Типологічні зіставлення новел Коцюбинського та Стефаника

Размещено на http://www.allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ СИСТЕМ І ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

КАФЕДРА ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ ТА МУЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ

Типологічні зіставлення новел Коцюбинського та Стефаника

Реферат

з дисципліни: «Видавнича справа та літературний процес»

Студентки групи ЗЖ-13-01:

Лях Христини

Науковий керівник:

Полішко Наталя Євгенівна

ВСТУП

На зламі ХІХ - ХХ ст. одночасно з'явилися дві нових мистецьких напрямки, що суттєво відрізнялися один від одного, - імперсіонізм та експресіонізм. Появу цих течій зумовила необхідність молодого покоління створити нове філософське світосприйняття, яке довело б, що пізнавати можна не тільки за допомогою наукових методів та холодного розрахунку, але й ірраціональними методами.

Експресіонізм та імпресіонізм мали зовсім різні світоглядові настанови: представники експресіонізму проголошували єдинодійним духовний світ людини, що часто поданий у фантастичному чи гротескному ракурсі, тоді як послідовники імпресіонізму наголошували на "пейзажному баченні" навколишньої дійсності, зображенні життя соціальних низів, використанні художньої деталі для передачі найменших відтінків навколишньої дійсності.

Ці стильові течії у свій час з'явилися і на території України. Найбільш відомим представником імпресіонізму вважається Михайло Коцюбинський, а найвизначнішим експресіоністом української прози - галицький прозаїк Василь Стефаник. У даній роботі представлене типологічне порівняння експресіонізму та імпресіонізму на прикладі зіставлення творчості цих двох письменників.

коцюбинський стефаник експресіонізм імпресіонізм

РОЗДІЛ І. ІПРЕСІОНІЗМ ТА ЕКСПРЕСІОНІЗМ В ТВОРАХ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ

1.1 Імпресіонізм в творах Коцюбинського

Хоча творчість Коцюбинського формувалася на грунті традицій XIX в. під впливом європейської літератури, письменник вийшов за її межі, почавши новий стиль художнього письма в українській літературі - психологічний імпресіонізм. Детермінованість характерів проявляється не в прямій, а в непрямій формі, мотивація поведінки героїв стає складнішою - не враховується весь комплекс внутрішніх факторів, що впливають на той чи інший вчинок. Психічний світ особистості постає як процес, як багатошарова структура у взаємодії свідомості, підсвідомості та самосвідомості, як внутрішній конфлікт. Зображення внутрішнього життя людини не так через зовнішні прояви, як через саме це внутрішнє, - головний момент у розумінні психологічного імпресіонізму М. Коцюбинського.

Імпресіоністична поетика М. Коцюбинського визначила і синтетичний характер його прози. Використання прийомів живопису, музики, по суті, випередив багато досягнень кіномистецтва. Функції кольору, світлотіні, симфонізм і поліфонія, ракурс, монтаж, тощо стали важливими складовими естетизму прози письменника. Принципово новою стає й система поетики: письменник наче переломлює все те, що він зображує, крізь призму внутрішніх переживань персонажів. Коцюбинський змальовує не стільки вчинки, поведінку героя, навколишній світ, скільки його враження про самого себе та цей світ. Імпресіоністична композиція і внутрішні сюжети зумовили особливий сугестивний ефект його творів.

У стилі М. Коцюбинського імпресіонізм часом поєднується з елементами символізму ("З глибини ", " Intermezzo", " Невідомий", "На острові " ), іноді з елементами неоромантизму ( "Тіні забутих предків", "На острові ", " На камені " та ін.), іноді - натуралізму ( " Лист ", почасти - " Fata morgana " ), але стильовою домінантою, що характеризує специфічний світогляд і творчі прийоми письменника, безсумнівно, імпресіонізм, рідкісний навіть для європейської літератури за своїм закінченим естетизмом і глибиною психологічного аналізу. Відійшовши від реалістичної літератури XIX в., М. Коцюбинський почав на грунті нових стильових тенденцій ( вірші в прозі, сповідальня проза) цілком оригінальний стиль.

До художніх особливостей імпресіонізму Коцюбинського належать:

· Велика кількість зорових образів - вони використовуються замість звичних деталізацій, притаманних реалізму.

· Відсутність чіткої сюжетної лінії - замість неї використовується черга слухових та зорових образів, а також внутрішніх монологів.

· Використання прийому художньої деталі - навколишній світ передається завдяки лаконічному символічному штриху.

· Ліризований пейзаж - картина природи -- стан душі у цей швидкоплинний момент (особливість імпресіонізму): «Спокійний, самотній, сідав десь на ґанку порожнього дому й дивився, як будувалась ніч. Як вона ставила легкі колони, заплітала сіткою тіней, зсувала й підносила вгору непевні, тремтячі стіни, а коли все це зміцнялось й темніло, склепляла над ними зоряну баню...» І цей пейзаж, і багато інших -- персоніфіковані, оживлені людським почуттям і нетривкі, як мить самого почуття, яка швидко минає, змінюється, набираючи нових кольорів, напівтонів і відтінків.

· Культивування естетично довершеного

· Особливий синтаксис - через використання прийому «потік свідомості», речення і фрази можуть бути незавершеними, уриватися на півслові. Часто автор вживає три крапки, знак питання, які відіграють тут особливу роль -- роль поетичної фігури, покликаної відо бразити складність і неоднозначність почувань ліричного героя -- людини витонченої, емоційно багатої.

· Ліричний герой позбавлений соціальних рис - це вираження внутрішнього «я», саме тому великого значення набувають внутрішні монологи, як, наприклад, у новелі «Intermezzo».

· Внутрішні монологи ліричного героя

Найголовніше в стилі Михайла Коцюбинського -- це його особливий самобутній характер імпресіонізму. Вишуканий імпресіонізм письменника виявляється в надзвичайній тонкості психологічного заглиблення в усі душевні порухи та все те, що творить силу осяйності барв самою зображення.

У його творчості, як ні в кого із сучасників, природно поєдналися два протилежні полюси народницький стиль і зображення духовних порухів простолюддя, що пізніше було злито з вишуканим естетизмом самого зображення. Імпресіонізм виділяє Коцюбинського з плеяди класичних письменників. Так письменник повертає своєму стилю прикмети, властиві мистецтву, розвиненому класиками Тому у творах Коцюбинського, крім імпресіоністичності, помітні також романтика, риси символізму та «ідеального реалізму» Але все ж таки в доробку письменника домінує й переважає струм імпресіоністичності -- картинного передавання настроїв, вражень і порухів людської душі. Михайло Коцюбинський немов кидає промінь свого мистецького освітлення, виявляючи чуттєві порухи та вдачу людини, найсуттєвіші явності хвилини, у яких досягається просто музична поетика зображення. 

1.2 Експресіонізм в творах Стефаника

Експресіонімзм (від франц. expression - вираження, виразність) -- літературно-мистецький потік авангардизму, що сформувався в Німеччині на початку ХХ століття.

Сучасні літературознавці зазначають, що уперше термін вжито у 1911 році німецьким поетом Г. Вальденом, але в українській літературі риси експресіонізму з'явилися у 20-ті роки XX ст. у творчості А. Головка, Миколи Хвильового, М. Куліша, а далі Д. Павличка, Л. Костенко, І. Драча. Але одним із перших засоби експресіонізму використовує В. Стефаник.

Термін «експресіонізм» був покликаний визначити сутність мистецтва, що є за своїми цілями та засобами протилежним імпресіонізму й натуралізму: мистецтво не зображає дійсність, а виражає її сутність. Митець, на думку експресіоністів, не повинен копіювати дійсність, вірогідно відтворювати її. Як зазначав Е. Толлер, «експресіонізм хотів більшого, ніж фотографія... Реальність має бути пронизаною світлом ідеї». Автор у творах цього напряму насамперед прагне виразити власне ставлення до того, що він зображає, ставлення глибоко особистісне, емоційне, суб'єктивне, пристрасне. Як наголошував К. Едшмід, «весь простір митця-експресіоніста стає-видінням. У нього не погляд -- у нього бачення. Він не описує -- він співпереживає. Він не відображує -- він зображає. Він не бере -- він шукає». Експресіоністи сприймають світ нервово й трагічно, вони користуються засобами підвищеної виразності.

Ознаки стилю:

1. Нервова емоційність та ірраціональність.

2. Символ.

3. Гіпербола, гротеск (крикливі художні засоби).

4. Фрагментарність та плакатність письма, позбавленого прикрас.

5. Тяжіння до абстракцій.

6. Різноманітні ефекти.

7. Естетизація потворного.

8. Нагромадження всіляких жахів.

9. Поєднання протилежних явищ.

Експресіоністи мали на меті подати своє бачення становища і призначення живого і неживого у світі, їх взаємозалежність. Таким чином, для експресіонізму важливим було те, що мистецтво відображало свідомість людини і внутрішні переживання та емоції.

Метою експресіоністів було показати всі аспекти життя без ідеалізації, однаково погані й гарні, підлі і шляхетні, злі і добрі, сумні і радісні, бо всі вони є виявом людської духовності. Експресіонізм хотів показати людину та весь земний світ такими, якими вони є в дійсності, неприкрашеними і розбитими на різні протиріччя, висвітлити глибинну сутність буття, заховану за її поверхнею, піднести у видимість невидиме. Його творчою метою було наблизитись до істотного.

Звідси:

1. Увага до простих характерів (тільки селянська й дитяча тематика у В.Стефаника).

2. Експресіоністи прагнуть віднайти першовитоки людського зла.

3. Посилену увагу приділяли проблемам вини і кари.

4. З великим інтересом досліджували сенс страждання і смерті людини. Для них характерна віталізація смерті, тобто зображення смерті, що постійно перетворюється на життя.

5. Опозиція «прекрасне-потворне».

6. Ідея всезагального взаємозв'язку усього сущого у світі.

Засоби експресіонізму у творчості Стефаника:

1. Протест проти соціальної несправедливості і засоби імпресіонізму. (Горе селянина, його соціальну незахищеність зображено «коротко, сильно і страшно» і в новелі «Камінний хрест», і в новелі «Новина». Засобом імпресіонізму у творчості Стефаника є перш за все спосіб побудови сюжету, у центрі якого виразна гротескна деталь. У новелі «Камінний хрест» -- це гой самий хрест, який поставив Дідух собі й дружині ще за життя. І цей хрест набуває значення символу, який виражає головну думку сильно й експресивно: жити у такому суспільстві неможливо, але й без Батьківщи¬ни -- не життя. Вчинок Гриця Летючого з новели «Новина» приголомшує одразу: вбив власне дитя з любові й жалості, бо не міг бачити, як умирає дитина з голоду. Гротескність події покликана вплинути на почуття читача, змушує замислитися над соціальною несправедливістю.)

2. Експресіонізм у антивоєнних новелах. (Одним із прийомів експресіонізму є емоційна організація монологічного мовлення. Саме цей прийом бачимо у новелі «Сини», де сюжет, на перший погляд, абсолютно реалістичний, але постає він не у хронологічній послідовності і має на меті не зображення типового характеру в типових обставинах, а дорівнює події внутрішнього буття подіям зовнішнім. Відтак єдиною реальністю залишаються емоції та переживання головного героя, майстерно передані через градацію почуттів, висловлених героєм у різкій емоційній формі. Емоційно несподіване сприйняття світу, де точаться війни, зображене через дітей, як у новелах «Діточа пригода» або «Піступка». Експресивна виразність авторської думки досягається саме таким чином.)

3. Новела -- особливий жанр. (В. Стефаник використовує найчастіше саме новелу, бо цей жанр у короткій формі може передати дуже виразно авторську думку, адже для цього жанру не існує диктату сюжету. А для експресіонізму сюжет, його форма має підпорядковане значення. Головне -- форма впливу, форма подачі думки.)

4. Вражати -- значить спонукати до думки та дії. (Усі новели В. Стефаника у центрі уваги тримають особливу подію або вчинок, які вражають, навіть приголомшують своєю трагічністю. Мета автора -- вразити, змусити до дії. Робить він це часто саме засобами експресіонізму -- особливою емоційно виразною манерою зображення подій, які мають важливе значення не лише для головних героїв.)

РОЗДІЛ ІІ. ТИПОЛОГІЧНІ ЗІСТАВЛЕННЯ НОВЕЛ КОЦЮБИНСЬКОГО ТА СТЕФАНИКА

2.1 Зіставлення новел Коцюбинського та Стефаника

Опираючись на теорію мистецтва та літератури, ми робимо висновок, що імпресіонізм та експресіонізм - протилежні напрямки літератури. Вони мають різні цілі та використовують різні художні засоби.

Імпресіонізм спрямований на передавання дійсності за допомогою звукових та слухових образів. Зрозуміло, що імпресіоністи орієнтуються саме на почуття, а не на розум. М. Коцюбинський відзначав, що його цікавить думка про зображення світу природи за допомогою «кольорового лексикону». «Загальна кольорова стихія», вважав він, сприяє «утворенню гармонійного цілого з психологією моменту дії». На допомогу слову завжди приходять фарби. Образи творів М. Коцюбинського пластичні та «зримі» завдяки тому, що письменник намагається відтворити дійсність шляхом якнайживішого використання всіляких відчуттєвих вражень. Так, у своєму нарисі «На крилах пісні» він зазначав, що звуки пісні, які торкалися його вуха, лягали перед ним барвами, малювали йому з дивною яскравістю цілі образи. Загалом характерною рисою творчості Коцюбинського, за словами Євгена Федоренка, є «тонка фіксація вражень, лаконічність вислову, глибокий ліризм, ритмічність та плавність мови, майстерність описів природи та глибинний психологічний аналіз». Тобто риси, притаманні імпресіонізму.»

Експресіоністи ж переслідують зовсім іншу мету. Головна мета експресіоністів - довести свою думку до читача та примусити діяти. Засобами цієї течії є незвичний сюжет, особлива емоційно виразна манера зображення дій, символічність та інше. У новелах Стефаника використовуються всі ці засоби. Наприклад, одна значима деталь новели «Камінний хрест» - це той самий хрест, який символізує все життя головних героїв. Короткі, насичені глибоким соціальним змістом, його новели по-новому відкрили душу селянина, його думки, змагання і прагнення.

ВИСНОВКИ

Отже, імпресіонізм та експресіонізм - це течії, які існували в один і той же період історії України, але були протилежними одне одному.

Імпресіоністи спрямовують свої твори на виникнення образів під час читання, експресіоністи - думок та вражень після нього.

Коцюбинський був класичним представником імпресіонізму, так само як Стефаник - експресіонізму. В творах обох цих письменників можна прослідкувати риси, що притаманні відповідним стильовим течіям. Завдяки цим видатним письменникам ми можемо дослідити явище імпресіонізму ( «Цвіт яблуні», «На камені», «Тіні забутих предків», «Intermezzo» Коцюбинського) та експресіонізму («Камінний хрест», «Сини», «Діточа пригода», «Підстурка» Стефаника) в українській літературі.

Незважаючи на різноманітність світоглядів та художніх методів написання творів, імпресіоніст Михайло Коцюбинський та експресіоніст Василь Стефаник внесли великий вклад в розвиток своїх літературниї напрямів і української літератури в цілому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Демчук О. загадка дійових осіб у новелі «Intermezzo» М.Коцюбинського// Українська мова та література. -- 2000. -- №2.

2. Завісляк А. Імпресіонізм у творчості М.Коцюбинського// Українська мова та література. -- 2000. -- №2.

3. Іванов Л.Д. Про місце М. Коцюбинського в світовій літературі// Калениченко Н.Л. У вінок Михайлу Коцюбинському. -К.: Наук. Думка, 1967. -- С. 5-19.

4. Коцюбинський М. Вибрані твори. -- К.: Дніпро,1965. -- 512с.

5. Кузнецов Ю.Б. Імпресіонізм в українській прозі кінця XIX -- початку XX ст. (проблеми естетики і поетики): Автореферат на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук/ Нац. Акад.. наук України, інститут літератури ім. Шевченка. -- К.,2004. -- 40с.

6. Рішар Л. Енциклопедия экспрессіонизму. М.: Республика, 2003 (рос).

Размещено на Allbest.ru