Специфіка антропонімів у химерній прозі (на матеріалі творчості В.Г. Дрозда)

Доречно використані імена історичних осіб не тільки розширюють антропонімний простір, але й стилістично урізноманітнюють художній твір, виявляючи яскраву характеристичність. Так,

хизуючись начитаністю та грамотністю, Сластьон згадує імена видатних філософів - Фалеса і Бекона. В'їдлива іронія полягає в тому, що ім'я Фалес вимовляється як Хвалес (від хвалитися, що притаманно самому Сластьону): “Як казав Хвалес, найважче - пізнать себе…”. Цитуючи іншого філософа, заявляє: “Великий Бекон казав: “Знання є сила…”, на що оповідач в унісон Сластьону відповідає: “- А великий Голсуорсі казав, здається так: “Нема нічого шкідливішого, аніж пень, якому запаморочили голову”. Отже, Сластьон, у якого “грамоти тої - як шерсті на коліні”, приписує Фалесу те, чого він не говорив, а Беконові - тривіальну, порожню фразу.

Проведений аналіз дає змогу зробити такі висновки:

1) жанрові традиції химерності вплинули на добір онімів, хоч літературна антропонімія В.Дрозда - це реальні сільські найменування. Прізвища літературних персонажів з яскраво вираженою семантикою посідають пріоритетне місце в художніх творах письменника (Зеленок, Когут , Півень, Трав'янко, Плюта, Решето, Солом'яник, Політайло, Пасічник, Сластьон і т.д.);

2) досягнувши максимальної лексико-стилістичної виразовості у художньому творі, власна назва редукує суто номінативну функцію, приймаючи натомість оцінно-характеризуючу, експресивно-виражальну, індивідуалізуючу, естетичну функції, що увиразнює художню ідею твору;

3) у процесі вивчення літературної антропонімії В.Дрозда з'ясовано її специфічні ознаки: химерність оніма, своєрідність сільської антропонімії, художня мотивованість зв'язку оніма і характеру, контрастність оніма і внутрішнього світу персонажа, психологізм та символізм імені у творі;

4) визначальними ономастичними рисами химерності творів В.Дрозда є: 1) асоціативне сприймання імен; 2) фольклорність; 3) реальність антропоніма у нереальних подіях; 4) історизм як неперервність процесу життя (містифікований погляд на світ і людину в ньому);

5) активно використовуються замінниики імен, з метою поглибленої характеристики персонажа, набуваючи ролі контекстуальних антропонімів. Роль замінників полягає в тому, що вони урізноманітнюють авторські характеристики поіменованих героїв. Повість “Ирій” нараховує 63 ужитки констектуальних антропонімів. У повісті “Балада про Сластьона” 25 нараторів репрезентовано безіменно і тільки 3 мають неповні іменні позначення. (Сластьониха, Сонька-шинкарка, Гнойок);

6) підсилювальною ознакою онімії химерних творів В.Дрозда є: 1) широке поєднання її з просторічною лексикою, порівнянням; 2) нанизування антропонімічних рядів та паспортизація побутових реалій; 3) онімічна гра, обігрування онімів у фразеологізмах, прислів'ях, приказках; 4) пародіювання інших мовних стилів.

7) у творах В.Дрозда наявні імена реальних історичних осіб. Вони також належать до літературних антропонімів. Це Ковпак, Фалес, Бекон, Платон, Боттічеллі, Свіфт, Менделєєв, Вагнер, Голсуорсі, Лев Толстой, Грінченко, Єсенін, Пастернак, Тарапунька, які використовуються у відповідності до химерних скерувань творів В.Дрозда.

Отже, літературна антропонімія митця є образотворчою, індивідуалізуючою, оцінною, психологічно вмотивованою, інформативною та асоціативною. Переважно це сільський реальний антропонімікон, у якому і контекстуальні номінації уяскравлюють персонажів, надаючи їм реальної достовірності та максимальної виразовості.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях:

Шестопалова Л.Д. Антропонімія оповідання В.Г.Дрозда “Повернення Йоськи” // Записки з ономастики. Зб.наук.праць. - Одеса: Астропринт, 1999. - Вип. 2. - С. 71-76.

Шестопалова Л.Д. Роль антропонімів у змалюванні персонажа: образ тітки Дори у повісті В.Г.Дрозда “Ирій” // Записки з ономастики. Зб.наук.праць. - Одеса: Астропринт, 2000. - Вип. 4. - С. 92-98.

Шестопалова Л.Д. Антропонімія повісті В.Г.Дрозда “ Балада про Сластьона ” // Наукові записки. - Серія: Філологічні науки (мовознавство). - Кіровоград: РВЦ КДПУ ім.В.Винниченка, 2001. - Вип. 37. - С. 231-234.

Шестопалова Л.Д. Повість В.Г.Дрозда “Балада про Сластьона”: ономастичні спостереження // Записки з ономастики. Зб.наук.праць. - Одеса: Астропринт, 2001. - Вип. 5. - С. 68-74.

Шестопалова Л.Д. Форми іменування головного героя повісті В.Г.Дрозда “Ирій” // Науковий вісник Ізмаїльського державного педагогічного інституту. - Ізмаїл, 2001. - Вип. 10. - С. 210-214.

Шестопалова Л.Д. Антропонімія роману В.Г.Дрозда “Вовкулака” (“Самотній вовк”) // Науковий вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету. - Ізмаїл, 2002. - Вип. 12. - С. 198-202.

Шестопалова Л.Д. Антропонімний простір повісті В.Г.Дрозда “Ирій” // Записки з ономастики. Зб. наук.праць. - Одеса: Астропринт, 2003. - Вип. 7. - С. 106-114.

Анотація

Шестопалова Л.Д. Специфіка антропонімів у химерній прозі (на матеріалі творчості В.Г.Дрозда). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 - українська мова. - Одеський національний університет ім.І.І.Мечникова, Одеса, 2006.

На широкому ілюстративному матеріалі вперше досліджено антропонімний простір творів Володимира Григоровича Дрозда. У дисертації з'ясовано основні функції оніма та специфіку його зв'язку з апелятивним позначеннями особи (контекстуальна антропонімія) в художній спадщині письменника. Зафіксовано, що власна назва, досягшувши вершин лексико-стилістичної виразовості, поступово послаблює номінативну функцію, набуваючи оцінно-характеристичних, експресивно-виразових, інформативних, образотвірних функцій тощо. Ім'явжиток глибоко продуманий автором і щільно вмонтований у контексти творів.

Антропонімія В.Дрозда побудована за зразком реального сільського антропонімікону. Онімія творів письменника є художньо мотивованою, контрастною, символічною і навіяною традиціями химерної прози. Химерність оніма полягає в тому, що автор максимально увиразнює сміхову, бурлескно-травестійну лінію у творах, акцентуючи на суто національній самобутності характеру персонажа. Уведення реальних антропомоделей у фантасмагоричну площину твору є одним із найголовніших ономастичних факторів ідіостилю В.Г.Дрозда.

Ключові слова: антропонім, антропомодель, антропонім контекстуальний, антропонімний простір, апелятив, онім, химерність оніма.

Аннотация

Шестопалова Л.Д. Специфика антропонимов в причудливой прозе (на материале творчества В.Г.Дрозда). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Одесский национальный университет им.И.И.Мечникова, Одесса, 2006.

В диссертации рассматриваются специфические особенности литературной антропонимии в причудливой прозе разножанровых произведений В.Г.Дрозда. Антропомодели анализируемых произведений - это доминанта, которая внутренне организует художественный текст. Функционирование антропонимов осуществляется в необычной художественной фантасмагорической плоскости - реальные персонажи действуют в нереальных условиях.

Результаты анализируемых литературных антропонимов в творчестве В.Дрозда доказывают, что яркое и действенное имя персонажа позволяет с наибольшей силой выразить ту или иную объективную и субъективную художественную информацию. Имя в произведениях В.Дрозда имеет широкую информационную и эмоциональную амплитуду. Один и тот же антропоним может выполнять множество различных функций, насыщенных всевозможными коннотативными оттенками.

В рассказах В.Дрозда исследуется каждый антропонимический компонент, а также контекстуальные антропонимы, иллюстрирующие характер поведения, убеждений, взглядов и жизненных позиций персонажей, которые находятся в устойчивой гармонии с развитием действия, чем и вызвана высокая степень именной вариативности.

Собственные имена, фамилии и прозвища в повестях и рассказах проанализированы с точки зрения их коннотативных особенностей, которые выразительно характеризуют персонаж, сочетаясь с этимологическим значением имени, которое эффективно влияет на выразительность онима в произведении. Причудливое переплетение химерного онима с реальным дает возможность выделить ряд существенно важных стилистических функций антропонимии: оценночно-характеризующую, экспрессивно-выразительную, индивидуализирующую и др.

В заключении сделаны выводы о том, что специфика антропонимии В.Дрозда определяется 1) ассоциативным восприятием имени; 2) фольклорностью - приближением небылицы к фольклорному образу; 3) употреблением реального антропонима на фоне нереальных событий; 4) историзмом как непрерывностью процесса жизни (шутливо мистифицированный взгляд на окружающий мир); 5) философской непостижимостью времени и пространства, а также имени в нем.

Таким образом, фантасмагорическое литературное антропонимное пространство В.Дрозда охватывает целый ряд своеобразных антропомоделей, которые составляют особый и уникальный ономастический идиостиль выдающегося украинского писателя - В.Г.Дрозда.

Ключевые слова: антропоним, антропомодель, антропоним контекстуальный, антропонимное пространство, апеллятив, оним, химерность онима.

Summary

Shestopalova L.D. Specific character of anthroponyms in chimerical prose (in the works of V.G.Drozd), - Manuscript.

Thesis for the Degree of the Candidate of Sciences in Philology. Speciality 10.02.01 - the Ukrainian language. - Odesa Il'a Mechnikov National University, Odesa, 2006.

Anthroponymic space of V.Drozd's works has been analyzed on a wide illustrative material for the first time. The main functions of onyms and the specific character of their connection with appellative signification of people (contextual anthroponymie) are under investigation in the thesis. It was established that the proper name, having achieved the uppermost lexico-stylistic expressiveness, gradually weakens its nominative function, gaining instead such functions as evaluative, characterizing, expressive, informative and others. The use of names is well thought of and included into the context of the works.

Anthroponymie of V.Drozd is constructed according to the real countryside anthroponymicon. The use of onyms in the analyzed works is artistically motivated, contrastive, symbolic and brought forth by chimericity. Onym chimericity lies in the fact, that the author follows humorous, burlesque and travesty lines in his works, giving emphasis to purely natural original character of the personage. The introduction of real anthroponymic models into the phantasmagoric body of his prose works is one of the main onomastic factors of V.Drozd's individual style.

Key words: anthroponym, anthropomodel, contextual anthroponym, anthroponymic space, appellative, onym, onym chimericity.

Размещено на Allbest.ru