Модель світу та форми її художнього вираження в поезії Юрія Тарнавського

Ірреальний світ поезій Ю.Тарнавського, що змальований спонтанним, колажним, алогічним, утворює модель-зразок. Реальний світ у них зображений агресивним щодо людини, сповненим тиску й заборон, які продукують культура й цивілізація. Осмислюючи агресивність світу як реальність і, відповідно, художньо моделюючи модель-аналог, Ю.Тарнавський вплітає її в тканину моделі-зразка. При цьому в осмисленні реального світу очевидна співвіднесеність із екзистенціалістською моделлю світу, що цілком закономірно: розвиваючись в одну культурно-історичну добу, сюрреалізм й екзистенціалізм - кожний своїми засобами - намагалися дати відповіді на одні й ті ж питання, осягнути спільні проблеми. Статус індексу в системі моделювання дійсності в поезії Ю.Тарнавського надано і образу жінки.

Властивості моделювання світу в поезії Ю.Тарнавського зумовлюють своєрідність засобів художньої виразності. У створенні сюрреалістичної моделі світу особливу роль відіграють метафора, порівняння (часто натуралістичні), авторські неологізми сюрреалістичного змісту. Вони послуговуються вираженню ознак ірреального світу. Суперечності реального світу, що презентовані в моделі-зразку, закодовані. Їхнє розшифрування здійснюється на асоціативному рівні й має більш суб'єктивний, порівняно з висловленими прямо, характер.

Функціонально диференціюючим у розрізненні моделі-зразка (світу фантазійного) й моделі-аналога (світу реального) в межах сюрреалістичної моделі світу в поезії Ю.Тарнавського є ліричний герой: за психологічною характеристикою особистісного типу він - пасивний екстраверт; тип його творчої установки - інтровертний (для моделі-аналога) або екстравертний (для моделі-зразка). У межах модерністичної моделі світу в поезії Ю.Тарнавського простежується синкретизм на рівні поетики (співіснують модель-аналог й модель-зразок, із домінуванням останнього; в екзистенціалістську модель світу вмонтовано алогічні зв'язки між реаліями, елементи гри з ними або введено екзистенціалістично навантажені образи в сюрреалістично передану дійсність). Засобом структурування моделі світу в поетичних творах Ю.Тарнавського є опозиції. Їх наявність чи відсутність диференціює її різновиди. Властивий сюрреалістичній моделі світу синкретизм проявляється і через опозиції. У сюрреалістичному відтворенні ірреального світу в поезії Ю.Тарнавського (модель-зразок) відсутні опозиційні відношення між колажно представленими елементами дійсності („Поезії про ніщо”, „Анкети”, „Нулі й одиниці”). У віршах циклів „Пополудні в Покіпсі”, „Спомини”, „Без Еспанії”, „Пісні Є-Є”, „Вино і ропа”, „Зео півонії” світ реалій у сюрреалістичній моделі світу проступає виразніше, що й актуалізує опозиції: минуле - теперішнє, духовне - матеріальне, я - вони. Функціонально вони підпорядковані розкриттю сутності дійсності й орієнтовані змістовно на вихідну опозицію „мисливець - жертва”. Мисливець світ цивілізації, агресивної до людини. Жертва - людина, у сприйнятті якої фіксується лише загрозливе її внутрішньому світу, що ототожнене із загрозою існуванню. Відповідно, зміст опозиції „свій” (все природне, органічне в людині і поза нею) - „чужий” (все техногенне і контролююче) є незмінним. Односпрямованість й статичність змістового наповнення опозиції „мисливець-жертва” виявляють зорієнтованість створеної Ю.Тарнавським сюрреалістичної моделі аналога світу на первісну схему мислення.

Ускладнене функціонування опозицій має місце у творах, де простежується еволюція екзистенціоналістської моделі світу, яка реалізується поетом по-різному. У віршах циклів „Життя в місті”, „Ось, як я видужую” образи міста як „в'язниці життя”, суму, болю, імені, готелю уособлюють стан відчуження й активізують відношення „моє-твоє”, „я-вони”, „свій-чужий”, відтінюючи приреченість людини у світі і співвідносячи її позицію у світі з іпостассю жертви. Змістові зміщення є одним із засобів ускладнення функціонування опозицій („Дорослі вірші”) й еволюції моделі світу. Поема „У ра на” пропонує модель світу, що повністю ґрунтується на античній схемі мислення. Історичний масив (образи і мотиви) в поемі виступає в іпостасі „мисливець”, агресивні дії якого однозначно й одновекторно націлені на людину. Ліричного героя відрізняє від „жертви” зі схеми первісного мислення високий рівень рефлексії й самоаналізу, екзистенціалістської відповідальності за долю людства. Відповідно, місце „жертви” він посідає символічно.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ В ПУБЛІКАЦІЯХ:

1. Цикл „Оперене серце” Ю.Тарнавського: сюрреалістичний дискурс // Актуальні проблеми літературознавства. -- Т.11: Зб.наук.праць. / Наук. ред. проф. Н.І.Заверталюк. -- Д.: Навчальна книга, 2001.-- С.68-76.

2. Мотив пошуку „ідеальної жінки” в інтерпретації Юрія Тарнавського (цикл „Ідеальна жінка”) // Актуальні проблеми літературознавства. -- Т.13: Зб.наук.праць. / Наук. ред. проф. Н.І.Заверталюк. -- Д.: Навчальна книга, 2002. -- С.62-69.

3. Українськість як одна з ознак художньої моделі світу в поезії Ю.Тарнавського // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Зб.наук.праць. - Вип. 16 / Редкол.: А.В.Козлов (відпов.ред.) та ін. - К.: Твім інтер, 2003. - С.601- 614;

4. Поетика циклу поезій Юрія Тарнавського „Пісні Є-Є” // Літературні обрії. Праці молодих учених. Вип.6. - К.: Інститут літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України, 2004. - С.94-99;

5. Модель світу в циклі Ю.Тарнавського „Поезії про ніщо” // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Зб.наук.праць. - Вип. 17 / Упоряд. М.Х.Гуменний. - К.: Твім інтер, 2004. - С.220-225;

6. Концепція Людина і Світ у поезії Ю.Тарнавського // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Зб.наук.праць. - Вип. 18. Частина 2. Питання менталітету в українській літературі / Відп.ред. проф. А.В.Козлов - К.: Акцент, 2004. - С.601-617.

АНОТАЦІЯ

Лівенко І.М. Модель світу та форми її художнього вираження в поезії Юрія Тарнавського. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.01 - українська література. - Дніпропетровський національний університет. - Дніпропетровськ, 2005.

Дисертацію присвячено аналізу поетичного доробку Ю.Тарнавського з метою осмислення художньої моделі світу в його поезіях, співвіднесення модифікацій моделі світу й характеру мовленнєвих опозицій як мисленнєвого підґрунтя. Вивчення моделі світу в поетичній творчості Ю.Тарнавського ще не було предметом спеціального дослідження, що свідчить про актуальність обраної теми. До того ж на сучасному етапі пріоритетності формування гуманітарного світогляду, гуманітарного пізнання й гуманітарного мислення важливим є осмислення моделі світу митця як цілісного уявлення про світ.

Об'єктом спеціального дослідження в роботі стали поетичні твори Ю.Тарнавського (цикли „Життя в місті”, „Пополудні в Покіпсі”, „Спомини”, „Без Еспанії”, „Пісні Є-Є”, „Поезії про ніщо”, „Нулі й одиниці”, „Зео півонії”, „Фотографії, це квіти”, „Ось, як я видужую”, „Ідеальна жінка”, „Врослі вірші”, „Дорослі вірші”, поеми „Оперене серце”, „Місто київ та ям”, „У ра на”).

Порівняння з творами українських (Лесі Українки, І.Драча, Т.Мельничука, Ю.Клена, Є.Маланюка, О.Ольжича), західноєвропейських авторів (Х.Л.Борґеса, Р.-Ґріє, Т.Еліота, П.Неруди, Дж.Лондона, Т.Драйзера, С.Льюїса, Р.Райта, Д.Болдуїна) та представників української діаспори (Патриції Килини, Віри Вовк, Богдана Бойчука, Емми Андієвської), використання елементів алгоритмічного аналізу й структуралістської термінології дозволили чітко диференціювати художні моделі світу за типами, наявними у творах Ю.Тарнавського.

Ключові слова: модель світу, концептуальна й індивідуально-авторська модель світу, модель-аналог, модель-зразок, ліричний герой, позиція ліричного героя, активний інтроверт, пасивний екстраверт, інтровертна й екстравертна творча установка, індекс, метафора, порівняння, модернізм, екзистенціалізм, сюрреалізм.

АННОТАЦИЯ

Ливенко И.Н. Модель мира и формы ее художественного выражения в поэзии Юрия Тарнавского. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.01 - украинская литература. - Днепропетровский национальный университет. - Днепропетровск, 2005.

Диссертация посвящена исследованию одной из актуальных и малоисследованных проблем поэтического творчества Ю.Тарнавского - осмыслению художественной модели мира в поезии циклов „Життя в місті”, „Пополудні в Покіпсі”, „Спомини”, „Без Еспанії”, „Пісні Є-Є”, „Поезії про ніщо”, „Нулі й одиниці”, „Зео півонії”, „Фотографії, це квіти”, „Ось, як я видужую”, „Ідеальна жінка”, „Врослі вірші”, „Дорослі вірші”, поэмах „Оперене серце”, „Місто київ та ям”, „У ра на”.

В первой главе „Художественная модель мира: теоретический дискурс” систематизировано теоретические дефиниции понятия модели мира, значимости ее роли в литературоведческом анализе художественного произведения, в изучении мировоззрения творца; рассматриваются научные основы освещения проблемы структурирования модели мира в художественном произведении, связанные с вопросами стиля и творческого мышления автора. В связи с этим излагаются взгляды литературоведов на мировоззренческие и эстетико-поэтикальные основополагающие творчества Ю.Тарнавского, что принимаются нами как базисные для моделирования мира в его поэзии.

Во второй главе „Концептуальность модели мира в поэзии Ю.Тарнавского” в соответствии с теоретическими изысканиями, изложенными в первой главе, с учетом существующих оценок типа творчества Ю.Тарнавского определены критерии дифференциации индивидуально-авторской модели мира в модернистических произведениях писателя. В результате исследования установлено, что модель мира в поезиях Ю.Тарнавского циклов „Життя в місті”, „Ідеалізована біографія”, „Ось, як я видужую”, „Ідеальна жінка”, „Фотографії, це квіти”, „Врослі вірші”, „Дорослі вірші”, поэм „Оперене серце”, „У ра на”, „Місто київ та ям” интерпретирована автором через субъективное восприятие действительности лирическим героем, мир вокруг которого - фатально равнодушный к человеку. Отношения „человек-мир” и „мир-человек” определяет категория отчуждения; лирический герой фигурирует как активный интроверт; взаимодействие человека и действительности сводится преимущественно к его активному созерцанию. Эти характеристики позволяют определить индивидуально-авторскую модель мира в названных циклах Юрия Тарнавского как екзистенциалистскую. В произведениях циклов „Пополудні в Покіпсі”, „Спомини”, „Без Еспанії”, „Анкети”, „Вино й ропа”, „Пісні Є-Є”, „Поезії про ніщо”, „Нулі й одиниці”, „Зео півонії” образ мира также отмечен субъективностью и реализуется через восприятие лирического героя. По содержанию его (мира) концептуальных конструэнтов он агрессивно давлеющий на человека; самоуглубление и самосозерцание как поиск своего „я” в мире отражены как переживание „недовольства культурой”; позиция человека в мире интерпретируется в своеобразном отражении деятельности лирического героя как пассивного экстраверта; взаимодействие человека и реальности, определяющее (пре)образование мира, в воображении лирического героя, абстрагировано от реальности и воплощается в моделировании ирреального пространства. Такие характеристики являются признаками концептуальной модели мира сюрреализма.

В третьей главе „Своеобразие художественного выражения концепции мир-человек” освещаются особенности художественного воплощения Ю.Тарнавским основных мыслительных оппозиций как презентаторов типов человеческого мышления и соответственно способов моделирования реальности, заложенных в языке. Определяются стилистические и эстетико-поэтикальные, особенности их художественного выражения. Рассматривается взаимозависимость содержания модели мира (концептуальная и индивидуально-авторская; модель-аналог и модель-образец) и оппозиций. В поэзии Ю.Тарнавского оппозиции функционируют на разных семантических уровнях. Статичность оппозиции „охотник-жертва” (определенной, как известно, первобытным типом мышления) в поэзии Ю.Тарнавского находит отражение в трансформации екзистенциалистической модели мира и в сюрреалистической интерпретации реального мира. Нейтрализация оппозиций как основы модели мира реализует ее иррациональную природу, воплощенную как модель-образец, и является эмблематичным признаком в целом сюрреалистической модели мира. Функционирование оппозиций, их динамичность, содержательные смещения, взаимозаменяемость составляющих „охотник” и „жертва” характерны для екзистенциалистической модели мира (исключительно модель-аналог), которая определяется эволюцией на уровне реализаций типов мышления - от первобытного к античному - в поэзии Ю.Тарнавского.

Ключевые слова: модель мира, концептуальная и индивидуально-авторская модель мира, модель-аналог, модель-образец, лирический герой, активный интроверт, пассивный экстраверт, интровертная и экстравертная творческая установка, индекс, метафора, сравнение, модернизм, экзистенциализм, сюрреализм.

ANNOTATION

Livenko I.M. The world's model and the forms of its artistic expression in poetry of Yuriy Tarnavskyy. - Typescript.

Thesis for archiving a science degree of candidate of philological for 10.01.01 speciality - Ukrainian literature. - Dnipropetrovsk National university. - Dnipropetrovsk, 2005.

Thesis is dedicated to research of Y.Tarnavskyy's poetry heritage in perspective of understanding the basis for him kinds (conceptual and individual-author) and types (analogue and example) of the world model, added stylistic identification, done the comparison of modifications of world model and the nature of linguistic oppositions as a mental background of the world model.

The matter of the special research in the thesis is Y.Tarnavskyy's poetry (series “The life in the city”, “In the afternoon in Pokipsi”, “Memories”, “Without Espania”, “Songs E-e”, “Poetries about nothing”, “Nulls and unities”, “Zeo pivonii”, “Pictures, it's flowers”, “That is how I am recovering”, “Ideal woman”, “Vrosli poetry”, “Adult poetries”, poems “Fledge heart”, “The city of kiev and pits”, “U ra ne”).

Comparison with poetry of Ukrainian (Lesya Ukrainka, I.Drach, T.Melnychuk, U.Klen, O.Olzhych, E.Malanyuk), Western-European authors (H.-L.Borhes, A.Robbe-Grillet, T.Eliot, P.Neruda, J.London, T.Draizer, S.Luis, R.Rite, D.Bolduin) and the representatives of Ukraine Diaspora (Patricia Kylyna, Vira Vovk, Bogdan Boichuk), using the elements of algorithmic analyzing and structuralistic terminology have allowed to clearly differentiate poetries by kinds and types of world models that gave the opportunity to extend the analyzing of poetries.Keywords: world model, conceptual and individual-author world model, model-analog, model-example, lyric hero, active introvert, passive extravert, introvert and extravert, introvert and extravert creative type, index, metaphor, comparison, modernism, existentialism, surrealism.

Размещено на Allbest.ru