Історичні романи олександра соколовського в літературно-критичному контексті доби

Проза белетриста позначена гармонійним співвідношенням правди історичної і правди художньої у відображенні різних історичних епох, постатей, у потрактуванні історичних конфліктів. Збагнувши характер історичних перипетій, колізій, О.Соколовський створив власну художню концепцію минувшини, дібравши відповідні прийоми типізації та індивідуалізації, детерміновані характером зображуваних життєвих реалій.

Твори О.Соколовського є зразками художньо-історичної і художньо-документальної прози, чітко зорієнтованої на архівні джерела, історичну й характерологічну вірогідність. Використання архівних матеріалів, листів, свідчень очевидців, повідомлень преси тощо - це не лише формальна прикмета романів і повісті “народницького” циклу, а й одна з умов запровадження письменницького наміру - репрезентувати героїчні постаті “бунтарів”. Твори про народницький рух гранично достовірні в описі подій, поведінки героїв, у відтворенні їхніх думок, почуттів, внутрішнього світу. Дія тут, як правило, відбувається на ущільненій часово-просторовій площині, а герої діють у гостро драматичних ситуаціях. Іноді дотримання “правди факту” обмежує письменника у відборі виразних засобів художнього узагальнення, наштовхує на шлях обмеження творчості рамками особистого досвіду без глибокого його осмислення. Маємо справу, отже, із принципом “життєподібності”. У романі “Богун” засоби художньо-історичного осмислення життєвого матеріалу подеколи поєднуються з ознаками, характерними для історико-художньої прози.

Домінантними у прозі О.Соколовського є героїко-романтичні інтонації. Тяжіння до романтичного світобачення простежується в піднесенні ідеї напружених пошуків людиною життєвих істин, в осмисленому намірі багатопланово відтворити насамперед натури романтичні, зрештою, - у розкритті психології індивідуалізованого героя, а не маси. Окрім того, письменник усталює самоцінність людської особистості, яка вивільнилася не тільки з-під влади собі подібного, а й від обов'язків перед деспотичною по суті монархією. Прозаїк інтенсивно шукає героя, спроможного на муки й смерть в ім'я вищого покликання. З особливою виразністю романтичні первні проступають в дилогії “Герої змов” і романі “Роковані на смерть”, меншою мірою - у повісті “Бунтарі” та романі “Богун”.

Чи не основною лінією образотворення Соколовського є лінія романтична, що часто перехрещується з ідеологічним, об'єктивно-історичним (у більшості творів) та об'єктивно-психологічним (особливо в “Бунтарях”) напрямками. Неприхованість авторських оцінок відчутно посилюється інгредієнтами психологічної характеристики. Моделюючи образи-персонажі, белетрист апелює до таких ситуацій, коли людина переживає нелегкі випробування і внутрішньо зростає у пошуках істини. Осердям внутрішнього конфлікту багатьох героїв виступає яскраво виокремлена прозаїком розбіжність між метою життя і намаганнями її матеріалізації. Чільною філософською проблемою прози О.Соколовського стає осмислення суперечності між життям природним та ідеологічним.

О.Соколовський - письменник-традиціоналіст, що засвоїв мистецький досвід як літераторів-попередників, так і творців фольклору. Одна з підвалин його творчості - національна традиція. Історіософізм мислення прозаїка спирається на уснопоетичні форми й традиції Т.Шевченка, М.Костомарова, П.Куліша, М.Старицького, І.Нечуя-Левицького. Фольклорна стихія відчувається у творах О.Соколовського передусім на концептуальному рівні. Особливо помітно це в модифікації сюжетної опозиції “вірність - відступництво”. Та й в інших моментах белетрист спирається на усну творчість народу як на глибинну поетико-етичну традицію, повсякчас переосмислюючи її. Можна твердити, що письменник не перейнявся (чи не зміг, не встиг перейнятися) новочасними художніми віяннями, які генетично сягали мистецтва зламу ХІХ - ХХ століть.

Цілісну панораму образної характеристики у творах О.Соколовського сформовує головна функціональна об'ємність портрета, змістове насичення інтер'єру і виразність авторської розповіді. Найчастіше прозаїк презентує власну візію людини, її вдачі через портрет-характеристику. Інтер'єр та екстер'єр уводяться здебільшого для увиразнення психологічних оцінок.

Критика прозаїком соціальних відносин, осуд шовіністичної політики “загребущих сусідів” часто здійснюється засобами сатиричної гіперболи й гротеску. Сатиричне викриття персонажів (в основному польських шляхтичів та російських урядовців) реалізується через зіставлення негативних явищ життя з їх антиподами. При цьому в усіх формах сатиричного відтворення реалій дійсності помітна виразна суперечність між характерами персонажів, що належать до антитетичних прошарків.

Історична проза О.Соколовського стала яскравим прикладом того, як красне письменство, обертаючись до минулих діб, вносить у них сьогочасний зміст, акцентуючи повчальність історичного досвіду. Вона була і залишається одним із засобів впливу на суспільство в інтересах розвитку національно-культурного життя українського народу.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

Литвиненко О.В. Роман Олександра Соколовського “Богун” // Наука і сучасність: Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. - К.: Логос, 2001. - Том ХХVІІІ. - С. 181 - 188.

Литвиненко О.В. “Та казка сумна, неправдива...” (невідома поема Олександра Соколовського “Ікар”) // Наука і сучасність. Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. - К.: Логос, 2002. - Том ХХХІ. - С. 235 - 245.

Литвиненко О.В. “Немов зроста якась могутня повідь...” (Життя і творчість Олександра Соколовського) // Наука і сучасність. Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. - К.: Логос, 2003. - Том 39. - С. 209 - 223.

Литвиненко О.В. “Не лякають їх чорні труни...” (Народницький рух в художньому світі історичної прози Олександра Соколовського) // Наука і сучасність. Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. - К.: Логос, 2003. - Том 40. - С.

Литвиненко О.В., Мельничук І.В. Деякі аспекти ознайомлення студентів з творчістю письменників ХХ століття // Сучасні тенденції у літературознавчій підготовці вчителів-словесників: Збірник наукових праць. - Вип. 2: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, Мелітополь, 25 - 26 квітня 2001 р. - К. - Мелітополь: Твім інтер, 2001. - С. 164 - 168 (55 %).

Литвиненко О.В. Постаті народних ватажків доби Хмельниччини в художній інтерпретації Олександра Соколовського // Науково-практична конференція “Маріуполь: історія і перспективи”. - Маріуполь, 2002. - С. 116 - 118.

АНОТАЦІЯ

Литвиненко О.В. Історичні романи Олександра Соколовського в літературно-критичному контексті доби. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.01.01 - українська література. - Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, Київ, 2004.

У дисертації досліджується історична проза О.Соколовського у зв'язку з естетично-філософськими реаліями його доби. Осмислено генезу, ідейно-естетичну парадигматику художнього доробку белетриста, тематичну спрямованість його прози, специфіку індивідуального стилю письменника.

На основі аналізу всіх творів прозаїка у роботі з'ясовано закономірності еволюції проблематики й поетики його історичних романів і повісті, визначено художні здобутки і втрати митця, сформовано літературознавчу оцінку творчості О.Соколовського, встановлено її місце і роль у вітчизняному літературному процесі.

Ключові слова: історико-типологічні зв'язки, проблематика, поетика, жанр, стиль, авторська версія, творча інтерпретація, національна свідомість.

АННОТАЦИЯ

Литвиненко Е.В. Исторические романы Александра Соколовского в литературно-критическом контексте эпохи. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.01 - украинская литература. - Национальный педагогический университет имени М.П.Драгоманова, Киев, 2004.

В диссертации исследуется историческая проза А.Соколовского в связи с эстетико-философскими реалиями его эпохи. Диссертантка осмысливает генезис, идейно-эстетическую парадигматику художественного наследия беллетриста, тематическую направленность его прозы, специфику индивидуального стиля писателя.

А.Соколовский творил в период, для которого был характерным, с одной стороны, сильный всплеск национально-культурного возрождения и консолидации, а с другой - трагический переход к тоталитарной эпохе соцреализма. Писатель работал в условиях широкомасштабного наступления красного шовинизма, ограничений, установленных господствующими политико-идеологическими стандартами. Судьба, к сожалению, не дала ему времени не только для художественного самосовершенствования или полного выявления творческого потенциала, но и для самой жизни. Прозаик пережил преследования, аресты, был репрессирован и уничтожен физически. За короткую земную жизнь А.Соколовский не имел признания и как писатель.

Дебютировал А.Соколовский в поэтическом жанре (поэма ”Ікар”, “Поема одного життя”, “Казка про собачку”, ряд стихотворений), однако здесь достижения его незначительны. Сказывается шаблонность и политизорованная дидактика. Но Соколовский-поэт искренне шел навстречу контрастам окружающей жизни, искал собственный путь. От во многом прямолинейных оценок “революционной перестройки” мира он переходит к осознанию глубокого драматизма своего времени (“Поема одного життя”), а поэтому провозглашает гуманистические идеалы. Поэму “Ікар” можно воспринимать как попытку писателя следовать в русле новейших художественных тенденций (неоклассицизм).

Произведения А.Соколовского о народничестве составляют исторический эпический цикл (романы “перші хоробрі”, “Нова зброя”, “Роковані на смерть”, повесть “Бунтарі”), дополненный элементами беллетристической хроники и историко-документальной литературы. “Богун” - образец классического романа, построенного на переплетении неравнозначных по масштабу сюжетных линий - от узколичностных до исторических. Сюжетно-композиционным центром большинства произведений является столкновение противоположных взглядов, мыслей персонажей, их мировоззрения.

Проза беллетриста характеризуется гармоничным соотношением правды исторической и правды художественной в изображении различных исторических эпох, героев, в трактовке исторических конфликтов. Осмыслив характер исторических перипетий, писатель создал свою художественную концепцию прошлого, опираясь на соответствующие приемы типизации и индивидуализации, обусловленные характером изображаемых жизненных реалий. Произведения А.Соколовского являются образцами художественно-исторической и художественно-документальной прозы, ориентированной на архивные источники, историческую и характерологическую истину. Использование архивных материалов, писем, свидетельств очевидцев, сообщений прессы - не только формальный признак романов и повести “народнического” цикла, а и одно из условий внедрения писательского намерения - представить героические образы “бунтарей”. Произведения о народничестве предельно достоверны в описании событий, поведения героев, в отображении их мыслей, чувств, внутреннего мира. Действие здесь, как правило, происходит на небольшом временно-пространственном участке, а герои действуют в остро драматических ситуациях. Иногда следование “правде факта” ограничивает писателя в выборе выразительных средств художественного обобщения, толкает на путь ограничения творчества рамками личного опыта без глубокого его осмысления.

В романе “Богун” средства художественно-исторического осмысления жизненного материала иногда сочетаются с признаками, характерными для историко-художественной прозы.

Ведущими в прозе А.Соколовского являются героико-романтические интонации. Стремление к романтическому мироощущению прослеживается в утверждении идеи напряженных поисков человеком жизненных истин, в намерении разнопланового отражения натур романтичных, в раскрытии психологии индивидуализированного героя, а не массы. Кроме того, писатель утверждает самоценность личности, которая освободилась не только от власти себе подобного, но и от обязательств перед деспотичной по сути монархией. Прозаик интенсивно искал героя, способного на муки и смерть во имя высшей идеи.

А.Соколовский - писатель-традиционалист, который освоил художественный опыт как литераторов-предшественников, так и творцов фольклора. Историософизм мышления прозаика опирается на уснопоэтические формы и традиции Т.Шевченко, М.Костомарова, П.Кулиша, М.Старицкого, И.Нечуя-Левицкого.

Историческая проза А.Соколовского стала ярким примером того, как литература, обращаясь к прошлому, вносит в него актуальное содержание, акцентируя поучительность исторического опыта. Его творчество не может оставаться без внимания, поскольку прозаик и поэт вписал искреннюю, неподдельную страницу в литературу начала прошлого века.

Ключевые слова: историко-типологические связи, проблематика, поэтика, жанр, стиль, авторская версия, творческая интерпретация, национальное самосознание.

SUMMARY

Litvinenko E. V. Historical novels of Alexander Sokolovsky in literary - critical context of the epoch. - Manuscript.

Thesis for Candidate's Degree in Philology. Speciality 10.01.01. - Ukrainian literature. - M.P.Dragomanov National Pedagogical University, Kyiv, 2004.

The thesis is devoted to A. Sokolovsky's historical prose in connection with aethetic-philosophical realities of his epoch.

The author studies genesis, ideological and aethetic paradigms of the writer's artistic heritage, semantic orientation of his psose and specific character of his individual style.

On the basis of analysis of the prosaist's works evolution problems and theory of poetry appropriateness of his historical novels and stories are examined, his artistic achievements and errors are revealed, literary criticism of A. Sokolovsky's works is formulated, his place and role in the country's literary process is established.

Key words: historic and thypological relations, problems, theory of poetry, genre, style, author's version, creative interpretation, national self-consciousness.

Размещено на Allbest.ru