Поетика прози Григорія Сковороди

Як гуманіста, українського мисленика турбує симбіоз моральних та суспільних проблем: прагнення свободи, реалізація вродженого таланту до праці, внутрішнє переродження людини. Навіть ідея „Горньої республіки” перегукується з подібними утопічними поглядами західноєвропейських письменників-гуманістів Т. Кампанелли та Т. Мора.

Продовжуючи тему „Горньої республіки”, Григорій Сковорода-реформатор будує її на засадах рівності, братства. Як реформатор, письменник віддає перевагу духовній релігії над обрядовою, розвиває вчення про подвійність усього сущого, пропонує шукати справжню людину всередині себе.

Зустрічаємося на сторінках творів мислителя і з елементами класицизму: звернення до творчості античних авторів, різкий поділ на позитивних та негативних героїв, наприклад, Сатана та Михаїл, Варсава та Даймон.

Притаманні прозі письменника й риси сентименталізму. Найяскравіше це проявляється в утвердженні ідеї багатства духовного світу в представників нижчих станів Еродія, Сабаша, Алауди, Адонія, а також культ почуттів, який у Григорія Сковороди виливається в кордоцентризм. Варто зазначити, що у чистому вигляді вищезазначені художні методи та напрями у ХVІІІ ст. не існували, а були органічною складовою просвітництва.

Письменник-просвітник психологічно обумовлює поведінку героїв, спирається на народну педагогіку, християнський гуманізм, але обов'язково в контексті української та західноєвропейської думки. Гармонію особистого й суспільного автор виводить з моральних переконань людини. Як просвітник, Григорій Сковорода вважає, що природа є джерелом добра для людини, потрібно лише навчитися її розуміти. Своєрідністю стилю Сковороди-просвітника є підкреслено мирне розв'язання конфліктів у творах, а також відсутність соціального протиставлення у прозі (крім притч, де представники панівної верхівки Пішек, Салакон виступають антагоністами до вихідців з демократичного середовища Еродія та Сабаша).

Дидактичний характер прози, а також майже однакова частотність вживання метафор, алегорій, символів, різноманітних стилістичних фігур, прагнення до удосконалення людської осбистості найяскравіше засвідчують про унікальний синтез бароково-просвітницької літератури в межах кожного сковородинівського твору, де з Бароко зустрічаємося на формальному рівні, а з Просвітництвом - на змістовому. Вищезазначені засади дозволяють також стверджувати, що твори письменника завдяки мовному багатству, композиційним своєрідностям, сюжетно-фабульним лініям є не філософією у прозі, а філософічною прозою, тобто містять елементи філософського вчення, не виходячи за межі художньої літератури.

ОСНОВНІ ПУБЛІКАЦІЇ:

1. Александрович Т.З. Ісус Христос як ідеал моральної досконалості людини в поглядах Я.А. Коменського і Г.С. Сковороди // Гуманітарний вісник Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди: Наук.-теорет. зб. - Вип. 4. - Переяслав-Хмельницький, 2003. - С. 11-17 (0,35 друк. арк.).

2. Александрович Т. Образ сонця як джерела життєдайної сили у прозі Г. Сковороди // Літературознавчі обрії. Праці молодих учених. - Вип. 8. - К.: Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України, 2005. - С. 124-126 (0,25 друк. арк.).

3. Александрович Т. Концепція щастя як одна із основ християнського віровчення у прозі Г. Сковороди // Гуманітарний вісник Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди: Наук.-теорет. зб. - Спецвип. - К.: ПЦ „Ризографіка”, 2005. - С. 85-88 (0,25 друк. арк.).

4. Александрович Т. Поетика діалогу „Потоп зміин” Г. Сковороди // Гуманітарний вісник ДВНЗ „Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”: Наук.-теорет. зб. - Вип. 8. - Тернопіль: Астон, 2006. - С. 265-269 (0,45 друк. арк.).

5. Александрович Т. Морально-етичні християнські засади белетристики Григорія Сковороди // Літературознавчі обрії. Праці молодих учених. - Вип. 11. - К.: Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України, 2006. - С. 151-154 (0,35 друк. арк.).

6. Александрович Т. Шляхом українського світоча // Київщинознавство: Зб. наук. пр. - К.: Міленіум, 2005. - С. 190-198 (0,5 друк. арк.).

7. Александрович Т. Погляди на усну народну творчість М. Максимовича та Г. Сковороди // Матеріали Всеукраїнської наук.-прак. конф. „Я син свого народу”. Наукова спадщина Михайла Максимовича (до 200-річчя з дня народження вченого)”. - К.: Просвіта, 2006. - С. 11-18 (0,35 друк. арк.).

АНОТАЦІЯ

Александрович Т.З. Поетика прози Григорія Сковороди. - Рукопис

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.01 - Українська література. - Державний вищий навчальний заклад „Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”. - Переяслав-Хмельницький, 2007.

Дисертація присвячена аналізові художнього рівня творів Григорія Сковороди та її впливу на подальший український літературний процес на основі вивчення прозової літературної спадщини письменника.

У роботі здійснено ґрунтовне дослідження зовнішньої та внутрішньої композиції творів, сюжетно-фабульних ліній прози українського мислителя. Розглянуто етимологію імен головних героїв діалогів, поетику цитат. Дисертантка стверджує, що у письменника наявні елементи психоаналізу в прозових творах. У дисертації систематизовано образи як дискутантів, так і епізодичних дійових осіб. Персонажів діалогів поділено на носіїв моральних принципів, духовності, інтелекту у залежності від того, які засади вони обстоюють у творах. У дослідженні доводиться, що твори Григорія Сковороди є не філософією у прозі, а філософічною прозою. У дисертації висунено припущення на основі частотності вживання художніх засобів, тематики, проблематики прози про симбіоз бароково-просвітницької літератури у межах сковородинівських творів.

Ключові слова: Біблія, бароко, діалог, кордоцентризм, поетика, притча, просвітництво, трактат.

АННОТАЦИЯ

Александрович Т.З. Поэтика прозы Григория Сковороды. - Рукопись

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.01 - Украинская литература. Государственное высшее учебное заведение „Переяслав-Хмельницкий государственный педагогический университет имени Григория Сковороды”. - Переяслав-Хмельницкий, 2007.

В работе рассматриваются произведения Григория Сковороды в контексте украинского литературного барокко. На основе их изучения анализируется художественный уровень прозы писателя и её влияния на дальнейший национальный литературный процесс.

Материалом для исследования служит проза Григория Сковороды. Прежде всего, двухтомное полное собрание его произведений, изданное в 1973 году в г. Киеве.

В работе проводится исследование внешней и внутренней композиции, сюжетно-фабульных линий произведений писателя, а также анализируется етимология имен главных героев прозы автора. Утверждается мысль, что в основе сюжетов Григория Сковороды лежат три конфликта: противоречие человеческой натуры, человек и окружающий мир, человек и Бог. Для мыслителя характерна объективная манера повествования, в центре которой находится авторское „я”. Сюжет у писателя выполняет перипетийно-логические функции. Композиция произведений философа отличается от классического понимания построения трактатов и диалогов, поскольку в чистом виде эти жанры в творчестве мыслителя почти не существуют, а переплетаются, что потверждает поиски писателем нового на жанровом уровне.

Спектр проблем, которые рассматривает Григорий Сковорода в прозе, очень широкий. Они носят философский, общечеловеческий, социальный, морально-этический характер. Темы, проблемы, которые разрабатывает писатель, не замыкаются в рамках одного произведения, а мигрируют из одного в другое. Идеи своих произведений автор пытается объяснить объективно, согласно с литературными и философскими достижениями ХVІІІ ст. Персонажи прозы Григория Сковороды делятся на две группы: автологические и металогические. В диалогах писателя присутствуют элементы портретной характеристики и психологического анализа.

Диссертантка утверждает, что в произведениях Григория Сковороды объеденились элементы просветительства, гуманизма, реформации, предромантизма с барокко, в результате чего появился неповторимый сковородиновский стиль. В чистом виде перечисленные художественные методы и направления в ХVІІІ ст. отдельно не существовали, а были составляющей частью Просветительства.

В исследовании подчёркивается мысль о глубокой взаимосвязи на жанровом, образном, художественном уровнях творчества Григория Сковороды со Святым Письмом. Расскрывая суть библийного слова, философ выступает не столько наратором, сколько индивидуальным писателем, который, беря только сюжет или цитату из Библии, трактует их согласно своим авторским позициям. Частота, с которою Григорий Сковорода использует цитаты, дает возможность их классифицировать. Чаще всего встречаемся в прозе мыслителя с цитатами-темами, подтемами, аргументами, уточнениями, возражениями.

Багатство художественного языка произведений писателя непосредственно связано с требованиям времени, в котором жил и творил Григорий Сковорода, а также со своеобразным авторским мировоззрением, с уникальной картиной земной жизни, созданной мыслителем в прозе. Почти одинаковая частота употребления метафор, аллегорий, символов, разнообразных стилистических фигур подтверждает мысль об уникальном синтезе барокково-просветительской литературы в рамках каждого сковородиновского произведения. В тоже время богатство языка, особенности композиции, сюжетно-фабульные линии позволяют утверждать диссертантке, что произведения Григория Сковороды - это не философия в прозе, а философическая проза.

Ключевые слова: Библия, барокко, диалог, кордоцентризм, поэтика, притча, просветительство, трактат.

SUMMARY

Alexandrovytch T.Z. Hryhoriy Skovoroda`s poetical prose. - Manuscript.

Dissertation for admission to scholar degree of candidate of philological sciences for the speciality 10.01.01 - Ukrainian literature. - State Higher Educational Establishment - „Pereyaslav-Hmelnytsky State Pedagogical Institute of Hryhoriy Skovoroda”. - Pereyaslav-Hmelnytsky, 2007.

The dissertation studу is devoted to the analysis of the literary level of Hryhoriy Skovoroda`s prose and its influence on the following literary process on the basis of learning the literary heritage of this writer.

This dissertation includes the fundamental research of the outer and inner composition of works, plots directions of the ukrainian thinker's prose. The etymology and poetics of quotations of the main characters' names of the prose are taken into consideration. The candidate states that the writer has the true existing elements of phsycological analisis. The images both of discussers and episodical aeting characters are systematised in the candidate's work. The author suggests that the division of characters on careers of moral principles, spirituality, intellect should be done depending on what main ideas they uphold in their works. The dissertation proves that Hryhoriy Skovoroda`s works are not the philosophy in the prose, but the philosophical prose. The attempt, based on the regularity of using the literary elements, the themes and problems of prose to depict the symbiosis of the literature of Baroque and Age of Enlightment within the bounds of Skovoroda`s works is being done.

Key words: Age of Enlightment, Bible, Baroque, cordocentrism, dialogue, parable, poetics, tractate.

Размещено на Allbest.ru