Література для дітей

Размещено на http://www.allbest.ru/

Лекція 1

Зміст

1. Дитяча література (література для дітей і коло дитячого читання)

2. Специфіка дитячої літератури

3. Літературні форми

4. Вагомий вклад у розвиток дитячої літератури

1. Дитяча література - органічна частина всієї художньої літератури: спільність історичного розвитку, творчого методу та ідейної спрямованості, жанрів, основної тематики, художніх засобів літератури для дорослих і дітей.

Своєрідність дитячої літератури і дитячого читання, зумовлена їх виховною функцією і особливостями дітей різного віку.

Письменники, що писали про дітей та для дітей, багато думали про народну освіти. Це знаходило відбиток в їхній творчості. Заклик до знань як великої сили в житті людини брав свій виток в народній педагогіці.

Книги покликані розширити уявлення про світ, познайомити з природою і речами, які постійно оточують дитину. Вони допомагають активно опанувати мову, відчути красу і виразність рідного слова.

О.М.Горький називав дитячу літературу величезною „суверенною державою”. І книги для дітей дошкільного віку - повноправні громадяни цієї держави. Дитяча література як частина загальної літератури є мистецтвом слова. Її особливості визначаються освітньо-виховними завданнями і віком читачів. Основна відмінна риса її - органічне злиття мистецтва з вимогами педагогіки.

Під педагогічними вимогами маються на увазі, зокрема, інтереси пізнавальні можливості і вікові особливості дітей. Вперше про дитячу літературу як мистецтва слова заговорили революційні демократи, вимагаючи „художньої істинності творення”, тобто справді образного і емоційного відображення життя в творах, які адресовані дітям.

Дитяча література повинна орієнтуватися на розвиток естетичної свідомості дитини, на формування її світогляду. Дитяча література - це те, що створено майстрами слова саме спеціально для дітей. Але, звичайно, юні читачі беруть для себе багато із історії літератури. Так виникає ще один термін - „дитяче читання” (тобто коло творів, які читаються дітьми).

В дитячому творі повинно бути органічне злиття педагогічного і естетичного початків, громадянська позиція, широкий зв'язок його з життям. В.Г.Бєлінський накреслив ідеал дитячого письменника, наділяючи його простою і ясною душею, живою фантазією, всебічними знаннями, любов'ю до дітей.

Для дитячих письменників особливо необхідною є гостра пам'ять дитинства: вона допомагає їм враховувати і втілювати в художніх творах ті особливості естетичного відношення до дійсності, які характерні для дитини.

М.Горький звертався до письменників, які створюють твори для дітей. Він підкреслював, що необхідно будувати всю літературну для дітей на принципі, який „відкриває широкі перспективи для образного науково-художнього мислення; цей принцип можна сформулювати так: в людському суспільстві розпалюється боротьба за владу над силами природу, за здоров'я і довголіття трудового людства, за його всесвітню єдність і за вільний, різноманітний, безмежний розвиток його здібностей, талантів. Ось цей принцип і повинен стати основою всієї літератури для дітей і кожної книги, починаючи від книг для молодшого віку”.

2. Специфіка дитячої літератури

Основним джерелом дитячої літератури, як і всієї художньої літератури є реальна дійсність - життя і праця народу на різних етапах розвитку суспільства.

У різні епохи вийшли в світ видатні художні твори, в яких було правдиво відтворено життя й боротьбу народу, втілено прогресивні ідеї, змальовано типові характери людей. Частина цих творів завдяки своїй художній майстерності та ідейному змістові, пізнавальному та виховному значенню та доступності для дитячого сприймання перейшла в дитячу літературу. У дитяче читання ввійшло багато творів, написаних як у давноминулі епохи, так і письменників різних часів та країн. Українська дитяча література як органічна, але специфічна галузь словесного мистецтва виникла порівняно пізно. Її джерела - народна творчість - сягає у сиву давнину. Передусім вивчення будь-якої літератури ми починає з давнини, ми звертаємо увагу на міфологію, фольклор, усну народну творчість. Діти молодшого шкільного віку також вивчають давню літературну спадщину різних країн.

Дитяча література - це та література, яка відповідає рівневі дитячих знань, їхньому психологічному розвитку і має свої жанрові та художні особливості, відповідно тематику і технічне оформлення. Дитяча література підіймає ті ж проблеми, що й уся художня література взагалі. Вона зображає справжню дійсність.

Своєрідність дитячої літератури:

- образність дитячої літератури;

- доступність лексики і сприймання;

- врахування вікових особливостей дітей;

- дидактичні мотиви - повчальність;

- емоційність - особлива інтонація;

- яскравість - ілюстративний матеріал;

- пісенність творів;

- звуконаслідування;

- оптимістичність;

- драматизм, але без трагізму.

Головна риса дитячої літератури - органічне злиття мистецтва і педагогіки. Специфіка дитячої літератури зумовлюється віковими особливостями читачів, адресується дітям певних вікових груп. Педагогіка розрізняє чотири основні вікові етапи в розвитку дітей:

1. дошкільний вік (від 3 до 6-7 років);

2. молодший шкільний (від 6-7 до 11 років);

3. середній шкільний (з 11-12 до 14-15 років);

4. старший шкільний (від 15 до 18 років).

Специфіка дитячої літератури повинна виявлятися не лише в доборі спеціальних „дитячих” тем, а саме в особливостях композиції і мови творів. Сюжет дитячих книг повинен мати чіткий стержень, не дає різних відступів. Для нього характерні, як правило, швидка зміна подій і захоплюючі ситуації. Розкриття характерів персонажів повинні здійснюватися предметно і очевидно, через їхні справи і поступки, адже дитину більш за все приваблюють дії героїв.

Ставляться вимоги до мови книг. Адже це - збагачення словника юного читача. Яку мову найбільш сприймає дитина? Літературну, точну, образну, емоційну, нагріту ліризмом. Дитяча література готує читача до життя.

3. Література для молодшого шкільного віку, як і вся художні література, пробуджує активність юного читача, у дитячій літературі розвиваються ті самі роди, види й жанри художніх творів, що й у всій літературі.

Літературні форми:

1. Епос

2. Лірика

3. Драма

Ще в часи Стародавньої Греції були вироблені три основних роди, або способи вираження художнього змісту, - епос, лірика і драма. Епос - назва давньогрецька, вона означає „розповідь”. У найширшому розумінні слова це будь-яке повідомлення, будь-яка важлива інформація прозою, і не лише прозою, а й віршованим текстом. Термін лірика - походить від назви стародавнього струнного музичного інструмента ліри, під акомпанемент якої виконувались пісні, що поклали початок ліричним віршам. Драма - від грецького слова „drama” - дія.

Визначення трьох літературних родів - епосу, лірики та драми належить ще Платону та Аристотелю.

Жанр (фр. genre, від лат. Genus - рід, вид) - історично усталена класифікація літературних творів за їх формою, обсягом та іншими ознаками. Образно кажучи, жанр - це змістовна форма, яка нестиме те, чим її наповнить письменник, - живим, духовним напоєм чи літературною отрутою. Чи не тому широкої популярності зажили слова Вольтера про те, що всі жанри добрі, крім нудного.

Книжка для дітей дошкільного віку повинна мати цікавий, захоплюючий сюжет з динамічним розгортанням подій, веселими сценами. Вимога простоти і доступності мови аж ніяк не пов'язується з примітивністю лексики, збідненням поетики. Книжка мусить бути добре, із смаком ілюстрована. Дитину передусім приваблюють малюнки, завдяки яким вона краще сприймає зміст.

Книга для дітей молодшого шкільного віку відзначається ширшою й складнішою тематикою. Крім казок, діти охоче і з цікавістю читають й байки, вірші і оповідання класиків і сучасних письменників, твори на історичні теми, пригодницькі й популярні книги. З особливим захопленням і цікавістю діти читають доступну їм історико-документальну літературу про героїчне життя людей та героїчні подвиги.

Поезія для дітей молодшого шкільного віку відзначається своєрідністю поетики. К.Чуковський у книзі „Від двох до п'яти” виклав основні її принципи (13 заповідей). Їх сенс у тому, що все написане поетом повинно легко перекладатися на мову графіки, що поезія мусить мати ігровий характер. К.Чуковський застерігав від великої кількості епітетів, тоді як дітям необхідні відчуття руху, дійовості.

Для творів будь-якого жанру неабияке значення має побудова сюжету (розвиток, гострота і напруження), яскрава образність викладу, милозвучність мови.

4. Спочатку дитяча література ототожнювалась з навчальною, тобто підручниками. Не зразу відбувався процес перетворення її на самостійну галузь мистецтва, поступово осмислювались її органічні зв'язки з усією художньою літературою. Проблеми дитячої літератури вивчали багато науковців, революціонери-демократи, такі як В.Г.Бєлінський, М.Г.Чернишевський, М.О.Добролюбов, вони заклали основи наукового вивчення дитячої літератури, її критики і теорії, розробили методику її дослідження, основні принципи якої залишаються прийнятними для науки.

За розвитком дитячої літератури уважно стежив К.Д.Ушинський він послідовно проводив думку, що головним завданням дитячої книги є прагнення викликати емоційне ставлення до знань, інтересів до пізнання світу, прищеплення навичок самостійного мислення.

Помітний вклад у розвиток дитячої літератури і її наукове вивчення зробив А.М.Толстой, який любив і дітей і педагогіку. Він відстоював право дитячої літератури на реалістичне зображення дійсності, різноманітність тем, ставив питання про зв'язок дитячої літератури з педагогікою, вказував на необхідність тісних зв'язків етичного з естетичним у творах для дітей. Також визначним критиком і теоретиком дитячої літератури виступає І.Я.Франко. Важко переоцінити його роль в розвитку критики дитячої літератури, розробці її теорії.

Відомо, якої великої ваги надавав художній літературі у вихованні громадянина видатний педагог В.О.Сухомлинський. Його праці „Серце віддаю дітям”, „Листи до сина” піднімають проблему ролі книги у формуванні особистості, містять списки рекомендованої літератури, що її обов'язково слід прочитати дитині, підліткові, юнакові. В них багато роздумів про те, якою повинна бути книга для дітей. В.О.Сухомлинського не турбує проблема створення дитячої літератури - така література вже створена зусиллями талановитих письменників, а турбує, чи залишає вона „глибокий слід у дітей”, чи стає „школою емоційно-морального виховання”.

Дитяча література на сучасному етапі досягла такого високого розвитку, що виникає необхідність в узагальненні значного історико-літературного матеріалу - написання монографії про творчий шлях письменників, які зробили значний вклад у дитячу літературу, праць синтетичного характеру про шляхи і етапи, які пройшла література для дітей та юнацтва. Увага до проблем дитячої критики - запорука її дальшого розвитку на шляху зближення літератури з життям, читача з адресованою до нього книгою.

Лекція 2

Тема: Усна народна творчість для дітей. Малі фольклорні жанри. Пісні й казки

Зміст

1. Поняття про дитячий фольклор

2. Ідейно-виховне значення народнопоетичної творчості

3. Різноманітність жанрів і видів

4. Народні пісні для дітей (колискові, забавлянки, пестушки, потішки, жартівливі пісні, обрядові пісні та ін.)

5. Поняття про народні казки

6. Малі фольклорні жанри. Прислів'я і приказки. Скоромовки

Фольклор (від англ. folklоге - народна мудрість, народні знання) - усна поетична народна творчість, характерними ознаками якої є колективність творення, масовість побутування, анонімність та багатоваріантність у виконанні. Наука ж про народну творчість, що є важливою складовою українознавства, називається фольклористикою.

Сам термін „фольклор” утвердився відносно пізно. З 2-ї пол. XIX ст. він вживається паралельно з назвами „народна творчість”, „народна поезія”, „народнопоетична творчість” та ін. Усі вони близькі за змістом, хоч і и неоднозначні. Сьогодні найбільш уживаним у світовій практиці, в тому числі й в українській фольклористиці залишається термін „фольклор”.

Вчені стверджують що, фольклор виник разом із мовою. Український дослідник усної народної творчості С.Мишинич відзначає, що „саме у процесі продуктивного розвитку мови і викристалізувався фольклор. Цей процес триває так довго, як існує мова. Скільки сам - відповісти важко, але минуло багато й багато тисячоліть, ніж народи почали користуватися такою звичною і, на перший погляд, простою первинною комунікативною системою, як мова”. Якщо період становлення і розпитку писемності нараховує 4-5 тисячоліть (у східних слов'ян - одне тисячоліття), то усна творчість давніша за цей період у 50-60 разів, а деякі дослідники впевнені, що у 100 разів. Народнооповідальна творчість, як бачимо, протягом тисячоліть була чи не єдиною криницею, одиноким джерелом з якого наші пращури черпали естетичну насолоду й наснагу. Минуло багато віків, перш ніж поряд з тою криницею виросло могутнє дерево художньої літератури. До того ж не слід забувати, що й сама література виросла на фольклорному підмурку. В усі часи найвизначніші письменники, поети і прозаїки використовували кращі зразки фольклору в своїх творах, збирали, вивчали та обробляли народнопоетичні перлини. В Україні ця традиція бере свій початок від Г.Сковороди. Численні приклади багатопланових взаємин із фольклорною стихією маємо у творчості І.Котляревського, Г.Квітки-Основ'яненка, Т.Шевченка, Марка Вовчка, І.Франка, М.Коцюбинського, Лесі Українки, М.Рильського та багатьох інших. Щедро використовують фольклорні традиції і сучасні письменники. Адже усна художня творчість - це невичерпне джерело мудрості українського народу. В ній знайшли втілення найзаповітніші мрії, помисли і сподівання багатьох поколінь.

Усна поезія народу відіграє винятково важливу роль у вихованні людей. Адже в ній відображені уявлення про те, що є доброго і поганого в людській поведінці, якою слід бути людині, які риси вдачі виробляти в собі. Широко висвітлюючи питання моралі, народна творчість дає водночас глибоке розуміння суспільного життя.

Усна народнопоетична творчість -- це художньо-словесна творчість народу в сукупності її видів і форм, де засобами мови збережено знання про життя і природу, давні культи і вірування; а також відбито світ думок, уявлень, почуттів і переживань, народно-поетичної фантазії.

Народнопоетичні твори є дуже цінним матеріалом для розумового, морального й естетичного розвитку підростаючого покоління, вони збагачують і поглиблюють знання, впливають на формування світогляду, моральних переконань, виховують естетичні почуття у дітей.

Народна творчість виникла у найдавніші часи в процесі трудової діяльності людей і була спрямована на полегшення праці, часто супроводила її. Використання фольклору з виховною й освітньою метою розпочалося також ще за найдавніших часів розвитку суспільства. В усних творах часто давалися практичні поради людям щодо поведінки, праці, ремесла, збереження свого здоров'я, розуміння явищ природи тощо, тому фольклор виконував протягом століть важливу педагогічну функцію.

Пізнавальне й виховне значення фольклору не раз підкреслювали класики та сучасники.

Т.Г.Шевченко високо цінував народну творчість, вважав її чудовим виховним матеріалом і тому вмістив у своєму „Букварі” деякі народні думи й ряд прислів'їв та приказок.

Висловлювання про могутній вплив народної творчості на формування людини зустрічаємо у багатьох письменників та визначних діячів культури.

Усну народну творчість для дітей почали збирати й досліджувати в Росії на Україні з середини XIX ст. Багато зробили в цій справі Визначення і російські фольклористи О.Афанасьев, Г.Виноградов, О.Капіца й інші фольклористи, письменники. Записи українського дитячого фольклору є в збірниках відомих збирачів народної поезії А.Метлинського, М.Номиса, П.Чубинського та ряду інших вчених. Леся Українка разом з чоловіком К.Квіткою видала у 1903 р. збірник дитячих ігор, пісень і казок Волинської губернії.

В галузі наукового вивчення дитячого фольклору працювали І.Франко („Дитина в звичаях і віруваннях українського народу”, „Діти в українських піснях і поговірках”, передмова до збірки казок „Коли ще звірі говорили” та ін.), М.Дерлиця, П.Іванов та інші дослідники. В радянський час український фольклор для дітей досліджували Г.Виноградов („Дитяча казка”, „Дитячий фольклор і поезія пестування”), В.Бойко, І.Березовський та ін.

Поняття про дитячий фольклор у науці трактувалось по-різному. Г.Виноградов, один з кращих знавців російської й української народної педагогіки, до дитячого фольклору включає лише ті твори, які виконують самі діти. Інші ж дослідники народної творчості (О.Капіца, Е.Литвин) дотримуються того погляду, що „під дитячим фольклором ми розуміємо як творчість дорослих для дітей, так і дитячу традиційну творчість” (збірник „Русский фольклор”, кн. IV).

Найбільш вдалим визначенням дитячого фольклору слід вважати те, яке дає В.Анікін. Він розподіляє народну творчість для дітей на три групи:

1. Твори, які поступово перейшли від дорослих до дітей, наприклад казки про тварин, деякі обрядові пісні, загадки, прислів'я та ін. Ці твори раніше побутували серед дорослих, а згодом стали дитячими.

2. Різні види фольклору, створені дорослими для дітей: колискові пісні, пестушки, утішки, небилиці, казки.

3. Власне дитячий фольклор, цебто творчість самих дітей, наприклад лічилки, жарти, дражнилки тощо. Ці твори вигадують і виконують самі діти без втручання дорослих.

Дитячий фольклор має виразну освітню й виховну спрямованість і доступну для дитячого сприймання поетику. Його тематика відповідає інтересам, запитам і смакам дітей різного віку, йому властива багата вигадка, легка, цікава й доступна форма. Весела й захоплююча розповідь, поєднання словесного матеріалу з елементами гри, фантастика й героїка - все це притаманне дитячому фольклору.

Поетичність мови, багате використання звуконаслідувань, стислий обсяг, не стільки розкриття характеру персонажів, скільки показ поведінки і вчинків, зображення подій, динамізм - це також специфічні риси дитячого фольклору. Кращі твори його відзначаються високим рівнем ідейного змісту й художньою майстерності та увагою до психології дитячого сприйманий.

Відповідно до сучасної педагогічної класифікації дитячого віку розрізняємо у фольклорі і твори в міру того як з піком збагачується життєвий досвід дитини та її знання, ускладнюється і форма та зміст фольклорних творів.

Так, дітям-немовлятам співають колискові й розважальні пісні (пестушки, утішки, небилиці тощо). Дитині ясельного піку доступні коротенькі пісеньки про тварин, на побутові теми. Дошкільнята скіпають різноманітні дитячі пісні, знають загадки, деякі прислів'я, слухають казки різних видів і самі розповідають, під час гри в дитячому колективі користуються лічилками, а іноді й дражнилками, в яких виражають незадоволення поведінкою когось із товаришів. Учні молодших класів (1-4) вже самі читають збірки народних пісень і казок для дітей, розуміють деякі історичні пісні, думи, російські билини, вибрані міфи стародавньої Греції й Риму, фольклор різних народів світу. Учням середнього віку доступно не лише все багатство народнопоетичної творчості для дітей, але й кращі твори народної поезії для дорослих.

Класифікація творів усної народної поезії для дітей остаточно не розроблена. Найбільш поширена у літературі і в практиці виховання дітей класифікація, якої дотримуються фольклористи О.І.Капіца, В.П.Анікін та ін.

Всі твори дитячого фольклору можна поділити на три основні види:

1. пісні,

2. малі фольклорні форми, або жанри,

3. казки.

Кожен з цих трьох видів має в свою чергу багато жанрів, різновидів.

До пісень належать: колискові, пестушки, утішки, небилиці, календарний фольклор, пісні-ігри, жартівливі пісні, лічилки й дражнилки, побутові, про тварин і рослини та ін.

Малі фольклорні форми, або жанри - це прислів'я, приказки, загадки, скоромовки.

Казки - про тварин, чарівні або фантастичні, побутові.

Лекція 3

План

1. Т.Г.Шевченко - основоположник нової української літератури

2. Тема дитинства у творах Шевченка

3. Пейзажна лірика

Погляди на освіту і виховання:

Активний борець за волю й щастя народу Шевченко Т.Г. надавав великої ваги освіті й вихованню дітей. Він прагнув, щоб школа була засобом прогресу. Тим часом в умовах самодержавно-кріпосницького ладу, коли існувала суцільна неписьменність серед народу, школа переслідувала класові цілі, “сільським п'явкам”, глитаям, чиновникам освіта навіть допомогла утискувати і грабувати трудящих.

У російських повістях “Художник“, ”Близнецы”, “Наймычка”, “Княгиня”, “Прогулка с удовольствием и не без морали” чимало сторінок присвячено проблемам виховання підростаючого покоління, зображенню учителів та їхніх методів навчання. Малописьменні дяки знущалися з дітей. Вдаючись до універсальних засобів муштри, зубрячки, різки, вони перетворювали навчання на справжню каторгу.

В творах Т. Шевченка знаходимо і позитивні образи педагогів, які гуманно ставляться до дітей, прагнуть їх виховувати чесними корисними до суспільства - Демського (“Художник”), левицького, Івана Петровича Котляревського (“Близнецы”).

Т.Шевченкові ненависні були тогочасне виховання з його молчалінською мораллю та офіційна педагогіка, які проголошували, що оцінювати людей слід не за здібностями і працею, а залежно від їхньої посади і майнового стану.

Шевченка - письменника цікавила проблема впливу оточення на виховання дітей.

У поглядах Т. Шевченка на освіту найважливіше те, що він виступав за освіту демократичну, для всього народу. В питаннях виховання він виховував з заперечення вродженого нахилу до поганих вчинків і зла, надавав важливого значення середовищу, в якому перебуває дитина, прийомам і методам впливу на неї, особі педагога.

Наприкінці життя великий Кобзар опублікував “буквар южноруський” - перший український підручник, у створенні якогось також виявилися революційно-демократичні переконання. Навчальний матеріал підкріплювався фольклорними зв'язками. Тут були ще прислів'я і приказками, що відображали народну мораль.

Буквар Т. Шевченка має освітньо-виховне значення. Невипадково що з другої половини ЧЙЧ ст. його поезії широко рекомендувались для дитячого читання.

Твори Т. Шевченка в дитячому читанні.

У 1961 р. дитячий читач дістав “Малий Кобзар. Вибрані поезії для дітей” Т.Г.Шевченка. У “Малому Кобзарі” зібрано поезії, доступні учням восьмирічної школи. для учнів молодших класів найближчими є поезії про дитинство і пов'язані з ним враження, картини природи із змінами пір року, багатством барв і звуків, які будять у дитині поета і художника.

Т.Шевченко про дитячу долю.

У дитяче читання увійшли всі твори Шевченко про дітей, яких поет любив ніжно і щиро. У спогадах сучасників про Т.Г.Шевченка знаходимо чимало свідчень про уважне ставлення і любов поета до дітвори. Тема дитинства тісно поєднана в творчості Т.Шевченко з темою жінки-матері і трудівниці.

У ранній поемі “Катерина” Т.Г.Шевченко з глибоким співчуттям розповідає про поневіряння і смерть зганьбленої паном дівчини. Образ Катерини - жертви панської сваволі - подається поетом як соціальна трагедія дівчини-селянки в кріпосницькому суспільстві. ще з більшим драматизмом розкрита трагедія матері, яка весь вік трудиться в чужій хаті, ніжно доглядає власну дитину, не сміючи признатись у материнстві, в поемі “Наймичка”. Ніхто до Шевченка з такою силою і глибиною людських почуттів не оспівав жінку-матір і трудівницю.

У вірші “Сон”, який увійшов у дитяче читання, Шевченко змальовує образ матері й дитини в умовах кріпосництва, висловлює мрії і сподівання селянства про майбутній справедливий суспільний лад. Поет вдається до форми сновидіння, щоб протиставити сувору дійсність вимріяному вільному життю, яке приснилося нещасній жінці.

Мотиви безрадісного дитинства звучать в автобіографічному вірші Шевченка “Мені тринадцятий минало”, в якому до болю трагічно переплелись важке сирітство з світлими хвилинами і надіями на людське щастя.

Тема дитинства - специфічна тема дитячої літератури. для Т.Шевченка, як і для більшості прогресивних письменників минулого, ця тема мала один яскраво виражений аспект - вона розкривалася через показ знедоленого дитинства. У поета вона ще тісно пов'язувалась з картинами його власного сирітства.

Є в Шевченка окремі поезії, позначені світлими, життєрадісними барвами, це переважно ті, що зображують дуже раннє дитинство (“І досі сниться: під горою…”). Глибока увага до дитини, добре знання психології знайшли відображення в образотворчому мистецтві Шевченка.

Пейзажна лірика.

Тема природи належить до специфічних тем дитячої літератури. у багатьох віршах Т.Шевченка створені неперевершені за своєю майстерністю і виразністю картини природи, що сприймаються як втілення краси рідної землі, захоплюють багатством барв і звуків, викликають у дітей благородні почуття, виховують естетично. Вплив пейзажної лірики Т.Шевченка пояснюється наявністю в ній глибокого ліризму. Незважаючи на суворі умови тюремного життя за гратами каземату, де мучився, але не каявся поет, з-під його пера з'явилася лірична перлина “Садок вишневий коло хати”, пройнята оптимізмом і вірою у творчі сили народу.

Неперевершені за своєю майстерністю й виразністю картини рідної природи поет створив у віршах “Тече вода з-під явора”, “Ой діброво - темний гаю!”, “Зацвіла в долині червона калина”, “Сонце заходить, гори чорніють”, в пейзажних уривках з поем: “По діброві вітер віє”, “Зоре моя вечірняя”, „Дивлюся аж світає” та багатьох інших. У мініатюрі “ Тече вода з-під явора ” розкішна барвиста природа близька й знайома дітям - тут і калина, і верба з лозами, що схилились над водою. Пейзажний малюнок, що ґрунтується на зорових відчуттях, доповнюється звуковими образами: чути дзюрчання потоку, плескіт і гомін качок, що ловлять ряску поміж осокою. У цій поезії, як і в багатьох інших на тему природи, Т.Г.Шевченко вдається до засобу персоніфікації, що робить її особливо близькою дитячому читачеві. У вірші „Ой діброво - темний гаю!” краса природи поетично мотивована закономірністю змін пір року. Використовуючи метафори поет створює влучні і образні характеристики діброви влітку, восени і взимку.

Шевченко створив поетичні картини рідної природи в різні пори року, дня і ночі, які відзначаються поетичністю, образністю, багатством мови, характеризуються винятковою теплотою, ліризмом і свідчать, що поет тонко відчував красу природи, прагнув передати її багатство й неповторні барви.



Басараба Василь Наумович

література казка пісня дитина

Народився 19 березня 1948 року в селі Біла Криниця Рівненського району. Закінчив Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка. Живе у Рівному, працює на ниві журналістики - співробітник обласної газети „Вільне слово”.

Його поетичні та прозові твори друкувалися в періодиці, в альманахах „Вітрила”, „Погорина”, колективних збірках „Добридень”, „Пісня і праця”, „Будівничі”, квартальнику „Поезія” та інших виданнях. Окремими книжками вийшли збірка поезій „У країні Україні” (1991), збірка віршів для дітей „Ожинова стежина” (1995), „Воля” (1999), „Калинова кров” (2001), „Прісне і присмачне” (2002), краєзнавче видання „Нобель на озері Нобель” (2003).

Твори для дітей

Басараба В. Ожинова стежина: Вірші для дітей дошкільного та мол. шк. віку. - Рівне: Ожинова стежина, 1995. - 19 с.



Велесик Петро Якович

Народився в с. Гута Костопільського району на Рівненщині. Закінчив фізико-математичний факультет Рівненського педінституту, здобув журналістську освіту. На ниві журналістики працює вже понад 37 років. До недавнього часу обіймав посаду головного редактора обласної газети „Вісті Рівненщини”, публіцист, заслужений журналіст України.

Автор чотирнадцяти книг поезії та прози, які вийшли у видавництвах „Радянський письменник” (Київ), „Молодь” (Київ), „Каменяр” (Львів), „Азалія” (Рівне), в тому числі роману „Сіті Пандори”, а також кількох колективних збірників. Поезії друкувалися в перекладі на білоруську, російську та тувинську мови. На слова автора написано понад два десятки пісень. Лауреат літературної премії ім. Валер'яна Поліщука, член Національної спілки письменників України.

Петро Велесик - автор творів в основному для дорослих. Та є в нього книжечки, з якими треба ознайомити і дитячого читача. В даних матеріалах хочемо звернути увагу на книгу „Гніздо в кишені”, яка надрукована в 2008 році. Вона буде цікавою як для молодших, так і для старших читачів бібліотеки. У цій книзі зібрані розповіді очевидців та особисті спостереження автора про звірів та птахів. За своїм художнім написанням, осмисленням побаченого - це оповідання, героями яких є такі різні, такі цікаві звірята та крилаті друзі. І люди, конкретні, яким можна задати запитання: „А й справді так було?”

Твори для дітей

Велесик П. Гніздо в кишені: Оповідання / П. Велесик. - Рівне: ВАТ „Рівненська друкарня”, 2008. - 88 с.

Велесик П. Сорочачий ярмарок. Пташина абетка. - Рівне: Волинські обереги, 2009. - 36 с.

Велесик П. Таємниці лісів Рівненщини: художньо-документальна книжка / П. Велесик. - Рівне: Азалія



Войнарович(Лимич) Анна Андріївна

Народилася 23 листопада 1954 року в місті Здолбунів на Рівненщині. Закінчила Рівненське професійно-технічне торгово-кулінарне училище, філологічний факультет Рівненського педінституту. Працювала кондитером, вчителювала, була редактором радіомовлення на заводі „Рівнесільмаш”, редактором газет „Голос Волині”, „Слово і час”. Нині - на творчій роботі. З 2007 року друкується під прізвищем Лимич.

Окремими виданнями вийшли збірки поезій „Едемський сад” (1992), „Світло для тебе” (1995), „Осіння кава” (2000), „Небесная беседа” (2004), „Воскресіння” (2004), книжки віршів для дітей „Жили-були ліньки” (1993), „Мишенята” (1999).

Член Національної спілки письменників України. Учасниця наради молодих літераторів у Піцунді, Симоненківського збору молодих літераторів у Києві.

Твори для дітей

Анна Лимич. Абетка: Віршована книжка-розмальовка для дітей дошк. та молод. шк. віку / А. Лимич. - Рівне: Овід, 2007. - 36 с.

Войнарович А. Жили-були ліньки: Вірші. - Рівне: Азалія, 1993. - 16 с.

Войнарович А. Мишенята: Вірші; худож. О. М. Мельничук. - Рівне: ВАТ „Рівненська друкарня”, 1999.ж - 32 с.

Войнарович А. Під Мухомором: Вірші для дітей дошк. та мол. шк. віку . - Рівне: ВАТ „Рівненська друкарня”, 2008. - 30 с.: іл.



Галина Леонідівна Гордасевич

Народилася 31 березня 1935 року в м. Крем'янці на Тернопільщині. Дитинство письменниці пройшло на Рівненщині, де вона жила і вчилась у с. Городець, м. Дубровиця, с. Кричільську, м. Острозі, м. Костополі.

Після закінчення семирічки навчалася в Острозькому педучилищі. У 16 років була арештована і засуджена на 10 років таборів, як було написано у вироку: «… за антирадянську агітацію серед студентів».Звільнилася через неповних три роки і приїхала в Донбас, де працювала на підприємствах Донецька і Макіївки.

В середині 1960-тих років знову почала писати вірші, трохи пізніше -- прозу і критичні статті. 1971 року закінчила Літературний інститут ім. Горького у Москві. Член Національної Спілки письменників України з 1984р. Брала участь в русі дисидентів, була членом оргкомітетів та делегатом установчих з'їздів Товариства української мови, Народїного Руху України та Демократичної партії України.

Автор поетичних збірок «Веселки на тротуарах» («Радянський письменник», 1966 р.), «Наречена сонця» («Донбас», 1976 р.), «Високе полум'я дня» («Радянський письменник», 1980 р.), «Слід зірниці» («Радянський письменник», 1986 р.), книжок прози «Вицвіла шипшина» («Радянський письменник», 1974 р.), «Твій тихий дім» («Донбас», 1980 р.), «Двадцять років і один день» («Радянський письменник», 1984 р. та «Донбас», 1985 р.), «Прекрасні імена жіночі» («Донбас», 1990 р.), а також публіцистичної книжки «Письма к другу» («Донбас», 1989 р.) і літературних портретів українських поетес «Силуети поетес» («Радянський письменник», 1988 р.). Автор публіцистичних та критичних статей у ряді українських журналів.

Галина Гордасевич лауреат літературного конкурсу "Шістидесятники" за 1996р., премій ім.Олександра Білецького в галузікритики та ім. Валерія Марченка в галузі публіцистики за 1997 рік.

В останні роки поетеса проживала у м.Львові, померла 11 березня 2001 року, похована у рідному Кременці. Г. Гордасевич нагороджена Почесною відзнакою-хрестом «За заслуги в боротьбі за волю України» від Всеукраїнського товариства політв'язнів і репресованих, орденом «За вірність» ім. В. Стуса від товариства «Меморіал» (посмертно).

Твори для дітей:

Галина Гордасевич Казка про хлопчика Ромчика і трьох чарівних коників. - Дубно: Наш край, 1991. - 8 с.



Гуля Сергій Іларіонович

Народився у с. Мухарів Славутського району, Хмельницької обл. Середню школу закінчив у Киликієві. Деякий час працював на різних роботах у місцевому колгоспі, потім на шахті у м. Сніжному на Донбасі. У 1964 році закінчив Харківську політехніку і був направлений на одне з оборонних підприємств Сибіру. Там почав писати прозу, друкувався в місцевих періодичних виданнях, у Красноярському книжковому видавництві. Окремою книжкою видав повість про дитинство „Яблоневый цвет”.

З 1982 року проживає в Україні у м. Рівному. Друкував прозові твори у місцевій пресі, а також у журналі „Дзвін” та „Літературній Україні”, у болгарському тижневику „Ведрина”. Оприлюднив книжки прози: „У село до матері”, „Лутова вишня”, „За стіною прозорою”, „На вістрі ножа”, „Духовності острів”. Виступає в пресі як критик і публіцист. Член Національної спілки письменників України з 17 жовтня 2002 року.

У 2007 році Сергій Гуля видав збірку повістей та оповідань для дітей молодшого шкільного віку „Комусь живому”.

Твори для дітей

Гуля С. Комусь живому: Повість, оповідання / С. Гуля. - Рівне: Овід, 2007. - 177 с.

Гуля С. Лутова вишня. - Дубно: Наш край, 1993. - 8 с.



Демчук Роман Степанович

Народився 11 січня 1947 року в с. Балинці Снятинського району на Покутті, що на Івано-Франківщині і зараз проживає на Рівненщині у смт. Зарічне. Більшість читачів знає його як автора книг сатири і гумору для дорослих: „Катастрофа” (2001 р.), „Книжка із сумним фіналом” (2002 р.), „Шило у мішку з бляхи” (2003 р.). Цього разу гуморист виступає як автор книжечки „Де раки зимують” (2005 р.), розрахованої на дошкільників та дітей молодшого шкільного віку. Твори збірки об'єднані в три тематичні цикли: „Змалку думай про освіту - вчись пізнать хоч трішки світу”, „Пригоди ці про дошкільнят - дотепних і смішних малят”, „Окремі проколи сучасної школи”. Тематика гумористичних оповідок цієї збірки побудована автором на основі буденних подій, на знанні специфічних деталей із життя рослин і тварин. У 2010 р. Роман Демчук став переможцем обласного конкурсу "Краща книга Рівненщини" у номінації "Видання для дітей" за збірку дитячих віршів "Дружня рідня".

Твори для дітей

Демчук Р. Дружна рідня. - Рівне: Видавництво Олега Зеня, 2009. - 36 с.

Демчук Р. Кукурічки. - Рівне: Видавець О. Зень, 2010. - 28 с.

Демчук Р. Де раки зимують. - Рівне: Перспектива, 2005. - 92 с.



Петро Вікторович Катеринич

Народився 31 жовтня 1993р. У 2011 році закінчив Любиковицьку ЗОШ І-ІІІ ст. Сарненського району Рівненської обл. Нині - студент факультету журналістики Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка. Автор 4 книг: ліричних та патріотичних поезій - "Ранок", творів для дітей "Черевички", казки-повісті "У Країні Білих Дзвіночків" та „Квакослухання”. Володар премії Кабінету Міністрів за визначні досягнення молоді в розбудові України(2010 р.), наймолодший в Україні член Національної спілки журналістів , автор більше 300 публікацій. Громадський кореспондент Всеукраїнської газети "Молодь України", обласної "Вільне слово", районної "Сарненські новини". Дописувач обласних газет "Літопис Заходу", "Рівненська газета", "Провінційка", "Вісті Рівненщини" та ін. Переможець та лауреат численних обласних та всеукраїнських літературних, мистецьких, читацьких та мовознавчих конкурсів.

Твори для дітей:

Катеринич Петро Квакослухання: повість-казка / Петро Катеринич. - Рівне: Азалія, 2010. - 92 с.: ілюстр.

Катеринич Петро У Країні Білих Дзвіночків: повість-казка / Петро Катеринич. - Рівне: Азалія, 2010. - 88 с.: ілюстр.

Катеринич Петро Черевички: вірші; книжка-розмальовка / Петро Катеринич; худож. І.Нагорна. - Рівне: Азалія, 2008. - 25 с.: ілюстр.



Кащук Микола Кирилович

Народився 3 січня 1950 року в селі Соболівка Липовецького району на Вінниччині. За освітою - агроном-організатор. Проживає в м. Рівному. Працює начальником прикордонної державної інспекції з карантину рослин по Рівненській області.

Окремими виданнями вийшли книги „Тепла хата” (1998), „Хитрий Тарас” (1999), „Прочитай та відгадай” (1999), „Рідний край” (2000), „Сільський шум” (2000), „Цей загадковий світ” (2000), „Любим дітям” (2001), „Відгадає той, хто знає” (2001), „З любов'ю до природи” (2001), „Комірник-жартівник” (2002), „Загадковий світ” (2003).

Твори для дітей

Кащук М. Відгадає той, хто знає. - Рівне: ТзОВ „Принт Хауз”, 2001. - 26 с.: іл.

Кащук М. Любим дітям. - Рівне: ТзОВ „Принт Хауз”, 2001. - 26 с.: іл.

Кащук М. Перший дзвоник. - Рівне: Волинські обереги, 2009. - 12 с.

Кащук М. Рідний край. - Рівне: ТзОВ „Принт Хауз”, 2000. - 22 с.: іл.

Кащук М. Цей загадковий світ. - Рівне: ТзОВ „Принт Хауз”, 2000. - 26 с.: іл.



Красюк Петро Харитонович

Народився 1 січня 1924 року в с. Трахтемирів Переяслав-Хмельницького району на Київщині (нині Канівський район Черкаської області), в селянській родині. Після закінчення семирічки в рідному селі вчився в Переяслав-Хмельницькому педагогічному училищі, два курси якого встиг закінчити до війни. У 1943 році гітлерівці вивезли на примусові роботи до Німеччини. Після війни закінчив педагогічне училище і одержав направлення на Рівненщину (1946 р.), почав працювати вчителем Висоцької середньої школи Дубровицького району. У 1958 році заочно закінчив філологічний факультет Рівненського педагогічного педінституту. Помер у 2008 році.

Член Спілки письменників України з 1965 р. Лауреат літературних премій ім. Валер'яна Поліщука (1983) та ім. Микити Годованця (1987), а також Нобельської премії 2003 року (Всеукраїнського фестивалю гумору в селі Нобель Зарічненського р-ну Рівненської області).

Автор книжок гумору та сатири „Байки та гуморески” (1957), „Яке коріння, таке й насіння” (1963), „Премійований Кіт” (1964), „Виграш - програшем” (1966), „Поголений Їжак” (1969), „Сміття і Мітла” (1971), „Пасивний Бобер” (1973), „Ворона на естраді” (1976), „Непідкупний Ведмідь” (1977), „Обережний Півень” (1983), „Хід конем” (1989), „Ретельний терпуг” (1992), „Самостійний син” ()1993, „Регламент для Зайця” (1997), „З вогню та в полум'я” (1998), „Дипломатична розмова” (2001), „Двоюрідний чоловік” (2002).

Твори для дітей

Красюк П. Самостійний син: Гуморески. - Дубно: Незабудка, 1993. - 16 с.

Красюк П. Ретельний терпуг: Байки та гуморески. - Володимирець, 1992. - 98 с.



Кривий Микола Васильович

Народився на Буковині. Там закінчив середню школу. Рано почав писати і друкувати свої літературні твори. Згодом, здобув фах журналіста у Львівському університеті ім. Івана Франка. Працював у різних засобах масової інформації рідного краю. З сімдесятих років минулого століття живе й працює на Рівненщині. Займав ключові посади в недержавних телекомпаніях "10-ий канал" та "Сфера ТВ" міста Рівного. Веде майже двадцять років авторську телевізійну програму "Зблизька". Його гостями були відомі політики, громадські діячі, письменники, художники, артисти, інші знамениті люди регіону та держави. Написав і видрукував 13 літературно- художніх книг для дітей, молоді та дорослих. Серед них _ "Лінька одужала", "Біля чужої криниці", "Кумедне дитя", "Хто вкрав Місяць?", "Шафа для жирафа", "Недопите вино", "Зарубки на серці" та інші. Створив чимало телевізійних фільмів та програм. Заслужений журналіст України. Член Національної спілки журналістів України.

Твори для дітей:

Кривий Микола Добрий дятел: казка для дітей дошк. віку / Микола Кривий; худож. О. Карнова. - Рівне: Видавництво Олега Зеня, 2008. - 14 с.: ілюстр.

Кривий Микола Дядько, що розганяє машини: оповідання для дітей дошк. віку: книжка-розмальовка / Микола Кривий. - Рівне: Видавництво Олега Зеня, 2008. - 14 с.

Кривий Микола Кумедне дитя: гумористичні оповідання для дітей дошк. віку / Микола Кривий. - Рівне: Друкарня ПП Нестерова О.С., 2007. - 18 с.: ілюстр.

Кривий Микола Лінька одужала: оповідання / Микола Кривий; худож. І.Нагорна. - Рівне: Азалія, 2005. - 26 с.: ілюстр.

Кривий Микола Метелик і павук: казка для дітей дошк. віку / Микола Кривий; худож. О.Карнова. - Рівне: Видавництво Олега Зеня, 2008. - 12 с.: ілюстр.

Кривий Микола Снять соненята сни: оповідання для дітей дошк.віку / Микола Кривий; худож. О. Карнова. - Рівне: Видавництво Олега Зеня, 2008. - 12 с.: ілюстр.

Кривий Микола Хто вкрав місяць: вірші для дошк. віку / Микола Кривий. - Рівне: Видавництво Олега Зеня, 2007. - 12 с.



Куліш-Зіньків Леонід Зіновійович

Народився 2 травня 1942 року в селі Кричильськ Сарненського району на Рівненщині, в сім'ї селянина - відомого в селі гумориста. У 1960 р. закінчив середню школу, працював у Казахстані, згодом навчався на історичному факультеті Луцького педагогічного інституту ім. Лесі Українки, який закінчив у 1968 р. Жив і вчителював у рідному селі. Помер 26 квітня 2007 року.

Цей серйозний чоловік міг не тільки жартувати, але ще й насмішити всіх нас. Його ім'я відоме дітям не лише на Рівненщині, а й у всій Україні. Його гуморески були надруковані в таких виданнях, як „Перець”, „Прапор, „Донбас, „Київ”, „Малятко”, „Барвінок” та ін. Перші вірші опублікував у 1959 році в сарненській районній газеті.

Окремими виданнями вийшли книги віршованих та прозових творів „Як горобчик рахував” (1989), „Горобці про літо мріють” (1990), „Дівонька - круглая голівонька” (1991), „Чого мовчала мишка” (1991), „Тридцять три сороки” (1992), „Гумористичне намисто” (1992), „Ті самі гості в ту саму хату” (1993), „Кіт чекає на обід” (1993), „Кричильські усмішки” (1994), „Цирк на дроті” (1995), „На веселій ноті” (1998), „Ковтьвертована валюта” (2002), „Із веселого коша Леоніда Куліша” (2002), „Хоробрий бобрик” (2002), „Багатий зайчик” (2003), „Операція ”Гарбуз” (2003), „В гості ящірка ходила” (2003), „Потіха з Кулішевого міха” (2003) та інші. Леонід Куліш-Зіньків - лауреат премії ім. Володимира Кобилянського, дипломант Всеукраїнського конкурсу „Байка-2001”.

Твори для дітей

Куліш-Зіньків Л. Дівонька - круглая голівонька: Загадки. - Дубно: Наш край, 1991. - 10 с.

Куліш-Зіньків Л.З. Їхав Березень на возі: Вірші та скоромовки. - Рівне: Азалія, 2004. - 28 с.

Куліш-Зіньків Л. Ковтьвертована валюта: Вибрані твори. - Рівне: Азалія, 2002. - 112 с.

Л. Куліш-Зіньків. Колискова від матусі: Вірші. - Рівне: Овід, 2007. - 40 с.

Куліш-Зіньків Л. Потіха з Кулішевого міха: Гуморески і мініатюри. - Сарни: „Сервісний центр”, 2003. - 39 с.

Куліш-Зіньків Л. Сонячний дощик: Вірші та оповідання. - Х.: ВД „Школа”, 2006. - 80 с.

Куліш-Зіньків Л. Тридцять три сороки: Лічилки, скоромовки та загадка. - К.: Веселка, 1992. - 15 с.

Куліш-Зіньків Л. Чого мовчала мишка?. - Дубно: Незабудка, 1991. - 10 с.

Куліш-Зіньків Л. Як горобчик рахував: Вірші, скоромовки, загадки. - Львів: Каменяр, 1990. - 31 с.



Валер'ян Львович Поліщук

Народився В. Поліщук 1 жовтня 1897 року в с.Більче Демидівського району на Рівненщині. Закінчивши на „відмінно” початкову школу в Малеві, продовжив навчання в с.Мирогоща. Після закінчення Мирогощанської школи В.Поліщук у 1912р. Вступив до Луцької гімназії. Згодом вчився в Петроградському інституті цивільних інженерів, в Кам'янець-Подільському університеті. Працював у газетах „Селянська правда”, „Вісті”, багато мандрував по Україні, Середній Азії, Кавказу. Був членом літературної організації „Гарт”, очолював літературну групу „Авангард”.

Наприкінці 1934 р. письменника було безпідставно заарештовано, а 3 листопада 1937 року розстріляно в сталінських таборах.

За 15 років літературної праці вийшло з друку майже 40 його поетичних і прозових книг. Твори Поліщка перекладалися російською, білоруською, єврейською, німецькою , французькою мовами та на есперанто, їх клали на музику відомі українські композитори. Іменем Валер'яна Поліщука названо обласну літературну премію.

Багато віршів та оповідань письменник створив і для наймолодших читачів.

Твори для дітей:

Поліщук В. Бедрик і комашка: Казка / Валер'ян Поліщук; худож. А. Фролов. - К.: Веселка, 1987. - 15 с. - ілюстр.

Поліщук В. Мудрий Слон: Для дошк. і мол. шк. віку / Валер'ян Поліщук; худож. З. Юськів. - Л.: Каменяр, 1990. - 60 с., ілюстр.



Пшенична Любов Антонівна

Народилася 29 червня 1955 року в селі Закриниччя Баранівського району Житомирської області в сім'ї колгоспника. закінчила дошкільне відділення Рівненського педагогічного інституту. працювала у Каноницькій середній школі Володимирецького району. з 1980 р. - вихователька Мирогощанського дитсадка Дубенського району. відмінник народної освіти. Викладала історію світової культури і образотворче мистецтво у Дубенському педколеджі. Голова Дубенської регіональної письменницької організації.

Свою літературну діяльність розпочала ще в шкільні роки. Перший її вірш був присвячений Т. Г. Шевченку. Зараз є автором більше двох тисяч друкованих творів.

Любов Пшенична є членом Національної спілки письменників України. Лауреат літературної премії ім. Валер'яна Поліщука. Автор книг „Чорногузики” (1988), „День народження сопілки” (1990), „Весела абетка” (1991, 1993), „Боря з Мухоморії та його друзі” (1991), „Дитейка” (1992), „Картопляна історія” (1992), „Сонна лічилка” (1992), „Босоніж по материнці” (1995), „Вогник на калині” (2001), „Любавин дзвін” (2003), „Дика лілея” (2005), „Калиновий дід” (2005), літературного портрета „Микола Жулинський” (2000).

Твори для дітей

Пшенична Л. Бегемотове болото: Казка для дітей молод. шк. віку. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2007. - 16 с.

Пшенична Л. Боря з Мухоморії та його друзі: казка. - Дубно: Незабудка,1991. - 15 с.

Пшенична Л. Весела абетка: Скоромовки. - Дубно: Наш край, 1990. - 10 с.

Пшенична Л. Зайчикова читанка: вірші, загадки, жарти, небилиці, казки / Л. Пшенична. - Рівне: Овід, 2007. - 32 с.

Пшенична Л. Казка про зайчат. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2007. - 16 с.

Пшенична Л. Календар „Дитейка” на 1992 рік. - Дубно: Незабудка, 1991. - 29 с.

Пшенична Л. Калиновий дід: Казки. - Дубно, 2005. - 83 с.

Пшенична Л. Картопляна історія: Казки. - Дубно: Наш край, 1991. - 14 с.

Пшенична Л. Сонна лічилка. - Дубно: Незабудка, 1991. - 6 с.

Пшенична Л. Чорногузики: Вірші, скоромовки. - К.: Веселка, 1988. - 15 с.



Солоневський Ростислав Тимофійович

Народився 25 квітня 1930 року в с. Вовковиї Демидівського району на Рівненщині в сім'ї хліборобів. Навчання в школі було перерване війною. Після закінчення семирічки у 1947 році вступив у Дубенське педучилище, з якого у 1950 за відмову поступати в комсомол був виключений. Вчителював у Хотинській школі Радивилівського району. Звільнившись в запас з армії у 1954 році був поновлений учнем Дубенського училища, яке наступного року закінчив з відзнакою. З 1957 року працював директором Клеванського районного Будинку школярів та юнацтва, вчителем середньої школи, одночасно навчався заочно у Рівненському педінституті. За фахом - вчитель математики й креслення. Педагогічній роботі віддав понад сорок років. Нині на пенсії.

Автор збірок гумору та сатири „Хто є хто?” (1991), „Мусить кричати” (1991), „Весела всячина” (1992), „Бувальщина навиворіт” (1992), „Я за голкою біжу” (1993), „Зуб за зуб” (1994), „Експонати” (1995), „Шаради”(1997), „Кажуть люди, кажуть” (1998), „Всяк по-своєму міркує” (2000), „Слолненькі витребеньки” (2002), „Хитрий внук” (2003), „Бійтесь Бога, приймаки!” (2003), „Вибрані твори” (2004), „Знай наших” (2007) та ін. Ростислав солоневський є лауреатом літературної премії ім. Валер'яна Поліщука, просвітянської премії ім. Грицька Чубая.

Твори для дітей

Солоневський Р. Бійку горобці вчинили // Погорина. - Вип. 3. - Рівне, 1999. - С. 54-55.

Солоневський Р. Відгадаєш ти чи ні? : Шаради. - Дубно: Наш край, 1992.

Солоневський Р. Знай наших: Гуморески / Р. Солоневський. - Рівне: ВАТ „Рівненська друкарня”, 2007. - 60 с.

Солоневський Р. Мусить кричати. - Дубно: Незабудка, 1991. - 12 с.: іл.

Солоневський Р. Оженили журавля: Вірші. Книжечка-розмальовка / Р. Солоневський. - Рівне: Азалія, 2006. - 28 с.

Солоневський Р. Рядочки-заморочки: Загадки / Р. Солоневський. - Рівне: Азалія, 2007. - 40 с.

Солоневський Р. Фарбували гномики гриба: Книжка-розмальовка. - Рівне: Азалія, 2007. - 28 с.

Солоневський Р. Хитрий внук. - Рівне: Азалія, 2003. - 31 с.

Солоневський Р. Я за галкою біжу: Загадки. - Дубно: Наш край, 1993.



Степанюк Михайло Іванович

Народився 22 січня 1942 року в с. Жильжа Костопільського району Рівненської області. Дитинство і юність пройшли в мальовничому селі Бровники Рівненського району. Навчався в Бронницькій загальноосвітній школі та Рівненському музичному училищі, з відзнакою закінчив Дубенський сільськогосподарський технікум (нині Мирогощанський с/г коледж). Працював робітником, шофером, завідуючим клубом, головою виконкому Зорянської сільської ради, директором будівництва склотарного заводу, генеральним директором спільного українсько-канадського підприємства „Консюмерс-скло-Зоря, Україна”, нині - заступник ген.директора цього ж підприємства.

Вірші почав писати ще коли служив у групі радянських військ в Німеччині, друкувався в армійських газетах. Автор трьох поетичних збірок „Я намагаюся збагнути...” (1998), „Що відсміюся - то відплачу” (2000), „...Бо ми того варті !” (2001). У 2002 році вийшли нова твори для дітей молодшого та середнього шкільного віку - поема „Грабівський вал” та поема-легенда „Свята Ганна”.

Твори для дітей

Степанюк М. Грабівський вал : Поема. - Рівне: Азалія, 2002. - 27 с.

Степанюк М. Пандора: Поема-міф. - Рівне: Азалія, 2003. - 32с.

Степанюк М. Поліські легенди: Поеми. - Рівне: Азалія, 2005. - 82 с.

...