Жанр щоденника в українській літературі другої половини ХХ – початку ХХІ століть

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

УДК 82-94:821.161.2“ХХ - ХХІ”

Жанр щоденника в українській літературі другої половини ХХ - початку ХХІ століть

10.01.01 - українська література

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Ільків Анна Володимирівна

Івано-Франківськ 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі української літератури Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника

Захист відбудеться “11” червня 2008 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 20.051.07 у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника за адресою: 76025, Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 79.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (76025, Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 79).

Автореферат розісланий “8” травня 2008 року

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Р.В. Піхманець

АНОТАЦІЯ

Ільків А.В. Жанр щоденника в українській літературі ІІ половини ХХ - початку ХХІ століть - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.01 - українська література. - Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника. - Івано-Франківськ, 2008.

Дисертація присвячена дослідженню жанрово-типологічних особливостей жанру щоденника у літературному процесі другої половини ХХ - початку ХХІ століть. У роботі уточнено теоретичний аспект жанру щоденника, досліджено модифікаційні зміни, вперше предметом спеціального дослідження стали публіцистичні та белетристичні елементи, їх взаємозв'язок у структурі щоденника, досліджено його жанрову неоднорідність, осмислено філософську основу та образно-символічну систему щоденників межі тисячоліть, досліджено також зворотний вплив жанру щоденника на белетристику кінця ХХ - початку ХХІ ст. Аналіз щоденникового жанру зазначеного періоду показав повноцінне функціонування в літературному процесі трьох модифікацій щоденника: фактографічного (щоденники О. Гончара, О. Забужко, Р. Іваничука, Ю. Луцького, В. Стуса, Л. Танюка, Г. Тютюнника), белетризованого (щоденники В. Медведя, К. Москальця, П. Сороки) і белетристичного (щоденник-містифікація П. Сороки, щоденникова форма у творах С. Андрухович, Н. Мориквас, Т. Прохаська та ін.). Розглянуто специфіку вираження авторської свідомості в тексті відповідно до трьох модифікацій щоденника, виокремлено основні тенденції розвитку цього мемуарного жанру.

Ключові слова: документалістика, мемуарна література, щоденник, фактографічний щоденник, белетризований щоденник, белетристичний щоденник, щоденникова форма, щоденник-містифікація, авторська позиція, авторська роль, авторська маска.

АННОТАЦИЯ

Илькив А.В. Жанр дневника в истории украинской литературы второй половины ХХ - начала ХХІ веков. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10. 01. 01 - украинская литература. - Прикарпатский национальный университет имени Васыля Стэфаныка. - Ивано-Франковск, 2008.

Диссертация посвящена исследованию жанра дневника в литературном процессе ІІ половины ХХ - начала ХХІ веков. В работе уточнено теоретический аспект жанра дневника, исследовано модификационные изменения, впервые предметом специального исследования стали публицистические и беллетристические элементы, их взаимосвязь в структуре текста дневника, исследовано его жанрово-стилистическую гетерогенность, осмыслено философскую основу и образно-символическую систему дневников на рубеже тысячелетий, прослеживается также обратное влияние жанра дневника на беллетристику конца ХХ - начала ХХІ века. Анализ дневникового жанра данного периода показал полноценное функционирование в литературном процессе трех модификаций дневника: фактографического (дневники О. Гончара, О. Забужко, Р. Иванычука, Ю. Луцкого, В. Стуса, Л. Танюка, Г. Тютюнныка), беллетризированого (дневники П. Сороки, К. Москальця, В. Медведя) и беллетристического (дневник-мистификация П. Сороки, форма дневника в произведениях С. Андрухович, Н. Мориквас, Т. Прохаська и др.). Соответственно трем модификациям дневника рассмотрено специфику предъявления образа автора в тексте, выделено основные тенденции развития данного мемуарного жанра. Результаты анализа выделенных в работе проблем демонстрируют, что фактографический дневник синтезируется с публицистикой, а центром документальной образной системы является документальный образ эпохи. У беллетризированом дневнике публицистическая проблематика заменяется философской идеологией текста, соответственно документальную образность уступает место системе художественных образов, символов, архетипов. В конце ХХ - начале ХХI веков жанр дневника сам существенно влияет на процесс “гибридизации” жанров художественной литературы, вследствие чего появились такие оригинальные художественные жанры и формы как дневник-мистификация, дневник как параллельный к художественному документальный текст, “дневниковая форма”.

Ключевые слова: документалистика, мемуарная литература, дневник, фактографический дневник, беллетризированый дневник, беллетристический дневник, дневниковая форма, дневник-мистификация, авторская позиция, авторская роль, авторская маска.

SUMMARY

Ilkiv A.V. Genre of diary in Ukrainian literature in the second part of XX - the beginning XXI centuries. - Manuscript.

The dissertation on gaining scientific degree of philological sciences for speciality 10.01.01. - Ukrainian literature. - Vasyl Stefanyk Precarpattian National University. - Ivano-Frankivsk, 2008.

The dissertation is devoted to genre-typically pecularities of diary genre in literary process in the second part of XX - the beginning XXI centuries. The theoretical model of diary is made more exact and the modification changings are investigated in this work. At first the interconnection of subject of publicistic and fictional elements in the special investigation are publicistic and fictional elements of the diary's text and its genre unsimilai, comprehended philosophical basis and image-symbol system of diaries at the line of millennia. Also, is investigated, reverse influence the genre of diary on fiction of the end of XX - the beginning of XXI centuries. The analysis of diary's genre of present period is denoted valuable functioning in literary process, of three modifications of diary such as factografical (diaries by O. Zabuzhko, O. Gonchar, R. Ivanychuk, Ju. Luzkiy, V. Stus, L. Tanjuk), belletrised (diaries by V. Medvid, K. Moskaletz, P. Soroka) and belletristic (diary-mystification by P. Soroka, diary's form in works by S. Andruhovych, N. Morykvas, T. Prochasko and others). The specificity of representation the author's image in text accordingly to three modifications of diary is examined, the main tendencies of development this memoir genre is isolated.

Key words: documentalistik, memoir literature, diary, factografical diary, belletrised diary, belletristic diary, diary's form, diary-mystification, the position of author, the role of author, the mask of author.

щоденниковий публіцистика белетристичний

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Документальна література предметом свого зображення має не тільки суспільно-політичні та культурно-естетичні події епохи, через що її іноді називають “дзеркалом доби”, а й намагається заглянути в середину цих подій та явищ, вловити іноді невловимі їх детермінанти, а також аналізувати, структурувати та інтерпретувати культурно-історичну дійсність із максимально зниженим коефіцієнтом суб'єктивності.

Однією з “відкритих” перспектив для автора засвідчити про себе та свій досвід в історичному та літературному бутті став специфічний жанр мемуаристики - щоденник. Однак у його вивченні залишається багато дискусійних питань, які не можуть бути науково вирішеними без дослідження історії жанру, специфіки його функціонування в літературному процесі як у діахронічному розвитку, так і на синхронних зрізах. Більшість статей, об'єктом дослідження яких є щоденник, мають рецензійний характер. У дисертаціях розглядається щоденникова творчість, як правило, одного автора (об'єктом дослідження А. Кочетова став щоденник О. Дружиніна, Н. Момот - “Журнал” Т. Шевченка) або окремий рівень щоденникового тексту (Л. Танчин “Художній потенціал щоденника”). Отже, на сьогодні відсутні спеціальні дослідження жанру щоденника узагальнено-аналітичного характеру, не досліджено історичний аспект, модифікаційні зміни жанру, процеси його взаємодії із белетристикою і публіцистикою, що й визначає актуальність обраної теми дисертації.

Теоретичним питанням щоденникової спадщини письменників присвятили свої праці О. Галич, Д. Затонський, Н. Ігнатів, Г. Мережинська, вчені української діаспори О. Воропай та Г. Костюк. Загальнотеоретичні проблеми жанру щоденника також розроблені у працях зарубіжних літературознавців Н. Банк, В. Барахова, П. Басинського, М. Борщаговського, Л. Ґінзбург, М. Голяшевської, С. Екштут, В. Кайзера, С. Рудзієвської, Н. Смолякової, А. Тартаковського, І. Янської та ін.

Вихідним у дисертації вважаємо визначення жанру щоденника, запропоноване авторами “Літературознавчого словника-довідника” (“це літературно-побутовий жанр, фіксація побаченої, почутої, внутрішньо пережитої події, яка щойно сталася; щоденник пишеться для себе і не розрахований на публічне сприймання“), але з одним застереженням: щоденник ІІ половини ХХ - початку ХХІ ст. втрачає такі ознаки, як “таємничість”, “приватність”, “інтимність”, тому що для більшості авторів націленість на публікацію є однією з нових перспектив жанру - перспективи діалогу із потенційним читачем, якого все більше потребує щоденникар.

Головною типологічною ознакою жанру щоденника у нашому дослідженні вважаємо співвідношення фактографічного (документального) та белетристичного елементів, розрізнення позиції автора, авторської ролі та авторської маски, тому в процесі дослідження схиляємося до класифікації, запропонованої авторами “Лексикону загального і порівняльного літературознавства” (щоденники фактографічні, літературні та вигадані). Тільки “літературний” тип щоденника називаємо “белетризованим” (цей термін прямо вказує на наявність у ньому художніх елементів), а вигаданий щоденник - “белетристичним” (таке визначення підкреслює, що він належить до виключно художніх форм).

В історії української літератури активізація жанру щоденника спостерігається протягом всього ХХ ст., проте наприкінці ХХ - початку ХХІ ст. досліджуваний мемуарний жанр зазнає процесу белетризації, зміни проблемно-тематичного центру, авторської позиції. Щоб простежити такі еволюційні зміни жанру від фактографічного щоденника до белетризованого і містифікованого, у дисертації окреслено такі хронологічні рамки - ІІ половина ХХ - початок ХХІ століть. Саме в цьому періоді історії української літератури повноцінно функціонують всі три модифікації щоденника (фактографічний, белетризований і белетристичний), адже така перехідна епоха визначається породженням нових тенденцій, появою незвичних точок дотику і сфер взаємодії між мемуарною літературою, публіцистикою, есеїстикою і сферою художньої літератури.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації узгоджена з науковими планами і програмами кафедри української літератури Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника “Актуальні проблеми сучасного літературознавства”, “Розвиток західноукраїнського літературного процесу кінця ХІХ - початку ХХ століття: художні традиції і тенденції” (номер державної реєстрації 0106U002244).

Мета роботи - визначити основні тенденції розвитку жанру щоденника у ІІ половині ХХ - початку ХХІ століть, проаналізувати його жанрово-стильові особливості, показати становлення у зазначених хронологічних межах белетризованого типу щоденника, своєрідність його поетики та стилю, а також окреслити основні риси взаємовпливів між жанром щоденника, публіцистикою та белетристикою.

Мета дослідження обумовила необхідність розв'язання таких конкретних завдань:

уточнити теоретичні аспекти жанру щоденника;

визначити співвідношення фактографічного й белетристичного елементів у щоденниковій традиції ІІ половини ХХ - початку ХХІ ст.;

проаналізувати проблемно-тематичний спектр та поетикальні можливості щоденникового тексту, а також наслідки синтезу жанру щоденника із публіцистикою, есеїстикою, художньою літературою;

дослідити своєрідність документальної та художньо-образної системи щоденника зазначеного періоду, в тому числі, і образ автора;

простежити зворотний вплив жанру щоденника на художню літературу;

провести компаративний аналіз фактографічного, белетризованого і белетристичного типів щоденника.

Об'єктом наукового дослідження є щоденники ІІ половини ХХ - початку ХХІ століть (О. Гончара, О. Забужко, Р. Іваничука, Ю. Луцького, В. Медведя, К. Москальця, В. Симоненка, П. Сороки, Л. Танюка, Г. Тютюнника) в контексті щоденникової традиції української літератури, а також белетристичні твори, в яких використано щоденникову форму чи щоденник як елемент оригінальної композиційної побудови (оповідання С. Андрухович, “Оманливий оркестр” М. Воробйова, “Щоденник Одіссея” Т. Гавриліва, “Щоденник страченої” М. Матіос, новели Т. Прохаська, “Щоденники Горгони” В. Рибачука).

Предметом наукової роботи стали особливості поетики, авторська позиція та інформативна сторона (проблемно-тематичний спектр) тексту щоденникового жанру зазначеного періоду.

Для реалізації мети і розв'язання поставлених завдань теоретико-методологічною базою дисертації стали літературознавчі праці М. Бахтіна, О. Галича, Л. Ґінзбург, О. Єгорова, С. Рудзієвської, І. Смолякової, А.Тартаковського, праці з теорії публіцистики Н. Заверталюк, Л. Єрьоміної, В. Ковальова, М. Парцей, М. Равлюка, філософські, лінгвістичні і психологічні концепції Л. Бабенко, М. Еліаде, А. Камю, В. Кононенка, Є. Мелетинського, А. Нямцу, Ж.-П. Сартра, Г. Сковороди, З. Фрейда, Н. Шевченко, К. Юнґа, П. Юркевича.

У процесі написання роботи ми послуговувалися комплексним використанням таких методів дослідження:

порівняльно-типологічний (при класифікації щоденників ІІ половини ХХ - початку ХХІ ст. на три типи: фактографічний, белетризований та белетристичний);

порівняльно-історичний і контекстуальний (дослідження щоденникової традиції в історії української літератури);

синтез психологічно-аналітичного, історико-літературного та історико-біографічного (задля дослідження творчого світогляду письменника, його філософської, естетичної та громадянської позиції);

описовий та структуралістський (встановлення зв'язку між різними рівнями тексту щоденника, визначення проблемно-тематичних, образних та смислових домінант).

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що в ньому вперше досліджено модифікаційні зміни у щоденнику ІІ половини ХХ - початку ХХІ ст.; публіцистичні та белетристичні елементи в структурі тексту щоденника, їх взаємозв'язок; філософську основу та образно-символічну систему щоденників зазначеного періоду; зворотний вплив жанру щоденника на белетристику кінця ХХ - початку ХХІ ст.; розширено діапазон історичного розвитку цього мемуарного жанру в контексті всієї щоденникової традиції української літератури.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що її матеріали й основні положення можуть бути використані при написанні узагальнюючих праць із теорії та історії української документалістики чи загалом історії української літератури зазначеного періоду, при укладанні антології мемуарної літератури, у розробці лекцій, наукових семінарів, спецкурсів у вищих навчальних закладах.

Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри української літератури Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Тези, висновки та основні положення праці викладені в доповідях на міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях: “VІІІ Міжнародній науково-теоретичній конференції молодих вчених” (Київ, 2005), ІХ Міжнародній науково-практичній конференції “Семантика мови і тексту” (Івано-Франківськ, 2006), VІ Всеукраїнській науково-теоретичній конференції “Українська література: духовність і ментальність” (Кривий Ріг, 2006), Всеукраїнській науковій конференції “Образ світу в творчості Т. Шевченка: бачення національного і загальнолюдського” (Київ, 2007; Київ, 2008), “ІХ Міжнародній науково-теоретичній конференції молодих вчених” (Київ, 2007), науково-звітних конференціях викладачів та аспірантів Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (Івано-Франківськ, 2006, 2007).

Публікації. Результати дослідження відображені в 17 статтях, 6 з яких опубліковано у фахових виданнях, ліцензованих ВАК України.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (262 позиції). Загальний обсяг дисертації - 222 сторінки, з них основний текст складає 199 сторінок.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано вибір теми дисертації, її актуальність, визначено мету і завдання роботи, об'єкт і предмет дослідження, теоретико-методологічну основу, з'ясовано наукову новизну і практичне значення, подано інформацію про апробацію отриманих результатів та структуру дисертації.

Перший розділ “Жанрово-типологічна своєрідність фактографічного щоденника ІІ половини ХХ - початку ХХІ століть” присвячено розгляду взаємодії щоденника із публіцистикою, дослідженню його проблемно-тематичного спектру, системи документальних образів, авторської позиції, жанрової гетерогенності тексту та особливостей поетики.

У підрозділі 1.1. “Проблемно-тематичний спектр” розглянуто щоденники фактографічного типу (щоденники О. Гончара, О. Забужко, Р. Іваничука, Ю. Луцького, В. Стуса, Л. Танюка, Г. Тютюнника) крізь призму їх змістової організації. Ключовими для них були проблеми синтезу націоналізму і космополітизму (домінантна у щоденниках Л. Танюка і Ю. Луцького), проблеми національного буття (національний характер, національна психологія). Жанр щоденника має також великий морально-етичний і мистецько-естетичний потенціал, який реалізується у тексті через актуалізацію проблем національної зради (у двох її проявах - “валенродизму” і “колаборантства”), “донкіхотизму” і “санчопантизму”, через осмислення спільної для всіх щоденників “теми смерті”, мистецько-естетичної тематики (увага письменників-щоденникарів зосереджується на психології художньої творчості, проблемах театру, художнього перекладу, проблемі взаємодії автора / персонажа, автора / читача).

У підрозділі 1.2. “Система документальних образів” з'ясовано, що центральним образом фактографічного типу щоденника досліджуваного періоду є документальний образ доби, значимість якого у тексті настільки велика, що нерідко автору відводиться другорядна роль, він перетворюється в автора-літописця, автора-хронікера, а матеріал превалює над його рефлексіями чи коментарями. У “Лініях долі” Л. Танюка доба дисидентства представлена способом безпосередньої авторської характеристики і оцінки, а також опосередковано, через включення в текст щоденника відкритих листів, виступів на суді, статей, приватного листування. У таборових записах В. Стуса образ доби подано крізь призму “в'язнично-таборового світу” (визначення Р. Гром'яка) як світу цілковитої безнадії, світу знищення особистості. У щоденникових записах О. Гончара образ доби пройшов певну еволюцію: якщо в щоденнику 1943 - 1967 рр. він невиразний, суперечливий, авторські оцінки стримані й помірковані, то в записах наступних років цей образ конкретизується, письменник займає більш активну позицію в національних питаннях. Документальна образність наповнює текст щоденника елементами сюжетності. Жоден документальний образ не існує в тексті безвідносно до позиції автора, усі вони наділені латентною чи явно вираженою авторською оцінкою, і цей обов'язковий оціночний фактор є одним із наслідків синтезу жанру щоденника із публіцистикою.

Підрозділ 1.3. “Жанрова гетерогенність тексту” присвячений розглядові мікрожанрів, відносно автономних, обрамлених вставних текстів у структурі фактографічного щоденника. Досліджено, що найчастіше жанр щоденника синтезується із жанром спогадів, письменник нерідко сам не помічає, як переводить оповідь у минулий час. Крім спогадів, у текст щоденника проникають такі мікрожанри, як епітафія, лист, автобіографія, поезія в прозі, ескіз, а також публіцистичні жанри: публічний виступ, рецензія, літературно-критичний нарис, відгук, диспут, інтерв'ю, репортаж. Найбільшим ступенем гетерогенності відзначаються щоденники Л. Танюка та Р. Іваничука. Характеристика мікрожанрів як структурних компонентів щоденника приводить до висновку про мобільність, структурну неоднорідність, жанрову гетерогенність як регулярні ознаки фактографічного типу щоденника досліджуваного періоду.

У підрозділі 1.4. “Мовно-стильові особливості фактографічного типу щоденника” вивчаються поетикальні можливості цього мемуарного жанру. Встановлено: взаємозв'язок між публіцистикою і щоденником настільки тісний, що помітно позначається на поетиці фактографічного щоденника. Жанр щоденника наділений низкою ознак, які перманентно співвідносять його із публіцистикою - це орієнтація на аналітичне мислення, сегмент досліду, активна авторська позиція, орієнтація на факт, документ.

Основними художніми засобами виразності в фактографічному щоденнику ІІ половини ХХ ст. - початку ХХІ ст. є такі тропи, як метафора, метонімія, іронія, часто зустрічаємо перефразування. Щоденник фактографічного типу переймає від публіцистики одну із рис її поетики - публіцистичну іронію. Це не нова практика в історії цього мемуарного жанру, її активно застосовував у своєму щоденнику Т. Шевченко, а пізніше С. Єфремов. Комічне в тексті щоденника досліджуваного періоду не взаємовиключає трагічного, поглиблюючи закладену в канони щоденника як жанру мозаїчність оповіді. Трагічне і комічне є основою антитетики тексту фактографічного щоденника як своєрідного протистояння імперського й антиімперського дискурсу.

У підрозділі 1.5. “Образ автора та “авторська позиція”: ймовірність самототожності” акцентується на концептуальній ролі образу автора у щоденниковому жанрі, адже саме постать автора поєднує сюжетно і структурно різножанрові компоненти. Відбір та інтерпретація фактів і подій, їх оцінка є прямим вираженням авторської позиції в тексті фактографічного щоденника. Автор постає у двох іпостасях: первинній і біографічній. Первинний автор наділений якістю “позазнаходження”, тобто дистанціювання від події з метою об'єктивної її оцінки. Первинними авторами в щоденнику ІІ половини ХХ ст. виступають Л. Танюк і Ю. Луцький (обидва в період ведення щоденника перебували в еміграції, тому їхні оцінки відсторонені, є наслідком погляду з боку, а не з середини). Серед усіх мемуарних жанрів саме щоденник найповніше відтворює біографічного автора, через миттєве, а не дистанційоване у часі фактографування дійсності письменник не встигає змоделювати, відкорегувати власний образ.

Отже, дослідження проблемно-тематичного спектру, жанрової гетерогенності та мовно-стильових особливостей фактографічного щоденника ІІ половини ХХ - початку ХХІ століть демонструє тісний взаємозв'язок цього мемуарного жанру із публіцистикою, що проявляється у використанні спільного індуктивного методу пізнання дійсності; великій увазі до деталі, факту і в обов'язковому виявленні авторської позиції до сказаного.

У другому розділі дисертації “Еволюція жанру щоденника на межі століть” розглянуто основні риси белетризованого типу щоденника, здійснено дослідження його образно-символічної системи, філософської основи тексту, проаналізовано специфіку художньо-стильових ознак, диференційовано авторську позицію та авторську роль.

У підрозділі 2.1. “Філософічність як домінантна ознака белетризованого типу щоденника” простежується тяглість традиції “філософії серця” у белетризованих “денниках” П. Сороки, а також досліджуються особливості екзистенційного мислення у щоденниках В. Медведя та К. Москальця. У “денниках” П. Сороки символ “серце” вводиться автором у мистецьке поле і тим самим наповнюється новим змістом; при цьому він виходить за межі антропологічної “філософії серця”, його кордоцентризм має космологічний характер (“серце” у П. Сороки - це понтифік між мікро- та макрокосмом, людиною і Богом), а також наділений новою рисою - двоцентричністю (символи “серце” і “душа” у його щоденниковій творчості досягають єдності).

При аналізі щоденників В. Медведя і К. Москальця окреслено зв'язок філософської ідеології тексту цих письменників із традицією європейського екзистенціалізму. З'ясовано, що названі автори вдаються до незвичного поєднання двох типів екзистенціалізму: атеїстичного і релігійного. У “Келії чайної троянди” К. Москалець виокремлює чотири площини екзистенції: екзистенція людини (у щоденнику розрізняються три модуси людського буття: “буття-як-кристалізація”, “буття-як-пригода” і “буття-для-Бога”), екзистенція речей, екзистенція мови і екзистенція творчості. Щоденник “Філософія страху, або ж Проклятий народ” В. Медведя здебільшого переймає традиційну екзистенційну модель світу, а К. Москалець, переосмислюючи екзистенціалізм, приходить до витворення власної філософської парадигми, близької до неоекзистенціалізму.

У підрозділі 2.2. “Своєрідність образно-символічної системи жанру щоденника кінця ХХ - початку ХХІ століть” увага акцентується на дослідженні процесу символізації у “денниках” П. Сороки, образів-архетипів у щоденнику К. Москальця, ролі образу “народ” в історіософському дискурсі щоденника В. Медведя.

Центральними символами щоденникової творчості П. Сороки є птах, дерево, ліс, гора, сніг, однак стрижневий, концептуальний символ “денників” - вітер, основний компонент значення якого - Час. Мовна картина світу письменника побудована на основі тріади символів “вітер - птах - дерево”, що підкреслює натурфілософську позицію автора. Оскільки основною ознакою символу є його полісемантичність, то і включення символів у текст щоденника відкриває перед читачем множинність прочитань.

Дослідження “Келії чайної троянди” К. Москальця дозволило простежити шлях авторського світогляду до усвідомлення архетипу “самість”. Його світогляд проходить через випробування такими онтологічними категоріями: “самотність”, “відчуження”, вміння бути “іншим”, “свобода”, через них письменник приходить до розуміння архетипу “самість” і її проекції у текст. Хоча цей архетип є емпірично непізнаваним, віртуальним, в одному з щоденникових записів він трансформується в алегоричний образ джерела, біблійну міфологему вічного життя. Змістова трансляція архетипу “самість” у текст щоденника надає письму загадковості, недомовленості, наповнює його філософським та міфічним смислом.

Стрижнем історіософської концепції щоденника В. Медведя є образ “народ”, яку автор вписує в подвійний горизонт конкретизації: літературний та історичний. Цей узагальнений образ проходить у белетризованому щоденнику В. Медведя стадію міфологізації і деміфологізації. Письменник приймає тільки таку модель міфологічного виміру українського народу, що заперечує анахронізм цього суперечливого образу.

У підрозділі 2.3. “Мовно-стильові особливості белетризованого щоденника кінця ХХ - початку ХХІ століть” досліджується молитовно-сповідальний дискурс у “денниках” П. Сороки, риси модернізму в щоденнику В. Медведя та есеїстична манера письма в щоденнику К. Москальця. Висвітлюється взаємозв'язок щоденника із молитовно-сповідальним дискурсом в українській літературі, ґенеза якого сягає часів Київської Русі. Зрештою, сповідальність - перманентна ознака щоденника як одного з найінтимніших жанрів літератури, але в белетризованих щоденниках П. Сороки молитовно-сповідальний дискурс проявляється на мовно-стильовому рівні тексту (зокрема, спостерігаємо традиційну для молитви лексичну анафору, а на синтаксичному рівні автор часто наслідує біблійну текстову традицію синтаксичного паралелізму).

Основні риси поетики щоденника “Філософія страху, або ж Проклятий народ”: асоціативність, сугестивна функція слова, семантизація тексту внаслідок постійного пошуку метамови. Модерністичні прийоми творення образів дозволяють назвати цей щоденник таким, що наділений глибинною здатністю структурувати цілісність світу, а відтак знову його узагальнювати.

Досліджується також вплив есеїстики на поетикальні можливості щоденника К. Москальця. Основними рисами його стилю є публіцистична діалогічність і полемічність, суб'єктивність висловленого, конструктивність та аргументованість суджень, довільність композиції. “Піснярський” талант автора цього белетризованого щоденника зумовив ледь вловиму, зате постійну присутність у тексті мелосу, що на фонічному рівні виявляється в частому використанні алітерацій (більше прерогативи поезії, аніж прози).

У підрозділі 2.4. “Образ автора: перехід “авторської позиції” в “авторську роль” простежується внутрішня динаміка і видозміни форм вираження авторської свідомості, зокрема, “авторська позиція” зберігається у тій площині тексту, в якій дається оцінка історичній, політичній чи літературній сфері буття. Натомість у белетризованій частині тексту “авторська позиція” замінюється “авторською роллю”. Відчуття, оцінки чи мотиви письменника потрібно вже відчитувати через зняття кодів тексту, тлумачення символів, архетипів. У белетризованому щоденнику, крім біографічного і первинного автора, ще з'являється і вторинний автор, створений уявою самого письменника.

Активізація белетризованого типу щоденника спостерігається у перехідні моменти історичного, а відтак і літературного життя. Цей тип поєднує риси і мемуарної літератури, і белетристики, тобто належить до т.зв. суміжних жанрів - художньо-документальних. Із красного письменства автори белетризованих щоденників запозичують систему художніх образів, символів, архетипів, філософську основу тексту, деякі риси поетики. Із документалістикою цей тип щоденника співвідносить значна увага до факту, наявність не художнього, а реального, історичного часу, простору і місця дії, щоденний запис подій життя, але найперше життя внутрішнього, духовного.

У третьому розділі - “Документалізація белетристики як наслідок синтезу із жанром щоденника” - обґрунтовується твердження про зворотний процес впливу щоденникового жанру на художню літературу, а також аналізуються наслідки цієї взаємодії: щоденник-містифікація, щоденник як паралельний до художнього документальний текст, щоденникова форма.

У підрозділі 3.1. “Щоденник-містифікація” досліджується белетристичний щоденник П. Сороки “Душа при свічці”. У творі письменник окреслює низку історичних постатей кінця ХVІ - початку ХVІІ ст., але крізь призму не безпосередньої, а опосередкованої авторської оцінки - оцінки наратора. У щоденнику-містифікації автор переймає здебільшого специфічні риси фактографічного типу щоденника: датування, нанизування деталей, ескізність портретної характеристики персонажів, що разом узяте витворює цілісність образу. Із попередніх белетризованих “денників” П. Сорока переносить у щоденник-містифікацію один із наскрізних мотивів своєї мемуаротворчості - мотив вічного пошуку Бога, пошуку сенсу буття, сповідальний дискурс, а також концептуальну для всіх попередніх щоденників проблему плинності часу. Хронологічні параметри цього “вигаданого” щоденника дещо незвичні: через часті спогади оповідача переважає не теперішній, а минулий і давноминулий час. Однак це художня форма, і тому така часта зміна часу виправдана: дистанціювання наратора від подій сприяє об'єктивності оцінок окремих історичних персоналій і фактів.

У підрозділі 3.2. “Щоденник - паралельний документальний текст” проаналізовано оригінальний спосіб композиціонування в поетичній книзі М. Воробйова “Оманливий оркестр (Конфігурації)” та історико-біографічному романі М. Слабошпицького “Марія Башкирцева”. Практика сучасної української літератури показує: щоденникові записи можуть бути включені як у канву прозового твору, так і поетичного. Але якщо в збірці М. Воробйова документальна площина тексту контрастує з поетичною, то в романі М. Слабошпицького ці дві текстові площини взаємодоповнюють одна одну. З одного боку, таке залучення в текст щоденникових записів обмежує творчу фантазію і авторський домисел, а з іншого - співвідносить сюжетність твору з історичною реальністю, увиразнює хронотоп.

У підрозділі 3.3. “Щоденникова форма: спосіб психологізації прози і стратегія найменування твору” окреслено специфіку запозичення белетристикою щоденикової форми (С. Андрухович, Т. Гаврилів, М. Матіос, Н. Мориквас, Т. Прохасько, В. Рибачук). У “Щоденнику страченої” М. Матіос використання щоденникової форми дало можливість письменниці анатомувати жіночі відчуття, емоційні стани, а, отже, поглиблювати процес психологізації прози. У “Щоденнику Одіссея” Т. Гавриліва і “Щоденниках Горгони” В. Рибачука щоденникова форма забезпечує композиційну єдність окремих фрагментів потоку свідомості і реалізацію авторської стратегії найменування: закладена в заголовку суперечність реального / ірреального (“щоденник” співвідноситься зі світом реальним, документальним, а образи-міфоніми Горгони і Одіссея вказують на світ видуманий, міфічний) покликана інтригувати читача, посилювати читацький інтерес. У книзі іронічної прози Н. Мориквас щоденникова форма забезпечує авторці тематичну, стильову, настроєву свободу писання, можливість в одному тексті поєднати три стихії письма - документальну, ліричну та іронічну. Оригінальний спосіб використання щоденникової форми спостережено у новелах Т. Прохаська і С. Андрухович. Із власне щоденникового жанру Т. Прохасько запозичує стенографування найменших деталей, порухів душі, відчуттів (бо це проза-опис, проза-споглядання), датування, філософствування над “ідеєю щоденника”. С. Андрухович в оповіданнях збірки “Жінки їхніх чоловіків” із жанру щоденника запозичує тільки окремі риси його синтагматичної структури, зокрема нонселективність прози, що проявляється в прийомах перелічування, дублікації, перервності, надлишковості.

У підрозділі 3.4. “Образ автора: “авторська маска” досліджуються особливості наратологічної моделі в белетристичному типі щоденника і щоденниковій формі. Образ наратора залежить від авторського рівня досвіду, від його вміння моделювати дійсність, тобто наратор у белетризованому типі щоденника і щоденниковій формі стає носієм світоглядних, філософських, мистецьких інтенцій самого автора. У щоденнику-містифікації П. Сороки “відшарування” авторської маски від образу наратора можливе завдяки зіставленню з текстами його белетризованих “денників”. “Щоденник страченої” М. Матіос представляє “жіночу наративну модель письма”. У щоденниковій формі Т. Гавриліва наратор має декілька текстових масок, за допомогою яких веде комунікативні ігри з читачем: типова для щоденника “Я-форма” непомітно замінюється множинною нарацією, і навпаки, однак авторська інтенційність найповніше проявляє себе у нейтральній наратологічній моделі. Розповідачі та герої в новелах Т. Прохаська виступають носіями його філософської позиції. Якщо виходити із класифікації образу автора М. Бахтіна, то можна сказати, що в белетристичному типі щоденника домінує “вторинний автор”, текстуальний двійник автора біографічного. Тільки в “Спокусі вічністю” Н. Мориквас образ автора “не ховається” під маскою вигаданого наратора, а є авторською роллю у тексті. Пропонована читачу ймовірність самототожності автора в реальному житті й авторської інтенційності у тексті можна трактувати як комунікативну гру в автентичність.

Отже, художня література “вловила” кон'юнктурне втягання читача в “еру документалістики”, де живі свідчення, достовірний опис подій, свідком яких був сам автор, більше інтригує реципієнта, ніж найвдаліша вигадка белетриста. Хоча і в цьому випадку художня література виявилася винахідливою: через запозичення щоденникової форми (парадигматичних, а подекуди і синтагматичних особливостей жанру щоденника) перед нею відкрилася перспектива нової гри із читачем - гри в автентичність.

У “Висновках” узагальнено основні результати дослідження.

У літературному процесі ІІ половини ХХ - початку ХХІ ст. жанр щоденника представлений у трьох модифікаціях: фактографічний, белетризований та белетристичний типи щоденника. Актуалізація кожного з них детермінована загостренням суспільно-політичної ситуації (події війни, дисидентський рух, Помаранчева революція 2004 року) або ж художньо-естетичними пошуками (захоплення письменників фрагментом, щоденним нанизуванням у творі деталей, фактів, нонселективністю тексту, психологізацією прози).

У фактографічному типі щоденника спостерігається синтез цього мемуарного жанру із публіцистикою. Вплив публіцистики на жанр щоденника простежується на усіх рівнях тексту. Елементи сюжетності у фактографічному типі щоденника зумовлені наявністю документальної образної системи, центр якої - документальний образ доби.

Фактографічний щоденник досліджуваного періоду відзначається жанровою гетерогенністю. Найчастіше в щоденникову структуру проникає жанр спогадів, рідше вставна новела, лист, епітафія, автобіографія, поезія в прозі, публіцистичні мікрожанри (публічний виступ, рецензія, літературно-критичний нарис, відгук, інтерв'ю, репортаж). Натомість текст белетризованого типу щоденника характеризується жанровою однорідністю, відносною монолітністю оповіді й більшою смисловою єдністю записів.

Наприкінці ХХ - початку ХХІ ст. жанр щоденника модифікується внаслідок тісної взаємодії із белетристикою. Утверджується новий його тип - белетризований щоденник, який вже не можна співвідносити тільки із документальними жанрами, бо він є фактом художньо-документальної літератури. Публіцистична проблематика фактографічного щоденника в белетризованому типі замінюється філософською ідеологією тексту, що виявляє себе як на рівні змістовому, так і на рівні мікрообразів з явно вираженою філософською сутністю (“серце”, “душа”, “самотність”, “свобода”, “самість”). Документальну образність фактографічного щоденника в белетризованому типі замінює система символів та архетипів, що надає текстові смислової когерентності.

Мовно-стильові особливості белетризованого типу щоденника, як і проблемно-тематичний спектр, також позначені впливом художньої літератури. “Денники” П. Сороки продовжують молитовно-сповідальний дискурс в українській літературі. Щоденник В.?Медведя перебуває в силовому полі українського модернізму. У щоденнику К. Москальця домінує есеїстична манера письма, основні ознаки якої - публіцистична діалогічність і полемічність, суб'єктивність висловленого, конструктивність та аргументованість суджень, довільність композиції.

Образ автора в фактографічному типі щоденника тотожний його “авторській позиції” у тексті. Однак “авторська позиція” залежить від функцій і мотивів ведення щоденника, тобто від самої ідеї щоденника. У белетризованому типі щоденника спостерігаємо еволюцію образу автора від “авторської позиції” до “авторської ролі”. “Авторська позиція” зберігається в тій площині тексту, в якій дається оцінка історичній, політичній чи літературній сфері буття. У белетризованій частині тексту “авторська позиція” замінюється “авторською роллю”: роллю інтерпретатора, полеміста.

Наприкінці ХХ - початку ХХІ ст. жанр щоденника не тільки зазнає впливу з боку белетристики і публіцистики, а й сам суттєво впливає на процес зщеплення, “гібридизації” жанрів художньої літератури. Наслідком цього зворотного впливу стала поява таких оригінальних художніх форм і жанрів, як щоденник-містифікація, щоденник як паралельний до художнього документальний текст, “щоденникова форма” як один із способів психологізації прози та стратегія найменування твору. Завдяки впливу щоденникового жанру в художній літературі відновлюється хронікальний сюжет. “Авторська позиція” та “авторська роль” у белетризованому щоденнику замінюються “авторською маскою” у белетристичному типі щоденника, носієм цієї маски, як правило, стає наратор твору.

Поділ на означені три типи щоденника в літературному процесі ІІ половини ХХ - початку ХХІ ст. умовний, оскільки про “чистоту” цього мемуарного жанру говорити не доводиться. Приналежність щоденника до одного із трьох типів ґрунтується на домінуванні в ньому документальних чи художніх ознак, на використанні способу фактографування чи способу моделювання дійсності, трансформації образу автора у тексті.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Харченко А. Проблема україноцентризму крізь призму антиномії “націоналізм - космополітизм” (на матеріалі щоденників Юрія Луцького) // Вісник Прикарпатського національного університету. Філологія. - Випуск ІХ - Х (2004 - 2005). - Івано-Франківськ: Плай, 2005. - С. 443 - 450.

2. Харченко А. Щоденник В'ячеслава Медведя в силовому полі українського модернізму // Слово і час. - 2006. - № 7. - С. 44 - 49.

3. Харченко А. Екзистенційна основа асоціативного мислення В'ячеслава Медведя в жанрі щоденника // Літературознавчі обрії. Праці молодих учених. - Вип. 12. - К.: Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України, 2006. - С. 238 - 243.

4. Харченко А. Актуалізація архетипу “самість” у художньому творі (на матеріалі сучасної української прози) // Вісник Прикарпатського національного університету. Філологія. - Вип. ХІІІ - ХІV. - Івано-Франківськ: Плай, 2007. - С. 109 - 114.

5. Харченко А. “Хто пізнає мене по блиску листя?” (або Стигла позолота неочікуваних конфігурацій Миколи Воробйова) // Слово і час. - 2007. - № 11. - С. 27 - 30.

6. Харченко А. Щоденники Петра Сороки в контексті української філософії кордоцентризму // Наукові записки. Серія: Літературознавство. - Вип. 18.- Тернопіль: ТНПУ, 2005. - С.120 - 128.

7. Додаткові публікації:

8. Харченко А. Історіософський дискурс жанру щоденника ІІ половини ХХ століття: актуалізація проблем національного буття та ментальності // Література. Фольклор. Проблеми поетики: зб. наук. праць. - Вип. 24. - Ч. 2. - К.: Акцент, 2006. - С. 701 - 709.

9. Харченко А. Жанрово-стильова гетерогенність “Нещоденного щоденника” Р. Іваничука // Література. Фольклор. Проблеми поетики: зб. наук. праць. - Вип. 28. - Ч. 2. - К.: Акцент, 2007. - С. 608 - 616.

10. Харченко А. Екзистенційна семантика тексту щоденникової прози Костянтина Москальця “Келія чайної троянди” // Семантика мови і тексту: матеріали ІХ Міжнарод. наук.-практ. конф. - Івано-Франківськ: ВДВ ЦІТ, 2006. - С. 429 - 432.

11. Харченко А. “Чи мій Дажбог згадає про мене?” // Березіль. - 2004. - № 10. - С. 181 - 185. - Рец. на кн.: Щоденник Аркадія Любченка. Упорядкування Ю. Луцького. - Львів, 1999. - 383 с.

12. Харченко А. Опис снів як вербалізація “несвідомого” в текстовій структурі “Журналу” Т. Шевченка // Шевченкознавчі студії: зб. наук. праць. - Вип. 10. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 2007. - С. 106 - 112.

13. Харченко А. Сокровенне щоденне Петра Сороки // Сова. Літературно-мистецький часопис. - 2004. - № 1. - С. 155 - 158. - Рец. на кн.: Сорока П. Рік подвійних райдуг. Денники 2002 р. - Тернопіль, 2003. - 132 с.

14. Харченко А. Оксана Забужко: у пошуках наративу // Перевал. - 2006. - №1. - С. 160 - 163.

15. Харченко А. Тексти, підтексти і контексти Тараса Прохаська // Перевал. - 2007. - № 3. - С. 140 - 141.

16. Харченко А. Трансатлантична історія Юрія Луцького // Кальміюс. - 2005. - № 3. - С. 138 - 141. - Рец. на кн.: Луцький Ю. Роки сподівань і втрат. Щоденникові записи 1986 - 1999 років. - Львів, 2004. - 515 с.

17. Харченко А. Книга буття трави, дерев, диких качок // Фо[р]март. - 2002. - Випуск 5. - С. 29 - 30. - Рец. на кн.: Петро Лот. Сповідь сльозою. - Тернопіль: Тайп, 2000. - 132 с.

18. Харченко А. Виповідання смутку чи пошуки втіхи? // Фо[р]март. - 2002. - Випуск 6. - С. 26 - 28. - Рец. на кн.: Сорока П. Найкраще помирати в понеділок. Денники 2001 р. - Тернопіль: Джура, 2002. - 172 с.

Размещено на Allbest.ru