Стан і функціонування літературної критики в Західній Україні 20-30-х рр. ХХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

УДК 883.3(091)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

СТАН І ФУНКЦІОНУВАННЯЛІТЕРАТУРНОЇ КРИТИКИВ ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ 20-30-Х РР. ХХ СТОЛІТТЯ

10.01.01 - українська література

КУЧМА НАТАЛІЯ ЗІНОВІЇВНА

Львів - 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Тернопільському державному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка.

Науковий керівник:

ГРОМ'ЯК Роман Теодорович, доктор філологічних наук, професор Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, завідувач кафедри теорії літератури і порівняльного літературознавства.

Офіційні опоненти:

АНДРУСІВ Стефанія Миколаївна, доктор філологічних наук, професор, Львівський державний університет імені Івана Франка, професор;

Комариця Мар'яна Миколаївна, кандидат філологічних наук, науково-дослідний центр періодики при Львівській науковій бібліотеці імені Василя Стефаника НАН України, науковий працівник.

Провідна установа - Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова, Міністерство освіти України, м. Київ.

Захист відбудеться "18" березня 1999 p. o 12-00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.06 у Львівському державному університеті імені Івана Франка за адресою 290602, м. Львів, вул. Університетська, 1.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Львівського державного університету імені Івана Франка.

Автореферат розісланий "17" лютого 1999 p.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради З.М. Терлак.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Історія української літературної критики і досі вражає великими білими плямами. Серед них - критика 20-30 рр. ХХ ст. в Галичині.

Сучасне дослідження її стану і функціонування в Західній Україні мусить опосередковуватись рівнем "критикознавства", який склався не тільки в Україні, а й в тих країнах, де жили і творили вітчизняні письменники і літературознавці.

Протягом 20-50-х рр. ХХ ст. як в УРСР, так і поза її межами з'явилися дослідження з власне історії критики того чи іншого періоду чи внеску в українську літературну критику певного культурного діяча (І. Теліга, А. Ковалівський, В. Поважна, І. Дорошенко, П. Федченко). Прикметною властивістю цих праць був їх зв'язок з історією літератури, естетики, філософії, політичної думки. Історія критики розглядалася переважно як історія ідей, а не соціальної діяльності. Основна увага зверталася на зміну і взаємодію літературних напрямів, на роль у цьому процесі літературних оцінок, нових критеріїв, а питання творчого методу літературної критики, її специфічних жанрів, майстерності літературного критика, по суті, спеціально не ставилися. Ситуація помітно почала змінюватися з другої половини 60-х років, коли в центрі уваги багатьох учених (В. Брюховецький, Ю. Бурляй, Р. Гром'як, М. Зельдович та ін.) постали теоретико-методологічні проблеми літературної критики як соціальної (власне естетичної) діяльності.

В Україні, як свідчать найновіші праці, дослідження історії літературної критики все ж не виходять поза рух ідей і критеріїв, а увага дослідників цього руху не сягає журнально-газетних публікацій. Це значною мірою стосується й обраних для дослідження періоду (1922-1939 рр.) і реґіону (Галичина у стосунках з Польщею та Чехословаччиною), в яких своєрідно функціонувала літературна критика. Їх свого часу торкалися сучасники й учасники процесу П. Богацький, Я. Гординський, С. Тудор, близькі наступники С. Трофимук, М. Дубина. У нових суспільно-політичних умовах, які склалися після 1991 року, до функціонування літературно-художньої критики в Галичині періоду 1922-1939 років у зв'язку з тодішнім історико-літературним процесом звернулися Т. Салига, М. Ільницький, М. Гнатюк, І. Кульчицька, С. Квіт.

Давні і сучасні дослідження літературного життя міжвоєнного періоду в Галичині, місця і ролі в ньому літературної критики відтворили в основних вимірах стан і головні тенденції розвитку, особливості функціонування літературної критики, але не розкрили проблеми в повному обсязі. Це визначило потребу і необхідність поглибленого її дослідження, передусім мало і зовсім не вивчених її аспектів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалася протягом 1992-1995 років на кафедрі української літератури, з вересня 1995 року - на кафедрі теорії літератури і порівняльного літературознавства Тернопільського державного педагогічного університету ім. В. Гнатюка в руслі колективної теми "Історія і поетика української еміграційної літератури".

Метою дисертаційного дослідження є опис стану і характеристика особливостей функціонування української літературної критики як літературно-критичного дискурсу - складового елемента літературного життя Галичини 20-30-х рр. ХХ ст. - за специфічних умов. Для її здійснення ставимо такі завдання:

реконструювати й описати картину літературного життя Галичини в складі Другої Речі Посполитої Польщі;

уточнити вплив суспільно-політичних, ідеологічних і культурологічних чинників на диференціацію і гетерогенність функціонування ідейно-естетичного критицизму;

співвіднести структуру літературно-критичної діяльності українських літераторів з аналогічною діяльністю польських діячів культури;

систематизувати літературно-критичні жанри, які функціонували в періодиці Галичини окресленого періоду, уточнивши водночас деякі питання теорії літературно-критичних жанрів;

простежити соціодинаміку літературно-критичних жанрів у Галичині 1922-1939 рр. з погляду теорії естетичної комунікації;

укласти бібліографію літературно-критичних матеріалів основних жанрів критики, які функціонували в періодиці Галичини 1922-1939 рр.

Об'єктом дослідження є львівська періодика 1922-1939 рр., передусім газети і журнали "Митуса", "Наука і письменство", "Мамай", "ЛНВ", "Вісник", "Світ", "Ми", "Дажбог", "Поступ", "Дзвони", "Діло", "Назустріч", "Обрії", "Напередодні", "Вікна", "Нові шляхи", "Літературні вісті", "Літературно-науковий додаток "Нового часу", "Література-мистецтво-наука. - Додаток до "Мети", "Sygnaly", "Lwуw literacki"".

Предмет наукового дослідження - різні форми вияву ідейно-естетичного критицизму в літературно-мистецькому житті Галичини у діяльності провідних критиків, літературних груп (поколінь) за умов Другої Речі Посполитої Польщі.

Теоретичною основою і методологічною базою дослідження є концепції літературної критики та її суспільного функціонування українських дослідників, таких як: І. Франко, Л. Білецький, М. Зельдович, Р. Гром'як, В. Брюховецький, Ю. Бурляй, Ю. Шерех та ін. - в галузі теорії; А. Животко, М. Бернштейн, І. Дорошенко, В. Поважна, М. Ільницький, П. Федченко, І. Кошелівець, Б. Кравців та ін. - в галузі історії літературної критики; російських (О. Бурсов, А. Бочаров, Б. Єгоров, Н. Корокотіна та ін.); польських (М. Гловінський, С. Жулкевський, Я. Славінський, М. Стемпень, М. Урбановський та ін.), англо-американських (Д. -Д. Гордон, Н. Фрай, Р. Уеллек, Р. Уімсет та ін.). При цьому використовувалися, крім традиційних літературознавчих (філологічно-описовий, історико-порівняльний), і такі загальнонаукові методи, як контекст-аналіз та статистичний. Здобуті з їх допомогою результати піддавалися інтерпретаційному осмисленню з позицій рецептивної естетики.

Новизна наукового дослідження: а) уточнена картина літературного життя Галичини періоду 20-30 рр. ХХ ст.; б) введено в науковий обіг ряд літературно-критичних статей з галицької періодики окресленого періоду; в) внесено корективи у визначення жанрів літературної критики і характеристику їх поетики, розроблено власну концепцію системи жанрів літературної критики, реконструйовано соціодинаміку літературно-критичних жанрів галицької періодики 20-30-х рр. ХХ ст.; г) укладено бібліографію літературно-критичних матеріалів, друкованих на шпальтах цієї періодики.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані у вузівських курсах історії журналістики, історії української літературної критики, а також при читанні спецкурсу "Українсько-польські взаємини міжвоєнного періоду".

Апробація результатів дисертації. Окремі аспекти дослідження були викладені на щорічних звітно-наукових конференціях Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (1994-1998 рр.), на міжнародних наукових конференціях "Еміграція: історія і література" (Тернопіль, 1996), "Іван Франко - письменник, мислитель, громадянин" (Львів, 1996), науково-теоретичній конференції "Тенденції розвитку української літератури та літературної критики нових часів" (Харків, 1996), Всеукраїнській науково-теоретичній конференції "Духовна і науково-педагогічна діяльність І.І. Огієнка в контексті українського національного відродження" (Кам'янець-Подільський, 1997), Всеукраїнській науковій конференції "Творчість Богдана Лепкого в контексті європейської культури ХХ століття" (Тернопіль, 1997).

Дисертація обговорена на спільному засіданні кафедр теорії літератури та порівняльного літературознавства та історії української літератури Тернопільського державного педуніверситету ім. В. Гнатюка.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 26 праць (4 статті, 2 тез, 4 повідомлення, 16 словникових статей).

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається з двох розділів, які розкривають логіку теми від опису, аналізу основних елементів літературного життя окресленого періоду до відтворення системи жанрів літературної критики і відповідних узагальнень щодо специфіки літературно-критичного дискурсу, висновків, списку використаних джерел (225 позицій) та бібліографічного покажчика літературно-критичних та літературознавчих виступів на сторінках львівської періодики 1922-1939 рр. (1.3).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено об'єкт, предмет, мету та завдання дослідження; викладено його теоретико-методологічну основу; показано наукову новизну, теоретичну та практичну значущість; наведено дані про апробацію і впровадження результатів дослідження.

У першому розділі "Диференціація західноукраїнської періодики 20-30-х рр. ХХ ст. як вияв ідейно-естетичного критицизму" обґрунтовано хронологічні межі досліджуваного періоду (1.1). Дисертантка виходить з того, що встановлення кордонів між УРСР, Другою Річчю Посполитою Польщі, Чехословаччиною, Румунією і Росією було тим геополітичним чинником, який викликав далекосяжні наслідки у духовному житті українців. З'явилася численна політична еміграція. Мільйони українців, автохтонних жителів на рідних землях, не виїжджаючи з них, стали громадянами чужих держав, "нацменшинами" з різними можливостями задоволення своїх духовно-релігійних, культурно-освітніх, естетичних потреб.

Розпорошеність українських діячів культури, всілякі перешкоди в організації активного й регулярного літературно-мистецького життя на Захід від Збруча були наслідком геополітичних умов 20-30 рр. Той факт впадав у вічі іноземцям і навіть здавався нездоланною причиною, що гальмує літературно-мистецький процес, породжує провінційність української культури Див.: Pietrzak W. Z literatury ukraiсskiej // Prosto z mostu. -1938. -№ 41. -S. 7..

Однак упродовж міжвоєнного часу діяла причина, невидима для іноземця, - національна ідея, воля народу до самоутвердження; попри колосальні втрати свідомої верстви українців і зневіру переможених діяли історична пам'ять, традиції культури. Набутий позитивний і негативний досвід громадського, в тім числі й літературного життя не давав можливості перерватися історико-літературному процесові через діяльність старшого і молодшого поколінь, хоч між ними в означений період виникала драматична колізія.

Власне це і живило своєрідний панкритицизм, який динамізував духовне життя, породжував художні експерименти, щонайрізноманітніші естетичні концепції, літературно-критичні опінії, видавничі ініціативи передусім нового покоління. Створення літературних груп, мистецьких об'єднань, організацій з власними пресовими органами - яскраве свідчення цього. У п.1.2. послідовно описано й проаналізовано 17 періодичних видань, які публікували критичні матеріали, їх згруповано за ідеологічним критерієм.

Структура матеріального субстрату поточної літературної критики Галичини з 1922 по 1939 рік, з одного боку, є виявом стану й рівня ідейно-естетичного критицизму, що склався в провідній верстві суспільства, а, з другого, - стимулом, одним з активних факторів його розвитку, функціонування літературної критики як системи оцінних критеріїв, жанрів, різновидів практичної діяльності. Внутрішньою духовно-ідеальною основою цієї структури були соціально-політичні (у тім числі національно-етичні) відносини, ідейно-естетичні переконання, соціально-психологічні очікування, настрої.

У "Кардіограмі" літературно-критичної практики" (п. 1.3) представлено частотність виступів провідних літературних критиків, їх ідеологічні орієнтації, а також активність побутування основних літературно-критичних жанрів.

Типологію літературно-критичних виступів означеного періоду автор розглядає у п.1.4. Макроструктура (кількість і взаємостосунки періодики) і мікроструктура (корпус різножанрових літературно-критичних публікацій) ідейно-естетичного критицизму в Галичині 20-30-х рр. ХХ ст. успадкували чимало традиційних для української критики прикмет і особливостей. Домінантою і перехідною з них було усвідомлення штучної розполовиненості, роздвоєності народного організму і тяжіння до духовної єдності. Така тенденція чітко простежується вже у літературно-критичних виступах М. Максимовича, М. Костомарова, П. Куліша, діячів "Руської трійці", їх спадкоємців М. Климковича, Д. Танячкевича, В. Шашкевича, а відтак М. Драгоманова, І. Франка, Лесі Українки, О. Маковея, М. Євшана - тобто найактивніших творців українського критицизму перед Першою світовою війною. Саме ця тенденція драматично загострилася у післявоєнний період у відокремленні Галичини від Східної України, особливо після насильницького завершення в УРСР літературної дискусії 1925-1928 рр. У мисленні критиків постійно діяли парадигма "там" і "тут" як конструктивна опозиція, поняття "старшої" та "молодшої" генерацій як визначників перспективи і суб'єкта розвитку.

Практичний досвід літературних критиків означеного періоду, тодішні дискусії з приводу завдань критики взагалі, давали матеріал для висновку про неможливість уніфікації літературно-критичної діяльності, яка мала (попри все її розмаїття) два вектори. Їх тоді представляли Д. Донцов і М. Рудницький. Проміжним напрямком був той, який утверджували М. Гнатишак і Г. Лужицький. Виділені Є.-Ю. Пеленським 1935 року Пеленський Є. -Ю. Сучасне західноукраїнське письменство. Огляд за 1930-1935 рр. - Львів, 1935. напрямні в тодішній західноукраїнській літературній критиці в принципі, в найістотнішому методологічному підході до критики, вкладаються в концепцію "двох стилів літературної критики" Ю. Шевельова Шерех Ю. Два стилі літературної критики // Не для дітей. Літературно-критичні статті й есеї. - Нью-Йорк, 1964.: "критики нагляду" і "критики огляду", яку він обґрунтував з погляду історичної ретроспекції і своєї сучасності (40-і роки ХХ століття).

У другому розділі "Специфіка літературно-критичного дискурсу і система жанрів української літературної критики за умов Другої Речі Посполитої Польщі" відтворено систему жанрів, що побутували в означений період.

Переакцентування уваги з історії ідей та критеріїв оцінки літературних явищ на історію діяльності критиків у контексті літературно-мистецького життя підкреслює роль і значення засобів порозуміння між учасниками комунікативної ситуації - форм висловлювання критиків, кодів їх ефективного спілкування з письменниками і читачами.

Критики міжвоєнного періоду вже застали апробовану у журналістській практиці і літературному житті певну кількість жанрів, їх номінування, хоча й не завжди з коректним термінологічним статусом.

Частотність вживання літературно-критичних жанрів виявляла їх типову структуру, забезпечувала тяглість традиції. Описуючи стан літературної критики окресленого періоду, авторка користується передусім тими термінами, які функціонували тоді, намагається реконструювати поняття, що фіксувалися ними. Матеріалом для співвідношення системи понять-термінів є текст публікацій, щодо яких застосовується певне назівництво. У цьому зв'язку постає необхідність співвідношення понять "текст" і "дискурс". Дискурс характеризує текст у використанні, в комунікативній ситуації. Процесуальне функціонування тексту супроводжується його динамізмом, що зумовлюється взаєминами надавця і реципієнта, опосередковується соціально-психологічними, культурологічними чинниками позавербального характеру Duszak A. Tekst, dyskurs, komunikacja miкdzykulturowa. - Warszawa: PWN, 1998..

Застосування терміну "дискурс" у літературознавчих дослідженнях за умов, коли велися і тривають дискусії про його понятійний смисл, вже апробоване, зокрема, М. Гловінським у Польщі, Т. Гундоровою, С. Павличко в Україні.

Так, М. Гловінський, наголошуючи на недостатності розгляду історії критики як історії ідей, на необхідності її доповнення "аналізом дискурсу", підкреслює: "Аналіз критичного дискурсу не можна здійснити без врахування ідей критики, бо й вони є його елементом. Але врахування ідей не означає їх реферування" Gіowiсski M. Ekspresja i empatia. Studia o mіodopolskiej krytyce literackiej. - Krakуw, 1997..

Взаємодію основних чинників, які зумовлюють жанрову кристалізацію висловлювання критика як його соціальну і мовленнєву діяльність, пройняту оцінним аксіологічним пафосом, можна умовно представити такою схематичною моделлю (с. 9).

Зміст і структура критичних жанрів визначається перш за все широким діапазоном діалогу критики і літератури. Критик, залежно від поставленої мети, розглядає літературний твір як мистецьке явище, намагається вплинути на літературний процес з позицій тієї групи, соціальні й естетичні ідеали якої він представляє. При цьому він спирається на образний зміст літератури як на предмет аналізу й оцінки, що, в свою чергу, впливає на зміст і структуру критичного судження, на систему аргументацій, композиції і стиль виступу критика.

Крім того, структура твору, його багатогранність, соціальна конкретність, аналітичне дослідження зображуваної дійсності, стильова своєрідність здатні активно впливати на критика, породжувати непередбачені його світоглядом і теоретичними постулатами спостереження і висновки, спонукати критика вийти за рамки усталеного, проникнути в такі ідейні та структурні тонкощі, котрі критиком були теоретично не усвідомлені, не стали предметом його роздумів і узагальнень. Тобто критик щоразу "створює" жанр власного виступу. І в цьому виявляється його дискурсивність.

У пункті 2.3. автор розглядає модифікації жанру критичної статті. Так, огляди, представлені на сторінках західноукраїнських часописів, в переважній більшості відповідали канонам жанру і були структуровані прагненнями авторів розглянути розвиток окремих тенденцій літературного процесу в чітких хронологічних рамках на соціальному та історико-літературному фоні.

Серед жанрових різновидів критичної статті особливе місце займають виступи, предметом яких були вже оприлюднені міркування й оцінки.

У цьому виразно виявлялася ситуативність і дискурсивність літературної критики, яка при всіх її яскравих індивідуальних ознаках, все ж є справою колективною. Суперечки, дискусії, полеміки, попри їх гостроту і пристрасті, є обов'язковою ознакою нормального літературного процесу. Саме вони займали чимале місце у галицькому літературному процесі.

Діалоговість критичних оцінних розмірковувань діє в формі внутрішнього монологу, зверненого все-таки до певного адресата. Домінує в таких статтях просвітньо-дидактична функція.

Одним з найпопулярніших і мобільних жанрів літературної критики міжвоєнного двадцятиліття в Галичині був огляд-рецензія. Такий вид критичного виступу мав чітко визначену мету: дати уявлення читачам про загальний стан української літератури й окремих її явищ, визначити їх місце в історико-літературному процесі. Найчастіше логічна структура таких оглядів (особливо газетних) складається з таких компонентів: загальної оцінки поточних подій (чи якоїсь події) літературного життя; вільних асоціативних переходів від одного явища до іншого, яскраво вираженої суб'єктивності.

Важливим різновидом критичної статті були передмови і післямови. Такого типу критичні виступи, хоч і не є численними, все ж наявні у творчому доробку західноукраїнських літераторів. Найчастіше ними супроводжувалися твори європейських письменників, що виходили у світ у львівських видавництвах чи бібліотеках при періодичних виданнях.

Прагнення цілісного осмислення літературного і громадського життя і необхідність оперативного та водночас регулярного реагування на поточні події і явища змусили критиків звернутися до критичних циклів. Їх особливістю є те, що вони складаються із різножанрових виступів. Відкрита структура цього жанру дозволяє писати "суміші", вільно переходити від проблеми до проблеми. Однак такий літературно-критичний цикл, при всій своїй розімкнутості, все ж явище цілісне, бо йому властиві концептуальність, спільний системний принцип, формальний зв'язок між окремими частинами, стильова єдність, об'єднуючі наскрізні композиційні деталі.

За спостереженням Я. Гординського, в Україні рецензія "розвивалася гарно аж до 1930 року" Гординський Я. Літературна критика радянської України. - Львів-Київ, 1939 / Мюнхен, 1985.. У публікаціях цього типу є характеристика твору та його оцінка. Спосіб аргументації у кожному окремому випадку зумовлений світоглядними позиціями автора (як критика, так і письменника), адресатом і місцем публікації.

Нечисленною, але цікавою є група розгорнутих рецензій, які за своєю будовою наближаються до критичної статті. Такі рецензії друкувалися в "Дзвонах", в "Ділі" і "Новому часі", їх авторами були досвідчені літературознавці, здебільшого професори Львівського університету. Ці рецензії відзначаються чіткістю і глибиною арґументації, добрим знанням рецензованого матеріалу, вираженістю думок, толерантністю.

До рецензії як основного жанру "малоформатної" критики тяжіють також анотації, бібліографічні замітки, хроніка літературного життя.

Оперативність часописів (передусім газет, тижневиків) дозволяє більш систематично вести мову про літературні факти і явища, звертаючи увагу не лише на визначні явища, а й на незначні події. Тому жанр бібліографічних заміток та анотацій був дуже популярним у періодиці усіх ідеологічних орієнтацій. Часто бібліографічні замітки й анотації виходили за рамки "чистої" інформації, пропонуючи читачам і оцінні характеристики.

Зростаюча потреба у глибшому дослідженні процесів становлення і формування системи літертатурно-критичних жанрів спонукає дослідників до все глибшого вивчення одного з найцікавіших - жанру літературного портрета (2.5).

На відміну від типового нарису життя і творчості, історико-літературної монографії літературний портрет не претендує на всебічний аналіз творчості, на глибинне дослідження морально-психологічних її чинників. Літературний портрет як жанр критики - це перш за все аналіз художньої творчості письменника, портрет якого відтворюється.

Рух уваги критика від творчості до особистості митця, зміна цільового наставлення автора праці призводять до трансформації жанру, зумовлюють вплив інших жанрових різновидів на літературний портрет й на інші жанри критики. Саме тому так важко виділити "чистий літературний портрет" і його жанрові різновиди. Тому, на нашу думку, цей жанр критики доцільно номінувати терміном "літературно-критичний портрет", залишивши термін "літературний портрет" для характеристики одного з жанрів художньої літератури - історико-літературної прози.

Особливими формами літературних портретів цього періоду були ювілейні статті та некрологи. Перші, як правило, містили аналіз лише довершених, значних творів ювілянта, не виявляли прорахунків чи вад, фіксували схвальні оцінки громадської та літературної діяльності портретованого. Відгуки на смерть письменника перетворювались в розгорнутий аналіз його поглядів, громадської діяльності, творчого і життєвого шляху з використанням великої кількості біографічних матеріалів і особистих спогадів автора такого літературного портрета. Можна сказати, що саме такі портрети найбільше тяжіли до особистісних оцінок створення цілісного образу, хоч у них переважало емоційне начало, зумовлене безпосередніми враженнями від постаті ювілянта чи померлого.

Літературні і літературно-критичні портрети на сторінках львівської періодики, попри свою строкатість, часом формальну недовершеність, залишалися критичними за умови, якщо мали в собі ознаки, що характеризують власне літературну критику, - поціновували творчість з сучасних критикові позицій. літературне критицизм західна україна

Опрацювання критичних джерел досліджуваного періоду дає підстави говорити про частотність появи в процесі функціонування таких жанрових форм, як: анотації (1716); рецензії (849); огляди (235); есе (132); літературні портрети (218); проблемні статті (102); ювілейні статті (97); полемічні статті (59); розвідки (32); причому літературні портрети й літературно-критичні есе дуже близькі до літературно-критичних нарисів.

Значно рідше на сторінках тогочасної періодики зустрічаємо проблемно-тематичні статті (29); статті-дослідження (27); інтерв'ю (9). Спорадичними були пародії, фейлетони, академічні відгуки, монографічні статті, літературні паралелі. І жодного випадку використання пастиша. Незважаючи на ідеологічні розбіжності авторів можна з повною на це підставою твердити, що всі літературно-критичні виступи відповідають основним параметрам критичного дискурсу.

Найважливішими з них можна вважати:

1) ідейно-естетичні критерії, які виражають громадянську позицію критика і його літературну програму;

2) критичний метод, що включає в себе підхід до художнього твору і загальний напрям його аналізу; принципи і критерії аналізу, оцінки і трактування твору, а також співвіднесення останнього з дійсністю або відсутність цього співвіднесення як такого;

3) характер і спрямування інтертекстуального "засвоєння" художнього світу текстів письменника, шляхи і засоби його з'ясування і використання "чужого слова" для осмислення і прогнозування літературного процесу в цілому або ж окремих його тенденцій;

4) наявність публіцистичності; співвідношення публіцистичності і власне публіцистики між собою і з літературним аналізом;

5) жанрове структурування як вияв конкретних завдань критика, особливостей осмислення окремого твору, творчості письменника, літературного процесу.

Ці параметри можна вважати умовно рівноправними. Окремі з них можуть бути домінуючими, інші фрагментарно присутніми, деякі можна виявити на рівні підтексту, а якісь можуть бути і просто відсутніми.

Тому змоделювати можливі типові варіанти літературно-критичного дискурсу досить важко. Умовно такі моделі літературно-критичного дискурсу (МЛКД) можна розділити на дві групи:

- МЛКД-1, тобто цілісна модель, в якій наявні всі основні параметри і структурно-функціональні відношення;

- МЛКД-2, тобто модель, в основу якої покладено якийсь один суттєвий параметр.

Домінуючими МЛКД є вислови другого виду в усіх критиків, які працювали у той час. Цілком зрозуміло, що у різних критиків спостерігаємо "неоднаковість" використання тих чи інших параметрів. Одні відзначаються стабільністю смаків, інші ж моделюють свої дискурси залежно від творів, вибраних для аналізу, видань, у яких передбачається публікація, рівня підготовки читачів, на яких розраховано виступ, та ін.

Детальне вивчення ситуації, яка склалася у 20-30 рр. ХХ ст. в Західній Україні, дає підстави стверджувати, що переважна більшість критиків продовжила драгоманівську традицію у підходах до оцінки художніх творів. Соціальний компонент є абсолютною домінантою у тогочасному літературно-критичному дискурсі. Найпродуктивніші - "малі" форми критики. Це зумовлено не тільки газетними і журнальними площами, а й впливом зовнішнього середовища, суспільно-громадських і політичних чинників, бо саме малі форми є найоперативнішими у реагуванні на нові, часто аґресивні, виступи опонентів. Публіцистичність критики зумовлена не лише авторським "Я" і жанровими вимогами, а й намаганням врахувати смаки і рівень підготовки найширших мас (тому академічність критики була недостатньою).

Аналіз літературного процесу означеного періоду дає підстави говорити про тенденцію до синтезу критики, літературознавства, публіцистики і соціології, посилення суб'єктивного начала в літературній критиці, зростання уваги до особистості письменника, відмову від дотримання жанрових канонів.

У цей період спостерігається посилення ідеологічних і публіцистичних чинників як системотвірних засад дискурсу націоналістичної критики, а філософсько-естетичних - у літературно-критичному дискурсі галицьких "естетів".

ВИСНОВКИ

Газетна і журнальна періодика означеного періоду здійснювала величезну працю по нагромадженню фактів, спостережень, відомостей про літературне життя у найрізноманітніших його виявах.

У літературній критиці проявили себе не тільки яскраві постаті (А. Крушельницькій, М. Рудницький, Д. Донцов, М. Гнатишак, Є.Ю. Пеленський), але й фігури, на перший погляд, мало помітні, та все ж значимі в літературному житті (Петро і Теофіл Коструби, Гр. Лужницький, Олександр Мох т. ін.).

Поява нових часописів, тривалість їх виходу, причини закриття, їх стосунок до журналістських і літературних традицій, до нових мистецьких шукань та художніх експериментів - все це було проявом ідейно-естетичного критицизму і водночас фактором його дальшого розвитку.

Найуживанішим і найпопулярнішим жанром була рецензія, особливо коротка, стисла, зрідка - монографічна. Статті у формі оглядів, нарисів, літературних і літературно-критичних портретів займали значне місце у тогочасному літературному процесі. Особливою популярністю користувалися ювілейні статті та некрологи. Значно рідше зустрічаються на сторінках преси проблемні статті. Під впливом західноєвропейської традиції письменники й літературні критики часто використовували есе як жанр, що дає доволі широкий простір для висловлення власних думок авторів без глибокої і чіткої їх аргументації.

Бібліографічні замітки й анотації складають найчисленнішу групу критичних жанрів згаданого періоду. Використанням есеїстичних прийомів, образністю, афористичністю відзначаються критичні виступи представників усіх груп літературних критиків і письменників.

У переважній більшості критичних виступів аналізували ідейно-змістовий чи тематичний аспекти, а поетика залишалася поза увагою дослідників.

Мова і стиль критичних дискурсів залежали не тільки від орієнтації на читача, типу періодичного видання, його політичної орієнтації, а й (що зрозуміло) особи самого критика.

Традиція оцінювати художні твори за потенціалом їх виховного впливу на суспільство (чи групи читачів) залишалася дуже стійкою.

Отже, стан ідейно-естетичного критицизму при жвавому функціонуванні системної періодики Галичини в 20-30 рр. ХХ століття (попри утиски цензури Другої Речі Посполитої Польщі) наближався до європейського рівня, був досить різнорідним (гетерогенним). Тому він є єднальним ланцюгом у тяглості тих традицій, що їх започаткували українські журнали й альманахи кінця XIX - початку ХХ ст. із кращими здобутками української літературної критики 50-80 років у діаспорі (Ю. Шерех-Шевельов, Б. Романенчук, Л. Рудницький, О. Тарнавський, Б. Рубчак, Г. Грабович, Д. Гусар-Струк, М. Павлишин та ін.). Освоєння цього досвіду - одна з передумов ефективного оновлення сучасного критицизму в розмаїтих формах літературно-критичного дискурсу.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Соціодинаміка літературно-критичних жанрів у львівській періодиці 20-30-х рр. ХХ ст. // Наукові записки. Серія: Літературознавство. - Тернопіль, 1998. - Вип. 3. - С. 164-168.

2. Львівська періодика міжвоєнного періоду // Наукові записки. Серія: Літературознавство. - Тернопіль, 1998. - Вип. 2. - С. 242-260.

3. "Львівський Мефістофель" // Мандрівець. Освітянський журнал. - 1998. - № 1. - С. 54-58.

4. Мала проза Богдана Лепкого в оцінці Теофіла Коструби // Творчість Богдана Лепкого в контексті європейської культури ХХ століття. Матеріали Всеукраїнської наукової конференції, присвяченої 125-річчю від дня народження письменника. - Тернопіль, ТДПУ, 1998. - С. 142-145.

5. Жанр літературного портрета в галицькій критиці 20-30-х рр. ХХ ст. // Наукові записки. Серія: Літературознавство. - Тернопіль, 1997. - Вип. 1. - С. 93-99.

6. До питання про розвиток жанру літературного портрета в галицькій періодиці 20-30-х рр. ХХ ст. // Духовна і науково-педагогічна діяльність І.І. Огієнка (1882-1972) в контексті українського духовного відродження. Наукові доповіді 2-ї Всеукраїнської науково-теоретичної конференції (18-19 лютого 1997 р.). - Кам'янець-Подільський-Київ, 1997. - С. 273-275.

7. Літературна критика на сторінках журналу "Світ" (1925-1929) // Питання філології. (Збірник наукових праць). - Тернопіль, 1997. - Вип. 1. - С. 56-58.

8. Газета "Назустріч" в українському двоколійному літературному процесі // Українська еміграція в історії та літературі. Матеріали міжнародної конференції (18-20 вересня 1996 р.). - Тернопіль, 1996. - С. 172-174.

9. Літературна критика на сторінках львівської періодики (1922-1939) // Тенденції розвитку української літератури та літературної критики нових часів. Тези доповідей та повідомлень міжвузівської науково-теоретичної конференції (15-16 травня 1996). - Харків, 1996. - С. 37-38.

10. Об'єднання "Логос" в контексті галицького літературного процесу 20-30-х рр. ХХ ст. // Релігія і церква в національному відродженні України. (Тези наукової конференції). - Тернопіль, 1993. - С. 42-44.

11. Літературознавчий словник-довідник / Р.Т. Гром'як, Ю.І. Ковалів та ін. - К.: ВЦ "Академія", 1997. - С. 43, 180, 249-250, 272-273, 278, 315, 424, 460, 486, 487, 501, 514, 566, 589, 591, 626, 654.

АНОТАЦІЯ

Кучма Н.З. Стан і функціонування літературної критики в Західній Україні 20-30-х рр. ХХ століття. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.01 - українська література. - Львівський державний університет ім. І. Франка, Львів, 1999.

У дисертації описано стан та проаналізовано особливості функціонування української літературної критики як літературно-критичного дискурсу Галичини 20-30-х років ХХ століття. Автор реконструює картину літературного життя Західної України в складі Другої Речі Посполитої Польщі, уточнює вплив суспільно-політичних, ідеологічних і культурологічних чинників на диференціацію і гетерогенність функціонування ідейно-естетичного критицизму, а також систематизує літературно-критичні жанри, які функціонували в періодиці Галичини окресленого періоду, простежуючи їх соціодинаміку з погляду теорії естетичної комунікації.

Ключові слова: літературна критика, періодика, критичні жанри, рецензія, огляд, критична стаття.

Кучма Н.З. Состояние и функционирование литературной критики в Западной Украине 20-30-х гг. ХХ столетия. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.01 - украинская литература. - Львовский государственный университет им. И. Франко, Львов, 1999.

Диссертация посвящена изучению состояния и особенностей функционирования литературной критики в Западной Украине 20-30-х гг. ХХ столетия.

В исследовании реконструирована картина литературной жизни Галичины указанного периода, а также уточнено влияние общественно-политических, идеологических и культурологических факторов на дифференциацию и гетерогенность функционирования идейно-эстетического критицизма. Исследуя разные формы проявления последнего, автор соотносит структуру литературно-критической деятельности украинских литераторов с аналогичной деятельностью польских деятелей культуры.

Структура материального субстрата текущей литературной критики Галичины с 1922 по 1939 год, с одной стороны, это проявление состояния и уровня идейно-эстетического критицизма, который сложился в культурной среде общества, а с другой - стимул, один из активных факторов его развития, функционирования литературной критики как системы оценочных критериев, жанров, разновидностей практической деятельности. Внутренней духовно-идеальной основой этой структуры были социально-политические (в том числе национально-этические) отношения, идейно-эстетические убеждения, социально-психологические ожидания, настроения.

Переакцентация внимания с истории идей и критериев оценки литературных явлений на историю деятельности критиков в контексте литературно-художественной жизни подчеркивает роль и значение средств взаимопонимания между участниками коммуникативной ситуации - форм высказывания критиков, кодов их эффективного общения с писателями и читателями.

Частотность использования литературно-критических жанров подчеркивала их типичную структуру, обеспечивала непрерывность традиции. Описывая состояние литературной критики указанного периода, автор использует, прежде всего, термины, которые функционировали в то время, пытается реконструировать понятия, которые фиксировались ими. Материалом для соотношения системы понятий-терминов является текст публикаций, относительно которых используется определенное название. В этой связи возникает необходимость соотношения понятий "текст" и "дискурс". Дискурс характеризует текст в коммуникативной ситуации. Процессуальное функционирование текста сопровождается его динамизмом, обуславливается взаимоотношениями субъектов коммуникации посредством социально-психологических, культурологических факторов невербального характера.

В работе внесены коррективы в определения некоторых жанров литературной критики и характеристику их поэтики; разработана собственная концепция системы жанров литературной критики, прослежена их социодинамика с точки зрения теории эстетической коммуникации.

Состояние идейно-эстетического критицизма при оживленном функционировании системной периодики Галичины в 20-30-х гг. ХХ столетия приближалось к европейскому уровню, было достаточно разнородным (гетерогенным).

Поэтому оно является соединительным звеном между установившимися традициями украинских журналов и альманахов конца XIX - начала ХХ века и лучших достижений украинской литературной критики 50-80-х годов в диаспоре.

Заслуживает внимания составленная автором библиография литературно-критических материалов, опубликованных на страницах западноукраинской периодики 20-30-х гг. ХХ столетия.

Ключевые слова: литературная критика, периодика, критический жанр, рецензия, обзор, критическая статья.

Kuchma N.Z. The state and function of literary criticism in Western Ukraine 20s-30s of the XX th century. - Manuscript.

A thesis for a candidate degree of philological sciences on specialty 10.01.01. - Ukrainian Literature. - Lviv State University named after I. Franko, Lviv, 1999.

This dissertation analysis the state and peculiarities of functioning Ukrainian literary criticism as a literary-critical discourse in Halychyna during the 1920's and 1930's.

The author reproduces the literary life of Western Ukraine af the time of the Second Polish Republic. Also, it analyzes the influence of social and political trends on the differentiation and functioning of aesthetic criticism.

The research suggests a system of genres in literary criticism that were found periodicals from Halychyna during the time of the Second Polish Republic.

Key words: literary criticism, periodicals, critical review, literary review, critical article, genres of literary criticism.

Размещено на Allbest.ru

...