Художня деталь у дитячих творах Михайла Коцюбинського

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди

Кафедра української та світової літератури

Реферат

з теми: «Художня деталь у дитячих творах Михайла Коцюбинського»

Виконала Стасовська Дар'я Станіславівна

Науковий керівник Мельників Ростислав Володимирович

Харків 2012

Зміст

Вступ

1. М. Коцюбинський у літературознавчих студіях

2. Функція художньої деталі в оповіданнях М. Коцюбинського

Висновок

Список літератури

Вступ

Михайло Коцюбинський - великий письменник-гуманіст, психолог, для якого життєвий матеріал слугував тлом для виявлення винятково індивідуалістичного світу творця. Чи не найкраще йому вдалося зобразити в своїх творах величаву і по-особливому трагічну самотність людської душі серед безмежної, загадкової та гармонійної природи. Михайла Коцюбинського називали сонцепоклонником. Висока художність, вражаюче багатство, світло, простота думки немов пронизують читача життєдайним сонячним промінням, звеличуючи й наснажуючи для добра і творення. Повісті, оповідання та новели М. Коцюбинського яскраво відтворюють активні пошуки нових форм художнього вираження, якими характеризувався літературний процес на межі 19-20 століть, а саме: елементи декадентства, символізму, неоромантизму, - усього того, що за аналогією з німецькою та польською літературою дістало назву модернізму [3;3].Коцюбинський посідає одне з провідних місць в українській літературі. Він написав чимало творів, як для дорослих так і для дітей, крім письменництва він ще мав педагогічний досвід.

Подана робота має таку структуру: вступ, в якому коротко подано основний зміст роботи, її завдання та мета; перший розділ - в ньому подані основні віхи творчості Михайла Михайловича Коцюбинського, найцікавіші сторінки життя, дослідники письменника, які захоплювалися його творчістю, та короткий аналіз досліджуваних творів.

У другому розділі подано конкретніше визначення художньої деталі, її функції у творах, класифікація і види деталей, яке місце художня деталь займає у дитячих творах автора, як густо письменник користувався цим літературним прийомом, і головне ми дізнаємося яка різниця між подробицею і деталлю тощо.

Предмет дослідження є художня деталь

Об'єкт дослідження - дитячі оповідання письменника

Мета і завдання: поглибити знання про художню деталь, навчитися самостійно виявляти її в тексті, пояснити яку ж функцію вона виконує у творах.

Методи дослідження: біографічний, описовий.

Практичне значення: знання про художню деталь у літературознавстві може слугувати стержнем для вчителя української літератури при аналізі творів. За допомогою художньої деталі можна пояснити основну ідею твору, його задум, та хід думок автора.

До шкільної програми заслужено відносять три оповідання Коцюбинського «Харитя», «Ялинка», «Маленький грішник». Прочитавши їх, краще розуміємо справедливість оцінки, даної українському письменникові Горьким: «В світі ідеї краси та добра - писав Горький у статті «М. М. Коцюбинський», - він «своя» людина, рідна людина, і з першої зустрічі він будить жадобу бачити його якнайчастіше, говорити з ним більше… Він якось особливо близький до хорошого, і в ньому кипить органічна гидливість до поганого. В нього тонко розвинена естетична чуйність до доброго, він любить добро любов'ю художника , в ньому живе почуття громадянина, якому глибоко і всебічно зрозуміло культурне значення, історична вартість добра» [1]. І справді в цих оповіданнях Коцюбинський розглядає дитину не лише в певних життєвих ситуаціях, а й заглиблюється у її внутрішній світ. А тому, що він «якось особливо близький до хорошого», то бачить там тільки гарне. Навіть Дмитрика він назвав «маленьким грішником», бо то не зла дитина, просто надто сильними є його пориви до щасливого, веселого дитинства, які ще не вміє гамувати. Доброту Дмитрика ми бачимо всюди: це те, як йому жаль неньки, що тяжко працює, навіть ті пестливі слова, які автор використовує при описі Дмитрика (голівка, картузик). За допомогою цих деталей нам жаль стає хлопчика і ми ні трохи його не засуджуємо.

Оповіданням «Харитя» захоплювався Панас Мирний: «У такій невеличкій приповістці ще такого багато сказано! Чистою, як кринична вода, народною мовою; яскравим, як сонячний промінь малюнком; невеличкими, домірними нарисами, що розгортають перед очима велику - безмірно велику - картину людського горя, краси світової, виявляють безодню глибину думок, таємні поривання душі, забої невеличкого серця!.. Та так тільки справжній художник зможе писати!» [6;431]. І в цьому творі автор зумів передати психологічний стан героїні за допомогою психологічних деталей про які йтиметься нижче. Як ми бачимо, Михайло Коцюбинський досить таки часто використовував у своїх творах художню деталь. Дослідники також цікавились художнім стилем письменника. Наприклад, М. О. Костенко писав: «спостереження за стилем Коцюбинського дають підстави твердити, що письменник йшов до все більшої сконцентрованості художніх засобів, щедро користуючись асоціативною силою лаконічної художньої деталі» [9;131].

Отже, можна зробити висновок, що Михайло Коцюбинський був відомим не тільки на території України, а й Росії, навіть така знаменита постать, як Максим Горький захоплювався ним. А щодо деталі, то ми вже зараз можемо зробити висновок, що письменник досить щедро користувався даним художнім прийомом.

коцюбинський художній деталь дитячий

1. М. Коцюбинський у літературознавчих студіях

Досліджуючи творчість письменника, не можна оминути його біографію.

Михайло Михайлович Коцюбинський народився 17 вересня 1864 р. в м. Вінниця в сім'ї дрібного урядовця. Початкову освіту дістав в Барській школі; протягом 1876-1880 рр. навчався в Шаргородській духовній семінарії. Мріям Коцюбинського про гімназію та університет через складні родинні й матеріальні обставини здійснитись не судилося; брак систематичних знань довелось надолужувати за допомогою самоосвіти. Письменник цікавився громадянським життям, захопився ідеями народовольців, за участь у нелегальному русі потрапив під поліційний нагляд [8;383]. У 1891 році Коцюбинський склав іспити при Вінницькому реальному училищі й одержав посвідчення народного вчителя. Вчителював в селі Лопанці на Вінниччині, знайомив селян із забороненими книжками [3;5]. У Лопанцях Коцюбинський глибоко вивчає побут селян, веде серед них культурно-освітню роботу, записує усну народну творчість. Тут він пише твори «Харитя» (1891), «На віру» (1891), «Ялинка» (1891), «П'ятизлотник» (1891), «Завидющий брат» (1892).

Аналіз їх переконливо показує, що лопатинський період життя Коцюбинського мав велике значення для вдосконалення художньої майстерності його, відіграв важливу роль у розвитку поглядів письменника. Коцюбинський збагатив свою мову, знайшов нові оригінальні теми для своїх нових творів» [4;13].

Останні роки життя письменника позначені різким погіршенням здоров'я, загостренням хвороби серця. З 1909 по 1912 рік Михайло Коцюбинський тричі відвідує Італію, куди виїжджає на лікування. Повертаючись в Україну Михайло Михайлович, заїхав на Буковину в село Криворівня, де збирав матеріал для нової повісті. Враження від знайомства з побутом, людьми, мовою, традиціями цієї землі, заворожили його. Він їх увічнив у чудовому творі «Тіні забутих предків» (1911 р.). Це були останні світлі й щасливі дні його життя, яке невпинно знесилювалося підступною недугою. Йому не допомагає лікування в університетській клініці Києва, і 25 квітня 1913 року полум'яне серце неповторного майстра слова перестало битися. Поховано Михайла Михайловича Коцюбинського на Болдиній горі в Чернігові, в гаю Троїцького монастиря над Десною, де він так любив відпочивати, милуючись красою Придесення [3;7].

Високохудожні і правдиві дитячі оповідання Коцюбинського «Харитя», «Ялинка», «Маленький грішник» давно вже стали хрестоматійними. Своїм ідейним спрямуванням вони перекликаються з віршем Лесі Українки «Колискова» та новелою Панаса Мирного «Морозенко». В цих творах письменник реалістично змалював безрадісне та тяжке життя дітей сільської та міської бідноти. Вже тут чітко дає себе відчути нахил Коцюбинського до психологічного аналізу, що потім перетворюється в одну з основних рис його художньої манери.

Тяжке дитинство маленької Хариті, героїні однойменного оповідання. В бідну селянську сім'ю приходить одне горе за другим. Не з добра помер батько. Потім важко захворіла мати. Становище так, що позбавляє восьмирічну дівчинку всяких дитячих радощів, примушує її думати й працювати за дорослого. Вся хатня робота, догляд за хворою матір'ю впали на голову й руки Хариті. Вона приваблює читача ставленням до хворої матері; чутливістю, працьовитістю, своїми переживаннями. Ось, яку оцінку Панас Мирний дав Коцюбинському у листі «Один мій знайомий - писав Панас Мирний у листі до Коцюбинського - маючи думку видати книжку про «дівочу долю», як вона вимальовується у різних наших письмовців, дав мені подивитися свою працю. Придивляючись, я перше всього наткнувся на Вашу «Харитю». Прочитав я її, та й не стямився!.. У такій невеличкій приповісті та такого багато сказано! Та як сказано? Чистою, як кринична вода, народною мовою; яскравим, як сонячний промінь, малюнком; невеличкими домірними нарисами, що розгортують перед очима велику - безмірно велику - картину людського горя, краси світової, виявляють безодню глибину думок, таємниці поривання душі, забої невеличкого серця!.. та так тільки справжній художник зможе писати » [7;377-378].

В оповіданні «Ялинка» письменник показав, що свято несло радість, тільки не в бідну селянську хату. Батько Василька Яким в передсвятковий вечір сушить собі голову тим, що немає за що викупити в шевця чоботи своєї дружини. І ось «щасливий» випадок вже, здавалось, врятував становище. Два дні не може знайти чоловік для панських дітей гарної ялинки. Нарешті йому сподобалась ялинка, що росла в садочку Якима. Батько змушений продати ялинку, незважаючи навіть на те, що він подарував її синові за успіхи в навчанні. Одержавши завдаток, Василь зрубав ялинку і наказав Василькові відвезти її у місто панам. Довезти ялинку не довелось: сани в дорозі зламались, Василько заблудивсь і ледве врятувався від смерті.

Василько і Харитя відзначаються своєю чутливістю до горя, раннім гірким досвідом життя, що привчило їх тамувати в собі свої радощі й бажання.

Серед творів Коцюбинського також особливе місце займає оповідання «Маленький грішник», що виділяється, перш за все вибором теми: це єдиний твір письменника, в якому змальовано життя знедолених дітей міста. Крім того, в цьому оповіданні яскраво виявилась одна з особливостей стилю: письменник знаходить надзвичайно вдалі. Життєво правдиві деталі для психологічної характеристики героїв.

Головний герой твору Дмитрик - життєрадісний, допитливий, з добрим серцем, чистою душею хлопчик. Живе він разом зі своєю матір'ю «в душній низькій хаті, що по самі вікна влізла в землю». Ярина терпить з своїм сином злидні. Вона - «слаба не слаба - цілий день мусить носити воду, заробляти на хліб». Про нужденне життя цієї трудівниці свідчать і одяг її сина: «На Дмитрикові була стара материна юпка, рудої барви з клаптиками вати, що висіли крізь дірки з пошарпаної одежини; довгі рукава теліпались нижче рук, заважали йому. Русяву голівку прикривав старенький картузик з одірваним козирком» [5;76]. Мати ходила на поденщину, а Дмитрика залишала в непривітній хатинці і наказувала не виходити надвір. Але він не міг всидіти, його вабило на сонячну вулицю, до дітвори. Серце його постійно бентежать суперечливі почуття. Хлопчик не хотів іти всупереч волі матері. Та «се тепло, ся немов весняна днина серед зими вабили Дмитрика, тягли його в далечінь, на волю…».

Дмитрик часто залишав похмурі стіни кімнати, зникав на вулиці. А незабаром в противагу своїм бажанням він робив все. Чому його навчив безпритульний Гаврилко: жебрачив, крав, палив цигарки, відчуваючи, що погано чинить, але порочні обставини життя сильніші над волю дитини.

Для розкриття характеру свого героя письменник використовує пейзаж. На початку оповідання картина чудового зимового ранку є контрастом до тяжких умов, в яких живе хлопчик з матір'ю. Дмитрикові було сумно, коли захворіла мама. Але як тільки він опинився за порогом хати , настрій його, попередні думки змінились. Причиною цього був хороший погідний день: «Сонечко гріло… небо синіло в високості, чисте, безхмаре, струмочки жебоніли щось межи собою, по снігу плигали жовтобрюшки та снігурі».

Дмитрик - натура тонка, вразлива. Смерть матері сильно потрясла його. І хоч жахливі умови життя поклали глибокі травми на його душу, але читач вірить, що Дмитрик не повернеться більш на шлях Гаврилка, бо він починає усвідомлювати всю згубність цього шляху; він буде чесною, працьовитою людиною.

В оповіданні «Маленький грішник» Коцюбинський виступає, як письменник народолюб , як живописець душ дітей міського пролетаріату.

Отже, як ми вже побачили, у дитячих оповіданнях Михайло Коцюбинський прагнув якнайглибше розкрити психологічний стан маленьких героїв. І йому це вдалося зробити за допомогою деталей. Говорячи про літературну деталь, ми повинні дати їй визначення. Таким чином

Художня деталь -- це засіб словесного та малярського мистецтва, якому властива особлива змістова наповненість, символічна зарядженість, важлива композиційна та характерологічна функція. Через деталь значною мірою виявляється спосіб художнього мислення митця, його здатність вихопити з-поміж безлічі речей чи явищ таке, що у сконцентрованому, спресованому вигляді економно і з великою експресивністю дає змогу виразити авторську ідею твору.

Художня деталь з'являться часто внаслідок інтуїтивного імпульсу, як осяяння, навколо неї нерідко «організовується» уся будова твору. В одних випадках художня деталь може набирати характеру символу, в інших -- бути деталлю-штрихом. У тексті цей спосіб мислення матеріалізується в речових, портретних, пейзажних, інтер'єрних деталях. Художня деталь може надавати особливого забарвлення мовленню персонажа тощо.

Художня деталь буває як наскрізною (повторюваною) у творі, так і одномоментною, але в кожному разі вона має в собі прихований сенс, підтекст, може викликати широкий спектр асоціацій, здатна замінити собою розлогий опис, авторську характеристику, міркування, цілий епізод тощо [10].

Є принципова різниця між подробицею і деталлю. Про це говорить Є. Добін у статті «Деталь і подробиці»: «точно кажучи деталь і подробиця - не одне й теж. Подробиці впливають в сукупності… Деталь, навпаки, тяжіє до одиничності. Вона замінює ряд подробиць… Подробиця вражає в ряді інших. Деталь виділена крупним планом. Вона намагається зупинити читача, прикувати на мить особливу його увагу… Деталь - це стиль. Вона пов'язана з світосприйманням художника. І несе нерідко велике ідейне навантаження. У деталі більше ємність ніж у подробиці… Деталь - концентрована «інтенсивна» . Вона - результат найсуворішого відбору». Не можна не приєднатися до погляду Є. Добіна. Справді, деталь - це акцентована подробиця, яка володіє певною сталістю, відносною самостійністю.

2. Функція художньої деталі в оповіданнях М. Коцюбинського

У поданій дослідницькій роботі ми розглянемо функції деталей у таких дитячих творах, як вірш («Наша хатка»), казки («Про двох цапків», «Дві кізочки», «Завидющий брат», «Десять робітників», «Івасик і Тарасик», «Чого ж вони зраділи?»), оповідання («Харитя», «Ялинка», «Маленький грішник»), біографічне оповідання («Нюренберзьке яйце»).

Наприклад, оповідання «Маленький грішник» багате на різнобічні деталі: речові, пейзажні, психологічні. Ось речова художня деталь -- «козик» -- ніж, на придбання якого витратив Дмитрик гроші, що їх дала йому хвора мама на хліб. Цей козик міг би загубитися у тексті серед назв інших речей, коли б автор не поклав його на лікарняний столик поряд із ліжком, на якому лежить фізично й морально травмований восьмилітній Дмитрик. У заключному епізоді оцей «козик» на столику серед пляшечок з ліками нагадує хлопчикові про його вину (мати померла, поки він бігав, розважався на вулиці, ночував у чужих людей). Саме у цій речовій деталі сконцентровано «гріх», провину, муки сумління, саме тому й назва оповідання -- «Маленький грішник». «Козик» з'являвся у тексті декілька разів, але без появи його на столику він не піднявся б до рівня художньої деталі, що конденсує у цьому випадку трагізм ситуації.

Також в цьому творі автор використовує речові наскрізні деталі,тобто ті які у творі з'являються декілька разів, повторюються. Наприклад, оповідач описує одяг Дмитрика, щоб передати читачеві убогість хлопчика «На Дмитрикові була стара руда материна юпка з клаптиками вати, що висіли скрізь дірки з пошарпаної одежини,довгі рукава теліпались вище рук, заважали йому. Русяву голівку прикривав старенький картузик з одірваним козирком», другого разу згадується і навіть наголошується на убогому одязі героя, коли Гаврилко говорить: «Оце вигадав! Сказано: мале -- дурне! Мені ніхто не дасть,бо я вже великий, мені вже десять літ, та й свита на мені ціла, не така, як твоя юпка…» . І вже в кінці з'являються знову елементи одягу, коли хлопчик дізнався про смерть матері, але тут ця деталь служить вже не для того щоб показати бідність хлопчика, а щоб більше розчулити читача, ця деталь з речової перетворюється на психологічну: «Він давно вже загубив свого картузика, декілька разів падав на слизькій дорозі, поли з рудої юпки, мов крила, мають за ним від прудкого бігу…».

Крім того, автор скористався ще інтер'єрною деталлю, яка допомогла окреслити соціальне становище персонажів: «Дмитрик ... вискочив з душної низенької хати, що по самі вікна влізла в землю».

Також в цьому оповіданні можна ще виділити пейзажну деталь. На початку твору описує погоду яка стояла на вулиці: «Сонечко підбилося вже височенько і пригрівало. Сніг так блищав, що Дмитрик не міг на нього дивитись і кліпав очима. Була відлига, з стріх капало, з горбка збігало, мов весною, струмочки талої води, горобці весело цвірінькали, жидівські кози никали по майдані…». Автор міг би просто написати, що була відлига, але для того щоб яскравіше передати всю картину він додає «з стріх капало, з горбка збігало,мов весною, струмочки талої води, горобці весело цвірінькали…», так само до яскравого снігу автор дописує «що Дмитрик не міг на нього дивитись і кліпав очима».

А ось ще одна деталь, яка розкриває з одного боку тонку і чутливу натуру Дмитрика, а з іншого боку показує, що він звичайний життєрадісний, безтурботний і сповнений дитячими думками маленький хлопчик: «Дмитрикові на хвилинку жаль стало неньки, що - слаба не слаба - увесь день мусить носити воду, заробляти на хліб. Та не така була погода, щоб смуток затримався в його серці. Все навкруги було таке радісне, веселе, що з пам'яті Дмитрикової вилетіли десь і мати, й наказ її сидіти вдома, він не помітив, як самі ноги, озуті в здорові зашкарублі чоботи, винесли його на вулицю. Дмитрик скубнув по дорозі за хвіст козу і весело засміявсь, побачивши, як коза кумедно закрутила рогатою та бородатою головою… » чи «Сумно було Дмитрикові, жалко недужої мами, але тільки до сінешнього порога. За порогом він забув і маму, і свої турботи. Сонечко гріло, як і вчора, небо синіло в високості чисте, безхмарне…». Дійсно, ми бачимо, що всі думки і погляди у маленького героя ще настільки дитячі, що смерть матері стала для нього не просто потрясінням, а справжнісіньким ударом в серце, а щоб емоційніше передати його душевний стан Коцюбинський вдається до динамічних деталей властивих лише психологічному літературному портрету: «Матінко моя!...кричить він... Сльози течуть йому по обличчю, серце маленьке рветься з болю, а Дмитрик біжить все далі і нічого не бачить перед собою… Матінко моя!..Матінко ріднесенька!..» .

Наступне оповідання - це «Харитя». Головна героїня оповідання подібна до Дмитрика з попереднього твору, їй також вісім років, живе вона удвох з мамою і вона така ж по-дитячому активна і життєрадісна, як і Дмитрик. Однак, коли захворіла її мама вона дуже хвилювалася з цього приводу, всіляко піклувалася про неї та допомагала. Майже на протязі усього твору автор намагається передати читачеві її душевний стан, власне, використовуючи психологічні деталі: «Враз Харитя почула, що сльози душать її. Зразу якось дуже жаль стало їй слабої матері, дуже заболів той пальчик, що втяла серпом, заболіли ноги, поколені стернею, згадався переляк недавній сльози, мов град, посипалися на землю, і Харитя голосно хлипаючи, заридала».

Як і багато інших письменників Михайло Коцюбинський використовував у своїх оповіданнях портретні характеристики персонажів, оскільки портрети в нього зустрічаються досить часто то вони виконують важливу роль. Описуючи, зовнішність своїх маленьких героїв, автор постійно коментує відображене, націлює читачів на бажане їм сприйняття пози, жесту, виразу обличчя або очей персонажа. Наприклад , змальовуючи Харитю дійсно таку маленьку, тендітну, добру і чутливу в її описі Коцюбинський використовує пестливі слова: «русява голівка», «дрібненькі рученята», «смугляве личенько», «маленьке серце», «дрібненькі зубки», «червоний носик». Автор яскраво змальовує пейзаж на полі куди прийшла жати маленька Харитя. Однак, те що її оточує має дві сторони, так само як і її внутрішній стан : («і добре Хариті на ниві і страшно») вона в розгубленості, адже вона вперше сама серед безкрайого поля, їй подобається те, що навколо неї, але в той же час їй страшно. В першому випадку автор піднесено описує пейзаж: «Погідне блакитне небо дихало на землю теплом. Половіли жита й вилискувались на сонці. Червоніло ціле море колосків пшениці. Долиною повилась річечка, неначе хто кинув нову синю стрічку. А за річкою, попід кучерявим зеленим лісом, вся гора вкрита розкішними килимами ярини. Гарячою зеленою барвою горить на сонці ячмінь. Віють з поля чудові пахощі од нестиглого зерна і польових квіток», потім автор змальовує безвихідь, розгубленість ситуації, її вагання: «Стала вона й не знає, чи йти далі, чи вертатися. Але виткнулась десь далеко з жита червона хустка жіноча, і Харитя згадала і хвору маму, і чого прийшла…», далі вимальовується саме та картина, яка насторожила Харитю: «Жне Хоритя, але якось недобре йде робота. Довге стебло путається, великий серп не слухається в маленькій руці, колосся лоскоче спітніле личенько… Стерня коле босі ноги, аж на плач збирається Хариті… Якось обернулась Харитя назад, щоб покласти нажиту жменьку, глянула навкруги - і страх обхопив її. Адже вона одна на ниві! Ану який страх вискочить з жита й задушить її». Кінець твору, на відміну від «Маленького грішника» щасливий, мати одужала, молодиці вижали жито і сироти вже не боялися голодної смерті.

Наступне дитяче оповідання, яке давно вже стало хрестоматійним за своїм ідейним спрямуванням - це оповідання «Ялинка».

Головний герой - Василько, дванадцятилітній хлопчик, вже в першому абзаці автор нам показав Василька як добру,чутливу до горя дитину, в якої вже внутрішній світ сповнений хвилюваннями і турботою про інших. Автор це змалював у монолозі хлопчика з самим собою: «Чого батько журяться» - думав він. - «Чи того, що не здужають, чи того, що нема грошей викупити від шевця мамині чоботи!». Про зовнішність хлопчика ми знаємо лише те, що в нього блакитні очі і біляве волосся, і нам більше не треба знати, адже портретні деталі сконцентрують увагу лише на зовнішності, а автор хоче показати душу Василька, його внутрішні переживання. А от змальовуючи ялинку, автор ніби порівнює її з чимось живим, ніби ялинка - це дитина: «Їм обом жаль стало молодого деревця. Струнке, зелене, веселе,воно маяло гілочками, наче раділо гостям… Яким підійшов ближче, замахнувся сокирою і вдарив по стовбурові. Ялинка затремтіла від низу до вершечка, наче злякалася несподіваного лиха, і кілька зелених глиць упало на сніг. Яким рубав, а ялинка тремтіла, як у пропасниці. Василькові здавалося, що вона от-от застогне. Аж ось деревце похилилося, хруснуло і, підтяте, впало на сніг…».

Взагалі, ялинка - це символ Різдва,символ перемоги над смертю, символ, що захищає сімейне вогнище. Можливо, не даремно саме перед Різдвом довелося зрубати ялинку, яка для кожного з членів сім'ї, була не просто деревом, а означала дещо більше. На початку оповідання автор зауважив, що цю ялинку батько подарував Василькові як його похвалив учитель, це ще раз підтверджує зв'язок ялинки з сімейним вогнищем. Цей сімейний оберіг «вбили», можливо саме ця, здавалось би, незначна подія і стала причиною тієї історії, яка могла б закінчитися трагічним кінцем… Але повернемося до деталі. Пейзажні деталі Михайло Коцюбинський використовував щедріше за портретні, ми їх бачимо всюди, автор їх використовує щоб додати інтриги, щоб ми змогли зрозуміти як Василькові було страшно там, в лісі: «Василько в'їхав в ліс. Здорові кострубаті дуби грізно стояли в снігових заметах; їм було байдуже, що бурхав холодний вітер і йшов сніг Мокрий сніг бив у лице Василькові, заліплював очі, залазив за комір… В лісі було пусто. Тільки вітер гучав межи деревами та сипав сніг… В лісі посутеніло. Настав вечір… В лісі зовсім затемніло. На землі і в повітрі білів сніг та манячили цупкі, замерзлі стовбури дерев, закурених снігом».

Система контрастних і різномасштабних, динамічних деталей створює загальну метонімічну рухливу систему оповідань. Вона включає в себе і функціональність метафор. Серед них переважають відкриті та приховані уособлення (наприклад: «місяць дивився у вікно»; «небо дихало на землю»; «широко стелиться килим яснозеленого вівса»; «...ялинка тремтіла, як у пропасниці»; «насунули снігові хмари і оповили небо»; «чорні голі дерева стояли в снігу» та ін. У подальшому відбувається підсилення активності ліричних висловлювань, прямого звернення до сучасників, пристрасного відгуку на поточні події, почуття причетності. Це співвідноситься з прагненням глибоко осмислити особисто пережите, збагачене теперішнім співпереживанням з народним «ми»: «Люди давно вже вечеряли, а в Якимовій хаті й забули, який сьогодні день. Дівчатка поснули, дожидаючи вечері; старі сумували, їжа не йшла їм на думку.. Усю ніч сум літав по хаті, шарпав за серце бідних людей та не давав їм спати».

«Ще рельєфніше поєднання різних виражальних засобів у єдине художнє ціле помічаємо у портреті Василька. Спочатку відтворюється живописна основа: «Василько заблудивсь. Йому було холодно й страшно. Він заплакав. Навкруги вила хуртовина, бурхав холодний вітер та крутив снігом, а Василькові згадалась тепла... батькова хата». До цього живописного портрета, як і при описі Дмитрика, М. Коцюбинський додає низку рухливих деталей, що супроводжуються авторським коментарем: «Йому стало страшно. Враз щось зірвало Василькові шапку з голови, холодний сніг посипавсь йому на голову... Василько похолов з остраху. Волосся полізло догори, серце перестало стукати в грудях» .

Авторська емоційність в аналізованих оповіданнях настільки світла й зворушлива, що, не дивлячись на форму оповіді від третьої особи, М.Коцюбинський передає спосіб думок юних героїв. І коли митець описує найдрібніші деталі занять, розваг і роздумів Дмитрика, Хариті і Василька, то в цьому, безумовно, проявилася орієнтація на предметну конкретність відтворення повсякденного побуту і життя селянства в українській класиці, що поетизувала ці прозаїчні подробиці» [2].

У творчості Коцюбинського помітне місце займають казки, які не великі за розміром і розраховані для наймолодших читачів. Однак, навіть у них автор скористався художньою деталлю, хоча не у всіх. Ось, наприклад, казка «Про двох цапків»: «З одного берега йде до річки білий цапок, а з другого берега надходить чорний цапок. І той хоче через річку перебратися, і другий. А через річку кладка. Така вузенька, що тільки один може перейти, а двом тісно. Не схотів білий цапок зачекати, поки перейде через кладку чорний, а чорний й собі не схотів заждати, щоб перейшов білий.

Ступили обидва на кладку, зійшлись посередині та й ну один одного лобами й рогами бити! Бились, бились, та й скінчилося на тому, що обидва в воду попадали і потопились». В цій казочці два героя: білий цапок і чорний. Як правило, в казках - біле символізує добро, щось світле та прекрасне, а чорне навпаки - це зло. Але в цій казці чорний і білий цапки виступать рівноправними, обоє вони вперті й не розумні. Однак, автор не просто обрав саме цей контраст, можливо, він використав цю деталь, щоб показати, що «не все те золото, що блистить», навіть білий і пухнастий цапок ззовні, виявися не таким вже «пухнастим» всередині.

А от казку «Десять робітників» без сумніву кожен пам'ятає зі шкільної програми: «Зайшов я колись до одної жінки в хату - Одаркою звали жінку. Дивлюсь, а у неї в хаті так чисто, гарно так: діти умиті, чисто одягнені, обід зварений. - Як ви встигаєте все поробити? - питаю я в Одарки. А вона каже:

- Як же мені не встигнути! У мене служить аж десять добрих робітників. Вони мене слухають;

що не скажу - зроблять, один одному помагають!..

- Які ж то у вас робітники?

- А ось вони! - засміялась Одарка і поклала на стіл своїх десять пальців».

В цій казочці важко виділити якусь конкретну деталь, скоріше за все автор, не прямим текстом, прославляє українську жінку, що вона господиня в домі, що вона зі всіма турботами може справитися одна. І автор подає на її працьовиті руки, як приклад, а окремо десять пальців її рук. Можливо, не даремно число десять символізує довершеність і божественний порядок.

Висновки

Отже, Михайла Коцюбинського можна назвати справжнім майстром художньої деталі. Цей художній засіб він використовував майже в усіх своїх творах, а особливо, як ми побачили, у творах для дітей, які займають чимале місце у його творчості.

Використовуючи інтер'єрну деталь, письменник прагнув передати читачеві ту картину життя в якій жили герої, як правило їх матеріальне становище, як от у оповіданні «Маленький грішник». Близькою до інтер'єрної деталі є пейзажна, яку автор, часто використовує для опису погоди і інколи зіставляє її з інтер'єрною, наприклад, у « Маленькому грішнику »: у першому реченні використовується інтер'єрна деталь (опис помешкання), в наступному реченні йде зіставлення: «Надворі було краще ніж у хаті», і далі йде опис з використанням пейзажної деталі (опис погоди).

Найбільш емоційною, з-поміж ряду деталей, виявилася психологічна деталь, яка підпорядкована розкриттю внутрішньої безвихідності персонажів, як в оповіданні «Харитя»: «Сльози бризнули у неї з очей і полилися цівкою. Не втирала й не спиняла їх, бо не мала сили. Стомлена, змучена, вона держалась, не падала досі, а тепер одразу мов погнулася під великою вагою від тяжкого лиха і плакала, гірко плакала всіма наболілими грудьми». Дійсно, читаючи ці рядки, не можна не помітити психологічного навантаження на читача.

Заслуговує уваги також наскрізна деталь, та яка в оповіданні з'являється декілька разів, хоча й помітили ми її лише в одному творі, але вона відіграла надзвичайно важливу роль, надавши тексту емоційного напруження. Не так часто, але все ж таки, з'являється у творах деталь-символ (казка «Десять робітників»).

Взагалі, як ми побачили, питання щодо деталі у творах Коцюбинського не є дуже популярним, хоча деякі дослідники намагалися його розв'язати. Але так чи інакше воно заслуговує уваги. Адже ми переконалися в тому, що автор досконало володіє цим літературним прийомом, за допомогою деталі кожен його твір має свій характер, викликає різні емоції емоції і роздуми у читача.

Отже, Коцюбинського можна назвати справжнім художником слова і майстром художньої деталі.

Список літератури

1Горький «М.М. Коцюбинський»// Братерство, літературний матеріал з історії російсько-українського літературного єднання - К.:Дніпро, 1977р. с.203

2Дитячі оповідання М.Коцюбинського і Б.Грінченка: історико-типологічний аспект / В. Ю. Гуменна, Р. М. Мельникова

3Коцюбинський Михайло. Збірка творів / Укладання та передмова канд. філологічних наук Наталія Левченко, рец. Наргіс Гафурова.-Х.: Прапор, 2008.-336с.

4Микола Грицюба: Михайло Коцюбинський, Літературний портрет/ Микола Грицюба, К.:1958.

5Михайло Коцюбинський, вибрані твори в 2 томах/ том 1, Державне видавництво художньої літератури. К.: 1950.-398с.

6Панас Мирний Твори в 7 томах / том 7 - К.: Наукова думка, 1971.- 431с.

7Панас Мирний. Твори в 5 томах/ том 5,Видавництво АН УРСР,К:1955

8Українська література 10 клас: Хрестоматія/ Упорядники О.І Борзенко, М.П.Сподарець Х.:Ранок 2005.-383с.

9 Художня майстерність Коцюбинського/ Костенко М.О. - К.:1961

10www.ukrlit.vn.ua/info/dict/dqbtg.html

Размещено на Allbest.ru