Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України Державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

Реферат з історії українського суспільства на тему:

«Іван Котляревський - основоположник української літератури»

Виконала студентка

Денної форми

Першого курсу факультету ФЕтаУ

Спеціальність 6601

Палажченко Ганна

Зміст

1) Дитячі та юнацькі роки

2) Наталка полтавка

3) Москаль чарівник

4) Енеїда

5) Оцінка творчості

6) Пам'ять

Висновок

1. Дитячі та юнацькі роки

Народився 9 вересня 1769 року в Полтаві, в родині дрібного чиновника. Згодом Котляревським було «пожалувано» дворянське звання. З 1780 року маленький Іванко почав навчатися в Полтавській духовній семінарії. Особливо старанно й наполегливо осягав хлопець гуманітарні дисципліни: піїтику, риторику, філософію, латинську, грецьку, французьку, німецьку мови. З інтересом знайомиться з античною літературою, перекладає Горація, Овідія, Вергілія. Відкриває для себе творчість Ломоносова, Кантемира, Сумарокова. Один із співучнів Котляревського згадував про поета, що той «мав пристрасть до віршування і вмів до будь-якого слова вправно добирати рими, дотепні і вдалі, за що товариші по семінарії прозвали його римачем». У 1789 році, після смерті батька, двадцятирічним юнаком він на останньому році навчання залишає семінарію і починає служити чиновником у полтавських канцеляріях, а згодом вчителює у поміщицьких родинах. «В цей період свого життя бував він на зібраннях та іграх народних і сам, переодягнений, брав участь у них, дуже уважно вслухався в народну розмову, записував пісні й слова, вивчав мову, характер, звичаї, обряди, вірування, перекази українців, наче готуючи себе до майбутньої праці…» Саме під час вчителювання, з 1794 р., й розпочинається творча робота письменника над славнозвісною «Енеїдою».

Творчість

Протягом 1794--1796 рр. І. Котляревський працює над першими трьома частинами поеми. З 1796 по 1808 р. І. Котляревський перебуває на військовій службі. У складі Сіверського полку, сформованого на базі українського козацького полку, брав участь у російсько-турецькій війні, особливо відзначившись у баталіях під Бендерами та Ізмаїлом. За відвагу й хоробрість І. Котляревського було відзначено кількома нагородами. Навіть у нелегких бойових буднях Іван Петрович продовжує працювати над «Енеїдою». Спочатку І. Котляревський не мав наміру публікувати поему, вона поширювалася серед читачів у рукописних копіях, але в 1798 році її видав у Петербурзі один із любителів українського слова, конотопський поміщик Максим Парпура.

Згодом, у 1808 році, книговидавець І. Глазунов повторив це видання. Ці публікації робилися без відома і згоди автора, тому вийшли зі значними огріхами, які не могли задовольнити автора. У 1808 році в чині капітана І. Котляревський виходить у відставку і пробує влаштуватися на цивільну службу в північній столиці. У 1809 році з'являється друком його знаменита поема у чотирьох частинах «Вергилиева Энеида, на малороссийский язык переложенная И.Котляревским». На титулі містилося авторське зауваження: «Вновь исправленная и дополненная противу прежних изданий».

З 1810 року і до кінця свого життя Іван Петрович Котляревський живе в Полтаві, працюючи наглядачем Будинку для виховання дітей бідних дворян -- навчально-виховного закладу, в якому навчання відбувалося за програмою гімназії. З 1827 року -- попечитель «богоугодних закладів» Полтави. На цьому відповідальному поприщі І. Котляревський зарекомендував себе як талановитий педагог і організатор освітнього процесу. Увесь цей час письменник не пориває з творчою діяльністю, захоплюється театральною справою. У 1818 році його призначають директором Полтавського театру.

З метою збагачення репертуару він створює драму «Наталка Полтавка» і водевіль «Москаль-чарівник», які з успіхом було поставлено у 1819 році. Так, на полтавській сцені, з початків нової української драматургії зароджувався національний професійний театр. Стараннями І. Котляревського було випущено з кріпацтва М. Щепкіна, який згодом успішно виступав у п'єсах свого покровителя. У 1821 році поет закінчує писати поему, останню частину «Енеїди», але побачити повне видання йому не судилося. Воно з'явилося на світ у 1842 році, уже після смерті автора.

2. Наталка Полтавка

Наталка Полтавка -- п'єса, написана Іваном Петровичем Котляревським у 1819 році під впливом української вертепної, шкільної драми, інтермедій 18 століття.

Основне джерело для написання твору -- життя українського суспільства, лірично-побутові, обрядові, купальські пісні, балади («Ой оддала мене мати за нелюба заміж», «Брала дівка льон», «Розлилися води на чотири броди», «Чорна хмаронька наступає», «Лимерівна»).

Основний конфлікт п'єси зумовлений становою та майновою нерівністю у суспільстві.

Основна тема твору: розлука дівчини з коханим-бідняком та одруження з осоружним багачем.

Поштовхом для написання "Наталки Полтавки" для Котляревського стала п'єса "Козак-стихотворец" О.О. Шаховського, у якій було зображено тогочасне українське сільське життя. Але автор був погано знайомий з реальним побутом українців, тому допустився багатьох помилок, через що полтавчани були дуже розчаровані у театрі. Тому Котляревський вирішив виправити це становище, написавши правдиву п'єсу

3. Москаль-чарівник

«Москаль-чарівник» -- п'єса, яка була написана видатним українським письменником Іваном Петровичем Котляревським у 1819 році. Вперше видана в «Українському збірнику», 1841 року в Москві І.І. Срезневським.

Вперше п'єса поставлена на сцені Полтавського театру. Відомо, що у 1820-их «Наталка Полтавка» та «Москаль-чарівник» з величезним успіхом пройшли в Санкт-Петербурзі в Олександрівському театрі та в Малому театрі, що в Москві.

1995 року на кіностудії ім. О. Довженка було знято фільм «Москаль-чарівник», де в головних ролях знялися Богдан Бенюк (Лихой) і Руслана Писанка (Тетяна).

За жанром це водевіль. Котляревський використав мандрівний сюжет про подружню невірність, але переосмислив його. Зберіг лише успішне сценічне, але не використав того, що було б негативним з моральної точки зору.

П'єса економна в плані театральної вистави: прості декорації, одна дія, чотири персонажі.

У 1835 році за станом здоров'я І. Котляревський виходить у відставку, але не пориває з культурним життям того часу. До нього постійно зверталися за підтримкою і порадою представники найширших верств населення, і кожному він намагався надати необхідну допомогу. Тому з величезним сумом і болем було зустрінуто звістку про його смерть 10 листопада 1838 року.

4. Енеїда

Творчість І. Котляревського ознаменувала собою початок нової ери української літератури. Із порівняно невеликого за обсягом творчого доробку письменника починається потужний рух національного відродження. Поема «Енеїда», над якою І. Котляревський працював майже три десятиліття, стала епохальним за своєю громадською і художньою значущістю явищем у духовному житті українського народу, визначила змістовий напрям і форму нашому письменництву.

Життя і творчість І. Котляревського припали на час, коли, здавалося, самі підмурки національної ідеї відбували одне з найсерйозніших випробувань на право свого існування взагалі. Невблаганна самодержавницька дійсність розбивала на друзки сподівання українського народу. Могутній і тотальний імперський тиск мав остаточно привести до знищення навіть можливих проявів національного духу. Поневірянням, визиском, кров'ю вписано у літопис історії українського народу сторінки немилосердного XVIII сторіччя, яке, за справедливим визначенням П. Куліша, виявилося віком «расхищения национальной собственности всеми благовидными и неблаговидными способами».

То був час, коли на історичному роздоріжжі народ міг втратити все -- надії, традиції, культуру, майбутнє і, зрештою, себе. Стихійні протести щораз захлиналися під безжальною силою і жорстокою сваволею царських сатрапів. Набирало розмаху кріпацтво з його дикунською мораллю та антилюдськими законами. «Доборолась Україна до самого краю», -- писав її геній Тарас Шевченко. І раптом серед мертвої тиші лунає сміх -- зневажливий, саркастичний, життєствердний сміх. Той сміх пробудив у душах людей не тільки почуття гідності, але й повернув віру в себе, у свою неповторність і значущість.

Мабуть, жоден народ у світі не наділяє такими повноваженнями своїх митців, як український. Особливо це стосується літераторів. Слово завжди було в особливій пошані у нашої громадськості, а тому письменники і поети сприймалися громадською думкою майже як пророки. Зрештою, осягаючи нашу історію і зупиняючись на реаліях сьогодення, ми переконуємося: в тому, що незалежна Україна відбулася, -- найперша заслуга нашого письменництва. Отже, розглядаючи І. Котляревського лише як літератора, годі й думати про повноту сприйняття цієї суспільної постаті. Тільки мірки громадсько-літературні здатні реально показати його масштабність і значення. Т.Г. Шевченко лише двома рядками про свого великого попередника зумів передати його історичну вагу і значущість. І.П. Котляревський

Всю славу козацьку, за словом єдиним, Переніс в убогу хату сироти.

Енеїда - перший твір нової української літератури, написаний народною мовою. Взявши за основу сюжетну канву однойменної поеми Вергілія, Котляревський в традиціях давнього українського бурлеску створив свій оригінальний художній твір. У поемі автор відтворив різні сторони життя українського суспільства у другій половині 18 століття. Національне забарвлення і співчуття до долі простого народу зумовили великий успіх «Енеїди» серед сучасників. За мотивами поеми були створені опери «Еней на мандрівці» (композитор Я. Лопатинський) та «Енеїда» (композитор М. Лисенко, лібретто М. Садовського). Уже сучасниками «Енеїда» сприймалася як своєрідна хрестоматія народного життя, панорама побуту і звичаїв. Вергілій писав свій твір у той час, коли в Римській державі замість республіки поступово і повно утвердилася імперія. Необмежена влада зосереджувалася в одних руках Октавіана Августа. Будучи натхненним прихильником такої форми управління і самого імператора, поет змальовує владу мало не як милість, освячену вищими силами, а самого Октавіана Августа -- напівбогом, виводячи його рід від міфічного сина троянського царя Анхіса і богині кохання Венери -- Енея, який, за легендою, нібито після зруйнування греками Трої вирушив до берегів Італії і заснував місто Рим.

Вергілієва «Енеїда» мала надзвичайно успішне, якщо не тріумфальне літературне життя. Популярність і довголіття поеми пояснюється звеличенням і утвердженням абсолютизму, влади монарха, що знаходило гарячу підтримку європейської аристократії. «Енеїда» Вергілія на довгий час стала зразком класичного твору. І.П. Котляревський знав цей твір ще з семінарських часів у латинському оригіналі. Добре відома йому була і травестія М. Осипова та О. Котельницького «Вергилиева Энейда, вывороченная наизнанку». Опрацьовуючи сюжет свого твору, І. Котляревський узяв з поеми Вергілія лише основну сюжетну лінію та імена головних героїв.

«Щоб до ладу зрозуміти, чого вартий Котляревський в історії громадського руху на Україні, повинні ми якнайбільшу увагу звернути на три моменти в його творчості, а саме: стосунки Котляревського до того грунту, на якому зародилась його діяльність, силу його свідомості і, нарешті, її наслідки та вплив на формування національної ідеї й руху на Україні. Характеристика цих моментів і дасть нам відповідь на питання про самостійність, свідомість та вплив Котляревського», -- писав про основоположника нової української літератури С. Єфремов. Керуючись цим означенням, набагато простіше, зрештою, сприймати та осягати і славнозвісну поему нашого класика. Звісно ж, основним джерелом і натхнення, і поетичної матерії слугувала для митця тогочасна дійсність. Найважливіше ж те, що письменник поставив перед собою досі нечуване завдання -- передати все новими творчими методами.

Я музу кличу не такую: Веселу, гарну, молодую, -- Старих нехай брика Пегас, -- за таким дещо грубувато спрощеним підходом криється могутня ідея оновлення. До неї письменник приступив з добрими намірами, що в кінцевому результаті дало багатий ужинок творчих здобутків. Українські типи, реалії побуту, несподівані ситуативні ходи і позиції письменник передавав і відтворював з граничною щирістю і виразністю. Щедрий гумор лише доповнював образну завершеність героїв поеми.

За міфологічною ширмою чітко проступають обриси тогочасного суспільства, сповненого несправедливостями життя. Національна ж особливiсть характеру українського народу -- необорна волелюбність, що здатна стерти всі перешкоди на своєму шляху. Цією світлою ідеєю пройнято всю художню структуру «Енеїди». За словами О. Білецького, «сила і причина довговічності цього твору -- в єдності авторського задуму і стилю. Ця єдність -- у надзвичайно життєствердному, оптимістичному стихійно-реалістичному світовід-чутті, яким пройнято поему».

Вона «стала першою друкованою пам'яткою української літератури, що немовби завершувала період довгого «підспудного» життя і в той же час відкривала перспективи нового розвитку, і, незважаючи на свою комічну зовнішність, була серйозною за своїм громадським значенням». І. Франко, оцінюючи безприкладний літературний подвиг І. Котляревського, порівнював творчість письменника з пробудженням високогірного орла, який, злетівши з вершини, відвалив снігову брилу, що, покотившись кам'яним схилом, викликала могутню лавину, яка залунала «дужче грому». Не буде перебільшенням твердження, що незмірна лавина продовжує обростати новими активними масами і в день сьогоднішній. І в цьому велич І.Котляревського й історична заслуга.

5. Оцінка творчості

І. Франко, оцінюючи безприкладний літературний подвиг І. Котляревського, порівнював творчість письменника з пробудженням високогірного орла, який, злетівши з вершини, відвалив снігову брилу, що, покотившись кам'яним схилом, викликала могутню лавину, яка залунала «дужче грому». Не буде перебільшенням твердження, що незмірна лавина продовжує обростати новими активними масами і в день сьогоднішній. І в цьому велич І. Котляревського й історична заслуга.

Він зробив цю м'яку, виразну, сильну, багату мову мовою літературною, і українська мова, яку вважали тільки місцевою говіркою, з його легкої руки залунала так голосно, що звуки її рознеслися по всій Росії. В. Короленко.

А тим часом фігура Котляревського в історії громадського руху на Україні справді епохальна, -- така, що може з'явитись тільки на критичному переломі всього громадського життя, на межі двох епох, як синтез минулого й підвалина для майбутнього. Не одбившись од чистого літературного грунту, ніколи нам би не зрозуміти ні самої фігури цього письменника, ні оцінити його діяльність та заслуги, як вони того варті. Отож з міркою громадсько-літературною й повинні ми приступати до оцінки діяльності першого нашого письменника новітніх часів.

Так -- першого письменника і творця та батька новітнього українського письменництва, та й не самого письменництва. Не бувши, як справедливо заважають, генієм, коли міряти світовим масштабом, Котляревський зробив, проте, величезної ваги, просто-таки геніальне діло, давши свідомий почин молодому свіжому письменництву і громадському рухові наново відродженого народу. А такі заслуги не забуваються, і коли український народ кладе й свого щось в загальносвітову скарбницю духовного надбання, то треба пам'ятати, що почалось у нас це з Котляревського.

Фігура Котляревського в історії громадського руху на Україні справді епохальна, -- така, що може з'явитись тільки на критичному переломі всього громадського життя, на межі двох епох, як синтез минулого й підвалина для майбутнього. Не одбившись од чистого літературного грунту, ніколи нам би не зрозуміти ні самої фігури цього письменника, ні оцінити його діяльність та заслуги, як вони того варті. Отож з міркою громадсько-літературною й повинні ми приступати до оцінки діяльності першого нашого письменника новітніх часів. Так -- першого письменника і творця та батька новітнього українського письменництва, та й не самого письменництва. Не бувши, як справедливо заважають, генієм, коли міряти світовим масштабом, Котляревський зробив, проте, величезної ваги, просто-таки геніальне діло, давши свідомий почин молодому свіжому письменництву і громадському рухові наново відродженого народу. А такі заслуги не забуваються, і коли український народ кладе й свого щось в загальносвітову скарбницю духовного надбання, то треба пам'ятати, що почалось у нас це з Котляревського.

6. Пам'ять

У 1952 у Полтаві було відкритий літературно-меморіальний музей Котляревського.

У 1969 у Полтаві на Івановій горі відкритий музей-садиба Івана Котляревського -- меморіальний комплекс на основі садиби, де 1769 року народився і де мешкав Іван Петрович Котляревський.

У багатьох містах України (Київ, Полтава, Чернігів, Вінниця, Хмельницький, Чернівці, Прилуки, Лубни, Бердичів тощо) є бульвари і вулиці, названі на честь поета.

У Полтаві та Києві є парки, названі на честь поета.

Багато навчальних закладів (школи, ліцеї, вузи), закладів культури носять ім'я поета:

· Полтавський міський багатопрофільний ліцей №1 ім. І.П. Котляревського

· Бендерська гімназія №3 ім. І.П. Котляревського

· Гадяцьке училище культури імені І. П. Котляревського

· Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського

· Полтавська обласна універсальна наукова бібліотека імені І. П. Котляревського

· Бібліотека імені І.П. Котляревського Шевченківського району м. Києва

· Кінотеатр ім І.П Котляревського (Полтава)

28 жовтня 1998 року Національний банк України на честь 200-річчю першого видання "Енеїди" у серії «Духовні скарби України» випустив золоту пам'ятну монету номіналом 100 гривень.

22 вересня 2009 року Національний банк України на честь Івана Петровича Котляревського у серії «Видатні особистості України» випустив срібну монету номіналом п'ять гривень.

Український радянський письменник Хорунжий Анатолій Мефодійович зробив штабс-капітана І.П. Котляревського головним героєм історичного оповідання «В тривожний рік» -- про внесок українського народу в перемогу 1812 року у війні Російської імперії з Французькою імперією. Оповідання опубліковане в збірці «Давня французька пісенька» 1981 року. Сюжет твору підкреслює, що І. Котляревський був тоді відомим і популярним як автор поеми «Енеїда» особливо серед українських селян: «Панас „Енеїду“ Вашу напам'ять знає… Офіцери знайшли її в одному маєтку, щовечора читали та реготали, а він тим часом всю її до пам'яті взяв.»

Пам'ятники

· Пам'ятник на могилі І.П. Котляревського (скульптор Л.В. Позен, художник В.А. Волкова

· У 1903 році в Полтаві було споруджено перший у світі пам'ятник Котляревському (скульптор Л. Позен).

· На майдані перед Українським католицьким університетом ім. святого Климента у Римі

· У 1971 році на території музею-садиби І.П. Котляревського встановлене погруддя письменника (скульптор Г.Н. Кальченко). Пам'ятник - подарунок музею - гіпсобетонний бюст висотою 1,18 м на гранітному постаменті висотою 1,34 м.

· У 1973 році -- пам'ятник-погруддя в Києві (скульптор Г. Кальченко).

· У 2004 році -- пам'ятник літописцям Русі-України, подвижникам українського письменства з барельєфом І.П. Котляревського і написом «Енеїда» уЧернівцях (скульптор В. Гамаль).

· У 2010 році -- пам'ятник у м. Бендери на території придністровського військово-історичного комплексу "Бендерська фортеця" (скульптор Петро Герман)

Премії

· З 2007 року відбувається вручення обласної премії імені І. П. Котляревського.

· 1990 р. встановлено премію в галузі драматургії і театрального мистецтва імені І.П. Котляревського, яка присуджується щорічно представниками Міністерства культури, Спілки письменників України та Спілки театральних діячів України.

Екранізації

За мотивами його поеми «Енеїда» створено мультфільм Н. Василенко «Пригоди козака Енея» (1969), а в 1991 р. -- «Енеїду» В. Дахна. За п'єсою «Наталка Полтавка» знято однойменні кінокартини в 1911, 1936 і 1978 рр. (телефільм), а за п'єсою «Москаль-чарівник» -- стрічки 1909, 1911 і 1995 рр. Про нього знято фільм «Іван Котляревський» (1967, режисер О. Ігішев).

котляревський енеїда поет

Висновок

І. Котляревський своєю "Енеїдою" об'єднав українське слово і світову культуру. "Енеїда" - перший твір, написаний живою українською мовою, на народній основі. У поемі змальовано риси національного характеру українців, їхні звички, вірування, погляди. Велика заслуга І. Котляревського в тому, що, взявши все найкраще з книжної мови, він поєднав це з багатством народної мови. Твори І. Котляревського довели, що українська мова є, вона жива й неповторна і має право на функціонування. Усе, розпочате І. Котляревським, продовжили митці України: Тарас Шевченко, П. Гулак-Артемовський, Г. Квітка-Основ'яненко.

Велика заслуга І.П. Котляревського в тому, що він підняв нові теми, звернувся до невичерпних скарбів фольклору, він перший серед українських письменників дошевченківського періоду широко звернувся до невичерпних багатств мови народу, з'єднав її із найкращою, життєздатною, книжною мовою, удосконалив техніку вірша і п'єси. Народолюбство Котляревського, осуд жорстокості кріпосників, їхнього паразитизму і морального дикунства, проголошення ідеї рівності станів, розумової і моральної вищості народу над панством - усе це мало не лише літературно-мистецьке, а й велике суспільне значення, бо скеровувало читачів на роздуми, на шлях демократизму, вселяло віру в краще завтра, стимулювало національне відродження.

Незаперечним мірилом значення творчості і діяльності Котляревського є його популярність за межами своєї землі. Про нього писали чеські та польські журнали вже з 1906 року; дещо пізніше заговорила про це преса Англії, Франції та Італії.

Творчість Котляревського має і виховне значення. На його творах вчимося любити свою Вітчизну, рідну мову, навчаємося бути чесними, роботящими, виховуємо в собі високу моральність і героїзм, гуманність і оптимізм, переймаємо мудрість і красу добрих почуттів.

Размещено на Allbest.ru