Василь Стус: еволюцiя поетичного мислення

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Рарицький Олег Анатолiйович

УДК 883.3.09-1

Василь Стус: еволюцiя поетичного мислення

10.01.01 -- українська лiтература

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата фiлологiчних наук

Київ -- 2000



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Кам'янець-Подільському державному педагогічному університеті, кафедра української літератури.

Науковий керiвник: доктор фiлологiчних наук, професор, академiк АВШ України, Свiдер Полiкарп Iванович, Кам'янець-Подільський державний педагогічний університет, кафедра української літератури, професор.

Офiцiйнi опоненти:

доктор фiлологiчних наук, Ткаченко Анатолій Олександрович, Київський Національний університет ім.Тараса Шевченка, кафедра теорії літератури та компаративістики, в.о. професора;

кандидат філологічних наук, Стус Дмитро Васильович, Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України, Відділ рукописних фондів та текстології, науковий співробітник.

Провiдна установа: Чернівецький державний університет ім.Ю.Федьковича, кафедра української літератури.

Захист вiдбудеться "28" квітня 2000 р о _14_ годині на засiданнi спецiалiзованої вченої ради Д 26.001.15 при Київському Національному університеті ім. Тараса Шевченка за адресою: 01017, Київ-17, бульвар Шевченка, 14.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського Національного університету ім. Тараса Шевченка за адресою: 01013, Київ-13, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розiсланий "27" березня 2000 року.

Вчений секретар спецiалiзованої вченої ради Л.Ф.Дунаєвська.



Загальна характеристика роботи

В дисертації досліджується еволюція поетичного мислення В.Стуса. Літературний портрет митця охоплює час від написання ранньої збірки "Круговерть" до осягнення ним вершин майстерності. Позиція авторського "я" осмислюється у філософських, громадянських, морально-етичних вимірах лірики поета. В роботі узагальнюються спроби цілісного структурованого аналізу поетичної творчості В.Стуса.

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю висвітлення еволюції художнього мислення В.Стуса. На цей час українські дослідники зробили чимало у справі вивчення творчого феномену поета. Його мистецькі надбання розглядаються в контексті витвореної ним естетичної концепції бачення світу. В сучасному літературознавстві доробок поета осмислюється як вузлова проблема, що поєднала в собі філософо-естетичні, морально-етичні, політико-ідеологічні критерії оцінки людського буття.

Поетична спадщина В.Стуса дістала концептуальний літературознавчий аналіз у газетно-журнальних розвідках та у передмовах до видань творів поета, у дослідженнях М. Коцюбинської, М. Жулинського, Д. Наливайка, Є. Сверстюка, М. Наєнка, М. Ільницького, Б. Рубчака, В. Неділька, В. Захарченка, М. Слабошпицького, Л. Плюща, Г. Гармаш, Ю. Бедрика, А. Бондаренко, І. Онікієнко. Важливі спостереження, міркування та висновки містять розділи книг, статті та окремі монографії Ю. Шевельова, М. Павлишина, Т. Гундорової, Е. Соловей, Д. Стуса.

Проте наявні публікації не висвітлюють повною мірою генезу поетичної думки В. Стуса. Найменше в плані художнього мислення досліджено процес становлення й утвердження митця як цілісної творчої особистості у контексті тоталітарної доби. Обмаль праць, в яких проблема ліричного героя осмислювалась би з позицій розвитку митця, його становлення, особистісної і творчої еволюції.

У літературознавстві проблема авторського "я" в поетичному творі, порівняно з іншими родами літератури, досліджена чи не найбільше. Про це свідчать праці В. Іванисенка, Н. Мазепи, Л. Гінзбург, М. Бахтіна, В. Виноградова, П. Сердюка, М. Храпченка, В. Шошина, колективні дослідження науковців Луганська, Одеси, Іжевська, Воронежа, Єревана, Кишинева. Дискусію навколо проблеми автора в ліричному творі у сучасному літературознавстві ведуть Г. Гордасевич, Г. Штонь, Г. Сивокінь, А. Ткаченко, В. Шевчук.

Спираючись на здобутки сучасної науки, дисертант прагне відобразити особливості творчого зростання В. Стуса саме як поета. Це дає змогу дослідити еволюцію поетичного мислення автора, допомагає з'ясувати творчий характер та естетичну природу його лірики, висвітлити процеси самостояння ліричного героя під час "тривання на межі". Пропована робота - одна з перших спроб узагальнити порушені питання, вивести їх на новий, концептуальний рівень.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Дисертаційне дослідження виконане в руслі наукової проблематики лекційного курсу та практичних занять з новітньої української літератури 60-80 років ХХ століття, затверджених кафедрою української літератури Кам'янець-Подільського державного педагогічного університету.

Об'єктом дисертаційного дослідження є генезис і розвиток творчої думки В.Стуса, послідовно виявлений у збірках поета "Круговерть", "Зимові дерева", "Веселий цвинтар" та "Палімпсести".

Матеріал досліджуваної проблеми, окрім творчої спадщини поета, містить широке коло текстів, що мають безпосередній стосунок до творчо-світоглядної еволюції В. Стуса, і грунтується на філософських концепціях праць мислителів-екзистенціалістів Х. Ортеги-і-Гассета, Ж.П. Сартра, А. Камю, на естетичних засадах творчості "рафінованих" (слововживання В. Стуса -- О.Р.) класиків світової та вітчизняної літератур Р.М. Рільке, Ф.Г. Лорки, Й.В. Гете, Б. Пастернака, Д. Унгаретті, С. Квазімодо, В. Свідзинського, на морально-культурних імперативах мистецького спадку представників нонконформістської літератури В. Симоненка, Ліни Костенко, Михайлини Коцюбинської, І. Світличного, Ігоря та Ірини Калинців, Ю. Литвина та О. Тихого.

Принагідно використовувалися спогади про поета рідних, друзів та товаришів по ув'язненню.

Мета роботи полягає у вивченні форм вираження авторської свідомості, у дослідженні еволюції художнього мислення В. Стуса. Мета зумовлює розв'язання цілого ряду завдань, основними з яких є:

- з'ясувати особливості розвитку та естетичну природу творчості В.Стуса;

- визначити проблематику поезій митця та своєрідність її художнього втілення в різних поетичних формах;

- показати самобутність індивідуальної манери поета, багатогранність його стилю;

- дослідити використання Стусом досвіду його попередників та сучасників;

- простежити еволюцію творчого мислення в ліриці поета;

- розглянути твори В.Стуса у контексті розвитку національної поезії в русі Опору 60-80-х років ХХ століття.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у з'ясуванні еволюції поетичного мислення В. Стуса у збірках "Круговерть", "Зимові дерева", "Веселий цвинтар" та "Палімпсести".

У дисертації запропоновано й аргументовано цілісну версію особливостей творчого зростання В. Стуса. Аналіз прийомів характеротворення окреслює еволюцію поетичного мислення, що лежить в основі еволюції стилю і визначає жанрову специфіку творів, систему різноманітних художніх прийомів. При цьому особливу увагу приділено висвітленню естетичної та світоглядної самобутності лірики В. Стуса. Осмислено також філософську природу його творів. Це дає змогу вести мову про системне дослідження комплексу літературознавчих проблем поетичного доробку В. Стуса у контексті розвитку філософської лірики в національній та світовій літературах.

Методологічну основу роботи склали прийоми та шляхи дослідження, зумовлені темою: цілісне вивчення поетичної творчості В. Стуса, з'ясування особливостей творення характеру його ліричного героя, визначення ролі та місця авторського "я" в мистецькому надбанні поета. Духовний пошук В. Стуса визначає специфіку його творів, виразна концептуальність вимагає осмислення та узагальнення їхнього сутнісного значення, сприяє виявленню авторських рис у ліриці поета.

Дослідження базується на засадах філософії екзистенціалізму, постулати якої близькі В. Стусу за вибором рівня свободи мислення. Відчутний вплив на формування творчого світогляду митця справили праці Ж.П. Сартра, М. Хайдеггера, А. Камю, Х. Ортеги-і-Гассета. Свідомо вибудовуючи себе як особистість, дбаючи про самовдосконалення, він постає перед дилемою вибору життя внутрішнього як єдиноможливого в його умовах повноцінного способу буття. Життя виявляється самостоянням, усвідомлюється як стан "тривання на межі", тим самим лірика наближається до творів митців екзистенційного спрямування.

Порівняльний метод допомагає осягнути своєрідність поетичного стилю В. Стуса. Лірика поета розглядається у контексті розвитку національної і світової літератур. Це уможливлює виявлення спорідненості і відмінності поезії Стуса у процесі генезису його манери письма порівняно з творами шістдесятників, поетів дисидентської хвилі та творів митців нонконформістської літератури. Європейський поетичний досвід осмислюється під впливом творів Б. Пастернака, Ф.Г. Лорки, Р.М. Рільке, Д. Унгаретті та С. Квазімодо.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони можуть бути використані для подальшого наукового дослідження творів В. Стуса та інших представників його покоління, об'єднаних у русі Опору 60-х років ХХ століття.

Матеріали дисертації можуть бути застосовані в лекційних курсах історії української літератури ХХ століття та теорії літератури, у програмах спецкурсів та спецсемінарів, у курсових та дипломних роботах, науково-методичних посібниках.

Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалася на засіданні кафедри української літератури Кам'янець-Подільського державного педагогічного університету. Ключові моменти дослідження викладені у повідомленнях на наукових конференціях професорсько-викладацького складу та студентів Кам'янець-Подільського державного педагогічного університету (1997, 1999 рр.) та краєзнавчій науковій конференції у Старій Синяві (1998 р.), а також використані для проведення факультативних занять з літератури в загальноосвітній школі с.Оринин Хмельницької області. Результати дослідження знайшли відображення у восьми публікаціях автора.

На захист виносяться такі положення дисертації:

1. Поезія В.Стуса відтворює еволюційний розвиток митця, підноситься ним до рівня світобачення, до роздуму ліричного героя про сутність особистісного начала, про сенс і призначення людського буття в світі тоталітаризму.

2. Лірика поета характеризує етапи становлення особистості в нормах християнської моралі з урахуванням етичних, естетичних цінностей. Гуманістичний ідеал сприяє формуванню цілісної натури. Авторські роздуми сформовані на буттєвій проблематиці.

3. Філософське осмислення світу у В.Стуса підноситься до рівня загальнолюдського, загальнозначимого. При цьому суттєве значення має зв'язок з національною традицією, яка становить ядро внутрішнього єства поета.

4. Особистість поета, цілісна і незалежна від зовнішніх чинників, прагне реалізувати сутнісні можливості природної людини. "Тривання на межі" -- єдиноможливий спосіб залишитися собою в умовах тотального тиску на особистість.

Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури.

Обсяг дисертації 164 сторінок машинопису. Список використаних джерел нараховує 152 позиції.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, викладено стан розробки досліджуваної проблематики, сформульовано мету і завдання, визначено методи дослідження, обгрунтовано наукову новизну роботи, наведено відомості щодо апробації отриманих результатів та їхнього впровадження, викладено основні положення, що виносяться на захист, розглянуто критерії та підходи, на яких базується все подальше дослідження.

У першому розділі дисертації "Василь Стус як трагічна постать доби (до проблеми морально-етичних, естетичних витоків) "порушуються питання філософського осмислення особистістю категорії трагічного. На основі морально-етичних, естетичних витоків творчості В. Стуса подається докладний аналіз факторів, яке формували відчуття трагічності в свідомості поета. Наголошується, що трагізм Стуса не є наслідком лише фізичного тиску на нього, результатом чого стали тюрми і табори. Першооснова цього трагізму криється набагато глибше -- в усвідомленні неминучої девальвації та нівеляції людської особистості тоталітарним режимом.

У розділі з'ясовано характер доби, що всіляко придушувала вияв особистісного начала, породжуючи відчуття внутрішнього трагізму, одночасно сприяючи формуванню екзистенційного світобачення.

Відчуття трагізму до Стуса прийшло з осмисленням життєвої позиції, з усвідомленням покликання бути поетом. Адже поет у його розумінні -- це "людина що виривається із обмежень звичності: поневажає приявним і прагне утраченого і неосягненого".

Під цим оглядом трагедія нації в розумінні В. Стуса -- це перш за все його власна трагедія. Тотальна руйнація національних ознак -- мови, традицій, культури -- супроводжується внутрішнім конфліктом і породжує відчуття трагізму. До цієї думки схиляється М. Жулинський: "Денаціоналізація народу, -- пише він, -- його асиміляція і впокорення духу для Василя Стуса особиста трагедія, велике горе".

Протест проти руйнівної політики влади знаходимо в ранньому листі В.Стуса до вже визнаного метра А.Малишка. Його рядки відбивають трагічне осмислення дійсності, водночас засвідчують, як викристалізовується чітка життєва позиція молодого поета. Зміст листа свідчить про духовне зростання Стуса, про бажання бути гідним землі, яка стала батьківщиною: "Інколи, зосереджуючись на однотонних враженнях від навколишнього, шукаючи кінцевих результатів дуже стрімкого процесу денаціоналізації значної частини українців, відчуваєш, ще це -- божевілля, що це -- трагедія, якої лише інколи не почуваєш в силу притаманної нам (як національної риси) байдужості і, може, трохи релігійної віри в те, що все йде на краще". В листі помітна ще юнацька незрілість, наївність, проте він засвідчує народження непересічної особистості, яка за своєю природою органічно не сприймає насилля та фальші і не дозволяє собі розчинитися в масі знівельованого загалу.

Стусову потребу якнайповнішого самовираження підтримувала певна життєва розкутість, пов'язана із демократичним оздоровленням суспільства (“відлига”). Це ставало вагомим підґрунтям для розвитку особистості, вселяло надії на гармонійне поєднання людини і держави, зроджуючи сподівання вияву високої громадянської цінності людської індивідуальності. За таких умов, відкинувши ідеологічні табу та ерзаци доби, В.Стус вимагає від себе творчої свободи і повноти життєвого самовираження.

З реакції на світ виникає бажання поета виокремити себе із аморфної маси тогочасного суспільства, довести, що він -- людина мисляча, індивід, особистість. Цьому сприяла його індивідуалістська спрямованість, складність людино- і світовідчуття, вміння шукати достеменно національне, заглиблюючись у витоки народної моралі, естетики, світобачення. Турбота про стан буття і спосіб життя, вболівання за долю і майбутнє України вирізняють поета із середньостатистичної маси.

Шістдесятники усвідомлювали очевидний крах тогочасної дійсності, передбачали тотальну руйнацію ідеологічних заборон. Лише зміна курсу державної політики виявила передчасність і наївність цих надій на повну свободу і незалежність особистості, породивши в свідомості В.Стуса відчуття трагізму. Воно дедалі посилювалося цькуваннями та арештами, які почали ширитись, особливо у колах нонконформістської інтелігенції.

У контексті доби діяльність В.Стуса набуває гострого політичного забарвлення. Не визнаючи кон'юнктури, не прийнявши компроміси, запропоновані владою, він стає в опозицію щодо неї. Крах намірів, які виникли під час духовного визрівання і осмислення системи цінностей, змушує відчути трагедію нації, народу і, відповідно, власну. Закутий дійсністю у трагедійні рамки, Стус шукає можливостей гармоніювати із собою, домагається внутрішнього захисту, який би протидіяв суспільному беззаконню. Маючи нереалізовані наміри самоутвердитися, поет активно бореться за себе, мовби самонароджуючись, дбає про непорушність внутрішньої цілісності. Ці фактори, як вважає Б.Рубчак, свідчать про "силу надзвичайної індивідуальности, силу людини з одчайдушністю в очах, яка бачила безодню і не втікала від неї".

Аналіз доби й умов, за яких самовизначався В.Стус і творилася його поезія, засвідчує, що в цій сфері криються вельми важливі "коди" та "ключі" для адекватного потрактування як особистості поета, так і його творчості.

У другому розділі "Проблема самопізнання і гармонія зі світом у ранній ліриці Василя Стуса" розглядаються процеси осягнення світу митцем, які супроводжуються визначенням власного місця в житті і поезії, досягненням внутрішньої єдності, "самототожності".

Рання збірка В. Стуса "Круговерть" переконує у прагненні поета всебічно осмислити реалії буття. Світ манить його своєю неповторністю, з мажорним настроєм митець намагається трансформувати його в собі. Стус прагне пізнати незвідане, його захоплює відверта радість буття і відчуття себе в ньому. Його життєве спрямування розкривається через творче осмислення світу, віднайдення свого місця в ньому. З життєдайним пафосом Стус прагне наслідувати високі ідеали, які акумулюються у вічних моральних категоріях любові, злагоди, гармонії, віри, порозуміння. Вже з роками стає помітним, як виробляється його власний голос, "крізь набуте й необов'язкове проростає своє слово, міцнішаючи й виразнішаючи".

З осмисленням світу народжується любов Стуса до землі, людей, довкілля. Пізнаючи дійсність, поет відкриває все нові шляхи творчої самореалізації. У таку мить його ліричний герой розкошує у духовному екстазі, перетворюючи поезію на музику слова, світла і сонячних барв. Поезія "Круговерті" виразно засвідчує такі процеси самопізнання і самовизначення автора, відбиваючи його таємничу радість відчуття світу, виявляючи бажання пізнати світ у палкій любові до нього.

За точку відліку людського існування В.Стус бере першовитоки буття: замислюється, що таке світ, шукає свого місця в ньому, розмірковує над життям, пізнає його ціну. Життєва розкутість вимагала відповідної самореалізації в творчості. Кожен з поетів-шістдесятників у прагненні творчого самовираження по-своєму торував свій шлях у поезію. Стусів творчий шлях позначений осмисленням і втіленням у творчість філософської концепції екзистенціалізму. Від природи йому близькі були смисло-життєві питання вини й відповідальності, вирішення і вибору, ставлення людини до свого покликання і до смерті -- тобто ті питання, що склали осердя проблематики екзистенціалізму. Саме їх фіксують дослідники у творчості В.Стуса. В ліриці поета, зазначає Ю. Бедрик, "чітко можна виділити основоположні принципи й проблеми екзистенціалізму, як-от, проблему буття, проблему вибору, проблему мислячого "я", принцип перспективізму, антропологічний принцип і т.д.". На основі власних моральних, естетичних і світоглядних засад поет у свій спосіб вибудовує цю проблематику і прагне розв'язати екзистенційні питання.

Здобутки митця на цьому шляху можуть бути охарактеризовані визначенням М. Хайдеггера: "стати тим, хто ти є". Ця позиція Стуса чітко окреслена в поезії "Мені зоря сіяла нині вранці":

Жити -- то не є долання меж,

а навикання і самособою-

наповнення.

В "самособоюнаповненні" -- суть Стусового екзистенційного світовідчуття. Саме це було метою поета, до здійснення якої він увесь час поривався і прагнув, незважаючи на перешкоди. "Самособоюнаповнення" націлене на самопізнання, самовизначення, самовдосконалення особистості. В "Зимових деревах" та "Веселому цвинтарі" накреслено його початки. Протягом життя відбувається безперервний розвиток власного самособоюнаповнення. Стус постійно відкриває себе, ніби самонароджуючись, віднаходить у собі нові можливості людської індивідуальності.

"Самособоюнаповненням" Стус відмежовувався від довколишнього світу, дозволяючи собі розкошувати у власній царині духу. Усвідомлена потреба самоти виявляє філософське заглиблення поета у споглядання внутрішнього життя. Він з неминучістю висновує: відсутність у світі зовнішньому вкрай необхідна для вчування у світ внутрішній. В умовах тотального знеособлення для суб'єкта лірики В. Стуса такий спосіб життя виявляється оптимальним. Адже усвідомлення того, що самота не вимагає зовнішніх борінь, дозволяє зосередитись на внутрішньому самовдосконаленні, що сприяє досягненню гармонії із собою. Таким чином, усамітнившись, Стус здобувається на внутрішню рівновагу. Його енергія долає будь-які життєві перешкоди, дозволяючи ліричному героєві залишатись внутрішньо непереможним. Навіть у стражданнях він має своєрідне задоволення і спокій, адже в самоті, приречений на осібне існування, залишається собою. Психологічний стан митця, який сам на сам вирішує кардинальні, життєво важливі питання, осмислюється в поезії В. Стуса:

Ти весь -- на бережечку самоти,

присмоктаний до туги, ніби равлик.

Самозаспокоєння і внутрішню рівновагу поет відчуває, зближуючись із природою. Саме природа допомагає митцю віднайти виважений спокій. Цим спокоєм тамується внутрішній біль, завданий зовнішніми чинниками. Осмислення природи -- ще один шлях самопізнання і самовдосконалення. Моменти єднання з природою стають виявами органічного стану його душі.

У ранніх збірках змалювання природи позбавлене описовості. Його природа наділена магічною силою мудрості, в ній людина черпає вічні духовні цінності, спілкуючись із нею, стає досконалішою і довершенішою. Поет наголошує, що суб'єкт його лірики є співучасником природи, ланкою в біоритмі життя Всесвіту.

На окрему увагу заслуговує масштабність сприймання Стусом розмаїтості природи. Природа у поетовому розумінні -- досвідчений наставник, у неї він вчиться пізнавати світ і відкривати себе. "Вона -- вчитель, бо володіє великим знанням, має свої вищі моральні закони та велику силу. І не пізнавши їх, чи ж можна називатись людиною", -- зазначає Д. Стус.

Першовитоки людської індивідуальності В.Стус вбачає в родині, сім'ї, роді. З відчуттям рідних осмислюється внутрішня єдність, що символізує моральну підтримку і є вираженням загальнолюдських цінностей.

Образ матері як хранительки роду В.Стус пов'язує з вічністю, прагне в собі утривалити морально-етичні якості, властиві їй, адже вони не підвладні часові, історичним зрушенням, вони належать вічності. Поет усвідомлює її неземний подвиг -- акумулювати в собі внутрішній світ і подвоїти його в нащадках. У цьому аспекті невіддільність шляху матері і синівської дороги очевидна: в її стійкості поет пізнавав ціну власного життя, у своїх стражданнях відчував її біль, самонаповнювався ним.

З роками поет збагнув секрет материнської мудрості: у будь-яких життєвих ситуаціях вона залишалася собою. Стусові з часом також властиво звіряти своє життя із батьківським, що є символом роду, відчуттям власного коріння, доростанням до осмислення себе.

В генетичній єдності з рідними осмислюється любов поета до Батьківщини. Найдорожчі -- мати, дружина -- підсвідомо допомагають поетові дорости до відчуття України, до осмислення власної долі і долі народу. У зв'язку із цим у ранніх збірках природнім виявився процес злиття образів матері, дружини, України, а вже зрілий "Веселий цвинтар" демонструє, як автор послуговується їх взаємозамінністю. "Три сонцеликих жінки благословили поета на подвиг -- і не відпускали його в країну темряви і вічної розлуки", -- як зауважила Г. Гармаш. Поет відчуває їхню моральну підтримку, вона гартує його внутрішню волю. Чуття України в ранніх збірках носить екзистенційний характер усвідомлення себе на землі, яка є Батьківщиною. Вплив її поет інтуїтивно відчуває на собі, ще до кінця не усвідомивши, що з Батьківщиною тісно переплетена його доля. На рівні моральних імперативів він будує Україну в собі, саме це допомагає йому тверезо оцінити світ і віднайти відповідну гармонію з ним.

Проблеми, порушені В. Стусом у "Круговерті", "Зимових деревах" та "Веселому цвинтарі", свідчать про процес світостановлення митця, про шляхи пошуку ним гармонії в навколишній дисгармонійній дійсності. У збірках простежуються етапи духовної, моральної еволюції поета: з юнацької романтики перших поезій "Круговерті" він виростає до митця з усталеними поглядами на світ, з несхитною життєвою позицією, із власною філософією оцінки людського буття. Основний критерій розуміння його творчості полягає в орієнтації на філософські, морально-етичні, естетичні, духовні здобутки в поезії. Завдяки цьому творчість Стуса стає прямуванням до життєвого самовираження.

Третій розділ "Людина і доба, людина та історія у невольничій ліриці поета (до проблем історизму мислення)" присвячено розглядові процесів самостояння особистості, "людини Опору", за С.Грабовським, в умовах "тривання на межі". Творчість цього періоду реалізується В.Стусом у невольничій збірці "Палімпсести". Збірка розкриває обстоювання поетом права на внутрішню свободу на рівні людського мислення. Право залишатися собою із гуманістичних прагнень переходить у політичні переконання. В конфлікті між Стусом і системою постає вибір: підкоритися впливу обставин і втратити внутрішню духовну єдність або протидіяти їм і в такий спосіб виявити своє людське єство, своє обличчя. Підтримку у вирішенні цього питання В.Стус віднайшов у філософії екзистенціалізму. "Мій шлях -- моя радість", -- так формулюється в одному з листів життєвий вибір поета, підтверджений стоїчним випробуванням. Як людина, незалежна від зовнішніх чинників, він суттєву перевагу віддає свободі внутрішній, свідомо обираючи життя за колючим дротом. Перебування в неволі допомагає В.Стусові якнайповніше виявити свої людські можливості, протидіючи внутрішній несвободі особистості та її духовному уярмленню. Все це ознаменувалось запереченням зовнішніх буттєвих чинників. "Палімпсести" яскраво відбивають такий процес самостояння, за Стусом, -- стан "тривання на межі". Перебуваючи в межових умовах, суб'єкт лірики самовизначається за умовно окресленою схемою самопізнання -- самоутвердження -- самоспалення. Устами автора сповідується переконане з ранніх збірок усвідомлення: людина, незважаючи на фізичний тиск і страждання, мусить, повинна залишатися собою. Таким чином, у світлі болю і фізичних випробувань вона почуває себе внутрішньо незалежною. З цих міркувань, зазначає М.Коцюбинська, "ліричний герой Стусової поезії -- людина внутрішньо вільна -- завжди апріорі вільна, незважаючи на обставини, всупереч їм". В умовах жорстокого фізичного нищення вона нехтує ідеологічним тиском, виявляючи пріоритетні можливості повноцінного розвитку себе.

Поезія в стані "тривання на межі" виявила органічне злиття творчої позиції із внутрішньою спрямованістю, ставши суттєвою підтримкою у збереженні цілісності митця. Один із її центральних мотивів у "Палімпсестах" -- протиставлення особистісного ідеалу загальній бездієвості. В естетиці Стусового страждання саме таке протистояння сприяло внутрішньому гартові і самовдосконаленню, виявивши ознаки цілісності. У такий спосіб через творче "я" автор демонструє безкомпромісність самостояння у "триванні на межі".

Філософський підхід до осмислення реалій буття В.Стус зреалізував у творчих образах-символах. У "Палімпсестах" еволюційним виявився процес інтелектуального розвитку тем, заявлених у ранніх збірках (душа, природа, самотність, родина). Це свідчить про історизм поетового мислення.

На рівні філософського узагальнення трактується поетом тема самотності. Самота в умовах неволі стає способом існування, природним станом буття. В самоті усвідомлюється сутність вищих моральних імперативів, уможливлюється відчуття духовної єдності і Божої підтримки. Бог у поезії Стуса стає мірилом вічного, вищою духовною цінністю, внутрішньою суттю:

Я з ним удвох живу. Удвох -- існую,

коли нікого. І гримить біда,

як канонада.

Завдяки Божій підтримці поет перетворює світ у собі, результатом його творчої праці стають "Палімпсести" як пік запропонованого долею "блаженства самоти".

"Палімпсести" свідчать про широке впровадження і розвиток поетом суттєво нових тем, висвітлених ним в образах-символах свічки, долі, снів, спогадів, які в творчій палітрі "Палімпсестів" містять глибоке філософське навантаження.

Символом праведного шляху у творчості В. Стуса стає свічка. Вона уособлює несхитність, віру в досяжність мети. Свічка, запалена в стражданнях, стоїть на сторожі внутрішньої єдності поета. Її вогник утверджує монолітну силу енергії в собі. Цей образ засвідчує пошук Стусом нових форм вираження авторської свідомості.

Образи-символи снів та спогадів щільно взаємозв'язані і багато важать для розуміння феномену В.Стуса. Саме вони допомагають поету зреалізуватися в тому середовищі, яке йому насправді недоступне з волі обставин. Те, що неможливо здійснити в буденному житті, Стус вершить у спогадах та снах. Так поет шукає самозаспокоєння, звіряється зі своїми думками, компенсує неможливість спілкування з родиною і близькими.

У намаганні приймати долю такою, якою вона є, закодована ідея волелюбності людської особистості, ідея мистецької свободи, творчого пошуку.

У "Палімпсестах" через образи-символи виражена сутність моральних цінностей В. Стуса, його гуманістичних ідеалів, естетичних переконань, які проявилися в людяності, вірі, любові, жертовності, злагоді та внутрішній гармонії.

Україна, мати, дружина, син -- ключові образи-поняття на творчому полотні "Палімпсестів". Вони "конденсують в собі найважливіші життєві засади поета, його найвагоміші ціннісні орієнтації". Ці образи символізують єдність, внутрішню і творчу, уможливлюють відчуття рівноваги митця, поглиблюють шукання вищих морально-етичних критеріїв буття. У злитті образів дружини, матері, України утверджується громадянськість поета, визначається його позиція індивіда, особистості. Синтез цих начал відтворює суть Стусового "самособоюнаповнення".

За своєю природою збірка "Палімпсести" відбиває характер самостояння людини Опору в умовах табірної несвободи. За вкрай несприятливих умов для самовираження, а саме так творилася ця поезія, відтворено процес морального, духовного, фізичного вдосконалення поета. Ліричний герой, репрезент авторського "я", представлений В.Стусом як цілісна структура, що поєднала в собі душевну рівновагу, крицеву стійкість, несхитність перед обставинами життя. Процеси внутрішнього зростання, як віддзеркалення способу буття і творчого розвитку, виявляють рівень історичного, філософського мислення В. Стуса.

Висновки зроблено на основі узагальнених результатів дослідження.

Еволюція поетичного мислення В.Стуса досліджується у процесі цілісного літературно-критичного аналізу його лірики. Генезис творчої думки поета осмислюється від часу створення ранньої збірки "Круговерть" і завершується на матеріалі невольничих "Палімпсестів".

У дослідженні аналізується образ автора в його ліричній творчості. Увага акцентується на особливостях поетичного осягнення та відтворення дійсності, на осмисленні особистісних проявів митця в його ліриці. Ліричний герой В.Стуса репрезентує автора, який водночас є нетотожний йому, про це яскраво свідчить філософська лірика поета, де все об'єктивується. Немає сумніву, оцінка реалій буття суб'єктом лірики, його погляди на світ та внутрішні переживання властиві авторові твору. Рівночасно він моделює і втілює авторове уявлення не лише про наявне, а й про належне, виявляє спосіб прямування до самоздійснення згідно з авторовим ідеалом. Позиція авторського "я" осмислюється у філософських, громадянських, морально-етичних вимірах лірики поета.

Для з'ясування творчого характеру та естетичної природи лірики В.Стуса у роботі проаналізовано добу, в якій самовизначався поет і творилася його поезія. Це дало змогу виявити складові формування творчого світогляду В.Стуса, які матеріалізувались у поезії, зокрема формували в ній філософське начало. Збірка "Круговерть" відбиває ранній етап процесів самопізнання і самовизначення В.Стуса, які супроводжуються прагненням гармонії зі світом. Осмислення реалій буття, творче й духовне зростання поета змушує його констатувати глибоку ушкодженість, занепад усіх сфер духовного життя (збірка "Зимові дерева"). Тематично від попередніх відрізняється "Веселий цвинтар", своєрідна збірка, що об'єднує поезії публіцистично-сюрреалістичного характеру. В ній заперечується інтелектуальна задуха, бездієвий абсурд, яким представлено реальне життя.

Зрілість поетичного мислення В.Стуса засвідчує невольнича збірка "Палімпсести". Її поезії відтворюють процес самостояння людини незгодної як єдиноможливий спосіб залишитися собою. "Тривання на межі" засвідчує збереження духовної єдності і внутрішньої гармонії автора. В осягненні творчих вершин майстерності осмислюється рівень історизму поетичного мислення В. Стуса.

У процесі дослідження еволюції лірики В. Стуса уяскравлюється неординарна постать митця, цілковито свідома обраного шляху. Властива йому моральна досконалість, глибинна повнота мислення, внутрішня суверенність стає свідченням філософського осмислення подій і явищ суспільної дійсності. Духовна домінанта як ключова ознака життєво-творчої цілісності автора є мірилом внутрішньої гармонії із собою, здобутої в процесі особистісної еволюції. Екзистенційна спорідненість із собою, сформована буттєвим досвідом, виявляє суть філософсько-поетичної світобудови автора.

Підводячи підсумки, слід зауважити, що творче надбання В. Стуса за образно-філософською проблематикою вирізняється з-поміж поезій інших представників таборової течії. Гуманістичний пафос і засоби його поетичного втілення виводить творчість В. Стуса на рівень розвинених європейських літератур. Ліричний герой В. Стуса як втілення типу європейської людини з притаманними йому рисами національного характеру стає свідченням естетико-культурного, духовного злету нації.

Виконана робота не вичерпує усіх аспектів порушеної проблеми. Різнопланова творчість В. Стуса мусить стати об'єктом подальшого різнобічного наукового розгляду.



Основні положення дисертації викладено в публікаціях:

1. Василь Стус -- поет з Поділля // Поділля і Південно-Східна Волинь в роки визвольної війни середини XVII: Матеріали Всеукр. іст.-краєзнав. наук.-практич.конф., 19 верес. 1998 р. / Інститут історії України НАН України та ін. -- Стара Синява: Поділля, 1998. -- С. 267-269.

2. Мати, Батьківщина в ранній ліриці Василя Стуса // Зб. наук. праць Кам'янець-Подільського держ. пед. ун-ту. Серія філологічна: Вип.2. -- Кам'янець-Подільський: Кам.-Под. держ. пед. університет: інформ.-видав. відділ, 1998. -- С. 176-178.

3. Природа в творчості Василя Стуса як вияв індивідуальності митця // Наука і сучасність: Зб.наук праць Національного пед. ун-ту ім.М.П.Драгоманова: -- К.: УЗМН, 1998. -- Ч. І. -- С. 212-217.

4. Гуманістичне осмислення буття: (До історії літературного дебюту В. Стуса) // Дивослово. -- 1999. -- № 2. -- С. 63-64.

5. Василь Стус -- духовний син Тараса Шевченка: міф чи реальність // Шевченко і Поділля: Зб.наук. праць за матеріалами другої Всеукр. наук. конф. -- Кам'янець-Подільський: Кам.-Под. держ. пед. університет: інформ.-видав. відділ, 1999. -- С. 107-110.

6. Сни та спогади у творчій канві “Палімпсестів” Василя Стуса // Наука і сучасність: Зб. наук. праць Національного пед. ун-ту ім. М.П.Драгоманова. -- К.: Логос, 1999. -- Вип. 2. Ч. 1. -- С. 246-252.

7. “Палімпсести” Василя Стуса: духовна домінанта // Слово і час. -- 1999. -- № 12. -- С. 62-64.

8. Василь Стус у колі споріднених душ // Українська література в загальноосвітній школі. -- 2000. -- № 1. -- С. 43-45.



АНОТАЦІЇ

Рарицький О.А. Василь Стус: еволюція поетичного мислення. -- Рукопис. поетичний творчий лірика

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.01. -- Українська література. -- Київський Національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2000.

В роботі простежується еволюція поетичного мислення В. Стуса. Досліджується характер розвитку та естетична природа творчості поета, визначається проблематика його поезій та своєрідність художнього втілення в різних поетичних формах, розглядаються витоки, філософський зміст і масштабність лірики митця, особливості його інтелектуалізму.

Ключові слова: шістдесятництво, тоталітаризм, ліричний герой, гармонія, цілісність, "самособоюнаповнення", самозаглиблення.

Рарицкий О.А. Василь Стус: эволюция поэтического мышления. -- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.01 -- Украинская литература. -- Киевский Национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2000.

В работе прослеживается эволюция поэтического мышления В.Стуса. Исследуется характер развития, эстетическая природа творчества поэта, определяется проблематика его стихов и своеобразие художественного воплощения в различных поэтических формах, рассматриваются истоки, философское содержание и масштабность лирики автора, особенности его интеллектуализма.

Ключевые слова: шестидесятники, тоталитаризм, лирический герой, гармония, целостность, "самособоюнаполнение", самопоглощение.

Rarytsky O.A. Vasyl Stus: evolution of poetic thinking. -- Manuscript.

Thesis for a Candidate Degree in Philology. Speciality 10.01.01 -- Ukrainian Literature. -- Taras Shevchenko Kyiv National University, Kyiv, 1999.

The dissertation is concerned with the evolution of V.Stus' poetic thinking. The character of the development and nature of the poet's creative work is investigated; the problems of his poetry and originality of artistic implementation in diverting poetic forms are defined; sources, philosophic contents and a large scale of the artist's lyrics are considered; the peculiarities of his intellectuality are revealed in the thesis.

The questions of philosophic treatment of the category of tragic by the individuality are touched upon in the investigation. A detailed analysis of the factors having formed the tragic feeling in the poet's consciousness are analysed on the basis of moral and ethic, aesthetic sources of V.Stus' creative work. As it is pointed out, Stus' tragic views are not the results of physical pressure in prisons and camps. Their primary source is much deeper - in the comprehension of inevitable devaluation of the individuality by the totalitarian routine.

The analysis of the epoch and conditions under which Stus created his poetry testifies that in this sphere there are too important "codes" and "keys" for adequate defining both the poet's individuality and his creative work.

Besides, the processes of the artist's world view accompanied by defining his proper place in the life and poetry approaching inner integrity with himself, "self-identification" are covered in the work.

V.Stus' anthology "Rotation", "Winter Trees", "Merry Cemetery" testifies to the stages of the poet's world outlook, search for harmony in the outer world. There appear some stages of the poet's spiritual, physical evolution between the early "Rotation" and already mature "Merry Cemetery". From a young author of romanticism his turns into an artist with steady views on the world, with his own philosophy of human existence. His poems become the implementation of his life self-determination. Treating the conception of existentialism in his own works, the poet thinks over the essence of his being, see-king for ways of self-cognition and self-comprehension, he is constantly in the state of building and improving himself.

Building himself Stus searches for harmony with surroundings. Many vital moral and ethic factors help him to keep integrity. With their help Stus grows up to his own standard, to the land, his Motherland -- to Ukraine.

A careful account is given of the process of individual self-determination under "the camp restricted conditions". The creative work of this period is reflected in the slavery collection "Palimpsests". The anthology manifests the poet's rights to inner freedom at the level of human thinking. The right to remain oneself in humanistic strivings develops into political conviction.

Being in slavery helps Stus to reveal his human resources to their utmost, contradicting his inner bounds and spiritual slavery. All mentioned above states the negation of outer factors of existence. "Palimpsests", reflecting the process of self-determination, is a work, as Stus states, which characterizes the state of "lasting within the boundaries".

The poetry in the state of “lasting within the boundaries” appeared to be an organic fusion of creative position and inner views, it became an essential support to preserve the artist's integrity. In "Palimpsests" through characters-symbols the essence of the poet's values, his humanistic ideals, aesthetic convictions are expressed.

Ukraine, mother, wife, son are the key characters-symbols in the creative palette of "Palimpsests". They accumulate the most important vital poet's grounds, his most urgent value orientation. These characters symbolize integrity, both inner and creative; they are a deep search for higher moral and ethic criteria of existence. In the fusion of the symbols of wife, mother, Ukraine the poet's social status is defined, his position of individuality is revealed. Synthesis of these sources defines the essence of Stus' "self-filling".

Thus, the evolution of Stus' poetic thinking is investigated in the process of integral literal-critical analysis of his lyrics, Genesis of the poet's creative thinking has been considered since the time of creation of his early anthology "Rotation" and is completed by the material of the slavery "Palimpsests".

Key words: "the sixties movement", totalitarianism, lyrical hero, harmony, integrity, "self-filling", self-absorbing.

Размещено на Allbest.ru

...