Літературна спадщина Осипа Тадейовича Назарука

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

з української літератури

Літературна спадщина Осипа Тадейовича Назарука

Осип Тадейович Назарук - український громадський і політичний діяч, письменник, журналіст, публіцист.

Осип Назарук народився 31 серпня 1883 р. в Бучачі (на Тернопільській області) в родині кушніра.

Навчався в Бучацькій, Золочівській гімназіях, голова таємного драгоманівського гуртка в 1900 р. За пропаганду соціалізму, Осипа відрахували з Бучацької гімназії. Із забороною складати матуару (іспит на атестат зрілості) в Галичині.

Вивчав право у Львівському університеті, на сторінках газети «Двірська служба» (видавали українською, польською мовами) друкував матеріали на. 1904-1905 рр. очолював роботу «Січі» (української студентської організації у Відні), 1906-1907 рр. - голова Львівської «Академічної Громади», 1908 р. закінчив юридичний факультет Віденського університету.

Письменника постійно вабила історична тематика, погляд зупинився, зокрема, на двох яскравих постатях минулого - князі Ярослава Осмомисла та Роксолані, помандрував у часи монгольських набігів. Першою вийшла до читачів у 1918 році «Українська повість з 12-го століття у двох частинах» - «Князь Ярослав Осмомисл». Товариство «Просвіта» нагородило твір престижною «Михайловою премією». Літературні критики відгукнулися на книгу О.Назарука по-різному. Читачі дуже активно розкуповували повість, її почали вивчати у школах.

У цей період написав ще дві повісти - «Проти орд Чінгісхана» і «Роксолана», видати не вдалося: на заваді став буревій політичних і воєнних подій, що охопив Україну.

1916 року: з друкарні Наукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові вийшла ґрунтовна праця Осипа Назарука «Слідами Українських Січових Стрільців», у Відні побачила світ книжка «Над Золотою Липою», у Львові вийшла книжка - «З кривавою шляху Українських Січових Стрільців». Автор історичних оповідань і повістей «Проти орд Чінгісхана» (1921), «Князь Ярослав Осмомисл» (1920), «Роксолана» (1930), праць «Як називається наш рідний край і нарід?» (1915), «Слідами Українських Січових Стрільців» (1916), «Над Золотою Липою» (1916), «Військо і політика» (1919), «Корупція в державному житті» (1921), «Студентство і політика» (1921), «Робітництво і релігія» (1926) та багатьох статей, репортажів.

1915-1918 рр. - керівник Пресової Квартири УСС. Від жовтня 1918 - секретар філії УНРади у Львові, делегат Української Національної Ради ЗУНР від Радикальної партії. 6 листопада 1919 р. - мав зустріч з гетьманом Скоропадським П.П. як представник Української Національної Ради ЗУНР: гетьман пообіцяв 2 млн доларів, ескадрилью літаків, кілька вагонів амуніції, відпустити з Києва Курінь Січових Стрільців (1300 чол.). Грудень 1918 - червень 1919 - керівник Головного управління преси й пропаганди уряду УНР. Один з авторів «Проскурівської Декларації Січових Стрільців» в березні 1919 р., в кінці січня - на початку лютого 1919 р. перебував в Одесі та Бірзулі разом з Сергієм Остапенком на перемовинах з начальником штабу французьких військ полковником Фрайденбергом про порозуміння Антанти з Директорією (закінчилися нічим). Виступав на з'їзді УРП 22-23 березня та на селянсько-робітничому (трудовому) з'їзді 30-31 березня 1919 р.

Доктор Назарук був адвокатом під час розгляду справ у міському суді.

У складі Українських січових стрільців (УСС) перебував у Кам'янці-Подільському (липень - жовтень 1919). З червня 1919 року керував роботою пресової квартири Української Галицької Армії. Середина липня 1919 - в складі УГА прибув до Кам'янця-Подільського, увійшов до уряду Директорії, одночасно редагував газету УГА «Стрілець». Серпень 1919 р.- здійснив наукову екскурсію до Бакоти. У видавництві «Стрілець» вийшла книжечка Осипа Назарука «До Бакоти». Враження з подорожі до української Помпеї". У Кам'янці-Подільському почав писати повість «Роксолана».

У період Західноукраїнської Народної Республіки Осип Назарук займався в її уряді питаннями преси і пропаганди. Коли ця «третя будова української державності» закінчилася невдачею, Галичина опинилася під гнітом панської Польщі - емігрував за океан, у Канаду. Заступник голови делегації УНР на Ризькій мирній конференції у вересні 1920 року. Увійшов до президії Західноукраїнського товариства Ліги націй (22 січня 1922 р.). 19 квітня 1922 р.- з Відня в складі делегації ЗУНР відбув на Генуезьку конференцію. Один з засновників Центральної Управи УСС 22 квітня 1922 р., авторів звернення «До населення Галицької землі!» 10 вересня 1922 із закликом бойкотувати вибори. У 1922-1926 роках перебував у США, в 1923-1926 рр. редагував тижневик «Січ» (Чикаго), у 1926-1927 рр. - редактор «Америки» (Філадельфія).

Повернувшись до Львова в 1928 р., став близько до Української Християнської Організації, з січня 1928 року очолював редакцію її газети «Нова Зоря».

Перед загрозою радянської окупації 1939 р. був змушений емігрувати до Польщі.

Осип Назарук помер від інфаркту 31 березня 1940 року в Кракові, куди виїхав перед вступом радянських військ до Львова. Похований на місцевому Раковицькому цвинтарі.

Один з чільних членів Української Радикальної Партії, в якій перебував до 1922-1923 рр.

Після переїзду до Відня керівників Союзу Визволення України через окупацію Львова російськими військами вони через Осипа Назарука звернулись до Симона Петлюри з пропозицією організувати, очолити всенародний здвиг в російській Україні. Даючи відповідь, оминув численні рогатки царської цензури. 18 грудня 1914 р. Симон Петлюра через Осипа Назарука (тоді перебував у Стокгольмі) передав відповідь.

Літературна діяльність.

30 грудня 1918 року було утворене Управління преси та інформації УНР (очолив його). Після повернення до Галичини у 1919 р. керував Прес-кватирою Української Галицької Армії. Згодом із урядом ЗУНР емігрував до Відня, де видав свій «Конспект споминів з української революції» під назвою «Рік на Великій Україні». В цій об'ємній книзі детально описував події від 5 листопада 1918 до 16 листопада 1919. Серед дійових осіб спогадів - Володимир Винниченко, Симон Петлюра, інші історичні постаті. 1971 р. побачила світ і двотомна повість «Проти орд Чінгісхана».

Влітку 1922 р. виїхав з Відня до Канади, змушений був залишитися за океаном. У Канаді став відомий як співорганізатор гетьманського руху, в США (переїхав у листопаді 1923) одну за одною видав свої книжки і брошури: «Тома Томашевський - піонер української преси в Америці», «Іван Данильчук - найбільший український гуморист в Канаді», «На спокійнім океані», «Організаційний Отченаш», «В лісах Альберти і Скалистих горах», «В найбільшім парку Скалистих гір» та інші.

Повернувся до Львова у 1928 році, почав редагувати газету «Нова зоря» - католицький часопис. Виступав тут з публіцистичними статтями, кращі з них видавав брошурами. У 1930 р. побачила світ його доопрацьована протягом 1923-1929 рр. «Історична повість з XVI століття» під назвою «Роксолана. Жінка халіфа й падишаха Сулеймана Великого, завойовника і законодавця». письменник публіцист повість

Також у Львові у різних видавництвах вийшли «Вчасна війна в північній Альберті», «Греко-католицька церква і українська ліберальна інтелігенція» (обидві - 1929), «Галицька делегація в Ризі. 1920. Спомин учасника» (1930), «Вибір звання», «Венеція», «Катедра св. Марка», «Галичина і Велика Україна», «Гоги і магоги» (усі - 1934), «Ромаятерна. Вічний Рим - апостольська столиця» (1937), «Вражіння з Волині», «В Будапешті» (обидві - 1938), «Замах на церкву», «Значіння партій» (обидві - 1939) та інші. Статті О. Назарука публікували львівські часописи «Діло», «Українське слово», «Свобода», «Поступ», «Шляхи»…

Чимало з того, що написав, залишилося в рукописах… Але й твори, що побачили світ, чекала сумна доля.

Після так званого «визволення» 1939 року книги письменника були вилучені з бібліотек і зараховані до категорії націоналістичних. Ім'я Осипа Назарука зникло з літератури. Нині письменник і його твори повертаються до українського читача.

Размещено на Allbest.ru