Жанрово-стильова своєрідність малої прози Генрі Джеймса
Визначення жанрових особливостей, традиційних та новаторських рис малої прози Генрі Джеймса. Науковий аналіз етапів розвитку новелістики, її ранніх стадій та досягнень. Дослідження тематики, проблематики та поетики оповідань і новел відомого письменника.
| Рубрика | Литература |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 28.09.2013 |
| Размер файла | 55,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
БОГИНЯ НАТАЛІЯ ВІКТОРІВНА
УДК 82 (73) - 3
ЖАНРОВО-СТИЛЬОВА СВОЄРІДНІСТЬ МАЛОЇ ПРОЗИ ГЕНРІ ДЖЕЙМСА
10.01.04 - література зарубіжних країн
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Дніпропетровськ 2004
Дисертацією є рукопис
Робота виконана на кафедрі порівняльної філології Дніпропетровського національного університету Міністерства освіти і науки України
Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Ліпіна Вікторія Іванівна, професор кафедри порівняльної філології східних та англомовних країн Дніпропетровського національного університету
Офіційні опоненти:
доктор філологічних наук, професор Скуратовська Людмила Іванівна, професор кафедри зарубіжної літератури Дніпропетровського національного університету
кандидат філологічних наук Авраменко Олена Іванівна, старший викладач кафедри англійської філології Криворізького державного педагогічного університету
Провідна установа - кафедра зарубіжної літератури інституту філології Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка Міністерства освіти і науки, м. Київ
Захист відбудеться 27 січня 2004 р. об 11 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.051.12 при Дніпропетровському національному університеті за адресою: 49025, Дніпропетровськ, проспект Гагаріна, 72, ауд. 804
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровського національного університету
Автореферат розісланий 17 грудня 2003 року
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н.П.Олійник
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність дослідження. Генрі Джеймс - один з найяскравіших та найсуперечливіших письменників "межі сторіч", творчість якого настільки художньо різнобарвна (новела-таємниця, мета-оповідання, психологічна повість, роман та драма) і багата, що виходить за рамки будь-яких класифікацій та узагальнень. Це пояснює таку різноманітність та полярність критичних оцінок його творчості, що наявна у світовій науці: від класичного реаліста (В.В.Брукс, Ф.Лівіс та ін.) до "батька" модернізму (М.Бредбері, П.Лабок, Л.Едель та ін.) і "дідуся постмодернізму" (С.Пероза).
Однак у вітчизняному літературознавстві Генрі Джеймс має майже бездоганну репутацію класика реалізму. Критики зазвичай обмежують свої дослідження такими тематичними центрами, як Європа та Америка, соціальний та психологічний детермінізм характеру та інші, де найяскравіше проявляється талант реаліста. В поле зору, як правило, не потрапляють такі твори, як "Візерунок на килимі", "Що знала Мейзі", "Вівтар мертвих", "Звір у джунглях" та ін., що у міжнародній науці часто характеризуються як модерністські (Л.Едель, Д.Бейлі, Ц.Тодоров). Винятком є точка зору В.І.Оленєвої, яка пропонує розглядати новелістику Г.Джеймса в контексті модернізму і проводить далекосяжні паралелі з Т.Пінчоном, Д.Бартелмом, Д.Бартом. Однак спеціально цей пласт новелістики Г.Джеймса у вітчизняній науці досі не вивчався.
Не зважаючи на ідеологічне забарвлення, важко переоцінити внесок радянських дослідників та перекладачів, що "відкрили" читачеві художній світ Джеймса (А.Єлістратова, Д.Урнов, Т.Морозова, О.Звєрев). У пострадянському науковому просторі сутність "другого Генрі Джеймса" намагалися розкрити (М. Анастасьєв, О.Анциферова, І.Головачова, О.Звєрев, Т.Селітріна, О.Осіпенкова, М. Пригодій Найбільш обґрунтованою здається концепція С.М.Пригодія, який одним з перших у вітчизняному літературознавстві відходить від однозначних оцінок творчості Джеймса і вважає, що “…він не вписується в рамки якогось одного “ізму”. Його творчість полівалентна.” / Пригодій С.М. Генрі Джеймс. Еволюція творчості. - К.: Дніпро, 1992. - С.4., М.Шерешевська та ін.). Зараз у новій історико-культурній ситуації, у зв'язку зі зміною статусу модернізму, уточненням його наукової концепції, відродився інтерес до вивчення літератури межі сторіч. Тому актуальною стає проблема розкриття своєрідності творчості Г.Джеймса, дослідження намірів митця, сутності його внеску в літературу, який, як свідчить аналіз його новаторської малої прози, неможливо обмежувати жорсткими рамками реалізму ХІХ ст. У дослідженні переглянуто та уточнено усталені літературно-критичні оцінки, що були закріплені за творчістю Джеймса, розсунуто рамки аналізованого художнього матеріалу, який включає маловідому у нашій країні прозу ("Вівтар мертвих", "У клітці", "Звір у джунглях", "Візерунок на килимі" та ін.), що вперше стає об'єктом наукової розвідки. Мета запропонованого дослідження - не "переназивання" (зміна ярлика) Джеймса (класик реалізму - "батько" модернізму), а відсліджування формування та накопичування нових рис поетики у малій прозі письменника - формі динамічній та здатній швидко відгукуватися на нове.
Особлива увага приділяється аналізу складного естетичного синтезу, художнім відкриттям (переакцентуванні центрів уваги, щільності символіки, новизні семантики, зміні канонів нарації), проблематиці, дискусійним питанням мистецтва, що виявляють у новелістичній творчості письменника та його літературно-критичних працях початок критичного перегляду концепції класичного реалізму.
Один з чинників однобічної оцінки творчості Г.Джеймса у вітчизняному літературознавстві - мала вивченість новелістики, яка складає велику і важливу частину його творчої спадщини. Переважна більшість дослідників розглядала її в аспекті "проміжного ланцюга" в процесі підготовки "великої форми". В зарубіжній науці спостерігалися аналогічні тенденції, хоч останнім часом дослідники все частіше починають цікавитися процесами, що відбувалися в американській малій прозі епохи модернізму, та у зв'язку з цим все прискіпливіше ставляться до новелістики Джеймса.
Актуальність цього дослідження полягає у прагненні системно вивчити "малу прозу" Джеймса від ранніх оповідань до пізніх новелістичних шедеврів майстра. Базуючись на аналізі творів різних періодів, ми намагаємося виявити етапи та головні особливості творчих пошуків Джеймса в напрямку модернізації цього жанру, що став своєрідною творчою лабораторією, в якій експеримент з жанром, сюжетом, оповіддю став осередком його новаторства та джерелом оновленого впливу на літературу ХХ сторіччя.
Значною мірою актуальність реферованої роботи базується на спробі автора висвітлити сучасний рівень світового джеймсознавства. У дисертаційному дослідженні в аналітичному аспекті розглянуто праці "класиків" джеймсознавства (Л.Еделя, М.Бредбері, Р.Блекмура, Дж. Бейлі, Ф.Лівіса, Л.Паверза), а також структуралістські та постструктуралістські концепції творчості письменника (Ц.Тодоров, Р. Роджерс).
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Представлене дисертаційне дослідження виконувалося у межах одного з провідних напрямків наукової діяльності кафедри порівняльної філології філологічного факультету Дніпропетровського національного університету: "Проблеми вивчення та викладання мов та літератур".
Мета дослідження: розкрити художньо-стильову своєрідність новелістики Джеймса, визначити природу жанрового новаторства письменника в малій прозі, масштаб впливу творчості митця на розвиток літературного процесу ХХ ст.
Досягнення зазначеної мети передбачає постановку і розв'язання таких завдань:
дослідження англо-американської та вітчизняної критичної літератури в галузі теорії та історії новелістичного жанру;
уточнення терміну "мала проза" в контексті літературного процесу межі ХІХ-ХХ ст.;
визначення жанрових особливостей, традиційних та новаторських рис малої прози Г.Джеймса, її місця в історії американської та європейської новелістики;
науковий аналіз етапів розвитку новелістики Г.Джеймса, її ранніх стадій та етапних досягнень; простеження шляхів трансформації жанру оповідання у зв'язку з художніми напрямками епохи;
дослідження тематики, проблематики та поетики оповідань та новел Джеймса на різних етапах творчості;
виявлення природи естетичного синтезу в новелістичній творчості письменника та радикальні риси новаторства, їх зародження, оформлення та розвиток у контексті історії та естетики літератури межі сторіч;
осмислення художнього принципу "figure in the carpet" ("візерунок на килимі") у пізній новелістиці Джеймса у контексті літературно-критичних поглядів письменника;
Об'єктом дослідження є історико-літературний період, відомий як "межа (ХІХ - ХХ) сторіч", головною культурологічною особливістю якого дослідники вважають складну взаємодію різних художніх течій та формування нових уявлень про мистецтво.
Предметом дослідження обрано "малу прозу" Джеймса різних періодів. Добір творів для аналізу продиктовано не тільки прагненням простежити формування нових художніх особливостей жанру новели, що збільшуються за зростаючою, але й численністю прочитань, розбіжністю інтерпретацій. У центрі кожного розділу дослідження - аналіз новел, які ми вважаємо центральними для творчості письменника цього періоду, у порівнянні з новелами різних етапів.
У дослідженні аналізуються також літературно-критичні праці Джеймса: есе "Мистецтво прози" та збірка авторських передмов до нью-йоркського видання "Мистецтво роману", в яких теоретично осмислювалося та формувалося уявлення про нові завдання мистецтва; щоденники Джеймса, численні нотатки, автобіографія "Нотатки сина та брата", критичні статті та монографія "Готорн".
Методами дослідження є реалізація історико-функціональних методологічних принципів у системному аналізі творів зі зверненням до поетологічного, літературознавчо-стилістичного аналізу. В роботі використовувалася також методологія вітчизняних дослідників у галузі теоретичної та історичної поетики жанрів.
Наукова новизна роботи полягає насамперед у тому, що маловивчена мала проза Джеймса вперше в українській науці стає предметом спеціального дослідження. В дисертації пропонується новий підхід до визначення стильових трансформацій та природи естетичного синтезу у новелістичній творчості Джеймса, що відрізняється від традиційного підходу, який закріпився в працях вітчизняних літературознавців. Доводиться художня цінність ранніх оповідань Джеймса, які свідчать про складний розвиток майстерності новеліста від ранніх спроб ("Пейзажист", "Легка людина", "Мадонна майбутнього") до творів, що стали справжнім осередком його новаторства ("Вівтар мертвих", "У клітці", "Звір у джунглях", "Що знала Мейзі", "Веселий куточок" та ін.). У роботі досліджується складна взаємодія стильових та жанрових особливостей малої прози письменника, обґрунтовується, що так звана "жанрова розмитість" багатьох творів Джеймса "малої прози"- не брак майстерності, а наслідок свідомої модернізації літератури, трансформації понять "сюжет", "композиція", "герой", "читач", що особливо відчутна у новелістиці "середнього" та "пізнього" періодів. Автор спростовує думку про "другорядність" новелістики Джеймса у порівнянні з його романами та намагається довести, що це - далеко не "малий" з точки зору художньої цінності жанр.
Теоретичне й практичне значення дослідження визначається тим, що, спираючись на досягнення світової науки, автор відходить від традиційних та часто ідеологічно маркованих оцінок творчості Генрі Джеймса, що склалися у вітчизняному літературознавстві. В реферованій роботі новелістика письменника досліджується в контексті нових тенденцій культури межі століть, співвідноситься з художніми відкриттями молодших сучасників Джеймса - модерністів В.Вульф, Д.Джойса. Дослідження містить теоретичні висновки щодо жанрових та стильових трансформацій у літературі початку ХХ ст. і тому може бути використане в розробці загальних та спеціальних курсів з історії та теорії літератури.
Внаслідок того, що значна увага в роботі приділяється мовній, стильовій фактурі новел Джеймса, результати дослідження можна використовувати у курсах стилістики, аналітичного читання та у практиці художнього перекладу, оскільки в дисертації зроблено переклади новел Джеймса, що цитуються.
Особистий внесок здобувача. У дисертаційному дослідженні автор, спираючись на досягнення сучасного літературознавства, розвинув власні ідеї та концепції стосовно естетичного синтезу та жанрового новаторства в малій прозі Генрі Джеймса. Усі цитовані Джеймсові тексти представлено в перекладі дисертанта паралельно з оригіналом, що, разом з аналізом, складає один з аспектів філологічного вивчення художнього тексту.
Апробація результатів дослідження. Основні положення й висновки дисертації були апробовані у доповідях на міжнародних наукових конференціях: "Проблема рубежа веков: закономерности переходных процессов в литературе и языке" (Донецьк, 2000); "Література XVII сторіччя у контексті світової культури" (Дніпропетровськ, 2001); "Функціонування літератури в культурному контексті епохи" (Дніпропетровськ, 2003); міжвузівській конференції "Від бароко до постмодернізму" (Дніпропетровськ, 2002).
Загальні положення дисертації обговорювалися на теоретичних семінарах кафедри зарубіжної літератури Дніпропетровського національного університету. Авторську концепцію відбито у п'яти статтях, що надруковані у вітчизняних наукових вісниках та збірниках наукових праць, рекомендованих ВАК України для публікації дисертаційних досліджень із зарубіжної літератури.
Структура та зміст роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаної літератури. Загальний обсяг роботи - 170 сторінок. У списку використаних джерел - 241 найменування.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
жанровий проза джеймс новелістика
У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначені його мета та конкретні завдання, об'єкт, предмет, висвітлено методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи. Охарактеризовано основні аспекти джеймсознавства у вітчизняній та зарубіжній науці; обґрунтовано відбір художнього матеріалу та авторський напрямок його дослідження.
Перший розділ -"Генрі Джеймс та проблеми вивчення новелістичного жанру" - складається з двох підрозділів:
1) проблеми вивчення малих епічних форм;
2) проблема жанрового новаторства Генрі Джеймса в малій прозі.
У першому підрозділі в критично-аналітичному аспекті розглядаються сучасні теоретичні концепції жанрової та внутрішньожанрової диференціації малих епічних форм. У центрі аналізу - сучасні концепції жанру "модерністської новели" та феномену "short fiction", які, на думку багатьох дослідників, з'являються саме на межі сторіч.
У другому підрозділі аналізуються роботи вітчизняних та зарубіжних дослідників про новелістичну творчість Генрі Джеймса. У вітчизняному джеймсознавстві зберігається інтерес до проблемно-тематичної своєрідності новел письменника. В центрі уваги - новели, що декілька разів перекладалися та добре відомі ("Дейзі Міллер", "Поворот гвинта"). Саме тому у реферованій роботі ці твори спеціально не досліджувалися. У вітчизняному літературознавстві домінує недооцінка художніх відкриттів Джеймса-новеліста, переважає тенденція розглядати малу прозу Джеймса лише як "перехідний" етап на шляху створення реалістичних шедеврів ("Жіночий портрет", "Площа Вашингтона", "Американець", "Бостонці" та ін.)
В англо-американській науці наявна інша тенденція. Новелістика Г.Джеймса розглядається як самостійна та визначна галузь творчості письменника. Але жанрова природа багатьох творів Джеймса досі залишається невизначеною: "Поворот гвинта", "Звір у джунглях", "Вівтар мертвих" та інші твори визначають як short story, short novel, long short story, спираючись на "кількісний" критерій. Ряд дослідників називають їх оповіданнями (tales)11 Сам Г.Джеймс називав свої твори “tales”, а потім поділяв їх на анекдоти та nouvelle, таким чином протиставляючи традиційному short story. . При цьому непоміченим залишається полемічне наповнення визначення nouvellе (а не більш звичайні short story, tale), що було запропоноване Джеймсом, а також теоретичні концепції письменника щодо "інакшості" створеного ним жанру.
Значну частину другого підрозділу першого розділу присвячено аналізові поглядів Джеймса на жанрову природу своїх творів та переосмислення традицій американської новелістики (Ірвінг, Готорн, По). Йдеться передусім про доктрину Едгара По, яку Джеймс сприймав досить критично.
Новаторство письменника починалося перш за все з того, що він постійно порушував "жорсткий" закон стислості класичного американського short story, називав свої твори nouvellе, демонструючи відхід від класичного жанру американської літератури. Новаторські риси джеймсової теорії жанру nouvellе найбільш виразні в його численних передмовах до своїх творів, що складають збірку "Мистецтво роману", де він намагається подолати традиційний погляд на мистецтво, коли мірилом художності була "правдоподібність": "…старий тягар "багато життя та мало мистецтва" (the old burden of much life and little art). Так, у передмові до тому "Вівтар мертвих" чітко проступає розуміння письменником нових уявлень про завдання мистецтва. Джеймс переакцентує функцію образу: для нього головне не те, що стоїть за образом, а те, що цей образ викликає у свідомості читача, "…те, як він відчувається" (the way they are felt).
У другому розділі "Рання новелістика Генрі Джеймса: пошук індивідуального стилю" аналізуються ранні оповідання письменника, які дібрано з метою вивчення широти творчих пошуків письменника-початківця. В першому підрозділі - "Проблема жанрово-стильового новаторства ранніх оповідань Генрі Джеймса" - дисертант намагається спростувати хибну думку багатьох дослідників, які розглядають ці твори як "учнівські", вбачають у них лише сліпе наслідування "корифеїв" жанру - По, Готорна, Меріме та ін. У ході аналізу ми дійшли висновку, що в ранніх оповіданнях не тільки з'являються тематика та проблематика, які будуть домінувати в усій "зрілій" творчості Джеймса (зображення свідомості, проблема "митець - суспільство", творча свідомість та ін.), але й окреслюються ґрунтовні творчі пошуки письменника. Кожен з шести інших підрозділів другого розділу присвячено аналізу окремого оповідання ("Пейзажист", "День днів", "Кохана М.Брізо", "Бенволіо", "Легка людина", "Мадонна майбутнього"), які досліджуються в контексті всієї новелістичної творчості письменника.
Аналіз оповідань раннього періоду (1860-і - поч. 80-тих рр.) виявляє початок процесу трансформації цього жанру, спробу полемічно відійти від класичного зразка сюжетної літератури: Джеймс розробляє не стільки сюжет-дію, скільки внутрішній сюжет, у якому втілюється головна ідейно-естетична концепція, стикаються традиційне та нове у розумінні мистецтва та життя. Аналіз демонструє, як письменник піддає трансформації романтичну поетику та стилістику.
Нові семантичні та поетичні риси намічаються в оповіданнях "Пейзажист", "День днів", "Легка людина". В них Джеймс починає розробляти прийоми "точка зору" та "ненадійний оповідач", що стануть концептуальними в пізніших творах та отримають широке теоретичне обґрунтування в літературно-критичних працях письменника. В роботі визначаються принципові відмінності цих прийомів від "ненадійного оповідача" в новелістиці попередника Джеймса - Едгара По. На відміну від "психологічних" (жахливих) новел По, де "ненадійні оповідачі" - психічно хворі люди, і читач свідомий, що текст - "точка зору" хворої людини, ненадійні оповідачі Джеймса - звичайні, без психічних патологій люди, що діють у реальних обставинах. "Ненадійні оповідачі", подібні до Максімуса Остіна, цікаві передусім тим, що Джеймс розширює поняття "ненадійний оповідач", робить його концептуальним та постійно експериментує з простором оповіді, звільняючи читача від "суворого контролю" з боку автора. Зародження новаторської поетики оповіді "візерунок на килимі" починається саме тут.
Перший розділ завершує підрозділ "Мадонна майбутнього": діалоги про майбутнє мистецтво на межі сторіч" - аналіз оповідання, в якому Джеймс ставить ряд важливих теоретичних питань мистецтва, що багато в чому збігаються з відкриттями письменників-модерністів. У центрі сюжету "Мадонни майбутнього" ? проблема долі мистецтва у новому тисячолітті, а головний конфлікт оповідання - співвідношення мистецтва та життя - якнайточніше віддзеркалює культурологічну атмосферу межі сторіч. Джеймс виводить на перший план проблему митця та долю мистецтва, що стане однією з найголовніших проблем у письменників-модерністів. Ця увага до особистості митця, розкриття важливості самого процесу "визрівання" твору мистецтва (який Теобальд так і не створив), а не тільки результату, розглядається в дисертації як одна з характерних рис модернізму. Джеймс проти розуміння правди в мистецтві як зовнішньо тривіального, що легко піддається опису: для нього важлива не поверхня речей, а погляд зсередини життя. Глибина образу для Джеймса не у співвідношенні з реальністю, а у насиченості, яку він знаходить у людській свідомості: "…насиченість …у людській свідомості, що урізноманітнює та фіксує, підсилює та інтерпретує її (реальність -Н.Б.)". 1James H. The Art of the Novel. Critical Prefaces. - N.Y., 1934. - P. 256. Наближення письменника до модернізму в період "основної фази" полягає в першу чергу в тому, що в нього сформувалося нове відношення до реальності: увага не до матеріального оточення людини (середовища, соціальних подробиць), а до внутрішнього світу людини, "живої сутності того, що пізнається"11 Вислів Е.П.Гончаренко / Гончаренко Э.П. Творчество Джойса и модернизм 1900 - 1930 гг. - Днепропетровск, 2000.. Як переконує аналіз, усі ці риси намічаються вже у багатьох "ранніх" творах.
На початку третього розділу дослідження "Твори середнього періоду: традиційне та нове в поетиці малої прози Генрі Джеймса" представлено загальну характеристику "середнього" періоду творчості письменника (1882 - 1897), в якій доводиться, що загальноприйнята оцінка цього етапу як своєрідного "застою" в творчості письменника (Ф. Лівіс, Е.Стоун) необґрунтована та продиктована інтересом дослідників тільки до романного жанру. Саме в цей час у новелістиці Джеймса починається яскравий експеримент, процес поступового ускладнення поетики малої прози. У творах "середнього" періоду все чіткіше вимальовується відомий "пізній" стиль письменника, починаються радикальні жанрово-стильові трансформації.
Вже у творах "раннього" періоду помітні прагнення переосмислити традиційний жанр американського оповідання, розширити його проблематику, а головне - кардинально переосмислити одну з найголовніших вимог поетики жанру, що була сформульована Е.По - єдність враження. Саме перегляд цього принципу визначає, на думку дисертанта, новаторство Джеймса у малій прозі середнього періоду. Письменник починає розробляти інший модус оповіді: не цілісність, єдність враження, а множинність можливих сприйняттів та реакцій на текст, відкритість, невизначеність сюжету. Семантична дискретність образу створює неможливість кінцевих трактувань. Сюжет цієї малої прози неможливо звести до побудови послідовності подій, контрольованої дії, як в оповіданні, на якому наполягав По. Така поетика невизначеності та відкритості призводить до збільшення об'єму творів, які вже не вписуються у визначення short story. Джеймс знаходить для своєї прози, що зазнала змін, нове визначення - nouvelle - "blessed nouvelle" в емоційній характеристиці автора. В цьому визначенні - не тільки схильність перед великими традиціями цього жанру, але й радість відкриття найбільш прийнятної для себе форми, не фіксованої жорстким об'ємом та законами; форми, що вільно перетікає у роман.
Домінантою цього періоду творчості Джеймса є подальша розробка проблем, пов'язаних з мистецтвом та митцем, що, починаючи з "Мадонни майбутнього", з різними акцентами варіюються з оповідання до оповідання та відбивають напрямок творчих пошуків самого автора. Так, в оповіданні "Візерунок на килимі" Джеймс передає своє розуміння мистецтва: художній твір - це складний візерунок на килимі, кожен вбачає в ньому "свою" фігуру. Таємниця твору недосяжна. Витвір мистецтва не піддається однозначному тлумаченню і постійно бентежить свідомість читача та критика. Ця джеймсова ідея відкритості твору мистецтва має багато спільного з тим, що теоретики модернізму та постмодернізму визначають як "епістемологічна невпевненість". Дисертант дійшов висновку, що оповідання про мистецтво та митців складають яскравий та важливий шар новелістики Джеймса, який має багато спільного з відкриттями модернізму.
Важливою художньою домінантою "середнього" періоду є так звані "надприродні твори", найвідоміший з яких - "Поворот гвинта". В дослідженні доводиться, що інтерес Джеймса до "надприродного" зумовлено в першу чергу модерністською цікавістю до процесів сприйняття подій, роботи свідомості та підсвідомості. На думку письменника, надприродні елементи підсилюють процес сприйняття, дають підстави для різних інтерпретацій та багатозначності: "…нам потрібна ясність, але нам потрібна і змістовність, і цю змістовність ми відшукуємо у людській свідомості, що розглядає та відбиває, розширює та інтерпретує явище"11 James H. The Art of the Novel. Critical Prefaces. - N.Y., 1934. - P. 162.
2 Багато дослідників звертали увагу на інтерес Джеймса до живопису (див.: Hopkins V. Visual Art Devices and Parallels in the Fiction of Henry James // H.James. Modern Judgments /Ed. by T.Tanner. - L., 1964. - Р. 89 - 115), а у “Мистецтві прози” сам письменник обґрунтував універсальність законів мистецтва. (Курсив наш. - Н.Б.). Аналіз новел "Вівтар мертвих", "Поворот гвинта", "У клітці" доводить, що Джеймс модернізує поетику надприродного, звертаючи увагу на "внутрішній" простір, який стане головним центром художнього новаторства у модернізмі.
Головна відмінність надприродних творів Джеймса від готичного роману та новел По, на думку дисертанта, полягає в тому, що перспектива "відкритої" оповіді дає можливість нескінченних інтерпретацій. "Розтривоженість" свідомості як героя, так і читача (the story is our excitement…) стає головним принципом поетики новел середнього та пізнього періодів, і, що дуже важливо, ця особливість поетики притаманна не тільки "надприродним" творам.
Третій розділ дослідження складається з чотирьох підрозділів, що присвячені аналізу найбільш репрезентативних творів цього періоду. У підрозділі "Брехун": проблема ненадійного оповідача" дисертант робить спробу довести, що Олівер Лайон - головний герой цього твору - один з "ненадійних оповідачів" Джеймса. Особливість "Брехуна" полягає в тому, що тут ми стикаємося з тим, що всі події подано з точки зору головного героя, згідно з його оцінками та судженнями, але це лише справляє зовнішній "ефект" об'єктивності.
Стильова домінанта цього твору - неоднозначність - починається з назви і обігрується в усьому текстовому просторі. На думку дисертанта, в "Брехуні" Джеймс виходить на новий рівень у своїх експериментах з "точкою зору": "ненадійний оповідач" вводиться в оповідь від третьої особи. Інша важлива особливість цього твору полягає в цікавій грані співвідношення візуального та літературного образу 2. Портрет героя не представлено, не описано, його ніхто, крім митця (ненадійного оповідача), не бачив. Джеймс демонструє тільки реакцію героїв на картину, його цікавлять інші аспекти зображення. В центрі оповідання - морально-психологічна драма, сконцентрована на проблемі честі та шляхетності і, головне, багатозначності морального вироку, складного поєднання зовнішнього та внутрішнього образу людини. У внутрішньому просторі оповіді будується тонкий підтекст, що не пояснюється читачеві прямо "від автора". Брехня видається благороднішою, гуманнішою та чистішою за зовнішньо реалістичну правду суперника. Питання "хто є брехуном" належить вирішувати читачеві. Ця багатозначність, множинність ефектів, що народжує мистецтво, поступово стає головною властивістю новелістики Джеймса.
Другий підрозділ четвертого розділу - "Вівтар мертвих": драматизація свідомості" - присвячено аналізу твору, що, на думку дисертанта, є однією з найбільших творчих удач Джеймса. Герой "Вівтаря мертвих" Джордж Стренсом - перший образ "бідолашного чутливого джентльмена", який стане ключовим у поетиці пізніх творів письменника. Він існує за законами світу своєї уяви, що дуже часто суперечать законам "зовнішньої реальності". "Бідолашні чутливі джентльмени" мають яскраву, надзвичайно розвинуту уяву і, як наслідок, незвичайну душевну чутливість, що не завжди знаходить розуміння у "звичайних" людей. Розгорнути перед читачем картину насиченого подіями життя такої свідомості (життя свідомості, а не "реальне життя" у "зовнішньому" світі) - і є головним творчим завданням Джеймса.
В основі поетики "Вівтаря мертвих"- постійне зіткнення сторонньої для героя "зовнішньої" реальності та його багатого внутрішнього світу. В стильовому "вирішенні" твору це протиставлення реалізується на рівні зображення "зовнішнього" та "внутрішнього" світів. Сюжет-пунктир подій особливо висвітлює "внутрішній" сюжет новели, що будується за допомогою техніки "непрямого плину свідомості"11 Визначення М.Фрідмена / Friedman M. Stream of Consciousness: a Study in Literary Method. - L., 1955.
2 The Complete Notebooks of Henry James / Ed. by L.Edel, L.Powers. - N.Y., 1987. - P. 99., сутність якого полягає в тому, що оповідь здійснюється від третьої особи, читачеві відкривається течія думки, переживання героя зсередини, без авторської оцінки.
"Вівтар мертвих" - зразок нового, ускладненого стилю Джеймса. Сам автор так визначив його стильові особливості: "Дія відбувається в Лондоні, невпевнено, дивно, невизначено, без "реалізму" та крапок над "і"2. В останньому уточненні письменника визначається новий принцип поетики - відхід від тлумачень та оповідальної визначеності.
Наступний підрозділ третього розділу - "В клітці": образ свідомості "маленької" людини - побудовано на аналізі новели "У клітці". В центрі поетики цього твору - "точка зору" та переживання "звичайної" людини - "невидимої" телеграфістки. Героїня новели - проста дівчина, а не багата аристократка (як більшість джеймсових героїнь), яка завдяки своїй роботі змушена бути глядачем вистави життя, що розгортається за склом її кабінки. Телеграфістка без імені - такий самий повний "жбан свідомості", як Ізабелла Арчер, Міллі Темпл та Мейзі, а цей твір присвячено дослідженню внутрішнього світу "звичайної людини", переказуванню тонких відтінків життя її свідомості, протиставленню насиченості цього життя убогій зовнішній реальності. Центральний образ новели - "клітка" - поступово стає багатовимірним символом.
Джеймс переносить у внутрішній простір та драматизує тему ізольованості та самотності особистості, тему, що він розробляє і на пізньому етапі творчості (новели "Звір у джунглях", "Веселий куточок", "Лава самотності"), і яка стане центральною у мистецтві ХХ ст. Так вже на "середньому" етапі Джеймс починає використовувати "нове знаряддя" (new tools) 11 Вислів з відомого есе В.Вульф, у якому письменниця критикує “письменників-матеріалістів” за їх зосередженість на “зовнішньому” житті та закликає до модернізації літератури // Woolf W. Mr. Bennett and Mrs. Brown // Mrs. Dalloway and Essays. - M.., 1984. - P.268 - 280.
2The Complete Notebooks of Henry James / Ed. by L.Edel, L.Powers. - N.Y., 1987. - P. 55., хоч ще не зовсім відмовляється від "старого", реалістичного соціально-психологічного зображення характеру.
Завершує третій розділ підрозділ "Справжні": співвідношення мистецтва та реальності", в якому аналіз відомого оповідання виводиться на рівень висвітлення теоретичних поглядів Джеймса, оформлення його концепції мистецтва, що багато в чому пояснюють специфіку "пізнього стилю" письменника.
Поетику цього твору складає не "механічна, свавільна послідовність подій, а дещо, що репрезентує справжню сутність предмета" - так Джеймс описує у щоденнику народження задуму "Справжніх"2. В цій спробі досягти "сутності предмета", а не зовнішньої подібності полягає, на думку дисертанта, головна художня теза письменника, що співвідноситься з пошуками письменників початку ХХ ст. Тут Джеймс виступає як полеміст, який переглядає настанову реалізму ХІХ ст. на lifelikeness (життєподібність). Правда для Джеймса втілюється не у зовнішній подібності речей (італієць, продавець морозива стає для художника найкращою моделлю для джентльмена-англійця). Ця настанова письменника на розкриття внутрішньої правди збігається з пошуками модерністів. Саме ці проблеми в центрі відомої статті Джеймса "Мистецтво прози". Дисертант намагається провести паралелі між теоретичною працею письменника та його художнім твором, що з'явилися на початку періоду яскравого новаторства Джеймса.
Головна мета четвертого розділу - "Модернізація жанру новели у творчості Генрі Джеймса "пізнього" періоду" - дослідити особливості "пізнього" стилю письменника.
Розділ починається з аналізу відношення письменника до художнього методу корифеїв європейського реалістичного психологізму - Флобера, Тургенєва, Бальзака, Толстого. Критерії, за якими відбувалася літературно-критична оцінка інших митців,допомагають визначити напрям художніх пошуків самого Джеймса.
В 1888 р. у роботі "Французькі поети та романісти" він заявляє про кінець реалізму: "Схоже, що у "Мадам Боварі" реалізм сказав своє останнє слово". Саме в цей період Джеймс осягає обмеженість реалістичного детермінізму у розумінні людини та її природи. Якщо повість "Дейзі Міллер" за глибиною соціально-психологічного аналізу характеру - реалістичний твір, то, наприклад, "Звір у джунглях", у центрі якого - драматизація "таємниці" людської психіки, має риси модерністського мистецтва, що неважко впізнати.
Аналіз численних критичних статей та записів у щоденнику письменника демонструє, що найвпливовішим творчим авторитетом для нього був І.С.Тургенєв. Джеймс поділяє традиційну для реалізму увагу Тургенєва до "піщинки" буття, однак намагається підійти до цієї теми по-новому, відкрити інші виміри у зображенні людської свідомості. Новаторство Джеймса полягає у відкритті мінливості, навіть неможливості кінцевого розуміння; усвідомлення чисельності "малюнків свідомості". Він заявляє, що "певні традиції, що їх взято апріорі, вже відслужили своє, а здоров'я мистецтва…може забезпечити тільки його абсолютна свобода"11 Джеймс Г. Искусство прозы // Писатели США о литературе. Т.1. - М., 1981. - С. 131.. Саме пошуками цієї свободи, на думку дисертанта, і просякнута пізня новелістика Джеймса.
У першому підрозділі четвертого розділу оповідання "Візерунок на килимі" розглядається як своєрідний літературно-теоретичний маніфест Джеймса, в якому сформульовано основні принципи поетики "пізньої" творчості письменника, його головні художні відкриття. Тут Джеймс художньо розвиває думку про безмежність мистецтва: багатозначність, невизначеність - це не те, що "риторично"створюється автором, а є сутністю самого феномену мистецтва. У такому підході можна чітко побачити проблему гетерогенності, невизначеності та відкритості сенсу, яка у ХХ ст. стане центром дискусій митців, філософів, філологів та теоретиків.
Якщо у "Мадонні майбутнього" відсутність шедевру не "скасовує" його, а, навпаки, відкриває його безмежність та нескінченність ("присутність" шедевру зумовлена лише уявою тих, хто на нього чекає), то у "Візерунку на килимі" Джеймс переносить акцент на природу самого мистецтва, на його свободу та "відкритість", неприродність для сутності мистецтва пошуку єдиного "правильного" сенсу.
В роботі аналізується формування рис поетики модернізму в пізній новелістиці Джеймса: інтерес до процесу створення як такого, інтровертні форми оповіді, зображення сфери підсвідомого, "здогадки", "гіпотетичність", "відсутність стверджувальності" та ін. Ця специфіка поза сумнівом вже наявна в "експериментальних" творах середнього періоду, стиль яких, за визначенням критиків, стає "смутним", "багатозначним", "розмитим"22Див.:Chatman S. The Later Style of Henry James. - Oxford, 1972. ("Що знала Мейзі", "Тендітний вік", "Вівтар мертвих", "У клітці" та ін.), та пізніх новелах Джеймса ("Звір у джунглях", "Веселий куточок", "Лава самотності" та ін.).
У другому підрозділі четвертого розділу - "Звір у джунглях": поетика "відсутності" - аналізується твір, що, на думку дисертанта, є найяскравішим зразком "пізнього" стилю Джеймса в малій прозі. Після аналізу складної історії вітчизняної та зарубіжної критики "Звіра в джунглях", автор пропонує власний розгорнутий стилістичний аналіз цього твору, що за своєю художньою сутністю уникає однозначних інтерпретацій. Новий принцип поетики "візерунок на килимі" знаходить найяскравіше художнє втілення саме в цій новелі. Відкритість, невизначеність, невідомість як центральний образ новели "Звір у джунглях" створюється не тільки "таємницею" сюжету, але й невизначеністю на мовному рівні, що утворюється за допомогою безособових речень, абстрактних іменників, неозначених займенників, нетрадиційного використання заперечень та ін.
Важливою рисою поетики "пізнього" Джеймса в малій прозі є також символічне розростання образу: центральний образ твору виноситься у назву ("Звір у джунглях", "Вівтар мертвих", "У клітці", "Лава самотності", "Веселий куточок" та ін.), а потім поступово розростається в масштабі твору, набираючи різних значень (від образу жаху перед долею до образу "чудовиська всередині нас" у "Звірі у джунглях") та постійно обігруючись у тексті. Він переростає рамки однозначного символу та наповнюється алегоричною глибиною. Особливості символізму "пізнього" Джеймса, що безперечно ґрунтується на традиціях американського романтизму (перш за все, символізм Готорна), чітко демонструють напрямок художніх пошуків письменника, його стильову еволюцію.
Образ "звіра" має безпосереднє відношення до свідомості, складної системи людської психіки з її сплетінням свідомого та підсвідомого, куди й намагався зазирнути Джеймс. "Звір у джунглях" - дещо невизначене, те, що неможливо виразити, що ховається у глибинах підсвідомості героя, що переслідує його усе життя, стало його примарою. Все життя Джона Марчера - очікування стрибка звіра, порівняно з цим процесом чекання всі події "зовнішнього" життя втрачають свою вагомість. Факт "стрибка" в поетиці новели, на думку дисертанта, не має ніякого значення. Не випадково констатацію цього подано у єдиному реченні: помираючи, Мей каже Марчеру: "…це минуло…" ("it has passed", а не "jumped"). Джеймсові важливіше було показати сам процес очікування та смутних передчуттів героя. Письменник не дає жодних пояснень: сенс, що втілено у кінці, коли Марчер на могилі Мей бачить поряд очі незнайомця і розуміє таємницю, яку Мей понесла з собою, читачеві належить збагнути самостійно. Але вся поетика тексту готує читача до пошуку відповіді на питання, що непокоїть: "Що зрозумів Марчер?" У дисертації аналітично представлено одне з можливих трактувань новели: на могилі, зазирнувши у переповнені стражданням очі незнайомця, Марчер розуміє, що звір - це не тільки жах, але, і це головне, - неспроможність його душі кохати. Розповсюджене трактування таємниці Марчера як усвідомлення того, що Мей його кохала, очевидна і не потребує зусиль читача та критика. Ця художньо створена різнопланова смислова та емоційна відкритість, що народжує вагання та сумніви - якість, яку дослідники зазвичай пов'язують з "пізнавальною невизначеністю" модернізму.
ВИСНОВКИ
У висновках представлено стислий виклад загальних підсумків дисертаційного дослідження:
Новаторство Генрі Джеймса у малій прозі починається з відмови від жанрової визначеності та формування нових уявлень про художню творчість, сюжет, поняття "реальність", "об'єктивність" та "суб'єктивність". "Blessed Nouvelle", до якої письменник постійно звертається і в художній практиці, і в теоретичних працях починаючи з "середнього" періоду, виявилася найпридатнішою формою для втілення творчих пошуків Джеймса. Саме ця жанрова модифікація надає письменникові можливість найбільш адекватно передати "новий зміст", змінене уявлення про реальність.
"Рання" новелістика характеризується стильовим та тематичним розмаїттям, що є необхідною сходинкою в процесі пошуку "власного" стилю. Важливо те, що в пору "учнівства" Джеймс не тільки наслідував традиції американської (романтичної) та європейської (реалістичної) літератури, але й відразу почав власні творчі експерименти: в багатьох "ранніх" оповіданнях простежуються чіткі риси стильового та жанрового новаторства. На жаль, дослідники не помітили новаторських рис у ранній новелістиці, "подвійного кодування" багатьох творів: зовні вони ніби учнівсько-наслідувальні, але уважний читач не може не помітити, як змінено та гіпертрофовано літературні умовності, як раптом змінюються традиційні літературні теми: пошук ідеальної коханої ("Пейзажист"), коханого ("Кохана М.Брізо"), романтична зустріч ("День днів"), суперництво друзів ("Легка людина"). За зовнішньою традиційністю тем і стилю приховується усвідомлення неможливості наслідувати принципи романтичної естетики: стилістичні прийоми, тематика, що є типовою для романтизму, у Джеймса іронічно "знімається".
Вже у творах "раннього" періоду помітно прагнення переосмислити традиційний жанр американського оповідання, розширити його проблематику, а головне - кардинально переосмислити одну з найголовніших вимог поетики жанру, що була сформульована Е.По, - єдність враження. Саме перегляд цього принципу визначає, на думку дисертанта, новаторство Джеймса у малій прозі середнього періоду. Письменник починає розробляти інший модус оповіді: не цілісність, єдність враження, а множинність можливих сприйняттів та реакцій на текст, відкритість, невизначеність сюжету, семантична дискретність образу створюють неможливість кінцевих трактувань. Сюжет цієї малої прози неможливо звести до побудови послідовності подій, контрольованої дії, як в оповіданні, на якому наполягав Едгар По. Така поетика "невизначеності" призводить до збільшення об'єму творів, які вже не вписуються у визначення short story. Джеймс знаходить для своєї прози, що зазнала змін, нове визначення - nouvelle - blessed nouvelle. В цьому визначенні - не тільки схильність перед великими традиціями цього жанру, але й радість відкриття форми, що є найбільш прийнятною для письменника, не фіксована жорстким об'ємом та законами, форми, що вільно перетікає у роман.
На "середньому" етапі збільшується обсяг творів, зовнішній сюжет втрачає свою "центральність" та переміщується у простір свідомості і героїв, і читачів. Наприкінці цього періоду Джеймс ставить перед собою завдання "драматизації" прози, що означає прагнення не "розповісти", а "показати" внутрішній стан героя. Основу поетики багатьох творів "малого" формату на "середньому" етапі складають не образи героїв та думки оповідача; сюжет цих творів - картина свідомості дійових осіб, внутрішній світ "бідолашних чутливих джентльменів", причому не оповіданий "із зовні", а показаний "зсередини". Серед творів, що належать до цього періоду, особливе місце посідають новели "Вівтар мертвих" та "У клітці", адже вони - перша вдала спроба Джеймса створити "духовну одіссею", перемістити сюжет "всередину" свідомості героя, зробити її центром поетики художнього тексту.
Починаючи з "середнього" етапу відбувається процес поступового ускладнення поетики малої прози Джеймса, одним з найяскравіших проявів якого є складний багаторівневий символізм. Символи-концепти Джеймса якісно відрізняються від символіки літературного попередника письменника - романтика Готорна. Вони асоціативно складніші, не "лежать" на поверхні як знаки людських пристрастей та емоцій, як це було в Готорна. Головне завдання, що поставив перед собою Джеймс у цей час, - створення "basis of vision", а не достовірність зображення.
На "середньому" етапі Джеймс починає вельми критично ставитися до реалізму ХІХ ст. з його настановою на правдоподібність. У новелі "Справжні" він піддає сумніву основи реалістичної поетики: правда для Джеймса втілюється не у зовнішній подібності речей (італієць, продавець морозива стає для художника найкращою моделлю для джентльмена-англійця), для нього такий принцип зображення неприйнятний, це - "подібність, що віджила своє" (outlived verisimilitude). Ця настанова письменника на розкриття внутрішньої правди - шлях, що збігається з пошуками модерністів. Художні трансформації відбувалися, на нашу думку, як наслідок інтересу Джеймса до внутрішнього світу людини. Головне художнє завдання, яке намагався вирішити "другий" Джеймс - це відхід від розуміння дійсності як об'єктивного явища, настанова на те, що реальність - це лише суб'єктивний феномен. Здається, що саме в цьому прагненні до "нової правди", "найреальнішої реальності" полягає сенс відомої тези "air of reality" з програмної статті Джеймса "Мистецтво прози":
7. Нові стильові риси, що з'явилися у творчості "пізнього" Джеймса знаходять своє теоретико-художнє відображення у відомому металітературному оповіданні "Візерунок на килимі" (1890), де Джеймс формулює своє нове розуміння мистецтва: художній твір - це складний візерунок на килимі, що не підлягає однозначному тлумаченню і постійно турбує свідомість читача. Це оповідання розглядається як драматизація пошуку єдиного правильного сенсу тексту, якого герой-критик так і не знайшов; пошуку, який за півсторіччя буде заперечувати та пародіювати література постмодернізму. Ця, так художньо тонко втілена Джеймсом ідея "загадки мистецтва", отримає у сучасних теоретиків модернізму визначення "епістемологічна невпевненість", а це оповідання стане одним з перших проявів цієї якості нового мистецтва. Не випадково, відомий теоретик-структураліст Ц.Тодоров11 Todorov Tz. The Structural Analysis of Literature: the Tales of Henty James // Structuralism: an Introduction / Ed. by D.Robey. - Oxford, 1979. - P. 73 - 101. ґрунтує на аналізі цього оповідання свою теорію про нові тенденції в мистецтві початку ХХ сторіччя.
8. Найрепрезентативнішим зразком "пізнього" стилю Джеймса в малій прозі можна вважати новелу "Звір у джунглях", у якій знайшли своє втілення художні пошуки письменника. В основі поетики цього твору - смутне передчуття, приховане у глибинах підсвідомості героя. Новела побудована як загадка, "таємниця про таємницю" Марчера, що покликана "тривожити" і героя, і читача. Особливість художнього психологізму "Звіра у джунглях" полягає не тільки у відображенні внутрішньої драми героя, а й в атмосфері усього тексту, що звернена до "розтривоженої"свідомості читача. Поетику цього твору можна визначити як "гра з мовчанням", - вислів, який сам Джеймс використовує у новелі "Вівтар мертвих".
9. У "пізньому" стилі Джеймса важливе значення має "розростання" символів. Аналіз, що було проведено в роботі, дозволяє виділити в новелістиці Джеймса дві лінії модернізації жанру. Перша пов'язана зі змінами у зображенні характерів, відходу від властивого для реалізму пояснення характерів соціальними обставинами. В таких новелах, як "Вівтар мертвих", "У клітці", "Поворот гвинта","Звір у джунглях" та ін. Джеймс намагається виявити те, що неможливо пояснити середовищем, обставинами, соціальним станом. Друга лінія модернізації пов'язана з ключовою для новелістичного жанру стратегією оповіді (відкритість, саморозростання образу, асоціативність оповіді). Тут Джеймс виступає як яскравий новатор не тільки у відношенні до сучасної йому традиції (Ірвінг, Готорн, По, М.Твен, О.Генрі), але й у співвідношенні із власною "ранньою" новелістикою.
...Подобные документы
Місце О. Генрі в американській літературі та ідейно-художня своєрідність його новелістики, популярність творів і манери. Біблійні мотиви "Дари Волхвів". Парадоксальність новели "Останній листок". Механізм смішного у новелі "Вождь червоношкірих".
курсовая работа [43,9 K], добавлен 06.11.2011Формування письменницької особистості Г. Джеймса, відображення життєвої позиції митця у його творчості. Інтеркультурна тема в романі "Американець". "Американськість" та "англійськість" як прояви національної культурної приналежності у творах письменника.
дипломная работа [77,6 K], добавлен 07.05.2014Творчій шлях, жанр новел та оповідань Бредбері. Основа гуманістичної концепції письменника. Герої Бредбері та втілення ідей гуманізму. Головні теми і мотиви в оповіданнях письменника. Аналіз ідейно-художніх особливостей новелістики Рея Бредбері.
курсовая работа [51,0 K], добавлен 28.02.2011Становлення та специфіка жанру новели. Оновлення жанрового канону в українській малій прозі кінця ХХ – початку ХХІ століття. Проблемно-тематичний поліфонізм малої прози. Образна специфіка новелістики Галини Тарасюк. Жанрова природа новел письменниці.
дипломная работа [104,1 K], добавлен 26.06.2013Дослідження мовотворчості Михайла Коцюбинського в сучасній лінгвокогнітивній парадигмі. Стилістичні та лексико-фразеологічні особливості творів письменника. Фонетичні та морфологічні особливості прози літератора. Мовні особливості ранніх оповідань.
реферат [20,7 K], добавлен 06.05.2015Світоглядні позиції Джеймса Джойса. Характерні риси поетики модерністських творів ірландського письменника: "потік свідомості", пародійність та іронізм, яскраво виражена інтертекстуальність. Автобіографічний характер психологічного есе "Джакомо Джойс".
презентация [1,4 M], добавлен 05.04.2012Творчість Б. Грінченка у контексті реалістичної прози XIX століття. Рецепція малої прози у вітчизняному літературознавстві. Звернення в оповіданнях до теми дитинства. Драматичні обставин життя дітей. Характеристика образів. Відносини батьків і дітей.
курсовая работа [93,7 K], добавлен 09.06.2016Аналіз особливостей літературної творчості Б. Грінченка - письменника, фольклориста і етнографа, літературного критика і публіциста. Характеристика інтелігенції у повістях "Сонячний промінь" і "На розпутті". Реалізм художньої прози Бориса Грінченка.
курсовая работа [48,6 K], добавлен 20.10.2012Бориславський цикл, романи з життя інтелігенції та близьких до неї прошарків, його дослідження вченими. Безупинний пошук митця, його експеримент з формою. Групи малої прози Бориславського циклу за способом моделювання нової тематики і структури жанру.
статья [13,8 K], добавлен 28.09.2014Поняття "national identity" в літературі США. Роль Генрі Джеймса в еволюції англійського критичного реалізму межі ХІХ-ХХ століть. Питання національного самопізнання у романі "Жіночий портрет". Відображення національної свідомості в образі Ізабелли Арчер.
курсовая работа [48,9 K], добавлен 19.03.2016Дослідження основних рис творчості Марка Твена, визначення своєрідності гумору в творах видатного письменника. Аналіз гумористичних оповідань. Дійсність через сприйняття простодушної людини. Гумор Марка Твена як взірець для письменників сучасності.
реферат [21,5 K], добавлен 15.12.2015Біографія Вільяма Шекспіра, написана відомим англійським письменником Ентоні Е. Берджесом. Сюжетно-композитні особливості роману "На сонце не схожа". Специфіка художніх образів. Жанрово-стильова своєрідність твору. Характер взаємодії вимислу та факту.
реферат [40,1 K], добавлен 29.04.2013Кожен твір Винниченка складав нову сторінку літературної кризи, в контексті якої читач переставав бути об'єктом впливу чи переконання, а робився до міри співавтором, бо ж з іншого полюса брав у часть у ситуаціях, змодельованих як межові.
курсовая работа [21,3 K], добавлен 08.05.2002Специфіка сучасної української жіночої прози. Феміністичний дискурс в українській літературі. Аналіз проблематики романів Ірен Роздобудько у художньому контексті. Жанрова своєрідність творчості, архетипні образи. Поетика романів Ірен Роздобудько.
дипломная работа [195,0 K], добавлен 26.09.2013Інтелектуалізм в літературі. Характерні ознаки філософсько-естетичного звучання та інтелектуальної прози в літературі ХХ ст. Особливості стилю А. Екзюпері. Філософський аспект та своєрідність повісті-притчі "Чайка на ім'я Джонатан Лівінгстон" Р. Баха.
дипломная работа [95,6 K], добавлен 13.07.2013Дослідження особливості імпресіонізму як мистецького та, зокрема, літературного напряму. Розвиток імпресіонізму в українській літературі. Аналіз особливості поетики новел М. Коцюбинського пізнього періоду його творчості з точки зору імпресіонізму.
курсовая работа [49,7 K], добавлен 14.08.2010Поняття дискурсу, його типологія. Зміна поколінь і нові естетичні орієнтири у літературі кінця ХХ – початку ХХІ ст., перехід до соціальної тематики. Місце жінки у персонажній парадигмі письменника. Галерея чоловічих образів у контексті нової епохи.
дипломная работа [67,4 K], добавлен 10.01.2014Поява еротичного компоненту в сюжетній структурі новели "Пригода Уляни" - фактор, який трансформує сюжет літературного твору на модерністський. Зіставлення різних типів жіночого досвіду між собою - характерна особливість малої прози Ірини Вільде.
статья [15,9 K], добавлен 18.12.2017Доба Просвітництва як особлива історико-літературна доба. Художні особливості та новаторство Генрі Філдінга як драматурга, романіста і теоретика літератури. Ознайомлення із морально-етичними проблемами, піднятими в романі "Історія Тома Джонса, знайди".
курсовая работа [46,7 K], добавлен 28.04.2015Дослідження особливостей розвитку української поезії та прози у 20-ті рр. ХХ ст. Характерні риси та поєднання розмаїтих стильових течій в літературі. Втручання компартії у творчий процес. "Неокласики" - неформальне товариство вільних поетів-інтелектуалів.
реферат [34,6 K], добавлен 23.01.2011
