Сатиричний дискурс польського літературно-мистецького кабаре (на матеріалі текстів Т. Боя-Желенського, Ю. Тувіма та К.І. Галчинського)

Спрямування “Зелених Гусок”- це сатиричне зображення світу. З цією метою автор використовує, крім соціально, політично, морально-етично забарвлених масок і відповідно дібраний “асортимент” тем і мотивів, які обіграні автором у іронічно-сатиричному ключі. Провідною темою є визначення польським інтелігентом свого місця й вартості в новому суспільстві. Домінанта цієї теми прихована за багатьма мотивами, які детерміновані жанровими стилізаціями й загальним стильовим вирішенням “Зелених Гусок”. Тому серед мотивів є мотиви міфологічні, соціальні, мистецькі. Деяка обмеженість фігур-дійових осіб ієрархічно підпорядкована тематичному наповненню кожної з “Зелених Гусок”, що ще більше наближає їх до ляльок, із притаманним їм схематизмом. Підрозділ “Жанрові та структурно-стильові особливості мініатюр К.І.Галчинського” присвячено характеристиці текстів ”так званого “найменшого в світі театрика “Зелена Гуска”, які являли собою сценаріі до вистав, що могли бути реалізовані в уяві кожного з читачів тижневика “Пшекруй”, де друкувалися тексти “Зеленої Гуски”. За своєю організацією кожна “Зелена Гуска” - це полілог, рідше - діалог, розписаний за ролями і обов'язкові дидаскалії, які, на відміну від традиційних авторських ремарок, відігравали роль своєрідного орієнтиру для читача: не сприймати буквально, серйозно усе написане, шукати справжній зміст, укритий автором за іронічно-гумористичними чи абсурдними коментарями. Особливістю жанрової організації “Зеленої Гуски”, як упорядкованої єдності, є наявність однієї спільної ознаки - кожний текст супроводжується специфічним авторським коментарем з визначеною модальністю, що є підставою вважати цей коментар непрямою ознакою фактичної присутності особи, яка функціонально відповідає конферансьє в кабаре. К.І.Галчинський свідомо розриває традиційну жанрово-тематичну єдність із метою досягнення парадоксально-іронічного, сатиричного або гротескно-абсурдного ефекту, який міститься в межах його мистецької постави “знущання зі світу”. Окремо увагу приділено гротескності та абсурдності текстів “Зелених Гусок”. Більшість дослідників творчості К.І.Галчинського схильні шукати витоки цих явищ поетики Галчинського в попередників (В.Моренець, Д. Буттлер). Дисертант зауважує, що К.І.Галчинський у своїх “Зелених Гусках“ створює ірраціоналний світ, деформований образ реальності повоєнної Польщі й польської людини. В короткий період існування (1946-1949рр.) театрика поет встигнув змалювати основні історичні й ідейні зміни, що відбулися в Польщі. В “п'єсках“ автор ідентифікує перебіг історії досить виразно - як процес становлення нової влади і нової системи суспільно-політичних, естетичних і морально-етичних цінностей. Його виразом є конфронтовані світ і культура до-війни (вже утопічно-ірреальні, ідеалізовані, наївно-недосяжні), імпліковані у підсвідомості героїв/читачів та світ сучасності - буденний, схематичний, обмежений новими рамками соціалістично-бюрократичної, бездуховної ідеї. Тривіалізувння фактів історії, культових постатей (з площини культури і політики), апофеоз нонсенсу в творах “Зеленої Гуски“ набуває, таким чином, не просто гумористичного забарвлення. Приймаючи висновок В.Моренця про те, що, попри великий вплив художніх експериментів С.Віткевича і формалістів, К.І.Галчинський далекий від наслідування їх філософських концепцій, водночас, ми схиляємося до думки, що К.І.Галчинський, зробивши перші спроби адаптації гротескно-абсурдного, деформованого відображення світу в творах довоєнного періоду, повернувся до цієї моделі в “Зелених Гусках”, заклавши підвалини польського постмодернізму.

ВИСНОВКИ

У Висновках узагальнюються результати дослідження. Робиться висновок про унікальність самого явища та його природи у контексті польської культури на тлі європейської. ЛМК постає продуктом переломної доби, наслідком перерваності суто національної традиції та адаптації традиції європейської. Проведений аналіз текстів, осмислення національно-традиційних витоків та специфіки поетики сатиричних текстів польського ЛМК, спроби реконструкції соціокультурного поля доби Молодої Польщі, дає змогу дисертанту окреслити процес формування сатиричного дискурсу з урахуванням різноманітних літературно-стильових парадигм різних епох, жанрово-тематичних структур та недискурсивних практик. Розпад естетико-художньої системи на зламі ХІХ та ХХ століть створив умови для ситуації культурного вибуху, після якого суттєво змінюється мистецька, філософська та естетичні парадигми. Вивчення текстів та їх типологічний аналіз засвідчив онтологічні зв'язки літературних жанрів кабаре з традиціями народної та авторської польської літератури. У мистецтві кабаре також істотно трансформується традиційний сатиричний дискурс: морально-філософський імператив заключено в межах змін морально-етичних та естетико-філософських поцінувань. Сам процес становлення дискурсу ЛМК являє процес інтеграції та синтезу як дискурсивних практик модернізму (поезія Молодої Польщі, літературна критика та публіцистика тощо), так і недискурсивних, а також дискурсу політичних дебатів, “демократизованої” культури, інформаційно-рекламного дискурсу преси та “неформальних” дискурсивних зразків міського просторіччя (дискурсу вулиці) доби Міжвоєнного двадцятиліття, являючи собою безперервний процес мутацій та трансформацій. Основними рисами дискурсу ЛМК ми визначаємо інтертекстуальність та інтерсеміотичність. Тому модус дискурсу ЛМК визначається цими позатекстовими рядами (психологічно-емоційний, літературний, екзистенційний контексти тощо), а також такими складовими позатекстових структур, як жанрові, стильові та інші конвенції. В основу принципу текстобудування покладено взаємодію, взаємопроникнення та гру тих значень, концептів і суджень, які через осмислення та семантизацію набули стійких ознак нової норми у системі поцінування соціуму.

Відзначені дисертантом у реферованій роботі особливості сатиричного дискурсу, дають змогу стверджувати, що кабаретне мистецтво, таким чином, не просто відтворювало і віддзеркалювало в кривих дзеркалах сміху й сатири глибоко кризові періоди, стимулюючи активність суспільства до пошуку вирішення проблем, але й містило в собі елементи цього пошуку, експерементуючи з новими формами художнього вираження, модифікуючи традиційні прийоми. Зайнявши гідне місце у культурі Польщі ЛМК може бути свідченням своєрідного інтегрування національної польської культури та європейської. Висока соціально-психологічна активність, залучення до процесів формування суспільної думки, вплив на літературні моделі картин світу, внесок до розвитку традицій сатири і гумору національної літератури відкрили ЛМК та його похідним формам можливість понад столітнього існування й дають перспективу подальшого розвитку.

ЛІТЕРАТУРА

1. До питання походження та особливостей жанру сатиричного вертепу (szopki) в польському літературно-мистецькому кабаре // Компаративні дослідження слов'янських мов і літератур. Пам'яті академіка Л.Булаховського. - К.: ВЦ “Київський університет”. -2000р. - С.102-108.

2. “Кабаретна” творчість Тадеуша Боя-Желенського // Компаративні дослідження слов'янських мов і літератур. Пам'яті академіка Л.Булаховського. - К.: ВЦ “Київський університет”. - 2001р. - С.120-136.

3. “Краківська Шопка” Т.Боя-Желенського // Література. Фольклор. Проблеми поетики.- К.: ВЦ “Київський Університет”. - 2001. - Вип. 11. - С.145-159.

4. “Театрик К.І.Галчинського “Zielona Gкњ” та традиції польського літературно-мистецького кабаре // Вісник Київського Лінгвістичного університету. Серія Філологія. -- К.: ВЦ КНЛУ. - 2001р. - Т.4, №2. - С.175-184.

5. Юліан Тувім та літературно-мистецьке кабаре “Qui pro Quo” // Література. Фольклор. Проблеми поетики.- К.: ВЦ “Київський університет”. - 2002р. - Вип.12. - С.58-63.

6. Поема Юліана Тувіма “Бал в опері” та її “кабаретний” характер // Культура народов Причерноморья.. - МЦ “Крым”, Таврический национальный университет им. В.И.Вернадского. - 2002р. - № 32. - С.365-367.

7. Еволюція кабаретної сатиричної картини світу (на матеріалі творчості В.Млинарського) // Літературознавчі студії. Збірник наукових праць. - К.: Видавничий ім. Дмитра Бураго. - 2004. - Вип. 7. - С.309-312.

Размещено на Allbest.ru