Особливості індивідуального стилю Бориса Чичибабіна

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

10.01.02 - російська література

Особливості індивідуального стилю Бориса Чичибабіна

Зуєнко Марина Олексіївна

Сімферополь - 2007

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі зарубіжної літератури Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор Ніколенко Ольга Миколаївна, Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г. Короленка, завідувач кафедри зарубіжної літератури.

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, доцент Заярна Ірина Сергіївна, Київський національний університет імені Т.Г. Шевченка, кафедра історії російської літератури, професор;

кандидат філологічних наук, доцент Остапенко Ірина Володимирівна, РВНЗ „Кримський інженерно-педагогічний університет”, кафедра української філології, доцент.

Провідна установа Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, кафедра російської літератури, Міністерство освіти і науки України, м. Харків.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради В.В. Лавров

Анотація

Зуєнко М.О. Особливості індивідуального стилю Бориса Чичибабіна. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.01.02 - російська література. - Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського, Сімферополь, 2007.

У дисертації досліджено еволюцію індивідуального стилю російського письменника Б. Чичибабіна, визначено особливості розвитку стилю та жанрів у творах митця різних періодів. Уточнено теоретичне визначення поняття „індивідуальний стиль”, узагальнено підходи до вивчення індивідуального стилю в літературі, запропоновано параметри типології ліричних жанрів та критерії аналізу індивідуального стилю письменника. Відзначено стильові домінанти та константи у творах Б. Чичибабіна: світоглядна, структуротвірна, імагогічна, жанротвірна. Розглянуті основні жанри в поезії митця (фольклорні, міфологічні, класицистичні та ін.), а також їх модифікація та новаторство художника в розробці даних жанрів. Індивідуальний стиль письменника досліджено на різних рівнях, що дало можливість охарактеризувати творчий спадок письменника в цілому і розкрити ідейно-естетичне навантаження категорії „стиль”, „жанр” у російській літературі ХХ століття.

Ключові слова: індивідуальний стиль, жанр, образ, ліричний герой, поетична мова.

Аннотация

Зуенко М.А. Особенности индивидуального стиля Бориса Чичибабина. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.02 - русская литература. - Таврический национальный университет имени В.И. Вернадского, Симферополь, 2007.

В диссертации исследованы особенности индивидуального стиля Б.Чичибабина в свете единого системного подхода. Уточнено определение понятия „индивидуальный стиль”, расширено его теоретическую характеристику. Индивидуальный стиль рассматривается в связи с категориями „художественный мир”, „образ”, „поэтическая речь”, „жанр”. Предложены подходы к анализу индивидуального стиля писателя.

На художественную картину мира Б. Чичибабина повлияло увлечение писателем философией и религиями (христианство, буддизм и др.). Особое место в картине мира, созданной поэтом, занимает категория „Бог”, которая является ключевой для концепции художника. Б. Чичибабин рассматривает свою поэзию как спасительную миссию, духовный свет, который должен вывести людей к добру и Богу.

Стилевой доминантой созданной Б. Чичибабиным картины мира является динамизм, который проявляется на разных уровнях: тематическом, мотивном, сюжетно-композиционном, образном, а также на уровне отдельных приемов поэтики.

Структурообразующим началом лирики Б. Чичибабина стал автобиографизм. Лирический герой несет в себе жизненный опыт автора, но при всей схожести между лирическим героем и автором нет тождества, наоборот, они ведут сложный диалог о времени и о себе. Диалогизм поиска истины определяет медитативность поэзии Б. Чичибабина. Выход за границы автобиографического в широкое философское, историческое, социальное и культурное пространство, осмысление глобальных вопросов бытия определяет своеобразие индивидуального стиля Б. Чичибабина.

В диссертации рассмотрены такие особенности стиля поэта, как соединение конкретного и абстрактного, риторичность, публицистичность, философичность и др.

Особое внимание в работе уделено структуре художественного образа в лирике Б. Чичибабина. Наряду с конкретным отмечен скрытый план художественных образов, который в зрелый и поздний период творчества поэта доминирует над явным. Скрытый план образов Б. Чичибабина помогает раскрыть символика. Носителями индивидуального стиля писателя являются символ, метафора, ритмомелодика, поэтический язык, значение которых выходит далеко за границы художественной выразительности и приобретает концептуальное значение.

В диссертации отмечен вклад Б. Чичибабина в обновление лирических жанров, а также его связь с традициями литературы XVIII-XIX веков. Лирика Б. Чичибабина соотнесена с общими стилевыми тенденциями литературы модернизма. В его поэзии проявились элементы неоромантизма, футуризма, необароко, экзистенциализма, акмеизма и других течений наряду с классическими традициями русской литературы.

Ключевые слова: индивидуальный стиль, жанр, образ, лирический герой, поэтическая речь.

Annotation

Zuyenko M.O. The Peculiarities of Borys Chychybabin's Individual Style. - Manuscript.

The thesis for a candidate degree of philological science on specialty 10.01.02 - The Russian literature. - Tavrida National V.I. Vernadsky University, Simferopol, 2007.

The thesis concentrates on the systematical analysis of Russian writer Borys Chychybabin's individual style. It also deals with the evolution and development of style and genres in the artist's creative work throughout different periods. Within the thesis, the theoretical definition of the term „individual style” has been specified and the approaches to studying individual style in literature have been generalized. The parameters of the typology of genres and analysis of individual style have been proposed. The stylistic dominants and constants are studied such as: point of view, structural, imaged and generic. The main genres are considered in writer's poetry (folklore, mythological, classic, philosophical, Biblical and others). The modifications and innovations of genres in Chichibabin's poetry are also analyzed within the framework of the thesis. The individual style on the different levels of Chichibabin's poetry has been investigated. It has given us the possibility to characterize the creative work in general and enrich the ideological and aesthetical meaning of the category „style” and „genre” in Russian literature of the XXth century.

Keywords: individual style, genre, image, lyrical hero, artistic speech.

1. Загальна характеристика роботи

чичибабін лірика поет письменник

Актуальність дослідження. Творчість Бориса Олексійовича Чичибабіна (1923-1994) посідає особливе місце в російській літературі другої половини XX століття. У його ліриці відобразились складні історичні процеси й духовна драма людини в умовах суспільних зламів.

Тривалий час спадщина Б. Чичибабіна була недоступна для широкого кола читачів і дослідників внаслідок ідеологічних заборон. У сучасний період надруковані основні збірки творів митця, а також його літературно-критичні праці й публіцистичні виступи. Проте на сьогодні творчість Б.Чичибабіна вивчено ще не достатньо. В Україні захищено тільки одну дисертацію літературознавчого характеру про його поезію - „Лірика Бориса Чичибабіна: провідні мотиви та жанри”(2001) І. Остапенко. Цій авторці належить і монографія „Світ Чичибабіна” (2001). В Україні, Росії та в інших країнах дослідженням спадщини письменника займається небагато науковців, серед яких варто відзначити внесок М. Алекян, М. Богославського, А. Емірової, К. Нестеренко, І. Лосієвського, В. Мацапури, Є. Мірошниченка, Ю. Милославського, О. Ніколенко, Н. Оглобліної, І. Остапенко, Л. Фрізмана, Г. Ходос та ін. Однак поезію Б. Чичибабіна ще не осягнено повною мірою, особливо це стосується питань поетики, жанрових та стильових особливостей лірики. Для творчості кожного поета характерне своє коло тем, мотивів, структура художніх образів та засоби художньої виразності, система жанрів. Визначення структури стилю, особливого способу поєднання всіх його компонентів дозволить розкрити індивідуальність поета й водночас сприятиме встановленню місця митця в російській літературі та культурі ХХ століття. Складність зазначеної проблеми полягає в тому, що в сучасному літературознавстві поняття „індивідуальний стиль” остаточно не визначено й викликає численні дискусії. Усе це зумовлює актуальність нашого дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом науково-дослідної роботи кафедри зарубіжної літератури Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка в межах комплексної теми „Традиції та новаторство в літературі”.

Тема дисертаційного дослідження схвалена вченою радою Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка (протокол № 4 від 1 листопада 2004 року), а також бюро наукової ради з проблеми „Класична спадщина та сучасна художня література” Інституту літератури імені Т.Г. Шевченка (протокол № 3 від 20 вересня 2005 року).

Мета роботи - дослідити індивідуальний стиль Б. Чичибабіна на матеріалі всієї його спадщини.

Для реалізації поставленої мети виконано такі конкретні завдання:

визначено теоретичні підходи до вивчення поняття „стиль” у літературознавстві, уточнено поняття „індивідуальний стиль письменника”;

схарактеризовано картину світу Б. Чичибабіна, її динаміку на матеріалі творів різних періодів;

проаналізовано еволюцію ліричного героя митця;

розкрито структуру художнього образу в ліриці поета;

досліджено своєрідність поетичної мови Б. Чичибабіна;

показано жанрово-стильове багатство поезії Б. Чичибабіна;

відзначено стильові домінанти та новаторство письменника в оновленні ліричних жанрів.

Вивчення індивідуального стилю Б.Чичибабіна сприятиме роз'ясненню багатьох проблемних питань спадщини митця, а також допоможе визначити ще не розкриті грані творчості письменника. Аналіз індивідуального стилю Б.Чичибабіна має значення для осмислення тенденцій російської літератури другої половини ХХ століття загалом.

Об'єкт дослідження - лірика Б. Чичибабіна. Для цілісного аналізу еволюції стилю Б.Чичибабіна в даній дисертації залучено увесь поетичний доробок митця, об'єднаний у збірки „Молодость” (1963), „Мороз и солнце” (1963), „Гармония”(1965), „Плывет Аврора” (1968), „Колокол”(1989), „Мои шестидесятые” (1990), „82 сонета и 28 стихотворений о любви” (1994), „Цветение картошки” (1994), „И все-таки я был поэтом” (1995), „В стихах и прозе”(1998), „Экскурсия в лицей: Стихотворения, поэма” (1999), „Cтихотворения” (2003) і тритомник: „В стихах и прозе” (2002), „Раннее и позднее (2002), „Письма” (2002).

Предмет дослідження - еволюція індивідуального стилю письменника, система ліричних жанрів у його творчості.

Методи дослідження: порівняльно-історичний, структурально-функціональний, системний, історико-гносеологічний.

Теоретико-методологічною базою дисертації є праці вітчизняних та зарубіжних дослідників з питань лірики (Л. Гінзбург, В. Жирмунський, Б. Леонов, Ю. Лотман та ін.), стилю (М. Гіршман, П. Сакулін, О. Соколов та ін.), розвитку жанрів ХХ століття (І. Заярна, С. Руссова та ін.), а також здобутки критиків та літературознавців, які займалися дослідженням творчості Б. Чичибабіна (М. Богославський, М. Копеліович, О. Ніколенко, І. Остапенко, Л. Фрізман, Г. Ходос, В. Юхт та ін.).

Наукова новизна дисертації. У роботі вперше здійснено системний аналіз стилю Б.Чичибабіна, досліджено складові й динаміку його художнього світу, еволюцію ліричного героя, структуру художнього образу. Розкрито взаємодію загального та індивідуального в стилі письменника, своєрідність поетичної мови, визначено стильові домінанти творчості митця. Провідні жанри у творчості Б. Чичибабіна розглянуто з погляду традицій і новаторства. Жанрово-стильове багатство лірики Б.Чичибабіна досліджено в контексті ідейно-естетичних шукань доби.

Теоретичне значення роботи полягає в уточненні понять „стиль”, „індивідуальний стиль”, а також у розробці питань стильового й жанрового розвитку лірики ХХ століття.

Практична цінність дисертації. Дисертація сприятиме подальшій розробці проблем, що стосуються жанрово-стильових тенденцій у російській літературі ХХ століття. Результати дисертації можуть бути використані в процесі викладання курсу історії російської літератури ХХ століття, спецкурсів і спецсемінарів, присвячених творчості Б.Чичибабіна, підготовці нових підручників і посібників для вищої та середньої загальноосвітньої школи.

Особистий внесок автора у виконану роботу є достатнім. Отримані результати, висновки сформульовані безпосередньо автором. Дисертація й усі опубліковані статті написані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Робота обговорювалась на засіданнях кафедри зарубіжної літератури Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка. Основні її положення викладені в доповідях на міжнародних наукових конференціях (III, IV Чичибабінські читання (Севастополь - 2005, Саки - 2006), „XXI століття: Альтернативні моделі розвитку суспільства. Третя світова теорія” (Київ - 2006), VIII Гоголівські читання (Полтава - 2006)), всеукраїнській науковій конференції „Література в контексті кризової доби” (Чернівці - 2005) та X, XІ Чичибабінських читаннях (Харків - 2006, 2007).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 12 статей у фахових виданнях, у тому числі - 7 в зареєстрованих ВАК України.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, шести розділів, висновків та списку використаних джерел, який містить 211 найменувань. Повний обсяг дисертаційної праці - 196 сторінок.

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність і наукову новизну, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, методи дослідження, окреслено теоретичну і практичну значущість роботи, а також подано огляд науково-критичних праць стосовно проблеми дисертаційного дослідження. У роботі порушується проблема системного вивчення індивідуального стилю Б. Чичибабіна. Системний підхід передбачає дослідження взаємозв'язків стилетворчих чинників і носіїв, визначення стилетворчих факторів, розкриття еволюції стилю письменника.

У першому розділі дисертації „Індивідуальний стиль письменника та проблеми жанрово-стильового аналізу лірики” подано огляд наукових праць, які стосуються теорії індивідуального стилю в літературі, визначено теоретичну базу дослідження. У даному розділі розкрито історію вивчення поняття „індивідуальний стиль” і „жанр” у науці.

Поняття „стиль” є дискусійним у літературознавстві, його розуміння змінювалось протягом літературних епох. Давньогрецький філософ Платон пов'язував поняття „стиль” з індивідуальністю митця. Н. Буало й П. Скалігер визначили стиль як утілення певних канонів. Й.В. Ґете розрізняв поняття „стиль” і манера. Г. Гегель виокремлював різні типи художніх стилів за способом художнього втілення.

На підставі ґрунтовного аналізу доробку вчених (В. Виноградов, М. Гіршман, А. Лосєв, Д. Наливайко, Г. Поспєлов, П. Сакулін, О. Соколов та ін.) уточнено підходи до вивчення індивідуального стилю в літературі. Проте нині не існує єдності в розумінні поняття „стиль” як у працях дослідників, так і в сучасних літературознавчих словниках та довідниках. У зв'язку з цим у дисертації уточнено визначення й підходи до аналізу індивідуального стилю письменника в літературі. На наш погляд, індивідуальний стиль письменника - це своєрідність художньої системи митця, що є сукупністю формально-змістових ознак творів, комплексом засобів утілення світоглядної позиції автора. Стиль виявляє діалектику форми та змісту твору, забезпечує органічний зв'язок між ними. Аналіз стилю митця передбачає не тільки виокремлення певних компонентів стилю, але й встановлення зв'язків між „носіями стилю”, якими є елементи форми (сюжет, композиція, ритм, мовні засоби тощо) і „стилетворчими факторами”, якими охоплюється змістовий рівень твору (тематика, проблематика, ідеї, образи в змістовому плані). Тому у своєрідності зв'язку між сутністю й способом утілення ідейно-естетичного задуму автора полягає індивідуальний стиль.

Аналізуючи індивідуальний стиль письменника, потрібно враховувати особливості світосприймання митця, образ світу, ним створений, художні засоби втілення світу, ідеї, образи твору, проблематику, а також сюжет і композицію як носії стилю, зміст конфліктів, характерні художньо-виражальні засоби, взаємозв'язок між ними й спрямованість до однієї стильової мети, стильові домінанти творчості письменника.

Досліджуючи літературні твори, варто звертати увагу на змінність стилю письменника з плином часу. У процесі творчої еволюції митця змінюється сприймання світу письменником, його образ світу, а отже, вся система художньо-виражальних засобів, мова й інтонація творів. Змінність індивідуальних стилів - їх важлива визначальна особливість. Багато факторів впливає на зміни індивідуального стилю: і зовнішніх (зміна характеру реальності, культурні зміни, історичні зрушення, вплив філософії тощо), і суто літературних (тип художньої свідомості, зміна загальних літературних напрямів, течій, стилів тощо), і духовно-естетичних (морально-філософські шукання митця, його естетичні пошуки), літературні та культурні взаємодії та взаємозв'язки тощо.

Показовим є співвідношення категорій „жанр” і „стиль” у літературознавстві. У широкому значенні „стиль” розглядається як своєрідність художнього мислення автора, а жанр виступає як видове поняття. Водночас ми можемо говорити про окремі стильові ознаки, що притаманні певному жанру. Проте такий підхід до жанрового аналізу є вузьким. Якщо стиль виявляє себе через жанр, а жанр є одним із носіїв стилю (О.Соколов), то між стилями та жанрами існує найтісніший зв'язок.

Питання про типологію жанрів є складним. У сучасний період існують кілька різних класифікацій жанрів лірики (Б. Іванюк, І. Поспішіл, С. Руссова та ін.), ставлення до яких є неоднозначним. У дисертації обґрутовано думку, що єдиної класифікації ліричних жанрів бути не може, оскільки принципи її укладання можуть бути різними. В основі типології ліричних жанрів можуть бути покладені різні параметри: тематика (філософська, соціально-побутова, інтимна, пейзажна, громадянська тощо), походження (фольклорні, біблійні тощо), традиція (традиційні та нетрадиційні), зв'язок із загальними напрямами, течіями, стилями (античні, класицистичні, барокові, романтичні, символістські тощо). При цьому варто враховувати те, що літературні твори ХХ століття тяжіють до поліжанровості, тобто містять у собі настанову на подолання певних канонів, схильні до дифузії, взаємопроникнення не тільки на жанровому, а й родовому рівні.

Вивчення індивідуальних стилів поетів ХХ століття, зокрема стилю Б.Чичибабіна, сприятиме роз'ясненню багатьох дискусійних питань розвитку лірики, а також уточненню теорії стилю в літературознавстві.

У другому розділі „Картина світу в ліриці Б.Чичибабіна” досліджується еволюція картини світу письменника, її всеосяжність, різноплановість. Поет намагається охопити у своїй поезії реалії суспільного буття, життя природи й особистості, що потрапила на перехрестя історії й вирішує важливі морально-філософські проблеми. Картина світу поета має два основні виміри - горизонтальний і вертикальний. Горизонтальний вимір зумовлює передусім великий географічний простір, який охоплює ряд країн (Україна, Росія, Вірменія, Грузія, Америка, Ізраїль, країни Балтії тощо). Письменник порушує питання, спільні для багатьох країн світу - свобода і насильство, шляхи звільнення від тоталітаризму, пошук засобів гармонізації суспільства тощо. Особливу увагу поет приділяє тим процесам, що відбувалися в радянському й пострадянському просторі. Однак широта картини світу митця обумовлена не лише географічними параметрами, а передусім тими буттєвими проблемами, які характеризують індивідуальний стиль письменника. Вертикальний вимір поезії Б.Чичибабіна визначається складним діалогом автора й ліричного героя з Богом, прагненням до Головного, до пізнання вищих гуманістичних цінностей. У ліриці поета домінантними є опозиції „верх - низ”, „людина - Бог”, „земля - зірка” тощо, які виявляються в особливостях композиції віршів, відповідних мотивах і всій образній системі.

Художній простір у ліриці Б.Чичибабіна напрочуд пластичний і здатний до трансформацій і модифікацій. Стильовою особливістю творчості митця є розширення побутових просторових координат до рівня буття, і навпаки - розгляд буттєвих проблем крізь призму„простору душі” окремої особистості. У картині світу Б. Чичибабіна можна виділити кілька часових потоків: історичний, соціальний, міфопоетичний, біблійний, автобіографічний, які взаємодіють поміж собою, накладаючись і перетинаючись у різних просторових площинах. Художній час, що охоплює не тільки лінійний час (минуле, теперішнє, майбутнє), а ще й „час душі”, „час Вічності”, „біблійний час”, „час міфу”, сприяє осмисленню явищ і реалій буття в різних ракурсах. У зв'язку з цим асоціативний потенціал лірики Б. Чичибабіна надзвичайно широкий, його вірші можна трактувати в різних аспектах і значеннях.

Особливістю індивідуального стилю Б.Чичибабіна є динамізм створеної ним картини світу, що виявляється на рівні ліричного сюжету й композиції (прийом мандрівки, несподіваних поворотів долі головного героя тощо), побудови образів (використання образів руху - море, річка, дорога, пори року тощо), а також на мотивно-тематичному рівні (мотив пошуків, мотив дороги, мотив перетворення, мотив зміни та ін.). В основі динамічної і пластичної художньої картини Б. Чичибабіна покладено думку про можливість розвитку світу, повернення йому вищого смислу, який здобувається на важких шляхах людства до Бога.

Картина світу в ліриці Б.Чичибабіна змінювалася з плином часу. У ранній поезії митця („Молодость” - 1963, „Мороз и солнце” - 1963, „Гармония” - 1965, „Плывет Аврора” - 1968) вона більше розгорталася в горизонтальному вимірі, а в пізній період (особливо з середини 1980-х років) визначальним стає вертикальний вимір, крізь який поет осмислює все суще. Якщо в ранній період творчості на картині світу позначилося романтичне бачення митця, то у віршах зрілої й пізньої лірики („Колокол” - 1989), „Мои шестидесятые” - 1990, „82 сонета и 28 стихотворений о любви” - 1994, „Цветение картошки” - 1994, „И все-таки я был поэтом” - 1995, „В стихах и прозе” - 1998, „Экскурсия в лицей: Стихотворения, поэма” - 1999, „Cтихотворения” - 2003) переважає екзистенційне мислення, що зумовлює мотиви відчуження, духовної самотності, споглядальності. Поезія Б.Чичибабіна завжди відзначалася поєднанням трагічного і піднесеного. Попри трагізм людського існування, який усвідомлює й автор, і ліричний герой, у ліриці Б.Чичибабіна присутнє вище начало, духовне світло, яке надає його картині світу оптимістичного звучання.

Як би не змінювалася художня картина світу Б. Чичибабіна, стильові константи його лірики - природа, мистецтво, кохання, Бог, які стали концептуальними для митця. У природі письменник убачає бажаний приклад гармонії й порятунок для спраглої й знесиленої душі. Через мистецтво, тобто через красу, вважає Б. Чичибабін, людство може пізнати вищі цінності та ідеали. Тому тема мистецтва, реалізована в низці мотивів (російської словесності, поета-пророка, мови, античності, „філософії серця” Г. Сковороди та ін.), посідає важливе місце в поезії письменника. Любов до жінки, на думку Б. Чичибабіна, здатна очистити людину, навернути її до образу Божого. Тому тема кохання в ліриці поета звучить напрочуд широко, набуваючи філософського звучання.

Центром художньої картини світу Б. Чичибабіна є поняття „Бог”, яке письменник розуміє в різних значеннях: християнському, пантеїстичному, язичницькому, особистісному, мистецькому. Різні іпостасі Бога, що мають місце в художній свідомості Б.Чичибабіна, свідчать про різновекторність шукання письменником вічних цінностей, до яких він прагне привести людство. Але яким би значенням у віршах поета не наповнювалося поняття „Бог”, незмінним лишається бажання митця виконати свою велику місію - бути голосом Бога й провідником Божого смислу, що свідчить про розвиток традицій російської класики у творчості Б. Чичибабіна.

У третьому розділі „Еволюція ліричного героя” подано характеристику ліричного героя письменника, простежується динаміка образу ліричного героя від ранньої до пізньої творчості митця. Ліричний герой Б. Чичибабіна є носієм окремих автобіографічних рис письменника й виразником важливих філософських, історичних та етичних проблем доби.

У дисертації особливу увагу приділено складовим образу ліричного героя Б. Чичибабіна - любов до жінки, віра в Бога, відповідальність за все, що відбувається у світі. Ліричний герой митця є виразником почуттів і думок письменника, тому герой перебирає на себе чимало рис автора, утім, не тотожний йому. Автобіографізм, що є стильовою особливістю всієї творчості поета, позначився й на структурі образу ліричного героя. Біографія ліричного героя Б.Чичибабіна має багато спільного із життєвим шляхом митця. Герой, як і автор, переживає складні часи сталінських репресій, Великої вітчизняної війни, післявоєнної доби, хрущовської „відлиги”, пострадянської доби. Проте біографія ліричного героя Б.Чичибабіна значно ширша за реальну біографію автора, оскільки вміщує в собі й інші культурні, історичні, біблійні, міфопоетичні часи. У такий спосіб письменник розширює діапазон художнього бачення, висвітлюючи факти та явища реальності в широкому контексті.

Характерними рисами ліричного героя Б. Чичибабіна є його емоційність, здатність живо відгукуватися на актуальні виклики часу. Це людина з тонкою душевною організацією, що всім серцем відчуває світ і дарує йому всю свою сердечну силу. Сюжет віршів Б. Чичибабіна багато в чому зумовлений внутрішніми пориваннями ліричного героя. Поруч із зовнішньою лінією сюжету в поетичних творах письменника завжди присутня паралельна внутрішня лінія, яка стає усталеною стильовою тенденцією в ліриці митця всіх періодів.

В образі ліричного героя Б. Чичибабіна поєдналися почуття й думка. На підставі безпосередніх вражень герой розмірковує про важливі питання доби, що сприймаються ним як особисті. Схильність до складних філософських міркувань, до розгляду суттєвого, Головного в житті визначає особливість медитативної лірики Б. Чичибабіна, яка належить до філософсько-психологічного напряму в російській літературі XX століття. Разом з тим філософська проблематика у творчості письменника поєднана з нагальними питаннями часу, громадянськими, інтимними мотивами. Це позначилося й на образі ліричного героя, який, з одного боку, постає як філософ, а з іншого боку, як син своєї епохи, як реальна людина, котра не відмежовується від життя.

Образ ліричного героя Б. Чичибабіна зазнав певної еволюції. У ранній ліриці Б.Чичибабіна ліричний герой відчуває зв'язок із реальністю, з народом, він має надію на те, що спільна праця здатна перетворити світ („Да здравствуют мои заказчики...”, „До гроба страсти не избуду...”, „Люди - радость моя...” - 1960 та ін.). Романтичні захоплення Б. Чичибабіна виявилися в образі ліричного героя його ранньої поезії. Герой, юний і енергійний, із захопленням сприймає життя, любить його й готовий служити йому всією душею. У ранній ліриці Б.Чичибабіна герой - людина свого часу, громадянин великої держави.

У період „внутрішньої еміграції” Б. Чичибабіна образ ліричного героя змінюється. Він мудрішає і вже не так захоплено ставиться до всього, що його оточує. В образі ліричного героя відбувається складна внутрішня робота, він не сприймає фальшу й хибних міфів, прагнучи у світ природної гармонії. З цього часу починаються й пошуки ліричним героєм Бога (цикл „Сонеты любимой” - 1969-1972). Шлях до Бога є провідною темою віршів письменника зрілого й пізнього періодів. Через любов ліричний герой сподівається знайти дорогу до Бога, тому тема кохання трактується поетом напрочуд широко, у філософському плані. Любов, згідно з концепцією Б. Чичибабіна, має нагадувати людині про те, що вона має стати подобою Бога. А це зумовлює тісний зв'язок образів ліричного героя і ліричної героїні в поезії Б.Чичибабіна. Вони, на думку поета, є різними іпостасями світу, виявом тих начал, від яких залежить гармонізація дійсності.

Як би не змінювався образ ліричного героя Б. Чичибабіна, у ньому залишається незмінним внутрішнє світло, прагнення до високого смислу, до Вічності. Ліричний герой Б. Чичибабіна наділений усвідомленням великої місії - служіння людям своїм мистецтвом. У цьому Б. Чичибабін є продовжувачем традицій російської та української класики, де утверджувалася місія поета як пророка, духовного поводиря людства.

У дисертації приділено значну увагу художнім засобам створення образу ліричного героя в поезії Б. Чичибабіна. У зображенні вибору позиції людини простежується боротьба мотивів: життя - смерть, відданість - зрада, народолюбство - ненависть, повсякденність - вічність, пекло - рай, німа тиша - гроза. В основі більшості творів Б. Чичибабіна покладено антитетичний принцип світосприйняття ліричного героя („Живу на даче. Жизнь чудна...” - 1966, „Кто - в панике, кто - в ярости...” - 1991, „Мне горько, мне грустно, мне стыдно с людьми…” - 1990 та ін.). Контраст, що є улюбленим прийомом романтиків, у творах Б. Чичибабіна не містить нездоланного протиріччя. Хоча ліричний герой відчуває ворожість довколишнього світу й трагізм свого існування в ньому, утім, він не відмовляється від світу, а сміливо вирушає в стихію буття в пошуках вічного життя. Вихід з протиріч він убачає в зверненні до Бога.

У розділі доведено, що на структурі образу ліричного героя Б.Чичибабіна позначилися не тільки традиції романтизму, але і бароко, і реалізму, і модернізму. На створення образу ліричного героя вплинули ідеї християнства, суфізму, буддизму, російської філософії кінця XIX-XX століття. Образ ліричного героя Б. Чичибабіна ввібрав у себе різноманітні соціальні, історичні, культурні, філософські, релігійні впливи, що дозволило письменникові говорити про проблеми людини й людства в широкому масштабі.

У четвертому розділі „Структура художнього образу” досліджено особливості створення художніх образів у творчості Б. Чичибабіна на різних етапах еволюції митця. Поєднання конкретного й абстрактного, минущого і вічного в художньому образі визначає своєрідність стилю Б. Чичибабіна.

Різновиди художніх образів та особливості їх структури є важливою складовою стилю письменника. У творчості Б. Чичибабіна знаходимо розмаїття художніх образів, які засвідчують обдарування митця і його яскраву індивідуальність.

Можна виділити кілька груп художніх образів у ліриці поета. До першої належать конкретні образи, взяті з повсякденного життя (ліс, тополі, кульбаба, море, ранок, дощ тощо), вони переважають у ранній ліриці письменника. Вони присутні й у віршах зрілого та пізнього періодів, але вже в ранній ліриці Б.Чичибабіна можна помітити, що повсякденні образи наповнюються буттєвим змістом, і ця тенденція значно посилюється в пізній творчості поета.

Друга група образів у ліриці поета - абстрактні (душа, сон, безсоння, час, смерть тощо). Вони є предметом рефлексій ліричного героя. Абстрактні образи нерідко персоніфікуються, ліричний герой вступає з ними в діалог, що дозволяє письменникові розкрити складні екзистенційні проблеми особистості. Абстрактні образи в ліриці Б.Чичибабіна тісно пов'язані із філософськими проблемами людства, вони наповнені актуальним духовним змістом.

Третю групу в ліриці Б.Чичибабіна утворюють архетипічні образи, що є важливими концептами художнього мислення поета. Це такі образи, як дзвін, дорога, коріння, зірка, дім тощо. Ці образи втілюють роздуми поета про вічне, неминуще, що має врятувати людство.

До четвертої групи належать образи зі світу мистецтва (слово, пензель, барва тощо). При цьому особливого значення в ліриці Б. Чичибабіна набуває слово, яке усвідомлюється автором як високе поетичне покликання, служіння Богові й людям, призначення пророка. Образ слова в поезії Б. Чичибабіна має сакральне значення, яке відкривається митцеві поступово, протягом його творчого шляху.

Джерелами для створення художніх образів у поезії Б. Чичибабіна є фольклор, міф, природа, мистецтво, історія, реалії суспільного життя, релігія, автобіографія поета тощо.

У структурі художніх образів Б. Чичибабіна простежується поєднання різних начал - конкретного й абстрактного, земного й небесного, тілесного й духовного тощо. Це свідчить про прагнення письменника всебічно охопити розмаїтий і неосяжний світ у всіх його аспектах.

Прикметною особливістю стилю письменника є те, що його художні образи напрочуд динамічні. До якої б групи вони не належали, образи тяжіють до розвитку й трансформацій як у межах одного вірша, так і протягом творчості поета. Динамізм художніх образів сприяє створенню динамічної картини світу в ліриці Б. Чичибабіна та духовного розвитку ліричного героя. Художні образи Б. Чичибабіна, з одного боку, є результатом емоційних рефлексій, а з іншого - результатом складних медитацій, роздумів про Головне. Чимало художніх образів у ліриці Б.Чичибабіна мають метафізичний зміст, відображають складні світоглядні шукання автора і ліричного героя, пошуки Бога, шляхів одухотворення світу.

Загалом у побудові багатьох художніх образів Б. Чичибабіна, особливо в його зрілій і пізній ліриці, можна простежити нашарування різних смислів: реального, міфопоетичного, християнського, історичного, суспільного, культурного тощо. Яскравим прикладом цього є образи дороги, дзвону, коріння тощо.

Художні образи Б. Чичибабіна співвіднесені автором із категоріями „Вічність”, „Бог”, „Головне”, що особливо виявляється в пізній період творчості митця. Якщо в ранній ліриці художні образи були більше пов'язані з реальним життям, то в подальшому, коли у світогляді поета відбулися значні зміни під впливом різних релігій та філософських учень, художні образи в його творчості набули позачасового змісту.

Великого значення для створення художніх образів у ліриці Б. Чичибабіна мають ремінісценції, алюзії, інтертекстуальність, асоціативні ряди, художній паралелізм та інші засоби.

У п'ятому розділі „Особливості поетичної мови митця” детально проаналізовано такі особливості індивідуального стилю Б. Чичибабіна, як риторичність, метафоричність, публіцистичність, філософічність.

Поетична мова - важлива складова індивідуального стилю письменника. У поетичній мові розкривається його концепція світу, людини й мистецтва. Мова віршів Б.Чичибабіна, безперечно, є свідченням світоглядних та художніх шукань митця, його важкого шляху до Головного.

Організуючим началом лірики Б.Чичибабіна є образ автора. Риси образу автора перебирає на себе й ліричний герой, а картина світу, створена письменником, має підкреслено особистісне забарвлення й відбиток авторських рефлексій. Посилене особистісне начало в поезії Б.Чичибабіна виявляється засобами мови, що рясніє окликами, питальними реченнями, зверненнями тощо.

Поетична мова Б. Чичибабіна раннього періоду відзначається публіцистичністю, декларативністю, гіперболізмом. „Я” ліричного героя невіддільне від „ми”. Категорія „народ” є ключовою для віршів того часу. У ранній ліриці поета порушуються актуальні проблеми доби, що визначають історизм та громадянський пафос творів. Поетична мова ранньої творчості Б.Чичибабіна сповнена емоційності та енергійності. У мові знайшли відбиток романтичні вподобання поета, його захоплення ідеєю перетворення суспільства.

У зрілій та пізній ліриці Б.Чичибабіна темп віршів помітно вповільнюється, а поетичне слово стає задумливим, елегійним. Хоча зв'язок ліричного героя і народу, ліричного героя і часу зберігається, проте на перший план виходить категорія ліричного „я”, а рефлексії ліричного героя й автора набувають здебільшого філософського змісту.

Звернення Б. Чичибабіна до Бога позначилося на поетичній мові письменника. Засоби поетичної виразності набувають сакрального змісту, який, утім, не заперечує й інших смислів (історичного, суспільного, культурного, особистісного тощо). Ліричні твори побудовані у формі молитви, розумових та емоційних медитацій з відповідними лексичними, синтаксичними та фонетичними особливостями. Медитативність - характерна особливість індивідуального стилю Б.Чичибабіна, особливо його пізньої лірики, в якій підбиваються підсумки життєвого шляху поета і шляху всього суспільства, а ширше - дороги людства до Бога.

Метафора в ліриці Б.Чичибабіна має широкий зміст та різноманітні функції. Метафора виражає відчуття письменником свого психічного стану й стану громадянина, що переживає глобальні зміни в рамках країни. З допомогою метафори поет виводить вірші за межі автобіографічного плану, утілюючи метафізичні пошуки.

Характерною рисою індивідуального стилю митця є предикативність, що зумовлює збільшення ролі дієслів і дієслівних форм, а також відповідних синтаксичних конструкцій. Б.Чичибабін розумів слово як особливий вид діяльності, як духовну дію, а це позначилося на стилі його віршів.

Творчість Б.Чичибабіна відзначається відкритістю, щирістю, задушевністю. Думка й почуття у віршах поета максимально оголені, вони висвітлюються автором різнобічно з допомогою різноманітних асоціативних рядів, щоб донести до читачів Головне. Автор завжди розраховує на активне читацьке сприйняття, яке активізує з допомогою специфічних мовних засобів (звернень, питань, окликів тощо).

Категорія „правда” завжди була в основі творчого методу Б.Чичибабіна, а це визначає й особливий стиль поета, який намагається позбавитися фальшу, хибних міфів, розкрити справжнє обличчя дійсності, виявити сутність людських стосунків, утвердити істину. У поетичній мові Б.Чичибабіна переважають прямі емоційні оцінки й характеристики, при цьому особливе стильове навантаження має іронія, яка сприяє викриттю негативних явищ.

Суперечливість світу, складні суспільні й духовні процеси знайшли відбиток у поетичній мові Б. Чичибабіна, де збільшується художнє значення оксиморону, ампліфікації та інших засобів виразності.

Проникнення розмовного стилю в лірику поета привносить із собою питальну інтонацію, яка сприяє створенню ефекту незавершеності рядка, строфи. Характерні для розмовного стилю - емоційна схвильованість оповіді, що виражається в окликах, риторичних питаннях, уривчастому мовленні, позначились на стилі поета. У метричній системі Б.Чичибабіна домінує п'ятистопний ямб.

У поетичній мові віршів Б.Чичибабіна втілюється настанова поета на сповідальність, на діалог із Богом, людством, самим собою. Художнє слово поета, що, крім конкретного, містить чимало інших смислів, стає вираженням поліфонічної доби й водночас складних внутрішніх протиріч автора, який через вагання, розчарування, сумніви йде до істини.

Шостий розділ „Жанрове новаторство Б. Чичибабіна” присвячено дослідженню специфіки та функціонування жанрів у ліриці поета. Творчість Б.Чичибабіна розширює уявлення про ліричні жанри в епоху ХХ століття.

Поетичний світ Б. Чичибабіна - надзвичайно багатогранний, проте складний і трагічний, як і час, в який поет формувався, відбиток якого знаходимо в його жанровій системі. Уже на початку літературного шляху виявилася широчінь інтересів і енергія поета, його здатність не тільки охопити реальні події, а й випробувати себе в різних жанрах. Під пером митця вони зазнавали несподіваних змін та філософської увиразненості. Опір закриттю, плинність жанрової форми, що навіть протягом одного твору може набирати різних ознак, - важлива ознака ліричних жанрів у творчості Б.Чичибабіна. Беручи за основу традиційні жанри, він оновлює їх за рахунок сучасного змісту й оригінальних виражальних засобів, намагаючись висловити в поетичній формі бачення людини й духовний стан світу ХХ століття. У його творчості по-новому зазвучали такі жанри, як ода, елегія, епіталама, станси, билина тощо.

Б. Чичибабін прагнув оновлювати жанри, експериментував, але для нього важливим був не сам спосіб вираження ліричного відчуття, а емоційна сила художнього слова. У час, коли епоха змінювалася несподівано стрімко, він не міг обмежитися тільки традиційними формами, так з'являються вірш-сповідь, вірш-промова, вірш-молитва. Яскравим зразком жанру медитації є поезія Б. Чичибабіна „Сними с меня усталость, матерь Смерть…”. До медитативних поезій, у яких потік свідомості визначається прагненням розібратися в собі, у людях, у певному життєвому явищі, можна віднести більшість поетичних творів письменника. У цих творах, спрямованих углиб осмислюваного явища, автор використовує психологічний паралелізм та контрасти („Больная черепаха...” - 1969, „Верблюд” - 1964, „И вижу зло, и слышу плач...” - 1968). Своєрідною є строфічна й ритмічна організація лірики Б. Чичибабіна. Ознаки традиційних жанрів (метрика, поділ на строфи, розмір тощо) вже не мають великого значення у XX столітті, у тому числі й у поезії Б. Чичибабіна.

Основні теми зумовлюють жанрове мислення митця й укладаються в такі бінарні опозиції: самотність і протест проти жахів дійсності, самопочуття людини в місті і в природі, кохання і складний трагічний час, розпад великої держави і міждержавна ворожнеча, земне буття і пошук Бога. Тема переживання трагедії бездуховності ХХ століття, злочини проти людської особистості, кровопролиття і шлях до гармонії через кохання домінує, а отже, є основною й твірною. Через неї і довкола неї розгортається драма і трагедія Б.Чичибабіна й відповідно -- тематичний спектр його поетичного світу. З розвитком світогляду поета в його творчості викристалізувалися теми самотності й кохання, що протистояли піднесеній патетиці століття і стали лейтмотивами творчих пошуків митця.

Особливу увагу в даному розділі приділено сонету як домінантному жанру лірики Б. Чичибабіна („82 сонета и 28 стихотворений о любви” - 1994). Сонети Б. Чичибабіна пройняті глибокими роздумами про людину, мистецтво, життя, смерть, землю, народ, кохання. Вони сповнені гуманістичного змісту, віри в можливості особистості одухотворити дійсність силою поезії. Б. Чичибабін оновлює жанр сонета, надаючи йому надзвичайної гнучкості й пластичності. Його сонети звучать то трагічно, то пристрасно, то піднесено, то викривально. Їхня ритмомелодика змінюється відповідно до тем і мотивів. Поет пристосовує жанрову структуру сонета для вираження філософських ідей, тому його сонети можна назвати філософськими.

Синтез філософічності та ліризму сприяв розширенню змісту ліричних жанрів у творчості Б.Чичибабіна, універсалізації проблематики, новаціям у галузі поетики. Творчий шлях Б. Чичибабіна - це постійний жанрово-стильовий пошук. Обрані поетом жанри резонували до соціальних, історичних та духовних випробувань ХХ століття.

У висновках узагальнено результати дослідження, визначено характерні особливості стилю Б.Чичибабіна, динаміку індивідуального стилю митця в контексті стильових тенденцій доби, його внесок у розвиток ліричних жанрів ХХ століття.

Літературний рух у XX столітті визначає розвиток індивідуальних стилів, що призвело до кардинальної перебудови всіх родів літератури, у тому числі й лірики. Однак індивідуальні стилі митців формувалися не у відриві від традиції, а у взаємодії з тенденціями минулих епох, що стало потужним імпульсом для розвитку індивідуальних стилів. Це засвідчує творчість видатного російського поета Б. Чичибабіна.

На художній картині світу Б.Чичибабіна позначилося захоплення філософією та релігіями світу (християнство, буддизм тощо). Особливе місце в картині світу, створеній митцем, посідає категорія Бог, що є ключовою для розуміння концепції поета. Ця категорія визначає провідні теми творчості Б.Чичибабіна: пошук шляхів до Бога, навернення людства до Божих заповідей, відкриття Бога в собі та у світі тощо. Центральною проблемою лірики Б.Чичибабіна, що постає із середини 1960-х років, є проблема відповідності життя людини та людства до задуму Бога. У зв'язку з цим Б.Чичибабін розглядає свою поезію як особливу рятівну місію. Слово, на думку митця, має нести духовне світло, сприяти духовному прозрінню людей, повертати їх до добра й до Бога.

На картині світу, що сформувалася у творчості Б.Чичибабіна, позначився тісний зв'язок письменника з Україною, зокрема з „філософією серця” Г. Сковороди, а також з художнім досвідом українських письменників, передусім Т.Шевченка. З української літератури й культури Б. Чичибабін черпає особливу задушевність, ліризм, демократизм. Використання здобутків української літератури та фольклору збагатило індивідуальний стиль Б. Чичибабіна.

Художня картина світу Б. Чичибабіна мінялася з плином часу. Якщо в ранній ліриці вона була більш-менш цілісною, а цілісність визначалася характером ліричного героя, юного й романтичного, який вірив у силу гуманістичної ідеї, у можливість перетворення світу, то в зрілій і пізній ліриці картина світу в ліриці Б. Чичибабіна відзначається суперечливістю складного часу й тих духовних протиріч, які переживає письменник і все його покоління. Утім, хоча картина світу в зрілій і пізній ліриці митця втрачає цілісність у історичному й соціальному аспектах, проте вона набуває вертикального спрямування (до Бога) у філософському та інтимному аспектах. Згідно з концепцією митця, повернути втрачену гармонію світові можливо, якщо людство звернеться до Головного, до Бога.

Стильовою домінантою створеної Б.Чичибабіним картини світу є динамізм, який виявляється на різних рівнях: тематичному, мотивному, сюжетно-композиційному, образному, а також на рівні окремих поетичних прийомів. Ліричний герой Б. Чичибабіна здійснює свої подорожі в широкому й розмаїтому світі. Але географічним виміром не обмежується рух ліричного героя письменника. Герой Б.Чичибабіна йде важкими шляхами здобуття істини, його духовні мандри зумовлюють і його внутрішній розвиток, і розвиток картини світу поета. Образи руху (річки, моря, зміни пори року тощо) відображають гостре відчуття митцем швидкоплинності часу, якому він прагне надати високого змісту.

Структуротворчим началом лірики Б. Чичибабіна є автобіографізм. Проте повної тотожності між ліричним героєм та автором у ліриці Б. Чичибабіна немає. Між автором і героєм хоча і є певні точки дотику, їх думки та емоції можуть перехрещуватися, але разом з тим між ними триває напружений діалог, який перетворюється на діалог письменника із самим собою, зі своїм часом, народом, історією, культурою. Діалогізм пошуку істини - стильова домінанта лірики Б.Чичибабіна, яка визначає медитативність його поезії. Вихід за межі автобіографічного в широкий філософський, історичний, соціальний і культурний простір, осмислення глобальних питань буття як особистісних, як таких, що є умовою для існування людини, є характерною особливістю індивідуального стилю Б. Чичибабіна.

Ліричний герой вміщує в собі не тільки досвід свого часу, але й інших поколінь, культур, історичних епох. Він є представником свого народу й водночас виражає гуманістичні прагнення інших народів. У такий спосіб поет значно розширює художній простір і художній час своєї лірики, він здобуває можливість вести розмову про актуальні проблеми другої половини XX століття в широкому історико-культурному й філософському контексті. А звідси теми, мотиви й образи в поезії Б.Чичибабіна мають неоднозначне звучання, їх можна розглядати в різних площинах (часовій, соціальній, культурній, філософській тощо).

Поєднання конкретного й абстрактного простежується в поезії Б.Чичибабіна протягом різних етапів творчості письменника. При всій своїй конкретності й історичній обумовленості лірика Б.Чичибабіна може бути названа й філософською, інтелектуальною, оскільки рух думки в поєднанні з безпосереднім відчуттям визначає рух образів і сюжету у творах поета.

Філософська спрямованість зумовлює специфічні стильові особливості лірики Б.Чичибабіна: риторичність, тяжіння до афористичності, філософських сентенцій (як правило, в останній строфі віршів), максимальне оголення ідеї тощо.

Філософський зміст поезії Б. Чичибабіна допомагають втілити й концепти, що були усталеними для всієї творчості митця: Бог, Вічність, душа, народ, любов. Вони формують тематичні й проблемні „вузли” творів, визначають шукання ліричного героя й автора.

Поезії митця притаманне прийняття буття з його світлими й трагічними сторонами. Б. Чичибабін розкрив драматизм життя: знеособлення людини під впливом насильства, втрату свободи, порушення справедливості, моральну деградацію суспільства тощо. Однак письменник ніколи не відокремлював себе від дійсності й життя свого народу. Разом з тим у поезії Б.Чичибабіна відчутне світло високого ідеалу, надія письменника на оновлення світу та його духовне відродження. Контрастність - визначальна риса індивідуального стилю Б. Чичибабіна. Поруч із темними боками життя в його поезії присутнє світло піднесеного кохання й високі поривання ліричного героя й автора до Бога, вічності, гармонії. Вірші Б. Чичибабіна є зразком поєднання спільного й особистісного, громадянського і приватного, всезагального й інтимного задля провідної мети - відродження духовності. Ліричний герой Б.Чичибабіна втілює ідею перемоги над смертю силою мистецтва, силою духу.

Структура художнього образу в ліриці Б. Чичибабіна є складною і зумовлена концепцією світу письменника, що розвивалася протягом його творчого шляху. У ранній ліриці Б. Чичибабіна переважають прості й конкретні образи, взяті із повсякденного життя. Проте навіть у ранній ліриці помітним є прихований другий план образів, що з плином часу стає більш значущим та конкретним. У зрілій та пізній ліриці Б. Чичибабіна широкого філософського змісту набувають такі образи, як тополя, кульбаба, сніг, зірка тощо. У зв'язку з цим значно збільшується функція підтексту, що дає поштовх думкам та почуттям читачів.

Особливістю поетичної мови Б. Чичибабіна є її простота, доступність для широкого загалу, демократизм, орієнтація на всіх і кожного, але це не означає спрощеності. Розуміючи свою місію як місію пророка, духовного поводиря людства, Б.Чичибабін намагається донести ідею зрозумілими словесними засобами, прагне ясності й прозорості смислу.

Як показало дослідження, творчість Б. Чичибабіна розширює уявлення про ліричні жанри в епоху XX століття. Поет використовував традиційні жанри (ода, елегія, станси тощо), які набули в нього нового жанрового змісту і форми. У поезії письменника актуалізовані такі характерні для XIX і XX століть жанри, як вірш-медитація, вірш-роздум тощо. Водночас поет запроваджує й нові жанри лірики (вірш-сповідь, вірш-промова, вірш-щоденник, вірш-молитва). Ліричні жанри у творчості Б. Чичибабіна не є застиглими субстанціями, вони активно взаємодіють між собою. Міжжанрова (взаємодія різних жанрів, поєднання різних жанрових особливостей в одному вірші) і міжродова (поєднання лірики й епосу, лірики і драми) дифузія є характерною особливістю творів письменника. Крім того, на жанрах у творчості Б.Чичибабіна позначилося й захоплення іншими видами мистецтва (живописом, музикою), а також релігійними та філософськими вченнями.