Художнє втілення феміністичної ідеї в найновішій Британській і Українській прозі (А. Картер, О. Забужко)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА

ДИСЕРТАЦІЯ

ХУДОЖНЄ ВТІЛЕННЯ ФЕМІНІСТИЧНОЇ ІДЕЇ В НАЙНОВІШІЙ БРИТАНСЬКІЙ І УКРАЇНСЬКІЙ ПРОЗІ (А. КАРТЕР, О. ЗАБУЖКО)

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі теорії літератури і порівняльного літературознавства Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат філософських наук, доцент ВЕРЕТЮК ОКСАНА МИХАЙЛІВНА, Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, кафедра теорії літератури і порівняльного літературознавства, доцент.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор МОКЛИЦЯ МАРІЯ ВАСИЛІВНА, Волинський державний університет імені Лесі Українки, кафедра теорії літератури і порівняльного літературознавства, завідувач; кандидат філологічних наук ПАСКЕВИЧ НАТАЛІЯ МИРОСЛАВІВНА, Галицький коледж, М.Тернопіль, кафедра гуманітарних дисциплін, завідувач.

Провідна установа: Національний університет “Києво-Могилянська Академія”, кафедра філології, Міністерство освіти і науки України, М.Київ.

Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (46027, м.Тернопіль, вул. М.Кривоноса, 2).

Автореферат розісланий “26 ” жовтня 2002 p.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Папуша І.В.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. На початку третього тисячоліття людство переживає низку кардинальних змін, однією з яких є перехід до нового типу культури, що ґрунтується, крім усього іншого, і на принципах статевої рівності. Проявом такого типу культури є фемінізм, феміністична критика як особливий критичний дискурс. Феміністична теорія взагалі, як і феміністична літературна критика з окрема, не лише утвердились як помітний напрямок сучасної гуманістики в Європі та Америці, а й дали поштовх до розвитку феміністичних та ґендерних студій в пострадянському просторі. Дев'яності роки двадцятого століття - це період активного розвитку гендерних та феміністичних інтерпретацій і художньо-літературного матеріалу. Праці Сімони де Бовуар, Кейт Мілет, Елейн Шоуволтер, Монік Віттіг, Юлії Крістевої, Люс Ірігарей та ін. стали теоретичною базою і для праць українських учених Соломії Павличко, Тамари Гундорової, Ніли Зборовської, Наталії Чухим, Віри Агеєвої та ін. у цій сфері. Популярність гендерної проблематики, активізація феміністичних досліджень, неоднозначність оцінок процесів, які відбуваються у міжстатевих стосунках, гострі полеміки і дискусії про творчість сучасних феміністок мотивують актуальність обраної теми, напрямок її розробки.

У реферованому дослідженні вперше в українському літературознавстві крізь призму фемінізму аналізуються не перекладені ще українською мовою (чи відомі лише в російських версіях) художні твори британської письменниці Анжели Картер у зіставленні з творами Оксани Забужко. Підставою для такого опрацювання теми є спільна феміністична проблематика творів названих письменниць, які зображують жінку, розкривають її психологію, сферу цінностей, зокрема і сексуальні орієнтації. До художньо-мистецького втілення своїх задумів обидві письменниці йдуть різними, історично сформованими шляхами, що й зумовило потребу саме компаративістичного дослідження на ідейно-тематичному та поетикальному рівнях. Актуальність такої праці зумовлюється також необхідністю виявлення генетичних чинників й типологічних відповідностей в художній реалізації феміністичних ідей.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалася на кафедрі теорії літератури і порівняльного літературознавства Тернопільського державного педуніверситету імені Володимира Гнатюка як частина комплексної теми “Проблеми рецептивної естетики, поетики і наратології в українського-зарубіжних літературних зв'язках”, її план-проспект узгоджений з бюро науково-координаційної ради “Класична спадщина та сучасна художня література” при Інституті літератури ім.Т.Шевченка НАН України.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертації - визначити тенденції розвитку українського та англійського жіночого письменства, показати відмінності реалізації феміністичної ідеї у творчості двох його представниць - Анжели Картер та Оксани Забужко. Для реалізації мети дослідження ставились такі завдання:

1. Порівняти розвиток жіночого руху в Україні з розвитком феміністичних рухів у країнах Європи та США в соціо-культурному контексті українського та британського фемінізму;

2. Виокремити філософські основи та специфічні засади феміністичної літературної критики на основі праць Е.Шоуволтер, Е.Сіксу, Ю.Крістевої, Л.Ірігарей, М.Віттіг, К.Мілет та ін.;

3. Окреслюючи генезу українського та британського жіночого письменства, визначити в ньому місце А.Картер й О.Забужко;

4. Здійснити типологічний аналіз обраних для дослідження творів А.Картер й О.Забужко, показавши, як феміністична ідея з'являється в різних образах світу, втілюючись різними художніми засобами.

Об'єктом дослідження є романи британської письменниці А.Картер “Пристрасть нової Ів”, “Пекельні машини бажань доктора Гоффмана”, збірка казок “Кривава кімната” та прозові твори української письменниці О.Забужко, передусім роман “Польові дослідження з українського сексу”, її публіцистика.

Предмет осмислення - типологічні відповідності у прозі А.Картер та О.Забужко.

Методологічні основи дослідження складають ідеї українських вчених М.Богачевської-Хом'як, Г.Грабовича, І.Грабовської, І.Долженкової, М.Євшана, Д.Затонського, М.Рудницької; праці з теорії міфу Н.Фрая, діалогізму М.М.Бахтіна, психоаналізу З.Фройда, філософії постмодернізму Ж.Ж.Бодріяра, І.Гассана, Ж.-Ф.-Ліотара, феміністичних концепцій С.де Бовуар, Л.Ірігарей, Ю.Крістевої, Е.Сіксу, Н.Чодороу та ін. Теоретичною базою дослідження є збірники статей британських авторів, що стосуються творчості А.Картер: Angela Carter. Contemporary Critical Essays (ed. by Easton A., 2000), Feminism in Multi-Cultural Literature (ed. by A.Sobejano-Moran, 1996), Flesh and the Mirror. Essays on the Art of Angela Carter (ed. by Sage L., 1994), New Wine in Old Bottles. Angela Carter's Fiction (Kamionowski J., 2000), а також статті вітчизняних літературознавців Ю.Винничука, Г.Грабовича, Н.Зборовської, І.Долженкової, І.Лобовик, С.Жеребкіна, Н.Г.Родіонової про творчість О.Забужко. Враховано досвід класиків літературознавчої компаративістики, узагальнений в наукових збірниках “Comparative Literature. Method and Perspective” (1961), “Antologia zagranicznej kompratystyki” (1997), українських вчених (Д.Затонський, Д.Наливайко, А.Нямцу, О.Веретюк); Росії (В.Жирмунський, М.Алексєєв, І.Неупокоєва); Словаччини (Д.Дюришин), Польщі (Е.Касперський, Р.Лужний, Г.Маркєвіч, Г.Янашек-Іванічкова).

На різних етапах дослідження використовувались такі методи: генетико-історичний, порівняльно-типологічний, психоаналітич-ний, структурально-лінгвістичний.

Новизна дослідження полягає як у постановці конкретних нових завдань, так і отриманих результатів. Уперше в українському літературознавстві зроблено спробу зіставлення прози української письменниці Оксани Забужко та прози британської письменниці Анжели Картер на проблемно-тематичному та поетикальному рівнях. У дисертації показано, що між творами української та британської письменниць є аналогії та відповідності, які стосуються перш за все феміністичного “навантаження” творів; а також - відмінності, зумовлені впливом феміністичних та жіночих рухів обох країн, розходженням феміністичних ідеологій, які впливали на світогляди письменниць.

Практичне значення здійсненого дослідження полягає в тому, що його спостереження, узагальнення й висновки можуть використовуватись у курсах зарубіжної літератури, теорії літератури, історії літературної критики, основ компаративістики, а також при вивченні психології статі, історії жіночих та феміністичних рухів.

Апробація роботи. Основні положення дисертації викладені на міжнародній науково-практичній конференції “Вона та він у змісті гуманітарної освіти: погляд у третє тисячоліття” (Тернопіль, травень 2000 р.), літній школі “Гендер у перехідному суспільстві: соціологічні, політичні та культурологічні перспективи” (Київ, липень 2000 р.), Міжнародній школі гуманітарних наук Східної і Центральної Європи (Варшава, липень 2001 р.), на щорічних конференціях професорсько-викладацького складу Тернопільського державного педуніверситету імені Володимира Гнатюка (2000 - 2002 рр.). За матеріалами дисертації опубліковано три статті. Фрагмент розділу дисертаційного дослідження увійшов до збірника статей “Гендер і культура” за редакцією В.Агеєвої та С.Оксамитної (Київ, 2001р.). Дисертантка взяла участь у Всеукраїнському конкурсі наукових студентських і аспірантських робіт “Гендерна політика в Україні” (Одеса, 2002 р.) й була нагороджена почесною грамотою, неодноразово виступала перед учителями м.Тернополя, а також інформувала по радіомовленню громадськість міста з питань гендерної проблематики.

Дисертація обговорена та рекомендована до захисту на спільному засіданні кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства і кафедри історії української літератури Тернопільського державного педуніверситету імені Володимира Гнатюка (червень 2002 р.)

Структура і зміст роботи. Дисертація складається зі Вступу, чотирьох розділів (1. Фемінізм: історико-теоретичний концепт; 2. Анжела Картер і Оксана Забужко в контексті жіночого письменства Великобританії та України; 3. Втілення феміністичних ідей та ідеалів, художнє експериментаторство А.Картер; 4. Модель українського жіночого письменства у творчості Оксани Забужко), висновків і списку використаних джерел (189 позицій). Повний обсяг дисертації складає 189 сторінок, з них - 175 сторінок основного тексту.

Основний зміст дисертації

У Вступі обґрунтовано актуальність і наукову новизну дослідження, сформульовано мету та завдання, об'єкт, предмет, теоретико-методологічну основу, окреслено теоретичну й практичну вартість одержаних результатів, форми їх апробації, а також структуру та обсяг роботи.

У першому розділі “Фемінізм: історико-теоретичний концепт” розглядаються феміністичний рух країн Західної Європи та США, жіночий рух в Україні, дається характеристика філософських засад феміністичної думки, аналізуються праці з феміністичної літературної критики. У підрозділі “Феміністичний рух країн Західної Європи та США, основні напрямки феміністичної теорії” дисертантка робить екскурс в історію розвитку феміністичного руху на американському континенті, у Великобританії, Німеччині, Франції, а також характеризує праці, в яких відбилися економічні, політичні, соціальні інтереси жінок. Виділяються основні напрямки фемінізму: ліберальний, марксистський, соціалістичний, радикальний, психоаналітичний, постмодерністський. Враховуючи їх особливості, називаються причини дискримінації жінок у суспільстві, накреслюються перспективи їх подолання, підкреслюється, що спільною рисою цих напрямків є питання ґендерної нерівності, визнання того, що жіноче пригноблення - первинне з огляду нерівності в суспільстві. У дисертації констатується, що великий вплив на гендерні студії мали такі філософи, як М.Фуко, Ж.Лакан, Ж.Дерріда, Ж.-П.Сартр. Концепція мікрофізики влади М.Фуко дає змогу пояснити, яким чином суспільство здійснює контроль над індивідами, зокрема, над жінками. Трактуючи політичну владу як здатність впливати на індивідів, Фуко вважає найефективнішими дії на мікрорівнях людського буття, що залишаються непоміченими і не фіксуються на макрорівнях. Інтерпретуючи походження чоловічого й жіночого в культурі, Ж.Лакан виходить з біологічного детермінізму Фройда і пов'язує його із символічним рівнем функціонування мови. А оскільки єдиною мовою ідентифікації є мова “символічного порядку”, тобто несвідома лінгвістична структура, чоловіча у своїй основі, то жіночу суб'єктивність взагалі неможливо артикулювати. Виходить, що жінка підпорядковує себе символічному порядку, не виражає ні власної мови, ні власних бажань і проблем, оскільки перебуває в ситуації “фемінної неартикульованості”. З теорії Лакана теоретики фемінізму зробили висновок, що джерело сексизму криється не лише в соціальному чи культурному аспекті, а й у структурах мови та мислення. Ж.Дерріда, прагнучи звільнитися від впливу символічного порядку, знаходить альтернативу у відмінності фемінного: “…фемінність - це метод роботи з реальністю, який підриває будь-які застиглі кліше й стереотипи культури” (Ж.Дерріда). Критика Дерріди спрямована на такі аспекти символічного порядку: 1) логоцентризм - пріоритет усного слова, яке піддається інтерпретації менше, ніж письмо; 2) фалоцентризм - пріоритет фалоса (про який писав і який брав під свій захист Лакан); 3) дуалізм - пояснення за допомогою бінарних опозицій. Філософське осмислення феміністичної проблематики, здійснене в численних працях С. де Бовуар, К.Мілет, А.Дворкін, С.Браунміллер та ін., стимулювало розвій феміністичної критики, жіночого письменства як на Заході, так і в Україні (підрозділ 1.2.). Підрозділ 1.3. “Феміністична літературна критика як складова частина теорії фемінізму” знайомить із суттю і засадами феміністичної літературної критики, з фазами розвитку жіночої літературної традиції, різновидами феміністичного літературного критицизму. Тут розглядаються праці представниць “чорної” феміністичної літератури й критики (К.Ліндсей, Ф.Біел, Т.Моррісон, Б.Емечета, М.Анджелоу, Е.Уокер та ін.), лесбійської феміністичної теорії (Ш.Банч, Л.Фадерман, Ті-Грейс Аткінсон, Б.Сміт), зокрема, зосереджується увага на таких студіях, як праці Е.Сіксу “Сміх медузи”, Л.Ірігарей “Стать, яка не єдина”, “Коли наші губи говорять разом”, М.Віттіг “Партизанки”, що узагальнюють та розвивають погляди теоретиків на проблеми жіночого письма, на феномен жінки-авторки й жінки-читачки. Проаналізувавши ці матеріали, дисертантка робить висновок, що феміністична літературна критика, як специфічний різновид критицизму, фокусує увагу на інтерпретації творів з точки зору феміністичної перспективи, відображає стосунок жінок до творчості, здійснює переоцінку творчої спадщини письменниць минулого, розвиток нових форм художньої літератури, розгортає новий тип критичного дискурсу.

У підрозділі 1.4. “Жіночий рух в Україні: начерк історії, своєрідність” розмежовуються поняття “феміністичний” і “жіночий” рух. Дисертантка простежує розвиток жіночого руху в Україні з середини ХІХ ст. й характеризує діяльність активісток українського жіночого руху - О.Пчілки, Н.Кобринської, М.Рудницької, С.Русової, О.Теліги та багатьох інших, приходить до висновку, що особливості національної ментальності, культури, історичного розвитку, політичних систем, до яких входила розчленована українська земля, свідчать про відмінності в формуванні й розвиткові українського жіночого руху та української ідеології фемінізму порівняно із західними моделями.

У другому розділі “Анжела Картер і Оксана Забужко у контексті жіночого письменства Великобританії та України” розкрито літературний контекст творчості британської та української письменниць, вказано на спільні й відмінні риси жіночого письменства в Україні та Великобританії. Українське жіноче письменство відрізняється від англійського тематикою творів, проблемами, які піднімали авторки. Ще Леся Українка рішуче протестувала проти зведення жінки до об'єкта задоволення, а в літературі - до об'єкта еротичного опису. Вона подала читачеві античну та християнську міфологію крізь “призму жіночого бачення”, в драматургію та й в усю творчість письменниця ввела жіночий голос, її жінка почала сміливо висловлюватися й перестала бути “мовчущим божеством”. Наголошується, що жіночі характери, зображені в українській літературі ХІХ століття у зіставленні з реальними типами, зацікавили свого часу П.Грабовського, про що свідчить його стаття “Дещо в справі жіночих типів” (1893).

За слушним спостереженням теоретика і провідного діяча українського жіночого руху Мілени Рудницької, український фемінізм мав загальнонаціональну соборну концепцію, що відповідно відображалось і в творах українських письменниць як минулого, так і сучасного. Їх цікавить передусім доля українського народу, перспективи майбутнього нації. Потужний струмінь українського письменства, твореного жінками про жінок, звертав на себе увагу істориків української літератури. І, наприклад, Богдан Лепкий вже 1941 року навіть у короткому нарисі української літератури “Наше письменство” виділив окремий розділ “Жінки-письменниці” на тій підставі, що “жіночі пера виявляють дещо окремого, свого, питоменного”.

Для письменниць Західної Європи та США вихідним положенням є існування патріархальної культури й маргіналізація жінок у ній. А звідси робиться акцент на самоцінності особистості жінки, її праві на розвиток, творчість, свободу, самовияв особистості. Це не могло не позначитися на творчості Анжели Картер. Очевидним є те, що британське жіноче письменство, перебуваючи в гущі західного феміністичного руху, західних феміністичних теорій, під безпосереднім їхнім впливом від початку їх зародження, на етапі творчості А.Картер (60-80-ті рр.) вже виразно сформувало певні феміністичні традиції. Загальмований прихід західної феміністичної ідеї на терени України дозволяє нам говорити про українську феміністичну прозу в процесі її становлення, свідченням чого є найновіші твори О.Забужко.

Третій розділ “Втілення феміністичних ідей та ідеалів, художнє експериментаторство А.Картер” присвячений аналізу творів сучасної британської письменниці Анжели Картер, її шляху до фемінізму, її місця в постмодернізмі. У підрозділі 3.2. “Роман А.Картер “Пристрасть нової Ів” та його феміністичне навантаження” аналізуються проблематика та образна система роману “Пристрасть нової Ів” з точки зору феміністичної перспективи. Зважаючи на погляди С.де Бовуар, Е.Сіксу, Л.Ірігарей, Н.Чодоров, Ю.Крістевої на питання місця матері, відносин мати/дитина в патріархальному світі, і розглядаючи в цьому аспекті роман А.Картер, дисертантка приходить до висновку, що важливою рисою творів письменниці є відсутність образу матері або негативне його зображення, а іноді він суперечить традиційній презентації материнських якостей. Образ Зеро з роману (пункт 3.2.2.) уособлює естетичну версію маскулінності й пропонує свою перспективу ґендерної ідентичності, тим самим кидаючи виклик традиційному дискурсу. Зображення А.Картер сексуальної та економічної експлуатації жінок в гаремі Зеро, насильства є гротескною метафорою, яка лише підсилює негативну критику патріархального суспільства. У пункті 3.2.3. пропонується аналіз метаморфних образів Івліна/Ів, Трістесси й Матері з роману “Пристрасть нової Ів”, які прочитуються як гротескні. Використовуючи гротеск як літературний засіб, А.Картер проводить гротескну концепцію тіла у її позитивному та негативному аспектах (за М.М.Бахтіним), і за допомогою такої репрезентації тілесного образу показує “розмивання” та руйнування традиційних ґендерних меж.

Роман А.Картер “Пекельні машини бажань доктора Гоффмана” (підрозділ 3.3.) розглядається як зразок постмодерністської інтертекстуальності. Цей твір є інтертекстуальним за своєю стилізаційною суттю: експлуатує літературний жанр роману (готичний і пригодницько-фантастичний його різновиди), алюзує й пародіює відомі літературні образи, міфологічні персонажі; стилізує зміст, мотиви ряду творів світової літератури. Всі “повторювання” попередніх творів, “інтеракція” нових та старих елементів тексту підпорядковані феміністичній ідеї.

У підрозділі 3.4. “Збірка “Кривава кімната”: художнє руйнування жіночих стереотипів” характеризується своєрідність бачення жінки в цієї письменниці. Борючись із традиційними міфами про жіноче, вона конструює іншу модель жіночої природи, яка, може, чітко й не відповідає канонам і завданням феміністичного дискурсу, але й не підкоряється традиційному (патріархальному) та руйнує його. Експериментуючи з конструкцією “хижак/жертва”, письменниця декларує свої феміністичні погляди з відтінком іронії і засобами казкової умовності, не завжди підтверджує ідеї традиційних міфів про покірну природу жінок і хижацьку вдачу чоловіків.

Пункт 3.4.1. “Функції граматичного часу як відображення семантичних опозицій у нарації та рецепції” характеризує функції часових форм англійського дієслова у текстах А.Картер. Спираючись на погляди сучасного німецького лінгвіста Г.Вейнріха, припускаємо, що письменниця, очевидно, використовує зміну часової форми як гру між світом реальним та світом казок, використовуючи граматичні засоби, допомагає реципієнту розпізнавати олюднення, ушляхетнення первісно негативних персонажів. З тією ж метою вона часто безпосередньо звертається до читача (“ти”), зберігаючи щойно прибрану в описі форму теперішнього часу. Відкрита гра письменниці з попереднім сюжетом казки, її провідними мотивами, героями й образами спонукає не тільки маніпулювати категорією часу, а й способу дієслова. Рецептивно скероване використання А.Картер дієслівних форм підсилює комунікативні спроможеності нарації, які полягають у формуванні наратором переважно монологічної розповіді, що обмежує у просторі й часі події та презентує персонажі, що беруть участь у них.

У підрозділі 3.5. “Місце фемінізму Анжели Картер в постмодернізмі” дисертантка приходить до висновку, що А.Картер переписує, переробляє, дає нову інтерпретацію відомих казок, міфів, літературних творів, але при цьому письменниця позбавляє символічні та міфічні начала їх привілейованих позицій за допомогою постмодерністичних засобів, граючись в мовні ігри з різними дискурсами, протиставляючи їх один одному, змішуючи, змінюючи або позбавляючи їх свого первісного значення. Разом з феміністичними цілями (письменниця перш за все підриває усталені, звичні погляди на ролі чоловіків та жінок у суспільстві) авторка досліджує символічний порядок, експериментує грою з міфами та літературними жанрами.

Розділ 4 “Модель українського жіночого письменства: Оксана Забужко” присвячений розгляду есеїстичної, поетичної та прозової творчості письменниці; основна увага зосереджується на романі О.Забужко “Польові дослідження з українського сексу” - творі, в якому вперше за останні десятиліття ХХ ст. піднімається тема жіночої суб'єктивності, жіночого тіла й сексуальності. У фабульній основі твору - історія нещасливого кохання поетеси Оксани та художника Миколи, яка розгортається на фоні українського національного виродження, як морального, так і фізичного, а особисте життя героїні стає невід'ємною часткою українського загальнонаціонального життя. У підрозділі 4.2. “Друга стать” і Ars poetica (роман “Польові дослідження з українського сексу” у зіставленні з творчістю А.Картер)” дисертантка інтерпретує роман крізь призму фройдівського розуміння тілесності (лекція З.Фройда “Жіночість”), використовуючи такі концепти, як едіпів комплекс, який спізнає героїня, а також мотив своєрідної боротьби з матір'ю, бажання народити неодмінно хлопчика і т.д. Всі ці концепти переплітаються в творі з національним дискурсом, з мотивом національної безвиході: “два головних дискурси - жіночий та національний - тісно переплетені у “Польових дослідженнях…”. Як дві клітки, дві в'язниці - жіночо-національної залежності та безвиході” Зборовська Н. Про “безталання бути жінкою”: з приводу “Польових досліджень…” Оксани Забужко //Феміністичні роздуми на карнавалі мертвих поцілунків. - Львів: Центр гуманітарних досліджень ЛНУ ім.І.Франка, 1999. - С. 111. . У наступному підрозділі 4.3. “Демонічна модальність “Польових досліджень з українського сексу” розглядаються питання інфернального, демонічного, теми відьомства. Підкреслюється, що відьмацька природа художника Миколи, яка проявляється в його картинах, стосунках з жінкою-поетесою, згодом переноситься і на саму героїню. Її відкритість до зла стає реакцією на принижену жіночість, способом відплати за фізичний та душевний біль. Демонізація є одним із мистецьких прийомів письменниці, через який вона йде до своєрідного катарсису, очищення. У підрозділі 4.4. “Роман “Польові дослідження з українського сексу” як приклад жіночого письма та жіночої автобіографії” твір розглядається крізь призму поглядів Е.Сіксу, Л.Ірігарей, Ш.Фельман, Н.Фрая, Е.Шоуволтер. Зазначається, що для О.Забужко характерний “новий бентежний вид письма”, який проявляється у використанні нетрадиційного синтаксу, рідковживаних слів, вуличного сленгу, вульгаризмів, частого використання дужок і т.д. Створюючи авторські неологізми, ігноруючи правила синтаксису, письменниця керується “тілесною комунікацією” зі світом, текст будується фрагментарно, без будь-якої орієнтації на хронологічну чи логічну відповідність, в ньому виражаються почуття, а не закони граматики. Підтверджуючи думку Н.Фрая, Е.Шоуолтер, С.Гілберт, С.Губар про те, що основною формою жіночого літературного письма є автобіографічне письмо як письмо зізнання, робимо висновок, що роман О.Забужко будується як жіноче зізнання, але зізнання не провини, а, навпаки, визнання жіночої сексуальності, тілесності, права на самовизначення, що і дає підстави говорити про феміністичні мотиви твору. Власне в цьому розділі проводиться порівняльний аналіз прозових творів А.Картер і О.Забужко. Відзначається, що спільною рисою для цих творів є феміністична проблематика, зображення жінки у суспільстві, її маргіналізація в ньому, зосередження уваги на питаннях жіночої тілесності, сексуальності. Британська письменниця робить це за допомогою широкого застосування постмодерністської інтертекстуальності, що супроводжується гротеском, імітацією, ускладненою символікою, відходу у нереальний світ сюрреалістичних перетворень жінок на міфолого-фантастичних героїв. В української письменниці двобій жіночого та чоловічого первнів розгортається на фоні національного виродження, душевних переживань героїні за свою долю як частинку загальноукраїнського життя. Користуючись різними художніми шляхами реалізації образу жінки, відзначаємо різні стилістичні та стилізаційні засоби, що їх використовували авторки, у А.Картер відмічаємо рецептивно скероване використання дієслівних форм, що підсилює комунікативні спроможеності нарації.

Висновки

В результаті порівняльного аналізу феміністичного руху країн Західної Європи та США, з одного боку, і жіночого руху в Україні, - з другого, доходимо висновку, що між ними існує більше відмінностей, ніж спільних рис. Український рух означаємо жіночим, а не феміністичним оскільки він був за своєю суттю практичним і підпорядковувався боротьбі жіноцтва за право всього народу на самовизначення. Характерною рисою українського жіночого руху в порівнянні з феміністичними рухами інших країн є його загальнонаціональна соборна концепція, яка включала в себе не тільки осі боротьби жінок за свої права, а й утверджувала обов'язки перед державою, нацією, народом. Теоретичні праці, написані українськими ідеологами жіночого руху та фемінізму (Н.Кобринська, М.Рудницька, О.Кобилянська, Х.Алчевська, О.Теліга, С.Русова), також пройняті духом національної соборності, обстоювали особливе призначення української жінки. Натомість представниці західноєвропейського фемінізму акцентували на самоцінності особистості жінки, її праві на розвиток, свободу, творчий самовияв. Визнання того, що жіноче пригнічення є первинним з огляду нерівності в суспільстві, було спільним знаменником феміністок усіх напрямків - ліберального, радикального, соціалістичного, марксистського, психоаналітичного тощо. Тому український фемінізм з самого початку виключав “війну між статями”, яка була характерна для Заходу. Він не був представлений таким розмаїттям напрямків, як в інших країнах. Очевидно, в силу панування комуністичної ідеології, якою фемінізм трактувався політичним рухом виключно “буржуазних країн”, Україна не пережила піку феміністичного руху, що припадає на 60-і рр. ХХ ст. Відрізняються між собою характер і напрями діяльності представниць феміністичної літератури й критики України та Заходу. Сучасні ґендерні центри України, прийнявши теоретичні засновки своїх західних колег, займаються феміністичною літературною критикою, зосередженою головним чином на інтерпретаціях літературних текстів. Теоретики фемінізму західних країн, як і сорок років тому, продовжують акцентувати увагу на питаннях філософії фемінізму, теорії жіночого письма, на творчому мисленні та способах і механізмах самовираження письменниць

Британське жіноче письменство відрізняється від українського тематикою творів, проблемами, які піднімають письменниці, та їх вирішенням. У творчості українських письменниць акценти ставились і ставляться більше на національному характері жіночих справ. Для письменниць Великобританії вихідним положенням залишається існування патріархальної культури й марґіналізація жінок у ній, а звідси - і акцент на самоцінності особистості жінки, її праві на творчість, свободу. Йдучи різними шляхами, письменниці України та Великобританії приходять до спільної мети. Спільною рисою для них є феміністичне “навантаження” творів, відмінності ж зумовлені впливом історичних і культурних умов феміністичних ідеологій, жіночого руху на світогляд письменниць.

Аналізований роман А.Картер “Пристрасть нової Ів” як своєрідна переробка грецького міфу про Едіпа репрезентує в образах Зеро та Івліна мотив насильства, жорстокості та садизму як способу контролю жінок. У феміністичних поглядах А.Картер домінує думка про другорядну роль жінки, нав'язану їй чоловіками, жінки як об'єкта і жертви, а не партнера. У романі “Пекельні машини бажань доктора Гоффмана”, що є інтертекстуальним за своєю стилізаційною суттю, а також зображена ціла “галерея” жінок різних рас, класів і навіть сексуальних орієнтацій з покаліченими психіками і тілами, які є іграшками в руках чоловіків. Тому провідною темою твору є зображення жінок як соціальної групи, які зазнають економічної та сексуальної експлуатації. Авторка змальовує жінку як образ-архетип, як предстаницю нижчої касти в патріархальному суспільстві. Чоловік у її текстах проявляє себе через привласнення та експлуатацію жінки. В аналізованих творах А.Картер редукує, позбавляє значимості образ матері, і, якщо навіть він присутній, то суперечить традиційній презентації материнських якостей.

Експериментуючи з опозицією хижак/жертва (чоловік/жінка) в збірці казок “Кривава кімната”, британська письменниця конструює образ жінки, який, може, чітко і не відповідає положенням та завданням феміністичного дискурсу, але й не підкоряється патріархальному. Відкрита гра письменниці з відомими сюжетами казок, їх провідними мотивами, героями й образами - все це забезпечує яскраве художнє втілення феміністичних ідей. У таких творах виявляються ознаки постмодерністської поетики, зокрема, інтертекстуальність, яка супроводжується рядом формальних (стилізаційних і стилістичних) засобів: гротеском, грою, імітацією, пародіюванням, численними алюзіями. український письменство феміністичний

Зображення двобою жіночої душі та плоті, в якому перемагає душа, відрізняє О.Забужко від А.Картер, твори якої меншою мірою насичені духовністю, ніж твори української письменниці. Загалом, духовність, її відображення є визначальною рисою української літературної традиції, що і відрізняє її від британської. У А.Картер - свій складний та неординарний погляд на взаємини протилежних статей.

Відхід від дійсності у світ сюрреалістичних перетворень, у світ гротеску й фантастики відрізняє А.Картер від О.Забужко, в творах якої збережений мімезис як наслідування об'єктивної дійсності, а сюжети мають певний реалістичний грунт, що цілком протилежне методу А.Картер, для якої мімезис є наслідуванням лише літературної дійсності (пратекстів). Широке застосування постмодерністської інтертекстуальності, гра з традиційними міфами та казками й підривання стереотипів відрізняє британську письменницю від української. В центрі розгляду обидвох авторок - жінка. Якщо О.Забужко акцентує увагу на місці й ролі жінки (і в першу чергу української жінки, поневоленої жінки поневоленої країни) в суспільстві, сім'ї, сексі, то А.Картер зосереджує письменницький погляд на соціально-сексуальних ролях жінки ХХ ст., і перш за все відкидає її роль як об'єкта купівлі-продажу, об'єкта еротичного опису, здійснюваного чоловіками, та об'єкта сексуальної насолоди для чоловіків. Жінка в творчості британської письменниці на шляху до осягнення жіночої істини зазнає більших метаморфоз, значно різноманітніших міфолого-фантастичних ідентифікацій (хитрого хижого звіра, демона, бездуховного воїна і т.п.), абстрагується від національного. Відмінні художні способи реалізації образу жінки проявилися в мові, стилістиці, стилізації. Попри всі відмінності у репрезентації жіночих та чоловічих ролей української та британської письменниць є спільна риса, яка їх єднає, - феміністична насиченість їхніх творів, зображення жіночої тілесності, сексуальності, еротизму. Йдучи різними художніми шляхами, утверджуючи подібні феміністичні ідеї, письменниці не роблять своїх творів тенденційними, не зводять їх тільки до концептів фемінізму: попри одвічні й найактуальніші жіночі проблеми - спільні та специфічні для кожної з них, - дають про себе знати соціокультурні контексти двох країн, національна й загальнолюдська суспільна свідомість ХХ століття.

Основні положення дисертації відбиті в таких публікаціях

1. Стешин І.О. З ґенези українського жіночого письменства //Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Літературознавство. Тернопіль: ТДПУ, 2000. - Вип.VIII. - С. 216-223.

2. Стешин І.О. Спроби “удосконалення статі” або гротеск в романі Анжели Картер “Пристрасть нової Ів” //Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Літературознавство. Тернопіль: ТДПУ, 2001. - Вип.ІХ. - С. 248-253.

3. Стешин І.О. Роман Анжели Картер “Пекельні машини бажань доктора Гоффмана” як приклад постмодерністської творчості //Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Літературознавство. Тернопіль: ТДПУ, 2002. - Вип.ХІ. - С. 162-170.

4. Стешин І.О. Феміністична спрямованість збірки Анжели Картер “Кривава кімната” //Гендер і культура /Упоряд. В.Агеєва, С.Оксамитна. - К.: Факт, 2001. - С.178-184.

Анотація

Стешин І.О. Художнє втілення феміністичної ідеї в найновішій британській і українській прозі (А.Картер, О.Забужко) - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.05. - порівняльне літературознавство. - Тернопільський державний педагогічний університет, Тернопіль, 2002.

Дисертацію присвячено порівняльному аналізу творчості сучасної британської письменниці Анжели Картер і сучасної української письменниці Оксани Забужко. Дається характеристика розвитку жіночого руху в Україні, розвитку феміністичних рухів у країнах Західної Європи та США в соціо-культурному контексті українського та британського фемінізму. З метою показати контекст виникнення творів вищезгаданих письменниць простежується ґенеза українського та британського жіночого письменства, визначається місце О.Забужко та А.Картер в цьому процесі.

Здійснено типологічний порівняльний аналіз вибраних творів А.Картер і О.Забужко; розкривається феміністичне навантаження їх творів, зображення жіночої тілесності, сексуальності, еротизму. Зазначається, що спільною рисою, характерною для творів вищезгаданих письменниць, є їх феміністична проблематика, зображення жінки в якості центрального об'єкта. Британська письменниця робить це за допомогою широкого використання постмодерністської інтертекстуальності, що супроводжується гротеском, імітацією, грою, ускладненою символікою, відходу в нереальний світ сюрреалістичних перетворень жінок у міфолого-фантастичних героїв. У текстах української письменниці двобій чоловічого та жіночого первнів розгортається на фоні національного виродження, історія нещасливого кохання поетеси й художника стає невід'ємною часткою загальноукраїнського життя. Вказується на різні художні шляхи реалізації образу жінки в творах письменниць, що виявилося в мові, стилістиці, стилізації.

Аннотация

Стешин И.А. Художественное воплощение феминистической идеи в наиновейшей британской и украинской прозе (А.Картер, О.Забужко). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.05. - сравнительное литературоведение. Тернопольский государственный педагоги-ческий университет имени Владимира Гнатюка, Тернополь, 2002.

Диссертация посвящена сравнительному анализу творчества современной британской писательницы Анжелы Картер и современной украинской писательницы Оксаны Забужко. Дается характеристика развитию женского движения в Украине, развитию феминистических движений в странах Европы и США в социо-культурном контексте украинского и британского феминизма. С целью показа контекста возникновения произведений вышеупомянутых писательниц прослеживается развитие украинской и британской женской литературы, определяется место О.Забужко и А.Картер в этом процессе. Сделан типологический сравнительный анализ избранных произведений А.Картер и О.Забужко; раскрывается их феминистическая наполненность, изображение женской телесности, сексуальности, эротизма, что является общей чертой их произведений, отличия же обусловлены влиянием исторических и культурных условий феминистических идеологий, женского движения на мировоззрения писательниц. Британская писательница широко использует в произведениях постмодернистскую интертекстуальность, которая сопровождается гротеском, имитацией, усложненной символикой, ухода в нереальный мир сюрреалистических превращений женщин в мифолого-фантастических героев. В текстах украинской писательницы единоборство женского и мужского начал разворачивается на фоне национального вырождения, реалистическое изображение несчастливой любви поэтессы и художника стает частью украинской общенациональной жизни и истории. Указывается на разные художественные пути реализации образа женщины в сочинениях обеих писательниц, что проявилось в языке, стилистике.

Summary

Steshyn I.O. Artistic reveal of feminist idea in the newest British and Ukrainian prose (A. Carter, O. Zabuzhko). - Manuscript.

Dissertation for the candidate degree of philological sciences. Speciality 10. 01. 05 - comparative literary criticism. - Ternopil Volodymyr Hnatyuk State Pedagogical University, Ternopil, 2002.

The dissertation is devoted to the comparative analysis' problem of contemporary British writer Angela Carter's selected works and prose works of modern Ukrainian writer Oksana Zabuzhko.

Common typological correspondences in the prose of mentioned writers, distinguishing features, caused by the different ideologies, national history influence, activity of different western feminist and woman movements have been shown in the dissertation. General feminist problems of writer's literary works which portray woman, her psychology, her sphere of values, sexuality are the reason of this investigation.

Much attention is paid to the characteristic of the development of woman Ukrainian movements; the evolution of feminist movements in western European countries and the USA in the Ukrainian and British feminist socio-cultural context has been traced back. It is stressed that the feminist problems are the characteristic features of both writers' literary works. The British writer widely uses the postmodern intertextuality which is accompanied by the game, grotesque, imitation, complicated symbolism.. The process of national degeneration as the background for the realistic depicting of the conflict between man and woman nature is shown by the Ukranian wtiter. It is emphasized that the different ways of woman images' development reveal themselves in the language and stylistics.

Размещено на Allbest.ru