Аналіз "американської мрії" у романі Дж. Стейнбека "Зима тривоги нашої"

Размещено на http://www.allbest.ru

Зміст

Вступ

Розділ 1. Американська література ХХ ст

1.1 Тема «Американської мрії» в історії американської літератури

1.2 Творчість та світосприйняття Джона Стейнбека

Розділ 2. Роман «Зима тривоги нашої»

2.1 «Американська мрія» в романі «Зима тривоги нашої»

2.2 Історія написання та життя роману в суспільстві

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Від самого відкриття Америки розповсюджувалось уявлення про «американську мрію», що можна вважати темою творчості більшості письменників США. У ХХ столітті в Америці панував час зростання добробуту, шаленої гонитви за багатством і успіхом і разом з тим час занепаду ідеалізму, якому немає місця в суспільстві, де панують гроші, бізнес, холодний прагматизм.

При підготовці матеріалу ми врахували, що економічна криза і сьогодні торкнулася вітчизняного й світового суспільства, проблеми моралі, які відображали у своїй творчості американські митці, знов набувають актуальності, а література їх періоду стає знов цікавою й пізнавальною для пересічного громадянина.

Роман Дж. Стейнбека «Зима тривоги нашої» у 1962 році отримав Нобелівську премію «за реалістичний та поетичний талант, який поєднується з м'яким гумором та гострим соціальним баченням» [8, с.112].

Мета роботи - аналіз «американської мрії» у романі Дж. Стейнбека «Зима тривоги нашої».

Перед нашим дослідженням ставляться наступні завдання:

- дослідити творчість Дж. Стейнбека, та його бачення людської моралі у суспільстві;

- визначити проблематику твору «Зима тривоги нашої» та основні художні засоби зображення суспільних проблем;

- проаналізувати тему «американської мрії» та її трагічних наслідків на прикладі роману.

Об'єкт дослідження - реалістичний роман Дж. Стейнбека «Зима тривоги нашої».

Предмет дослідження - тема «американської мрії» та художні засоби її зображення.

Теоретичної базою нашого дослідження стали праці Федорова А., Мендельсона М., присвячені історії та еволюції американського роману ХХ ст., а також дослідження життя і творчості американського письменника-реаліста Дж. Стейнбека (Глотов О.Л., Федорова О.О., Батурина С.С.).

Робота складається зі вступу, двох частин, висновків, та списку використаних джерел.

Розділ 1. Американська література ХХ ст

1.1 Тема «Американської мрії» в історії американської літератури

Різноманіття національностей та рас, які населяють простори американського континенту, та відносно невеликий історичний відрізок їх «симбіозу» викликали нагальну потребу у формулюванні єдиної доктрини, яка б згуртовувала вихідців із різних країн світу в єдину націю. Такою доктриною стала «американська мрія», яка культивувалася протягом багатьох десятиліть і давала кожному американцю віру в те, що він може досягти успіху чи навіть стати президентом країни.

Розвиток капіталістичної Америки був нерозривно пов'язаний з утопічною мрією про краще майбутнє. Але тут обмежуватися лише матеріальним чинником не варто, адже, в першу чергу, пересічний американець початку ХХ сторіччя мріє про місце в суспільстві, про соціальне положення, що й отримує названня "американська мрія", тобто "успішність" [5, c.155].

Вважалося, що в суспільстві переважає сильна романтика наживи та впевненість, що існуюча система найкраща, Голівуд тримає мертвою хваткою не тільки кінематографію, але й літературу; в американській літературі ніхто ніколи не працює, немає бідності, а труднощі дозволяються за допомогою різних інтриг. У ряді великих журналів («Успіх», «Американський журнал», «Суботня пошта») прославляється американський спосіб життя, приватне підприємництво, «Америка - країна рівних можливостей для всіх», найкращий у світі американський державних лад [12, с.28]. стейнбек роман американський література

США оголосили про вступ у першу світову війну у квітні 1917 року, а участь у воєнних діях прийняли за кілька місяців до підписання перемир'я. Америка не воювала на своїй території, але її література не пройшла мимо «загубленого покоління». Проблеми, пов'язані з війною, пафос війни, її герої ввійшли не тільки до книг тих письменників, які воювали на фронтах Європи, але й торкнулися широкого кола письменників які переплелися з іншими проблемами, специфічними для Америки, з темою наживи грошей та крахом Американської мрії. Війна викликала гіркоту й гнів, допомогла прозріти й побачити щиру ціну речей, неправду й продуманість офіційних гасел [10, c.57].

Гостра соціальна критика, притаманна творам кращих американських письменників того часу, таких як Е. Хемінгуея, У. Фолкнера, Дж. Стейнбека, А. Міллера, З. Фіцджеральда. Багато хто з визначних письменників відчували себе настільки відчуженим від своєї країни й суспільства, що надавали перевагу проживанню за кордоном, в Європі, наприклад, у Берліні, Лондоні, Римі та насамперед у Парижі. І все ж, незважаючи на розчарування суспільством «без ідеалів і надії», для тих же письменників 20-ті роки - один з найбільш новаторських і плідних у творчому плані періодів.

Тридцяті роки ввійшли в історію Америки як «червоні тридцяті». По гостроті соціальної, політичної й економічної кризи вони не мають аналогії у всій двохсотлітній історії США. І хоча «велика депресія» була офіційно переборена в 1933 році, її присутність у літературі виходить за позначені межі. Досвід таких важких років назавжди залишився в американцях як імунітет проти самовдоволення, безтурботності й байдужності [3, с.31].

Все це лягло в основу подальшого розвитку національної формули успіху, сприяло зміцненню моральної основи американського бізнесу. На новому матеріалі літератури прийнялися ретельно розслідувати Американську трагедію, що має глибокий корінь у національній свідомості.

В міру розвитку капіталістичних відносин, що неминуче призводять до відчуження особистості, втрати людського в людині, «самоцінності» кожного окремо взятого індивіда та прогресуючої неспроможності вплинути на історію у дрібнобуржуазного інтелігента виникало відчуття розриву між наявним і досягнутим, прагнення відвернутися від реальності. Кожен, за таких умов, занурюється настільки в себе, що довкола не бачить нічого. Людину на Бродвеї, та й взагалі у місті, оцінюють за ціною його костюма. На американський континент приїздили люди з усіх усюд, переважно оселяючись у великих промислових містах, де змушені працювати за мізерну плату. Серед розкоші вітрин та будинків тій людині, яка ледь животіє, нічого не залишається як відійти в безплідну мрію [1, c.203-204].

Мрія типової людини отримати певний соціальний статус призводить до викривлення моральних, релігійних норм. Одержимість ілюзіями нерідко призводить до руйнації мрій, адже людина не може жити лише ілюзіями. Та на щось більше у неї немає можливості. У будь-якому випадку: піднявся вгору чи так і залишився внизу, важливо одне, чи дійсно ти досяг омріяного щастя, зайнявши в життя різні позиції, так і не досягли того, за що дійсно варто було боротися. Виходить, що міф про Америку «рівних можливостей» був і залишається міфом, реальністю є лише незліченні соціальні та особисті трагедії, породжені крахом мрії. На початку ХХ століття книжкові полиці Америки займали твори відверто реакційної та розважальної літератури, де прославлявся міф про успішну Америку, «американській спосіб життя». Героями пригодницьких романів ставали успішні підприємці «мільйонери, повії, загалом, банальні любовні історії, як легко вирішувалися та, не змушуючи замислитися ні письменника, ні читача, розважали [6, c.72].

Отже, у XX столітті проблематика американської літератури визначається фактом величезного значення: найбільш багата, сильна капіталістична країна, що йде на чолі всього миру, породжує найбільш похмуру й гірку літературу сучасності. Письменники придбали нову якість: їм стало властиве відчуття трагізму й приреченості цього світу.

В XX ст. новела не грає вже настільки важливої ролі в американської літературі як в XIX, їй на зміну приходить реалістичний роман. Але всі їй продовжують приділяти значну увагу романісти, і цілий ряд видатних американських прозаїків присвячують себе переважно або винятково новелі.

Особливості побудови сюжету оповідання визначалися істотними життєвими закономірностями й повністю входили в загальну художню завдання реалістичного зображення дійсності. Письменники-реалісти прагнули зображувати тільки правду, без прикрас і умовчань. Іншою типологічною особливістю з'явилася соціальна спрямованість, підкреслено соціальний характер романів і оповідань.

Література 20-го століття розкриває й поняття «американської мрії» та «американської трагедії». Ці поняття несумісні (з точки зору гуманності), але у суспільстві, де панує хаос, конкуренція та власність, мрія приречена на крах. У такому суспільстві людина хоч і прагне, та не може себе реалізувати, бо вона, з тих чи інших причин, не вписується в багатонаціональне явище - «американська мрія».

1.2 Творчість Дж. Стейнбека

Джон Стейнбек -- американський письменник-реаліст, лауреат Нобелівської (1962) та Пулітцерівської (1940) премій. Автор відомих творів про наболілі соціальні проблеми американського життя та шляхи їх вирішення, серед таких -- роман "Про мишей та людей" (1937), "Грона гніву" (1940), "Автобус, що заблукав" (1947), "На Схід від раю"(1952). Морально-філософську проблему співвідношення добра і зла в природі людини письменник вирішує в романі "Зима тривоги нашої" (1961), повісті "Перлина (1945).

Джон Стейнбек -- виходець з небагатої сім'ї іммігрантів, що оселилася в Каліфорнії. Навчався у Стенфордському університеті на природознавчому факультеті, проте матеріальна скрута не дозволила завершити освіту. Йому випало багато подорожувати, змінюючи професії та способи заробітку через "велику депресію" -- наслідок економічної кризи 1929 року. Він був одним із тих митців, поряд з Е. Хемінгуеєм і В. Фолкнером, кого сформували так звані "грозові тридцяті". Свідченням його творчого та соціального становлення став роман "Грона гніву" (1940), що виріс з життєвих спостережень і живої участі Стейнбека в житті фермерів та мігрантів і став пам'ятником цілої епохи в житті Америки.

Творчість видатного американського письменника Джона Стейнбека приваблює своєю широтою, гострою актуальністю в зазначених вище проблемах. Найбільші досягнення літератури США ХХ ст. нерозривно пов'язані з його іменем, самі яскраві сторінки сучасного критичного реалізму. Взаємовідносини людини і суспільства, людини і природи - джерело конфліктів і естетичного змісту його романів.

Людина, суспільство, природа - об'єкт пильної уваги письменника, однак йому завжди вдається зрозуміти й відтворити зі справжньою динамікою складний механізм цих єдностей. Новаторство Стейнбека, художника XX століття, що виявилося в ретельному вивченні людини як у соціальному, так і в чисто «природному», натурфілософському аспекті, знижується в ряді випадків нігілістичного відношення автора до природи, до органічного життя. Стейнбек прекрасно розуміє, що найважливішою причиною перекручування природних основ: виснаження ґрунтів, поширення епідемій, деградації людини - є соціальне безладдя, хаос буржуазного суспільства [2, с.301].

Ми помітили, що його книги наповненні жертвами як соціальних, так і природних конфліктів. Песимізм Стейнбека у відношенні до природи приводить часом письменника до натуралізму у виборі об'єкта (це часто хворі, божевільні, неповноцінні персонажі) і до нігілізму у відношенні до прогресивних соціальних рухів. Безпосередньо обурюючись расизмом у США, Стейнбек висловлює скептичні погляди з приводу боротьби з дискримінацією негрів у своїй країні.

Стейнбек -- нещадний суддя соціальних пороків США, але позитивна стихія в книгах художника майже завжди зв'язана з іронією, тобто лише відносно позитивна. У сутності, позиції Стейнбека глибоко суперечливі -- це наслідок викриття бездієвості. Але в переважній більшості його книг є об'єктивна послідовність правди, реалізму. Ми бачимо, що позитивні герої Стейнбека, приречені бути неповноцінними й смішними диваками [4, с.19].

Джерелом трагічного сприйняття природи в Стейнбека є хаотичність і аналогічність соціальних законів життя США. Він у сутності поширює на увесь світ імпульси цього життя: безсердечність, злість, страх перед майбутнім, безнадійність.

У романах Стейнбек як реаліст уміє розкрити щирий взаємозв'язок явищ, проаналізувати відносини людини й середовища, відтворити пластику життя.

Автор бачить всю значущість впливу соціального на людину. Соціальна й біологічна стихії в точних пропорціях сполучаються в нього й створюють яскравий і вигадливий, трагічний і прекрасний, складний і повчальний «стейнбековський» світ. Життєвий матеріал немов диктує свою волю Стейнбеку.

Розглядаючи спостереження Стейнбека ми виявили, що Америка наскрізь пронизана парадоксами. Парадокси трапляються в сферах політики, культури, господарювання й виховання, а також є рисою американського психоменталітету. У підрозділі аналізується поняття "американська мрія". Ця мрія полягає у тому, щоби мати своє житло, оточене зеленню, у маленькому містечку чи у передмісті, мрія про "мобілі" - пересувні будиночки. Спостерігається амбівалентне ставлення американців до свого президента: вони гордяться ним, поважають його, але їм дуже важко перебороти страх та недовіру до влади [9, с.16].

Національне обличчя визначається за психоменталітетом нації, який знаходить своє вираження в фольклорі. Стейнбеківське метафоричне поняття "мрія-міф" розширюється в підрозділі до значення, що кодифікує вірування, культ та ідеали первісних американців що їх наслідують. Безсумнівною загальновідомою є "роль міфології й народної творчості в структуризації національних ідентичностей та національних образів, персонажів". Міф та фольклор допомагають нам простежити "археологію стереотипу" того чи іншого етносу, твореного внаслідок особливих історичних умов. Внаслідок формування Америки як нації переселених народів створювалися своєрідні міфи, пісні та легенди. Такою легендарно-міфічною постаттю в американців є ковбой. Він постає у найпопулярніших народних оповіданнях і творить американський соціально-психологічний тип. Стейнбеківський образ американського капіталіста Дядечка Сема стає символом Америки, гіперболізованим, сконденсованим, спрощеним - для підсилення яскравості ознак і їх полегшеного сприймання; стає літературним стереотипом [9, с.22].

Спостереження Дж. Стейнбека підтвердили, що американці як тип існують, вони мають спільне обличчя, їм властиві спільні риси характеру, дуже часто суперечливі, через те ведуть до парадоксу. Успадкувавши для творення автоіміджу міфи від європейських народів, вони творять свій власний імідж - міф.

Особливе місце в спадщині письменника посідає роман "Зима тривоги нашої" (1961), за який Дж. Стейнбека було нагороджено Нобелівською премією (1962). Письменника непокоїть моральний занепад у країні, духовна зрада світлих ідеалів перших американських переселенців, які мріяли про свободу та справедливість. Автор роману прагне відповісти на запитання: що спонукає зовні благополучного громадянина скоїти злочин і які невидимі обставини цьому сприяють. . Саме ці питання і визначають проблематику роману "Зима тривоги нашої".

«Зима тривоги нашої» - твір глибоко органічний для Стейнбека. Тема духовного, а то й фізичного знищення людей «Великим Богом чистогану» завжди хвилювала письменника. З'явившись ще в ранніх його творах, вона з величезною силою вплітається в симфонію «Грона гніву», виникає, нехай навіть часом у вигляді яких-небудь дрібних і примхливих завитків, і в перших повоєнних книгах письменника. У новому романі Стейнбек не просто варіює знайому тему. «Зима тривоги нашої» - цілісний на думку твір, породжене свідомістю моральної неспроможності буржуазного суспільства.

Роман Стейнбека говорить про те, які можливості творити зло володіють в США, сили розтління душ людських, а одночасно і сили війни, знищення людей. Є підстави, однак, розглядати появу цієї книги як ознаку посилення духу протесту проти тих, хто веде країну по небезпечному шляху. Недарма, торкаючись сучасності, Стейнбек сказав: «У такі роки приховані страхи виповзають на поверхню, тривога наростає і глухе невдоволення поступово переходить у гнів».

Ми хочемо зазначити, що «Зима тривоги нашої» - нова сторінка в творчості Стейнбека. Ця книга також ще одна ланка в ланцюзі фактів, які говорять про зміцненні в самий останній час реалістичні тенденції у літературі США [7, с.16].

Роман Стейнбека «Зима тривоги нашої» (1961) пов'язаний з кращими традиціями американської реалістичної літератури XX століття. Сутність основних конфліктів роману, їх внутрішній підтекст - це наче «американська трагедія» сьогоднішнього дня. Герої книги - американець з «благородною» сім'ї, нащадок перших поселенців Ітен і його дружина Мері - живуть респектабельно і благополучно. Не тільки Ітен, а й все маленьке містечко в одному з штатів «Нової Англії» веде нормальне життя: обивателі у свята виїжджають на пікніки, вечорами сидять у кафе.

Отже, проблеми, порушені у творчості Дж. Стейнбека, стають очевидними не лише в світлі подій, що відбуваються зараз в суспільстві, а й у зв'язку з поворотом наукової думки до проблем прояви «людського фактора». У своїх творах Дж. Стейнбек стосується проблеми невміння людини жити в єднанні з природою, досягати гармонії, умиротворення, що представляється нам особливо відповідним сучасному стану справ, коли людство вже починає пожинати плоди бездуховного ставлення до світу, в якому воно живе. Глибоке співчуття людині, щодо її безвихідності, роздуми про індивідуальну моральну відповідальність людини у боротьбі між добром і злом, і є відмінною рисою його творчості.

Розділ 2. Роман «Зима тривоги нашої»

2.1 «Американська мрія» в романі «Зима тривоги нашої»

У своєму романі «Зима тривоги нашої» Стейнбек створює глибоко типові для сучасної американської дійсності образи, дає глибокий всебічний аналіз згубного впливу на людську особистість буржуазного суспільства. Соціальні закони часто виявляються сильнішими біологічних і більше вирішують у житті. Зазначимо, що у епіграфі автор радить не шукати реальних місць та прототипів, а "подивитися навкруги та зазирнути у власну душу, оскільки в цьому романі розповідається про те, що відбувається сьогодні майже по всій Америці". Зовнішній бік сюжету - це історія сходження на вершину "американської мрії" головного героя, звичайного американця, продавця крамниці Ітена Хоулі. Цей шлях пролягає крізь зраду шляхетних ідеалів його родини та предків [14, с.33].

На початку твору ми бачимо його сумлінним працівником, доброю і порядною людиною, до якої з повагою ставляться городяни, бо ж він останній з шляхетного роду першопоселенців Хоулі, які розбудовували Нью-Бейтаун, сприяли розквіту його економіки, були найбагатшим сімейством міста. Тепер від колишнього багатства залишився тільки родинний будинок у центрі міста та невеличкий камінчик-талісман, що має властивості зберігати тепло і тому вважається оберегом домівки Хоулі.

Усі навкруги, а також дружина та діти спонукають його до рішучого вчинку, підказують, як саме можна швидко розбагатіти. Думки про швидкі гроші ведуть його до злочинних намірів, які роз'їдають душу Ітена. Він страждає через внутрішню боротьбу: залишатися чесною людиною і продовжувати бідувати чи поступитися моральними принципами заради матеріального благополуччя та поліпшення соціального статусу родини.

Головний герой проходить складну внутрішню еволюцію від сумлінного нащадка чесних і працелюбних предків до злодія і вбивці. Внутрішня боротьба йде в душі Ітена, він вагається, шукає виправдань, безперервно картає себе за підлість намірів. Серед предків він відшукує і "святих", і "флібустьєрів", тож "добро" і "зло" у своєму протистоянні постає своєрідним генетичним кодом людини. Дилема: бути чесним, але бідним, чи стати багатим злочинцем - вирішується Хоулі на користь останнього. Його вибір залишається за багатством [14, с.7].

Він нехтує моральними принципами кожного разу, коли йдеться про збагачення: Хоулі доносить на свого хазяїна італійця-нелегала Марулло, і це дає змогу заволодіти його крамницею. Він позичає чималі гроші колишньому другу дитинства Денні, безнадійному п'яниці, сприяючи його трагічному фіналу. Ціною неявного вбивства він успадковує стратегічно значущі землі, на яких планують побудувати аеродром, і таким чином перетворюється на "отця міста".

Назва роману є цитатою з хроніки В. Шекспіра "Річард ІІІ", що повертає читача до монологу кривавого і підступного правителя Річарда, який мостив шлях до трону тілами своїх жертв. Шекспірівська цитата тричі виринає з тексту твору не випадково, бо співвідноситься з внутрішньою трагедією Ітена Хоулі і часом набуває метафоричного значення "йти по трупах". Саме тоді, коли родина йде шляхом багатства і здається, що "зима тривоги нашої позаду...", починається справжня духовна трагедія в родині Хоулі.

Як і свого роду Річард III з американської провінції здійснює відносно дружньо налаштованих до нього людей, воістину жахливі підлості, але їх не можна вважати незрозумілими. З високим ступенем реалістичної достовірності письменнику вдалося відобразити у своєму творі зловісні симптоми цинічного свавілля як цієї «хвороби століття». Від «застарілих» понять про честь, обов'язок і моральної відповідальності, пов'язані в його розумінні із заповітами християнства, герой роману приходить до прийняття звірячих законів реально існуючої навколо нього жорстокої дійсності. «Судді темних глибин» - по суті, всі ті ж Марулло і Бейкер - виносять свій вирок, і чесний, навіть кілька прекраснодушний Ітен помирає. Його місце займає безпринципний, готовий на все користолюбець.

Однією з провідних проблем твору є проблема морального виховання дітей та сенсу освіти. Син Ітена Аллан змалку засвоїв "правила" просування до успіху, він, на відміну від батька, не вагається у виборі засобів перемоги. Поверховий і ниций юнак, аби виграти на конкурсі шкільних творів, удається до плагіату. Він скопіював цитати з промов видатних діячів Америки, що зберігалися в унікальній бібліотеці родини Хоулі, і видав їх за власний твір під назвою "Я люблю Америку". Гучний успіх сповнює родину гордістю, юнакові пророкують блискуче майбутнє [15, с.238].

Проте невдовзі шана обернулася безчестям: сестра таємно повідомила членів комісії про підробку. Навіть після викриття і ганебного падіння з вершини успіху молодший Хоулі не вбачає у своєму вчинку морального злочину ("Усі так роблять!"), його не лякає брехливість власних почуттів та слів. Винуватцем прикрого інциденту Аллан вважає не себе, а того, хто таємно повідомив про його вчинок журі конкурсу - сестру Еллен.

Саме у вчинках його дітей Ітену Хоулі відкрилася жахливість його власних злочинів - брехні та підступності. Він готовий вершити суд над собою і здійснити самогубство. Але він не може піти з життя, не передавши своїй дочці спадкову річ - сімейний талісман, що протягом кількох поколінь був символом тепла і духовної щирості родини Хоулі. Він має повернутися додому, «щоб не згас ще один вогник».

Герої роману діляться на два невидимих спільництва. Одне з них - люди, які втратили свій «вогник», внутрішньо кінчені. Вони повністю взяли етику буржуазного суспільства, але не тому, що це суспільство нездоланне і його вплив фатальний, а тому, що їх внутрішній світ неповноцінний, вражений невидимим, але явним потворством. На думку Стейнбека, саме ці люди «без вогника» процвітають у власницькому світі. Це Бейкер, це Марджорі, це Мері. Стейнбек тонко підкреслює, наприклад, внутрішню порожнечу Мері. Вона чи то не відчуває відчаю Ітена перед його самогубством (а це вже неповноцінність), чи то байдуже не хоче про це думати (що ще більш нелюдяно). Друге спільництво у Стейнбека - це люди тільки вимушені зігнутися в умовах бізнесу, але зберегли духовне багатство, здатні випрямитися. Стейнбек-гуманіст відкриває в звичайних людях незвичайний і чудовий світ, він наче зриває власницьку коросту. І ми бачимо, що, незважаючи ні на що, Ітен зберігає почуття совісті, Денні - свій романтизм, Марулле - свою мрію про справжніх людей [14, с.34].

З великим мистецтвом і докладністю письменник пов'язує між собою різноманітні соціальні мотивування та психологічні імпульси, взаємодією яких визначається кінцевий вибір позиції героїв. Навіть у перших розділах роману Ітен Хоулі - не просто вічний невдаха, людина зі старомодними і пишномовних поняттями, як про нього думають оточуючі. Це освічений і вихований джентльмен, який навчався філології в Гарварді, типовий інтелігент середини XX століття, відчуває себе незатишно серед затятих ділків і благополучних міщан. Іронічний розум Ітена легко проникає крізь завісу лицемірства і фальші, якою звик оточувати себе банкір Бейкер; непомітний бакалійник щиро обурюється відкритим цинізмом і духом крамарства, настільки характерними для сфери бізнесу [2, с.9].

І в той же час Стейнбеку не доставляє ніяких зусиль показати цілковиту подібність устремлінь і життєвих інтересів свого героя з тією невгамовною жагою золота, яка приводить в рух весь навколишній світ. Доказом цьому служать не стільки огидні вчинки Хоулі (зрада ним своїх друзів, ретельно підготовлена, хоча й невдала, спроба пограбування банку), скільки самий звичайний, повсякденний хід його думок. «Чи потрібні мені гроші? Та ні, не потрібні », - розмірковує Ітен в своєму притулку на березі океану, але пізніше, коли виявляється реальна можливість розбагатіти, беручи участь в махінаціях Бейкера і його компанії, він вносить у свої переконання істотну поправку: « Я не женуся і ніколи не гнався за грошима заради грошей. Але без них хіба втримаєшся в тій категорії, існувати в якій мені звично і зручно?» [13, с.103]. Приходячи до подібного висновку, вже давно став цілком очевидним для його дітей і дружини, Ітен погоджується на принципову поступку, робить перший крок на шляху, що веде до морального падіння.

Ще одну групу психологічних мотивів, що підготовляють «спокушання» Ітена, складають його спогади про багатство і могутність роду Хоулі. Налічувала в минулому чимало судновласників і китобоїв, ця «династія» ще зовсім недавно посідала почесне місце серед аристократії Нью-Бейтауна і всієї Нової Англії. Ітен не так вже часто наважується на порівняння розкоші минулих часів і свого нинішнього незавидного становища. Однак і відтиснутих в підсвідомість, породжені ураженим самолюбством, ці думки, безсумнівно, впливають на його ретельно обдумані вчинки.

Людина, яка втратила власність, позбавляється всього, навіть права називатися людиною - така нещадна мораль підприємців і банкірів, і на прикладі Ітена Хоулі Стейнбек показує драматизм положення «середнього американця», вимушеного постійно йти на угоду з совістю заради досягнення успіху, який в будь-яку хвилину може виявити свою неміцність. Злочинець Хоулі (а його можна так називати, незважаючи на те, що злочин - пограбування банку - було тільки задумано, але не скоєно), по суті, нічим не виділяється на соціальному тлі його рідного міста. Все в Нью-Бейтауні - від стовпа Бейкера до останнього поліцейського, суспільства морально розбещене і шанують одне лише євангеліє долара. Перебуваючи в подібному оточенні, підкреслює письменник, будь-кому, навіть дуже чесній людині важко чинити опір розкладницькому впливу середовища; він майже неминуче повинен підкоритися силі загальної течії, піти по «шляху кожного тіла».

Перші сцени роману - це свого роду «роки навчання» Ітена Хоулі, і в них як би «запрограмовані» всі наступні перипетії сюжету. Ітен, який спочатку виглядає «природним», незіпсованою людиною, чуйно прислухається до того, що кажуть йому співрозмовники, і надалі надходить відповідно. Від касира Морфі він дізнається, як можна, залишаючись непізнаним, пограбувати банк, від Марулло - засвоює цинічну філософію обдурювання й обману. «Вчися хитрувати, хлопчику, не то прогориш», - говорить Марулло, і Ітен діє, та так успішно, що сам господар лавки стає його жертвою. «Гроші і дружба - зовсім різне ... Грошам потрібна не дружба, а ще і ще гроші», - повчає Марулло, і Ітен, заздалегідь розрахувавши всі можливі наслідки, чекає смерті свого друга дитинства Денні Тейлора, щоб потім скористатися його спадком [13, с.301].

Життя сучасного американського міста дає чимало приводів для соціальної сатири, особливо, якщо мова йде про представників такого ненависного Стейнбеку світу розважливості та егоїзму. Лаконічні, але влучні ремарки з усією нещадністю оголюють непривабливу сутність своєкорисливого бізнесмена, розмірено-акуратного Бейкера і комівояжера Біггера, і містера Хартог з Нью-Йорка, про якого відомо тільки те (і цього вже достатньо), що він « здавався добре упакованим і загорнутим у целофан і на будь-яке зауваження відповідав схвальним сміхом ». Однак цей прийом іронічної швидкої характеристики займає в книзі порівняно підлегле становище. На передній план у «Зимі тривоги нашої» виступає розгорнуте психологічне живописання характерів основних дійових осіб, і в першу чергу Ітена Хоулі [13, с.29].

Характер Хоулі - найбільш ретельно розроблена і в той же час відрізняється особливою складністю художня одиниця в загальній образній структурі роману. Боротьба протилежних устремлінь в душі героя йде постійно, і цей внутрішній надлом стає іноді настільки відчутним, що перед читачем постають одночасно як би два Ітена Хоулі: один - цинічний і безсоромний хижак, мертва хватка якого бентежить навіть самого Бейкера, другий - порядком втомлений від життя, звичайний і трохи простакуватий чоловік, за своєю природою в міру гуманний і добрий. Особливо яскравий цей контраст на початку роману. Надалі захоплення гонитвою за багатством заглушає у Ітена всі сумніви, і в короткий, воістину фантастичний термін він домагається здійснення всіх своїх бажань. І тут волею автора в його зовнішності відбувається нова метаморфоза. Стихія добра, символічно втілена в червонуватому камені - талісман сім'ї Хоулі, - перемагає у фіналі роману. «У людині вся сила. Від нього тільки все і залежить » - цей заповіт діда Ітена - шаленого старого з сивою бородою шкіперською, немов зійшов зі сторінок романів Германа Мелвілла, повертає герою книги почуття відповідальності і обов'язку, вселяє йому волю до боротьби за те, « щоб не згас ще один вогник » [11, c.107].

У книзі «Зима тривоги нашої» стихія добра - показана як стихія природна, інтуїтивна. Вона зосереджена в таємничому: в талісмані - червоному камені, що зберігався серед реліквій родини Ітена.

«Він немов увібрав у себе все світло, всі вогні й став червоним-червоним-темно-темно-червоним...». Це немов сконцентрована сила життя. Якщо серце Мері, наприклад, увібрало в себе всі порочні віяння американського життя, то талісман убрав у себе силу й вплив шляхетних принципів життя. Тому він приносить щастя. Ці принципи відчув Ітен майже підсвідомо в годину, коли думав, що загине. І тоді, відчувши нову силу, він поплив до берега: «Мені треба було вийти - треба було віддати талісман. Щоб не згас ще один вогник» [13, c.309].

Отже, Дж. Стейнбек, відтворюючи реалістичну картину життя Америки початку 60-х років ХХ століття, використовує широку палітру засобів художньої виразності. Письменник створює морально-філософський підтекст твору, протиставляючи хижацьку мораль суспільства законам внутрішнього благородства людини за допомогою біблійних алюзій: події біблійної Пасхи та розп'яття Христа, повчання тітки Дебори утворюють паралелі з внутрішнім станом героя на початку твору. Автор використовує шекспірівські ремінісценції: жагучий і пристрасний світ прагнень шекспірівських героїв, зокрема, Річарда ІІІ, асоціюється зі станом душі Ітена Хоулі в другій частині роману. Автор використовує образи-символи: камінець-талісман, вогник, верхівка затопленої батьківської шхуни навіюють спогади про колишні ідеали родини. Та навіть використовує у свому творі історичні імена, такі як Андерсон, Ентштейн, Генрі, крилаті вислови американських просвітителів, ораторів, науковців, філософів та ін.

2.2 Історія написання ті життя роману і суспільстві

Книга «Зима тривоги нашої» створювалася в період жвавої публіцистичної діяльності Стейнбека. Так, наприкінці 50-х років письменник опублікував статтю «Смерть рекету», в якій засудив систему доносів у США, практику незаконних антикомуністичних процесів, маккартизм і продажність, що охопила, як епідемія, країну. Пізніше Стейнбек опублікував відкритий лист відомому політичному діячеві США Стівенсону. Вплив американського способу життя такий, що молода людина змінюється на потенційного злочинця, «все обіцяє велику нагороду за інтриги і обман, ніж за чесність та справедливість». Книга «Зима тривоги нашої» і розповідає про падіння американського обивателя, перетвореного всією логікою американської системи в потенційного злочинця. Та неважливо, вчинено злочин чи ні. Американська трагедія навіть не в тому, що ці злочини в очах обивателів - тільки прикра невдача. Юний Аллен, син Ітена, каже: «Подумаєш! Всі так роблять! Кому пощастить, а кому ні ... Всі до одного - до самої верхівки ». Процес злочинного переродження психіки Ітена розкрито докладно. Спочатку план пограбування банку, план зради (і друга дитинства Денні, і господаря крамниці Марулло) - не більш ніж гра уяви, мрія середнього обивателя. Але поступово ця небезпечна гра стає манією і, головне, непомітно переходить у дію [16, с.50].

Було визначено, що Стейнбек відтворюючи духовну драму своїх героїв, постійно малює світ, який визначає цю драму, укладає її в собі. Це старі звичаї Америки - злочинно спалений і потоплений конкурентами корабель. Це і нові звичаї - підслуховування телефонних розмов, бюро розслідувань, пухкі поліцейські досьє на кожну людину. У романі ми бачимо глибоко песимістичну картину сучасної Америки.

Але роман побудований так, що стихія песимізму і мороку не абсолютизується. Стейнбек сперечається з твердженням, що кожен - це самотній вогник. Ні, є велика стихія солідарності, теплоти, добра, природна першооснова людства. Стейнбек показує могутній гуманістичний потенціал, закладений в багатьох людях, які противляться впливу власницького суспільства.

«Зима тривоги нашої» - останній роман Стейнбека. Працюючи над ним в 1960 році, письменник виклав свою концепцію роману в листі Паскалю Ковічі: «... Роман - це великий твір художньої прози, що має свою форму, свій напрямок, свій ритм і, звичайно, свою мету. Поганий роман повинен розважати читачів, середній - впливати на їхні почуття, а ліпше - осяювати їм шлях. Не знаю, чи зуміє мій роман виконати хоча б одну з цих завдань, але моя мета - осяювати шлях » [13, с.15].

Роман вийшов у світ у червні 1961 року. Він не схожий ні на одне з попередніх творів письменника. Місце дії його - не рідна, близька серцю письменника Каліфорнія, а старовинне, чинне і доглянуте містечко Нової Англії. Та й герой роману не традиційний стейнбековскій персонаж - проста людина з народу, нащадок засновників містечка, людина, непогано влаштована навіть за американськими поняттями, одним словом, середній добропорядний американець.

Стейнбека в ці роки турбував занепад моралі в країні, відсутність гідної мети. Свої думки він висловлював у листах добрим знайомим: «Бедлам у Вашингтоні можна порівняти тільки з римським туалетом для кішок. І справа не в тому, що адміністрація занадто цинічна. Я глибоко впевнений, що ні на що краще вони там просто не здатні. А демократи, господи, демократи - ділять шкуру невбитого ведмедя, немає в них ні мужності, ні ідей, ні платформи. Мені б слід повернутися до Європи, тут хай все горить прахом » [13, с.21].

І в своєму романі Стейнбек відверто показує, як сучасний американський спосіб життя діє на звичайного добропорядного буржуа, штовхаючи його на шлях зради і злочини заради гонитви за багатством. Слід зазначити, що Стейнбек не вперше звертається до цієї теми. У березневому номері популярного журналу «Атлантик мансли» за 1956 рік було опублікуване його оповідання «Як пан Хоган пограбував банк». У героя оповідання і героя нового роману багато спільного. І той, і інший працюють продавцями в магазині, обидва вони працьовиті добропорядні громадяни, обидва жадають розкоші. І один грабує банк, та так спритно, що нікому і в голову не приходить запідозрити його в цьому злочині. А інший доносить на свого господаря і зраджує його. В результаті і той, і інший розбагатіли.

Велика преса, як завжди, оцінила роман негативно. «Рецензії на книгу збентежили мене, - зізнавався письменник. - Вони завжди діють бентежно, навіть позитивні, але на цей раз вони занадто сильно подіяли на мене ». Підбадьорювали письменника лише відгуки старих друзів, думкою яких він дуже цінував і кому вірив. «Ваша книга мені сподобалася, і я думаю, що це найкраща ваша робота за багато років, - писав Стейнбеку після прочитання рукопису Ковічі. - Я читав її з справжньою насолодою і був радий, що ви знову повернулися до теми соціальної справедливості і розглядаєте її не з точки зору бідності, а з точки зору грошей ... У книзі немає ні нотки надії, та її й не повинно там бути. Вона відкидає схиляння перед так званою чеснотою, перед успіхом, перед американським способом життя. Мало письменників атакували ці американські поняття з такою силою. У цьому десятилітті ніхто, крім вас, навіть і не намагався зробити цього ... Ви написали велику книгу, Джон, і хай допоможе вам Бог » [14, с.10].

Автор цілком виразно датував дію твору навесні і влітку 1960 року - часом, коли йшла основна робота над рукописом. «1960 був роком змін, - писав Стейнбек. - У такі роки приховані страхи виповзають на поверхню, тривога наростає і глухе невдоволення поступово переходить у гнів ». І дійсно, 60-х роки опинилися переломними, щось надломилося в налагодженому внутрішньому зовнішньополітичному курсі американської держави. Досить нагадати лише про деякі важливі події того драматичного часу. Це і зрив Паризької наради у верхах, слідом за польотом над радянською територією літака-розвідника «У-2» початок громадянської війни в Конго, інспірованої імперіалістичними державами, і фіаско президента Д. Ейзенхауера, який був змушений скасувати свій візит до Японії через протести з боку обурених народних мас. «У всьому світі зріла тривога, зріло невдоволення, - продовжує письменник, - і гнів закипав, шукав виходу в дії, і чим він шаленіший, тим краще. Африка, Куба, Південна Америка, Європа, Азія, Близький Схід - все тремтіло від занепокоєння, наче кінь, перед тим, як взяти бар'єр » [12, c.156]. Атмосфера невиразної тривоги і душевної нестійкості характерна і для соціального середовища, зображеної в романі Стейнбека, - жителів приатлантичного містечка в Новій Англії, банкірів і бакалійників, старіючих світських левиць і домогосподарок. «Майже у всіх знайомих мені людей я відчуваю нервозність і неспокій, і перебільшення відчайдушних веселощів, схоже на п'яний чад новорічної ночі», - задумливо розмірковує головний герой твору, продавець бакалійної крамниці в Нью-Бейтауні Ітен Аллен Хоулі. Нервозністю і постійним внутрішнім напруженням відзначена поведінка майже всіх основних дійових осіб роману. Кожен з них залучений в «битву з сумнівним результатом», кожен прагне розбагатіти, відвоювати собі право на стійке існування.

На нашу думку, у романі «Зима тривоги нашої» проблематика далеко не вичерпується картиною «виродження обивателя». У книзі Стейнбека кожна деталь, кожна година пов'язана з різними соціальними закономірностями країни, кожна сцена немов виростає з глибинних джерел «американського образу життя».

Відносини людей у США, як саркастично зауважує Стейнбек, зведені найчастіше до трьох ступенів: начальницькому, улесливому й діловому. Це підтверджується досвідом головного героя. Всі інші: дружні, безкорисливі, повні любові і навіть батьківські - виявляються неспроможними. Дружба виразилася смертельним капканом для Денні, прояв теплоти погубило Марулло, за симпатіями Марджорі завжди крився розрахунок: «Рано або пізно постіль повинна була послужити капканом, що, захлопнувшись, гарантував їй спокій і благополуччя в майбутньому» [14, с.118].

Стейнбек пише про те, що в Америці навіть чесність пущена в торговельний оборот, є рекетом, предметом продажу, обману й шантажу. Ітену вона потрібна для того, щоб при нагоді «украсти відразу». Для автора внутрішня розірваність героя не служить виправданням. Він показує, що, терзаючись каяттями совісті, далеко літаючи в думках від співрозмовників, навіть «упустивши сльозу» при думці про друга, Ітен все-таки не змінив свого злочинного плану, продовжуючи підштовхувати Денні в прірву.

Американські критики, любителі складати різного роду «обойми» і обчислювати літературні «рейтинги», нерідко включають Д. Стейнбека у «велику трійку» головних письменників США, де його сусіди є два гіганти -- Хемінгуей і Фолкнер. Як і вони, Стейнбек був визнаний ще за життя класиком. При усій жанрово-тематичній розмаїтості і відомій нерівності творчості цього прозаїка, який працював як романіст, новеліст, повістяр, документаліст, у нього виділяється якесь ядро, група творів, що складають своєрідний стейнбековський «канон».

Як бачимо, Стейнбек -- на відміну від екзистенціалістів -- надає головного значення суспільному буттю людини, його соціальної детермінованості. Це увага до суспільного буття, до об'єктивного соціального плану життя - веде письменника до усе більше нових і глибоких пояснень падіння Ітена. Не тільки атмосфера користолюбства розклала його. Імпульс до злочину народжувався, по Стейнбеку, і під впливом атмосфери військового й атомного психозу. Американська пропаганда, підкріплена військовими парадами, вселяла йому думка про вичерпаність і приреченість миру. Ітен говорить, що страх породив у нього «виразку душі». Ми бачимо конкретно цю «виразку» -- відсутність будь-якої віри. І тому Ітен часто повчає своїх дітей без переконаності й порівняно холоднокровно йти на злочин. Але сам Стейнбек не попадає під вплив атомного психозу. У цій історії -- сарказм і іронія Стейнбека, недвозначна паралель американської істерії із крикливством темних сект. Атомна істерія лежить, по Стейнбеку, в основі цинічної філософії «щасливого випадку». Протягом всієї книги Стейнбек аналізує коло саме соціальних проблем, вони тепер для нього найважливіші. Так, сцена ранкового відкриття банку досягає воістину бальзаківської сили, а головне, близька їй концептуально. Банк нагадує храм, сполучення цифр на табло, ґрати перед сейфом схожі на огорожу вівтаря, містер Бейкер - на священика, а Ітен - на причасника. Гроші, по думкам Стейнбека, - сила, що рухає країною, творячи «американські характери» [14, с.32].

Висновки

Отже, ХХ століття у США було часом зростання добробуту, шаленої гонитви за багатством і успіхом і разом з тим час занепаду ідеалізму, якому немає місця в суспільстві, де панують гроші, бізнес, холодний прагматизм. Чимало інтелектуалів розчарувалися в Америції 20-х з її культом великого бізнесу. Гостра соціальна критика притаманна творам кращих американських письменників того часу. Багато хто з визначних письменників (таких як же Фіцджеральд або Ернест Хемінгуей) відчували себе настільки відчуженим від своєї країни й суспільства, що надавали перевагу проживанню за кордоном. Письменники змальовували розчарування суспільством «без ідеалів і надії».

В XX ст. новела не грає вже настільки важливої ролі в американської літературі як в XIX, їй на зміну приходить реалістичний роман. Але всі їй продовжують приділяти значну увагу романісти, і цілий ряд видатних американських прозаїків присвячують себе переважно або винятково новелі.

Особливості побудови сюжету оповідання визначалися істотними життєвими закономірностями й повністю входили в загальну художню завдання реалістичного зображення дійсності. Письменники-реалісти прагнули зображувати тільки правду, без прикрас і умовчань. Іншою типологічною особливістю з'явилася соціальна спрямованість, підкреслено соціальний характер романів і оповідань.

Література 20-го століття розкриває й поняття «американської мрії» та «американської трагедії». Ці поняття несумісні (з точки зору гуманності), але у суспільстві, де панує хаос, конкуренція та власність, мрія приречена на крах. У такому суспільстві людина хоч і прагне, та не може себе реалізувати, бо вона, з тих чи інших причин, не вписується в багатонаціональне явище - «американська мрія».

Було визначено, що поняття «американська мрія» часто використовується для опису якоїсь загальнонаціональної ідеології, що об'єднує американців. Однак кожен житель США вкладає в це визначення власні уявлення про прекрасне майбутнє. Його квінтесенцією заведено вважати думку, що кожна людина, котра володіє здібностями, енергією та працьовитістю, здатна чесним шляхом домогтися успіху в житті, ставши добропорядною й заможною.

Проблеми, порушені у творчості Дж. Стейнбека, стають очевидними не лише в світлі подій, що відбуваються зараз в суспільстві, а й у зв'язку з поворотом наукової думки до проблем прояви «людського фактора». У своїх творах Дж. Стейнбек стосується проблеми невміння людини жити в єднанні з природою, досягати гармонії, умиротворення, що представляється нам особливо відповідним сучасному стану справ, коли людство вже починає пожинати плоди бездуховного ставлення до світу, в якому воно живе. Глибоке співчуття людині, щодо її безвихідності, роздуми про індивідуальну моральну відповідальність людини у боротьбі між добром і злом, і є відмінною рисою його творчості.

Дж. Стейнбек, відтворюючи реалістичну картину життя Америки початку 60-х років ХХ століття, використовує широку палітру засобів художньої виразності. Письменник створює морально-філософський підтекст твору, протиставляючи хижацьку мораль суспільства законам внутрішнього благородства людини за допомогою біблійних алюзій: події біблійної Пасхи та розп'яття Христа, повчання тітки Дебори утворюють паралелі з внутрішнім станом героя на початку твору. Автор використовує шекспірівські ремінісценції: жагучий і пристрасний світ прагнень шекспірівських героїв, зокрема, Річарда ІІІ, асоціюється зі станом душі Ітена Хоулі в другій частині роману. Автор використовує образи-символи: камінець-талісман, вогник, верхівка затопленої батьківської шхуни навіюють спогади про колишні ідеали родини. Та навіть використовує у свому творі історичні імена, такі як Андерсон, Ентштейн, Генрі, крилаті вислови американських просвітителів, ораторів, науковців, філософів та ін.

Використана література

1. Андреев Л. Г. Зарубежная литература ХХ века / Л.Г. Андреев. - М., 1996. - 411c

2. Батурин С. С. Джон Стейнбек и традиции американской литературы / С. С Батурин. - М.: Худож. лит., 1984. - 351c.

3. Гиленсон Б. А. Американская литература 30-х годов XX века / Б. А. Гиленсон. - М., 1976. - 423с.

4. Глотов О. Л. Джон Стейбек в оцінці російського пострадянського літературознавства / О. Л. Глотов // Всесвітня література та культура. - 2010 - №2 - с. 19-20

5. Зарубіжна література XX ст./ [за ред. О.М Ніколенко]. - К.: Вища школа, 1998. - 369 с.

6. Злобин Т. П. По ту сторону мечты: Страницы американской литературы ХХ века / Т.П. Злобин. - М.: Просвещение, 1985. - 296с.

7. Кремнева А. Н. Библейский миф и его преломление в концептуальной системе автора (на примере творчества Дж. Стейнбека) / А. Н. Кремнева // Проблемы сохранения вербальной и невербальной традиции этносов.- Кемерово, 2003. -С.16-18.

8. Лауреаты Нобелевской премии : энциклопедия : пер. с англ. : [в 2 кн.] / Е.Ф. Губский, О. Уитмен, К.Г. Бернхард - М.: Прогресс, 1992. - 392с.

9. Леонова Н. Е. Семантика художественного пространства в произведениях Джона Стейнбека : дис. канд. филол. наук : 10.01.03 / Н. Е. Леонова - Москва, 2004. - 181c.

10. Литературная история Соединенных Штатов Америки / Под ред. Р. Спиллера, У. Торпа, Т. Н. Джонсона, Г. С. Кэнби. - М., 1978. - т 2,3.

11. Мендельсон М. О Джоне Стейнбеке и двух его повестях / М. О. Мендельсон // (Стейнбек Дж. Жемчужина. Квартал Тортилья-Флэт. - М., 1963) - 276с.

12. Мендельсон М. О. Роман США сегодня / М. О. Мендельсон. - М., 1977. - 400 с.

13. Cтейнбек Дж. Зима тревоги нашей / Дж. Стейнбек - М.: , 1962. - 310 c.

14. Cтейнбек Дж. Зима тревоги нашей / Дж. Стейнбек. - М.: Высш. шк., 1985. - 271c.

15. Світова література та культура / Под. ред. Мішуков О.В. - Херсон, 2004 - C.235-240.

16. Федоров А. А. Джон Стейнбек / А. А. Федоров. - М.: Высш. шк., 1965. - 87c.

Размещено на Allbest.ru