Образ варшавського повстання у творчості М. Бялошевського

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

на тему: Образ варшавського повстання у творчості М. Бялошевського



Зміст

Вступ

1. Варшавське повстання та Мирон Бялошевські

1.1 Образ Варшавського повстання в польській літературі

1.2 Варшавське повстання та «Щоденник з варшавського повстання»

1.3 Постать Мирона Бялошевського

2.Образність та символізм варшавського повстання у романі

2.1 Образ міста і людей у романі «Щоденник з варшавського повстання»

2.2 Символізм у романі «Щоденник з варшавського повстання»

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

Мирон Бялошевський з огляду на ознаки його творчості визнається як зачинатель авангардизму. Літературознавці приписують йому роль продовжувача традиції літературних футуристів, що діяли за часів міжвоєнного двадцятиліття. Дебют Бялошевського як поета мав місце в 1947 році у пресі (тоді надруковано його вірш«Chrystus powstania»). Натомість його перша поетична збірка «Obroty rzeczy», появилася після жовтневого перелому (1956 р.). Бялошевський писав також прозу. Все життя займався театральною діяльністю. Був співтворцем студентського Театру на Тарчинській. Після його розпаду разом з декількома своїми приятелями створив відомий експериментальний Театр Особни. Вони ставили вистави вдома у Бялошевського. Творчість письменника цінувала сучасна йому літературна критика і він отримав Нагороду Міністра Культури і Мистецтва за «Щоденник з варшавського повстання».

Поетичні томи Бялошевського:

- «Obroty rzeczy»;

- «Rachunek zaњciankowy»;

- «Mylne wzruszenia»;

- «Byіo i byіo»;

- «Odczepiж siк».

Вірші в згаданих вище збірках належать до створеної Бялошевським течії лінгвістичної поезії. «Лінгвізм» Бялошевського полягає, перш за все, в звертанні у бік поточної мови.

Характеризується відкликом до довколишної реальності і низької культури. Їх істота в мовному експерименті: написані колоквіальною мовою, поет зламує засади граматики і використовує фонетичну схожість окремих слів чи фразеологізмів.

Завдяки цьому поезія передає хаос повсякдення і одночасно повсякдення підкорюється поетизації.

Поезію Бялошевського окреслюється назвою «реїзм» (від лат. res - річ) - з огляду на уподобання поета до опису предметів і захоплення ними. Свідчить про це заголовок його першого тому - «Obrotyrzeczy». Бялошевського називали «поетом непотребів», оскільки темою своїх віршів робив звичайні предмети, заурядні, такі як ложка чи стілець. Важливіша однак ніж самий предмет є уява поета. Спочатку відособлює вона річ з її натурального оточення і звільнює від приписаної функції, а потім інтерпретує її як форму, яка може з'єднатися із зовсім іншими предметами, а через це закликати «натовпи» нових реальностей. Ліричний суб'єкт віршів Бялошевського звертається до в предметів так, немовби признавався віру в їх божественність. Не йдеться, однак, про сакралізацію, тобто звичайне висвітлення реальності. Літургійне і релігійне співвідношення Бялошевського свідчать про те, яким винятковим є для нього самий процес поетичної творчості.

Бялошевського, більше ніж готовий вірш, цікавила сама реальність, в яку вступав як поет.

Бялошевський мав підозріле відношення до всілякої традиції, але автоматично не відкидав її. Найбільш цінував стилі і жанри давньої поезії, призначені для відтворення уголос, у формі співу або декламації. Твердив, що лише «голосна» поезія насправді діє на слухачів.

Елементарні правила поетики не дозволяють ліричного суб'єкта вірша ототожнювати з його автором, але в разі творів Бялошевського це дуже важко. Постійно чути в них голос, який належить поетові. Ось в «mironaczarni» автор вірша грається своїм ім'ям і з іронією говорить про Мирона, який є «sіуw niepotrafem». А оскільки в той самий, дивуючий спосіб формулював думки в першій особі однини, авторську іронію належить протягнути на всі твори з циклу«leїenia». Гра власним зображенням поета - це одна з улюблених хваток Бялошевського.

Збірки з (короткими) прозаїчними творами це:

- «Donosy rzeczywistoњci»;

- «Szumy, zlepy, ciкgi»;

- «Zawaі».

Найважливіший прозаїчний твір: «Pamiкtnik z powstania warszawskiego». Істотним є те, що в творі образ повстання, попри опис його в простий спосіб, котрий відноситься до прозаїчної повсякденності, підкорився дегероїзації. Твір написаний поточною мовою.

На матеріалі цього твору й буде проводитись дослідження образу варшавського повстання.

Матеріалом дослідження послужить роман Мирона Бялошевського «Щоденник з варшавського повстання».

Актуальність теми зумовлена зображенням варшавського повстання безпосереднім свідком цих подій.

Об'єкт дослідження - образ варшавського повстання.

Предмет дослідження - образ варшавського повстання у творчості Мирона Бялошевського.

Мета роботи - дослідження образу варшавського повстання у творчості М. Бялошевського. Завдання роботи зумовлені метою:

- вивчити творчість Мирона Бялошевського;

- дослідити образ варшавського повстання у творчості Мирона Бялошевського.

Новизна роботи полягає у дослідженні образу варшавського повстання у творчості М. Бялошевського.

Методи дослідження: описовий, історичний, спостереження та аналізу.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, 2 розділів, які складаються з підпунктів, висновків, списку використаних джерел.



1. Варшавське повстання та Мирон Бялошевські

1.1 Образ Варшавського повстання в польській літературі

Тема варшавського повстання появилася спершу в літературі. Боротьбу і життя в Варшаві під час повстання описували:

- Kazimierz Brandys - «Miasto niepokonane» (wyd. 1946);

- Jan Dobraczyсski -»W rozwalonym domu «(wyd. 1946);

- Stanisіaw Podlewski -«Przemarsz przez piekіo» (wyd. 1949).

Після жовтня 1956 року прибуло творів, котрі описували повстання, варто тут пригадати хоч би «Opowiadaniarуїne» (1957) Jerzy Pytlakowsky, «Pejzaї dwukrotny» (1958) Lesіaw Bartelski, «Autoportretzrubinem» (1959) Zbigniew Florczak чи «Sіawaichwaіa» (1962) Jarosіaw Iwaszkiewicz.

- Roman Bratny - «Kolumbowie. Rocznik 20» (wyd. 1957);

- Aleksander Kamiсski - «Zoњka i Parasol» (wyd. 1957);

- Bronisіaw Troсski - «Tкdy przeszіa њmierж» (wyd. 1957);

- Miron Biaіoszewski - «Pamiкtnik z powstania warszawskiego» (powst. 1967, wyd. 1970);

- Wiktor Troњcianko - «Wiek klкsk» (wyd. 1971);

- Aleksander Њcibor-Rylski - Pierњcionek z koсskiego wіosia (wyd. 1991);

- Leopold Buczkowski - Powstanie na Їoliborzu (powst. 1944, wyd. 2004);

- Tomasz Јubieсski - Ani tryumf, ani zgon (wyd. 2004);

- Jarosіaw Marek Rymkiewicz - Kinderszenen (wyd. 2008);

- Henryk Jerzy Chmielewski - Tytus, Romek i A'tomek w Powstaniu Warszawskim;

- Stanisіaw Kopf - Sto dni Warszawy;

- Jan Kurdwanowski - Mrуwka na szachownicy;

- Jan Lechoс -Teatr na wyspie (wierssz);

- Stanisіaw Likiernik - Diabelne szczкscie czy palec boїy;

- Adolf Rudnicki - Moja czarna broda;

- Jacek Trznadel - Powstanie warszawskie. Hamlet w historii;

- Jan Twardowski - Piosenka o powstaniu (wiersz);

- Melchior Waсkowicz - Ziele na kraterze;

- Kazimierz Wierzyсski - O їoіnierzu warszawskim, A wiкc staіo siк (wiersze);

- Henryka Zarzycka-Dziakowska - Mуj pamiкtnik z Powstania Warszawskiego;

- Jerzy Stefan Stawiсski - Mіodego warszawiaka zapiski z urodzin.

Kazimierz Brandys - Miastoniepokonane - це пронизлива повість про життя мешканців Варшави в 1939-1945 роках. Вересень 1939 року, перші бомбардування, перші облави, окупаційне повсякдення, повстання в гетто 1943 р. а також варшавське повстання 1944 р.

Stanisіaw Podlewski - Przemarszprzezpiekіo - це найбільш приголомшуючий своєю трагічною вимовою опис доблесного захисту Старого Міста в дні Варшавського Повстання.

Roman Bratny - Kolumbowie. Rocznik 20 - це перша післявоєнна книжка, що розповідає про молодих солдатів Армії Крайовей і їх щоденне життя, але також про те, як ішли на смерть під час Варшавського Повстання. Про двадцятилітніх, змушених в приймати важкі, нерідко трагічні рішення. І що погоджуються на боротьбу з німцями - спочатку спонтанно, пізніше в організований спосіб. Культова повість, яка дала назву всьому поколінню народжених поляків біля 1920 року.

Roman Bratny - Kolumbowie. Rocznik 20 - це повість, що складається з трьох томів. Кожен з них описує деякий етап в житті цих молодих людей. Саме другий том, під назвою «Њmierж porazdrugi», змамальовує образ варшавського повстання. Описує автентичні, важливі стратегічні моменти повстання, як напр. боротьбу за будівлю центрального телефонного управління на Жєлней, битви на Старим Мєшьчє, доблесний захист Жолібожа. Автор у цих важливих моментах розміщує головних героїв повісті, показує їх переживання від ентузіазму і запалу до відчаю і смертельної втоми. Зокрема приголомшуючим є образ проходу повстанців через канали. Повстання закінчується поразкою. Полягло багато солдатів і штатських. Головні герої уціліли. Автор вирішив залишити їх серед живих, щоб показати, в якій трагічній ситуації були молоді солдати Армії Крайовей після визволення.

AleksanderKamiсski - ZoњkaiParasol - книжка про стосунки солдатів батальйонів, документів, листів, щоденників, консультації з матерями загиблих. Автор веде своїх героїв через повстанські барикади від Волі через Старувку (стара частина міста) по Чернякув.

BronisіawTroсski - Tкdyprzeszіa њmierж - одна з найкращих книжок про повстанням, котра приносить автентичний образ днів драматичного вибуху жителів столиці. Повстанська дорога автора вела через місцевості, де велась найважча боротьба: Воля, Старе Місто, а по переходу каналами - Шрудмєшчє і Чернякув. Броніслав Тронскі описує без пафосу і зловживаного часто мучеництва - Варшавське Повстання, даючи свідченняпро страждання, жертви і тих, що боролись.

Aleksander Њcibor-Rylski - Pierњcionek z koсskiego wіosia - ІІ світова війна, рік 1944, жовтень. Останні дні варшавського повстання. Героєм роману є молодий курсант Мартин, котрий відступає з руїн дому. Його ранять. Під час капітуляції його дівчина, Віска, потрапляє в один з тимчасових таборів для цивільного населення. Вони розділені. У німецькій лікарні під Варшавою доглядає за ним Яніна, санітарка його відділу. Майор Стеінерт, налагоджує контакт з Мартином і пропонує боротьбу з новим, радянським окупантом.

Тадеуш Древновскі: «Польська трагедія окреслена в «Pierњcionku...» з винятковою логікою і безкомпромісністю, як бодай в жодному з польських творів, інтерпретуючих з прикордонною зоною війни і повоєння. Крім того - з винятковою силою юнацьких відчуттів. Повість написана в першій особі однини поберегла свіжість амбіцій присвят і кровопролитних змагань. Допитлива багатоголоса повість, що підноситься до високого рівня, моментами великим реалізмом, носить ознаку особистого і незабутнього переживання з часів юності».

Leopold Buczkowski - Powstaniena Їoliborzu - газета, що безпосередньо звітує про події варшавського повстання. Обіймає записки від 1 серпня в 19 вересня.

Tomasz Јubieсski - Anitryumf, anizgon - автор веде свою повість про варшавське повстання від святкування 60 річниці вибуху повстання в 2004 році (плакати, книжка Нормана Девіса «Повстання 44», відчинення Музею Варшавського Повстання). Описує боротьбу комуни з пам'яттю про повстання (критика головкомів, оспівування доблесті тих, що билися в першій лінії). Сильно акцентує також факт, що повстання було направлене політично проти PKWNі Червоної Армії, неузгоджене із західними союзниками. Поколінню молодих людей, що билось, бракувало зброї і амуніції, яку раніше вислано у відділи АК на сході. Додаючи до того фронтальні атаки беззбройних повстанців на бункери, розосередження сил і ресурсів, невідповідальних командувачів, поганий вибір години «В», можна дійти до висновку, що Варшавське Повстання не пришвидшило кінця війни (мабуть навіть її подовжило).

Може видаватися, що автор провину за поразку і жертви повстання (близько 200 тис. осіб з польської сторони) не звалює на безпосередніх винуватців, тобто німців (і побічно тих, які не допомогли, - росіян, англійців і американців), але винятково наполяків.

Jarosіaw Marek Rymkiewicz - Kinderszenen - спогади з дитинства автора (котре припало на роки німецької окупації) чергуються з описами трагічних подій варшавського повстання, творить особисту повість про людську долю. Мотивом, до котрого Римкевіч зокрема часто повертається в книжці, є події 13 серпня 1944 року, коли на вулиці Кілінського, 1 вибухнув наповнений тротилом танк, вбиваючи зібраних навколо нього жителів варшавської Старувки. Навколо цієї події письменник пряде свої історичні роздуми. Stanisіaw Kopf - Stodni Warszawy - історія міста і людей між капітуляцією повстання 2 жовтня 1944 р. і визволенням 17 січня 1945 р. Jan Kurdwanowski-Mrуwkanaszachownicy - книга виявляє приземну сторону варшавського повстання, балаган і абсурд. Мужність і страх, жах і настрій, відкрита боротьба і наповнені цивільним натовпом підвали, все це автор, солдат батальйону, Chrobry І, пережив на своєму бойовому шляху Волі, Старувкі, Шрудмєшчя і Чернякова літом 1944 року.

Melchior Waсkowicz - Zielenakraterze - дія розігрується в декількох місцях - Варшава, Креси, Познаньські, Франція, Закопане, Америка. Розпочинається в 1919 році, а кінчається в день народжень внучки письменника - 29 грудня 1945 року. Це повість автобіографічна, така, що має форму репортажу - розповідає про події, в яких автор був учасником або свідком. Письменник вказує дії своєї сім'ї, народження і доростання доньок Христини і Марти. Пов'язує до ІІ Світової Війни і варшавського повстання.

Henryka Zarzycka-Dziakowska - Mуjpamiкtnikz Powstania Warszawskiego - відношення шістнадцятилітньої дівчини, санітарки легендарного батальйону Парасолька, котра день у день занотовує по декілька речень у,вийнятому з розбитої крамничної вітрини, зошиті. Авторка пише про рани і переправи через канали, реєструє розгроми, зроблені у Варшаві німцями. Короткі примітки з днів повстання - від 1 серпня до 1 вересня. У книжці поміщено карту повстанської Варшави, архівні зйомки авторки, а також фотографії рукопису щоденника.

Jerzy Stefan Stawiсski - Mіodegowarszawiaka zapiskizurodzin - описує долю молодого мешканця Варшави - Юрка, який святкує свій сімнадцятий день народження. Це день 24 вересня 1938 року - цього дня розпочинаються події роману Ставінського. 24 вересня 1944 - п'ятдесят шостий день повстання на Мокотові і двадцять третій день народження Юрія. Автор презентує чотири роки і один день з життя Юрка, який святкує наступні свої дні народження. Перші припадають на довоєнний період, наступні три - це окупаційне пекло. У романі представлені почуття, які супроводжували молодих людей, любов і страх, смерть і життя, щастя і недоля, які взаємно переплітаються. До теми варшавського повстання звертали не тільки польські письменники, а також про цю історичну подію написав і британський історик Норман Девіс, назвавши свою книгу «Повстання 44». Книжка написана в живому і емоційному стилі. Суперечливим є факт, що автор ужив англійських форм польських імен, місць, а навіть псевдонімів повстанців, щоб наблизити англомовного читача до реалій повстання. Серед творів про варшавське повстання можна виділити твори про(з, що):

- стосунки свідків або учасників;

- опис повстання з перспективи солдата або штатського;

- батальні твори;

- вказують повстання як досвід дружби;

- представляє його як пригоду;

- показує повстання як апокаліпсис, пекло;

- оцінює повстання.

1.2 Варшавське повстання та «Щоденник з варшавського повстання»

Легендарне Варшавське повстання розпочалося першого серпня 1944 року. Основним організатором повстання проти гітлерівських військ виступили керівники Армії крайової. Повстання тривало 63 дні, нажаль не виправдало сподівання організаторів, адже закінчилося капітуляцією поляків 2 жовтня 1944 року. Втім воно увійшло в історію не лише польського, але й європейського антигітлерівського руху.

Передусім, метою повстання було звільнення Варшави й відновлення не комуністичної Польської держави, витіснення німецьких окупантів з міста і підтримка подальшої боротьби проти гітлерівської коаліції. Побічним політичним завданням було прагнення звільнити Варшаву до підходу радянських військ, щоб підкреслити незалежність польської держави, привести до влади підпільний уряд у вигнанні і не допустити насадження Радянською владою Польського комітету національного визволення. Крім того, до непрямих причин можна віднести загрозу облав працездатного населення і радіозаклик до початку заколоту з Москви. При цьому, повстанці розраховували на допомогу радянських військ, які на той момент вже наблизилися до розташованого на східному березі Вісли варшавського кварталу Прага.

Саме зважаючи на близькість Червоної армії командувач Армії Крайової Тадеуш Комаровскі віддав наказ про початок повстання в місті. На вулиці міста вийшло 23 тисячі озброєних поляків. Протягом перших днів боїв повстанці захопили чимало стратегічно важливих об'єктів, тож з часом їхня кількість зросла до 34 тис. Втім їм не вдалося повністю витіснити нацистів із центру міста, та оволодіти ключовими комунікаціями та мостами. 16-ти тисячний нацистський гарнізон був зміцнений, і 5 серпня нацисти перейшли до контратаки. Зрештою до Варшави увійшли війська СС та жандармерія, які фактично розпочали зачистку міста. В результаті, за два місяці повстання згинуло 150 тисяч цивільного населення та ще приблизно 18 тисяч повстанців. Німецькі втрати склали більше 8000 солдатів убитими і зниклими безвісти і 9000 пораненими. В ході вуличних боїв було знищено близько 25% житлового фонду Варшави.

Водночас німці систематично руйнували й палили Варшаву. Більше того, після закінчення повстання німецьке командування спрямовувало до Варшави спеціальні загони, щоб нищити уцілілі ще будинки. Таким чином, до 17 січня 1945 р. у Варшаві знищили 90% пам'ятних будівель столиці Польщі. Між тим, радянські війська, так і не підтримали повстання. Польські історики припускають, що це було навмисно зроблено, аби німці мали можливість винищити Армію Крайову, яка була проти комуністичної влади і впливу Москви на польські справи. Радянська ж сторона стверджує, що війська були виснажені попередніми боями. Втім цю версію більшість істориків називає сумнівною.

Натомість, з особливим піднесенням у Польщі згадують героїв Варшавського повстання, які віддали свої життя за свободу рідної країни.

Всього, враховуючи пошкодження нанесені польській столиці в період оборони 1939 і повстання у Варшавському гетто 1943, до моменту вступу до Варшави Радянської армії, в січні 1945 року, більше 85% міста лежало в руїнах. «Щоденник з варшавського повстання» є першим епічним твором Мирона Бялошевського. Виданий в 1970 році «Щоденник…» збудив багато контроверсій як книжка без пафосу, як форма розвінчування бачення варшавського повстання. Бялошевський називає свій твір хронікою, в якій складені 62 дні піднесеної боротьби з ворогом.

Представляє образи з періоду від 1 серпня до 9 жовтня 1944 р., міста Твір виріс з особистих досвідів автора, який описав їх.

1.3 Постать Мирона Бялошевського

Коли вибухає повстання Мирон має 22 роки. Він не був його учасником, тому не розповідає про воєнну боротьбу, є пересічним штатським, не належить до жодної повстанської організації. Воєнні дії відбуваються на другому плані, а на перший план виходить боротьба за виживання героя, його сім'ї, приятелів. В момент повстання Мирон був студентом полоністики на таємному університеті.

Його активна участь в боротьбі - це допомога в будуванні барикад, переношені поранених під обстрілом, перехід каналами з тяжкопораненим поручиком на спині. Мирон, найбільш потрібний сім'ї, ризикує життям, збирає розсипані сухарі, йде по воду, шукає їжу.

Трапляються також ситуації, в яких страх паралізує розповідача. Під час другої експедиції по борошно Мирон тікає залишаючи мішок. Іншим разом, в моменті сегрегації через німців, розповідач доцільно віддаляється від сім'ї, щоб уникнути вивезення.

Мирона вражає мистецтво, краса рідного міста. Він є здібною людиною, тверезо оцінює ситуацію і описує людські дії. Його висловлювання перш за все щирі і конкретні.

Це книжка, що зображає життя мешканців Варшави під час повстання в 1944 р. з багатьма посиланнями в довоєнну реальність, часу війни загалом, а також після воєнного життя. Описання цієї історії дуже індивідуальне. Це означає, що ми не знайдемо в «Щоденнику…» багатьох дат, конкретних історичних подій, військової інформації, наказів, рішення, документів. Розповідач є головним героєм і одночасно розповідачем подій через призму своєї власної біографії - відчуттів, філософії. Проте в багатьох місцях розповідач відмовляється від опису лише своєї точки зору і віддає голос загальній суспільній думці. Тоді Бялошевський показує події, які стосуються всіх кількохсот тисяч мешканців Варшави. Число повстанців було значно менше. Книжка Бялошевського описує життя більшої частини мешканців столиці. Від часу переживання загибелі міста в складання спостережень, розмов, реєстру фактів і ситуацій минуло понад двадцять років.. Застосування конкретних слів, що складаються на конкретний діалог в тексті, не може бути передачею докладного звучання висловлювання з того періоду. Це мабуть спосіб на відтворення атмосфери часу загрози, втечі, шукання поживи, врятування поранених - отже клімату драматичних хвилин, які були частиною самого автора.

«Щоденник…» є голосом поета, який через усе своє життя боровся за індивідуальність, за новизну виразів і уникнення «зашуфлядження» через критику і читачів. Така боротьба митця є одночасно боротьбою за правду - правду його життя, правду його справи.

Перші фрагменти Щоденника появилися у пресі в 1965 р. Повністю твір був опублікований в 1970 р. Твір писався в шести десятих роках, в особливий для Польщі період наростання кризи, тоталітарного терору влади, приниження людей, нової хвилі антисемітизму, яка завершилась вимушеним виїздом з Польщі багатьох євреїв в 1968 р. Був це етап інших, але також дошкульних загроз для громадян тодішньої Польської Народної Республіки, який міг привести до пролиття крові. Варшавське повстання відбилось в біографії автора так сильно, що Бялошевський вирішив врешті скласти те, про що він завжди розповідав наближеним приятелям - свою долю штатського в 1944 році. Крім того автор описує власні спогади двадцять три роки по тому (1967 р.). Часова дистанція дозволяє Мирону знову подивитися на себе і всіх, хто його в повстанні супроводжували.

Спосіб бачення штатського, котрий бачить загибель свого рідного міста, є зовсім інший від перспективи повстанця, військового. Мирон дивиться на будівлі як витвори архітектонічного мистецтва, як будинки близьких, знайомих, об'єднані назавжди якимись спогадами, переживаннями. Пам'ять Бялошевського недостовірна. Опис подій дуже докладний.

Якщо Мирон не може собі чогось пригадати, то говорить про це відверто. Якщо оповідач невпевнений щодо якогось спогаду, читач завжди про це поінформований.

Бялошевський використав дуже оригінальну мову написання, оповідання має форму вільної оповідки розмовною мовою з множинними звук наслідування.

Насамперед, Мирон Бялошевський був поетом, але заради того, щоб описати побачене ним під час повстання автор звернувся до прози.

Отже, зображення такої історичної події в романі Бялошевським вказує на те, що автор хотів передати свої почуття,свої думки, свої переживання, котрі супроводжували його під час повстання.



2.Образність та символізм варшавського повстання у романі

2.1 Образ міста і людей у романі «Щоденник з варшавського повстання»

Головного героя - Мирона ми пізнаємо в день 1 серпня 1944року, в мокрий, несонячний і нетеплий вівторок. 1 серпня це в пам'яті Мирона свято соняшників - виходить зі свого дому на Хлодну вулицю 40, по хліб до кузини на вулицю Сташіца. День рухливий, видно переповнені трамваї, серед населення панує якесь дивне збудження. Немає ще години «В» - Сташек і Мирон ідуть до Ірени - подруги з таємного університету, на якому вивчав полоністику розповідач «Щоденника...». Після входу до житла Ірени, на Холодній 24, чути гармати і крик - «Hurraaa... Powstanie - od razu powiedzieliњmy sobie, tak jak i wszyscy w Warszawie». Перша повстанську ніч Бялошевський провів на Волі, де відразу почали з'являтися біженці. Наступного дня повертається додому, щоб разом з сім'єю переселитися на Оґродову. Кожен день повстання це день повний доблесті, але і страждання, відчаю. Молоді солдати б'ються,штатські стараються допомагати, будують барикади, вириваючи платівки з тротуарів, мостові з вулиці, варять їду, але їм щоразу стає важче. Бракує води і їжі. День до дня подібний. І щораз нова інформація - радісні «wachazdobyta <...> Chіodnabyіawolna. Caіa we flagach <...> wylegіy tіumy do robienia barykad»,але і сумне«Ukraiсcy id№ od Woli i rїn№. I pal№ na stosach! Paсska zbombardowana, Prosta zbombardowana!».

Щоденно видно пожежі, трупи, місто, яке потрапляє в руїну, людей, які в паніці тікають перед наступною облавою, розстрілом десь на сквері, під стіною будівлі чи дворі заводу. Коли Воля падає Мирон перебирається на Старе Місто, тут знаходить притулок в свого приятеля Свена, який разом з сім'єю кочує в підвалі. Як звітує - «Wpadliњmy po pachn№cych betonem, cegіami i niewykoсczeniem schodach do gікbokich piwnic z grubymi murami. Cisza. I zapach zaduszonej pralni. <...> szara otchіaс ze њwiecami na oіtarzyku z Matk№ Bosk№ <...>». Розпочинається наступне існування в притулку, наступні довгі дні і недоспані ночі, в очікуванні на життя або смерть. Дні наповнені звичайною діяльністю. Панував відносний спокій. Люди виходили з підвалу по їду до сестер, в околичні костели, щоб там шукати підкріплення, інші шукали інформації про своїх близьких.

Близько 13 серпня - як пише Мирон - «Spadіybomby. Na stare Miasto. <...> Trafiіy w jakiњ ogromny zbiornik z benzyn№. Byі potworny wybuch. Iluњ ludzi zginкіo.I znуw strach, zw№tpienie, a jednoczeњnie radoњж, їe to nie ja - ja їyjк. Pytanie kr№ї№ce w gіowie, dlaczego ocalaіem, ja spoњrуd tysiкcy». Видавали повстанську пресу - було багато друкарень - Армії Крайової, Аловської, Паловскьої. Зв'язковими були перш за все дівчата, або малі хлопці, які переміщувалися стічними каналами, безпечно до часу, поки німці не здогадались про повстанський спосіб зв'язку - тоді гітлерівці відкривали лази і кидали додолу гранати або - засновували весь виліт колючим дротом, а на цих дротах завішували гранати. У підвали, що творять всю систему коридорів, поміщань перенеслося життя кварталу. Юрмилися в них тисячі людей, котрі намагались знайти їжу, що дискутують, таких, що моляться. Свен вів молитви біля вівтаря, створеного в підвалі, з цієї обставини Мирон і Свен написали актуальну літанію.

Після бомбардувань двадцятого дня повстання, герої розшукують нового схову. З підвалу на Старим Мєшчє евакуювалося біля трьохсот п'ятдесяти людей.

Свен з матір'ю, яку розповідач дарує великою повагою, як свою рідну матір, Мирон йдуть вулицями Старувки у пошуках місця для існування. Оскільки костел Сакраментек був вже повний, затримуються в підвалі Ремісничої Ізьби на вулицю Медову, 14. З дощок, цеглин роблять тимчасову кухню, основні устаткування з трудом добувають, закінчується їжа та вода, а емігранти весь час прибувають.

І знов очікування, наповнене грою в бридж, літературним конкурсом. Місто щораз більш стає зруйнованим, прибувають поранені і померлі. Людей окидають сумніви, бо втрачають близьких і самі живуть в панічному страху, що будуть присипані обвалами. Наступні повстанські дні цього разу в Шрудмєшчю, тут доходить інформація про «догоряюче» повстання - «Powiњlezbombardowane! Powiњlesiк koсczy! NiemcynaPowiњlu!». Знову страх, паніка, метушня, паніка. Знов мандри на Новоградзьку і Вілчу у пошуках схову. Дні в притулку тягнулися немилосердно, панувала глуха тиша, що переривалась звуками підлітаючих літаків, обвалів.

По черзі падають квартали Варшави - «Pow№zki - tu wiem maіo (stracone chyba 4 sierpnia), Wola - wiadomo, co z Ochota, Mokotуw. Czerniakуw - wiadomo. Po kapitulacji Їoliborza - 30 wrzeњnia byіa pogoda - upaі. Zostaіo tylko Њrуdmieњcie». Вмирають люди і вмирає Варшава. Місто після повстання це море обвалів. Люди виходять на вулиці зі всіх закутків. Герой іде зі Свеном Ясною вулицею, навколо порожнеча, обвали, люди проходять крадькома. Уночі чути ще постріли. Вранці 2 жовтня 1944 року.

«Kapitulacja. Koniecpowstania. Ogіoszone. <...> Do 9 paџdziernika ma byж pusto. Caіe miasto. Powstaсcy skіadaj№ broс. Ludzie zdolni do pracy bкd№ rozwoїeni na roboty do Rzeszy. Niezdolni i jedyni opiekunowie dzieci rozwoїeni bкd№ po Guberni». Німці вивозять жителів Варшави на роботи. 11 листопада розповідач з батьком після місяця праці як підручні каменяря тікають до Ченстохови. Першою особою з повстання, яку розповідач побачив в Ченстохові, була мама Свена, побачив також його самого. У Варшаву повернувся в лютому 1945 року.

Звертаючи увагу на представлення Бялошевським героїв «Щоденника з варшавського повстання», автор зображає також збірних героїв - німців, євреїв - представлених в спогадах з часів гетто, повстанців, що б'ються, і, населення столиці. Серед цих збірних героїв на перший план висовуються цивільні жителі столиці, які згруповуються перш за все на виживанні повстанського кошмару. Розуміють потребу боротьби, але болісно відчувають усілякі браки і загрозу життя. Деякі «загинаються», особливо жінки очікують, що повстанці піддадуться, щоб перервати смугу нещасть. У разі потреби стараються заангажуватись для допомоги тим,що б'ються за здобуття для них поживи, перев'язують поранених, будують барикади. Їх життям є щоденні порції страху за власне життя і близьких, побутові проблеми, а також чекання на завершення жаху.

Образ головного героя (розповідача) зображується тим, що автор веде розповідь від першої особи (тобто, автор і є головним героєм даного твору, котрий є студентом таємного університету).

Немає опису його зовнішнього вигляду.

Наратор веде розповідь про події, які відбувались впродовж всього повстання, посилаючись на власну пам'ять.

Повстанці - це група людей заангажованих безпосередньо у воєнні дії. Повстанці були найбільш наражені на смерть, але - всупереч втраті наступних кварталів і людей - прагнули до них нові бажаючі. Видно їх мелькаючи, пригнувшись під барикадами, кличуть штатських до різних завдань, організація переходів каналами,опіка госпіталів і працю зв'язкових.

Німці були представлені як нещадні, добре готові до боротьби, що реалізували свої задуми до кінця, діяли згідно з прийнятими засадами, позбавлені відчуття і совісті. Вермахтовці - усміхнені солдати, котрі дають полькам вирвану на ближніх полях зелень, - представлені автором з елементом дружелюбності і симпатії.

Доля євреїв тут представлена головним чином в спогадах з жахливого часу ліквідації варшавського гетто. Автор присвячує їм увагу в узагальнених подіях, стражданнях, масовій загибелі, необхідності ховатись. На прикладі долі Стефи видно, скільки треба було зробити, щоб врятувати власне життя у світі, де євреї засуджені були на загибель - «<…>Babu Stefa byіa nasz№ sublokatork№ do wiosny 44 roku. Pуіrodzina. <...> dostaliњmy mieszkanie na Chіodnej, po Їydach, bo przedtem tam byіo getto, mur getta staі w poprzek Chіodnej miкdzy Wroni№ a Towarow№, getto trochк zmniejszyli, bo getto ci№gle zmniejszali.». Стефа знала добре німецьку, отримала документи на ім'я Зосі Романовської. ЇЇ доля була сприятливою - врятована з Геншувки, після падіння повстання потрапила до Глодова, звідки завдяки заробленим грошам емігрувала в Швецію, а звідти - в Америку, де залишилась вже до кінця своїх днів.

Образ дітей - діти граються в танки і в війну, що не є дивним, адже, все, що вони бачили в своєму житті це війна, обвали та смерть.

Образ Варшави представлено предметно-просторовою складовою. Текст роману наснажений топографічними деталями: назвами вулиць, на котрих проходили події, де мешкали головні герої (і не тільки), кварталів, а також мости, костьоли, барикади, мури.

Образ повстанської Варшави був жахливий, ніщо не вціліло в місті, може всього лише його дух нескореного міста. Варшава, підійнята з обвалів руками народу, жила повним життям, не забуваючи про кров її синів, пролиту у боротьбі з окупантом. Образ Варшавського повстання - це спогади про події,що відбувались від серпня до жовтня 1944 року, згадки про життя, а скоріш за все виживання в той період.

2.2 Символізм у романі «Щоденник з варшавського повстання»

Образ-символ принципово протистоїть образотворчим елементам мови. Він володіє унікальною структурою, особливим призначенням. Троп виникає в аспекті раціональної, легко читається заміни одного імені іншим. Символ - натяк, умовний знак. Символ надає конкретним явищам узагальненого змісту. Одним із основних інстинктів людини - це страх. Символами носіїв страху виступали літаки, що скидали бомби, самі бомби, а також танки. Танками лякали один одного говорячи: «Cicho!Czoіgza њcian№». Страшно було переміщуватись по вулицях, бо вівся обстріл людей. Деколи певну відстань треба було долати на колінах.

Патріотизм.

Символами патріотизму були прапори,котрі були вивішені на вулиці Оґродовей: «wachazdobyta <...>C hіodnabyіawolna. Caіaweflagach <...>».

Символ життя - вода і їжа(вода - джерело життя, відродження духу і тіла [словник]). Щоразу більше виникає проблем з водою та їжею. Вода, котра в людей в сховищах починає смердіти, а свіжу неможливо набрати. Їжі з часом все більше не вистачає. Автор зазначає, що люди під час війни їдять все, що є більш калорійне. Символ розчарування зображується тим, що Червона Армія не втручається в повстання.

Символ віри - це молитва та вівтар, котрий знаходився у підвалі, де ховались головний герой з приятелями, а також літанія, котру придумав Мирон з другом:

Молитва допомагала в моменти, коли було найбільш страшно, коли відбувались бомбардування:



Сповідь також виступає яскравим прикладом символу віри,дивлячись в очі смерті,люди просили відпущення гріхів: «Spowiadam siк Panu Bogu Wszechmog№cemu w Trуjcy њwiкtej Jedynemu...їem zgrzeszyі myњl№,mow№ i uczynkiem- moja wina, moja wina, moja bardzo wielka wina».

Пісні у творі присвячене особливе місце. Вона є розрадою, підтримкою, вираженням суму. У кожному повстанні є воріг проти якого і починають відбуватись всі повстанські дії,у нашому випадку символом ворога є німці, котрі були в Варшаві і нападали на мирних громадян і в усе стріляли. «Niemcy іapi№ ludzi i gnaj№ ich przed czoіgami na powstaсcуw, їeby powstaсcy w tych ludzi strzelali». Будування мурів та барикад вказує на символіку злагодженості, адже для їх побудови, люди згуртовуються і допомагають один одному:«Zaczкіosiк organizowanie. Blokowie. Dyїurni. Kuciepiwnic.Przekіuwaniepodziemnychprzejњж. Caіyminocami. Barykady».

Допомагали, коли не було їжі і води, як втішали одне одного, молились. Кожному хотілось врятуватись, тому символом допомоги та спасіння є лікарня.

Сховище (підвал), де переховувались люди - символ безпеки. Там люди розмовляли, лежали, молилися. У сховах панувала атмосфера страху і відлічування бомб: «Raz, dwa, trzy, cztery, piкж, szeњж, siedem...Trzask! <…> Raz, dwa, trzy, cztery, piкж, szeњж, siedem, osiem, dziewiкж... Trzask!». Символ вогню (вогонь, спустошує все, пожирає). Автор зазначив,що в ночі пілотам в Варшаву не важко було потрапити,бо: „Tam,gdziebyіoczerwono,toWarszawa”.

Життя під час повстання могло бути можливе лише завдяки людській солідарності, вмінню тримати самих себе в руках, взаємній підтримці і клопотах про сім'ю. Як бачимо,за допомогою образів ми можемо зрозуміти та відчути те, що намагався передати автор. Образ варшавського повстання надає можливість зрозуміти важкість життя,коли втрачаєш близьких,коли не вистачає води та їжі. Твір насичений символами, що передають ті емоції, котрі об'єднували мешканців Варшави впродовж тих жахливих подій.



Висновки

Мирон Бялошевський (1922-1983) - одна з найцікавіших постатей польської повоєнної літератури, «людина поза устроєм», за виразом Я. Словінського. Відбувши митарства війни, в тому числі й концентраційний табір, молодий письменник продовжив свою епопею невлаштованості у 1950 х рр., на які й припав його поетичний дебют. Завдяки підтримки колишнього футуриста А. Сандауера у 1956 році, символічному для кожного бунтівника-асоціала, вийшла його перша книга «Повороти речі».

Далі був зухвалий, акційно-театральний прорив: М. Бялошевський винайшов свій Театр Осібний - цілком окреме, за суспільне явище, яке виносить на поверхню людське прагнення свободи, гри й радості, принципово незавершене, незапрограмоване, позначене віянням випадку - у розумінні «об'єктивного випадку» сюрреалізму.

Сни, мовна гра, чорний гумор, абсурд зливаються тут у дивовижному оркестрі тілесного переживання. «Суть є найважнішою… Те, що діється, - зізнавався автор в інтерв'ю 1971 р. - Скільки речей одночасно відбувається, поблизу мене, до ладу, чи не до ладу. Усвідомлення, непорозуміння, діалогові ситуації, якісь історії. До того ж через моє відчуття. Або навіть донесення якоїсь ситуації: тією, що відбувається коло мене. Тієї, в якій беру участь, повстаю героєм, або напівгероєм. Або навіть переказане кимось. Важливі усі подробиці, бо інакше не буде воно насиченим… поза тим є тільки література, афоризм, брак людини…» Людину Мирон Бялошевський шукав у тривіальних ситуаціях, зав'язуючи розмову із нефахівцями, не-артистами, але перукарями, прибиральниками, водіями, покоївками - так спогадує його учениця А. Соболевська.

Був голодний на пізнання людини, і в місті мав такі знайомства, яким щоразу дивувалися його колеги-театрали. Захоплення гротеском, кітчем, міським фольклором, екзотикою базару, автентикою мовлення перейшло з лірики Бялошевського в театр. У пізнішому театральному доробку надзвичайно цікавим є також його кабаре Кічі Кочі, що було реакцією на військовий стан початку 1980-х рр.

Вистави Осібного Театру ставилися у приватному помешканні письменника протягом 1955-1963 рр. і показували нове відродження авангарду, щоправда, у кишенькових умовах свободи. Лірика цього часу, визначена дослідниками як лінгвістична, позначена глибоким ігровим зацікавленням словом, що сприймається як багатоаспектний організм. Відтак перекладати цього циніка й ворохобника надзвичайно складно (чого варті хоча б такі вірші, як «Випадок з граматики» або «Замикання»). Речизм Бялошевського, наполеглива депоетизація, схильність до уживання турпізмів часто розглядається як своєрідний спротив системі обмежень.

У 1970 р. Бялошевський опублікував перший прозовий твір - «Пам'ятка з варшавського повстання». І як належить, далі одна за одною з'явилися нові збірки прози - «Свідчення дійсності» (1973), «Шуми, зліпки, тяги» (1976), відкриваючи розрив з умовностями традиційної нарації. Осібність всього, що робив М. Бялошевський, є очевидною на тлі кількох поколінь, у перетині яких постає його творчість. Поставангард?.. Неофутуризм?.. Прихильники цього дивакуватого митця пропонують розглядати його спадщину у межах сюрреалізму, спогадуючи зокрема пильне зацікавлення сновидою реальністю, проблемою епіфанії (згаданий аспект актуалізується особливо у 1980-х, на тлі серцевої хвороби і перебування письменника у лікарні). Принципова незавершеність і процесуальна націленість більшості проектів Бялошевського, гра із предметністю, «театр смерті» (вислів Т. Кантора) - все це змушує припустити складність і нетиповість розглядуваної тут постаті у межах польського повоєнного сюрреалізму.

Бо такого явища, як пише більшість дослідників, не було… Втім, при читанні лірики і наполегливій спробі уявити його драму на сцені, виникає стійке відчуття подібності із ще одним, тепер уже українським, неформалом, батьком хепенінгу - Ігорем Костецьким, який так само загравав із смертю, ховаючись у словах.

Події варшавського повстання відбились не тільки в пам'яті Мирона Бялошевського, але, перш за все, в його серці. Письменник говорить про події з 1944 р. як про найзначніші події у всьому його житті. Це спогади про страшні події того часу. Про те, як важко було переходити з однієї частини міста до іншої. Як падали літаки, обвалювались мури, горіли будинки та люди. Про вибухи, котрі призводили до того, що людей розривало на шматки і їх нутрощі, руки та ноги валялись посеред вулиці. Сам Мирон пригадує, як йому довелось бути свідком видобування з-під обвалів ніг, рук, одягу солдатів. А також, люди повзали, плазували, тягнули ранених по землі. Штатські переселялися з місця на місце. Коли притулок ставав усе менше безпечним, переходили на іншу адресу. Бракувало їжі, води, одежі - хоч автор «Щоденника…» згадує жахливі спеки того літа. Люді більш або менш собі близькі разом жили в підвалах. Весь час бачилися трупи, чути було про смерть сусідів та близьких. Повстанці і ті,що долучались до різних акцій штатські відстоювали Варшаву власними тілами. Мирон намагається добре пригадати собі, чи це день, чи ніч, коли розповідає про повстання. Розповідач стверджує, що під час повстання, коли вся Варшава палала і потопала в димі, пилі і шумі, важко було розібратися в порі дня, а навіть в даті.

Слід повстання - досвіду смерті, бомбардувань, вічного схову в укритті і страху, перехід каналами, де води по щиколотки з пораненими на спинах - все це не дозволяє автору мовчати.

Після 63 днів боротьби варшавське повстання було кровопролитна здавлені. Однак, німецька сторона як і польська зазнали втрат величезних. Загинуло і було поранено багато тисяч поляків. Знищеною була значна частина міста, а тим паче і безцінні пам'ятки культури.

Отже, в даній роботі було досліджено образ варшавського повстання у творчості Бялошевського. Саме місто зображується через його мешканців та передання. Емоційна складова образу міста набуває негативного відтінку через зображення складності життя його мешканців та боротьбу за виживання в період повстання.

Як бачимо, образ повстання є важливим елементом поетологічної структури роману. За його реалістичними деталями приховано символи та екзистенціальні мотиви та образи.



Список використаних джерел

творчість літературний поезія

1. Дручіньскій Е. Варшавське повстання // Інша війна 1939-1945 / Під заг. ред. акад. Ю. Афанасьєва. - М.: изд-во РДГУ, 1996. - 343 с.

2. Костенко Л. Вибране / Л. Костенко. - К.: Дніпро, 2010.

3. Лосев А.В. Проблема символа и реалистическое искусство / А.В. Лосев. - М.: Просвещение, 1976.

4. Ференц Н.С. Основи літературознавства. Підручник / Н.С. Ференц. - К.: Знання, 2011. - 431 с.

Размещено на Allbest.ru

...