Модерні тенденції української романістики 20-Х рр. ХХ ст.

Аналіз творів експериментаторів 20-х рр. засвідчує, що були в них і справжні творчі знахідки, які почасти були використані письменниками наступних поколінь ХХ ст. - у “химерному”, пригодницькому, історичному та інших різновидах українського роману. Але існувало у їхній практиці чимало такого, що відійшло у минуле, не залишивши помітного сліду в історії української літератури ХХ ст. (антипсихологізм, відмова від сюжету, конфлікту). Дисертант також відзначає, що прагнення оновити поетику роману продовжувало хвилювати літераторів і набагато пізніше. У кін.60-х - на поч.70-х рр. минулого століття у Франції з'явилися поборники “нового роману” (А.Робб-Грійє, Н.Саррот, М.Бютор), теоретичні постулати яких перегукуються зі здобутками українських експериментаторів 20-х рр.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ В ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Український роман у критиці 20-х // Вісник Харків. ун-ту серія філологія.- 2000.- № 473.- С.378-382.(0, 3 др. а.).

2. Теорія та історія роману у працях О.І.Білецького “харківського” періоду (1912-1941)// Вісник Харків. ун-ту серія філологія.- 2000.- № 491.- С.462-466. (0, 3 др. а.).

3. “Експериментальне трюкацтво” Гео Шкурупія в романі “Двері в день” : структурно-семіотичний підхід”// Сучасний погляд на літературу : Зб. наук. праць. - К., 2001.- Вип. 6.- С.118-131. (0, 7 др. а.).

4. Роман Д.Бузька “Голяндія” як різновид експериментальної пародії // Вісник ХНУ.- 2002.- № 538, Вип.34.- С.376-381. (0, 3 др. а.).

5. Ігрові поля в експериментальному романі М.Йогансена “Подорож ученого доктора Леонардо…”// Літературознавчі обрії : Праці молодих учених України. - К.: Ін-т літ. ім. Т.Г.Шевченка НАН України, 2002.-Вип.3.- С.106-110. (0, 3 др. а.).

6. Формування жанрової концепції експериментального роману в українській літературі 20-х // Вісник ХНУ.- 2002.- № 557, Вип.35.- С.264-269. (0, 3 др. а.).

7. Український футуризм й експериментальний роман 20-х рр. ХХ ст.// Ukrajinistika na prahu novйho stoletн a tisiciletн (problйmy jazyka, literatury a kultury) : sbornнk pшнspйvkщ.- Olomouc, 2001.- Р.190-195. (0, 4 др. а.).

АНОТАЦІЯ

Журенко О.М. Модерні тенденції української романістики 20-х рр. ХХ ст. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.01. - українська література. - Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України, 2003.

Дисертація присвячена дослідженню жанрової природи українського модерного роману 20-х рр. ХХ ст. Творцями модерного роману були футуристи, а також ті письменники, які не належали до авангардистських угруповань. У зв'язку з цим у роботі виділяються дві моделі одного жанрового різновиду. При вивченні жанрової своєрідності аналізованих творів особливий акцент робиться на визнанні чи запереченні митцями-новаторами класичної моделі роману, що відповідно зумовлює різноспрямованість художніх пошуків у плані оновлення цього жанру. Романну творчість українських романістів-новаторів представлено на широкому тлі літературних явищ та культурних процесів, що відбувалися тоді в Україні та Європі, а також у контексті ідейних та художніх переконань кожного з митців-експериментаторів. Аналіз проблем і мотивів у досліджуваних романах, засобів образотворення, стильових тенденцій дозволяє виявити головні жанрові ознаки цього різновиду. Модерний, експериментальний роман 20-х рр. розглядається як жанр синтетичний, в якому утвердження нового способу художнього осмислення дійсності реалізується за допомогою ігрових категорій (пародія, мотив маски, двійництва), сатири, іронії, мета-аспекту, жанрово-стильової дифузії, ведення творчого діалогу з читачем.

Ключові слова: модерний роман, жанр, футуризм, експеримент, новаторство.

ANNOTATION

Zhurenko O.M. The modern tendencies of the 20-ies Ukrainian novel of the XX century. - Manuscript. Thesis for a candidate degree in philology by speciality 10.01.01. - Ukrainian literature.- The T.G. Shevchenko Institute of literature. NAS of Ukraine, Kiev, 2003.

The dissertation is devoted to the research of the genre's essence of the 20-ies Ukrainian modern novel of the XX century. Two different types of the one genre model - futuristical and non-futuristical novels - are represented at the wide literary and cultural background of the beginning of the XX century and analyzed in the context of ideological and artistic world outlook of the each writer-experimenter. Attention has been paid to acceptance or negation of the classic model of novel by writers-innovator, what determines different trends of artistic search for renovation of this genre. The research focused on the problematic, image, style and genre specifies of the modern novels makes it possible to define major typological features of this genre type. Ukrainian modern novel of the 20-ies of the XX century is studied as a synthetic genre, where a new artistic method of understanding of reality is realized through game category (parody, motives of mask, a person's double), satire, irony, diffusion of genre and styles, meta-aspect, carrying on a dialogue with a reader.

Key words: modern novel, genre, futurism, experiment, innovation.

АННОТАЦИЯ

Журенко О.Н. Модерные тенденции украинской романистики 20-х гг. ХХ столетия. - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.01. - украинская литература. - Институт литературы им. Т.Г.Шевченко НАН Украины, Киев, 2003.

В диссертации впервые в украинском литературоведении исследуется жанровая специфика украинского модерного романа 20-х гг. ХХ ст. - уникального феномена национальной культуры, созданного представителями футуристического направления (Гео Шкурупий, Л.Скрипник, Д.Бузько), а также теми, кто хоть и не принадлежал к авангардным течениям, но тоже пытался обновить поэтику жанра (Ю.Яновский, М.Йогансен, Ю.Смолич).

При изучении процесса развития и исторической трансформации исследуемого жанра как в украинской, так и в западноевропейской литературах, подчеркивается жанровая “открытость” романа, его способность к различным формальным модификациям. В связи с этим особое внимание уделяется новаторству Лоренса Стерна, немецких романтиков, европейских модернистов (Дж.Джойс, В.Вулф, А.Жид). Акцент на творческих поисках И.Франко, О.Кобылянской, М.Коцюбинского позволяет более чётко уяснить особенности формирования жанра романа в 20-е годы. В исследовании отмечаются различные концепции, посвященные проблеме создания в украинской советской литературе нового типа романа. Отдельно анализируются выступления представителей футуризма, направленные на решение вопроса о необходимости в “искусстве будущего” жанра “левого” романа. В работе отмечается, что особенности авангардистского мировосприятия (негация традиций, планетарность мышления, урбанистические тенденции) реализуются через утверждение в создаваемых футуристами романах нового способа художественного осмысления действительности, в котором важную роль играли пародия, сатира, ирония. Пропагандированное авангардистами отрицание литературной традиции часто осуществлялось через отталкивание от нее до пародийного обыгрывания элементов поэтики классической прозы (Гео Шкурупий “Жанна-батальйонщица”, Д.Бузько “Голяндия”), литературных клише (например, традиционного любовного треугольника - Гео Шкурупий “Жанна-батальйонщица”, Д.Бузько “Голяндия”), психологических моментов (Гео Шкурупий “Двери в день”), общеизвестных образов и сюжетов (Гео Шкурупий “Жанна-батальйонщица”). Детальный анализ наиболее значительных футуристических романов (“Двери в день”, “Жанна-батальонщица” Гео Шкурупия, “Интеллигент” Леонида Скрипника, “Голяндия” Д.Бузько) позволяет определить основные признаки созданной футуристами жанровой разновидности, среди которых: отказ от психологизма, последовательного развития сюжета, использование элементов поэтики других литературных жанров, родов и даже искусств, деструкция композиции, фрагментарность, схематичность создаваемых образов, подчеркивание эротических мотивов.

Отдельно в диссертации изучаются модерные романы “нефутуристического” типа: “Мастер корабля”, “Четыре сабли” Ю.Яновского, “Путешествие учёного доктора Леонардо…” М.Йогансена, “Фальшивая Мельпомена”, “По ту сторону сердца” Ю.Смолича. При рассмотрении жанрового своеобразия указанных произведений особенно акцентируется нацеленность авторов на органическое усвоение и переосмысление культурных традиций, что соответственно предопределяет психологизм отдельных романов (например, произведений Ю.Яновского). Вместе с тем для писателей неавангардистского направления, как и для футуристов, характерным было смешивание различных жанровых форм, а также введение в романную структуру элементов разных литературных родов (“Путешествие ученого доктора Леонардо…” М.Йогансена, “Четыре сабли” Ю.Яновского, романы Ю.Смолича). При этом художественное экспериментирование писателей-“сюжетников” (М.Йогансен, Ю.Смолич) оказывается достаточно тесно связанным с игровыми категориями (пародия, мотив маски, двойничества), при помощи которых украинские романисты демонстрируют непревзойденность творческой силы автора, способного свободно манипулировать созданной им действительностью.

То, что украинский модерный роман развивался двумя путями, позволяет утверждать, что в украинской прозе было сформировано две модели одной жанровой разновидности, имеющие целый ряд общих признаков : жанрово-стилевой синтез, связь проблематики, образной системы с игровой концепцией, выделение роли автора, наличие мета-аспекта, введение в текст творческого диалога с читателем.

Ключевые слова: модерный роман, жанр, эксперимент, футуризм, новаторство.

Размещено на Allbest.ru