Дискурс козацтва в поезії "української школи" польського романтизму

ВИСНОВКИ

У "Висновках" синтезовано результати дослідження, які свідчать, що обраний підхід для з'ясування функціональності дискурсу козацтва у творчості "української школи" польського романтизму на основі порівняльно-типологічної методології у межах інтеґральної компаративістики виявився продуктивним стосовно аналізу поетичного доробку маловідомих представників "української школи": Е.Галлі, М.Гославського, О.Грози, М.Єзерського, Т.Заборовського, Е.Ізопольського, Т.Кшивіцького, Т.Олізаровського, Т.Падури. Вивчення творчої спадщини цих авторів як представників українсько-польського пограниччя дозволяє зробити такі висновки:

- "українська школа" польського романтизму, що виникла на пограниччі двох культур, створила окремий світ, у якому живе певне пограничне суспільство. Ознакою цього суспільства є не стільки просторова зосередженість, скільки спільність ідей, історичних традицій, звичаїв, загальних ідентифікаційних символів;

- топіка козацтва стає основним спільним ґрунтом, об'єднуючим фактором у творчості польських романтиків "української школи". Звернення до неї не було новаторським. У доромантичну добу вже сформувався певний стереотипний образ козака-воїна, який був етнічним українцем і протягом історії козацтва змінював свої ролі від однозначно позитивних до різко негативних. Отже, така тематична орієнтація поетів "школи" з формального боку не є новою якістю, це - свіже літературне бачення нових тем у діахронічному розгляді, чому сприяли всі найважливіші складові романтичної естетики: фольклоризм, історизм, народознавство, зорієнтоване на піднесення культури певного народу до рангу загальнонаціонального надбання;

- аналіз художнього світу творів згаданих авторів виявляє органічну спільність ментального, духовного, соціального (політичного і національного) аспектів у висвітленні концепції вітчизни. Визнаючи етнічну відмінність козака-українця, вони не розглядали український народ як окремий, з власною національною і державною перспективою. Таке гетерогенне розуміння вітчизни вплинуло на формування топосів "польського" та "українського" козаків. Міфотворчим для польських романтиків стає топос вільного козака. Топос свободи має різні виміри: асоціюється зі свободою вибору, співвідноситься з перебуванням у степу, втілюється у галопі коня, у сентиментальних піснях, у войовничості і хоробрості на полі бою. Історіософські топоси поразки і помсти, обумовлені політичною ситуацією Польщі після розподілів, становлять типологічну аналогію у творах романтиків "української школи";

- на культурному пограниччі, де відбувається постійний процес взаємопроникнення, погляди на представників інших народів особливо чітко виражаються у вигляді етнічних стереотипів, що і відбивається у літературних творах. Постать "кресового" козака перебуває в постійній взаємодії з представниками польського, татарського, турецького, єврейського народів. Серед літературних образів ляха, татарина, турка чи єврея на підставі опозиції "свій" - "чужий" із застосуванням станових, етичних, релігійних, мовних критеріїв виокремлено певні стереотипні моделі. Досвід спілкування представників різноманітних культур на пограниччі встановлює такий тип зв'язку, за якого "чужий" перестає бути "чужим", стає лише "іншим".

Таким чином, вивчення творчої спадщини маловідомих польських романтиків "української школи" в контексті української культури та літератури унаочнює той факт, що "українська школа" польського романтизму формувалася і визначалася цією культурою та становить нині багатоаспектне унікальне пограничне явище, вивчення якого дасть змогу кращого засвоєння взаємозв'язків і особливостей кожної національної культурної системи.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Грищенко М.В. Іван Франко - дослідник творчості Юліуша Словацького // Юліуш Словацький і Україна. Збірник наукових праць. - Київські полоністичні студії. - Том ІІ. - К.: "Бібліотека українця", 2000. - С. 352- 356.

2. Грищенко М.В. Українські історичні романи Михайла Чайковського // Дискурс сучасної історичної романістики: поетика жанру. Наукові студії. - К.: Видавничий центр "Київський університет", 2000. - С. 142-152.

3. Брацка М.В. Відгук Еразма Ізопольського на "Записки о Южной Руси" Пантелеймона Куліша // Українсько-польські літературні контексти. Збірник наукових праць. - Київські полоністичні студії. - Том IV. - К., 2003. - С. 169-175.

4. Брацка М.В. Топос козака у творчості Олександра Грози // Романтизм: між Україною та Польщею. Збірник наукових праць. - Київські полоністичні студії. - Том V. - К., 2003. - С. 267-275.

5. Брацка М.В. Образ козака - сарматського лицаря в поезії польського романтизму // Українсько-польські літературні контексти доби бароко. Збірник наукових праць. - Київські полоністичні студії. - Том VI. - К., 2004. - С. 551-558.

6. Брацка М.В. "... wrуg, przyjaciel stary, Bohdan" - Богдан Хмельницький у творчості польських романтиків "української школи" // "Українська школа" в літературі та культурі українсько-польського пограниччя. Збірник наукових праць. - Київські полоністичні студії. - Том VII. - К., 2005. - С. 256-266.

7. Брацка М.В. "Свій" та "чужий" козак у поезії "української школи" польського романтизму // "Слово і час". - 2005. - №4. - С. 70-77.

АНОТАЦІЯ

козак польський романтичний поетичний

Брацка М.В. Дискурс козацтва в поезії "української школи" польського романтизму. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.05 - порівняльне літературознавство. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2005 р.

Дисертація присвячена дослідженню дискурсу козацтва в поезії маловідомих представників "української школи" польського романтизму, яка становить інтегральну складову культурної парадигми українсько-польського пограниччя й розглядається у взаємозв'язках з літературою, історією, фольклором українського народу. Водночас соціокультурний статус "кресовості" творчості польських романтиків дозволяє говорити, з одного боку, про її маргінальність - лише часткове перетинання з кожною культурною системою, а з другого - синтетичність, поєднання елементів кожної з них.

Ідейно-естетичним центром творів поетів "української школи" є образ козака, надзвичайно популярний і поширений у польській літературі першої половини ХІХ століття внаслідок екстраполяції європейських романтичних тенденцій звернення до історизму та фольклоризму.

Поетичні твори польських романтиків "української школи" розглянуто у порівняльно-типологічному аспекті з точки зору численних втілень образу козака. Топіка козацтва акумулює усе різноманіття топічних парадигм (свобода, кохання, поразка, помста, смерть тощо) і характеризується амбівалентністю зображення.

У роботі досліджено ментальні уявлення поетів "української школи" про козацтво. Етнічні стереотипи (козака-українця, поляка, татарина, єврея) в поезії "української школи" розглядаються у взаємному контексті та на підставі опозиції "свій" - "чужий". Особливої важливості у літературі пограниччя набуває категорія "іншого".

Ключові слова: дискурс, пограниччя, маргінальна література, топіка козацтва, історизм, фольклоризм, топос свободи, поразки, етнічний стереотип, опозиція "свій" - "чужий", "інший".

АННОТАЦИЯ

Брацка М.В. Дискурс казачества в поэзии "украинской школы" польского романтизма. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.05 - сравнительное литературоведение. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2005.

Диссертация посвящена исследованию дискурса казачества в поэзии малоизвестных представителей "украинской школы". Как правило, внимание украинских и польских литературоведов привлекало творческое наследие трех главных поэтов - А.Мальчевского, Ю.-Б.Залеского и С.Гощинского, а достижения "второстепенных", но не менее популярных в эпоху романтизма авторов - Э.Галли, М.Гославского, О.Грозы, М.Езерского, Т.Заборовского, Е.Изопольского, Т.Кшивицкого, Т.Олизаровского, Т.Падурры редко появляются в поле зрения исследователей.

В диссертации обоснована необходимость изучения "украинской школы" польского романтизма в широком компаративистском аспекте. Исторически она сформировалась на границе двух культур. Как феномен польского романтизма, который получил свое развитие на украинских землях, "украинскую школу" невозможно рассматривать вне украинского контекста, непосредственно повлиявшего на формирование дискурса казачества в творчестве ее представителей. В то же время социокультурный статус "кресовости" творчества польских романтиков позволяет утверждать, с одной стороны, ее маргинальность - частичное пересечение каждой из культурных систем и лишь частичное признание со стороны каждой из них, с другой стороны, о ее синтетичности - сочетании элементов этих систем.

Идейно-эстетический центр произведений поэтов "украинской школы" сконцентрирован вокруг главного образа казака, получившего распространение и популярность в польской литературе первой половины ХІХ века в результате экстраполяции европейских романтических тенденций обращения к историзму и фольклоризму. Основной отличительной особенностью творческого наследия польских романтиков стала концентрация различных элементов эстетических и философских концепций - преромантической готичности, противопоставления "литературы Севера" и "литературы Юга", славянофильства, казакофильства. Особую роль в формировании сознания представителей "украинской школы" сыграл украинский фольклор и появление анонимной "Истории русов". В работе представлена также эволюция образа казака в польской литературе с момента его появления в польском ментальном пространстве.

Поэтические произведения польских романтиков "украинской школы" рассмотрены в сравнительно-типологическом аспекте с точки зрения воплощенных в них образов казака. Проведенный анализ позволяет утверждать, что топика казачества, которая аккумулирует все разнообразие топических парадигм (свобода, любовь, поражение, месть, смерть и т.д.), характеризуется амбивалентностью изображения. Постоянно подчеркивается этнический статус казака-украинца, который главным образом отождествляет Родину Украину с Родиной Польшей, независимо от предложенного видения украинско-польских отношений (аркадийского или же инфернального). Особенно ценным для поэтов "украинской школы" было характерное для украинского народа стремление к политической и социальной свободе, что стало важным топосом в их поэтическом наследии, воплотившимся в различных гранях. Обращение к тематике поражения было особенно актуальным в условиях отсутствия собственного государственного статуса. Главным звеном, которое объединяло народ, лишенный государственности, в большей мере, чем этническое единство, считалась общность исторической традиции.

В диссертации в русле имагологических исследований рассмотрены ментальные представления поэтов "украинской школы" о казачестве, закодированные в их творчестве. Освещение этнических стереотипов казака-украинца, поляка, татарина, еврея происходит в общем контексте и на основании бинарной оппозиции "свой" - "чужой". Основой для дифференциации и формирования стереотипных моделей представителей разных народов стали такие характеристики: социальное положение и присущие ему этические нормы, религиозный и языковой факторы. Опыт общения между собой представителей разных культур приводит к новому типу отношений, в которых "чужой" перестает быть "чужим", а становится "другим".

Результаты исследования позволяют по-новому взглянуть на все без исключения творческое наследие "украинской школы" польского романтизма и с перспективы современной компаративистики переосмыслить ее значение для дальнейшего развития науки о литературе.

Ключевые слова: дискурс, пограничье, маргинальная литература, топика казачества, историзм, фольклоризм, топос свободы, поражения, этнический стереотип, бинарная оппозиция "свой" - "чужой", "другой".

SUMMARY

Bracka M.V. The discourse of the Cossacks in poetry of the "Ukrainian school" of the Polish romanticism. - A manuscript.

The thesis is submitted as partial fulfillment of requirements for the Candidate of Philology degree in specialization 10.01.05 - Comparative Literature. Taras Shevchenko Kyiv State University. - Kyiv, 2005.

The thesis is dedicated to the investigation of discourse of the Cossacks in poetry of little known representatives of the "Ukrainian school" of the Polish romanticism. It is an integral part of the cultural paradigm of Ukrainian and Polish borderland and is considerated under influences and interrelations with literature, history and folklore of Ukrainians. At the same time sociocultural status of the borderland in the works of Polish romanticists make it possible to speak on its marginal state as it touches only partially with each cultural system on the one hand and its synthetical character, that is association of elements of each of them on the other hand.

Ideological and aesthetic literary work centre of the Ukrainian poet's school is concentrated around the main figure of Cossack, which was significant and specially propagated in Polish literature in the first half of the XIX century as the consequence of extrapolation of European romantic tendencies of reference to the historical and folklore method.

Poetical works of Polish romanticists of the "Ukrainian school" is considerate under comparative and typological aspect in the view of numerous personification of Cossack figure. It is proving, that commonplace of the Cossacks is accumulating the variety of commonplaces paradigm (liberty, love, defeat, revenge, death, etc.) is characterized by ambivalence portray.

In the thesis were investigated mental conception of the Ukrainian poet's school about the Cossacks. Interpretation of ethnic stereotypes (Ukrainian-Cossack, Polish, Tatar, Jew) in the poetry of the "Ukrainian school" is realized in mutual contest and on bases of the one's own and outsiders' opposition. Special importance in the literature of the borderland gets the category of "other".

Key words: discourse, borderland, marginal literature, commonplace of the Cossacks, historicism, folklore, commonplace of liberty, commonplace of defeat, ethnic stereotype, binary one's own and outsiders' opposition, "other".

Размещено на Allbest.ru