Поетика імені у творчості Томаса Гарді (уессекський цикл романів)

Архетипний мотив зради й образ Іуди в Гарді обігрується глибоко й різнопланово. Джуд зраджує свою малу батьківщину, відмовляється від села, прагнучи потрапити в місто. Але Уессекс не відпускає його, не прощає зради, яка обертається проти самого героя. Він так і не став ученим, не досяг заповітної мрії. Використання алюзійно насиченого біблійними ремінісценціями антропоніма Іуда у творі тісно пов'язане зі ставленням Гарді до релігії. У останньому романі з усією повнотою втілене усвідомлення письменником «загибелі богів», що обумовлює особливий песимізм, пронизаний трагічним світовідчуттям. «Незамутнені» принципи світобудови автор шукає у язичництві, античності, оскільки християнство дискредитоване людиною, її трактуванням віровчення. І хоча навряд чи можна говорити про повне заперечення Томасом Гарді християнства, письменник показує недосконалість людської природи у контексті християнства, демонструє нездатність людини зрозуміти й вирішити проблему зла. Сучасне Т. Гарді суспільство хибно витлумачує поняття християнства: внутрішня розбещеність приховується під зовнішньою доброчесністю, слабкість духу шукає підтримки в біблійних текстах, у буквальному тлумаченні принципів християнства. Не випадково епіграфом до цього роману Гарді є слова, взяті з Євангелія: «Буква вбиває». Повна цитата: «...бути служителями Нового Заповіту, не букви, а Духу, - бо буква вбиває, а Дух оживляє» (Друге послання до коринфян, розд. 3).

«Помутніння» характеру Джуда пов'язане з особливим «помутнілим» (obscure) баченням письменників «межі століть». У Гарді воно виражене через прізвисько героя, яке згадується лише в назві роману - The Obscure. Важливу роль у семантичній наповненості образу героя відіграє зв'язок прізвиська «the obscure» з алюзійним значенням імені «Джуд». Сприймаючи прокляття суспільства, він розуміє, «якою ж жалюгідною пародією на Христа він є». Блукаючи в пітьмі, наприкінці свого життя він знаходить світло.

У романі присутні два центральні жіночі персонажі, які «супроводжують» Джуда протягом усього розвитку сюжету: Сью Брайдхед і Арабелла Донн. Протилежні характери героїнь мовби втілюють і саму його суперечливу сутність: тяжіння до піднесеного, сакрального (Сью), і підпорядкованість низьким тваринним інстинктам (Арабелла). Ідея «взаємодії» двох різних начал, «розщеплення» особистості на «чисті» складники характерна для письменників «межі століть» - доктор Джекілл і містер Хайд у Р. Л. Стівенсона, Доріан Грей і його портрет у О. Уайльда, де такий механізм роздвоєння образу реалізується буквально.

Як розділене й розмежоване внутрішнє «Я» головного героя, так Сью і Арабелла абсолютно полярні одна одній. Але, будучи нерозривно пов'язані з Джудом, вони все ж становлять частину єдиного цілого. Діалектика їх функціонування у романі, поряд з іншими проблемами, які порушує Гарді, втілюється і розкривається через їхні імена.

Антропонім Сью Брайдхед (Sue Brіdehead) був так акцентований письменником: «у мертовному світлі ранку Сью більше ніж коли-небудь нагадувала лілію, що, власне, й означає її ім'я». Критики (Л. Бьорк, М. Урнов) відзначають, що образ Сью був створений за схожістю з кузиною Гарді Трайфеною Спаркс. Письменник був таємно заручений з нею, і їх “роман” тривав протягом п'яти років. Зазначимо, що етимологія імені Трайфена (Трифена) - «витончена», вона перегукується з семантичними конотаціями імені й образу героїні.

Ім'я головного героя стає центроутворюючим в антропонімічній вертикалі роману й концентрує в собі всю сюжетно-поетичну, конфліктно-проблематичну лінію твору. Імена інших персонажів лише додатково висвітлюють той чи інший бік уже заданої опозиції.

У Висновках містяться підсумки здійсненого дослідження. Вивчення феномену імені у творах Гарді переконує у тому, що ім'я як символ образу максимально концентрує в собі всі його смислові навантаження. Художнє слово Гарді слугує доказом того, що творче бачення письменника містить багато ознак онтологічних зрушень «межі століть» і частково прояснює буття англійської провінції. У творах Гарді наявні певні слова-коди: «дерево», «дуб», «земля», «поле», «птах», «Егдонське пустище», “верес” і т.п., які виражають специфіку світобачення Гарді. Практично всі вони зашифровані, закодовані в іменах головних і другорядних героїв, цими кодами розпочинається або закінчується більшість романів «уессекського циклу», які традиційно розглядаються у контексті еволюції творчості письменника. Це чітко проглядається передусім у назвах творів: спочатку вони мають загальний характер, підкреслюють колективність, однорідність персонажів, а надалі конкретизуються, персоналізуються: мер Кестербріджа, Тесс із роду д'Ербервіллів, Джуд Непомітний. Власне ім'я набуває особливої семантичної наповненості з виокремленням характеру із загального хору персонажів. Якщо в перших творах імена гармонійні й однорідні, являють собою єдине ціле, то у пізніх творах вони виражають конфлікт героя з зовнішнім і внутрішнім світом.

У Гарді немає простих, однозначних імен: у кожному наявне певне дискусійне поле, де різні лінгвістичні значення і відтінки переплітаються і взаємодіють одне з одним. Ім'я містить величезний потік інформації, концентрує проблеми, конфлікти, перипетії цілого твору. Семантика імені допомагає зрозуміти повороти сюжету. Залежно від ситуації автор уживає або повне ім'я, або його дериват, або зменшено-пестливий варіант, і кожен з них несе певний конотаційний відтінок. Ім'я - один з ключових елементів поетики роману, який виявляє найбільш яскраві риси образу з точки зору гармонійності або конфліктності його внутрішнього стану, уточнює позицію героя у вертикалі твору.

Антропонімікон романів Гарді втілює проблеми, які хвилюють письменника: місто - село, патріархальність - цивілізація, мораль - релігія, християнство - язичництво. Своєрідність їх авторського осмислення підкреслена розмаїттям прийомів: розширенням семантичного поля через алюзії, ремінісценції, коментарі, плутанину імен; використанням яскравих давньозаповітних імен у поєднанні з англосаксонськими прізвищами.

ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ І ПРАКТИЧНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДИСЕРТАЦІЇ ВИСВІТЛЕНО У ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Невструева А. А. Поэтика имени главного героя в романе Т. Гарди «Джуд Незаметный» // Від Бароко до Постмодернізму: Зб. наук. пр. - Д.: Вид-во ДНУ, 2000. - Вип. 4. - С. 63-68.

2. Невструева А. А. Своеобразие имени «Габриэль Оук» в романе Т. Гарди «Вдали от обезумевшей толпы» // Вісн. Дніпропетр. ун-ту. Літературознавство. Журналістика. - Д.: Вид-во ДНУ, 2003. - Вип. 6. - С. 230-233.

3. Невструева А. А. Художественная функция имени в романе Т. Гарди «Тэсс из рода д'Эрбервиллей» // Вісн. Дніпропетр. ун-ту. Літературознавство. Журналістика. - Д.: Вид-во ДНУ, 2005. - Вип. 7. - С. 121-125.

4. Невструева А. А. Поэтика имени «Энджел Клэр» в романе Т. Гарди «Тэсс из рода д'Эрбервиллей» // Наук. зап. Харків. нац. ун-ту ім. Г.С. Сковороди. Сер. Літературознавство. - Х.: ППВ «Нове слово», 2005. - Вип. 2 (42). - С. 45-49.

5. Невструева А. А. Художественная функция имени в романе Т. Гарди «В краю лесов» // Наук. зап. Харків. нац. ун-ту ім. Г.С. Сковороди. Сер. Літературознавство. - Х.: ППВ «Нове слово», 2006. - Вип. 4 (48). - Ч. 1. - С. 118-124.

6. Невструева А. А. Художественная функция женских имен в романе Т. Гарди «Вдали от обезумевшей толпы» // Наук. зап. Харків. нац. ун-ту ім. Г.С. Сковороди. Сер. Літературознавство. - Х.: ППВ «Нове слово», 2006. - Вип. 2 (46). - Ч. 2. - С. 45-50.

7. Невструева А. А. Художественное своеобразие имени главной героини в романе Т. Гарди «Возвращение на родину» // Вісн. Дніпропетр. ун-ту. Літературознавство. Журналістика. - Д.: Вид-во ДНУ, 2006. - Вип. 8. - С. 259-262.

8. Невструева А. А. Поэтика художественного слова в контексте лингвистического поворота на рубеже ХІХ-ХХ вв. // Вісн. Дніпропетр. ун-ту. Літературознавство. Журналістика. - Д.: Вид-во ДНУ, 2007. - Вип. 1. - С. 146-150.

Размещено на Allbest.ru