Ольга Кобилянська в останній період творчості (від 1914 р.): ідейно-художня еволюція

Размещено на http://www.allbest.ru

Львівський національний університет

імені Івана Франка

Спеціальність: 10.01.01 - Українська література

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Ольга Кобилянська в останній період творчості (від 1914 р.): ідейно-художня еволюція

Мельничук Ярослава Богданівна

Львів - 2002

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі української літератури

Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича

Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник доктор філологічних наук, професор

Бунчук Борис Іванович,

Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича, професор кафедри української літератури, декан філологічного факультету

Офіційні опоненти доктор філологічних наук, професор

Денисюк Іван Овксентійович,

Львівський національний університет ім. Івана Франка, професор кафедри української фольклористики ім. Філарета Колесси і кафедри української літератури ім. Михайла Возняка

кандидат філологічних наук, доцент

Химин Олександра Федорівна,

Дрогобицький державний педагогічний університет ім. Івана Франка, доцент кафедри теорії та історії української літератури

Провідна установа Тернопільський державний педагогічний університет ім. Володимира Гнатюка, Міністерство освіти і науки України,

кафедра історії української літератури

Захист відбудеться “24” грудня 2002 року о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.06 у Львівському національному університеті ім. Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Університетська, 1.

Із дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Львівського національного університету ім. Івана Франка за адресою: 79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розіслано “19” листопада 2002 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат філологічних наук, доцент З.М. Терлак

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. За Ольгою Кобилянською (1863-1942), одним з найвидатніших майстрів української та світової літератури, закріпилася класифікація письменниці кінця XIX - початку XX століття, з якою стикаємося повсюдно, починаючи від шкільних підручників і завершуючи найсоліднішою на сьогодні “Історією української літератури” у восьми томах, де читаємо: “Однією з найпомітніших постатей в українській прозі кінця XIX - початку XX століття є Ольга Юліанівна Кобилянська” Історія української літератури: У 8 т. - К.: Наук. думка, 1968. - Т.5. - С. 177., “в українській літературі кінця XX - початку ХХ ст. Ольга Кобилянська - постать видатна та самобутня” Там само. - С. 207.. Зазначена обставина спричинилася до того, що порівняно найбільш висвітленим у літературознавстві виявився саме цей період життя і творчості визначної белетристки з Буковини, йому присвячувалися тодішні статті про письменницю пера А. Кримського, О.Маковея, Лесі Українки, І. Франка, Г. Хоткевича, Ф. Ржегоржа, Г. Адама, Л.Ленарда, Т. Турнерової та інших її сучасників. Однак і пізніше, по смерті О.Кобилянської, увага авторів не тільки окремих статей, а й книжок, присвячених усьому життєво-творчому шляхові письменниці (Ю.Кобилецького, М. Комишанченка, О. Бабишкіна, Ю.Мулика-Луцика, Л.Луціва, Н.Томашука, М.Лещенко, Е. Панчука, В. Вознюка, Ф. Погребенника та ін.), зосереджувалася в основному на етапі, окресленому зламом століть - XIX-го і ХХ-го. Та навіть і в тих працях, де останньому періодові життя і творчості О. Кобилянської відводилось порівняно більше місця (О. Бабишкіна, Н. Томашука, М.Лещенко), на його трактуванні позначився більшою чи меншою мірою вплив тодішньої панівної марксистсько-ленінської методології, а значить, вони перебувають на більшій чи меншій відстані від справді об'єктивного поцінування досліджуваної нами творчості. Спорадичне звертання більшості літературознавців до цієї частини спадщини письменниці та аберації в її сприйнятті й оцінюванні, викликані впливами тоталітаризму, промовляють на користь важливості й актуальності досліджуваної теми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою частиною наукової тематики кафедри української літератури Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича “Жанри, актуальні питання української літератури XIX-XX ст. і літературний та фольклорний процес на Буковині” (номер державної реєстрації 0199U001883).

Мета дисертаційного дослідження полягає в окресленні об'єктивної картини життя і творчості Ольги Кобилянської останніх десятиліть, починаючи від 1914 р., в спростуванні поширеної думки про те, що цей період був малопродуктивним, позначеним помітним спадом у діяльності письменниці, а в кінцевому підсумкові - у доведенні того, що О.Кобилянська - письменниця не тільки кінця XIX - початку ХХ ст., що вона внесла значний вклад і в українську літературу наступних десятиріч.

Досягнення поставленої мети вимагає вирішення таких конкретних завдань:

якомога ретельніше обстежити архівні фонди, періодику часів Першої світової війни, 20-х - 30-х рр. ХХ ст. на предмет виявлення в них забутих і маловідомих творів О.Кобилянської з тим, щоб у найповнішому дотепер обсязі представити спадщину письменниці останнього періоду діяльності;

проаналізувати небелетристичну частину цієї спадщини - публіцистику, автобіографічні, мемуарні, літературно-критичні твори, де знайшли найбільш відкрите, пряме вираження громадсько-політичні, насамперед національно-патріотичні, а також філософські, етичні, естетичні уподобання і переконання письменниці;

довести неавтентичність публіцистичних виступів 1940-1941 рр., тривалий час приписуваних перу О.Кобилянської;

простежити ідейно-художню еволюцію малої прози письменниці 1914-1931 рр.; кобилянська публіцистичний роман

розглянути роман “Апостол черні” як органічне поєднання двох струменів, виявлених у небелетристичних творах О.Кобилянської та в її малій прозі останнього періоду, а відтак - як твір, що достойно увінчав довголітній творчий шлях видатної української письменниці;

6) при з'ясуванні ідейно-творчої еволюції О.Кобилянської якомога ширше використати епістолярну спадщину письменниці, особливо ту її частину, що залишається донині невідомою не тільки для широкого кола читачів, а й для фахівців-літературознавців.

Джерельною базою дисертаційного дослідження стали насамперед твори самої О. Кобилянської, але не тільки ті, що ввійшли до найповнішого на сьогодні, п'ятитомного видання 1962-1963 рр., а й багато інших, які включалися до “рухівського” дев'ятитомника 1927-1929 рр., друкувалися в окремих прижиттєвих виданнях письменниці (збірки оповідань “Сниться”, “Але Господь мовчить…”, роман “Апостол черні”), в журналах “Літературно - науковий вісник”, “Нові шляхи”, “Критика”, “Нова хата”, “Жіноча доля”, “Плужанин”, “Промінь”, “Самостійна думка”, “Нова Україна”, в альманасі “Ольга Кобилянська” (1928), в газетах “Військовий листок Штрифлєра”, “Громадський голос”, “Рідний край”, “Час”, “Свобода” та в інших. Використано низку рукописних матеріалів пера Ольги Кобилянської, що зберігаються у Чернівецькому літературно-меморіальному музеї письменниці, у Центральному державному історичному архіві у Львові, в Центральному державному архіві вищих органів влади (м. Київ) та ін. Попри всі окремі авторські книжкові літературно-критичні видання про О.Кобилянську та більшість аналогічних публікацій у наукових збірниках і в періодиці повоєнного часу, використовуються прижиттєві друки про письменницю в малодоступних нині газетах, журналах і збірниках, у т.ч. таких зарубіжних, як “Slуvansky pшehled” (Прага, 1928), а також у “Збірнику на пошану Ольги Кобилянської (1863-1942)” (Мюнхен, 1991).

Теоретико-методологічною основою дослідження стали праці І.Франка, Лесі Українки, О.Маковея, М.Євшана, О.Грицая, С.Смаль-Стоцького, В.Сімовича, О.Білецького, І.Дзюби, В.Лесина, І.Денисюка, Н.Калениченко, В.Фащенка, М. Ільницького, М. Наєнка, Т. Гундорової, С.Павличко, Т.Салиги, М.Ткачука, П. Беркова, Л.Гінзбург, Я. Парандовського, М.Ласло-Куцюк.

Методи аналізу. У роботі застосовано поєднання історико-літературного, біографічного, філологічного, порівняльно-історичного та естетичного методів аналізу.

Наукова новизна дисертаційного дослідження:

- до наукового обігу введено 13 публіцистичних і 15 художніх творів О.Кобилянської, які до її посмертних видань не включалися і залишалися фактично забутими, а також більшою чи меншою мірою використано понад 130 недрукованих листів письменниці до Миколи Євшана, Микити та Ольги Шаповалів, Л.Бурачинської-Рудик і К. Студинського;

- по-новому проаналізовано всю публіцистичну та художню спадщину О.Кобилянської, починаючи від 1914 року, доведено, що це був період подальшої ідейно-художньої еволюції письменниці, а не, як дехто твердив, творчого спаду;

- доведено неавтентичність публіцистичних виступів 1940-1941 років, приписуваних О.Кобилянській.

Результати проведеного дослідження мають практичне значення, по-перше, для вузівської та шкільної практики, бо допоможуть подавати в новому світлі останній період життя і творчості О.Кобилянської, а по-друге, без них не обійтися при підготовці нових монографічних праць про письменницю та нових видань її творів, у тому числі повного, потреба в якому давно назріла.

Апробація дисертаційної праці. Роботу обговорено і схвалено на засіданнях кафедри української літератури Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича та кафедри української літератури ім. акад. Михайла Возняка Львівського національного університету ім. Івана Франка. Її положення викладено у 9 доповідях на конференціях різних рівнів, у тому числі на двох міжнародних - “Біблія і світова література” (Чернівці, 1999) та “Міф і легенда у світовій літературі” (Чернівці, 2000), п'яти всеукраїнських - “Ольга Кобилянська: погляд на життя і творчість з кінця ХХ століття”, що присвячувалася 135-річчю від дня народження письменниці (Чернівці, 1998), науково-практичній конференції “Педагогічні ідеї С.Смаль-Стоцького в контексті розвитку національної освіти й виховання” (Чернівці, 1999), наукових конференціях “Юрій Липа: голос доби і приклад чину (До 100-річчя від дня народження)” (Львів, 2000), “Розвиток української філології на Буковині у загальноєвропейських культурно-наукових зв'язках XIX-ХХ ст. ”(Чернівці, 2000), “Покутська трійця” й літературний процес в Україні кінця ХІХ - початку ХХ століть” (Дрогобич, 2001) та двох регіональних - “Творча індивідуальність і мовостиль Михайла Івасюка” (Чернівці, 1997) і “Лесь Мартович у національно-культурному житті України” (Івано-Франківськ, 2001).

Публікації: Проблематика дисертаційного дослідження висвітлена у 16 наукових публікаціях, здійснених автором одноосібно. З них 9 надруковано у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України. За темою дослідження опубліковано також 3 науково-популярні статті.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел (всього - 285 позицій). Загальний обсяг роботи - 203 сторінки.

Основний зміст дисертації

У Вступі вмотивано вибір теми дослідження, обґрунтовано потребу в його проведенні, відзначено актуальність та наукову новизну обраного напрямку аналізу. Сформульовано мету й конкретні завдання дисертаційної праці, зазначено її джерельну основу та теоретико-методологічну базу, вказано на практичне значення, яке матимуть результати, наведено дані про структуру та обсяг роботи.

У першому розділі “Про стан літературознавчого вивчення останнього періоду життя і творчості Ольги Кобилянської” відзначено, що період від 1914 р. залишається з усіх найменш знаним. У першу чергу тому, що відомі кількатомні видання у п'яти (1962-1963), трьох (1956), двох (1988) томах дуже скупо подають як позабелетристичну спадщину, так і белетристику, створену письменницею після 1914 р. Лише на початку 1990-х рр. були здійснені републікації великого епічного полотна - роману “Апостол черні”, ряду новел і оповідань, публіцистичних виступів 1910-1930-х рр., проте належного, вичерпного аналізу вони не отримали.

У розділі ведеться мова про те, як неповно, з рядом аберацій і перекручень висвітлювався останній період творчості у працях кобилянськознавців Ю.Кобилецького, М.Комишанченка, Ю.Мулика-Луцика, Л.Луціва. Згадано критичні виступи у пресі, які з'явились ще за життя письменниці і в яких робились спроби дати аналіз її повоєнної творчості: О.Грицая, К.Гриневичевої, О.Вергановської та ряд схвальних відзивів сучасників.

Детально проаналізовано праці О.Бабишкіна, Н.Томащука, М. Лещенко, власне, заключні розділи їхніх праць. Написані у 1960-1970-ті рр., вони позначені впливом вульгарно-соціологічних підходів до аналізу мистецьких явищ. Не було зробено жодної спроби відійти від створюваного більшовицькою машиною міфу про О.Кобилянську як палку прихильницю й оспівувачку радянської влади. Більше того, приміром, В.Микитась у статті “До питання про ідейну боротьбу навколо творчості Ольги Кобилянської” одним із аргументів висунув статті адоративного характеру 1940-1941 рр., які приписувались перу письменниці.

Детально проаналізовано праці В.Вознюка, Е.Панчука, Ф.Погребенника, матеріали конференції “Творчість Ольги Кобилянської у контексті української та світової літератури” (Чернівці, 1988), семінарій З.Гузаря, - усі, якими поповнилось кобилянськознавство у 1980-ті роки.

У розділі зроблено акцент на тих позитивних зрушеннях, які відбуваються у кобилянськознавстві від початку 1990-х років. Окрім ряду републікацій роману “Апостол черні”, окремих публіцистичних виступів, мемуарної згадки про Миколу Євшана, зробленої нами публікації п'яти призабутих оповідань у “Буковинському журналі”, з'являються спроби нового прочитання спадщини письменниці. Це - брошура О. Химин “Ольга Кобилянська і національне питання”, захищені дисертації С. Кирилюк, І. Демченко, Л. Матусяк, ряд журнальних і газетних статей. Однак усі вони стосуються останнього періоду творчості письменниці лише частково.

Очевидним є і те, що дослідницька ніша інформації про останній період діяльності О.Кобилянської є незаповненою й на часі окреме цілісне дослідження його.

У другому розділі “Позабелетристична творчість письменниці” досліджено багатовекторну і різножанрову творчу спадщину О.Кобилянської нехудожнього характеру.

У підрозділі 2.1. “Публіцистичні виступи 10-30-х років ХХ ст.” зроблено аналіз матеріалів періодичних видань Буковини (Промінь”, “Каменярі”, “Час”, “Рідний край”, “Самостійна думка”, “Самостійна думка української матері”), Галичини (“Світ”, “Нові шляхи”, “Нова хата”, “ЛНВ”, “Критика”, “Жіноча доля”), Наддніпрянської України (“Плужанин”, “Червоний шлях”), Чехословаччини (“Нова Україна”), США та Канади, з якими співпрацювала О.Кобилянська у період від 1914 р. З'ясовано характер цієї співпраці, адже часописи, в першу чергу, продовжували залишатися місцем першопублікації художніх творів.

За 1910-1930-ті рр. 30 разів друкувались новели й оповідання, пройшов таку апробацію й роман “Апостол черні”, оприлюднювався у пресі автобіографічний і мемуарний доробок. По-друге, зросла кількість власне публіцистичних виступів О.Кобилянської, котрих налічуємо 15, причому їх тематика співзвучна з художніми творами того часу. Мова, стиль таких статей буковинки, як “До українського громадянства”, “Лист письменниці Ольги Кобилянської до українців в Америці”, близькі до образної мови “Апостола черні”, її малої прози. Використовуючи періодичні органи, письменниця могла звернутися до громадськості, висловити власне бачення тогочасних актуальних проблем.

Публіцистична спадщина О.Кобилянської 1910-1930-х рр. відзнача-ється жанровою різноманітністю, тематичним багатством, є національною за змістом і цілісною за формою. Стосовно неї не потрібно робити якихось “натяжок”, адже це великий, належно не поцінований пласт автентичної творчості письменниці.

Підрозділ 2.2. присвячений аналізові автобіографій 1920-х років, в ньому також з'ясовується наявність автобіографічного елементу та його співвідношення в різних текстах О.Кобилянської. що дає нам підстави виділити такі групи творів: Стосовно автобіографій О.Кобилянської 1920-х рр.дисертантка дійшла висновків:

1. Вони є вірогідним, об'єктивним, високоінформативним джерелом фактів про життя і творчість письменниці.

2. У них розкрито різноманітні, дуже важливі аспекти формування і становлення О.Кобилянської: оточення, впливи, світогляд, улюблена лектура, захоплення театром, музикою, малюванням, освіта і виховання. Знання автобіографій дає ключі до розуміння літературно-критичних та естетичних поглядів письменниці, допомагає пізнати історію написання основних її творів.

3. Витримані в дусі документального жанру, вони все ж таки відзначаються неповторною художністю.

4. Зіставлення раніших (1903 р.) і пізніших (1921-22, 1927 рр.) зразків автобіографічного жанру дає підстави говорити про розвиток майстерності, еволюційні зміни, що очевидно від часу першого звернення письменниці до цього жанру.

5. Відзначено як важливу рису своєрідність, неповторність автобіографій О.Кобилянської. Це правдива, невимушена, щиросердна сповідь з елементами спогаду, виразним вкрапленням самооцінки. За художністю, майстерністю ці життєписи можна поставити в ряд з найкращими зразками жанру в українській і світовій літературі.

У підрозділі 2.3. - “Мемуарна творчість міжвоєння” доведено, що О.Кобилянська як мемуаристка найбільше зреалізувалася у центральному в мемуарній літературі жанровому різновиді портрета. Мемуарний портрет потребував від письменниці значно менше часу, ніж написання мемуарів у формі широкоформатного твору, менш тривалої підготовки. До того ж ця форма чи не найбільше відповідає особливостям людської пам'яті, яка, як підмітила А. Ахматова, ніколи не йде одним потоком, послідовно.

У підрозділі розглянуто історію написання спогаду “Д-р Софія Окуневська-Морачевська” (1926), створеного на листовне прохання сина героїні Юрія Морачевського. За своєю специфікою це мемуарний портрет-некролог, на відміну від твору про В.Стефаника (1931), написаного в жанрі спогаду. Поряд із відомими, вже опублікованими мемуарними портретами (“Моїй меві”, “Дещо з моїх споминів про М.М.Коцюбинського”, “Мрії письменника збулися” та “Пророцтво”) аналізуються маловідомі “Думки - спомини про Миколу Євшана”, що проливають більше світла на особисті взаємини обох діячів і вирізняються особливим ліризмом.

У проаналізованих мемуарах про С.Окуневську, Х.Алчевську, М.Євшана, В.Стефаника, М.Коцюбинського їх авторка виявила неабияке вміння спостерігати й передавати свої враження. Взагалі в 1920-1930-х рр. яскраво розкрився потенціал О.Кобилянської-мемуаристки. У цей жанр “сухої” документалістики письменниця внесла оригінальну поетику, своє бачення часу, поглибила його естетичність. Завдяки чудовій пам'яті, широким контактам, достовірності й правдивості авторки маємо свідчення її доброго ставлення до людей, вражень від тривалих міжособистісних контактів. Мемуари О.Кобилянської - це змістовне документальне джерело і прекрасні, досконалі за формою літературні твори.Художня самобутність мемуарів, новаторське висвітлення постатей у них - ще одне свідчення творчої еволюції, якою позначений останній період творчості О. Кобилянської.

2.4. - “Літературно-критична діяльність письменниці: стаття “Про Толстого”. Оглядаючи літературно-критичний доробок О.Кобилянської, починаючи від критичних статей та рецензій на твори Осипа Маковея (1890-ті р., передмови про оповідання Марка Вовчка, опублікованої в 1903 р., зазначаємо, що дослідницький запал авторки не згас і в останній період творчості.

У січні 1930 р., вже у дуже поважному віці, О.Кобилянська знову взялася за літературно-критичне перо. Загалом для статті "Ьber Tolstoi" (“Про Толстого”) характерне глибоке проникнення в генезу літературних творів письменника, пошук їхнього зв'язку з біографіч-ними фактами. О.Кобилянська ретельно визбирувала і вводила у текст своєї статті епізоди життєпису Толстого: участь його у порятунку селян з голодуючих губерній у 1891, 1893, 1898 рр.; розчарування світськими колами й усамітнення в маєтку на межі 1860-х рр.; селянський спосіб життя, який запровадив граф у Ясній Поляні в 1880-ті рр. У цьому вона залишилась вірною своєму принципові: трактувати художні твори невідривно від письменницького життєпису - так само, як у статті “Марко Вовчок та її оповідання”.

Не можна не погодитися з оцінками, що їх дала О.Кобилянська шедеврам Л.Толстого - романам “Війна і мир”, “Анна Кареніна”, “Воскресіння”. Літературно-критичне обдарування нашої письменниці, без сумніву, велике, адже їй вдалося містко, влучно схарактеризувати ряд творів: “Смерть Івана Ілліча”, ”Крейцерова соната”, “Козаки”.

Важливо, що її рецепція творчого методу Л.Толстого - своєрідна, оригінальна, відмінна від франківського розуміння Ткачук М.П. Своєрідність франківської рецепції реалізму Льва Толстого // Вісн.Київ.ун-ту. - К.: Либідь, 1990. - Вип. 32. - С.14-19.. Статтею “Про Толстого” О.Кобилянська в 1930 р. не лише підтвердила свої неабиякі спроможності в справі літературно-критичного аналізу загалом, а й виявила глибоке розуміння морально-ідейних засад творчості Л.Толстого, зокрема, завидну обізнаність із фактами його життя. Безперечно, що аналізована праця засвідчила позитивні еволюційні зміни у творчості авторки останнього періоду життя.

2.5. - “Неавтентчиність публіцистики 1940-1941 років, приписуваної О.Кобилянській”.

Радянське літературознавство упродовж майже півстоліття розвивало неодноразово повторювану у різних варіаціях думку про те, що О.Кобилянська “привітала визволення Буковини, як найвеличніший день у своєму житті, в житті всього українського народу”. Бабишкін О.К. Ольга Кобилянська: Нарис про життя і творчість. - Львів: Кн.-журн. вид-во,1963. - С.179.

Дослідники трактували “визволення” як сильний поштовх до творчості, вершиною якої стали, за Н.Томашуком, “найцінніші серед творчого доробку … радянського часу її публіцистичні статті” Томашук Н.О.Ольга Кобилянська: Життя і творчість. - К.: Дніпро, 1969. - С.228.. Мовилося про ряд публіцистичних виступів, які від першого, датованого 2 липня 1940 р., “Привіт з зеленої Буковини” до останнього - “Здобутого щастя не віддамо нікому!” (25 червня 1941 р.) друкувались у чернівецьких газетах “Радянська Буковина”, “Комсомолець Буковини”, “Адэверул болшевик”, київських - “Комуніст”, “Літературна газета”, “Комсомолець України”, “Советская Украина”, московських - “Правда”, “Известия”, в “Літературному журналі”, в альманасі “Вільна Буковина” та в журналі “Огонёк”.

Згідно з підрахунками дисертантки (за публікаціями преси 1940-х років) було надруковано рівно 40 публікацій трьома мовами: українською, російською, молдавською. Вражає не лише значна кількість, а й інтенсивність їх появи, частота публікацій - всі вони з'явились упродовж одного року; географія друкованих органів - задіяні чільні газети - трибуни думки; існування перекладних версій, побутування неідентичних текстів статей.

Висловлювана раніше думка (О.Панчук, С.Крижанівський, В.Вознюк, З.Гузар) про неавтентичність названих статей не була доказово підтверджена. Вважаємо, що безсумнівні в цілому твердження повинні бути підкріплені й розвинуті згідно з даними літературної евристики, яка має в своєму арсеналі своєрідні прийоми та методи, спрямовані на атрибутування художніх творів. Проблема атрибуції текстів не нова, більше того, своїми коренями вона сягає найдавнішого часу, з якого до нас дійшов великий корпус анонімних, підписаних псевдонімами творів, і таких, що є зразками літературної містифікації, до яких належать статті 1940-1941 рр., приписувані О.Кобилянській.

Ретельне вивчення 40 публікацій у пресі 1940-1941 рр. дає підстави класифікувати їх таким чином:

а) російськомовні тексти у газетах “Правда”, “Советская Украина” ;

б) тексти україномовні з діалектними особливостями мови Буковини в обласних газетах;

в) тексти в республіканських газетах на основі мови Наддніпрянщини.

За винятком кількох статей-спогадів, які, очевидно, записані зі слів О.Кобилянської: “Мрії письменника збулися” (1940), “Пророцтво” (1941) та “Дещо з моїх споминів про М.М.Коцюбинського” (1941) (останній - єдиний, справжність якого підтверджується автографом), друковані виступи 1940-1941 рр. не належать перу письменниці. Цей висновок підтверджується сукупністю аргументів, до яких належать: ідеологічні розходження між достеменним світоглядом О.Кобилянської і відбитим у публікаціях 1940 - 1941 рр., біографічні дані про пригальмований фізичними недугами творчий процес письменниці, мовностилістичні особливості публікацій.

Можливо, з часом знайдуться документальні підтвердження їхнього авторства, скажімо, в особистих архівах В.Бабляка, С.Жураховича, Ф.Корецького, Д.Косарика, О.Носенка, Е.Панчука, і буде розставлено остаточні крапки над “і”, але вже тепер ясно, що публіцистичні виступи 1940-1941 рр., приписувані О.Кобилянській, є фальсифікованими і їх не слід включати в подальші видання творів письменниці.

Третій розділ “Белетристика малих форм” цілковито присвячений розглядові новелістики, яка вийшла з-під пера О.Кобилянської після 1914 р.

У підрозділі 3.1. “Антивоєнний цикл новел та оповідань О.Кобилянської: генеза, літературний контекст, художня еволюція” здійснено докладний аналіз як широко відомих творів письменниці про події Першої світової війни: “Юда”, “Лист засудженого вояка до своєї жінки”, “Назустріч долі”, “Сниться”, “Зійшов з розуму”, так і менш знаних творів цієї тематичної групи чи, за дефініцією Н.Томашука, - антивоєнного циклу: “Чудо”, “Щира любов”, “Василка”, “Туга”, “Воєнний акорд”. Відзначено, що відлуння антимілітаристської теми вчувається також у творах “Лісова мати”, “Вовчиха”, “Московський ґвер”.

У дисертації констатується, що тема Першої світової війни знайшла відображення у творах С.Васильченка, К.Гриневичевої, К.Ластівки, Б.Лепкого, Д.Макогона, Ю.Мандрика, І.Синюка, В.Стефаника, О.Турянського, Марка Черемшини, проте антивоєнна проза О.Кобилянської вирізняється з-поміж інших глибиною спостереження, широким спектром охоплених проблем, своєрідним творчим почерком.

Про генезу творів останнього періоду О.Кобилянська зізнавалася: „Нариси, чи воєнні новели, писані в роках 1915-1917, то мотиви - все з життя; ними я так перейнялася, що мусила їх обробити і подати публіці” Кобилянська Ольга. Твори: В 5 т. - К.: Держлітвидав України, 1963. - Т.5. - С. 242.. Проявом еволюції у творчості письменниці було змалювання з посиленою увагою образу жовніра, що раніше з'являвся епізодично (Михайло у „Землі”, безіменний вояк у новелі „Мужик”).

Антимілітаристські твори письменниці засвідчили впевнене опанування нею не знаної до того теми, безперечні творчі знахідки в трактуванні проблем вибору, зради і покарання, протиріч між військовим обов'язком і громадським та особистим життям. “Війна це зло”, - однозначно ствердила О.Кобилянська оповіданнями антимілітаристського циклу, що відобразив подальші еволюційні процеси в її творчості.

3.2. - “Морально-етична проблематика як домінуюча в новелістиці О. Кобилянської останнього періоду”. Узята в антимілітаристських творах письменниці орієнтація на заглиблення в теми моралі (совісті й сумління, вини і покарання тощо) з новою силою проявилася в пізніший час - у 1920-1930-ті рр. Дуже показовий щодо цього цикл новел та оповідань на морально-етичні теми, основою якого стали події повоєнного життя буковинських селян.

Фабула новел 1920-1930-х рр. дещо подібна до властивої детективному (кримінальному) жанру: дружина Марта зарізала чоловіка-п'яницю („Огрі-вай, сонце...”), Мафтей, маючи намір поживитися грішми старої родички, помилково зарубав свою молоду дружину („Але Господь мовчить...”) вбивство за зраду лежить в основі творів „Путіфара” та „Пресвятая Богородице, помилуй нас!”. Проте О.Кобилянська одягнула детективний сюжетний каркас у шати психологічної новели.

Поділяючи думку І.Денисюка, який кваліфікував “Пресвятая Богородице...” як еротичну новелу, дисертантка стверджує, що цей твір разом із новелою “Путіфара” складає єдиний у творчості О.Кобилянської рідкісний зразок новелістичного диптиха, де одна подія, одна любовна історія повідана по-різному, одне коло персонажів висвітлено в абсолютно різних ракурсах.

Морально-етичне спрямування “Згадки про двох братів-близнюків Тимошів на Б.-і.” зумовила хоч і не поглиблена, але поставлена проблема братовбивства. Дисертантка відзначає, що увага до морально-етичних проблем, які характерні для новелістики О.Кобилянської 1920-1930-х рр., є продовженням попередніх досліджень людської психології. Незважаючи на відсутність явно вираженого позитивного прикладу (домінування негативних персонажів), творам письменниці притаманний надзвичайно сильний ефект морального впливу на читача.

3.3. “Етнографічно-побутове та “олітературене” фольклорне оповідання як специфічний вияв творчості письменниці 1920-1930-х рр.” Аналіз етнографічної основи кількох творів 1920-1930-х рр. („Ворожки”, „Не смійтесь!”, „Жарт”, „Пімста”) засвідчує неспадаючий, стійкий інтерес О.Кобилянської до стихії народної культури, обрядовості, звичаєвості. Щоправда, вектор її фольклорно-народознавчих зацікавлень змістився: від трансформації сюжетно-образного матеріалу народної балади („В неділю рано зілля копала...”) чи показу глибинної єдності з „природним” світом (новели „карпатського циклу”) до простої фіксації народних звичаїв, повір'їв, ворожінь.

Оповідання „Ворожки” (1928) є контамінацією двох груп народних переказів: про відьом, ворожок, чарівників - людей, наділених магічними, надприродними здібностями, та про тварин, яким приписувались незвичайні властивості. В оповіданні “Не смійтесь!” (1931), що позначене серпанком містичності, сюжет про близьку до дійсності життєву ситуацію повернено в русло магічно-ритуальної стихії. Кон-флікт, загострений до вищої міри, розв'язується невмотивовано (подібно до принципу „deus ex machina” в античній драматургії), за допомогою випад-кового персонажа - жінки-ворожки Маріци.

В основу інших двох творів: „Жарт” (інша назва - “Циганська легенда”) і „Пімста”, що датовані лютим 1931 р., лягли короткі народні усмішки (сміховинки, придибашки, фіглі) анекдотного типу, що побутують в українців на теми з життя циганів. Це короткі, непоширені, фабульного типу оповідки, які, за класифікацією малої прози, здійсненої І.Денисюком, належать до „олітературеного” фольклорного оповідання, причому тієї його моделі, що виникла як імітація фольклорної прози (анекдоту, казки) Денисюк І.О. Розвиток української малої прози ХІХ - поч. ХХ ст. - К.: Вища шк., 1981. - С. 181..

На думку дисертантки, етнографічно-побутове (а до нього належать „Ворожки” та „Не смійтесь!”) та „олітературене” фольклорне оповідання („Жарт”, „Пімста”), що з'явились у творчості О.Кобилянської наприкінці 1920-х Ї на початку 1930-х рр., мають не тільки етнографічну вартість, а й історико-літературне значення, становлять окрему сторінку у творчій біографії письменниці.

Четвертий розділ під назвою “Підкорена верховина роману: “Апостол черні”, як відображення єдності художньо-публіцистичного і художньо-белетристичного струменів”, присвячений розглядові найбільшого за обсягом серед усього написаного О.Кобилянською на схилі літ роману, який навіть суто з формального боку збагатив, кількісно збільшив доробок останнього періоду творчості, істотно доповнив-ши його публіцистичний, мемуарний, літературознавчий та художньо-новелістичний складники.

Романне мислення, притаманне письменниці, найповнішого вияву досягло саме в „Апостолі черні”, який належить до великої епічної форми і не може мати ніяких інших генологічних дефініцій.

У дисертації визначаються риси, які вказують на приналежність „Апостола черні” до жанрового різновиду інтелектуального роману:

- переважає висловлювання ряду ідей;

- діалогічність твору, полеміка, дискусії, діалоги, монологи на різні теми, переважно в контексті визначених ідей;

- широкі літературні інтереси героїв, читання книг як запорука високого інтелектуального рівня;

- багато цитат, алюзій, ремінісценцій;

- антропонімія твору, промовисте ім'я героя, зіставлення з історич-ними діячами;

- асоціативність мислення, улюблене коло асоціацій.

Авторка реферованої праці прийшла до висновку, що в „Апостолі черні” органічно злились два визначальні струмені, два домінантні напрямки усього останнього періоду творчості письменниці: художньо-публіцистичний і художньо-белетристичний. Виступивши в новій для себе іпостасі публіциста й освоєному амплуа белетриста у період від 1914 р., О.Кобилянська під час написання роману поєднала обидва ці обда-рування. Публіцистичне і белетристичне начала у творі утворюють нерозривну єдність.

На відміну від інших, раніших творів О.Кобилянської (де, як у „Ніобі”, уже прослідковувались елементи публіцистичності), публіцистичне начало в романі „Апостол черні” набуло особливого звучання, пристрасне слово письменниці-патріотки проявилось із незвичайною силою. Безперечно, пояс-нення цьому - на поверхні, криється у незвичайній злободенності поставле-них глобальних проблем, суголосності висловлених ідей із часом, з пере-хідним, визначальним періодом у житті української нації (1918-1920-х рр.). Особливу роль у появі такого ідейно насиченого твору відіграли висока громадянська свідомість авторки, спілкування із людьми „чину”, її справжні патріотичні почуття, стурбованість історичною долею свого багатостраждаль--ного народу, зануреність у проблеми національного відродження. Попри ряд несприятливих для творчого процесу чинників (як суб'єктивних, так і об'єк-тивних), О.Кобилянській вдалося створити талановитий, новаторський за широтою охоплених проблем твір високопатріотичного змісту, роман із виразним громадянським звучанням.

„Апостол черні” засвідчив, що письменниця зазнала творчої еволюції.

По-перше, на рівні жанрово-тематичному, подавши твір, у якому сплелись риси роману ідей, роману виховання, сімейного та інтелектуального роману. Особливо важливо, що в українській літературі це один із перших творів, де виявились риси нового типу інтелектуального роману, а отже, він повинен зайняти належне місце в ній поряд із творами А.Кримського, В.Підмо-гильного, В.Петрова (Домонтовича). „Апостол черні” став віхою у ряду творів української прози, в ідейно-тематичному центрі яких - процес формування особистості, поданий на тлі родинного життя.

По-друге, еволюційного розвитку зазнав рівень образотворення О.Ко-билянської, змалювання нового в українській літературі позитивного типу українського священика, зображення передової, національно свідомої інте-лігенції, створення центральної постаті, неординарної, цілком самодостатньої, типу героя-мужчини (на противагу виписаним раніше досконалим образам жінок („Людина”, „Царівна”, „Через кладку”, „Ніоба” та ін.).

По-третє, на рівні ідеологічного наповнення „Апостол черні” вирізня-ється цілеспрямованою патріотичною авторською позицією, домінуванням еволюційних процесів (після написаної у 1903 році новели „Думи старика”).

У Висновках дисертації підсумовано результати аналізу останнього періоду творчості Ольги Кобилянської (від 1914 р.). Стверджується, що зібрані й проаналізовані матеріали дають підстави гово-рити про письменницю як таку, що активно творила ще й у 1920-1930-х рр., тобто була літератором і першої третини ХХ ст.

Аналіз значного, як у кількісному, так і в якісному відношенні небелетристичного доробку О.Кобилянської проведено із залученням письменницької публіцистики, мемуаристики, автобіографістики, літературно-критичної статті “Про Толстого”. Стосовно сорока публікацій у радянській пресі 1940-1941 рр. зроблено висновок, що ці статті є фальсифіковані і їх не слід включати в подальші видання творів О.Кобилянської.

Щодо іншої, власне художньої частини доробку О.Кобилянської останнього періоду, то вона також підтверджує еволюційні процеси у творчості письменниці. Аналіз найбільшого твору останнього періоду - роману "Апостол черні" засвідчив, що О.Кобилянська, безумовно, зазнала творчої еволюції на рівні жанрово-тематичному, на рівні образотворення, зрештою, на ідейному рівні.

Отож, маємо усі підстави стверджувати, що як позабелетристична творчість, так і белетристика малої та великої епічних форм є значним здобутком творчості О.Кобилянської останнього періоду, неперебутним вкладом в українську літературу першої третини ХХ століття.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Мельничук Я. Ольга Кобилянська в житті і творчості Михайла Івасюка // Творча індивідуальність і мовостиль Михайла Івасюка: Збірник статей до 80-річчя від дня народження письменника.- Чернівці: Молодий буковинець, 1997.- С. 22-26.

2. Роман Ярослава. Ольга Кобилянська і Микола Євшан // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. пр.- Вип. 58-59. Слов'янська філологія.- Чернівці: Рута, 1999.- С. 143-147.

3. Роман Я.Б. "Ходжу щотижня на виклади Стоцького...": Ольга Коби-лянська у взаєминах зі Степаном Смаль-Стоцьким // Педагогічні ідеї С.Смаль-Стоцького в контексті розвитку національної освіти й виховання: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції.- Чернівці, 1999.- С. 168-172.

4. Роман Ярослава. Про два забуті антивоєнні твори Ольги Кобилянської // Традиція і новаторство у світовій літературі: Збірник /За ред. А.Є.Нямцу.- Чернівці: Рута, 1999.- С. 38-42.

5. Роман Я. Роман Ольги Кобилянської "Апостол черні" з погляду авторки та її сучасників // Біблія і культура: Збірник наукових статей.- Чернівці: Рута, 2000.- Вип. 2.- С. 47-50.

6. Роман-Мельничук Ярослава. З призабутої спадщини буковинської чарівниці: Чи знаємо ми Ольгу Кобилянську? [Передмова і публікація п'яти забутих оповідань О.Кобилянської] // Буковинський журнал.- 2000.- Ч. 1-2.- С. 180-213.

7. Роман-Мельничук Ярослава. Жанрова своєрідність малої прози Ольги Кобилянської останнього періоду творчості //Традиція і новаторство у світовій літературі: Збірник /За ред. А.Є.Нямцу.- Чернівці: Рута, 2000.- С. 15-20.

8. Роман-Мельничук Ярослава. Ольга Кобилянська у взаєминах зі С.Смаль-Стоцьким і В.Сімовичем //Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. пр.- Вип. 93. Слов'янська філологія.- Чернівці: Рута, 2000.- С. 3-16.

9. Роман Ярослава. "Його голова була повна світла..." [Передмова і публікація есе О.Кобилянської "Думки-спомини про Миколу Євшана"] // Слово і час.- 2001.- № 4.- С. 87-89.

10. Роман-Мельничук Ярослава. Ольга Кобилянська у зв'язках з "людьми чину" - українськими діячами першої третини ХХ ст. // Юрій Липа: голос доби і приклад чину: Зб. наук. пр.- Львів, 2001.- С. 70-77.

11. Мельничук-Роман Я. Конкретно-реалістичне й узагальнено-міфоло-гічне у призабутій новелі О.Кобилянської "Лісова мати" // Біблія і культура: Збірник наукових статей.- Чернівці: Рута, 2001.- Вип. 3.- С. 182-186.

12. Мельничук Ярослава. Як червоні борзописці творили за Ольгу Кобилянську // Буковинський журнал.- 2001.- № 1-2.- С. 162-178.

13. Мельничук Я. Ольга Кобилянська-мемуаристка // Вісник Луган-ського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка.- 2001.- № 8 (40), серпень.- С. 77-86.

14. Мельничук Я.Б. Лев Толстой в інтерпретації Ольги Кобилянської // Литературоведческий сборник.- Донецк, 2001.- Вып. 5-6.- С. 242-251.

15. Мельничук Ярослава. "Здалека подаю і щиро стискаю твою працьовиту руку" (Василь Стефаник у мемуарному портреті Ольги Кобилянської) // "Покутська трійця" й літературний процес в Україні кінця ХІХ - поч. ХХ ст.: Матеріали наукової конференції 14-15 травня 2001 р.- Дрогобич: Вимір, 2001.- С. 187-195.

16. Роман-Мельничук Ярослава. Неавтентичність публіцистичних виступів 1940-1941 років, приписуваних Ользі Кобилянській // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць.- Вип. 108. Слов'янська філологія.- Чернівці: Рута, 2001.- С. 40-51.

Анотація

Мельничук Я.Б. Ольга Кобилянська в останній період творчості (від 1914 р.): ідейно-художня еволюція. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.01 - українська література. - Львівський національний університет імені Івана Франка. - Львів, 2002.

Дисертацію присвячено розглядові останнього періоду життя і творчості класика української літератури Ольги Кобилянської. Зроблено спробу довести, що цей етап не був періодом творчого спаду, що після Першої світової війни ще протягом двох десятиліть письменниця активно творила, виявивши себе в амплуа публіциста, мемуариста, “самобіографа”, літературного критика, творця епістолярного жанру.

У роботі простежується ідейно-художня еволюція як світогляду, так і белетристичного доробку письменниці. Окреслено ідейно-тематичну і жанрово-стильову своєрідність новелістики О. Кобилянської, відзначено домінування у ній антропоцентричної проблематики. Роман “Апостол черні” досліджується як відображення єдності художньо-публіцистичного і художньо-белетристичного начал. За жанром твір кваліфікується як інтелектуальний, як роман ідей та роман виховання.

Проаналізовано ґенезу і вияв літературної містифікації, зроблено висновок, що статті 1940-1941 рр. не належать перу письменниці. У науковій обіг вводиться ряд призабутих творів О.Кобилянської, невідомі рукописні джерела та відгуки сучасників на прозу белетристки останнього періоду.

Ключові слова: ідейно-художня еволюція, автентична публіцистика, мемуарний портрет, автобіографії, епістолярій, літературна містифікація, мала проза, інтелектуальний роман, роман виховання.

Summary

Mel'nychuk Ya.B. Ol'ga Kobylyans'ka in the last period of her creative activities (since 1914): ideological and artistic evolution. - Manuscript.

Thesis for an awarding candidate degree in philology by speciality 10.01.01 - Ukrainian literature. - The Ivan Franko National University of Lviv. - Lviv, 2002.

The thesis is dedicated to studies of the last period of life and creative activities of Ol'ga Kobylyans'ka belonging to the classics of the Ukrainian literature. The presented investigation can be looked upon as an attempt to prove that the writer in question has been creating actively during thirty years after the First World War. She realized herself, as a publicist, a memoirist, as well as a self-biographer, a literary critic and a creator of the epistolary genre.

The analysis of six memoirs portraits, three autobiographies (1903, 1921-22, 1927) as well as the literary-critical article "Ьber Tolstoi"("About Tolstoy") proved the creative evolution of the authoress especially in comparison with the early period of her creative activities.

Special attention is paid to the analysis of 40 Sovietfeel publications, which appeared on the press pages (both central and local ones) under the name of Ol'ga Kobylyans'ka. Having used in a special chapter of the thesis special methods of investigation called attribution of texts-mystifications it has been proved that those articles do not belong to O.Kobylyans'ka.

Much attention has been paid to the investigation of the short stories of the indicated period (since 1914). First and foremost post-war cycle of small prose has been analyzed as well as its origin, literary context and artistic evolution ("Judas", "A Letter of the Imprisoned Soldier to his Wife", "Sorrow", "Moscow Gun", "Miracle", "Sincere Love", "Vasylka", "Forest Mother"). Literary creation by O.Kobylyans'ka in which moral and ethic problems dominate are also indicated in the thesis "Vovchyha", "Oh, All-Holy Mother of God, Have Mercy On Us", "Putifara", "But the Lord Keeps Silence", etc. Special attention is also concentrated upon the forgotten, little known (even to the specialists) ethnographic, domestic and literary folklore short stories ("A Joke", "Revenge", "Don't laugh!", "Gipsy Legend", "Fortune-Tellers").

A special chapter is dedicated to the novel "The Apostle of Mob" as a top work of the last period of life and creative activities of O.Kobylyans'ka. In the thesis it has been pointed out that the novel in question presents the genre of the intellectual novel. The elements of the ideas novel, educational novel and intellectual novel are combined in this literary work. "The Apostle of Mob" is investigated in the context of the authentic publicism and fiction of O.Kobylyans'ka as the reflection of the blending of literary-publicistic and artistic fiction.

The authoress of the presented thesis has come to the conclusion that the period since 1914 doesn't belong to the decay of O.Kobylyans'ka. On the contrary the woman-writer has come through the ideological and artistic evolution.

Key words: ideological and artistic evolution, authentic publicism, memoir portrait, autobiographies, an epistolary, literary mystification, small prose, an intellectual novel, an educational novel.

Аннотация

Мельничук Я.Б. Ольга Кобылянская в последний период творчества (с 1914 г.): идейно-художественная эволюция. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.01- украинская литература. - Львовский национальный университет им. Ивана Франко. - Львов, 2002.

Диссертация посвящена изучению последнего периода жизни и творчества классика украинской литературы Ольги Кобылянской. Сделана попытка доказать, что этот этап не был периодом творческого спада, что после Первой мировой войны еще в течение двух десятилетий писательница активно работала и проявила себя в амплуа публициста, мемуариста, “самобиографа”, литературного критика, творца эпистолярного жанра.

В работе прослеживается идейно-художественная эволюция как мировоззрения писательницы, так и ее беллетристики и публицистики. Отмечено идейно-тематическое и жанрово-стилистическое своеобразие новеллистики О.Кобылянской последнего периода, доминирование в ней антропоцентрической проблематики. Роман "Апостол черни" исследуется как отражение единства художественно-публицистического и художественно-беллетристического начал, в жанровом отношении квалифицируемый как интеллектуальный, как роман идей и роман воспитания.

Проанализирована литературная мистификация и сделан вывод, что статьи 1940-1941 гг. перу О.Кобылянской не принадлежат. В научное обращение также вводится ряд малоизвестных произведений писательницы, рукописные источники и отзывы современников на прозу беллетристки последнего периода.

Ключевые слова: идейно-художественная эволюция, аутентическая публицистика, мемуарный портрет, автобиографии, эпистолярий, литературная мистификация, малая проза, интеллектуальный роман, роман воспитания.

Размещено на Allbest.ru

...