Французька література доби Відродження

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЧОРНОМОРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ПЕТРА МОГИЛИ

ІНСТИТУТ ФІЛОЛОГІЇ

Кафедра теорії та історії літератури

ГУРТОК МАРГАРИТИ НАВАРСЬКОЇ

Реферат

з "Історії зарубіжної літератури"

спеціальність 6.030500 "Мова та література"

Виконала: студентка 247 групи

Черевата Аліна Вікторівна

Перевірила: к.філол.н.,

доцент Береза І.Ю.

Миколаїв - 2011

Вступ

Ренесансна літературна й поетична традиція Франції бере свій початок від гуртка Маргарити Наваррської (1492-1549 pp.), сестри короля Франциска І. Вона вирізнялася всебічною освіченістю, знала класичні мови, захоплювалась античним мистецтвом. Як письменниця, поетеса, Маргарита Наваррська формувалася під впливом творів Данте, Петрарки, Боккаччо. Після смерті першого чоловіка - герцога Алансонського, вона у 1527 р. вийшла заміж за Генріха д'Альбре, короля Наварри - північної частини давнього королівства Наварри. Всебічно освічена, з 1543 р. Маргарита Наваррська самостійно керувала королівством. Зостаючись католичкою, але досить байдужою до своєї віри, вона протегувала протестантам. Її двір у Нераку був центром культурного життя Франції.

Маргарита Наваррська, сестра короля Франціска І, була одним із активних діячів гуманістичного руху. При її дворі у Наваррі групувалися вчені-гуманісти, художники, письменники, тут вони знаходили матеріальну підтримку, нерідко захист від переслідувань церковної реакції, а найважливіше - необхідну для творчості духовну й інтелектуальну атмосферу. Будучи жінкою дуже освіченою (вона знала італійську мову і обидва давніх), Маргарита була плідною письменницею. У своїй творчості вона є виразником гуманістичних ідей, але в тій обмеженій формі, яку вони брали в свідомості передової частини французької аристократії епохи. Вона прагне до звільнення людської думки і почуттів від гніту середньовічного аскетизму і схоластики, але разом з тим не може відмовитися від релігійного світогляду. Маргариті належить велика кількість віршів і поем, в яких переважає релігійно-моральна тематика, позбавлена, однак, якого б то не було релігійного догматизму. Найчастіше вони присвячені неоплатонічним ідеалам піднесеної любові і нескінченного морального самовдосконалення. В одній поемі Маргарити міститься діалог двох молодих дівчат, з яких одна каже: "Вся відрада і насолода, які може отримати шляхетне чесне серце, це - свобода тіла і думки, що робить щасливими кожну людину, птаха або звіра". Задушевність і м'який ліризм типові для поезії Маргарити. Найбільш значний її твір - збірка новел "Гептамерон", який написаний у наслідування Дж. Бокаччо. Писався цей твір поступово, очевидно, протягом багатьох років, і був надрукований уже після смерті письменниці в 1558 р. "Гептамерон" створений під значним впливом Боккаччо, зокрема в ньому прямо унаслідується обрамовуюча композиція "Декамерона". "Гептамерон" - семиденник, він містить 72 оповідання, які об'єднуються вступом-обрамуванням. Десятеро дворян, мужчин і жінок, повертаючись з курортної місцевості, змушені затриматися в дорозі через негоду. Свій час вони заповнюють розповідями різних історій, які й становлять зміст збірки. Ренесансний характер оповідань проявляється в досить широкому охопленні дійсності. В них діє величезна кількість різноманітних персонажів - придворних, городян, селян, слуг, ченців, розробляються теми любовні, морально-побутові, антиклерикальні. Письменниця висміює лицемірство й розпусність ченців, заперечує аскетичну мораль і відстоює право людини на земні задоволення, проте в її новелах нема ні тієї сміливості думки, ні гостроти сатири, якими відзначається "Декамерон" Боккаччо. У "Гептамероні" послідовно проходить дидактична тенденція, поряд із новою мораллю співіснують старі поняття.

Представники гуртка М. Наваррської

Одним із найбільш значних представників гуртка Маргарити Наваррської був Клеман Маро (1496-1544) - талановитий поет, син Жана Маро - придвірного поета Анни Бретонської. Коли йому було двадцять два, то він отримав посаду камер-юнкера при Маргариті, а потім перейшов на службу до Франциску I. Творчість Клемана Маро зросла на ґрунті національної й античної поетичних традицій. Він вважав себе послідовником Війона, звертався до жанрів французької народної поезії, засвоював ліричні форми Катулла й Овідія, стислий і гострий вірш Марціала. Маро писав поеми, балади, рондо, послання, еклоги, елегії, похвальні пісні, епіграми; він перший у Франції наслідував петрарківський сонет. Маро насамперед - придворний поет, що відображає у своїх легких, витончених віршах звичаї і почуття передових кіл дворянства. Він чудовий майстер малих форм. Крім двох поем - юнацького риторичного твору "Храм Купідона" і сатиричної поеми "Пекло", де Маро описує своє перебування у в'язниці Шатле. Маро писав поеми, балади, рондо, послання, еклоги, елегії, похвальні пісні, епіграми. Це - живі, безпосередні відгуки на все те, що відбувалося в придворному колі і в особистому житті поета: дрібні події, любовні захоплення, інтриги, святкування, клопотання про яку-небудь милості, інтимні визнання і сатиричні малюнки. він перший у Франції наслідував петрарківський сонет. Маро в основному - епікуреєць, найбільше любить дозвілля, задоволення, розумові розваги. Але до життєрадісних картинам іноді у нього домішується м'яка меланхолія, і поета відвідує думка про смерть. Витончений гумор Маро найкраще виражається в його блискучих за формою епіграмах, які сповнені особистих натяків, здебільшого беззлобно-жартівливих, але іноді піднімаються до рівня соціальної сатири. Маро висміює хабарників-суддівських, обскурантів-схоластів з Сорбонни, розпусних священиків. Знаменита його епіграма "Суддя і Самблансе", повна пристрасного обурення з приводу страти королівського скарбника Самблансе, полеглого жертвою католицьких інтриг. Інший жанр, яким Маро володів досконало, - віршовані послання, часто приймають у нього характер задушевної бесіди з адресатом. Маро розповідає королю про те, як його обікрав лакей, просить прислати йому грошей, виправдовується в різних звинуваченнях і т. п. Він виявляє в цих посланнях велика різноманітність інтонацій, буває веселий, ніжний, сумний, глузливий. Найкраще удавалися йому твори малих форм. У поезіях Маро йдеться про повсякденні пригоди, інтриги й урочисті події при королівському дворі, про кохання й розчарування, трапляються меланхолійні міркування про смерть, значне місце в них посідає сатира на ченців, суддів, схоластів із Сорбонни. Головна цінність поезій Маро полягає у чуттєво-матеріальному сприйнятті світу, в посиленому інтересі до всього земного, що є рисами нового, гуманістичного світогляду, спрямованого проти релігійної догматики. Це спричинило жорстокі переслідування Маро з боку як католицької, так і кальвіністської церкви. Він був гнаний не тільки католиками з Франції, а й зрештою і кальвіністами з Женеви. Останні роки життя Маро провів самотньо і помер у Турині. ренесансна література наваррська маро

Другий учасник гуртка Маргарити Наваррської - Бонавентюр Депер'є (1510-1544) увійшов у французьку літературу як видатний сатирик. Він вийшов із демократичного середовища, мав добру освіту, знав класичні мови. Замолоду він почав писати вірші, заробляв на прожиття як переписувач, значну увагу приділяв науковій праці. У 1536 р. він приєднався до гуртка Маргарити Наваррської і був деякий час її особистим секретарем. У середовищі гуртка повною мірою розгорнулася його літературна творчість. Він захоплювався Маро і писав вірші в дусі його поезій. Створив збірку оповідань "Нові забави і веселі розмови", сатиричні діалоги "Кімвал світу". Оповідання були написані, як припускається, у 30-ті роки, але вийшли в світ уже після смерті Депер'є. У збірці 92 новели, які є правдивими картинками реальної дійсності. Вони побудовані на матеріалі спостережень письменника над французьким життям під час подорожей по країні. У новелі-вступі до збірника письменник зазначає, що він не ходив за своїми оповідками ні в Константинополь, ні у Флоренцію, а брав їх тут же, дома. Соціальний склад його персонажів дуже різноманітний, але головну увагу автор приділив змалюванню міського середовища. За будовою новели Депер'є неоднакові: одні мають складний логічний сюжет, інші становлять портретний малюнок, анекдот чи веселий діалог. Здебільшого оповідання мають характер невимушеної усної розповіді, яка без кінця переривається вставками, жартівливими звертаннями до читача. Автор використовує живу простонародну мову, каламбур, гру слів, дотепи, лайки тощо. Хоч письменник не підноситься до великих художніх узагальнень і багато його новел мають суто розважальний характер, все ж їхній гуманістичний смисл є незаперечним. У них торжествують мирський погляд на світ, людський розум і здорові природні почуття, прославляється радість життя. Головний удар автор спрямовує проти схоластів, священиків, ченців. Він висміює їхню скупість, розбещеність, ненажерливість, невігластво і тупість. Ці новели, близькі до сатиричної народної літератури, мають спільні риси з твором великого Франсуа Рабле. Загалом збірка пройнята веселим сміхом, життєрадісністю. У сонеті, який додається в кінці збірки, поет говорить про тяжкі часи і визначає своїй збірці роль - не тільки смішити, а й підтримувати людей у лиху годину:

Старе з новим змішав я пополам.

Цікавого я вам повів чимало.

Щоб мрійники скорботи більш не знали.

Я вам все краще у душі віддам.

І геть печаль! Вона прийде сама,

Коли настане злигоднів зима.

Поки ще час - шукайте радість всюди!

Коли ж зачепить горе вас крилом,

Ви захищайтесь мужності щитом,

І смутку злий тягар вам легший буде.

(Переклад М. Терещенка).

"Кімвал світу" (1538) складається з чотирьох сатиричних діалогів, написаних на зразок творів Лукіана. Книжка вийшла анонімно, її паризького видавця ув'язнили, а книгу визнали шкідливою і знищили.

У "Кімвалі світу" Депер'є виразив світогляд тих французьких гуманістів, які розуміли, що релігійні спори загрожують Франції величезним лихом. Він спрямовував свою книгу головним чином проти християнської релігії та релігійних ворожнеч. Три перші діалоги розповідають про пригоди і витівки Меркурія, посланого на землю Юпітером. За смішними ситуаціями, в яких переплітаються міфологія і сучасність, криється глибокий серйозний зміст. Особливо показовий у цьому плані є другий діалог. У ньому розповідається про те, як Меркурій, показавши людям "філософський камінь", роздробив його і розсіяв по землі. З того часу "філософи" шукають шматочки каменя в поросі, сваряться, б'ються і кожний силкується запевнити іншого, що саме він знайшов камінь і осягнув істину: "Одні говорять, що для успішних шукань необхідно одягатися в червоне й зелене, другий говорить, що для цього корисніше одягатися в жовте й блакитне. Один гадає, що слід їсти не більше шести разів на день і тільки певні страви, інший запевняє, що це необхідно робити із свічкою навіть серед білого дня. Кричать, біснуються, лаються і бозна-яких тільки не творять злодіянь". Меркурій прибуває на спір двох шукачів каменя - Ретулуса та Куберкуса (анаграма імен діячів релігійної реформації Лютера і Буцера) і признається їм, що він пожартував і філософський камінь - вигадка. Трігатус просить Меркурія навчити його змінювати свій образ, щоб легше було обдурювати людей. Веселий посланець Юпітера удає, ніби нашіптує на вухо Трігатусу бажаний засіб, насправді ж нічого не говорить і зникає.

Депер'є не тільки висміював богословів і сектантів, а й заперечував релігію взагалі. "Кімвал світу" пройнято духом сміливого вільнодумства і критики, що робить цю книгу особливо цінною. За свій твір Депер'є зазнав жорстоких переслідувань, втратив покровительство Маргарити Наваррської. Останні роки життя він провів у Ліоні в гірких злиднях. Зацькований реакцією, Депер'є закінчив життя самогубством.

Висновок

Загалом Маргарита Наваррська зробила великий внесок в ренесансну літературу завдяки створенню нею гуртка у Франції. Ренесансна літературна й поетична традиція Франції бере свій початок саме від гуртка Маргарити Наваррської. Значними представниками цього гуртка були Клеман Маро та Бонавентюр Депер'є. Вони проявили яскраво у своїх творах гуманістичні ідеї тогочасного життя Франції. Найбільшого успіху ці два поети досягли під час існування гуртка Маргарити Наваррської.

Список використаної літератури

1. Акуленко В.Л., Давиденко Г.Й. Історія зарубіжної літератури середніх віків та доби Відродження. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 248 с.

2. История французькой литературы / [Черневич,Штейн А.Л., Яхонтова М.Я.]. - Москва: Просвещение, 1965. - 428 с.

3. Михайлов О. Творчість М. Наваррської. - Львів: Вища школа, 1984. - 302с.

4. Шалагінов Б. Зарубіжна література від античності до початку 19 століття. - К.: Академія, 2004. - 355 с.

5. Шаповалова М.С. Історія зарубіжної літератури: Середні віки та Відродження. - Львів: Вища школа, 1982. - 440 с.

6. Шаповалова М.С. Література доби Відродження. - Львів: Вища школа, 1982. - 225 с.

Размещено на Allbest.ru