особливості цих пісень у своїх розвідках писали А. Свидницький, В. Ковальський, О. Партицький. На пов'язаність весняних ігор і пісень з міфологічним світоглядом вказували М. Костомаров та І. Нечуй-Левицький, їх історичну основу досліджували В. Антонович та М. Драгоманов. Помітне місце займають гаївки у працях О. Афанасьєва, О. Потебні, О. Веселовського, Є. Анічкова.
Своєрідним підсумком цього етапу збирання і наукового осмислення гаївок стало фундаментальне видання В. Гнатюка "Гаївки" (1909). Воно відзначається високим рівнем наукового опрацювання текстів і їх подачі з відповідними паспортними даними, описами виконання й відомостями про варіанти та паралелі. У вступній статті вчений стисло узагальнив результати дотеперішнього вивчення гаївок, сформулював свій погляд на них як на "окремий рід обрядових пісень".
Упродовж наступних десятиліть у періодичних та інших виданнях продовжують з'являтися нові записи гаївок П. Руснака, К. Ластівки з Буковини, І. Панькевича із Закарпаття, Ф. Сенгалевича зі Східного Поділля та інших.
У 20 - 30-х роках ХХ ст. в Галичині широко пропагувалася культурно-мистецька цінність гаївок. У пресі, а також окремими виданнями друкуються добірки гаївок з нотами та сценаріями ігор, популярні статі про давнє коріння, зміст і красу цих пісень.
На збереженість багатьох залишків архаїчних рис у весняних піснях та іграх указував М. Грушевський у першому томі "Історії української літератури" (1923).Ф. Колесса в навчальному посібнику "Українська усна словесність" (1938) узагальнив досвід вивчення цього виду народної обрядової поезії.
Погляд на гаївки як на архаїчне за своїм походженням явище, пов'язане з містичними уявленнями й обрядами давньої людини, з позиції методологічних засад віденської культурно-історичної школи у низці статей представив К. Сосенко. Серед них: "Про містику гаївок" (1922), "Гаїлки про Зельмана в їх культурно-історичному наставленні" (1936, 1937).
У радянській фольклористиці гаївкам приділялося мало уваги. Найбільш повним виданням цих пісень є книга "Ігри та пісні. Весняно-літня поезія трудового року" (1963), яку впорядкував О. Дей. Поповненням фонду друкованих текстів гаївок стали видання фольклорних матеріалів у записах письменників та регіональні збірники серії "Перлини української народної пісні".
В українській діаспорі 50 - 60-х р. найпомітнішими публікаціями були праці С. Килимника та О. Воропая. Так, перший з них у дослідженні "Український рік у народних звичаях в історичному освітленні" спинився на характеристиці "веснянок-гаївок", дав спробу класифікації й аналізу змісту низки їх зразків, особливо давньої верстви.
Вагомим є внесок у вивчення цих пісень О. Зілинського, який у порівняльних студіях над слов'янськими й неслов'янськими весняними обрядовими піснями й іграми звернув увагу власне на українські гаївки, вказав на паралелі їх сюжетів, мотивів і образів у фольклорі інших народів.
Сучасна дослідниця О. Чебанюк у низці статей, кандидатській дисертації та збірнику "Календарно-обрядові пісні" (1987), акцентуючи передусім на хороводно-ігрових весняних піснях, семантиці їх словесного й рухового тексту, зупинилася і на розгляді низки гаївок.
Зі встановленням державної незалежності України в 90-х роках помітно активізувалося збирання, публікації й дослідження гаївок.
Нові дані про побутування гаївок в окремих місцевостях подано у дисертаційних дослідженнях та пов'язаних із ними публікаціях Є. Луня, О. Харчишин, В. Костика, Л. Яцків, І. Волицької. Цікаві відомості і спостереження про відгомін гаївкової традиції на Західному Поліссі подає В. Давидюк.
Сучасне етномузикологічне вивчення гаївок відображене у дослідженнях В. Гошовського, А. Іваницького, Л. Єфремової, О. Смоляка.
Так, дослідницька увага О. Смоляка зосереджена на терені Західного Поділля, результати проведеної польової роботи і її наукового осмислення відбиті в низці публікацій. Особливо цінними є записи гаївок, опубліковані у книзі "Весняна обрядовість Західного Поділля в контексті української культури" (2001), яка є найбільшим за обсягом окремим виданням гаївок після В. Гнатюка.
Огляд наукових праць попередників дає підстави стверджувати, що, попри значний доробок у зборі текстового матеріалу й осмислення окремих питань, гаївки як вид весняної обрядової поезії заслуговують окремого комплексного дослідження.
З'ясуванню того, наскільки слушним є твердження В. Гнатюка, що "гаївки - се окремий рід обрядових пісень", присвячено другий розділ - "Гаївки як особливий вид веснянок". У ньому гаївки розглядаються в контексті інших видів весняної обрядової народної пісенності, побутування яких зафіксоване в різних регіонах України.
Відповідно до часової приуроченості, функціонального призначення, характеру виконання, кола виконавців, місця виконання у системі весняної обрядовості й обрядової пісенності українського народу на матеріалі фіксованого етапу побутування цих пісень у ХІХ - ХХ ст. виділено і подано в графічній схемі такі види:
1) закличні веснянки, якими закликається (заохочується) прихід весни (до них належать і волинсько-підляські "рогульки");
2) хороводні веснянки - вітання, величання приходу весни;
3) гаївки, пов'язані за часом виконання з Великодніми святами, до великодніх належать також "риндзівки" і "райцювання";
4) юріївські, у тому числі й пастуші ладканки;
5) царинні;
6) русальні (троїцькі) та "кустові".
У цій системі гаївки посідають своє виразно окреслене місце як щодо часового приурочення до Великодня, традиційного виконання дівочим гуртом, здебільшого біля церкви, так із погляду певної специфіки сюжетів, мотивів, образів, характеру виконання, мелодики та часових змін.
Гаївки (пісні і пов'язані з ними дійства) виникли в давнину як один із видів язичницької обрядовості наших предків, приуроченої переважно до фази наростання сили весняного сонця, вегетативної сили землі.
З погляду змісту, форми, функціональної ролі, обрядового характеру, часу виконання й виконавців гаївки мають багато спільного з іншими видами весняної обрядової поезії українців. Особливо близькі і нерідко текстуально схожі або й однакові зі східноукраїнськими веснянками, зокрема хороводними.
Безсумнівними є їхні спільні генетичні витоки. Коли веснянки у ряді ознак зберегли свій первісний характер (виконання в широкий проміжок весняної пори на вулицях, майданах, луках, над рікою, в лісі тощо), то гаївки зазнали більш суттєвих змін: час їх виконання зведений здебільшого до Великодніх свят, місце - до церковного подвір'я - цвинтаря. Гаївки виявили більшу схильність до розвитку ігрового елемента, модифікації репертуару й поповнення його новотворами.
"Гаївка" є назвою народного походження, вона поширена у більшій частині ареалу. Існують паралельні назви - "галагівки", "гагілки", "ягілки", "лаголойки", "магілки" та інші. Великодні гаївкові ігри та пісні подекуди мають назву найпопулярніших перших пісень - "Галя", "Жук", "Воротар", "Перепілка" чи похідних від них висловів ("гратись в галі", "водити жука", "грати вербової дощечки"). У деяких місцевостях, особливо на Покутті, ці пісні називають "великодніми співанками", "великодніми піснями".
Наявність традиційних локальних назв стосовно гаївок не означає якихось різновидів останніх. Усі вони належать до одного і того ж явища - обрядових пісень та ігор, приурочених лише до Великодня.
Більшість дослідників (Вацлав з Олеська, І. Галько, К. Шейковський, В. Гнатюк назву "гаївка" виводили від слова "гай". Серед новітніх етимологічних тлумачень заслуговують на увагу пояснення Я. Рудницького, котрий походження слова "ягілка" виводить з праслов'янського кореня *ag, що сягає праіндоєвропейської доби й служить до творення слів з основним значенням "рости, плід, овоч", та О. Зілинського, який пов'язував назву цих пісень з давньовживаними рефренами, які пізніше були втрачені. На сьогодні питання походження і первісного значення назв "гаївка", "ягілка" та ін. не має одностайного наукового вирішення.
Головним ареалом гаївкової традиції, її збереженості та виразу були Західне та Східне Поділля, Опілля і Покуття. Периферія цього ареалу за матеріалами ХІХ і ХХ ст. в дещо ослабленому виразі сягає Буковини, Надсяння, Карпат і Закарпаття.
Якщо термін "веснянки" вживати у широкому значенні стосовно більшої частини циклу традиційної весняної обрядової пісенності, то, без сумніву, гаївки належать до цього комплексу, є його складовою. Тому цитовану тут думку В. Гнатюка, "що не кожну веснянку можна зачислити до гаївок, хоч кожна гаївка є веснянкою" слід вважати слушною.
Водночас низкою своїх прикмет, особливо тих, що скристалізувалися в процесі еволюції, гаївки вирізняються з-поміж інших видів української обрядової пісенності, мають у їх ряді своє місце, часову й функціональну приуроченість, свої змістові ознаки. У цьому сенсі цілком підтверджується справедливість основної тези В. Гнатюка: "Гаївки - се окремий рід обрядових пісень, не численних щодо кількості, але визначних своїм складом, змістом і мелодіями". Тобто, в сучасній класифікації творів народної обрядової поезії гаївки відповідають параметрам естетичної категорії одного з видів жанру "веснянок".
Третій розділ дисертації "Давня верства гаївок" присвячений розглядові архаїчних гаївок. У ньому аргументовано класифікацію поділу гаївок на давню та новітню верстви, вказано на умовність такого поділу.
Гаївки, які відносимо до давньої верстви, у процесі побутування зазнали значних змін у модифікації змісту - нерідко з переосмисленням його семантики, а новотвори часто взоруються на традиційну форму.
Аналіз зібраного текстового матеріалу переконує, що головний обрядовий сенс гаївок зосереджений на осмисленні світоустрою, його пов'язаності з природою й життям людини. Виходячи з цього, у розділі виокремлено такі підрозділи: "Космогонічні мотиви", "Вегетаційно-господарські мотиви", "Любовно-шлюбні мотиви", "Відгомін історичних реалій".
Космогонічні мотиви в гаївках є найбільш архаїчними, відповідно й найменш збереженими; вони найкраще відображені в "Кривому танці" - як у словесному тексті, так і руховому супроводі.
Вегетаційно-господарська тема в давніх гаївках є однією з найбільш значущих, вона пов'язана з тим, що людина, дбаючи про добрий урожай, намагалася вплинути на природу за допомогою аграрної магії. Ці твори найкраще зберегли давній синкретизм виконання, супроводжуються імітаційними рухами ("Мак", "Грушечка", "Просо", "Огірочки", "Горошок"), що відтворювали весь процес обробки сільськогосподарських культур. Розглянуто семантику архаїчних гаївок "Коструб " і "Жучок".
Любовно-шлюбна тематика гаївок тісно пов'язана з давніми уявленнями про єдність людини з природою, знаходимо в ній і залишки архаїчних звичаїв та взаємин. Еротичні мотиви виступають як паралельні у пізніших варіантах деяких космогонічних та вегетаційних гаївок ("Огірочки", "Горошок", "Просо"). Зооморфні образи-персонажі ("Качурик", "Зайчик", "Перепілка") мають яскраву любовну семантику і пов'язані з напророчуванням щасливого вибору пари, що належало до головних функціональних завдань цих пісень.
Через те, що у давніх гаївках обрядова семантика була головною, у них зберігся лише далекий відгомін історичного буття. Історичні реалії, події, особи виступають переважно як украплення ("Воротар", "Мости"). Натрапляємо у гаївках на згадки про билинних героїв давньої Русі ("Чурило"), про часи татарсько-турецьких набігів ("Викуп із неволі").
Сюжетів гаївок давньої верстви кількісно є набагато менше, ніж новітніх, зате перші мають значно більшу варіантну розгалуженість. За даними нашого реєстру, "Кривий танець" - 65 варіантів; "Мак" - 71 варіант; "Огірочки" - 107 варіантів; "Жучок" - 97 варіантів; "Білоданчик" - 71 варіант; "Зельман" - 104 варіанти. У варіантах помітні локальні відмінності та змінність стосовно часу запису.
Більшість гаївок давньої верстви ("Мак", "Огірочки", "Жучок, "Зельман") представлені у всьому гаївковому ареалі, інші - поширені лише в його частині ("Просо").
У гаївках давньої верстви багато архаїчних елементів збереглося лише у формі натяку, згадки, відгомону, часто схованих під значним пластом пізніших нашарувань, тому розкриття їхньої семантики нерідко викликає значні труднощі. Ми намагалися простежити присутність цих елементів на основі порівняльного аналізу текстів варіантного ряду та виразу в ньому певних інваріантних спільностей та семантичного ядра.
Пройшовши складну еволюцію і втративши ритуально-магічну функцію, гаївки зберегли і посилили своє ігрове начало, що сприяло подальшій змінності в мотивах, контамінації текстів, їх відкритості до нової тематики.
Четвертий розділ "Новітня верства гаївок" має підрозділи "Розважально-ігрові, гумористичні гаївки", "Розширення ідейно-змістового діапазону гаївок", "Поповнення гаївкового репертуару піснями інших жанрів", у яких зроблено огляд характерних реалій новітніх гаївок.
Розвитку, поширенню і популярності гаївок у Галичині значною мірою сприяло вивчення їх у садочках, школах, хорах, просвітніх громадських організаціях, проведення фестин та шкільних свят у 10 - 30-ті роки ХХ століт-тя. За таких організованих форм культивування гаївок репертуар формувався не лише з традиційних місцевих творів, а й вивчених із друкованих джерел, спеціальних посібників. З часом ці пісні пристосувалися до місцевої традиції.
Якщо 20 - 30-ті роки ХХ ст. у Галичині - це час новітнього розквіту гаївок, то на Східному Поділлі в умовах окупаційного комуно-московського режиму й терору гаївкова традиція занепадала. Після "золотого вересня" 1939 р. процес нищення народних традицій, у тому числі й гаївкової, захопив і західні області України. Переслідування релігії й церкви зумовило неможливість проведення великодніх гаївкових ігор та участі у них молоді.
У новітній верстві нараховується понад 200 пісень, які виконувались як гаївки, але більшість із них має локальне поширення і представлена меншою кількістю варіантів.
У новітню добу (ХХ ст.) під впливом змін функціональності гаївкової традиції відбувається інтенсивний процес виникнення гаївкових новотворів. З'являється значна кількість творів гумористичного та жартівливого змісту, серед них набувають поширення ігрові та короткі "дотинки" ("перекори"). Продовжують розвиватися гаївки любовно-шлюбної та родинно-побутової тематик.
Значне місце в цій верстві займають новотвори з християнсько-релігійними та народно-обрядовими мотивами радості, принесеної Великоднем. У цьому руслі відзначаються пісні з мотивами заохочення, заклику до гаївкових ігор, розповіді про них, а також ті, що означали закінчення забав. Збагачують і розширюють зміст новітньої верстви теми й мотиви національно-патріотичного характеру, що особливо розвинулися у стрілецьких і повстанських гаївках.
Поповнення гаївкового репертуару з пісенного фонду інших жанрових груп відбувається досить інтенсивно. Як гаївки функціонують духовні пісні літературного й народного походження, риндзівки, історичні та соціально-побутові - рекрутські, стрілецькі, повстанські тощо. Значного поширення в гаївковому репертуарі набули ліричні пісні про кохання та жартівливі пісні. Відбувається взаємоперехід гаївок і дитячих позаобрядових ігор.
До гаївкового фонду найактивніше залучаються баладні пісні. Зокрема, поширені давні балади з міфологічними, анімістичними мотивами ("Донька-пташка", "Перетворення втонулої"), з елементами чаклунства ("Писар гуси зганяє", "Сербин").
Явища жанрової дифузії та взаємодії простежуються як на загальному ареалі побутування гаївок, так і локальному рівні. Зміни торкнулися й хореографічного виконання гаївок - втрачаються чи спрощуються основні ігрові елементи фігур, що призводить до виконання гаївок як однохорових творів у рухомому чи нерухомому колі.
Додаток. Опрацьовано системний реєстр записів гаївок (у друкованих і рукописних джерелах) загальною кількістю - 258 позицій. Поданий у таблицях додатку до дисертації, цей реєстр показує варіантний ряд кожної гаївки, її версії, хронологію їх записів, ареал поширення, частотність записів у певному регіоні.
Висновки
На основі узагальнення результатів дослідження констатується, що гаївки є окремим видом веснянок. У дисертації запропоноване своє вирішення питання місця та значення гаївок у системі інших пісень весняного циклу.
В основу проведеного дослідження покладено записи гаївок, що нагромадилися майже за два століття збирацької роботи, а також дотичні до цього матеріалу відомості про поширення, характер побутування й виконання у різних місцевостях цього архаїчного пласту усної словесності українського народу.
На матеріалі фіксованого етапу побутування гаївок у ХІХ - ХХ ст. з'ясовано основні риси гаївок серед інших видів українських веснянок:
1) за часом виконання - Великодні свята, залежно від місцевої традиції від одного дня на Великдень - до трьох днів, а також - на Провідну неділю;
2) за місцем виконання - здебільшого церковне подвір'я - "цвинтар" біля церкви;
3) щодо кола виконавців - ними традиційно були дівчата;
4) з погляду функціональності - від ритуально-магічної до розважальної (на сучасному етапі);
5) у виконанні гаївки зберігають синкретизм вербального тексту, мелодії та хореографічної дії з переважаючим ігровим виконанням;
6) у темах та мотивах - від архаїчних (космогонічних, аграрних, любовно-шлюбних) - до побутових, жартівливих, із відкритістю до історичних та запозичень і взаємодії з іншими пісенними жанрами у новотворах.
Проведене дослідження підтверджує справедливість погляду В. Гнатюка на гаївки як на окремий "рід" весняної обрядової пісенності українців. Гаївки є складовою предмета, охопленого назвою "веснянки", що означає широкий комплекс української обрядової пісенності, виконуваної весняною порою. Назва "гаївки" визначає окремий вид веснянок.
Побутування гаївок та їх назви з локальними варіантними різновидами пов'язане з певною територією України. Скрізь ці назви означають обрядові пісні та ігри, приурочені лише до Великодня чи близького до нього часу, які характеризуються видовою однорідністю, варіантно близькими текстами, мелодіями та хореографічним виконанням. У дослідженні спростовано погляд на гаївки як на лише галицьке явище, їх побутування зафіксоване на ширшій території.
За змістовими, тематичними, функціональними критеріями виділено давню й новітню верстви цих творів, у кожній з них проаналізовано основні теми та мотиви. У давній верстві виокремлено гаївки з космогонічними, вегетаційно-господарськими і любовно-шлюбними мотивами та гаївки з відгомоном історичних реалій.
З послабленням ритуального сенсу виконання гаївок, занепаду обрядових магічно-сакральних функцій відбувається інтенсивне поповнення гаївкового репертуару новотворами, що спричинило зміщення змістових акцентів. У гаївковому репертуарі простежуємо такі характерні новаційні зміни: модифікації, нарощення і вкраплення нових змістових елементів у давніх гаївках, актуалізація їх змісту; контамінації архаїчних ігрових гаївок із новотворами.
На матеріалі дослідження встановлено, що інтенсивний процес виникнення гаївкових новотворів припадає на останні десятиріччя ХІХ - ХХст. З'являються твори гумористичного та жартівливого характеру, продовжує розвиватися любовно-шлюбна та родинна тематика. Значне місце займають новотвори з християнськими мотивами. Теми й мотиви національно-патріотичного характеру особливо розвинулися у стрілецьких та повстанських гаївках. Інтенсивно поповнюється репертуар піснями інших жанрів, зокрема, історичними, баладами.
На основі друкованих і рукописних джерел ХІХ - ХХ ст. виділено декілька етапів еволюції гаївкової традиції. На кінець ХІХ століття гаївки залишалися переважно дівочими піснями (до того ж виконували гаївки, як правило, дівчата "на порі"), хлопці в них не брали участі. Лише в окремих випадках відбувалися спільні ігри, діти гралися окремо. Одружені жінки та чоловіки були у більшості випадків пасивними спостерігачами. Репертуар виконавців опирався на місцеву традицію, серед виконуваних гаївок переважали архаїчні твори з космогонічними, вегетатаційними, любовно-шлюбними мотивами; у багатьох випадках зберігалась певна черговість виконання пісень, розмаїття хореографічних малюнків, двохорове виконання.
У ХХ столітті поступово змінюється склад виконавців. У "гаївках" частіше беруть участь хлопці. Відповідно змінюється репертуар, незрозумілі архаїчні елементи витісняються, збільшується кількість гаївок любовно-шлюбної, жартівливої тематики.
Негативний вплив на гаївкову традицію мали суспільно-політичні процеси й події ХХ століття, що випали на долю українського народу, зокрема в добу комуно-московського тоталітаризму. В останнє десятиліття почався поступовий процес відродження гаївкової традиції в Галичині, щоправда, у деяких місцях зі зміною кола виконавців (залученнях старших жінок, у пам'яті яких зберігся словесний і хореографічний репертуар) та введенням пісень із друкованих джерел.
Загалом, польові матеріали 90-х років ХХ ст. дають нам підставу ствердити, що гаївки є одним із видів весняної обрядової пісенності, що до наших днів зберіг свою живучість, привабливість, здатність продовжувати своє функціонування, відновлення й новотворення.
Поглиблене вивчення гаївок відкриває перспективи повнішого пізнання давньої та сучасної духовної культури українського народу.
Основні положення дисертації викладено у публікаціях
1. Ареал побутування гаївок // Народознавчі зошити. - 1998. - № 1. - С.72 - 76.
2. "Кривий танець" як одна з найархаїчніших гаївок // Народознавчі зошити. - 1999. - № 3. - С.387 - 394.
3. Перехід баладних пісень у жанр гаївок // Народознавчі зошити. - 2000. - № 3. - С.548 - 552.
4. Любовно-шлюбна семантика гаївок давньої верстви // Народознавчі зошити. - 2001. - № 2. - С.305 - 313.
5. Християнські мотиви в гаївках // Народознавчі зошити. - 2003. - № 1-2 (49-50). - С.51 - 54.
6. Гаївки в дослідженні Володимира Гнатюка // Наукові записки. Серія: Літературознавство. - Тернопіль: ТДПУ, - 2001. - Вип.Х. - С.141 - 146.
7. "Джурило" в українській гаївковій традиції // Матеріали до української етнології. Збірник наукових праць. - К., 2002. - Вип.2 (5). - С.355 - 359.
8. Архетипні ідеї давньої гаївкової верстви // Етнос. Культура. Нація. Матеріали міжнародної наукової конференції 29-31 жовтня 1998 року. - Дрогобич, - 1999. - С.174 - 178.
9. Баладні пісні в гаївковому репертуарі // Українське народознавство: стан і перспективи розвитку на зламі віків. Матеріали міжнародних науково-практичних читань, присвячених пам'яті українського фольклориста Михайла Пазяка. - К., - 2000. - С.153 - 155.
10. Особливості гаївки "Чорнушка-душка" // Українське народознавство: стан і перспективи розвитку на зламі віків. Збірник наукових праць. Матеріали других міжнародних науково-практичних читань, присвячених пам'яті українського фольклориста Михайла Пазяка. - К., - 2002. - С.161 - 163.
Анотація
Голубець О.М. Гаївки в системі української весняної обрядової пісенності. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.07 - фольклористика. - Львівський національний університет імені Івана Франка. Львів, 2004.
Дисертація присвячена дослідженню гаївок. На матеріалі фіксованого етапу побутування цих пісень у ХІХ - ХХ ст. визначено основні риси гаївок серед інших видів української весняної обрядової пісенності. Спростовано погляд на гаївки як лише галицьке явище. За часовими, тематичними, функціональними критеріями виділено давню й новітню верстви цих творів, проаналізовано основні теми та мотиви у кожній з них. Висвітлено сучасний стан функціонування гаївок.
Ключові слова: весняна обрядовість, веснянка, гаївка, пісня, гра, вид (підрозділ жанру), тема, мотив, функція.
Аннотация
Голубец О.М. Гаивки в системе украинской весенней обрядовой песенности. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук за специальностью 10.01.07 - фольклористика. - Львовский национальный университет имени Ивана Франко. Львов, 2004.
Диссертация посвящена исследованию гаивок. По материалам фиксированного этапа бытования этих песен в ХІХ - ХХ веке определены основные черты гаивок среди других видов украинской весенней обрядовой песенности. Опровергнут взгляд на гаивки как лишь галицкое явление. За временными, тематическими, функциональными критериями выделены древние и новейшие слои этих произведений, в каждой из них рассмотрены основные темы и мотивы. Указано современное состояние функционирования гаивок.
Ключевые слова: весенняя обрядовость, веснянка, гаивка, песня, игра, вид (подразделение жанра), тема, мотив, функция.
Annotation
Holubets O. M. Haivky in the system of Ukrainian Spring Ritual Songs.
Manuscript.
Thesis for a Candidate Degree in Philology in speciality 10.01.07. - folkloristics. - Lviv National University named after I. Franko. Lviv, 2004.
Thesis are dedicated to the research of haivky as one of spring ritual songs. The work consists of introduction, 4 chapters, conclusions, a list of referens books and literature and an appendix.
In the introduction the author writes about the theme, scientific and practical significance of the work, the aim and the task, the main research bases and the approbation of its results. There is an explanation of the usage of such words as "vyd" (kind), "archetype", "invariant".
In the I chapter "Collection, Publication and Investigation of Haivky" we get acquainted briefly with the history of collection, the publication of haivky. The author briefly characterize the process of its studying and the literature he uses beginning from the first decades of the XIX century (from Z. Dolenga-Khodakovsky, Vaclav from Oles'ko to contemporary research works.
The II chapter is dedicated to the V. Hnatiuk's statement "haivky is a separate kind of ritual songs" and whether it is correct. This chapter is entitled "Haivky - is a Special Kind of Spring Songs".
According to the time, functions, the manner of performing, performers themselves, the play of performance in the system of spring folk traditions spring songs are defined into such kinds:
1) spring songs which welcome spring. Volyn' - Pidliassia "rohulky" refer to them too;
2) choral spring songs which congratulate the coming of spring;
3) haivky connected with Easter Holidays. To them we can refer "ryndzivky", "raitsiuvannia";
4) St. George's Day Songs as well as pasture ladkanky;
5) tsarynni;
6) rusalka songs (Troitski) and "kustovi".
According to the period of its popularity in the XIX - XX century the author writes about the such main features of haivky among other kinds of Ukrainian spring songs:
the period of performance - Easter holidays, depending on local traditions from one day to three days and also during Providna Nedilia;
the place of performance - mainly the church yard, "cemetery" near the church;
the participants - traditionally only girls took part in it;
functions - from ritual and magic to entertaining now;
in its performance haivky preserve syncretism of verbal trend in melody and choreography but role play prevails;
in its topics and themes - from archaic to love songs, humorous songs, widely opened to historical borrowings and interaction with other song genres.
The main area of haivky traditions, their preservation and expression was Western and Eastern Podillia, Opillia and Pokuttia. In accordance with materials of the XIXth - XX th centuries the area of these traditions spreads to Bukovyna, Nadsiannia, the Carpathian Mountais, Zakarpattia. In the research the viewpoint on haivky as the only phenomenon of Halychyna is disregarded.
As to time, theme and function the author divides haivky into ancient and new one (ch. III and ch. IV). In ancient haivky the motives are rural, agricultural, love and, marriage and about historical events. In ancient haivky there are a lot of archaic elements, which are preserved in the form of hint, memory, mention. This is clearly seen after comparative analysis of the texts of the variant row.
After the weakling of ritual performance of haivky, declining of ritual magic functions takes play an intensive renewing of haivky repertoire, and it caused the replace of the main stress of its plot. In haivky repertoire we can observe such typical new changes: modification, appearing of new elements in the plot, actuality of its contest, contamination of archaic role haivky with new elements.
Nowadays there is an intensive process of appearing of new haivky. Humorous and satiric appear, the family and love-wedding theme continuous to develop. A great place is occupied by haivky with Christian theme. Themes and motives of national and patriotic character were especially developed in riflemen's and rebellion haivky.
The repertoire is filled with songs of other genres, particularity historical and ballads.
These researches prove a truthful V. Hnatiuk's point of view on haivky as a separate kind of spring songs of Ukrainians. Haivky is a part of "vesnianky", the spring songs which combine a whole complex of Ukrainian spring songs which are performed in Spring. The name "haivky" means a separate kind of vesnianky.
A profound study of haivky opens new perspectives of getting acquainted with ancient and contemporary spiritual culture of Ukrainians.
The results of this research can be used in creating of actual folkloristic problems in different genres, the specific traditional and new ritual songs of Ukrainians.
Key words: spring ritual, vesnianka, haivka, song, game, kind (parts of genre), theme, motive, function.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Світовий фольклор та місце в ньому українського. Зразки побутової пісенності, драматичні форми, проза, байки. Гумористичний світ творів С. Руданського. Доступність і простота поетичної мови гуморесок, українська сміхова культура, глибокий підтекст.
курсовая работа [44,9 K], добавлен 08.09.2014Специфіка вивчення народних творів кінця XVIII - початку XIX століття. Виникнення нової історико-літературної школи. Перші збірки українських народних творів. Аспекти розвитку усної руської й української народної поезії. Роль віршів, пісень, легенд.
реферат [33,4 K], добавлен 15.12.2010Іван Котляревський як знавець української культури. Біографія та кар’єра, світоглядні позиції письменника. Аналіз творів "Енеїда", "Наталка-Полтавка", "Москаль-чарівник", їх історичне та художнє значення. Особливості гумору у творах письменника.
реферат [55,6 K], добавлен 06.06.2009Знайомство з основними особливостями розвитку української літератури і мистецтва в другій половина 50-х років. "Шістдесятництво" як прояв політичних форм опору різних соціальних верств населення існуючому режиму. Загальна характеристика теорії класицизму.
контрольная работа [45,3 K], добавлен 29.10.2013Характерні особливості української літератури кінця XVIII - початку XIX ст. Сутність козацької вольниці, а також її місце в історії України та у роботах українських поетів-романтиків. Аналіз літературних творів українських письменників про козацтво.
реферат [35,7 K], добавлен 01.12.2010Панегірика: поняття, історія виникнення в української літературі. Різновиди панегіричних віршів: пасквілі, геральдичні епіграми. Дослідження Максимовичем творчості поетів цього жанру. Орновський – панегірист XVII – початку XVIII ст. Тематика його творів.
реферат [28,7 K], добавлен 18.05.2016Образність, фразеологізми, народна мудрість і високий стиль творів класиків української літератури: Шевченка, Л. Українки, Франка. Підхід до мови як засобу відтворення життя народу. Складні випадки перекладу. Вживання троп для творення словесного образу.
реферат [35,4 K], добавлен 17.12.2010Особливість української літератури. Твори Т. Шевченка та його безсмертний "Кобзар" – великий внесок у загальносвітову літературу. Життя і творчість І. Франка – яскравий загальноєвропейський взірець творчого пошуку.
реферат [17,1 K], добавлен 13.08.2007Роль творчої спадщини великого Кобзаря в суспільному житті й розвитку української літератури та культури. Аналіз своєрідності і сутності Шевченкового міфотворення. Міфо-аналіз при вивченні творчості Т.Г. Шевченка на уроках української літератури.
курсовая работа [44,0 K], добавлен 06.10.2012Структура та теми народних дум. Розподіл їх на історичні групи. Аналіз дум як історико-епічних творів. Визначення розглянутого жанру усної народної поезії в української фольклористиці. Розвиток художньої культури різних періодів духовного життя народу.
контрольная работа [28,4 K], добавлен 27.02.2015Заголовок як один із компонентів тексту, його важливе значення для розкриття ідейного та філософського смислу художніх і публіцистичних творів. Дослідження та аналіз структурно-семантичних і функціонально-стилістичних особливостей в назвах творів.
курсовая работа [30,0 K], добавлен 28.01.2011Аналіз творчості Тараса Шевченка як вищого етапу у розвитку української культури. Жіночі образи у творах. Моральне падіння чи моральна велич жінки за поемою "Катерина". Розповідь про трагічну долю української дівчини, яку знеславив московський офіцер.
курсовая работа [65,7 K], добавлен 13.05.2014Проблеми та психологічні особливості вивчення творів фольклору в середній школі. Усна народна творчість: поняття, сутність, види. Методична література про специфіку вивчення з огляду на жанрову специфіку. Специфіка вивчення ліричних та епічних творів.
курсовая работа [42,2 K], добавлен 22.04.2009Загальні відомості про власні назви. Ономастика як об’єкт лінгвістичного опису. Аналіз застосування власних назв у романі О. Гончара "Циклон": прізвища, особові імена, прізвиська, імена реальних осіб та відомих героїв творів мистецтва, асоціоніми.
курсовая работа [42,2 K], добавлен 18.11.2011П.О. Куліш в історії української літературної мови, аналіз його творчої та наукової діяльності. Формування нової української літературної мови, її особливості та проблеми. Категорії народної філософії, психології та естетики українського суспільства.
курсовая работа [45,7 K], добавлен 09.10.2009Мова як ідентифікатор темпераменту нації, що визначає її культуру та вплив інших мовних традиції на неї. Роль письменника у суспільстві. Характерна риса творів прози Люко Дашвар, гармонійне поєднання в них народної української мови з літературною.
эссе [22,7 K], добавлен 16.05.2016Аналіз головного змісту драм Лесі Українки, їх сюжети, тематика та стиль, ідея та художня форма. Зв'язок драматичних творів з еволюцією світогляду автору. Роль театру в житті української поетеси, оцінка його впливу на творчий шлях Лесі Українки.
контрольная работа [49,1 K], добавлен 28.04.2014Розвиток та модифікаії української новели хх століття. Формозмістова динаміка української новели. Макро- та мікропоетикальні вектори сучасної української новели в антології "Квіти в темній кімнаті". Жанровий генезис та мікропоетикальна акцентуація.
дипломная работа [90,6 K], добавлен 10.04.2019Творчий спадок Левка Боровиковського. Аналіз розвитку жанру балади у першій половині ХІV ст. і української балади зокрема. Фольклорно-побутові балади українського письменника-етнографа Л. Боровиковського з погляду класифікації його романтичної балади.
курсовая работа [50,5 K], добавлен 22.03.2016Побутування жанру балади в усній народній творчості та українській літературі. Аналіз основної сюжетної лінії твору. Розкриття образів головних героїв повісті О. Кобилянської. Використання легендарно-міфологічного матеріалу з гуцульських повір’їв.
курсовая работа [64,9 K], добавлен 30.11.2015
