У вступі обґрунтовується актуальність теми, дається аналітичний огляд наукової літератури, присвяченої проблемі автора, докладно формулюються мета і завдання дослідження.

У першому розділі "Історія питання" за результатами аналітичного огляду літератури автор дослідження доходить висновку, що при послідовному опануванні проблематики у працях М.М. Бахтіна, Д.С. Лихачова, С.С. Аверінцева, А.В. Большакової, Н.К. Бонецької та інших, у тому числі і західних дослідників, онтологічний аспект проблеми автора якщо і порушувався (передусім у книгах та нотатках М.М. Бахтіна), то отримував або - у кращому разі - гносеологічну інтерпретацію, або - у гіршому - психологічну. При цьому, однак, було накопичено значний запас спостережень та узагальнень, який вимагав акцентованого онтологічного підходу. Саме у такому ракурсі і формулюється мета і завдання дослідження.

У другому розділі дисертації "Архітектоніка автора" проводиться дослідження автора як суб'єкта, здатного здійснити творче буття внаслідок власної своєрідної організації, або архітектоніки. Архітектоніка розглядається як практична форма перетвореного і тому конфліктного буття.

Частина містить два розділи.

У підрозділі 2.1 "Автор і герой" розглядаються особливості координації проблеми автора в онтологічній перспективі.

"Автор і герой" - це формула, яка з'явилася у науковій літературі після друку праці М.М. Бахтіна "Автор і герой в естетичній діяльності" Вона отримала статус загальноприйнятої і, нібито, теоретично досконалої. Ця формула сприймається як зіставлення і протиставлення двох суб'єктів, що утворюють певну сполуку, але можуть вступати і до інших об'єднань.

Між іншим, ми маємо справу зі складним "буттєвим утворенням", розібратися у якому треба, аби зрозуміти природу автора.

Теоретичним фундаментом нашої роботи стали нижченаведені положення.

Дослідження проблеми автора починається, як правило, із констатації певної послідовності: є людина, яка написала "поетичний твір". Ця людина - автор. Однак ця людина стає автором з якоїсь причини. Важливо визначити характер цієї причини, щоб отримати чітке уявлення про характер тих змін, яких зазнає людина, перетворюючись з не-автора в автора.

Отже, ми ставимо питання про "походження" автора: з яких причин людина стає автором? Пропонуємо таку відповідь.

Будучи надтілесною за своїм онтологічним статусом, людина фактично здійснюється у тілесній дійсності, де вона може існувати тільки як тіло. Проте людина знаходить такі буттєві форми, які немовби "компенсують" можливості тілесної дійсності і дають людині засоби здійснити свої онтологічні можливості.

Одним з найефективніших засобів оволодіння надтілесною формою існування є уява. Традиційна думка пов'язує акт уявлення з активністю людської пам'яті. Але є такі види уяви, які не можуть сповна бути поясненими дією пам'яті. Наприклад, актор не стільки уявляє, скільки втілюється, тобто не викликає з пам'яті якийсь образ, але здійснює вчинок втілення - такий акт, синонімом якого може бути акт уживання, вчування тощо. Такий тип пов'язується з дією перетворення.

Якщо людина втілює (перетворює) себе у певний предмет, доречно запитати: де цей втілений предмет перебуває? Найімовірніше він перебуває у "своїй" дійсності, яка може бути "ледве окресленою", але може бути й "опрацьованою" досить детально. Цей життєвий контекст не може бути ні фрагментом, ні продовженням дійсності, в якій перебуває суб'єкт втілення. Отже, ця сфера постає іманентною буттю того, хто уявляє. Через те, що просторово-часова дійсність не може бути іманентною буттю тілесної людини, то доходимо висновку, що той, хто втілюється - суб'єкт надтілесного (і тим самим - наджиттєвого) буття.

Уявімо собі акт уявлення більш розгорнутим, і нам неважко буде побачити, що уявлювана дійсність з її реаліями (людьми, істотами та природними явищами) зорганізована, впорядкована, являє собою цілісність. Законовідповідність уявлюваного - наслідок закономірності буття, того, хто уявляє. Той, хто уявляє, здійснюється законами певного типу, один з них - поетичний закон. Уявляючи, людина стає суб'єктом буття, онтологічно найвищого за своїм типом. Якщо мати на увазі поетичну уяву, то у нас з'являються підстави стверджувати: а) поетичні закони здійснюють не "твір", а автора (що уявляє); б) ці закони - вищі за життєво-прозаїчні (фабульні) закономірності, котрі здійснюють фабульних героїв.

Людина уявляє тому, що вона, з одного боку, не може здійснюватися безпосередньо поетичними формами, а з іншого - не може ними не здійснюватися взагалі, і тому здійснюється у перетвореному вигляду. Суб'єкт поетичного буття є автором доти, доки це буття здійснюється неналежним чином. Герой - це той, через кого автор здійснює своє поетичне буття.

У перетвореному бутті є співприсутніми і певним способом взаємодіють два суб'єкти: той, хто перетворює себе у когось або щось (героя); той, у кого (чи в що) перетворює себе уявлюючий (автор). Автор - це той, хто перетворює (уявляє) себе в героя, а герой це той, у кого перетворює себе автор. Той, хто перетворюється, і той, у кого перетворюються, - це один суб'єкт: автор як суб'єкт поетичного буття. Це буттєве утворення ми називаємо "автор-герой". Герой існує як уявний. У своїй життєвій дійсності герой постає суб'єктом безпосереднього тілесного існування. Проте закономірності, що здійснюють це буття, є законами уявлення: якщо не буде події уявлювання, то не буде і закономірностей, що здійснюють героя - суб'єкта фабульного існування. Цю формулу можна "обернути": той, хто уявляє, існує тому, що існує уявлюваний ним герой.

Суб'єкт перетворено-поетичного буття перетворює себе в героя і стає таким чином автором. Автор, звичайно, не ототожнює себе з героєм. Той, на кого перетворюється автор, не стає онтологічним замісником автора, а лише його онтологічним посередником. Цим посередником виявляється не тільки герой-людина, але і тварина, рослина, природне явище тощо. Відповідно, поетичні закони, що здійснюють автора, перетворюються у закономірності, які здійснюють усю сукупність фабульних суб'єктів, внаслідок чого не тільки Чичиков постає перетвореною формою буття Гоголя-автора, але і чудовий занедбаний сад Плюшкіна, півень з подвір'я Манілова, неоковирне крісло у хаті Собакевича тощо. А тому не тільки Чичиков або Собакевич - це Гоголь - автор у перетвореному вигляді, а і стійла, де колись стояли гарні коні, брички Чичикова - це все також Гоголь-автор у перетвореному вигляді.

Спостереження над текстом дозволяють зробити висновок про те, що автор перетворює себе у сукупність героїв, поетичні закони перетворюють себе у сукупність природних, просторово-часових закономірностей, які утворюють фабульну дійсність.

Ця дійсність в "Мертвих душах" зявляється як губернія, але вона може мати і більші масштаби. Буття Гоголя-автора повинно перевищувати просторово-часову дійсність не за обсягом, а за онтологічним статусом. Поетичні закони надчасові та надпросторові, але оскільки вони здійснюються через природні закономірності, що формують дійсність героїв, то сферу, яка "вміщує" цю дійсність, треба визначити як світ. Поетичні закони створюють світ. Отже, автор існує як світ, поетичний світ. Те, що прийнято не зовсім точно називати "внутрішнім світом людини", на нашу думку, є суб'єктом поетичного буття. "Внутрішній світ" - не місце, у якому здійснюється "внутрішнє буття людини", а суб'єкт цього буття.

Як випливає з аналізу, це буття конфліктне. Автор як суб'єкт творчого буття прагне своє буття зробити безпосередньо поетичним: герой намагається, з одного боку, зберегти життєву форму існування, а з іншого - здійснити свої онтологічні можливості уповні, що означає перевищення статусу фабульного буття. Таким чином, герой опиняється в ситуації, що розгортається як проекція в життєво-практичну сферу естетичного конфлікту.

Підрозділ 2.2 "Естетичний конфлікт"

У цьому підрозділі обґрунтовується розуміння естетичного конфлікту як конфлікту між життєво-прозаїчною і естетичною формами існування. Таке розуміння визначає конфлікт як онтологічний.

поетичне буття автор герой

Життєва форма дається людині природним шляхом, естетична ж формується потребами онтологічного характеру, які, безумовно, не можуть бути задоволеними тілесними закономірностями, актуальними в тілесній дійсності.

Естетична форма існування - форма, яка у незначній мірі активності властива людині постійно. Це створює передумови для виникнення ілюзії відносно того, що людині взагалі притаманна як тілесна, так і духовна форма існування. Проте, сама естетична форма засвідчує протилежне: людина як суб'єкт естетичного буття вступає у конфлікт сама з собою як об'єктом життєвого (тілесного) існування. Ці форми не взаємодоповнюють одна одну, а є конфліктними.

Конфлікт, що виникає між суб'єктом естетичного і життєвого (тілесного) буття, розгортається і розв'язується як конфлікт автора і героїв. Конфлікт між автором і героєм є формою здійснення і розв'язання естетичного конфлікту. Конфліктні стосунки автора і героя розглядаються нами не як протиріччя між двома суб'єктами існування, один з яких автор, а другий - герой, або сукупність героїв. Автор - суб'єкт перетворено естетичного буття, і його перетворювання оформлюється як його уявлювання у сукупність героїв. Актом, що запроваджує конфліктну ситуацію, є акт уявлення: автор уявляє себе у сукупність героїв і стає нею. Герої як суб'єкти безпосередньо фабульного існування у своїй діяльності є перетвореними формами автора по суті. Конфлікт розв'язується подією зворотного перетворення: герой перетворює себе в автора.

У акті зворотного перетворення герой перебільшує життєво-прозаїчний статус свого буття: із життєвої (біологічної) людина стає поетичною, він не "нарощує" своє буття, але змінює його статус, тому перевищення фабульного типу буття означає подолання життєвого існування, тобто смерть героя. Проте, життя для людини як природної істоти є, без сумніву, вищою цінністю, і його подолання повинне бути ґрунтовно вмотивованим. Герой не може погодитися на смерть, щоб допомогти незнаному для нього автору набути необхідної форми буття.

Стимулом, який робить для героя акт зворотного перетворення необхідним і бажаним, стає необхідність мати найвищу людську цінність. Традиційною для російської літератури вищою людською цінністю фігурує любов; для Гоголя, як автора "Мертвих душ", цією цінністю стала душа. З душею і співвідноситься естетичний конфлікт поеми. Найвища людська цінність присутня у життєво-прозаїчній дійсності як певна життєва цінність, якої прагне герой. У цьому прагненні він вступає у різноманітні стосунки з іншими героями. Взаємини між фабульними героями ми визначаємо як "горизонтальні" ("герой-герой"). Проте цей тип звязку здійснюється обов'язково за участі автора, тобто внутрішньої форми героя. Тому ми фіксуємо також наявність у поетичному світі "вертикального типу звязку" ("герой-автор"). Горизонтальний тип взаємин здійснюється за обов'язкової участі вертикального і взагалі є практичною формою активності цього останнього.

Такий тип взаємин викликає зіткнення на життєво-прозаїчній (фабульній) основі. Проте, конфлікти, які виникають у межах стосунків "герой-герой", також є формами здійснення: виникнення, розвитку та розв'язки конфлікту "герой-автор", тобто конфлікту, що може виникнути в межах "вертикального" типу взаємин.

Так, купуючи мертві душі та вступаючи у стосунки з поміщиками і чиновниками (горизонтальний тип звязку), Чичиков таким чином вступає у стосунки з автором, тобто стає актуальним вертикальний тип взаємин. Конфлікт, який виникає у межах цього типу, є естетичним.

Конфлікт між героями і автором може бути розв'язаний завдяки перетворенню героя в автора, тому що існування героя і його дійсності саме по собі виявляє і здійснює конфліктний стан світу.

Перетворення можливе лише за умови оволодіння героєм людської цінності; це загальне положення конкретизується щодо нашого досліджуваного матеріалу як придбання Чичиковим "мертвих душ". Набуття найвищої цінності - це, по суті, ситуація оволодіння героя автором (автор і є та найвища цінність, яка трансформується дійсністю фабули як душа). Принциповим є таке питання: яким чином герой може оволодіти автором?

Висловлюючись, герой уявляє себе в героїв свого висловлювання і стає автором - суб'єктом, чиє буття здійснюється у формах, типологічно подібних до форм авторського існування. Як автор висловлювання, герой здійснює вертикальний тип звязку ("герой-автор") і вступає з автором твору у конфліктні стосунки за характером.

Далі розглядається питання, чому мертві душі постають перетвореною формою найвищої цінності - душі, оскільки, оволодіваючи автором, герой оволодіває душею як найвищою цінністю.

Третій розділ дисертації - "Жанровий аспект проблеми автора" - присвячується проблемі взаємозв'язку між типом поетичного буття і типом (жанром) висловлювання.

Підрозділ 3.1 "Історико-літературний аспект проблеми жанру "Мертвих душ".

Про творчість М.В. Гоголя взагалі і про "Мертві душі" зокрема написано велику кількість праць. Щодо цього твору можна з певністю констатувати, що мало яка стаття не торкається проблеми його жанру. Це, звісно, не дивує: йдеться про практичні форми існування того естетичного об'єкта, який автором названо "Мертві душі". Про важливість цього моменту свідчить той факт, що обговорення нового твору Гоголя почалося з питання про його жанр.

Після появи "Мертвих душ" друком було висловлено дві думки: це поема і це роман. Була і третя: поема в значенні "творіння", але В.Г. Белінський, висловивши її, не наполягав на цьому визначенні. З часом погляд, що "Мертві душі" - роман, нехай і дуже своєрідний, став переважати. Цю думку було теоретично підтримано концепцією роману, яку розвивав М.М. Бахтін, що мислив цей жанр у дуже широких межах. Роман здатний, на думку дослідника, засвоювати і переробляти "мови" інших жанрів, і це ще один аргумент на користь прибічників думки, що "Мертві душі" - роман, ускладнений елементами інших жанрів.

Ю.В. Манн у своїй книзі "Поетика Гоголя" не міг не торкнутися проблеми жанру "Мертвих душ". Він відштовхується від досить відомої, хоча і недостатньо дослідженої паралелі "Божественна комедія" Данте - "Мертві душі" Гоголя. Дослідника приваблює думка Ф. Шелінга, висловлена ним у нарисі "Про Данте у філософському розумінні": "Розчленування універсуму і розташування матеріалу за трьома царствами - пекла, чистилища і раю, навіть незалежно від особливого значення, яке ці поняття мають у християнстві, - є загально символічною формою, а тому незрозуміло, чому в кожній значній добі не мати своєї божественної комедії в тій же формі". Ю.В. Манн вважає, що Гоголь, керуючись "філософським відчуттям жанру", міг задумати щось аналогічне.

Теоретично це твердження видається переконливим, проте треба виходити з реальної ситуації, а не вірогідної, а реальна ситуація виглядає так, що Гоголь не написав тричленного твору (який і був би, певна річ, поемою), але здійснив, як він відчував, лише першу частину свого великого задуму. І питання можна поставити так: чи є ця, здійснена частина загального задуму самостійною естетичною цінністю? Якщо цей твір становить самостійну естетичну цінність, то він завершений, і невдача Гоголя пояснюється тим, що він намагався продовжити і завершити те, що було вже завершеним і не потребувало продовження. Якщо "Мертві душі" не мають самостійної естетичної цінності, з цього випливає, що дослідники конструюють її штучно, досліджуючи те, чого немає в дійсності. Оскільки "Мертві душі" - визнана естетична цінність, правильними є перше припущення, а саме: "Мертві душі" - завершений твір, що не передбачає продовження, і цей твір є таким "жанровим утворенням", природа якого потребує прояснення.

Білою плямою при обговоренні своєрідності гоголівського стилю здавна стали розгорнуті порівняння як непрямий "доказ" причетності твору Гоголя до традиції "епічного споглядання".

Масалха Я.В. Оппозиция "автор-герой" как жанрово-образующий фактор. - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.06 - теория литературы. Приазовский государственный технический университет. - Мариуполь, 2003.

Автор - субъект поэтического бытия. Это бытие превышает по своему онтологическому статусу тип жизненного существования, который ему присущ как биографической личности. Поскольку поэтическое бытие не может осуществляться во внешней действительности должным образом - как непосредственно поэтическое, но не может и не осуществляться, оно совершается превращенным образом. Автор воображает себя в совокупность фабульных героев и их жизненно-прозаическую действительность. Эта онтологическая сфера, будучи, с одной стороны, вне наличного для биографического автора жизненного контекста, имманентна ему как субъекту поэтического бытия.

По своему онтологическому статусу человек является сверхжизненным субъектом, который, однако, вынужден существовать телесно. Он оказывается, таким образом, в ситуации, когда ему приходится прибегать к онтологическим формам, компенсирующим его бытийную недостаточность. Поэзия и является одной из таких форм. Становясь как автор субъектом превращенно-поэтического бытия, человек стремится к осуществлению этого бытия должным, т.е. непосредственно поэтическим образом. Это противоречие приводит его в противоречие с самим собой как субъектом жизненно-прозаического существования. Практической формой конфликта "автор - биографический человек" является конфликт "автор - герой". Герой испытывает потребность в ценности, могущей осуществляться только в поэтических формах. Овладевая упомянутой ценностью, он усваивает ее как содержание своего бытия. Таким образом, герой преобразует фабульную форму своего существования в поэтическую: жизненно-прозаический тип его бытия преодолевается, герой сливается с автором, конфликт разрешается, произведение завершается.

Поэма своим героем избирает народ, притом находящийся в ситуации, чреватой опасностью для его бытия. В отличие от классической героической поэмы, "Мертвые души" Н.В. Гоголя изображают народ в ситуации угрозы духовной смерти. Своим произведением Н.В. Гоголь не описывает событие превращения народа как телесного существа в духовного субъекта, но практически осуществляет этот переход - своим авторским бытием. Событие преобразования народа в духовную величину предполагает смерть и воскресение. "Мертвенность" - необходимое состояние, преодолеваемое душой, достигающей бессмертия.

Н.В. Гоголь пишет поэму, героем которой является русский народ. Поскольку произведение - не форма описания, но форма практического осуществления народа как субъекта, мертвого духовно, онтологическое состояние героя потребовало жанрового преобразования. Событие преобразования осуществляется как событие переворачивания, или оборотничества. Поэма в перевернутом виде становится авантюрным романом.

Авантюрный роман осуществляется не как жанр, намеренно выбранный и последовательно осуществляемый автором, но как оборотень поэмы. Феномен оборотничества проявляет себя на различных уровнях художественного целого - от авторского (Гоголь-автор авантюрного романа - оборотень Гоголя-автора поэмы) до "геройного" (Чичиков-герой авантюрного романа - оборотень героя поэмы).

Наиболее характерной формой осуществления ситуации оборотничества является развернутое сравнение. Оно вводит вторичную фабульную действительность, соотнесенную с исходной как ее оборотень.

Ключевые слова: автор, герой, жанр, архитектоника, эстетический конфликт.

Masalkha Y.V. "The author - character opposition as a factor of creating genre". - Manuscript.

Ph. D. thesis in speciality 10.01.06 - the theory of literature. Priasovsk Techical University. - Mariupol, 2003.

The given thesis concerns the problem of the author from the ontological viewpoint. The relationships between the author as a subject of converting-poetical existence, on one hand, and biographical author, on the other hand, with the totality of anecdotal characters of a literary work are sorted out. The converting of the author's characteristic being which occurred to be the result of the disputed matter of this being is settled. Besides, the conditions, due to which this conflict can be solved and the work can be completed and considered. The theoretical conclusions are by the analysis of the poem "The Dead Souls" by N. V. Gogol. Due to the analysis carried out, it was fixed that Gogol as the author of the adventure novel is the inverted version of Gogol as the author of the poem. The genre of "The Dead Souls" can be regarded as "the inverted poem".

The keywords: author, hero, genre, architectonics, aesthetic conflict.

Размещено на Allbest.ru