Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЛІТЕРАТУРИ імені Т.Г.ШЕВЧЕНКА

УДК 809.1

УКРАЇНСЬКИЙ ТА РОСІЙСЬКИЙ ІСТОРИЧНИЙ РОМАН

КІНЦЯ ХХ СТОЛІТТЯ: ПРОБЛЕМА НАЦІОНАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ

10.01.05 - порівняльне літературознавство

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

ПРИХОДЬКО ВІКТОРІЯ БОГДАНІВНА

Київ - 2001



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії зарубіжної літератури Волинського державного університету імені Лесі Українки, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Оляндер Луїза Костянтинівна, завідувач кафедри історії зарубіжної літератури Волинського державного університету імені Лесі Українки.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор, член-кореспондент НАН України Наливайко Дмитро Сергійович, професор кафедри філології Національного університету “Києво-Могилянська академія”.

кандидат філологічних наук Заярна Ірина Сергіївна, доцент кафедри історії російської літератури Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Провідна установа: Тернопільський державний педагогічний університет ім. В.Гнатюка, кафедра теорії літератури та порівняльного літературознавства, Міністерство освіти і науки України.

Захист відбудеться “28” травня 2001 р. о 14.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.178.02 при Інституті літератури імені Т.Г.Шевченка НАН України (01001, м.Київ-1, вул. М.Грушевського, 4).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту літератури імені Т.Г.Шевченка НАН України.

Автореферат розісланий “26” квітня 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради йГайнічеру О.І.



АНОТАЦІЯ

Приходько В.Б. Український та російський історичний роман кінця ХХ століття: проблема національного характеру. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.01.05 - порівняльне літературознавство. - Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України, Київ, 2001.

Захищається рукопис, в якому вперше у вітчизняному літературознавстві в порівняльному аспекті досліджено проблему національного характеру в українському та російському історичному романі кінця ХХ ст. Розглянуто генезу постановки проблеми національного характеру в літературному процесі України та Росії; жанрові особливості сучасного українського та російського історичного роману крізь призму проблеми національного характеру; діалог українського та російського історичного роману. У компаративістському аспекті проаналізовано романи В.Шукшина “Я пришел дать вам волю” та М.Вінграновського “Северин Наливайко”: розкрито зображення національного характеру та менталітету через систему образів, жанрові особливості та структуру творів; вивчено фольклорні мотиви як спосіб вираження національного; висвітлено проблему інонаціонального характеру; визначено місце і роль сміхової культури у структурі романів. фольклорний роман національний менталітет

Ключові слова: історичний роман, національний менталітет, національний характер, діалог, рецепція, тезаурус, автобіографізм, кіномислення, cміхова культура, інонаціональний характер.



SUMMARY

Prykhodko V.B. Ukrainian and Russian Historical Novel by the End of the XXth Century: the Problem of the National Character. - Manuscript.

The dissertation for awarding candidate degree of philological sciences on speciality 10.01.05 - Comparative History and Criticism of Literature. - Taras Shevchenko Institute of Literature, National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2001.

The manuscript, in which the problem of the national character in Ukrainian and Russian historical novel by the end of the XXth century is investigated in Ukrainian literature studies for the first time, from the point of view of the comparative aspect, is defended. Studied are the genesis of setting the problem of the national character in the literature process of Ukraine and Russia, genre peculiarities of modern Ukrainian and Russian historical novel and the problem of the national character, dialogue of Ukrainian and Russian novel. The novels by V.Shukshyn “I've Come to Give You Freedom” and N.Vingranovsky “Severyn Nalyvajko” are analysed in the comparative aspect: the reflection of the national character and the mentality through the system of images, genre peculiarities and the text structure is revealed, folklore motives as a way of expression of the national are studied, the problem of other national characters is examined, the place and the role of laughter culture in the structure of the novels are defined.

Key words: historical novel, national mentality, national character, dialogue, reception, thesaurus, autobiographism, cinema-thinking, laughter culture, other national characters.



АННОТАЦИЯ

Приходько В.Б. Украинский и русский исторический роман конца ХХ столетия: проблема национального характера. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.05 - сравнительное литературоведение. - Институт литературы им. Т.Г.Шевченко НАН Украины, Киев, 2001.

Защищается рукопись, в которой впервые в отечественном литературоведении в сравнительном аспекте исследуется проблема национального характера в украинском и русском историческом романе конца ХХ ст. Рассмотрен генезис постановки проблемы национального характера в литературном процессе Украины и России; жанровые особенности современного украинского и русского исторического романа сквозь призму проблемы национального характера; диалог украинского и русского исторического романа. В компаративистском аспекте проанализированы романы В.Шукшина “Я пришел дать вам волю” и Н.Винграновского “Северин Наливайко”: раскрыто изображение национального характера и менталитета через систему образов, жанровые особенности и структуру произведений; изучены фольклорные мотивы как способ выражения национального; освещена проблема инонационального характера; определены место и роль смеховой культуры в структуре романов.

В литературе конца ХХ ст. остро стал вопрос о специфике национального характера и усилился интерес к отечественной истории, о чем свидетельствует большое количество исторических романов в украинской и русской литературе. Украинский и русский исторический роман последней трети ХХ ст. с его акцентированием на особенностях национальной ментальности является ярким примером того, что героическое прошлое интересует писателей не само по себе, а как такое, что способно служить современности, поднять социальное и национальное сознание граждан.

В.Шукшин в русской, а Н.Винграновский в украинской исторической прозе одними из первых сосредоточили внимание на национальном характере. Каждый из писателей выбрал ту эпоху, когда существовали кризисные, переломные моменты национально-государственного устройства, когда стоял вопрос о выборе народом исторической судьбы. К таким историческим моментам и относятся восстания под руководством Северина Наливайко в Украине (XVI ст.) и Степана Разина в России (XVII ст.). Для В.Шукшина и Н.Винграновского важно, что эти периоды исторического развития отмечены большим духовным подъемом и ярким проявлением специфических черт национального характера.

Компаративистский подход к романам В.Шукшина “Я пришел дать вам волю” и Н.Винграновского “Северин Наливайко” дал возможность воспринять эти произведения как диалог украинского и русского романа, который основывается на тезаурусе реципиента. В результате диалога обогащается содержание таких философских понятий, как воля, не-свобода, выбор, которое конкретизируется их художественным осмыслением.

Ключевые слова: исторический роман, национальный менталитет, национальный характер, диалог, рецепция, тезаурус, автобиографизм, киномышление, смеховая культура, инонациональный характер.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. У дисертації досліджується проблема національного характеру в українському та російському історичному романі кінця ХХ ст.

Наприкінці ХХ ст. значно підвищився науковий інтерес до національних питань, зокрема до теорії нації, націоналізму, національного характеру та менталітету, про що свідчать численні праці вчених різних галузей - філософів, культурологів, психологів, політологів, літературознавців тощо: Ентоні Д.Сміта, О.Бочковського, Д.Наливайка, М.Юрія, Ю.Римаренка, Г.Касьянова, Є.Гуцала, М.Рябчука та ін. Обумовленість цього процесу політичними і духовними реаліями сучасності переконливо обґрунтувала В.Нарівська: “Трагічні протиріччя історії народів колишнього Радянського Союзу нагально вимагають від сучасної людини, навіть не спеціаліста, повернутись до їх аналізу, до створення нових концепцій відродження національних культур”.

Багатопланово та своєрідно цей аспект віддзеркалено в сучасній художній літературі. Отже, з'явилася необхідність проаналізувати різні пласти української та російської літератури для того, щоб скласти науково-об'єктивне уявлення про зображення національного характеру та менталітету обох народів у творах красного письменства. Під час дослідження основна увага приділяється насамперед сучасному українському та російському історичному роману, зокрема романам В.Шукшина “Я пришел дать вам волю” та М.Вінграновського “Северин Наливайко”.

Поставлена в дисертації проблема не була ще предметом спеціального розгляду в історії літератури. Досягнення сучасного літературознавства дають можливість зробити новий крок у її осмисленні.

Таким чином, актуальність реферованого дослідження визначається відсутністю у вітчизняному та зарубіжному літературознавстві праць, які були б присвячені вивченню проблеми національного характеру в історичному романі в порівняльному аспекті. Крім того, історичні романи В.Шукшина “Я пришел дать вам волю”, М.Вінграновського “Северин Наливайко” та Л.Костенко “Берестечко” ще не розглядалися з позиції проблеми національного характеру.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов'язана із загальним напрямом досліджень кафедри історії зарубіжної літератури Волинського державного університету ім. Лесі Українки “Закономірності літературного процесу ХХ століття”. Тему дисертації погоджено з Науково-координаційною радою НАН України при Інституті літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України (протокол № 1 від 16 березня 1999 року).

Проблематика роботи визначає її основну мету - дати цілісне уявлення про зображення національного характеру в зіставному аспекті в сучасному українському та російському історичному романі. Для досягнення мети необхідно вирішити обумовлені нею конкретні завдання:

вивчити типологічні ситуації, в яких проявляється своєрідність національного характеру (зокрема під час повстань під проводом Степана Разіна та Северина Наливайка);

виявити історичну специфіку цих ситуацій;

розглянути питання генези постановки проблеми національного характеру в літературному процесі України та Росії;

дослідити діалог українського та російського історичного роману;

розкрити жанрові особливості сучасного українського та російського історичного роману крізь призму проблеми національного характеру;

детально проаналізувати в порівняльному аспекті історичні романи В.Шукшина“Я пришёл дать вам волю”, М.Вінграновського “Северин Наливайко” та Л.Костенко “Берестечко”.

Об'єктом дослідження є сучасний український та російський історичний роман, насамперед історичні романи - “Северин Наливайко” М.Вінграновського, “Берестечко” Л.Костенко і “Я пришел дать вам волю” В.Шукшина, які розглядаються в широкому літературному контексті (“Я, Богдан”, “Тисячолітній Миколай” П.Загребельного, “Мальви”, “Манускрипт з вулиці Руської” Р.Іваничука, “Жестокий век” І.Калашникова, “Старший син” Д.Балашова та ін.).

Предметом дослідження є проблема національного характеру в українському та російському історичному романі кінця ХХ століття.

Методи дослідження. У роботі поєднуються порівняльно-типологічний метод і метод цілісно-системного аналізу. Такий підхід дає змогу осмислити зображення національного характеру і менталітету в сучасному українському та російському історичному романі. Методологічне підґрунтя роботи складають праці Г.Вервеса, Д.Наливайка, А.Діми, В.Неупокоєвої, І.Волкова, Д.Дюришина та ін.

В основу аналізу покладено також розроблені М.Максимовичем і підтримані Л.Білецьким методологічні принципи, що являють собою органічну систему, “збудовану не на теоретичних міркуваннях, а на самому творі. Т Е К С Т, С И М В О Л І К А, С Т И Л Ь і Ф О Р М А твору - ось підвалини і фактори, що потребують як найдокладнішого розроблення”. І хоча Л.Білецький відкидає так звані “методи суб'єктивні”, бо не поділяє думки окремих вчених, “що це взагалі методи і що вони, крім суспільно-громадського та популяризаторського, мають наукове значення”, дисертант не ставиться так категорично до цього. Поряд з об'єктивними методами беруться до уваги і суб'єктивні, котрі свідчать про різне сприйняття в різні часи творчості письменників, зокрема історичних романів М.Вінграновського та В.Шукшина.

Теоретичною основою дисертації є погляди вітчизняних та зарубіжних філософів, істориків, політологів, психологів, культурологів на проблему національного характеру (О.Бочковського, М.Грушевського, Ентоні Д.Сміта, Г.Касьянова, М.Юрія та ін.). Визначальним орієнтиром дослідження є літературно-критичні студії М.Бахтіна, Л.Білецького, М.Грушевського, С.Єфремова, Д.Лихачова, Ю.Лотмана, М.Максимовича, О.Теліги, І.Франка, Д.Чижевського, Ю.Шереха, роботи сучасних літературознавців: Г.Вервеса, Г.Грабовича, Т.Денисової, В.Дончика, М.Жулинського, Д.Наливайка, Г.Сивоконя та ін.

Наукова новизна роботи полягає в постановці самої проблеми. У вітчизняному літературознавстві не існує праць, де б у порівняльному аспекті простежувалося зображення національного характеру в українському та російському історичному романі кінця ХХ ст. У дисертації вперше це питання розкрито не лише через типологічні процеси, а й через діалог культур і літератур; під цим кутом зору детально проаналізовано романи В.Шукшина “Я пришел дать вам волю”, М.Вінграновського “Северин Наливайко” та Л.Костенко “Берестечко”; досліджено зображення національного характеру та менталітету через систему образів, жанрові особливості та структуру творів; охарактеризовано фольклорні мотиви як спосіб вираження національного; висвітлено проблему інонаціонального характеру в українському та російському історичному романі; дано літературознавчий аналіз рецепцій особливостей національної історії українського та російського народів; розглянуто генезу постановки проблеми національного характеру та її місце в літературному процесі; визначено місце і роль сміхової культури у структурі українського та російського історичного роману.

Практичне значення роботи полягає в тому, що отримані результати, зроблені висновки й узагальнення можуть бути використані в лекційних курсах, спецкурсах та спецсемінарах, у роботі літературних факультативів, проблемних груп та наукових гуртків у вищих навчальних закладах, допомагають при вивченні творчості письменників у школі.

Апробація результатів дисертації. Робота обговорювалася на засіданнях кафедр історії зарубіжної літератури та теорії літератури Волинського державного університету імені Лесі Українки. Основні засади дисертації були викладені на XLIV, XLV наукових конференціях професорсько-викладацького складу та студентів ВДУ (1998, 1999 рр.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Національний менталітет та проблеми культури” (Одеса, 1999), міжнародній науковій конференції “Русская литература накануне третьего тысячелетия. Итоги развития и проблемы изучения” (Київ, 2000).

Структура дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури, який налічує 202 найменування. Загальний обсяг роботи - 164 сторінки (без урахування бібліографії).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується вибір теми дисертації, її актуальність; аналізується стан вивчення проблеми, визначаються об'єкт дослідження, його мета, завдання, теоретико-методологічні основи та методи аналізу, розкриваються новизна, теоретична та практична значимість роботи.

У першому розділі “Історичний роман в українській та російській літературах: проблеми дослідження національного характеру та менталітету”, який носить історико-теоретичний характер, проаналізовано генезу постановки проблеми національного характеру і менталітету в літературному процесі; жанрові особливості українського та російського історичного роману другої половини ХХ ст. крізь призму національного характеру; проблему характеру: національний характер в історичній прозі України та Росії кінця ХХ ст.; сміхову культуру у структурі історичного роману В.Шукшина “Я пришел дать вам волю” та М.Вінграновського “Северин Наливайко”; діалог сучасного українського та російського історичного роману як спосіб пізнання національного характеру ( у компаративістському аспекті).

Встановлено, що в українському та російському історичному романі з початку ХХ ст. спостерігаються певні зміни в художньо-історичних концепціях, проблематиці, жанрових і структурних моделях тощо. Ці зміни пов'язані з соціальними, політичними і економічними процесами, що відбувалися і відбуваються в суспільстві, в історичній та національній самосвідомості народів. Великий вплив мають на ці процеси також філософські, релігійні та художньо-естетичні системи.

Особливість моменту полягає в тому, що, хоча національний характер і віддзеркалювався в українській та російській історичний прозі (через мову, звичаї, тип мислення, події тощо), критики та літературознавці переважно акцентували увагу на характері народному, а не на національному. Вони залишали осторонь теоретичні засади таких науковців, як М.Костомаров, М.Драгоманов, М.Грушевський, Д.Чижевський, В.Вернадський та ін., які, осмислюючи національні процеси в Україні, бачили їхню своєрідність в органічному синтезі народного та національного. Водночас аналіз українського національного характеру зводився в них до виявлення певних рис “психічного складу українця”. (Подібна ситуація складалася і в Росії.) І тільки наприкінці ХХ ст., після деяких спроб у 70-ті рр. серйозно вивчити національний характер (Д.Лихачов, Г.Гачев, А.Арутюнов, А. Мінакова, І.Тертерян та ін.), актуалізується намагання дослідників - філософів, істориків, літературознавців - глибоко осягнути поняття ментальності та національного характеру, який розглядається як людська цілісність на певній стадії історичного розвитку. Всі ці обставини не могли не позначитися на проблематиці та поетиці українського і російського історичного роману, а також на його науковому, художньому і естетичному осмисленні.

Досягнення вітчизняного літературознавства - насамперед, праці Г.Д.Вервеса “В інтернаціональних літературних зв'язках. Питання контексту” (1983), Д.Наливайка “Козацька християнська республіка”(1992) та “Очима Заходу: Рецепція України в Західній Європі ХІ-ХVIIIст.” (1998) та ін. - дали змогу визначити новий етап у дослідженні національного характеру. Так, В.Нарівська зробила вдалу спробу осмислити у зіставному аспекті український та російський національний характер.

У зіставному аналізі поглядів Ч.Гусейнова, Д.Лихачова, Л.Костенко встановлено, що більш чітко про особливості національного характеру йдеться в лекції Л.Костенко “Гуманітарна аура нації, або дефект головного дзеркала” (1999), де автор наполегливо підкреслює, що гуманітарна аура нації - це “потужно емануючий комплекс наук, що охоплюють всі сфери суспільного життя, включно з освітою, літературним мистецтвом, - в їхній інтегральній причетності до світової культури і , звичайно ж, у своєму неповторно національному варіанті ”. Гуманітарна аура нації вирізняє кожну окрему націю з-поміж усіх інших і є основою її менталітету. Л.Костенко слушно вказує на необхідність створити головне дзеркало нації, у якому “суспільство може мати об'єктивну картину самого себе і давати на світ невикривлену інформацію про себе”.

У результаті дослідження виявлені складність і суперечність постановки проблеми національного характеру в літературознавстві і красному письменстві.

Отже, намагання осягнути суттєві риси національного характеру та менталітету є ознакою сучасної науки.

У літературі кінця ХХ ст. гостро постало питання про специфіку національного характеру і поглибився інтерес до вітчизняної історії, про що свідчить велика кількість історичних романів в українському та російському красному письменстві. Український та російський історичний роман останньої третини ХХ ст. з його акцентуванням на особливостях національної ментальності є яскравим доказом того, що героїчне минуле цікавить письменників не само по собі, а як таке, що здатне служити сучасності, спроможне піднести соціальну і національну свідомість громадян.

Історичному роману другої половини ХХ ст. - Л.Костенко (“Маруся Чурай”, “Берестечко”); П.Загребельний (“Диво”, “Смерть у Києві”, “Я, Богдан”, “Тисячолітній Миколай”); Р.Іваничука (“Мальви”, “Черлене вино”, “Манускрипт з вулиці Руської”); Р.Федорів (“Жбан вина”); М.Вінграновський (“Северин Наливайко”); О.Толстой (“Петр Первый”); Вяч.Шишков (“Емельян Пугачев”); І.Калашников (“Жестокий век”); В.Шукшин (“Я пришел дать вам волю”) та ін. - властиві нові ідейно-художні якості, особливий психологізм, акцентування уваги на зображенні національного характеру, специфічна організація простору і часу (наприклад, у творі В.Шукшина завдяки “думній” реакції час історичний і сучасний ніби зливаються), драматургійність та кіномислення, яке пронизує мислення романне і має свою національну специфіку, що виявляється передусім через зображення людських типів, звичаїв, пейзажу, предметів побуту (посуд, знаряддя праці, одяг), харчів тощо.

У цьому розділі дисертації розглянуто проблему характеру як одну з найважливіших у сучасному літературознавстві. У численних працях вивчаються різні її аспекти: природа і специфіка характеру, місце цієї категорії серед інших категорій теорії літератури, закономірності розвитку і побутування характеру в літературах різних епох тощо. Однак об'єктом цього дослідження є не характер як такий, а національний характер - “художня цілісність, утворена двома естетичними категоріями - національним і характером”. Особливу увагу приділено зображенню національного характеру в історичних романах В.Шукшина “Я пришел дать вам волю”, М.Вінграновського “Северин Наливайко” та Л.Костенко “Берестечко”, де національний менталітет розкривається через систему історичних подій, художніх образів, індивідуальних характерів героїв та їхніх учинків.

Вагоме місце в дисертації відводиться дослідженню ролі сміхової культури в структурі історичних романів В.Шукшина “Я пришел дать вам волю” та М.Вінграновського “Северин Наливайко”. Зазначено, що обидва письменники, хоч і належать до різних національних культур, мають спільне підґрунтя - гоголівський сміх, який М.Бахтін визначив як “чистий народно-святковий”.

У М.Вінграновського спостерігаємо “гоголівський сміх” насамперед у сценах з побутовим та обрядовим описом (Д.Лихачов такий вид сміху називає “святочним”), у гумористичному зображенні козаків тощо.

Шукшинський же сміх можна визначити як “розгульний”, у чому він теж перегукується з гоголівським. Це проглядається передусім у масових сценах перепочинку козацького війська, святкування перемог тощо. Тут - добродушні глузи, дошкульні кпини, дотепи і жарти, весела, а іноді й зла іронія; портрети нерідко шаржуються; складаються комічні ситуації, що виражає неповторну атмосферу національної ментальності.

Проте сміх обох письменників відрізняється від гоголівського: у М.Вінграновського своєрідним ядром сміху є химерність, що відбиває різні прояви народного світосприйняття; шукшинський сміх характеризується сарказмом, спрямованим насамперед на соціально-політичні відносини у суспільстві. У цьому кожен із письменників продовжує свої культурні національні традиції.

Обґрунтовано діалог сучасного українського та російського історичного роману як тип взаємодії культурних та літературних явищ, що виникає в межах однієї літератури та між національними літературами і здійснюється у свідомості реципієнта.

Порівняльне зіставлення історичних романів В.Шукшина “Я пришел дать вам волю” та М.Вінграновського “Северин Наливайко” дає підстави говорити про діалог двох літератур, двох культур. Завдяки цьому діалогу, що базується на таких ідеях, як волелюбність, пошук власного коріння, національні традиції сміхової культури тощо, збагачується зміст таких філософських понять, як воля - не-воля, життя - смерть, честь - безчестя, вибір (їхні прояви, характеристики), а також понять національний характер та менталітет.

Северин Наливайко М.Вінграновського та Степан Разін В.Шукшина стають перед неминучим вибором: свобода або рабство. Обидва обирають волю, хоча й розуміють її по-різному: для Наливайка воля - це незалежність держави, для Разіна насамперед - незалежність особистості; обидва високо цінують життя, але не рабське, тому заради свободи обирають смерть; обидва до кінця зберігають свою честь та гідність, що особливо яскраво проявляється у фінальних сценах творів. Діалог між історичними романами “Я пришел дать вам волю” та “Северин Наливайко” вказує на типологію історичних обставин, котрі змушують героїв зробити саме такий вибір. І Наливайко, і Разін, обравши волю та честь, свідомо відмовилися від рабського життя, прийняли мученицьку, героїчну смерть і тим самим увійшли в безсмертя - пам'ять народу.

У діалозі між романами “Я пришел дать вам волю” та “Северин Наливайко” глибше висвітлюються такі естетичні категорії, як трагічне, комічне і трагікомічне (через традиції народної сміхової культури), а також характер кризових відносин між народами, їхніми культурами.

У другому розділі “Проблема національного характеру в романах В.Шукшина “Я пришел дать вам волю” та М.Вінграновського “Северин Наливайко” детально проаналізовано історичні романи В.Шукшина і М.Вінграновського. Розглянуто національний характер і менталітет у структурі й жанрових моделях творів, вираження національного характеру через систему образів, волелюбність як ведучу рису національної ментальності і засоби її вираження; фольклорні мотиви як спосіб втілення національного та проблему інонаціонального характеру.

Доведено, що вибір романів В.Шукшина “Я пришел дать вам волю” та М.Вінграновського “Северин Наливайко” для дисертаційного дослідження не є випадковим. Незважаючи на їхню зовнішню несхожість: відсутність типологічних сюжетів, образів, художніх прийомів, будь-яких видів і форм генетико-контактних зв'язків - у творах українського та російського письменників виражено подібне світовідчуття - я в народі і народ у мені, тому кожен із них пізнає у своєму герої самого себе. “Северин Наливайко - це, звісно, я сам, - зізнається М.Вінграновський. - У нім мій характер, мої інтонації, і моє все. А от історичні події - то вони вже його, Наливайкові. Северин Наливайко 1594-го року і я 1992-го року - все це одне й те ж саме. За всі ці часи змінилися лише зброя, одежа, харчі і людські нерви. А людська душа, пристрасті, віра й любов - не змінилися. У всі і на всі часи вони єдині”. В.Шукшин підкреслює: “Я родом из деревни, крестьянин, потомственный, традиционный… Степан Разин - это тоже крестьянство, но только триста лет назад”.

Під час обрання романів для зіставлення було враховано думку Лесі Українки, яка, полемізуючи з І.Франком, пов'язувала національні ідеали з постатями Разіна і Пугачова: “Але ж було не менш борців, що змагались, наприклад, і серед непереглядних степів приволзьких, на питомому грунті при помочі національних ідеалів, опертих на історичних прикладах (Пугачовщина, Разіновщина)”.

Для порівняльно-зіставного аналізу цих творів є підставою близькість аналітичних позицій В.Шукшина і М.Вінграновського до свого народу. Виходячи з неї, письменники головними персонажами обирають тих героїв, які посідають чільне місце в національній історії і є певним фокусом сильних і слабких рис нації. Дослідження цих рис, а також пізнання власного характеру допомагають письменникам краще зрозуміти та означити національну окремішність народу, усвідомити його місце в історії людства. І це є знаковим явищем у сучасному літературному процесі як України, так і Росії. Невипадково у статті Г.Сивоконя “Ментальність, біографія і творчість”, присвяченій Є.Маланюку, вказується на важливість для митця бути собою і становити інтерес з огляду на “вселюдськість”.

Спільним у обох авторів є також звернення до сміхової культури, фольклору та інонаціональної тематики як способів вираження національного характеру та менталітету.

Встановлено, що романи В.Шукшина “Я пришел дать вам волю” та М.Вінграновського “Северин Наливайко” є нетрадиційними для історичної романістики. Обидва письменники, враховуючи досвід вітчизняної і світової літератури, сконструювали власні моделі історичного роману, які створюють простір для здійснення нових підходів не лише до історії, але й до народного життя і, власне, національного характеру.

Шукшинський роман постає як психологічна історична проза, оскільки предмет його дослідження - національний характер, виразником якого для В.Шукшина є колоритна фігура Степана Разіна.

Твір М.Вінграновського належить до химерної історичної прози, оскільки тут поряд з реальними історичними подіями та особами є багато “кумедного, грайливого, легковажного”. Однак химерність не заважає автору винести “наперед” непересічну особистість Северина Наливайка, в якому зосереджені найхарактерніші національні риси українського народу.

У романі В.Шукшина, як згодом і у М.Вінграновського, реалізуються, з метою розкриття національного характеру та менталітету, два структуроутворюючі принципи - об'єктивний, що пов'язаний з розкриттям поведінки героя, та суб'єктивний - роздуми Разіна та автора про трагізм селянської війни. Перший домінує при створенні образу головного героя, другий - у монологах персонажу. Саме суб'єктивний принцип надає шукшинському твору трагічної тональності і визначає авторське співчуття, чого не можна сказати про художній спосіб зображення у М.Вінграновського, для якого є властивим гармонізувати об'єктивну розповідь із суб'єктивними враженнями.

Cвоєрідним способом вираження національного характеру та менталітету, а також важливим структуроутворюючим елементом в романах “Я пришел дать вам волю” та “Северин Наливайко” є принцип багатоголосся, що використовується обома письменниками, головним чином, у масових сценах. Однак якщо у М.Вінграновського переважає колективне багатоголосся, голос маси, то у В.Шукшина в багатоголосому хорі чітко звучить монологічний виступ, визначений Л.Кисельовою як “думна” реакція. Через прийом багатоголосся відбувається синтез індивідуального та загального в національному характері.

Компаративістське зіставлення історичних романів В.Шукшина “Я пришел дать вам волю” та М.Вінграновського “Северин Наливайко” виявляє спільну жанрову особливість творів - кіномислення. Підкреслюється, що кіномислення є типологічною ознакою романного мислення письменників ХХ ст., яка чітко простежується у творах О.Довженка (“Зачарована Десна”), Л.Костенко (“Маруся Чурай”, “Берестечко”), П.Загребельного (“Диво”, “Я, Богдан”, “Тисячолітній Миколай”), М.Вінграновського (“Северин Наливайко”), О.Толстого (“Петр Первый”), Вяч.Шишкова (“Емельян Пугачев”), І. Калашникова (“Жестокий век”), В.Шукшина “Я пришел дать вам волю”) тощо. Кіномислення відзначається не лише типологічними, а й національними рисами і є важливим засобом вираження національного характеру та менталітету.

Зауважено, що остаточно проблема жанрових особливостей романів “Я пришел дать вам волю” та “Северин Наливайко”, як і проблема жанру історичного роману в цілому, залишається до кінця не вирішеною, а тому актуальною.

При розгляді системи образів у романах В.Шукшина і М.Вінграновського зазначено, що обидва письменники йдуть до своїх героїв через пізнання національного характеру власного народу: український письменник - через самого себе, свій власний характер, а російський - через пошуки своїх коренів. Проте кожен з авторів співвідносить характер головного героя не лише з національним характером, але і з власним, що означає особливий автобіографізм творів, який доцільно назвати характерологічним. З його допомогою письменники розкривають власне Я, співвідносячи його з Я свого героя, і це дозволяє сприйняти кожного з них як частину народу.

Системи образів романів “Я пришел дать вам волю” В.Шукшина та “Северин Наливайко” М.Вінграновського відзначаються типологічною подібністю, яка характеризує насамперед українську і російську історичну прозу. Ця типологія побудови образної системи пов'язана з особливостями структури сюжету. На відміну від західноєвропейських, зокрема польських, історичних романів, автори яких, наслідуючи Вальтера Скотта, відводили центральне місце в розвитку подій романтичній любовній пригоді - “ Графиня Козель” Й.-І. Крашевського, “Вогнем і мечем” Г.Сенкевича та ін., - український та російський історичний роман ставить сцени любові на другий план або зовсім виносить їх на бокові лінії оповіді. У ньому національний характер, у значній мірі, розкривається через сюжет, який будується на доленосних для народу подіях.

В.Шукшин і М.Вінграновський продовжують цю традицію: у романі “Я пришел дать вам волю” зображено повстання Степана Разіна в головних етапах ( взяття Астрахані, Самари тощо), описано хід повстання, його кульмінацію і трагічну розв'язку; у романі “Северин Наливайко” теж подібним чином змальовано козацьке повстання 1594-1596 рр. проти польської шляхти, сюжет твору також будується за типологічним принципом.

Наливайкові в романі 30 років, Разіну - 40. Перед нами уже сформовані особистості, зрілі й досвідчені воїни. Письменників не цікавить біографія героїв. В.Шукшину важливо показати Разіна, а М.Вінграновському - Наливайка в переломний момент історії народу, дати психологічне пояснення вчинкам персонажів у кризових ситуаціях.

В.Шукшин і М.Вінграновський обрали своєрідний шлях пізнання національного характеру - через подвійне дзеркальне відображення: вони пізнають себе у відображенні героїв і пізнають національний характер через відображення героїв у собі. Сприйняття людини ХVI ст. (Северин Наливайко) та XVII ст. (Степан Разін) відбувається крізь призму творчої свідомості людини кінця ХХ ст.

Створюючи образи народних ватажків, письменники успішно використовують усі засоби характеротворення: внутрішні монологи, звернення головних героїв до війська, їхня оцінка іншими героями, ліричні відступи тощо.

Для В.Шукшина та М.Вінграновського втілення образів Степана Разіна і Северина Наливайка у великих епічних творах стало певним творчим підсумком, а для російського письменника, крім того, і підсумком життєвим.

Аналіз романних текстів “Я пришел дать вам волю” та “Северин Наливайко” уможливлює більш глибоке розкриття однієї з основних проблем у цих творах - проблему волі.

Кожен з письменників дав свою художньо-філософську концепцію волі, яка пов'язується з особливостями національної історії та національного менталітету його народу. У М.Вінграновського воля - це визволення батьківщини від іноземних загарбників та думка про державність як важливий етап консолідації української нації. В.Шукшин пов'язує волю насамперед зі свободою особистості, а також із можливістю дати цю свободу людям.

Специфіка конкретного вирішення кожним письменником головної парадигми творів - воля - не-воля - полягає в історичних умовах і завданнях обох народів. Наливайко бореться проти загарбників-поляків, тому головна парадигма містить у собі такі образи-координати: Наливайко - Жолкевський. Степан Разін виступає проти царя, його влади, тому координати інші : Степан Разін - цар. Необхідно підкреслити суттєвий момент: у В.Шукшина виникає гра слів - воля як свобода і воля як волевиявлення: щоб здобути волю треба мати волю. Звідси виникають нові координати: воля - сила, безвілля - слабкість. Носієм волі-сили є Степан Разін, безвілля-слабкості - Фрол Разін. У концентрованій формі ця парадигма знайшла своє втілення у сцені страти отамана та його брата. Уже на пласі, страждаючи від жорстоких тортур, Разін знаходить у собі мужність, щоб підбадьорити Фрола, не дати йому вступити на шлях зради.

Воля як свобода і волевиявлення в романі “Северин Наливайко” втілюється в інших координатах образної системи: відданість - самопожертва (Наливайко), зрадництво - егоїзм (Лобода).

Підкреслюється, що через художнє зображення волелюбних мотивів В.Шукшин і М.Вінграновський йдуть до усвідомлення національних менталітетів своїх народів.

Проникнення у структурні зв'язки обох романів дозволяє розглядати фольклор як важливий структуроутворюючий елемент тексту. Звернення письменників до усної народної творчості було невипадковим: адже саме в пам'ятках народної культури чи не найбільше сконцентровано риси національних характерів обох народів. Невіддільним від народної творчості в романах “Я пришел дать вам волю” та “Северин Наливайко” є передусім поетичне зображення природи, побутовий та обрядовий опис, звернення до давніх (язичницьких) вірувань наших пращурів, зокрема до провісників лиха й долі, віддзеркалення теми дружби, товариства, воїнської честі та патріотизму, що посідає одне з провідних місць і в народній поезії.

І В.Шукшин, і М.Вінграновський використовують фольклорну спадщину по-різному і в такий спосіб розкривають особливості національного характеру та світосприйняття. Для В.Шукшина є важливою народна оцінка повстання і постаті Разіна, в якому виділяється те вічне, неперехідне, що й визначило його історичну “невмирущість”. М.Вінграновський же звертає увагу на міфологічний аспект фольклору і таким чином пізнає реальність через казковий світ, створюючи свій суб'єктивно-творчий міф.

У розгляді проблеми інонаціонального характеру в романах “Я пришел дать вам волю” та “Северин Наливайко” велика увага приділяється оригінальним моделям інонаціонального світу у письменників, які відштовхувалися від естетичних уявлень своїх народів. М.Вінграновський показав, яким був його власний народ серед інших народів середньовічної Європи, В.Шукшин же - багатонаціональне військо Разіна. Тому в українського письменника інонаціональний світ постає як світова містерія, а в російського - як важливий засіб відтворення колориту історичної епохи. Обох поріднює інтерес до зображення інших народів - типів, звичаїв, особливостей поведінки, специфіки гумору тощо.

У висновках узагальнюються результати дослідження та вказуються напрямки подальшого вивчення творчості письменників крізь призму національного характеру.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення наукової проблеми, що виявляється в цілісному уявленні про зображення національного характеру в зіставному аспекті в сучасному українському та російському історичному романі. Означена наукова проблема носить історико-теоретичний характер і вирішується за принципами сучасної компаративістики. Вирішення цієї проблеми спрямовано на осмислення специфіки національного історичного роману і його ролі у формуванні національної свідомості.

В.Шукшин у російській, а М.Вінграновський в українській історичній прозі одними з перших зосередили свою увагу на національному характері і ментальності. Кожен з письменників вибрав ту епоху, коли існували кризові, переломні моменти національно-державного устрою, коли йшлося про вибір історичної долі народу. До таких історичних моментів і належать повстання під проводом Северина Наливайка в Україні (ХVI ст.) та Степана Разіна в Росії (XVII ст.). Зауважено, що для В.Шукшина і М.Вінграновського важливим є те, що ці періоди історичного розвитку позначені великим духовним піднесенням та яскравим проявом специфічних рис національного характеру.

Встановлено, що типологія історичних ситуацій, в яких жили та діяли герої вказаних творів, полягає передусім у стремлінні до волі та боротьбі за неї українського та російського народів. У той же час відзначено, що своєрідність цих ситуацій пов'язується із зображенням конкретного моменту в національній історії України та Росії: якщо наливайківці боролись за волю і незалежність держави, то разінці - за волю у власній державі.

Розгляд романів В.Шукшина “Я пришел дать вам волю” та М.Вінграновського “Северин Наливайко” у компаративістському аспекті дає можливість сприйняти ці твори як діалог сучасного українського та російського історичного роману, що відбувається на основі тезаурусу реципієнта.

Підкреслюється, що проведений аналіз літературознавчих робіт, присвячених творчості В.Шукшина та М.Вінграновського і зокрема їхнім історичним романам “Я пришел дать вам волю” і “Северин Наливайко”, свідчить про пильний інтерес критики до творчості письменників. І це невипадково, адже обом художникам вдалось знайти нові шляхи в розкритті картин минулого, обидва зуміли яскраво та аналітично відобразити епохи великих народних повстань, особливості національної ментальності. У той же час огляд літератури про В.Шукшина показав, що сама критика і літературознавство, перебуваючи під впливом певних ідеологічних парадигм, була дещо однобічною. Дослідники недостатньо повно охопили питання жанрової особливості твору, його образної системи, поетики, а також пройшли повз проблему національного характеру. Роман М.Вінграновського взагалі не був предметом всебічного літературознавчого аналізу. У дисертації завдяки досягненням сучасної компаративістики вдалося об'єктивно розглянути найважливіші особливості історичних романів В.Шукшина та М.Вінграновського і встановити їх глибину в зображенні національного характеру і менталітету.

Представлена робота не претендує на остаточність своїх висновків. У ній зроблена спроба вирішення досить складної і неоднозначної проблеми - проблеми національного характеру в українському та російському історичному романі кінця ХХ ст.

Отже, звернення до історичної прози В.Шукшина та М.Вінграновського є актуальним і може бути продуктивним у вирішенні багатьох літературознавчих завдань у майбутньому.



ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

Образ Северина Наливайка в однойменному історичному романі М.Вінграновського // Молодіжний науковий вісник: Філологічні науки: Слов'янська філологія. - Луцьк, 1998. - № 1. - С.13-18 (0,3 д.а.).

Художнє зображення волелюбних мотивів в історичних романах М.Вінграновського “Северин Наливайко” і В.Шукшина “Я пришел дать вам волю”: порівняльний аналіз // Науковий вісник ВДУ: Філологічні науки. - Луцьк, 1999. - № 6. - С.152-156 (0,3 д.а.).

Проблема національної ментальності в творчості українських та російських письменників (на матеріалі історичних романів Л.Костенко “Берестечко”, М.Вінграновського “Северин Наливайко” та В.Шукшина “Я пришел дать вам волю”) // Проблеми славістики. - Луцьк, 1999. - № 2. - С.12-19 (0,5 д.а.).

Фольклорні мотиви в історичних романах М.Вінграновського “Северин Наливайко” та В.Шукшина “Я пришел дать вам волю” // Проблеми славістики. - Луцьк, 2000. - № 1. - С.23-29 (0,5 д.а.).

Сміхова культура в структурі історичних романів М.Вінграновського “Северин Наливайко” та В.Шукшина “Я пришел дать вам волю” // Науковий вісник ВДУ: Філологічні науки. - Луцьк, 1999. - № 13. - С.173-176 (0,3 д.а.).

Національний характер і система образів історичних романів В.Шукшина “Я пришел дать вам волю” та М.Вінграновського “Северин Наливайко” // Проблеми славістики. - Луцьк, 2000. - № 2. - С.3-6 (0,3 д.а.).

Національний характер та менталітет у структурі та жанрових моделях історичних романів В.Шукшина “Я пришел дать вам волю” та М.Вінграновського “Северин Наливайко” // Проблеми гуманітарних наук. Наукові записки ДДПУ.- Вип. 6. - Дрогобич: Вимір, 2000. - С. 182-191 (0,5 д.а.).

Размещено на Allbest.ru

...