Російська рецепція Томаса Мура в XIX столітті

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка

УДК 821. 161. 2

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Російська рецепція Томаса мура в XIX столітті

Спеціальність 10. 01. 05 - порівняльне літературознавство

Горішна Лариса Владиленівна

Тернопіль - 2005

Дисертацією є рукопис. сатирик романтизм література

Робота виконана на кафедрі російської та світової літератури Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник доктор філологічних наук, професор Фрізман Леонід Генріхович, завідувач кафедри російської та світової літератури Харківського державного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди

Офіційні опоненти доктор філологічних наук, Глотов Олександр Леонідович, професор кафедри російської мови і літератури Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка;

кандидат філологічних наук, Орєхов Володимир Вікторович, докторант кафедри зарубіжної літератури Ізмаїльського державного гуманітарного університету

Провідна установа Дніпропетровський національний університет, кафедра російської літератури та порівняльного літературознавства

Захист відбудеться “ 28 ” березня 2005 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 58.053.02 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеню кандидата філологічних наук при Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка (46027, м. Тернопіль, вул. Кривоноса, 2.)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (46027, м. Тернопіль, вул. Кривоноса, 2).

Автореферат розісланий “ 24 ” лютого 2005 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Лановик М.Б.

Загальна характеристика роботи

Томас Мур (1779-1852) - поет, прозаїк, сатирик, полеміст, майстер мемуарного й епістолярного жанрів, музикант, співак, дотепник і чи не найбільш помітна фігура англо-ірландського романтизму епохи англійського регентства - залишив багату творчу спадщину. Ще за життя він був надзвичайно популярним не тільки в Англії, Ірландії, а й в Америці та Європі, де його поряд із Дж. Байроном і В. Скоттом сприймали як уособлення англійського романтизму. Романтична поезія створювала яскраві картини духовного життя людей, розкривала трагедії людської душі, що були викликані суперечностями життя. Романтики показували складність і протиріччя почуттів і конфліктів, що виникали не тільки за умови зіткнення людини з несприятливими умовами дійсності, а й боротьбою пристрастей у своїй власній душі. Романтизм став першим літературним напрямком, який базувався на загальнокультурному зрушенні і змінив світосприймання людей цієї епохи.

Томас Мур першим зміг подолати невідповідність між загальноєвропейськими і національно-специфічними формами поетичного мислення і вираження, піддавши серйозному перегляду саме поняття літературної спадковості. У межах національної культури він розв'язував завдання виняткової значущості - перетворити індивідуальний стиль у такий ідейно-естетичний центр, у якому б нагромаджувалися надбання попередніх поетичних поколінь. Його творчість увібрала й поєднала в собі образну систему прадавнього ірландського епосу і ритмічно-мелодійну палітру народної пісні, класичну простоту античних авторів і блискучі досягнення поетів-єлизаветинців, духовну напруженість бароко, витонченість рококо і публіцистичність епохи Просвітництва. Широкий спектр нових художніх відкриттів передромантизму (насамперед англійського і французького) став основою його романтичного світосприйняття, визначив синкретизм жанрових новацій.

Актуальність теми. Компаративістське дослідження передбачає розгляд подібностей і відмінностей, взаємозв'язку і взаємовпливу національних літератур у їх діалектичній єдності. Оскільки подібність явищ реально породжує умови для літературних зв'язків і впливів, виникла потреба вивчення єдиного процесу у двох аспектах, що дало змогу побачити в літературному напрямі, з одного боку, національно-специфічне, властиве лише певній літературі, з іншого, - спільне, притаманне літературі світовій.

Історія англо - російських літературних зв'язків триває вже близько двох століть. Ці зв'язки зумовили поступове зближення з англійською літературою. Вплив англійського інтелектуального життя на російську думку почав виявлятися в першій чверті XIX ст. і мав переважно діловий характер. Це був початок обґрунтування засад світової літератури.

У сучасну епоху, що має всесвітньо-історичний, інформаційний характер, у літературному світі існують дві тенденції: диференціація національних літератур, їх інтенсивний розвиток та інтеграційний міжлітературний процес, який почався давно і не втрачає актуальності, бо зростає взаємодія і взаємопроникнення літературних явищ. Отже, на цьому етапі історичного розвитку компаративістські дослідження в галузі літератури є значущими, тобто такими, що відповідають потребам сучасної гуманітарної науки.

Вивченням творчості Т. Мура займалося багато літературознавців (М. Алексєєв, Л. Володарська, В. Івашева, А. Гиривенко, Л. Хачатурян та ін.), але низка питань залишилася поза увагою вчених. Дотепер немає монографічного дослідження, присвяченого творчості ірландського поета, отже немає в російській літературі загальної картини сприйняття творчого доробку Т. Мура і впливу його на інонаціональні культури. І саме тому вивчення російської рецепції Т. Мура у єдності з російським літературним процесом та у зв'язку з етапами розвитку російської літератури є актуальним та доцільним.

Зв'язок роботи з науковими планами і програмами. Дисертація виконана відповідно до плану науково - дослідницької роботи кафедри російської і світової літератури Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди.

Мета дослідження полягає у створенні повної картини рецепції Т. Мура й висвітленні зв'язків його творчості з російською літературою. Для досягнення мети ставились такі завдання:

– здійснити історичний огляд вивчення творчості Т. Мура і його впливу на інонаціональні літератури;

– систематизувати наявні критичні матеріали щодо сприйняття Т. Мура
в російській літературі;

– проаналізувати специфіку перекладів поетичних творів Т. Мура;

– виявити “мурівські” мотиви у творчості російських поетів;

– вивчити типологічний збіг у творчості Т. Мура й російських авторів.

Об'єкт дослідження - російські переклади ліричних творів Т. Мура “Irish Melodies” (“Ірландські мелодії”) - поетичних текстів, написаних до народних мелодій; роман у віршах і прозі “Lalla Rookh” (“Лалла Рук”); вірші з циклу “Juvenile Poems” (“Юнацькі вірші”); його біографічні праці про Дж. Байрона і Шерідана та критичні замітки у російських періодичних виданнях (рецензії, спогади, відгуки).

Предметом дослідження є особливості сприйняття творчості Т. Мура російськими читачами, ремінісценції в художніх творах, специфіка перекладів творів Т. Мура російськими поетами.

Теоретико-методологічну основу дослідження становлять принципи порівняльного вивчення літератури, визначені в працях Г. Вервеса, А. Діма, Д. Дюришина, Д. Наливайка, В. Мещерякова, О. Веселовського (характеристика міжлітературних взаємозв'язків, рецепції, генетично-контактні та типологічні підходи у дослідженні художніх явищ); ураховані основні положення розвідок з теорії перекладу Ю. Лєвіна, В. Левіка, Б. Реізова (врахування невідповідностей між оригіналом і перекладом, адаптацією і переробкою). Дослідження базується на грунтовних засадах романтизму у роботах Ю. Лєвіна, Ю. Манна, Н. Дьяконової, П. В'яземського, І. Тертерян, М. Алексєєва.

Методи дослідження зумовлені його метою і завданнями. В дослідженні застосовано такі методи: порівняльний та історико-функціональний, що передбачають аналіз історичної зумовленості написаних поетичних творів; методи компаративістики, які враховують відмінності, невідповідність між оригіналом і перекладом, адаптацією і переробкою з використанням елементів теорії перекладу.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що проаналізовані факти російської рецепції творчості Т. Мура вперше розглядаються в комплексній єдності й безпосередньому зв'язку з етапами російського літературного процесу. Досліджено раніше не відомі відгуки на творчість Т. Мура (рецензії, спогади), подано історико-літературний коментар маловідомих відгуків у російських періодичних виданнях (особливо другої половини XIX ст.). Зібрано велику кількість перекладів творів Т. Мура на французьку, німецьку, польську та ін. мови (додаток), що є підтвердженням популярності ірландського поета в країнах Європи ще за життя. В Росії Т. Мура перекладали різні поети. Серед них почесне місце посідає І. Козлов. У дисертаційній роботі встановлено літературні джерела балади І. Козлова “Озеро мертвой невесты” Тут і далі назви творів Т. Мура в перекладах, назви журналів і газет російською мовою., простежено художній вплив перекладу відомого російського поета “Вечерний звон” на творчість його сучасників і поетів наступного покоління, виявлено деякі нові ремінісценції, що увійшли в лірику молодого Лермонтова через переклади І. Козлова. Виявлення численних ремінісценцій в романі “Вадим”, у східних повістях “Ангел смерти” та “Измаил-Бей” М. Лермонтова дозволило зіставити ці твори з творами Т. Мура. Установлено тематичний зв'язок між перекладом В. Оліна “К плачущей Юлии” та віршем П. В'яземського “Слеза”. Підтверджено також, що джерелом “Песни полночи” М. Семенова є вірш Т. Мура “Сome, Play me That Simple Air Again”, який включався до найповніших зібрань його творів. Уперше проаналізовано переклади творів Т. Мура другої половини XIX ст., що належать А.Д. Абамелек-Баратинській, М.М. Бахтіну, П.В. Бикову, Ю.В. Доппельмайєр, В.І. Жукову, І.М. Кондратьєву, Л.П. Лебєдєвій, К.К. Случевському, Л.Г. Уманцю, Ф.О. Червинському, Л.І. Пальміну, М.О. Іваницькому та іншим. Це дало змогу розширити уявлення як про творчість і особистість ірландського поета, так і про перекладацьку діяльність маловідомих чи забутих російських літераторів. Уперше розглянуто присвячені Т. Муру статті в зарубіжних ліцейських та університетських підручниках, виданих в Росії.

Практичне значення дисертаційного дослідження визначається тим, що його результати можуть бути використані для подальшого вивчення літературних взаємозв'язків, при укладанні посібників з історії російської і зарубіжної літератур, порівняльного літературознавства, у складанні посібників з історії російських художніх перекладів та в підготовці відповідних спецкурсів і спецсемінарів у вищих навчальних закладах.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження обговорювалися на щорічних засіданнях викладачів кафедри філології Військового інституту внутрішніх військ МВС України (м. Харків, 2000 - 2003). Основні положення дисертації доповідалися на конференціях “Чтения молодых ученых памяти Л.Я. Лившица” (м. Харків, 1999, 2000, 2004), на науковій конференції “Англійська та канадська літератури” (Канада, м. Сант-Жан, 2002), на міжнародній науковій конференції “Література в контексті культури” (м. Дніпропетровськ, 2003). Дисертаційне дослідження обговорювалося на засіданні кафедри російської і світової літератури Харківського державного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди.

Публікації. Основні положення дисертації висвітлені в шести наукових статтях у фахових виданнях України та в тезах доповідей трьох конференцій.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури і додатку. Загальний обсяг дисертації - 211 сторінок, з них 184 - основного тексту. Список використаної літератури містить 209 найменувань.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено мету та зумовлені нею завдання, об'єкт і предмет дослідження, теоретико-методологічну основу дисертації, викладено погляд на наукову новизну, та практичне значення одержаних результатів, наведено дані про їх апробацію і публікацію, структуру дисертаційної роботи.

У першому розділі “Томас Мур і його творчість у російському літературознавстві та критиці” осмислюється стан наукового вивчення творчості поета в історичному аспекті, окреслюються проблеми, що постають перед сучасними літературознавцями. У розділі викладено теоретичні засади дослідження, визначено його поняттєво-термінологічний апарат.

Одним з перших у розробці проблеми сприйняття Т. Мура в Росії був академік М. Алексєєв, сферою інтересів якого були міжнародні зв'язки російської літератури (особливо російсько-англійські) упродовж кількох століть. Його увагу привертали численні факти особистих стосунків Т. Мура з представниками російської культури першої третини XIX ст. Надаючи їм особливого значення, М. Алексєєв вважав їх яскравим епізодом в історії російсько-англійських літературних зв'язків. Наступні пошуки виокремились у напрямок досліджень “Томас Мур и русские писатели XIX ст.”. Книга М. Алексеева “Русско-английские литературные связи” засвідчила важливість проблеми як для русистів, так і для англійських компаративістів, оскільки дала можливість виявити значення англійської літератури у світовому літературному процесі, визначити роль її діячів, які отримали відгук в Росії і стали духовними посередниками між двома культурами.

Історія сприйняття творчості Т. Мура в Росії усвідомлювалась як складне історико-культурне явище, що мало велике значення для становлення національної російської літератури. М. Алексєєв простежив глибинні шляхи опанування творчої спадщини ірландського поета, розкрив причини живого інтересу до Т. Мура, виявленого і першими російськими романтиками, і поетами срібного віку. Але багато важливих питань залишилося поза увагою дослідника.

Досліджуючи творчість Т. Мура є підстави говорити про різні етапи в освоєнні російською поезією XIX ст. творів ірландського поета, коли його популярність була особливо великою, і на тлі досить вдалих перекладів виникли такі, що стали явищем в історії російської поезії й дотепер не втратили свого значення. Перший етап охоплює 20-ті роки XIX ст., другий етап - 30-ті роки - період зацікавленості творчістю Т. Мура, третій етап звернення російських поетів до Т. Мура як до автора громадянської лірики припадає на початок 60-х років, вже після смерті поета.

У розділі розглянуто російську рецепцію Т. Мура початку 20-х - середини 50-х років XIX ст. Зібрано і прокоментовано різноманітні за характером матеріали, зокрема й маловідомі - свідчення значного інтересу поетів і читачів до творчості і особистості поета, - відгуки на сторінках російської періодики, рецензії тощо.

Російські літературні критики звернулися до Т. Мура в той час, коли ірландський поет перебував у зеніті своєї слави. Цикл віршів “Irish Melodies”, який генетично пов'язаний із народною ірландською творчістю, поезією мандрівних менестрелів, у якій превалювали патріотичні й волелюбні теми, викликав великий інтерес у літературах багатьох країн Європи. У Росії до початку 20-х років Т. Мур був уже добре відомий як автор орієнтального роману “Lalla Rookh” (1817). “Лалла Рук” складається з чотирьох різносюжетних віршованих поем, що обрамляються прозою. У романі розповідається про подорож індійської принцеси Лалли Рук до свого нареченого - бухарського принца Аліриса, котрого вона ніколи не бачила. Для того щоб розважати принцесу, до її почету було включено поета Фераморса, який складав для потіхи поеми: “The Veiled Propet of Khorassan”, “Paradise and the Peri”, “The Fire -Worshippers”, “The Light of the Haram”. Саме цей твір завдяки перекладу В.А. Жуковського другої вставної поеми “Paradise and the Peri” (“Пери и ангел”) визначив характер ранньої рецепції Т. Мура. Переклад був високо оцінений у колі майбутніх декабристів. Увагу у романі привертала не стільки східна екзотика, скільки майстерно приховані художнім вимислом опозиційні настрої ірландського поета-патріота. Роман “Lalla Rookh” і подібні до нього за своїм характером поезії, знаменують ключові етапи поетичної еволюції В. Жуковського та, за словами О. Янушкевича, “концентрують його естетичні принципи, і є своєрідною ліричною філософією”.

О. Пушкіну, який був вихований на традиціях європейської естетики, краса східного мистецтва здавалася лише занадто вигадливою, строкатою, а тому недостатньою для точного вираження поетичної думки. Проте вплив твору таки виявився у поетичному слові російського поета: О. Пушкін запозичив із “Lalla Rookh” прекрасну поетичну знахідку - “гений чистой красоты”.

Зацікавленість романом у російській літературі була тривалою: вона відобразилась у творчості П.А. В'яземського, 1.1. Козлова, В.К. Кюхельбекера, Д.П. Ознобишина, A.I. Подолинського та ін. Аналіз рецепції “Lalla Rookh” підтверджує, що специфіку російського романтизму великою мірою зумовив потяг до “східного”, утвердження і розвиток концепції Сходу в російській естетиці першої чверті XIX ст.

Гучний успіх мемуарів про Дж. Байрона “Letters and Journals of Lord Byron” додавав першому періоду рецепції Т. Мура незвичайного характеру. Встановлено, що до 1830 р. частіше перекладали твори Т. Мура, ніж писали про нього самого у пресі. У розділі також проаналізовано нові журнальні публікації уривків із біографічної праці Т. Мура “Letters and Journals of Lord Byron”. Після виходу у світ мемуарів співвідношення перекладів і критичних відгуків про них різко змінюється, хоча назвати критичним осмисленням сукупність розрізнених дрібних публікацій ще не можна, бо здебільшого вони є судженнями загального характеру про місце Т. Мура в англійській літературі, про його творчість та про людей, з якими він підтримував дружні стосунки тощо.

Огляд окремих коротких заміток про Т. Мура, що з'явилися в 30 - 40-і роки XIX ст., свідчить про недостатній досвід критиків в об'єктивній оцінці творчості ірландського поета. Лише стаття “Сэр Томас Мур” у журналі “Отечественные записки” давала чітке уявлення про визначеність місця поета в ірландській літературі та своєрідність його творчості. Уперше для російського читача висвітлювались історичні події в Ірландії кінця XVIII ст., які мали прямий вплив на формування світогляду поета. У статті було наведено багато біографічних подробиць: навчання в Семюела Уайта, колишнього вчителя Р.Б. Шерідана, участь у домашніх театрах, студентські роки в Дублінському університеті. Заслуговує на увагу розділ статті, де йдеться про причетність Т. Мура до організації “Об'єднані ірландці”. Зважаючи на аутентичність фактів, можна зробити висновок що, автор статті користувався кількома зарубіжними джерелами, малодоступними в той час широкому колу читачів.

Уперше привернув увагу розділ про Т. Мура в підручнику, призначеному для Імператорського Олександрійського ліцею, що написав Т. Шоу, англієць, який жив і працював у Росії. В “Очерках английской литературы” (1847) Т. Шоу говорить, що Т. Мур - самобутній ірландський поет і є другим після В. Скотта письменником, який зробив перші кроки у формуванні художньої концепції романтизму. Огляд політичної сатири Т. Мура, запропонований Т. Шоу, мав особливе значення, тому що більшість сатиричних творів Т. Мура ще не були відомі в Росії через цензуру. Найдокладніше Т. Шоу розглядає цикл “Irish Melodies” - вершину творчих досягнень Т. Мура. Щоб пояснити новаторський характер у межах національної традиції, він робить екскурс в історію ірландської народної пісні і приходить до висновку, що заслуга Т. Мура була саме в наданні простонародним мелодіям чітких літературних форм. Утім, аналіз “Lalla Rookh” полягає передусім у характеристиці композиції роману, і меншою мірою стосується його поетики. Т. Шоу висловлює дуже важливу думку про стиль ірландського поета, що врівноважує конспективність огляду його інших творів (наприклад, поеми “The Loves of the Angels”). Лекції Т. Шоу - перші кваліфіковані лекції про англійську літературу в російських навчальних закладах. І стаття “Сэр Томас Мур” у журналі “Отечественные записки” (1846 p.), і розділ у підручнику Т. Шоу сприяли посиленню інтересу до творчості ірландського поета, стали джерелами для низки спеціальних нарисів, що з'явилися в російській періодиці через декілька років.

У розділі аналізуються чотири некрологи, опубліковані в російській періодиці в 1852 році. Вони пройняті щирим жалем із приводу втрати світовою літературою визначного письменника. Однак найважливішим є те, що в них зроблена спроба об'єктивно оцінити його внесок у світову літературу. Привертає увагу той факт, що в усіх публікаціях йдеться про фактичне завершення творчого шляху Т. Мура на початку 40-х років. В “Отечественных записках” з посиланням на журнал “Атенеум” повідомлялося про підготовку до публікації щоденника Т. Мура, і це не могло не викликати жвавого інтересу в російських літературних колах. Одну з перших великих статей про Т. Мура було опубліковано в “Современнике”, який редагували М.О. Некрасов і І.І. Панаєв. Анонімний автор статті наводив маловідомі біографічні подробиці і стверджував, що життя Т. Мура викликало інтерес, по-перше, через важливу роль поета в англійській літературі; по-друге, через його дружні стосунки з людьми, які були ще більш популярними, ніж він сам. У контексті наведеного судження йшлося про В. Скотта, Дж. Байрона, Роджерса, Кемпбелла. Принципово новим тут було віднесення Т. Мура до “ірландської поетичної школи”, яка заявила про своє існування в літературі “трьох Королівств”.

Розглядається у розділі також полемічна стаття О. Горковенка, де автор називає ірландського поета “Анакреоном і Катулом XIX століття”, висвітлює і коментує низку російських публікацій про Т. Мура. На очевидних запозиченнях із французьких критичних статей (що підтверджується багатьма посиланнями на французьких критиків) побудовано публікацію І. Крешева, який також був перекладачем Т. Мура. У ній простежується тенденція до естетизування поезії Т. Мура, не беруться до уваги описи пороків та страждань у творчості митця. Зовсім іншої думки був такий знавець англійської літератури, як О. Дружинін. Він єдиний із російських критиків помітив зародження в англійській критиці середини XIX ст. тенденції до зменшення значущості творчості Т. Мура і вбачав певний зв'язок між такою недооцінкою і виданням мемуарів про Дж. Байрона. Російський критик спробував розкрити причини популярності Т. Мура і з'ясувати, що власне приваблювало письменників у самій особистості поета, який подарував європейській словесності багато блискучих висловів. У дисертаційній роботі проаналізовано раніше не опублікований рукопис начерку статті О. Дружиніна про “The Fire-Worshippers” (“Огнепоклонников”) - третю вставну поему з роману “Lalla Rookh”, що зберігається в РЦАЛІМ.

Великою статтею на публікацію “Letters and Journals of Lord Byron” (“Записок”) Т. Мура відгукується некрасівський журнал “Современник”. Розповідаючи про одного з найвизначніших поетів XIX ст., анонімний критик зупиняється на аналізі музичної основи ліричних творів і прагне визначити складники яскравої образності і мелодики поетичного слова. Ця стаття є показовою для розвитку російської естетичної думки і важливою для розуміння особливостей рецепції Т. Мура.

З початку 50-х років XIX ст. Томас Мур усе частіше розглядався критиками як творчо виснажений представник романтичної епохи. Критичні статті, опубліковані у рік його смерті, свідчать про значний інтерес російських читачів до мемуарної літератури, біографічних подробиць життя відомого поета. Завдяки критиці середини XIX ст. у свідомості російського читача склалося уявлення про Т. Мура як про геніального художника слова, що відіграв важливу роль у літературі романтизму.

У другому розділі “Російські романтики і Томас Мур” розглянуто рецепцію Т. Мура, у якій велику роль відіграла аналітична, інтерпретаторська діяльність російських перекладачів, що мала неабияке значення в процесі взаємодії англійської і російської культур, функціонування літератури, її впливу на духовний світ читача.

Серед російських перекладачів Т. Мура особливе місце посідає І. Козлов, чиї майстерні переклади суттєво вплинули на творчість російських романтиків, насамперед М. Лермонтова. Це дозволило по-новому подивитися на характер порівнянь і образних паралелей у творчості Т. Мура та російських письменників. Так, порівняльний аналіз перекладу вірша Т. Мура “As a Beam O'er the Face of the Waters May Glow” - “Луч ясный...” І. Козлова виявив переакцентування змістовних моментів. Розглянувши ключовий образ позбавленого життєвих соків, але ще зеленого листочка, відзначено запозичення різними поетами образної картини гри променя і води як прихованих життєвих сил природи (наприклад, у нарисі “Все тихо - полная луна” М. Лермонтова). Дослідження довело, що твір став відправною точкою для подальших спроб прочитати оригінал (переклади М.П. Вронченка, О.Г. Степанової, О.М. Плещеєва).

Іншою була доля вірша Т. Мура “Those Evening Bells”, у перекладі - романс І. Козлова “Вечерний звон”. Прямий і безпосередній вплив його перекладу простежується в ліриці Є.П. Ростопчиної, Д.В. Давидова, А.А. Фета, Я.П. Полонського. Естафету поетичних відгуків на цей твір продовжують у своїй творчості О.О. Блок, В.Я. Брюсов, А.А. Ахматова.

В історико-функціональному аспекті розглянуто переклад І. Козлова “Молодой певец” - (вірш Т. Мура “The Minstrel-Boy”), який був першим у числі восьми наступних перекладів “Із Мура”. У розділі встановлено літературне джерело балади “Озеро мертвой невесты” - “The Lake of the Dismal Swamp”. Тут знайшли відображення майже всі основні мотиви пізньої творчості І. Козлова: спогади про втрати, загублене щастя, бажання знайти заспокоєння у мріях про загробне блаженство.

У дисертації також розглянуто окремі переклади з “Juvenile Poems” - циклу, який не мав широкої популярності в Росії ані в період розквіту романтизму, ані пізніше. Це пояснюється тим, що любовна лірика Т. Мура, заснована на творчій переробці тем і образів античних авторів, для російських романтиків, які сприймали античну літературу безпосередньо, видавалася малоцікавим і навіть багато в чому опанованим наприкінці XVIII ст. поетичним досвідом. І все ж ранні твори Т. Мура звернули на себе увагу і критиків (О. Сомова), і поетів, зокрема, переклад В. Оліна “К плачущей Юлии” (1824) - “To Julia, Weeping” інспірував появу вірша П. В'яземського “Слеза” (1829), у якому простежується не тільки творчо осмислений образно-тематичний план, але й з'являється характерний орієнтальний колорит, пов'язаний з існуванням емблематики “сльози” у російській романтичній поезії.

Творчість Т. Мура різнобічно вплинула також на М. Лермонтова, який читав перші дев'ять випусків “Irish Melodies”, роман “Lalla Rookh”, поему “The Loves of the Angels” (1823), невеликий поетичний цикл “Miscellaneous Poems” (1827) і твори з циклу “Legendary Ballads” (1828). Роман Т. Мура “The Epicurean, a Tale” (1825), був прочитаний М. Лермонтовим не в оригіналі, а в російському перекладі 1833 р. Зазначені літературні джерела і виявлені образні запозичення та мотиви дозволили розглядати поезію Т. Мура як одне з важливих джерел естетики М. Лермонтова.

Це підтверджується аналізом “вільного перекладу” вірша “Ты помнишь ли, как мы с тобою...”, який фразеологічно мало збігається з оригіналом “The Evening Gun”. Для молодого М. Лермонтова Т. Мур був живим класиком, популярним поетом, гідним наслідування. Легко вгадуються семантичні паралелі між перекладом І. Козлова “Бессонница” і віршем М. Лермонтова “Не думай, чтобы я был...” (смислова структура збереглася й пізніше варіювалася у вірші “Гляжу на будущность с боязнью”). У дисертації розглядаються випадки безпосередньої творчої роботи М. Лермонтова з текстами оригіналів “When He, Who Adores Thee” (“Когда одни воспоминанья”), встановлюється літературне джерело його вірша “Арфа” (“The Legacy”).

Творчо переробляючи “The Legacy” Т. Мура, російський поет переніс у канву свого твору цілу низку характерних образних елементів, які становлять основу теми безсмертя мистецтва. Звідси арфа - багатозначний поетичний символ, етимологічно пов'язаний з оссіанічною традицією. М. Лермонтов надає образу арфи іншого змісту, ніж Т. Мур і В. Жуковський, мотив пам'яті, яким пройнятий твір, відтіняє головну ідею: арфа є провідником певних природних сил, які захищають людину. Саме у вірші “Арфа” міститься джерело мотиву майбутнього злиття людини з природою, навіть після смерті. Виявлення численних ремінісценцій у романі М. Лермонтова “Вадим”, у східних поемах “Ангел смерти” та “Измаил-Бей” дозволило ввести ці твори в коло порівнянь з Т. Муром. Просліджуються образні аналогії у творах М. Лермонтова, де переосмислюється поєднання в людині потворного і прекрасного.

Біографічна праця “Letters and Journals of Lord Byron” своєю композиційною будовою нагадувала втрачені щоденникові записи про Дж. Байрона, і саме композиційні новації Т. Мура надихнули М. Лермонтова на ведення записок біографічного характеру. У книзі Т. Мура про Дж. Байрона М. Лермонтов, окрім усього іншого, знайшов винятково яскравий зразок послідовно здійснюваної єдності вихідних ідей, повсякденності і поезії - єдності всього життєвого досвіду. Під впливом цієї книги М. Лермонтов “моделює” свій характер у формі романтичної життєтворчості й у цьому напрямі свідомо будує життя художніх образів, естетично організовує сюжети.

Розгляд рецепції творчості Т. Мура дав змогу встановити, що в російських читачів складалося враження про письменника не тільки за його основними творами, але й за критичними відгуками, які поступово формували стереотип оцінок його творчості. Наприклад, зіставлення Т. Мура і Дж. Байрона як “двох великих геніїв” було звичним, але згодом набуло нових відтінків, особливо після серії мемуарів “Letters and Journals of Lord Byron” і своєрідної його канонізації. Т. Мур усе рішучіше віддалявся від стійких романтичних канонів, але часто критики не могли побачити цієї еволюції, тим більше її осмислити. Вони мимоволі шукали в минулих творах Т. Мура те, що здавалося зрозумілим і навіть банальним. Така тенденція спричинила відрив письменника від мінливих читацьких уподобань. Показовою щодо цього є перекладна стаття Ш. Нодьє “Байрон і Томас Мур”. Образно-оцінні характеристики не завжди беззаперечні, їм властива тенденція контрастного сприйняття двох поетів. Однак проведення чіткої межі між Т. Муром і Дж. Байроном, зроблене визнаним французьким романтиком, наврядчи було переконливим для російських шанувальників таланту цих письменників. Погодитися з Ш. Нодьє можна було тепер тільки в одному - в оцінці поетів з історичної дистанції, враховуючи, що період активного включення Т. Мура в живий літературний процес залишався позаду, а в літературі російського романтизму вже з'явилися власні оригінальні поетичні зразки. З “учениці” російська література перетворилася в “наставницю”. Щодо цього періоду показові кілька прикладів імпліцитного, прихованого впливу Т. Мура, що виявлені в ході дослідження, наприклад, запозичення у віршах М.В. Станкевича “Прости!”, “Утешенье”, “Когда на западе горит...”. Розглянуто випадки образного запозичення в Т. Мура В.Г. Бенедиктовим, І.П. Мятлєвим, П.С. Соловйовою. В умовах панування реалізму в російській літературі Т. Мур сприймається як представник попередньої романтичної епохи. Основу рецепції складають наслідування і запозичення, спостерігається не тільки творча переробка образів і сюжетів із лірики Т. Мура, але й слідування його окремих стилістичних і композиційних прийомів, коли запозичені мотиви, уплітаючись у канву твору, стають органічною частиною індивідуального стилю. У свідомості російських літераторів Т. Мур продовжував залишатися геніальним романтиком, одним із найвизначніших у Європі, однак, характер його творчості вже не збігався з потребами російської літератури.

У третьому розділі “Лірика Томаса Мура в контексті російської поезії другої половини XIX століття” здійснено огляд читацьких уподобань, перекладацьких пристрастей і простежується подальша доля творів Т. Мура в Росії. Дослідження в цьому розділі побудоване на матеріалі перекладів із відомих поетичних циклів і стосується проблеми перекладної множинності, коли “один віршований переклад аніяк не перешкоджує появі наступних, що вбирають в себе досвід перетворення оригіналу”, як стверджує Ю. Левін.

У розділі досліджуються статті і нариси про Т. Мура в різних довідниках і навчальній літературі. Установлюється авторство статті в “Справочном энциклопедическом словаре” (ним був О. Горковенко), здійснюється аналіз окремих журнальних публікацій. Оскільки Т. Мур у XIX ст. був “програмним” письменником, звернено увагу на підручники університетських курсів (перекладних), із метою вирішення нових завдань і, в наслідок чого з'ясувано, що Ю. Шмідт в “Обзоре литературы XIX ст.”, докладно розглядаючи основні твори Т. Мура, приділяє йому велику увагу. Він підкреслює, що вірші “Irish Melodies” мали великий вплив на пробудження у ірландців патріотичного духу. Важливо, що Ю. Шмідт цікавиться питаннями стилю і робить цінні спостереження, порівнюючи поезії Т. Мура і Дж. Байрона.

Поява перекладів у 60-ті роки була спорадичною, що підтверджує різноманітність поглядів як на переклад, так і на творчість письменника. Останнє, як правило, оцінювалося позитивно, а вимоги до перекладу не завжди були суворими. Крім того, у виборі творів для перекладу важливе значення мала їхня тематика (це демонструють переклади О.Г. Степанової, А.Д. Баратинської, B.C. Лихачова, О.М. Плещеєва, М.Л. Михайлова) і жанрові (пісенні) особливості. Не випадково на початку 70-х років серед зарубіжних поетів інтерес викликали насамперед поети-пісняри (наприклад, Беранже, Гейне). Утім, невдалі переклади завдавали значної шкоди репутації Т. Мура; його лірика ніби відсувалася на периферію перекладної літератури, залишаючись, зрозуміло, її невід'ємною частиною.

Характерна риса рецепції “Irish Melodies”, що наочно проявилася саме в другій половині XIX ст., - неодноразове звернення перекладачів до окремих, найбільш відомих і найчастіше тематично актуальних творів циклу. Переклад О.М. Плещеєва “Сын менестреля” став третьою спробою прочитання відомого оригіналу “The Minstrel-Boy”, за часом своєї появи збігся з назріванням нового витка національно-визвольного руху в Ірландії і свідчив про інтерес російської інтелігенції до подій у далекій країні. В останній третині XIX століття Ірландія остаточно була перетворена в аграрний придаток господарства Англії. Передова російська інтелігенція, ставши на захист народних інтересів, прагнула через тематичний вибір перекладних творів звернути увагу на проблеми і у своїй країні. Досить нагадати, що в середині 70-х років О. Плещеєв пише вірш “Ирландский раб”, а близька до народників Ю.В. Доппельмайєр перекладає одну з ірландських мелодій “Remember Thee” (“К Ирландии”). Власне, саме тоді в російській журналістиці виникає “ірландська” тема. Співчуття ірландському народу, особливо під час “земельного голоду” 1877-80 pp., виражалося безпосередньо через переклади творів Т. Мура.

Звернення О.М. Плещеєва до циклу “Irish Melodies” - особлива сторінка в історії російської рецепції Т. Мура. Шість добре відомих перекладів дотепер були поза увагою дослідників, хоча вони, як свідчить порівняльний аналіз, відображають еволюцію художніх принципів О. Плещеєва, його естетичні орієнтири. Заслуговує на увагу віддалений тематичний зв'язок вірша Т. Мура “Sail on! Sail on!” (“Вперед, мой челн!”) зі знаменитим гімном петрашевців “Вперед! Без страха и сомненья ...”. Поява плещеєвського перекладу “Ко мне иди” була зумовлена перипетіями долі самого поета-перекладача. Заклик “почтить безмолвною слезою надежды и мечты” можна поставити епіграфом до всієї подальшої творчості О. Плещеєва, якщо розглядати його вірші “Расстался я с обманчивыми снами”, “Тебе обязан я спасеньем”, “Без надежд и ожиданий”.

Тематичний репертуар перекладів творів Т. Мура в умовах жорсткої реакції 80-х років у цілому відображав складне сплетіння тенденцій і течій перехідної епохи російської поезії. Розчарування в суспільних ідеалах спричинило помітне згасання традицій громадянської поезії, але одночасна активізація представників “чистого” мистецтва вплинула на перекладну літературу, яка випробувала девальвацію естетичних критеріїв (знебарвлення мови, зневага до форми в поетичному перекладі). Вражає строкатість імен перекладачів творів Т. Мура 80-х років: О.М. Плещеєв, Д.Д. Мінаєв, К.К. Случевський, М.В. Станкевич, B.C. Лихачов, Ф.О. Червинський, П.М. Краснов, П.В. Биков. Це - не рівноцінні імена для російської літератури, не рівновеликим є і їхній внесок у процес засвоєння творчості ірландського поета.

Слово “мелодія”, що часто зустрічається в літературі того часу, дозволило говорити про різновид жанру, який має безпосередній зв'язок з лірикою Т. Мура, хоча сама назва виникає вже в пушкінську епоху (у І. Козлова, М. Лермонтова, М. Маркевича, потім у А. Фета).

Особливої уваги заслуговує перекладацька творчість В. Лихачова, який першим із російських перекладачів звернувся до циклу Т. Мура “Sacred Songs”. Опублікувавши п'ять перекладів у 1893 році, він показав Т. Мура в зовсім незвичному ракурсі, ознайомивши читачів з його духовною лірикою. Одним із останніх віршів В. Лихачева була відома, за іншими варіантами перекладів російських поетів, переробка мелодії Т. Мура “The Minstrel-Boy” (“Молодой менестрель”).

У російській рецепції Т. Мура останнього десятиліття XIX ст. знову переважає аспект критичного осмислення творчого доробку ірландського поета. Помітну роль в ній відіграла праця Г. Брандеса, яка привернула увагу і вплинула на концепцію М. Цебрикової (стаття “Романтизм в Англии”). Докладно розглянувши її, з'ясовоно, в якому ракурсі відбилися основні характеристики Г. Брандеса. На особливу увагу заслуговує фрагмент статті, пов'язаний з передісторією мелодії Т. Мура “She is Far From the Land” (“Она далека от родной земли”), яка знайшла відгук у вірші О. Пушкіна “Для берегов отчизны дальней”. Аналіз статті довів, що деякі положення праці М. Цебрикової були викладені під впливом тогочасних подій в Ірландії. Це пояснює відсутність об'єктивності багатьох оцінок і характеристик Т. Мура.

У розділі докладно розглянуті публікації та книги Ч. Тернера. При порівнянні оглядових статей про Т. Мура в навчальних посібниках для студентів Санкт-Петербурзького університету “Our Great Writers” (1865) і “Lessons in English Literature” (1896) виявляються разючі суперечності в характеристиках: вони еволюціонують від поблажливої оцінки поетичної майстерності до визнання безумовної художньої значущості основних творів. К. Вейзер зробив свій внесок у розуміння своєрідності ліричної поезії Т. Мура, поставивши його поруч з Дж. Байроном і П. Шеллі в “Истории английской литературы”.

Наприкінці XIX ст. російська рецепція творчості Т. Мура дещо загасала і водночас переходила в якісно іншу площину, відображаючи розвиток російського суспільства, його естетичні й ідеологічні потреби. Багатий досвід опанування творчого доробку Т. Мура на десятиліття залишається незатребуваним, і до нього звертаються вже сучасні літературознавці.

Висновки

Російська рецепція Томаса Мура в межах XIX ст. є невід'ємною частиною історії російської культури. Значною кількістю нових фактів, важливими уточненнями дисертаційне дослідження підтверджує, що з урахуванням характерної елегійності й естетичної скромності творчість Томаса Мура помітно позначилася на духовному житті російського суспільства. Письменники і поети, серед яких були величини світового рівня, переймали образи і мотиви лірики Т. Мура, захоплювалися поетичною фантазією, наслідували стиль, плідно розвивали його жанрове новаторство. У перші два десятиліття XIX ст. рецепція Т. Мура збігається з розквітом російського романтизму, а в суспільній сфері - з діяльністю декабристів, які цінували волелюбну спрямованість лірики ірландського поета-патріота, співця національно-визвольного руху. Значення Томаса Мура для російської літератури пушкінської доби визначається насамперед тим, що його перекладали відомі майстри художнього слова: В.А. Жуковський, П.А. В'яземський, І.І. Козлов. До його творів зверталися О.С. Пушкін, М.В. Гоголь, А.І. Подолинський, В.К. Кюхельбекер. Проаналізувавши фактичний матеріал, можна констатувати, що в цей період ознайомлення з лірикою Т. Мура відбувалося головним чином через переклади, найчастіше - анонімних авторів.

Увага до Т. Мура в російській пресі збереглася й у 30-ті роки, хоча кількість перекладів зменшилася і все частіше ірландський поет розглядався й оцінювався як представник романтичної епохи, яка історично віддалялася. Письменник ще залишався популярним, але його вплив на живий літературний процес був не таким значним, як раніше. Серед шанувальників Т. Мура 30-х років відкрито нові імена перекладачів: М.В. Станкевич, В.Г. Бенедиктов, І.П. Мятлєв.

У дисертаційній роботі вперше аналізуються всі відомі некрологи на смерть Т. Мура у 1852 р.. Зусиллями шанувальників його таланту через оглядово-критичні статті створилося досить повне для того часу уявлення про життя і творчість Т. Мура. У роботі показано, з яким інтересом російські читачі стежили за публікацією “Letters and Journals of Lord Byron” Т. Мура, що містили об'єктивне відображення літературного життя Англії першої третини XIX ст., подано матеріал з архіву О. Дружиніна і під новим кутом зору проаналізовано його висловлювання стосовно ірландського поета. Доведено, що у рецепції Т. Мура середини XIX сторіччя переважало критичне тлумачення, становило один із трьох основних аспектів включення інонаціонального письменника в літературний процес.

Друга половина XIX ст. характеризується появою численних перекладів патріотичної лірики Т. Мура. Це пов'язане з активізацією національно-визвольного руху в Ірландії і проникненням у російську літературу через лірику Т. Мура ірландської теми. Характерна риса рецепції Т. Мура цього часу - неодноразове звернення різних перекладачів до вже відомих творів (О.Г. Степанова, І.П. Крешев, О.М. Бородін, М.П. Греков та ін.). Низка перекладів розглядається в аспекті перекладної множинності, інокультурного функціонування оригіналу на рівні тексту.

Рецепція Т. Мура у 90-ті роки позначена низкою критичних статей (наприклад, нарису М. Цебрикової), які пропонували новий, часто дискусійний підхід до творчості ірландського поета. Уперше докладно розглянуто роботи Г. Брандеса, Ю. Шмідта, К. Вейзера. Підкреслено, що звернення до Т. Мура у ракурсі нових художніх напрямів і естетичних уявлень - лише одне із джерел формування російського сприйняття перекладної літератури. Рецепція Т. Мура в цілому органічно включилася в російську культуру і залишила помітний слід у духовному житті.

Вирішення поставлених у дисертаційній роботі завдань свідчить про перспективність подальших більш детальних досліджень в сприйнятті творчості ірландського поета російськими читачами, письменниками та перекладачами в Росії, і можливо, й в Україні, в безпосередньому зв'язку з етапами літературного процесу.

Основні положення дисертації знайшли відображення в публікаціях

1. Горішна Л.В. “Поняття “байронізму” та “байронівського героя” у світовій літературі” // Наукові записки ХДПУ імені Г.С. Сковороди. Сер. літературознавство. - Харків: ХДПУ, 1998. - Вип. 4 (15).- С. 23-27.

2. Горішна Л.В. Рецепція Томаса Мура у французькій літературі // Наукові записки ХДПУ імені Г.С. Сковороди. Сер. літературознавство. - Харків: ХДПУ, 2000. - Вип. 1 (25). - С. 32-37.

3. Горішна Л.В. Вплив національно-визвольного руху Ірландії на творчість її сина - поета Томаса Мура // Наукові записки ХДПУ імені Г.С. Сковороди. Сер. літературознавство. - Харків: ХДПУ, 2000. - Вип. 2 (26). - С. 39-42.

4. Горішна Л.В. Порівняльна характеристика лірики Томаса Мура і М. Лермонтова // Наукові записки ХДПУ імені Г.С. Сковороди. Сер. літературознавство. - Харків: ХДПУ, 2001. - Вип. 1 (28). - С. 27-33.

5. Горішна Л.В. “Вечірній дзвін” Томаса Мура в перекладах // Наукові записки ХДПУ імені Г.С. Сковороди. Сер. літературознавство. - Харків: ХДПУ, 2001. Вип. 2(29). - С. 58-62.

6. Горішна Л.В. Томас Мур у перекладах поетів 70-х років XIX ст. // Наукові записки ХДПУ імені Г.С. Сковороди. Сер. літературознавство. - Харків: ХДПУ, 2002. - Вип. 1 (30). - С. 43-50.

7. Горишная Л.В. А.Н. Плещеев - переводчик Томаса Мура // Тезисы доклада на “Четвертых чтениях молодых ученых памяти Л.Я. Лившица”. - ХДПУ імені Г.С. Сковороди. - Харків. - 1999. - С. 6.

8. Горишная Л.В. Статья об ирландском поэте Т. Муре в учебнике Томаса Шоу // Тезисы доклада на “Пятых чтениях молодых ученых памяти Л.Я. Лившица”. - ХДПУ імені Г.С. Сковороди. - Харків. - 2000. - С. 6.

9. Горишная Л. В. Т. Мур в восприятии М. Цебриковой // Тезисы доклада на “Девятых международных чтениях молодых ученых памяти Л. Я. Лившица”. - ХДПУ імені Г.С. Сковороди. - Харків. - 2004. - С. 16-17.

Анотації

Горішна Л.В. “ Російська рецепція Томаса Мура в XIX ст.” - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.05 - порівняльне літературознавство. - Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка. - Тернопіль, 2005.

У дисертації досліджується творчість Т. Мура, її вплив на російський літературний процес XIX ст. та духовний світ читача шляхом застосування основних напрямків аналізу: огляд передісторії досліджуваної теми; систематизація наявних критичних матеріалів про вплив творчості Т. Мура на російську літературу; виявлення “мурівських” мотивів у творчості російських поетів; вивчення типологічної схожості у творах Т. Мура й російських авторів; аналіз особливостей перекладів поетичних творів ірландського письменника. Проаналізовані факти російської рецепції Т. Мура розглядаються в комплексній єдності, в безпосередньому зв'язку з етапами російського літературного процесу. У дисертаційній роботі розглянуто невідомі раніше відгуки на творчість Т. Мура (рецензії, спогади), ремінісценції у художніх творах, подано історико-літературний коментар до відгуків у російських періодичних виданнях (особливо другої половини XIX ст.).

Ключові слова: поет, ліричні твори, духовний світ читача, переклад, ремінісценції, типологічні схожості, “муровські” мотиви, критичні матеріали.

Горишная Л.В. “Русская рецепция Томаса Мура в XIX веке”. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.05 - сравнительное литературоведение. - Тернопольский национальный педагогический университет имени Владимира Гнатюка. - Тернополь, 2005.

Для решения поставленной задачи - осветить картину русской рецепции Томаса Мура - намечаются основные направления анализа: систематизация имеющихся критических материалов о влиянии творчества Т. Мура на русскую литературу; анализ своеобразия переводов поэтических произведений ирландского поэта; выявление “муровских” мотивов в творчестве русских поэтов; изучение типологических схождений в произведениях Т. Мура и русских авторов.

В диссертации рассматриваются лирические произведения Томаса Мура: “Irish Melodies” - поэтические тексты, написанные к народным мелодиям, роман в стихах и прозе “Lalla Rookh”, а также биографические работы о Дж. Байроне и Шеридане, их рецепция и оценка.

Т. Мур всегда был популярен в России. Однако можно выделить три периода повышенного интереса к творчеству ирландского поэта, когда этот интерес был особенно сильным и на фоне более или менее удачных переводов рождались такие, которые стали явлением русской поэзии и до сих пор не потеряли своего значения.

Первый период - 20-е годы XIX ст., второй - 30-е годы, третий - начало 60-х годов, когда русские поэты вновь обращаются к Т. Муру как к автору гражданской лирики, уже после смерти автора. В работе детально прослежен каждый период, подвергшийся анализу.

Впервые анализируемые факты русской рецепции Т. Мура рассматриваются в комплексном единстве, непосредственной связи с этапами русского литературного процесса. В диссертации собраны ранее неизвестные отклики на творчество Т. Мура в русских периодических изданиях (особенно второй половины XIX в.), которым дан историко-литературный комментарий.

Томас Мур - один из романтиков, оказавший своим творчеством заметное влияние на многих представителей европейских литератур. В данной работе представлены основные переводовы произведений ирландского романтика на французский, немецкий, польский и др. языки (Приложение), свидетельствующие о прижизненной известности Т. Мура в других странах Европы и подтверждающие обоснованность причисления его к литераторам первой величины.

Под влиянием бурных общественно-политических событий в Ирландии, как удалось установить, в русской периодике возникает “ирландская” тема, отчасти обусловленная имевшей место русской рецепцией Т. Мура. Существенным вкладом в изучение русской рецепции можно считать установление литературных источников баллады И. Козлова “Озеро мертвой невесты”. Впервые проанализированы переводы второй половины XIX в., принадлежащие А.Д. Абамелек-Баратынской, Н.Н. Бахтину, П.В. Быкову, Ю.В. Доппельмайер, Н.В. Станкевичу, В.С. Лихачевуву, К.К. Случевскому, Л.И. Уманцу, Ф.А. Червинскому, Л.И. Пальмину, Н.А. Иваницкому и др. Это позволило расширить представление и об ирландском поэте, и о переводческой деятельности малоизвестных или забытых русских литераторов. Также впервые рассмотрены статьи о Т. Муре в зарубежных лицейских и университетских учебниках, изданных в России.

Рецепция Т. Мура в 90-е годы отмечена появлением ряда критических статей (например, очерка М. Цебриковой), в которых предлагался свежий, часто дискуссионный взгляд на творчество ирландского поэта. Впервые подробно рассмотрены работы Г. Брандеса, Ю. Шмидта, К. Вейзера. В исследовании отмечается, что рецепция Томаса Мура органически включалась в русскую культуру и оставила заметный след в духовной жизни народа. Объективное представление о поэте, о характере его творчества создавалось несколькими поколениями русских критиков и историков литературы. Большую роль в рецепции Т. Мура играла аналитическая, интерпретаторская деятельность русских переводчиков, которые заняли достойное место во взаимодействии разных культур.

Ключевые слова: поэт, лирические произведения, духовный мир читателя, перевод, реминисценции, типологические схождения, “муровские” мотивы, критические материалы.

Horishna L.V. “Thomas Moore's Russian Perception in the XIX Century”. - Manuscript.

The thesis for a Candidate Degree in Philology, speciality 10.01.05 - Сomparative Study of Literature. - Ternopil National Pedagogical University named after Voladymyr Gnatyuk. - Ternopil, 2005.