Англійський конні-кетчерівський памфлет в контексті шахрайської прози XVI століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка

УДК: 820 - 7.091 “XVI”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Англійський конні-кетчерівський памфлет в контексті шахрайської прози XVI століття

10.01.04 - література зарубіжних країн

Василина Катерина Миколаївна

Київ 2001

Загальна характеристика роботи

Розвиток шахрайської прози в Англії XVI ст. ознаменувався появою такого надзвичайно самобутнього і оригінального жанрового утворення, як конні-кетчерівський памфлет. Унікальність конні-кетчерівської памфлети-стики зумовлена тим, що, виникаючи на перетині двох літературних традицій (шахрайської та памфлетної), вона зберігає певну автономність у межах жанрової системи англійського Ренесансу. Національна своєрідність єлизаветинського злодійського памфлету відчутно проступає і у характері презентації кримінальної тематики, і у загальній логіці структурування художнього простору. Усвідомлений авторами потяг до моралізаторства, підвищений інтерес до життя та звичаїв криміналітету, варіативна контамінація елементів поетики “високих” та “низьких” жанрів - все це створює неповторне обличчя єлизаветинського конні-кетчерівського памфлету, який суттєво відрізняється від сучасних йому континентальних зразків крутійської літератури (іспанської пікарески, французького пройдисвітського роману, німецької прози про бродяг тощо).

Появою і становленням конні-кетчерівського памфлету англійська література має завдячувати відомому єлизаветинському романістові та драматургові Роберту Ґріну (1562 - 1592). У надзвичайно короткий строк (1591 - 1592 рр.) він написав низку цікавих творів про лондонських крутіїв і пройдисвітів, так званих конні-кетчерів. Тематичний маркер “конні-кетчерівський”, який було вперше введено до широкого літературного вжитку Р.Ґріном і котрий згодом став специфічним атрибутивним означником певної модифікації памфлетного жанру, походить від метафоричного арґотизму “conny-catcher”, який дослівно перекладається “той, хто ловить кроликів”. При цьому лексема “conny” (“кролик”) на мові шулерів єлизаветинської доби означала недолугого простака, на якого полювали “ловці кроликів” - винахідливі пройдисвіти та вправні крутії. Конні-кетчерівські памфлети користувалися великою популярністю у широкого читацького загалу, що призвело до появи численних епігонських творів. Під впливом конні-кетчерівських книг Р.Ґріна до художнього зображення шахрайського світу звернулися навіть такі відомі єлизаветинські літератори, як Г.Четтл, С.Роулендз, Т.Деккер.

Жанрова модель конні-кетчерівського памфлету, сформована в лоні низової прози під впливом “книжкового” художнього мислення письмен-ника-маньєриста, відзначається не тільки певною екстраординарністю, а й наявністю надзвичайно потужних історико-літературних потенцій, що згодом призведуть до появи таких своєрідних мистецьких феноменів, як “високий” крадійський роман, жебрацька лірика, шахрайська п'єса. Отже, вельми парадоксальним є той факт, що шахрайська памфлетистика Ґріна та його сучасників дотепер не привертала належної уваги літературознавців.

Західні фахівці з історії літератури цікавляться здебільшого сюжетикою конні-кетчерівських памфлетів і розглядають їх або як складову частину творчої спадщини Р.Ґріна (Е.Бейкер, С.Льюіс, Д.Марґоліс), або ж у контексті шахрайської прози (Ф.Чандлер, Ф.Ейделотт, А.Джаджез). Деякі вчені навіть ототожнюють конні-кетчерівський памфлет із іспанською пікарескою (Ф.Чандлер, П.Селзмен, Т.Брук і М.Шаабер), нівелюючи його “англійськість” і принижуючи його історико-літературну роль. На сторінках досліджень радянських вчених, які зробили вагомий внесок у вивчення низових жанрів середньовічної та ренесансної літератури (М.Л.Андреєв, А.Д.Михайлов, А.Я.Гуревич, Є.М.Мелетинський), англійська кримінальна проза XVI ст., на жаль, не здобула належного висвітлення. У сучасному українському літературознавстві уже здійснено певні кроки, спрямовані на подолання упередженого ставлення до естетичної вартості низової прози англійського Ренесансу (Л.Я.Потьомкіна, Н.М.Торкут, Т.І.Власова та ін.), і акцентовано увагу на необхідності комплексного вивчення конні-кетчерівської памфлетистики Див., Торкут Н.М. Проблеми генези і структурування жанрової системи англійської прози пізнього Ренесансу (малі епічні форми та “література факту”). - Запоріжжя, 2000.- 406с..

Усталений в англомовному літературознавстві погляд на конні-кетчерівський памфлет як мистецьке явище, що має розглядатися виключно на тлі кримінальної прози, призводить до ігнорування ролі памфлетної стихії у структуруванні цієї жанрової моделі. Втім, саме памфлетна стихія відчутно проступає практично на всіх рівнях поетики Ґрінових творів, і саме вона зумовлює ту хвилю загального захоплення риторичними пасажами, що прокотилася на теренах ранньобарокової англійської кримінальної прози. На сторінках цієї дисертації запропоновано принципово інший, відмінний від типового для робіт зарубіжних дослідників, кут зору на конні-кетчерівську памфлетистику: поетика конні-кетчерівського памфлету розкривається на тлі тих традицій, на межі яких він виникає - шахрайської та памфлетної.

Актуальність роботи полягає у нагальній потребі всебічного поглибленого вивчення марґінальних жанрових утворень, до яких належить і англійський конні-кетчерівський памфлет. У надрах таких межових художніх форм визрівають надзвичайно продуктивні тенденції, що спроможні призвести до народження нових жанрів, до появи більш оригінальних мистецьких феноменів.

Дисертація покликана розширити загальні уявлення про ранні фази структурування жанрової моделі памфлету в Англії і стимулювати подальше суто теоретичне осмислення історичної поетики памфлетного жанру.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в руслі науково-дослідницької діяль-ності лабораторії ренесансних студій, що є спільним науковим проектом Інституту літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України та Запорізького державного університету.

Основна мета роботи полягає у тому, щоб у процесі розгляду конні-кетчерівського памфлету в синхронічно-діахронічному аспекті (генезис, становлення жанрової моделі, еволюція) виявити своєрідність поетики цього самобутнього літературного феномену і його місце в системі англійської шахрайської прози Ренесансу.

Об'єктом дисертаційного дослідження обрано основні етапи структурування жанрової моделі англійського конні-кетчерівського памфлету, яка не втрачає генетичних зв'язків із кримінальними антологіями, остаточно формується у творчій лабораторії Роберта Ґріна та зазнає певних трансформацій у ході жанрових експериментів ґрінових епігонів та послідовників.

Предметом безпосереднього літературознавчого аналізу постає доволі широке коло творів англійського Ренесансу, які репрезентують згадані традиції (кримінальну та памфлетну) і аналіз яких дозволить скласти адекватне уявлення про генетичні джерела та еволюцію конні-кетчерівського памфлету.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

· з'ясувати, які саме онтологічні та гносеологічні передумови сприяли виникненню та активному запровадженню перших зразків памфлетистики на англійському ґрунті;

· окреслюючи коло провідних тематичних різновидів єлизаветинського памфлету, визначити місце шахрайських памфлетів Роберта Ґріна в тогочасному загальнолітературному контексті;

· простежити процес генезису англійської національної традиції “criminal fiction” та розглянути особливості поетики тих ранніх англійських творів про ваґабондів, що стоять біля витоків англійського конні-кетчерівського памфлету;

· дослідити специфіку взаємодії памфлетного та джестового первенів у художньому просторі ранніх конні-кетчерівських памфлетів Ґріна, з'ясовуючи міру традиції та ступінь новаторства автора-літописця життя лондонського злочинницького світу;

· проаналізувати особливості поетики “пізніх” конні-кетчерівських памфлетів Р.Ґріна, акцентуючи увагу на урізноманітненні основних способів художньої репрезентації шахрайської тематики;

· визначити роль конні-кетчерівського памфлету у становленні провідних жанрових моделей кримінальної літератури в Англії XVII ст.

Теоретико-методологічною базою дослідження слугують фундамен-тальні праці вітчизняних та зарубіжних дослідників, що репрезентують класичну концепцію Ренесансу (Я.Буркхардт, П.М.Біциллі, О.Ф.Лосєв, О.А.Анікст, А.М.Горбунов, Д.С.Наливайко та ін.), а також ідеї та положення, представлені у наукових розвідках з історії англійської ренесансної літератури (Е.Бейкер, П.Селзмен, Д.Марґоліс, Л.Я.Потьомкіна, Н.М.Торкут, Л.Р.Нікіфорова та ін.). Спираючись на досвід теоретичного осмислення генологічних процесів, накопичений сучасною літературознавчою наукою, автор дисертації розглядає генезу конні-кетчерівського памфлету не тільки на тлі конкретної соціокультурної ситуації, а й на фоні того жанрового контексту, в якому з'являються його перші взірці і відбувається становлення літературної моделі. Дослідницька методологія ґрунтується на використанні принципів сучасної соціокультурології, яка генетично споріднена з традиціями культурно-історичної школи кінця XIX - початку ХХ ст., рецеп-тивної естетики та соціології літератури, що дозволяє якомога повніше розкрити механізми формування жанрової моделі конні-кетчерівського памфлету, а також з'ясувати роль шахрайської літературної традиції у жанротворчих процесах, що відбувалися в лоні англійського Ренесансу.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у тому, що в ній вперше у вітчизняному літературознавстві здійснено спробу комплексного аналізу конні-кетчерівської памфлетистики. Конні-кетчерівський памфлет розглядається у співвіднесенні з обома літературними традиціями (памфлетистика та кримінальна проза), на перетині яких з'явилися його перші взірці. Такий підхід спрямований на створення стереоскопічної візії генезису та еволюції провідних жанроутворюючих компонентів конні-кетчерівського памфлету. Дисертаційне дослідження вводить у науковий обіг вітчизняної історико-літературної науки “нові” імена та художні твори, які дотепер залишалися у нас маловідомими (Г.Четтл, Т.Деккер) чи взагалі незнаними (Р.Копленд, Ґ.Волкер, Дж.Оделі, Т.Гармен, С.Роулендз) та пре-зентує у доволі незвичній іпостасі одного з “університетських умів”, видатного майстра вишуканої прози - Р.Ґріна, ім'я якого зазвичай асоцію-ється у нас з “високим” любовно-авантюрним романом.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що її результати та висновки уточнюють загальну картину розвитку англійської шахрайської прози XVI - початку XVII ст., їх можна використовувати при підготовці лекційних курсів з історії зарубіжної літератури, у розробці спецкурсів з історії англійської літератури. Водночас деякі літературознавчі спостереження над поетикою англійської кримінальної прози можуть використовуватись у студіях із компаративістики, націлених на виявлення національної своєрідності різноманітних жанрів шахрайської літератури.

Теоретична значимість дослідження полягає в тому, що воно робить певний внесок у вивчення історичної поетики памфлетного жанру, теоре-тичні аспекти поетики якого ще недостатньо досліджені: відсутня і цілісна концепція, що висвітлювала б сутність жанрової природи та характер еволюції світової памфлетистики, і будь-які типологічні класифікації, які б давали уявлення про проблемно-тематичне розмаїття чи національну специфіку памфлетних моделей. Ця робота націлена на більш глибоке проникнення у жанрову природу памфлету як такого і презентує цікавий історико-літературний матеріал.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження були представлені у доповідях на семи міжнародних конференціях: “Взаимодействие литератур в мировом литературном процессе” (Гродно, Білорусь, квітень 1998 р.), “Українська філологія: школи, постаті, проблеми” (Львів, жовтень 1998 р.), “Читання пам'яті Н.С.Шрейдер (до 90-річчя з дня народження)” (Дніпропетровськ, січень 1999 р.), “Британія та Європа: інтелектуал та суспільство” (Софія, Болгарія, квітень 1999 р.), “Мова та культура” (Київ, червень 1999 р.), “Біблія і світова література” (Чернівці, жовтень 1999 р.), “XII Пурішевські читання” (Москва, Росія, квітень 2000р.); двох Всеукраїнських конференціях - “Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики” (Черкаси, червень 2000 р.), “Поетика літературного твору” (Запоріжжя, жовтень 2000 р.) та щорічних науково-звітних конференціях Запорізького державного університету в 1997, 1998, 1999 та 2000 роках.

Основні положення та висновки дисертації висвітлені на сторінках дванадцяти публікацій, вісім з яких - статті у фахових виданнях.

Структура дисертації обумовлена основною метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, двох розділів, кожний із яких має два підрозділи, висновків, приміток та списку використаних джерел (350 позицій). Загальний обсяг тексту дисертації становить 215 сторінок (8,7 авт.ар.).

Основний зміст роботи

конні кетчерівський памфлет

У вступі обґрунтовується актуальність та наукова новизна теми дисертації, визначаються завдання, методологія дослідження, а також теоретична і практична значимість роботи.

Перший розділ - “Біля витоків англійського кримінального памфлету” - покликаний дати уявлення про ранні фази та специфіку становлення шахрайської памфлетистики в англійській літературі доби Відродження.

Підрозділ 1.1. - “Специфіка формування памфлетної традиції в англійській літературі XVI ст.” - присвячено вивченню перших зразків англійської памфлетистики, що з'являються в XVI ст., яке характеризується активною руйнацією усталених форм соціального буття, трансформацією світоглядної моделі і помітними зрушеннями у системі етико-психологічних уявлень та цінностей.

Спроможність людини усвідомлювати себе не лише об'єктом, але й суб'єктом процесу пізнання призводила до того, що в художній практиці одночасно відбувалися і реставрація тих класичних жанрових моделей, в яких об'єктом художнього осмислення поставала індивідуальна доля конкретної особистості, і творення нових жанрових модифікацій, в яких до певної міри абсолютизувалося особистісне начало. Памфлет, що відрізнявся високим ступенем суб'єктивності у викладенні авторського концепту, органічно влився до загального річища популярної літератури Ренесансу і посів одне з чільних місць у тогочасній жанровій панорамі поряд з мемуарами (Е.Гейєс, Дж.Горсей, В.Релі), етико-педагогічним трактатом (Т.Еліот, Т.Гобі, Р.Ешем), есе (Ф.Бекон, Р.Бертон), діалогом (Т.Лодж, Н.Бретон) та ін.

Найпотужнішими факторами, що зумовили активний розвиток пам-флетистики в XVI ст., слугували інтенсифікація книгодрукування, зростання загального рівня освіченості, формування нової читацької аудиторії, основу якої складали представники середнього стану, поява нового типу митця - комерційного письменника (“commercial writer”).

Термін “памфлет” мав у XVI ст. дещо інші, ніж сьогодні, семантичні виміри, котрі важко визначити, адже памфлет за своєю мінливістю був у ті часи своєрідним “літературним хамелеоном”²² Clark Sandra. The Elizabethan Pamphleteers: Popular Moralistic Pamphlets, 1580 - 1640. - Rutherford: Fairleigh Dickinson University Press, 1983. - Р.18., який не тільки відзначався надзвичайно широкою тематичною палітрою і багатою стилістичною гамою, але й вбирався у шати різноманітних жанрових форм.

У західному літературознавстві неодноразово здійснювалися спроби схарактеризувати англійський ренесансний “памфлет” (Дж.Орвел, С.Кларк, Ґ.Гіббард), однак і досі ще не існує чітко визначених критеріїв, за якими той чи інший твір можна віднести до єлизаветинської памфлетистики. Здійснений на сторінках дисертації розгляд численних памфлетних творів XVI ст. дозволив виділити провідний жанроутворюючий фактор пізньоренесансного памфлету - памфлетний первінь. Памфлетний первінь- це своєрідна репрезентація актуально-злободенної проблематики у під-креслено суб'єктивному й патетично-агітаційному ключі, розрахована на те, щоб викликати жвавий емоційний відгук реципієнта, спонукати його до певних дій. Саме ці головні риси памфлетистики будуть згодом органічно засвоєні журналістикою - найвпливовішим засобом формування суспільної думки.

Поклавши в основу класифікації тематичний критерій, автор дисертації пропонує диференціацію загального потоку єлизаветинської пам-флетистики на три основні різновиди: релігійно-політичний, літературно-критичний, соціально-побутовий.

Біля витоків памфлетної традиції в Англії стояв релігійно-політичний памфлет, першим зразком якого традиційно вважають твір С.Фіша “Молитва за жебраків” (1529). Виділення релігійно-політичної памфлетистики в окре-мий тематичний різновид є правомірним з огляду на той факт, що в Англії XVI ст. реформаційний рух ініціювався урядом та проводився, так би мовити, “зверху”, і тому політика була невідривно пов'язана з релігією. Крім того, зміна монархів супроводжувалася й суттєвими переорієнтаціями генеральної лінії уряду щодо офіційно визнаного віросповідання англійців.

Релігійно-політичний памфлет, особливо на ранніх стадіях свого розвитку, демонструє очевидну спорідненість із жанром проповіді. Ця спорідненість проступає і у наявності моралізаторського компоненту, який реалізується за рахунок введення повчальних пасажів та частих апеляцій до емоцій реципієнта, і у прагненні автора переконати читача (слухача) у тому, що саме авторська позиція є єдино вірною і богоугодною. Подібними виявляються і ті способи реалізації творчого задуму, до яких звертаються проповідники і памфлетисти. Це, насамперед, залучення біблійних цитат, ремінісценцій та алюзій у якості аргументів, підвищена експресивність стилю, яскрава образність, ряснота риторичних прийомів.

Найбільш репрезентативними зразками релігійно-політичної памфлетистики можна вважати твори Дж.Нокса (“Перший трубний глас проти жахливого правління жінки”, 1558), Дж.Ейлмера (“Гавань справжньої віри та істини”, 1559), В.Аллена (“Застереження вельможному панству й народові Англії та Ірландії”, 1588), цикл Марпрелатівських творів і низку анти-марпрелатівських памфлетів.

Викриваючи своїх опонентів, памфлетисти, зазвичай, не пропонували жодного “рецепту” щодо поліпшення справ у царині державного устрою чи суспільного життя. Пріоритет критичного начала суттєво відрізняє релігійно-політичний памфлет від трактату, в якому більше уваги приділяється репрезентації конструктивного начала, тобто якоїсь наукової концепції, програмної тези, системи нових положень тощо.

Констатаційний метод нарації й очевидна упередженість автора щодо позиції реального чи удаваного опонента зумовлювали провідні риси поетики релігійно-політичного памфлету, а саме: безсюжетність оповіді, риторичність стилю, суб'єктивність у виборі аргументів, насиченість тексту яскравою образністю (почерпнутою в основному із Біблії та античної класики), часті апеляції до емоційної сфери читача. Ці памфлети, написані переважно освіченими кліриками чи людьми близькими до уряду, рясніли посиланнями на загальновизнані авторитети, відзначалися чіткою логікою викладення думки. Загальна тональність наративу, що розгортався у викривально-підбурювальному або ж апологетично-пропагандистському ключі, зазвичай була детермінована релігійною позицією автора. Патріотична патетика та релігійний пафос, якими просякнуті всі без винятку релігійно-політичні памфлети єлизаветинської доби, свідчать про те, що їхні автори добре усвідомлювали суспільну вагомість власних творів, розглядали свою місію як громадянську й, безперечно, очікували на гучний суспільний резонанс.

Ще одним різновидом єлизаветинської памфлетистики був літературно-критичний памфлет, який висвітлював стан справ у сфері мистецтва. Інспірована пуританами (С.Ґоссон, В.Ренкінс, Дж.Ветстоун) антитеатральна компанія, спричинила появу великої кількості літературно-критичних памфлетів, у яких апологети мистецтва намагалися довести тезу про дидактичну, соціальну й естетичну цінність Поезії. Розгортання поле-міки супроводжувалося еволюцією естетичних уявлень єлизаветинських “men of letters”. Це, в свою чергу, значною мірою впливало на характер літературно-критичних творів, призводячи до певних зрушень у їхній жанровій структурі. На ранніх етапах формування англійської літературно-критичної традиції пріоритетну роль відігравав саме памфлетний пафос: його присутність проступає і у способах аргументації авторських тез, і у манері полемізування, і у щирому прагненні авторів суттєво вплинути на реальну ситуацію в суспільстві (С.Ґоссон, В.Ренкінс, Дж.Ветстоун, Т.Лодж) . Згодом на зміну деклараціям власної позиції у дискусіях навколо театру та Поезії приходить усвідомлена потреба осмислити природу поетичної творчості, осягнути її глибинну сутність, визначити провідні функції тогочасного мистецтва (В.Вебб, Ф.Сідні, Дж.Паттенгем). З часом, виникає необхідність ретельно розглянути ті причини, що призвели до певного морально-етичного занепаду мистецтва слова, і єлизаветинські “men of letters” з особливим ентузіазмом та завзяттям беруться за справу “очищення” національної літератури, розраховуючи на те, що розроблена ними система практичних рекомендацій дозволить покращити стан справ у поетичній царині (Ф.Сідні, Т.Кемпіон, С.Деніель). Отже, літературно-критична моди-фікація памфлетного жанру, з'явившись під час дебатів навколо мистецтва, не тільки слугувала своєрідним материнським лоном для розвитку таких жанрів, як літературно-критичний трактат (Дж.Паттенгем, Ф.Сідні), літературний маніфест (Т.Кемпіон, С.Деніель), публіцистичний літературно-критичний огляд (Ф.Мерез), але й еволюціонувала, “вдосконалюючи саме памфлетний жанровий первінь”³³ Торкут Н., Василина К. Жанрова своєрідність англійських літературно-критичних творів ренесансної доби// Наукові записки КДПУ ім.В.Винниченка. Серія: філол. науки. - Кіровоград, 2000. - С. 352..

Професійні письменники писали і розважально-повчальні памфлети про повсякденні події життя простого люду. Саме соціально-побутовий памфлет, що завдяки актуальності тематики і спрощеності форми мав шалений успіх у неелітарної читацької аудиторії, врешті-решт і став тією універсальною пластичною формою, яка могла вмістити вельми широкий тематичний діапазон.

Жодна зі сфер духовної чи буттєвої реальності індивіда не проходила повз увагу спостережливих і гострих на слівце “men of letters”. Якщо одні суспільні вади, як-то: проституція, лихварство чи пияцтво, ставали об'єктом нищівної критики, то інші реалії, приміром, чаклунство, знахарство, паління тютюну не стільки викривалися, скільки анатомізувалися, тобто розглядали-ся всебічно, детально, з декларативною претензією на об'єктивність.

Одним із наймасивніших шарів соціально-побутової памфлетистики виступав кримінальний памфлет, з якого читач міг дістати сенсаційну інфор-мацію про злочини і страти, життя та звичаї декласованих елементів. Змальовуючи ганебні вчинки та щире розкаяння грішників і злочинців, памфлетисти незрідка намагалися надати читачеві моральний урок і наголошували на суспільно-громадській значимості власних літературних творів. Високий ступінь метафоризації тексту, активне використання риторичних прийомів, тропів, поступово починало відігравати у памфле-тистиці дедалі більшу роль.

Характерними рисами злободенно-актуальних памфлетів були сенсаційність тематики та схильність авторів до надмірної гіперболізації негативних проявів людської натури. Такі твори були позбавлені конструк-тивізму і виступали своєрідним засобом задоволення не дуже вишуканих смаків пересічних англійців. Головне завдання авторів подібного криміналь-ного чтива полягало у тому, щоб презентувати шокуючі та неординарні у своїй жахливості відомості та факти.

Доволі цікава модифікація єлизаветинської соціально-побутової памфлетистики - конні-кетчерівський памфлет - виникає наприкінці XVI ст. і синтезує в собі засадничі риси єлизаветинської памфлетистики як такої та художні прийоми національної традиції “criminal fiction”.

Підрозділ 1.2. - “Англійські ренесансні антології шахрайського ремесла” - покликаний дати максимально повне уявлення про особливості становлення національної традиції “criminal fiction”.

Поетичний твір Р.Копленда (“Шлях до нічліжки”, 1535-36) започатковує моду на введення конкретного фактажу (детальних характеристик шахрайських практик, тлумачень специфічних крутійських термінів тощо) до абстрактно-описової оповіді. Жанрова природа цього твору є конґломеративною. Чітке структурування думки, фактографічно-документальне викладення, відсутність подієвої динаміки вказують на відчутний вплив трактатного первеня, а обрана автором форма жвавої бесіди, яку ведуть два головні персонажі, говорить про певну зовнішню подібність поеми до діалогічного твору. Емблематичність та абстрактність образів діючих осіб свідчить про наявність рис мораліте.

“Публічне викриття гри в кості” (1552) Ґ.Волкера ознаменувало наступну фазу розвитку шахрайської літератури в Англії XVI ст. У цьому творі, центральною темою якого постає шахрайство картярів та гравців у кості, автор заклав підвалини вельми специфічного ставлення до пройдисвітів: письменник прирівняв злодійські заняття до інших ремесел і змалював крутійські виверти так, що вправність шулерів подекуди мимохіть викликала захоплення. Волкер накреслив магістральні шляхи подальшого розвитку національної традиції “criminal fiction”. Обираючи об'єктом мистецької уваги саме пройдисвітів (а не жебраків), він продемонстрував, наскільки цікавим і злободенним може бути художній образ протагоніста-крутія. Здійснене Волкером перенесення акцентів на технологію шахрай-ського ремесла стане основою творчого задуму Ґріна-памфлетиста.

Жанроутворюючим ядром у “Публічному викритті гри в кості” виступає памфлетний первінь, який надає особливої актуальності звучанню провідних соціально-побутових мотивів. Памфлет Волкера має діалогічну форму, яка дозволила авторові створити стереоскопічну картину злодій-ського світу. Ця картина структурується із двох до певної міри автономних візій шахрайського стану. Одна з них вкладена в уста жертви пройдисвітів, яка бачить зовнішню і оманливу оболонку крутійських вивертів. Друга ж - репрезентована досвідченим чоловіком - дає доволі повне уявлення про справжнє обличчя тих “добропорядних джентльменів”, що вештаються навколо собору Св.Павла і зав'язують ніби-то випадкові знайомства з пересічними громадянами. Беручи на озброєння платонівський принцип структурування діалогу (принцип рольового розподілу, згідно з яким вчитель домінує над учнем), Волкер запропонував читацькій увазі досить цікавий розвиток внутрішньо-діалогічних відносин: кожний з героїв твору виступає то у ролі наставника, то у ролі реципієнта. Памфлетист не тільки розширив арсенал тих фактографічних компонентів, які запропонував свого часу Копленд, але й вперше виокремив їх графічно. Саме у вигляді автономних елементів композиційної будови різноманітні “списки”, “таблиці”, “покажчики” згодом постали і у творі Гармена, в єлизаветинських шахрайських памфлетах (С.Роулендз, Т.Деккер), а пізніше й у кримінальних романах (Р.Гед, Ф.Кіркмен, Д.Дефо).

“Співдружність бродяг” (1561) Джона Оделі та “Застереження, або Попередження окаянних” (1566) Томаса Гармена є схожими за структурою, емоційною тональністю та оціночним підтекстом.

На відміну від Копленда, автор “Співдружності бродяг” змалював лише той прошарок жебрацького стану, який має схильність до кримінальних дій. Герої Оделі заробляють на життя нечесним шляхом, а отже, представляють серйозну загрозу для англійської громади, що спонукає автора розглядати власну місію як суспільно вагому. Саме усвідомлення високого громадянського призначення власного твору зумовлює наявність патетики та “високого” струменю у його стилістичній палітрі.

Відомості, викладені Оделі, були значно розширені його послідовником - Т.Гарменом, у творі якого помітно посилюється власне художній компонент. Збільшення текстового простору відбувається за рахунок введення курйозно-анекдотичних оповідок, які покликані не тільки розважити реципієнта шляхом презентації конкретних випадків з реального життя, але й проілюструвати рекомендації автора щодо технологій спілкування зі злиднями. Гармен запропонував доволі розгорнений словник сленґу та оригінальний фраґмент діалогу між шахраями, який перекладено з крадійського арґо на загальнолітературну мову.

Характерною ознакою твору Гармена стало поєднання різнохарактерних начал (“низька” тематика - “висока” стилістика, наукова точність викладення - художня образність), контрастних компонентів (проза- поетичні вставки, типізовані описи - індивідуалізовані приклади, загальновживана лексика - злодійський сленґ). У такій суміші різноманітних поетологічних елементів проступає вельми цікава закономірність розвитку шахрайської прози XVI ст.: письменники, які виносили на розсуд широкого читацького загалу “низьку” тематику, не тільки свідомо шокували читача, але й доволі сміливо і навіть зухвало порушували загальноприйняті літературні норми. Високий рівень освіти та соціальний статус авторів впливали і на специфіку їхньої візії, і на манеру презентації цієї “низької” проблеми. Саме тому навіть тоді, коли об'єктом художнього зображення поставав такий негідний поваги й шани стан як пройдисвіти, стилістика творів зазвичай залишалася “високою”. Домішки арґо, якими майорять тексти Копленда, волкера, Оделі та Гармена, навряд чи можна назвати органічними компонентами текстового полотна: вони радше покликані підсилити ефект вірогідності оповіді і створити певний колорит. “Низька” тема у вказаних книгах є водночас і поштовхом до творчого задуму, і, так би мовити, самодостатнім кінцевим результатом, адже ці книги були покликані ознайомити пересічних громадян із таємницями кримінального світу, і у реальній практиці тогочасся вони дійсно слугували такими собі посібниками з анти-шахрайства. Перші англійські літописці злодійського побуту в своїй творчості йшли від реалій повсякденного життя до його літературної транскрипції.

Уже з творчості Ґріна розпочався поступовий відхід письменників, що цікавилися шахрайською тематикою, від максимально об'єктивного опису дійсності у напрямку до творення своєрідної “псевдо реальності” літературного злодійського світу.

У другому розділі - “Конні-кетчерівські памфлети Роберта Ґріна” - розглянуто специфіку становлення конні-кетчерівської памфлетистики та проаналізовано особливості поетики Ґрінових книг про шахраїв, з'ясовано міру традиції та ступінь новаторства цього памфлетиста. Хоча згадані памфлети були написані протягом короткого проміжку часу, їхні жанрово-композиційні схеми значною мірою різняться. Це спонукало автора дисертації умовно поділити конні-кетчерівські памфлети Ґріна на дві групи (“ранні” та “пізні”).

Вивченню першої з них присвячено підрозділ 2.1. - “Становлення жанрової моделі конні-кетчерівського памфлету”.

Спираючись на досвід попередників у царині “criminal fiction”, вправно використовуючи художні прийоми, вироблені в ході памфлетних баталій, та окремі естетичні здобутки тогочасної “високої” прози, Ґрін створює доволі цікавий літературний продукт - конні-кетчерівський памфлет, і по суті визначає магістральні шляхи подальшого розвитку шахрайської літератури на англійському ґрунті.

У процесі творчого пошуку, який, безперечно, має маньєристичний характер, Р.Ґрін синтезує елементи поетики різних жанрів, передусім, памфлету і джесту. Втім, відчутним, принаймні у ранніх конні-кетчерівських памфлетах, залишається і генетичний зв'язок із першими англійськими антологіями шахрайського ремесла. Зберігаючи домінування антишахрайських настроїв, автор-експериментатор наважується поєднати викривально-публіцистичний пафос соціально-побутової памфлетистики з апологетикою крутійства, що притаманна джестовим оповідкам. Ця доволі смілива контамінація контрарних стихій призводить до суттєвих зрушень у жанровій структурі памфлетного твору. Органічно вписуючись у памфлетне художнє полотно, джестові оповідки набувають доволі специфічного вигляду: відбувається криміналізація джесту. Водночас, ці джестові мікроструктури впливають і на саме памфлетне полотно, надаючи нового нетрадиційного звучання власне памфлетним колізіям та мотивам: викривальний пафос, властивий памфлетистиці, сусідить із відвертою апологетикою крутійства, яка задавала провідну емоційну тональність джесту.

Стильовий малюнок ранньої конні-кетчерівської памфлетистики відзначається поєднанням риторичності, підсиленої патетики, яскравої метафорики з арґотизмами та елементами розмовної мови, що свідчить про орієнтацію Ґріна на твори його попередників - Ґ.Волкера, Дж.Оделі та Т.Гармена.

Новаторство Ґріна-памфлетиста не вичерпується оригінальністю створеної ним жанрової моделі конні-кетчерівського памфлету. Надзвичайно цікавою виявляється розроблена у перших книгах про конні-кетчерів техніка структурування художнього образу персонажа-злочинця. Якщо у “Славетному викритті шахрайства”, що позначене домінуванням памфлетного пафосу, конні-кетчери викликають лише гнів та осуд читацького загалу, то у “Другій частині конні-кетчерства”, де питома вага джестових оповідок помітно зростає, ставлення автора до героїв-пройдисвітів вже не є таким однозначним. Декларативне памфлетно-войовниче засудження конні-кетчерів поступається місцем імпліцитному схваленню неординарних крутійських витівок кримінального героя.

Розширення арсеналу художніх засобів та прийомів за рахунок залучення поетичної техніки джесту призводить до того, що узагальнені образи пройдисвіта та його жертви стають більш рельєфними та правдоподібними. У “Третій частині конні-кетчерства” емоційні акценти розставляються у повній відповідності до логіки джесту: конні-кетчер, попри всю аморальність його вчинків, змальовується як віртуоз своєї справи, як спритний крутій, якому завжди вдається вийти сухим із води. Що ж до конні, котрий зображується як істота тупа, користолюбива, хтива, то в нього не залишається жодного шансу на симпатію читачів. У “Третій частині конні-кетчерства” Ґрін уникає нав'язливого моралізаторства і, презентуючи крутійську витівку в позитивному ключі, залишає читачеві право на власний розсуд вирішувати, хто більш заслуговує на осуд - герой-пройдисвіт чи його недолуга жертва.

Підрозділ 2.2. - “Особливості поетики “пізніх” конні-кетчерівських памфлетів Р.Ґріна” - присвячено аналізу “Диспуту між конні-кетчером та конні-кетчеркою” і “Передвісника Чорної книги”, які презентують наступну фазу ґрінового творчого експерименту. У пошуках шляхів індивідуалізації художнього образу персонажа Ґрін звернувся до романічних стереотипів та поетичної техніки біографії, діалогу, шахрайського роману.

“Диспут” складається із двох автономних частин - діалогу між двома різностатевими злочинцями (Нен і Лоуренсом) та монологічної сповіді розпусниці, яка розкаялася й стала на шлях чесного життя. Цілісність цього художнього твору, який містить текстові фраґменти, відмінні і за формою, і за жанровою природою, забезпечується за рахунок введення авторських коментарів, що просякнуті памфлетним пафосом. “Диспут” змальовує тему шахрайства у новому ракурсі: вперше в англійській літературі зі сторінок твору постають професійні повійниці та жінки легкої поведінки.

Жанрова палітра “Диспуту” включає елементи поетики не тільки трактату, джесту, памфлету і анатомії (таке поєднання вже стало звичним для англійської кримінальної прози), але й діалогу, біографії, пенітенціалій. Під впливом памфлетного пафосу згадані елементи здебільшого змінюють свою первинну жанрову сутність, зберігаючи лише зовнішню подібність до генетичних першоджерел. Пенітенціальні мотиви втрачають духовний компонент, життєписному каркасу бракує хронологічної конкретизації.

Втім, не жанрова оригінальність “Диспуту”, а саме створений на його сторінках художній образ жінки-пройдисвітки забезпечив цьому конні-кетчерівському памфлету Ґріна особливе місце в історії англійської літератури. Згодом в Англії надзвичайно популярними будуть сповіді повійниць та злодійок (“Горезвісні шахрайства Дороті Філіпс”, 1595, та “Діяльність Елізабет Колдуел”, 1604, Р.Арміна, анонімні твори “Життя та смерть міс Мері Фріз”, 1662, “Наречена - конні-кетчерка”, 1643, “Розбійниця”, 1665, “Викриття фальшивої леді”, 1677, та “Скринька мадам Мері Карлтон”).

Специфічність тієї “професії”, в якій реалізовували свій крутійський хист героїні-пройдисвітки, накладала певний відбиток і на особливості нарації. Еротичне начало, що відчутне вже в “Англійському крадієві” (1665 - 1671), згодом стає домінуючим у “жіночому” варіанті шахрайської прози (анонімні твори про пригоди авантюристки Мері Карлтон, яка видавала себе за німецьку принцесу).

“Передвісник Чорної книги” є оригінальною жанровою марґіналією, що поєднує риси поетики джестової біографії, памфлету, пенітенціалій, новели, трактату та автобіографії. Використовуючи популярний у континентальній новелістиці прийом обрамлення, Ґрін відкриває і завершує оповідь, що складається з п'яти джестоподібних фраґментів, авторськими викривально-моралізаторськими коментарями, в яких домінує памфлетна стихія. За жанровою структурою цей твір нагадує джестові біографії, втім за жанровою ідеологією він більше схожий на конні-кетчерівські памфлети. Аналіз жанрової природи “Передвісника Чорної книги”, здійснений на сторінках даної дисертації, дає підстави вважати його кримінальною біографією джестового типу.

Завдяки інтерференції двох наративних потоків (джестового та памфлетного) Ґрінові вдається створити доволі яскравий образ головного героя, який викликає у читачів водночас і захоплення, і презирство. Саме образ Неда Брауна - антипод ренесансного ідеалу вільної і величної особистості - відкриває галерею барокових образів злочинців: Ґамаліел Ретсі (“Життя та смерть Ґамаліела Ретсі, відомого англійського крадія” (1605) Т.Павіера), Джеймс Гайнд (трилогія Дж.Фіджа: “Приємна й чарівна історія капітана Гайнда”, 1651, “Мандри Гайнда”, 1661, та “Англійський Гусман”, 1662), Мерітрон Латрун (“Англійський крадій” Р.Геда та Ф.Кіркмена).

У висновках представлено стисле викладення основних результатів дослідження та розглянуто подальші шляхи розвитку шахрайської прози в англійській літературі наступних століть.

Введена Ґріном мода на написання кримінальних творів з гетерогенною жанровою структурою не згасала протягом XVII ст., що призвело до розширення жанрової концепції англійської шахрайської літератури, в лоні якої продовжили свій розвиток лінії конні-кетчерівської памфлетистики і шахрайського роману, а також виникли і розвинулись такі самобутні художні явища, як кримінальний роман, шахрайська лірика, шахрайська п'єса.

Памфлетний струмінь англійської шахрайської прози кінця XVI - початку XVII ст. представлений низкою конні-кетчерівських памфлетів, написаних такими відомими письменниками, як Г.Четтл, С.Роулендз, Т.Деккер, а також кількома анонімними творами, які вже у назві містили декларацію причетності до славнозвісної традиції, започаткованої Ґріном. Невдовзі після смерті Ґріна з'являються памфлети “Основа конні-кетчерства”, 1592, “Питання щодо сутності й природи конні”, 1597, які з повною впевненістю можна віднести до числа епігонських творів.

Характерною особливістю поґрінової конні-кетчерівської памфлетистики, переважно епігонської за своєю сутністю, є те, що сюжетно-композиційне структурування творів відбувалося за рахунок тих компонентів, які вже були добре відомі єлизаветинському читачеві з книг Копленда, Волкера, Оделі, Гармена й Ґріна. І навіть Т.Деккер, чиї кримінальні памфлети (“Лондонський дзвонар”, 1608, “Світло ліхтаря та свічки, чи Друга нічна прогулянка дзвонаря”, 1609) стали своєрідною “лебединою піснею” конні-кетчерівської памфлетистики, запозичує з популярних книг попередників не тільки структуру, мотиви, мовні кліше, а й навіть цілі текстові фраґменти.

Більшість із пізньоренесансних шахрайських памфлетів були позбавлені будь-якого новаторського компоненту і являли собою банальне переписування чи переструктурування відомих взірців. Це спричинило поступове згасання читацького інтересу до такого різновиду літературної продукції. Сам конні-кетчерівський памфлет із часом перетворився на своєрідний анахронізм, і в період занепаду втратив риси яскравої самобутності, поволі розчиняючись у соціально-побутовій памфлетистиці, з лона якої він свого часу вийшов. Зразками таких памфлетів можна вважати “Захист конні-кетчерства” (1592) анонімного автора, який приховувався під псевдонімом Катберт-конні-кетчер, а також “Привид Ґріна полює на конні-кетчерів” (1602) С.Роулендза. У цих творах власне кримінальний елемент відходить на задній план, а чільне місце посідає компонент авантюрний: головними героями тут є не злодійські таланти чи неперевершені пройдисвіти, а шахраюваті представники середнього стану.

Конні-кетчерівський памфлет став одним із генетичних джерел англійського шахрайського роману (“Нещасливий мандрівник”, 1594, Т.Неша, “Нещастя Мавілії”, 1599, Н.Бретона). Водночас, органічно взаємодіючи з поетикою пікарески, він підживлював і національний кримінальний роман: “Шахрай” (1622) Дж.Мабба, “Англійський крадій” Р.Геда та Ф.Кіркмена, “Нещасливий городянин” (1673) Ф.Кіркмена, “Життя та смерть містера Бедмена” (1680) Дж.Беньяна, “Моль Флендерс” (1722) та “Роксана” (1724) Д.Дефо.

На перехресті шахрайської прози та драматичної традиції виникли цікаві естетичні феномени, як-от: п'єси “Настанови молодим леді, які викладені поруч із веселими витівками Кишенькової Злодійки Мол” (1618) Н.Філда й “Опера жебрака” (1728) Дж.Гея.

Від конні-кетчерівських памфлетів, автори яких часто вкрапляли у текст своїх творів власне ліричний компонент, бере начало і традиція шахрайської лірики. Досить популярними були й окремі видання шахрайської лексики, правзірцем яких можна вважати словник Гармена.

Кримінальний памфлет, який тривалий час знаходився в епіцентрі уваги демократичної читацької аудиторії, мав доволі багаті потенції розвитку, що визначило його вагому історико-літературну роль. Окремі компоненти його поетики активно інтегрувалися до художнього простору інших жанрових моделей, і думається, що без естетичного досвіду конні-кетчерівської памфлетистики розквіт англійського шахрайського роману XVII -XVIII ст. навряд чи був би таким стрімким та вражаючим.

Основні положення дисертації відбиті в таких публікаціях автора

1. Англійський пізньоренесансний памфлет у дослідженнях сучасних науковців та перспективи його подальшого вивчення (до постановки проблеми)//Ренесансні студії. - Запоріжжя, 1997. - Вип.1. - С. 36 - 40 (0,29 др.ар.).

2. Англійський конні-кетчерівський памфлет та іспанська пікареска (спроба компаративного аналізу)// Ренесансні студії. -Запоріжжя, 1998. - Вип.2. - С. 40 - 45 (0,33 др.ар.).

3. Соціокультурні передумови виникнення жанру памфлету в Англії XVI ст.// Ренесансні студії. - Запоріжжя, 1999. - Вип.3. - С. 4 - 16 (0,8 др.ар.).

4. Конні-кетчерівські памфлети Р.Ґріна в контексті єлизаветинської памфлетистики// Ренесансні студії. - Запоріжжя, 2000. - Вип.4. - С. 22 - 30 (0,5 др.ар.).

5. Специфіка маньєристичної інтерпретації тези про диявольську сутність жіночої природи в англійському шахрайському памфлеті// Гуманітарний вісник. Серія - іноземна філологія: Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики. - Черкаси, 2000. - Число 4. - С. 12 - 16 (0,25 др.ар.).

6. Специфіка інтерпретації образу злочинця в англійському шахрайському романі XVII ст. (на матеріалі “Зречення Джексона” (1674) Р.Геда)// Наукові записки ХДПУ ім.Г.С.Сковороди. Серія - літературознавство. - Харків, 2000. - Вип. 2 (26).- С. 34 - 38 (0,2 др.ар.).

7. Система образів персонажів ранніх конні-кетчерівських памфлетів Р.Ґріна// Ренесансні студії. - Запоріжжя, 2000. - Вип.5. - С. 30 - 40 (0,7 др.ар.).

8. Поетика заголовку останнього конні-кетчерівського памфлету Р.Ґріна “Передвісник Чорної книги” (1592)//Ренесансні студії. - Запоріжжя, 2000.- Вип.6. - С. 15 - 23 (0,53 др.ар.).

Анотація

Василина К.М. Англійський конні-кетчерівський памфлет в контексті шахрайської прози XVI ст. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.04 - література зарубіжних країн. - Інститут літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України, Київ, 2001.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню конні-кетчерівської моделі соціально-побутової памфлетистики англійського Ренесансу. Вперше конні-кетчерівський памфлет розглянуто у співвіднесені з обома літературними традиціями (памфлетною і шахрайською), на межі яких він сформувався. Виявлено соціокультурні чинники, які сприяли появі й популярності памфлетного жанру на теренах англійської літератури, розкрито сутність памфлетного первеня, запропоновано класифікацію єлизаветинської памфлетистики. Проаналізовано специфіку розвитку англійської шахрайської памфлетистики: від перших книг про ваґабондів до памфлетів Р.Ґріна та його епігонів. До вітчизняного наукового обігу введено низку “нових” персоналій. У новому ракурсі представлено творчий доробок пізнього Ґріна та визначено шляхи подальшого розвитку кримінальної літератури в Англії XVII - XVIII ст.

Ключові слова: конні-кетчерівський памфлет, книги про ваґабондів, джест, памфлетний первінь, антологія, трактат, маньєризм.

Summary

Vasylyna K.M. English conny-catching pamphlet in the context of the 16^thC. rogue literature. - Manuscript.

A thesis for the degree of candidate of philology. Speciality 10.01.04 - Lite-rature of Foreign Countries. - Institute of Literature named after T.G.Shevchenko. The National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2001.

The thesis is dedicated to the analysis of the conny-catching model of the English Renaissance social-manner pamphletistics. It's for the first time that the conny-catching pamphlet is examined in correlation with both literary traditions (pamphlet and rogue ones) on the edge of which it originated. The author singles out the sociocultural factors that stimulated the rise and popularity of the pamphlet genre in English literature, defines the meaning of the pamphlet core, suggests a classification of Elizabethan pamphlets. The peculiarities of the English rogue pamphletistics development - from the first books about vagabonds to the pamphlets by Greene and his imitators - are under study in the thesis. A number of “new” personalities are introduced into Ukrainian literary criticism. Greene's late artistic heritage is presented in the new perspective. The ways of further development of English criminal literature in the 17 - 18^th C. are outlined in the thesis.

Key-words: conny-catching pamphlet, books about vagabonds, jest, pamphlet core, anthology, treatise, mannerism.

Аннотация

Василина Е.Н. Английский конни-кетчеровский памфлет в контексте плутовской прозы XVI ст. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.04 - литература зарубежных стран. - Институт литературы им.Т.Г.Шевченко НАН Украины, Киев, 2001.

Диссертация посвящена комплексному изучению конни-кетчеровской модели социально-бытовой памфлетистики английского Ренессанса. Полемизируя с традиционным для зарубежного литературоведения взглядом на конни-кетчеровский памфлет как на результат неудачного эстетического эксперимента позднего Грина (Д.Херрис, С.Кларк, П.Селзмен), автор работы предлагает принципиально новый взгляд на указанный феномен. Конни-кетчеровский памфлет рассматривается в соотнесении с обеими литературными традициями (памфлетной и криминальной), на пересечении которых он возникает.

Первая глава исследования посвящена изучению генетических источников английского конни-кетчеровского памфлета: елизаветинской памфлетистики и тюдоровских криминальных антологий. Изучение историко-культурной ситуации позволило вычленить основные онтологические факторы, которые стимулировали появление памфлетного жанра в Англии XVI ст. и обеспечили его популярность: развитие книгопечатания, повышение уровня образованности населения, появление коммерческих писателей, формирование новой читательской аудитории, основу которой составляли представители среднего класса. Среди гносеологических предпосылок возникновения памфлета основным является ренессансный антропоцентризм: способность человека осознавать себя не только объектом, но и субъектом процесса познания способствовало тому, что на литературную авансцену выходили жанры с ярко выраженным субъективным началом (мемуары, этико-педагогический трактат, эссе, диалог). Памфлет, который характеризовался обостренной субъективностью наррации, органично влился в общий поток популярной литературы Ренессанса. На основе анализа многочисленных памфлетных произведений елизаветинской поры автор диссертации выделяет жанрообразующий фактор позднеренессансного памфлета- памфлетное начало. Под памфлетным началом следует понимать своеобразную репрезентацию актуально-злободневной проблематики в подчеркнуто субъективном и патетически-агитационном ключе, рассчитанную на то, чтобы вызвать живой эмоциональный отклик у реципиента, побудить его к определенным действиям. В работе предложена классификация елизаветинской памфлетистики по тематическому принципу: религиозно-политический, литературно-критический и социально-бытовой памфлет.

В конце XVI ст. в лоне социально-бытовой памфлетистики вызревает конни-кетчеровский памфлет, который синтезирует основные черты елизаветинской памфлетистики и национальной традиции “criminal fiction”. Раздел 1.2., посвященный изучению английских ренессансных книг про вагабондов, призван дать максимально полное представление о специфике становления английской традиции криминальной литературы. Анализ поэтики произведений Р.Копленда, Г.Волкера, Дж.Одели, Т.Хармана показал, что характерным для них является соединение полярных начал и контрастных компонентов. В таком смешении разнообразных поэтологических ингредиентов проступает закономерность развития криминальной литературы в Англии XVI ст.

Во второй главе рассматриваются особенности поэтики конни-кетчеровских памфлетов Р.Грина, которые в работе условно разделяются на две группы - “ранние” (трилогия про конни-кетчеров) и “поздние” (“Диспут между конни-кетчером и конни-кетчеркой”, “Предвестник Черной книги”).