Рецепція творчості Марини Цвєтаєвої в Росії та Україні

Ще однією характерною особливістю усіх перекладів В. Богуславської вважаємо відсутність „страху” щодо трансформації деяких цвєтаєвських образів. У випадку неможливості знаходження адекватної лексеми у словниковому запасі української мови пропонувалися доречні заміни. Наприклад, „безмолвен рот его, углами вниз” - „заціпенілі болісно вуста”, „он тонок первой тонкостью ветвей” - „гінкий він - ніби віти між вітрів”. Багато перекладів В. Богуславської побудовані за принципом виділення у тексті першотвору образу, який є головним носієм смислової та емоційної наповненості у всьому рядку. Приміром, рядок „не самозванка - я пришла домой” перекладено як „не самозванка - господиня я”.

Отже, складність перекладу поезії М. Цвєтаєвої пов'язана з особливостями її письма. Множинність значень кожної деталі, варіативність кожного розділового знака, звукове розмаїття - все це апелює до чуттєвості перекладача, до його здатності відчути приховані переживання героїні та передати їх у повному спектрі.

У другому підрозділі “Рецепція творчої спадщини М. Цвєтаєвої в Україні на сучасному етапі” увага акцентується на різних формах рецепції (наукові праці, театральні вистави, поява літературно-художнього образу М. Цвєтаєвої), що дозволяє простежити процес сприйняття доробку поета на зламі століть.

Якісно нові умови для сприйняття творчої спадщини російського поета в Україні почали складатися з часу проведення Міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 105-річчю від дня народження М. Цвєтаєвої (1998). Власне, ця конференція стала своєрідною точкою відліку пострадянської української літературної рецепції доробку М. Цвєтаєвої.

У цей період з'явилися вагомі дослідження (праці М. Борецького, С. Буніної, О. Гудошник, Т. Волкової, Т. Івашиної, Н. Лисенко, Р. Мниха, М. Моклиці, Л. Оляндер та ін.). Українські науковці репрезентують доробок М. Цвєтаєвої, розглядаючи його у таких напрямках. По-перше, здійснюють аналіз творчої індивідуальності та своєрідності ліричної та епічної творчості поета. По-друге, вдаючись до сучасного прочитання, розкривають особливості поетичної мовленнєвої форми. По-третє, розглядають україномовні переклади поезії М. Цвєтаєвої. Серед окреслених напрямків спостерігаються розвідки з чітко вираженим компаративістським підходом, зокрема, з'ясування творчих перегуків індивідуальних авторських манер М. Цвєтаєвої та Л. Костенко (Н. Онищак); порівняння релігійної лірики О. Стефановича та М. Цвєтаєвої (Т. Рязанцева).

На сучасному етапі розвитку цвєтаєвознавства в Україні маємо також зразки рецепції, що представлені сценічними творами за мотивами віршів та біографії М. Цвєтаєвої. Такий тип рецепції заломлюється творчим осмисленням актора. Під час гри актор, з одного боку, вживається в образ, а, з другого боку, водночас вносить своє власне бачення у створений ним образ. Сприйняття глядача у такому випадку дещо відмінне від сприйняття читача, адже у систему автор - твір - читач додається ще один чинник: актор. Тоді система трансформується і має форму автор - твір - актор - глядач. Рецепція глядача опосередковується грою актора, оскільки саме вона спрямовує подальше сприйняття глядача.

Українські драматурги, режисери та актори цілеспрямовано надають своїм виставам рис емоційності та ліричності, в їхній художній версії постає образ М. Цвєтаєвої, у якому стан душі, мотиви творчого пошуку взаємопов'язані з реальними життєвими колізіями. Вистава “Цвєтаєва плюс-мінус Пастернак” (2004 р.) (автор Є. Чуприна, постановка О. Кужельного) за своєю формою - поетичний діалог поетів. Літературна композиція акторки Т. Сезоненко “Спроба повернення” на основі поезії, листів та щоденників М. Цвєтаєвої емоційно і правдиво передає усі відтінки почуттів російського поета: її любов, тугу за Батьківщиною, почуття власної гідності.

Проте якщо під час перегляду вистави рецепція залежить від характеру гри актора, то під час самостійного читання п'єси маємо інший зразок сприйняття. Змістовні ремарки, місце і час розгортання дії постають безпосередніми чинниками драматичного дійства. В. Врублевська презентувала твір “Окаянные женщины?..” (2003 р.), в основі якого є поезія і матеріали біографії М. Цвєтаєвої та С. Парнок. Однак, відштовхнувшись від них, письменниця піднялася до ідейно-естетичних та філософських узагальнень і через вірші, розмови про мистецтво і літературу, про призначення жінки-поета та про її місце у поезії створила багатогранний образ цвєтаєвської душі.

Отже, у процесі інтеграції, ускладненої різними літературними та позалітературними факторами, творча спадщина М. Цвєтаєвої поступово увіходить у духовне життя українського суспільства, стаючи невід'ємною складовою українського мистецтва слова.

У висновках узагальнено подаються результати дослідження особливостей рецепції творчості М. Цвєтаєвої в Росії та Україні. Використовуючи теоретико-методологічні засади сучасної компаративістики, у науковій праці вперше систематизуємо і комплексно розглядаємо різні форми рецепції доробку поета. Тому в дисертаційному дослідженні основну увагу зосереджено, з одного боку, на сприйнятті творчості М. Цвєтаєвої митцями слова та критиками у різні часи, з іншого боку, на сприйнятті її творчості родиною, а й на тій ролі, яку відіграла її родина у поверненні імені великого поета.

Складний і суперечливий характер рецепції творчості М. Цвєтаєвої, у якій виділяємо періоди нерозуміння, несприйняття, замовчування, повернення у наукові та читацькі кола, надуваги, значною мірою зумовлений особистісно-психологічними та естетичними причинами, а також втручанням у процес міжлітературної комунікації нелітературних чинників.

Виділені чотири типи рецепції творчості М. Цвєтаєвої поетами-сучасниками, а також аналіз суджень літературних критиків відображають динаміку сприйняття її творчості у першій половині ХХ століття.

У період з 1956 року до 1980-х років вплив ідеології відчули на собі такі форми рецепції, як критичне засвоєння та переклади (цензурний підхід у доборі творів поета, гальмування друку, приховування біографічних фактів, відсутність творів у навчальних програмах шкіл та вищих навчальних закладів), результатом чого стало неповне, однобоке представлення творчого доробку та постаті М. Цвєтаєвої. “Цвєтаєвський” бум (останнє десятиліття ХХ століття) дав поштовх до численних літературознавчих та мовознавчих досліджень, а також до створення літературного образу М. Цвєтаєвої. Відкриття цвєтаєвського архіву дає право стверджувати, що сьогодні творча спадщина поета ґрунтовно засвоєна: її творчість добре відома російському, українському та західному читачеві, детально вивчені життєві колізії, поетична та прозова творчість, яка поступово стає об'єктом компаративістських досліджень.

В Україні більшість творів М. Цвєтаєвої ще не перекладена українською мовою, хоча перекладачі (П. Тичина, В. Стус, Р. Скиба, М. Борецький, В. Богуславська та інші) намагались не лише у тій чи іншій формі зберегти та відтворити еквілінеарність і ритмічний малюнок першотворів, особливості цвєтаєвського індивідуально-авторського стилю, а й передати їх ідейно-естетичну своєрідність як цілісного явища та характер образного мислення російського поета ХХ століття. На прикладах поодиноких перекладів віршів та збірки В. Богуславської бачимо, що перекладина поезія стала набутком української літератури. Перекладачі продемонстрували, що поезія М. Цвєтаєвої вписалася в український контекст, збагатила її новими мотивами, темами, образами, складниками художньої форми.

Різні форми рецепції (наукові праці, театральні вистави, поява літературно-художнього образу) творчого доробку російського поета представлені в Україні. На відміну від російських науковців, українські філологи фактично не досліджують життя поета, спираючись на російські праці. Проте широко вивчають різноманітні аспекти (літературознавчі й мовознавчі) творчості російського поета ХХ століття.

На сучасному етапі розвитку цвєтаєвознавства в Україні маємо також зразок рецепції, що представлена сценічними творами за мотивами віршів та біографії М. Цвєтаєвої. Театральні вистави дозволяють реципієнту крізь творче осмислення актора осягнути багатогранний світ цвєтаєвської душі і творчості.

Опубліковані праці за темою дисертації

1. Грицак Н.Р. З історії сприйняття художнього твору в російському літературознавстві // Studia metodologica. Тернопіль, 2002. Вип. 12. С. 104-110.

2. Грицак Н.Р. Насамперед відчути музику поетичного слова (Аналіз перекладу М. Борецького поезії М. Цвєтаєвої) // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. 2005. № 1. С. 54-57.

3. Грицак Н.Р. Проблема “Автора Читача” у сучасному російському літературознавстві. // Studia metodologica. Тернопіль, 2005. Вип. 16. С. 105-107.

4. Грицак Н.Р. Особливості українського перекладу російської поезії (вірш “Пригвождена” М. Цвєтаєвої) // Наукові записки. Серія: Літературознавство. Тернопіль: ТНПУ, 2005. Вип. ХVІ. С. 248-252.

5. Грицак Н.Р. Рецептивна естетика (передумови становлення, поняття та терміни) // Терміносистеми сучасного літературознавства: Науковий семінар / За ред. Р. Гром'яка. Тернопіль: Редакційно-видавничий відділ ТНПУ, 2006. С. 72-81.

Анотація

Грицак Н.Р. Рецепція творчості Марини Цвєтаєвої в Росії та Україні. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.05 порівняльне літературознавство. Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка. Тернопіль, 2006.

У дисертації здійснено комплексний і поліаспектний аналіз сприйняття творчого доробку Марини Цвєтаєвої (1892-1941) в російському та українському літературному процесі. З метою з'ясування особливостей сприйняття творчості М. Цвєтаєвої проаналізовано різні форми рецепції та фактори, що їх спричинили, класифіковано типи рецепції у першій половині ХХ століття, систематизовано досягнення літературно-критичної думки від 1910-х років ХХ століття до 2004 року, простежено динаміку сприйняття творчості російського поета у другій половині ХХ століття. Досліджено україномовні переклади поезії М. Цвєтаєвої, розглянуто їх історію та роль у міжлітературному спілкуванні.

Ключові слова: рецепція, рецептивна естетика, поезія, художній переклад, оригінал.

Аннотация

Грицак Н.Р. Рецепция творчества Марины Цветаевой в России и Украине. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.05 сравнительное литературоведение. Тернопольский национальный педагогический университет имени Владимира Гнатюка. Тернополь, 2006.

В диссертации осуществлен комплексный и полиаспектный анализ восприятия творческого наследия Марины Цветаевой (1892-1941) в русском и украинском литературном процессе. С целью раскрытия особенностей восприятия творчества М. Цветаевой рассмотрены разные формы рецепции и факторы, вызвавшие их. Анализ восприятия творчества М. Цветаевой поэтами-современниками позволил выделить и классифицировать типы рецепции в первой половине ХХ века. А именно: 1) восприятие М. Волошина, К. Бальмонта и Б. Пастернака; 2) рецепция В. Брюсова и О. Мандельштама; 3) восприятие В. Маяковского и И. Эренбурга; 4) восприятие А. Ахматовой. В формировании их рецепции решающую роль сыграли следующие основополагающие факторы: личное (положительное / отрицательное) отношение к поэту, социально-политические убеждения, принадлежность к определенному поэтическому "цеху".

Продемонстрирована ведущая роль А. Эфрон и А. Цветаевой не только в возвращении имени и возобновлении памяти Марины Цветаевой на территории Советского Союза, но и очерчены доминирующие принципы, приемы и художественные средства лирических произведений М. Цветаевой. Систематизированы достижения литературно-критической мысли от 1910-х годов ХХ века до 2004 года, прослежена динамика и выделены периоды восприятия творчества русского поэта во второй половине ХХ века на Западе и в СССР.

Исследованы украиноязычные переводы (П. Тычины, В. Стуса, Б. Борецкого, В. Богуславской) стихотворений М. Цветаевой, рассмотрена их история и роль в межлитературном общении. Сложность переводов связана с индивидуально-авторским стилем русского поэта, что обуславливает немногочисленность цветаевских стихотворений на украинском языке.

Рецепция творчества Марины Цветаевой в Украине на современном этапе представлена и образцами театральных спектаклей. “Цветаева плюс-минус Пастернак” (автор Е. Чуприна, постановка О. Кужельного); литературная композиция актрисы Т. Сезоненко “Попытка возвращения”, а также любовной драмой В. Врублевской “Окаянные женщины?..”. Этот образец восприятия заламывается сквозь актерскую игру и позволяет зрителю увидеть богатство цветаевской души и творчества.

Ключевые слова: рецепция, рецептивная эстетика, художественный перевод, оригинал.

Summary

Hrytsak N.R. The Reception of Maryna Tsvetayeva's Creative Work in Russia and Ukraine. Manuscript.

The dissertation for obtaining the degree of the candidate of philological sciences on the speciality 10.01.05 comparative literature. Ternopil National Pedagogical University named after Volodymyr Hnatyuk. Ternopil, 2006.

In the dissertation the complex and polyaspect reception of Maryna Tsvetayeva's (1982-1941) works in Russian and Ukrainian literary process has been analysed. Aimed at ascertaining the peculiarities of the reception of Maryna Tsvetayeva's creativity, different forms of the reception and factors caused them have been analysed, the types of the reception in the first half of the 20^th century have been classified, the research of the literary and critic thought from 1910 of the 20^th century up to 2004 has been systematized, the dynamics of reception of the Russian poet's creative work in the second half of the 20^th century have been traced. The Ukrainian translations of M.Tsvetayeva's verse have been investigated, their history and role in the interliterary relations has been considered.

Key words: reception, receptive aesthetics, literary translation, original.

Размещено на Allbest.ru