Літературна репутація роману Е. Хемінгвея "По кому подзвін"

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

ЛІТЕРАТУРНА РЕПУТАЦІЯ РОМАНУ Е. ХЕМІНГВЕЯ "ПО КОМУ ПОДЗВІН"

Спеціальність: Порівняльне літературознавство

ФЕДОРЕНКО СЕРГІЙ ЯКОВИЧ

Тернопіль, 2007 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Доля літературного твору і історія його публікацій, накладів, популярності, слави, заборон, замовчувань, критичного осмислення, перекладів Ї означується зазвичай словосполукою “літературна репутація”. Це поняття, іманентно закорінене у всіх літературних фактах, не має, однак, чіткої дефініції. Поряд із термінологічною лакуною - відсутність чітких критеріїв означення літературної репутації.

На загальну невідрефлексованість поняття слушно вказує російський літературознавець А. Рейтблат: “Теоретично вивченням проблеми літературної репутації у вітчизняному літературознавстві давно вже ніхто всерйоз не займається”. Г. Сивокінь, наче продовжуючи цю думку, зазначає, що суттєві зміни у статусах письменників, які характеризують літературну ситуацію пострадянської України, - це “далеко не безболісна операція, і слід вчасно подбати про відповідну “теоретичну анестезію”.

Сьогодні як в українському, так і в російському літературознавстві немає комплексного монографічного дослідження, присвяченого цій проблемі. Після давньої праці І. Розанова “Литературные репутации: Работы разных лет” сучасного ґрунтовного вивчення це питання так і не отримало. У Росії, щоправда, в останні два десятиліття з'являється ряд студій (найчастіше у формі статей), які торкаються проблем літературної репутації. Український літературознавчий простір не містить подібних розвідок, що обумовлює необхідність осмислення та конкретизації цього поняття.

Американська літературна критика назвала “іспанський” роман найкращим із творів прозаїка. За винятком незначних коливань, літературна репутація цього Хемінгвеєвого роману в США завжди залишалась високою. Зовсім по-іншому склалася доля твору в радянському просторі. Перекладений у Росії ще 1940 року, проте не виданий, він майже 30 років був не доступний радянському читачеві. Роман заборонили не лише публікувати, а й обговорювати, а тінь, що впала на цей твір, екстраполювалася на всю творчість американського прозаїка. Якщо ім'я Хемінгвея і згадувалося у ті роки, то лише у контексті регресу та деструкції “буржуазної” американської літератури. 1962 року було здійснено “службове” видання “По ком звонит колокол”, і лише у 1968 році роман опублікували в Москві, а в 1969 році з'явилась українськомовна версія твору (“За ким сумує дзвін”). Переклади роману (як російський, так і український) було здійснено з купюрами, кон'єктурованими в Росії щойно у виданні 2005 року. В Україні ж до цього часу не зроблено повного перекладу.

Об'єкт дослідження - роман Е. Хемінгвея “For Whom the Bell Tolls”, його російські (“По ком звонит колокол”) та українська (“По кому подзвін”) версії, статті, монографії та інші матеріали, у яких реалізується процес літературної репутації твору американського романіста.

Предмет дослідження - літературна репутація роману “For Whom the Bell Tolls” в американському, російському та українському літературознавстві.

Мета дисертації полягає у простеженні процесів формування та динаміки літературної репутації роману Е. Хемінгвея “For Whom the Bell Tolls” у США, Росії та Україні та в означенні її якості на різних локально-темпоральних зрізах (1940-ві - 2000-ні роки).

Реалізація мети передбачає розв'язання таких завдань:

- проаналізувати стан вивчення проблеми літературної репутації, систематизувати складники її формування, обґрунтувати критерії, які є підставою для її означення, а також запропонувати дефініцію поняття;

- з'ясувати специфіку формування та динаміку розвитку популярної, інтелектуальної (авангардної) та академічної літературної репутації роману в США;

- проаналізувати причини та наслідки табуювання роману “For Whom the Bell Tolls” у радянському просторі;

- з'ясувати особливості літературно-критичного потрактування роману в Росії та Україні до видання та після нього;

- означити по періодах популярну, інтелектуальну (авангардну) та академічну літературну репутацію роману в Росії та Україні;

- окреслити специфіку інтерпретативної техніки українського та російських перекладачів як одного із засобів формування літературної репутації роману.

Наукова новизна дисертації полягає у тому, що в ній уперше в українському літературознавстві комплексно проаналізовано поняття літературної репутації.

Спираючись на попередні дослідження та не претендуючи на абсолютну всеосяжність, дисертант пропонує цілісну схему складників формування літературної репутації та критеріїв визначення її якості. У роботі також вперше здійснюється компаративний аналіз специфіки побутування роману “For Whom the Bell Tolls” у трьох літературознавствах: американському, російському та українському та аналізуються купюровані радянські переклади.

Практичне значення роботи. Висновки, матеріали та результати дисертаційної праці можуть знайти практичне застосування при розробці навчальних курсів з історії зарубіжної літератури XX ст., української літературної критики, теорії літератури, США, у спецкурсах для студентів-філологів, у працях із порівняльного літературознавства, теорії та практики перекладу, а також при написанні дипломних та магістерських робіт.

Положення, запропоновані у першому розділі праці, можуть використовуватись для аналізу репутацій як окремих літературних творів, так і творчих біографій письменників у цілому.

Компаративний аналіз роману Е. Хемінгвея допоможе з'ясувати специфіку побутування цього твору в США, Росії та Україні та визначити його місце у літературній скарбниці кожної із країн.

Апробація результатів дослідження. Роботу обговорено та рекомендовано до захисту на засіданні кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Її основні положення викладено у доповідях на ІІ Міжнародній науковій конференції “Актуальні проблеми історичної та теоретичної поетики” (Кам'янець-Подільський, 5-6 жовтня 2006 р.), міжвузівському науковому семінарі “Терміносистема слов'янського літературознавства” (Рівне, 26-27 квітня 2007 р.), ІХ Міжнародній науковій конференції молодих учених (Київ, 19-21 червня 2007 р.), Всеукраїнській науковій конференції “Актуальні проблеми сучасної компаративістики” (Бердянськ, 10-12 вересня 2007 р.), а також на звітних наукових конференціях аспірантів та професорсько-викладацького складу Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (Тернопіль, 2006, 2007) та звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту імені Тараса Шевченка (Кременець, 2006, 2007).

Публікації. Основні положення дисертації відображені у семи публікаціях, шість з яких поміщено у наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК України.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі подано загальну характеристику роботи. На основі аналізу стану досліджуваної проблеми обґрунтовано її актуальність, наукову новизну та практичне значення, визначено об'єкт та предмет, сформульовано мету та зумовлені нею завдання дослідження, а також окреслено теоретико-методологічну базу роботи.

Окрім того, вказано на апробацію дослідження та авторські публікації, які передають його основний зміст.

У першому розділі “Поняття літературної репутації” узагальнюються досягнення американського, російського та українського літературознавства у царині дослідження проблеми літературної репутації, пропонуються і аналізуються складові елементи формування репутації літературного твору, а також формулюються критерії її евалюації.

У підрозділі 1.1 “Літературна репутація: стан вивчення проблеми” аналізуються здобутки української, російської та американської науки про літературу в сфері дослідження окресленої проблеми. З'ясовується, що досягнення США значиміші в цій галузі у порівнянні з надбаннями Росії та України. В американському літературознавстві простежується тяглість емпіричних досліджень літературних репутацій, які наприкінці ХХ століття трансформувалися у ґрунтовні теоретико-методологічні розробки.

Суттєвим кроком у напрямку до увиразнення сутності репутації стала монографія Д. Родена, у якій уперше конкретизовано терміни, специфічні в області обговорення репутацій, розмежовано поняття репутації та рецепції, а також увиразнено зміст академічної, інтелектуальної (авангардної) та популярної репутацій.

У російській науці на початку ХХ століття теж простежується наукова зацікавленість проблемою літературної репутації (у 1928 році з-під пера І. Розанова виходить найзначніша у цій галузі праця), яка, однак, невдовзі занепадає, з тим щоб відродитись аж наприкінці століття у формі прикладних розвідок-статей.

Українське літературознавство не володіє ні теоретичними працями, ні практичними студіями. Конкретизація змісту поняття “літературна репутація” видається доконечно необхідною для нашої науки, оскільки дана словосполука не набула статусу терміна і, отже, не представлена у літературознавчих довідкових виданнях, що значною мірою дезорієнтує літературознавців. Задля демонстрації рівня суперечності щодо трактування цього поняття здійснено аналіз ряду визначень, запропонованих здебільшого російськими вченими.

У підрозділі 1.2 “Складники формування літературної репутації” здійснено спробу побудови парадигми формування літературної репутації. Доведено, що цей процес передбачає взаємодію елементів:

1) успіх чи невизнання автора (твору) сучасниками;

2) гучність та ефектність авторської заявки;

3) підтримка автора (твору) офіційною владою, впливовими суспільними колами, засобами масової інформації;

4) підтримка автора (твору) літературним середовищем;

5) рекламна стратегія та статус видавця;

6) актуальність певного художнього феномена (доробку загалом);

7) самоідентифікація автора;

8) художні якості твору (доробку загалом) та ін.

Ці складники детально проаналізовано та наочно проілюстровано. З'ясовано також, що їхнє колаборування з відповідними історичними, політичними, ідеологічними, культурними, соціальними та іншими умовами, за яких відбувається оцінювання, призводить до формування унікальної у кожному локально-темпоральному випадку літературної репутації.

У підрозділі 1.3 “Критерії якості літературної репутації”, враховуючи зауваження ряду науковців, здійснено спробу створити комплексну схему ознак, яка б слугувала підставою для визначення якості літературної репутації. Схема передбачає, що винесення відповідної оцінки повинно враховувати:

1) масштабність науково-критичної рефлексії з приводу твору (творчості в цілому);

2) рівень репрезентації імені автора чи назви книги в навчальних програмах, підручниках, хрестоматіях;

3) динаміку видань творів певного автора та їх наклади;

4) премії, нагороди, присуджені авторові;

5) ушанування ювілеїв та встановлення пам'ятників;

6) наявність апологетів та опонентів (полеміки);

7) рецепцію творчості автора (твору) в її різних формах;

8) художні переклади;

9) семіотичні переклади;

10) рівень репрезентації імені автора чи назви книги в мережі Інтернет.

На підставі перерахованих критеріїв запропоновано дефініцію поняття “літературна репутація”, а також з'ясовано сутність академічної, інтелектуальної (авангардної) та популярної літературної репутації, окреслено генераційну і національну конфліктологію у підході до наділення певного естетичного феномена літературною репутацією.

У другому розділі “Специфіка літературної репутації роману “For Whom the Bell Tolls” у США” проаналізовано формування та динаміку літературної репутації роману на батьківщині Хемінгвея.

У підрозділі 2.1 “До історії публікації роману та формування його популярної репутації” розглянуто процес роботи над твором, його вихід у світ (21 жовтня 1940 року), простежено динаміку видань та зазначено їхні наклади, згадано семіотичні переклади роману та нагороди, які йому було присуджено. Такі факти, як визнання “Клубом кращої книги місяця” роману “For Whom the Bell Tolls” кращою книгою за жовтень, висока тиражність першого видання (тільки у видавництві Скрібнерсів роман було опубліковано накладом 360000 примірників), численні перевидання, шалений розпродаж, запит на екранізацію, радіоадаптація, дозволили зробити висновок про високу початкову популярну репутацію Хемінгвеєвого роману в США. До поширення успіху долучився і комітет Пулітцерівської премії, визнавши твір кращою книгою року, однак сама премія до автора не дійшла: на неї було накладено вето.

У підрозділі 2.2 “Характер репрезентації роману в американській літературній критиці” з'ясовується оцінка, винесена роману американською критикою, тобто увагу зосереджено на інтелектуальній (авангардній) репутації “For Whom the Bell Tolls”, яка постає як результат рецепції трьох критичних груп: політично неупереджених критиків, лівих радикалів та лівих лібералів. Політично незаангажовані інтелектуали сфокусувались на естетичному аналізі роману і визнали його найкращим серед творів прозаїка. Ліві радикали, враховуючи лише ідеологічний контекст твору, відверто критикували роман. У збалансованій презентації політичного контексту революційних подій в Іспанії вони побачили зраду і тому доклали всіх зусиль, щоб звинуватити автора в недостовірності зображення конфлікту. Ліві ліберали (М. Каулі, Л. Трілінг, Д. Макдональд) оцінили роман, керуючись як власне літературними, так і позалітературними критеріями, побачили у ньому і недоліки, і звершення. Полеміка, що розгорнулась поміж цими рецептивними групами, та масштабність критичної рефлексії умовились до формування високої інтелектуальної репутації роману.

У підрозділі 2.3 “Масштаби і динаміка науково-критичної рефлексії” проаналізовано американські наукові праці, що мали своїм об'єктом роман “For Whom the Bell Tolls”, серед яких реалістично-біографічні прочитання, символічна інтерпретація, екзистенційні студії, текстологічна розвідка, феміністичні дослідження, компаративні роботи та ін.

З'ясовано, що роман “For Whom the Bell Tolls” зібрав у США тисячі сторінок дослідницького матеріалу, породжував численні дискусії літераторів, інтерпретувався в аспекті різних проблем (біографічних, гендерних, генераційних, релігійних, ідеологічних тощо) і з позицій різних літературознавчих теорій (біографічного підходу, феміністичної критики, психоаналізу, екзистенціалізму тощо).

Ці факти переконливо свідчать про високу і стійку академічну репутацію роману. Діахронна перспектива дозволяє встановити, що інтерес до цього твору ніколи не зникав цілком. Були певні піки (наприклад, 90-ті роки характеризуються підвищеною увагою науковців до Хемінгвеєвого доробку загалом і до “For Whom the Bell Tolls” зокрема), та періодів цілковитого академічного забуття роман досі не переживав.

У третьому розділі “Характер літературної репутації роману “По ком звонит колокол” у Росії” з'ясовується становлення літературної репутації роману та її подальша еволюція в радянській та пострадянській Росії.

У підрозділі 3.1 “До історії публікації роману в РРФСР та формування його позаофіційної репутації” аналізуються причини та наслідки табуювання книги в Радянському Союзі, простежується екстраполяція її одіозного імені на усю творчість Хемінгвея, що призвело до призупинення видання його творів у СРСР та до стійкого перебування доробку прозаїка на марґінесах радянського літературознавства. Доля роману, російський переклад якого був здійснений відразу ж після його публікації в США (1940), вирішилась на рівні секретарів ЦК ВКП(б), які визнали твір неприйнятним до видання з ідеологічних міркувань. Деякі дослідники припускають навіть втручання Й. Сталіна в обговорення книги.

Однак, незважаючи на офіційний “арешт”, роман читала і високо оцінювала російська інтелігенція, у результаті чого в 40-ві і 50-ті роки формується висока позаофіційна літературна репутація “По ком звонит колокол”. У цьому підрозділі також згадуються одиничні опубліковані відгуки на роман і розглядається його шлях до офіційного видання 1968 року. У 60-ті роки низка радянських журналів заявила про своє рішення опублікувати найближчим часом роман Хемінгвея, однак цим намірам не судилось здійснитися, а ініціатори розголосу навіть були покарані. “Службове” видання роману 1962 року (300 примірників), яке не надійшло в жодну з бібліотек, будучи доступним лише вузькому колу високопоставлених читачів, не сприяло ознайомленню широкого загалу з “іспанським” твором Хемінгвея.

У підрозділі 3.2 “Специфіка формування літературної репутації роману в російській радянській науковій критиці 60-х і 70-х років” розглядаються наукові праці, присвячені роману (В. Кожинова, В. Днєпрова, Т. Мотильової, І. Кашкіна, З. Маянц та ін.), які передували його виданню в РРФСР і слугували свого роду підготовчим етапом до публікації твору. Ці дослідження запропонували загалом упереджений аналіз роману, врахувавши передусім його ідеологічний контекст. Науковці 60-х років порівнювали зображене у творі з подіями, що реально відбулися в Іспанії, та на підставі цього звинувачували Хемінгвея у недостовірності презентації конфлікту, докоряли письменникові його політичним невіглаством. Ідеологічний детермінізм цих прочитань не зредукував, однак, функціональної ролі досліджень 60-х: вони відіграли важливу роль у справі популяризації роману. Ці праці, а також низка суспільно-політичних змін у країні, зокрема від'їзд на батьківщину керівників іспанської компартії, які активно виступали проти публікації книги, уможливили видання “По ком звонит колокол” у 1968 році у складі чотиритомного зібрання творів Хемінгвея. Наукові роботи, які з'явились після публікації роману (К. Симонова, Б. Грибанова, Л. Юр'євої, Й. Фінкельштейна, О. Мурзи та ін.) засвідчили пильну увагу академічних кіл до твору та різку зміну його репутації у порівнянні з 40-ми - 50-ми. Крім того, дослідження 70-х характеризуються більшою увагою до естетико-поетикальних аспектів твору: ґрунтовно аналізується родо-жанрова специфіка роману, стилістика, наративна техніка, композиційні прийоми, лексика, вставні новели, хронотопні особливості, проблематика, світ персонажів тощо.

У четвертому розділі “Етапи літературної репутації роману “По кому подзвін” у радянській та пострадянській Україні” досліджується літературна репутація роману в УРСР та незалежній Україні.

У підрозділі 4.1 “Ситуація замовчування 40-50-х років” охарактеризовано стан українського радянського літературознавства середини ХХ століття, а також закцентовано пріоритетність російської культури у союзному контексті, що важливо з огляду на опосередкованість формування української літературної репутації роману “По кому подзвін” російським медіатором.

Порівняння наявних на той час російськомовних перекладів творів Хемінгвея з українськими здобутками в цій сфері виявляє значне відставання вітчизняної художньої рецепції від російської. За життя письменника українською мовою була перекладена лише його п'єса “П'ята колона”, у той час як російські версії мали майже всі значні твори прозаїка.

Заборона роману “For Whom the Bell Tolls” поширювалася на весь СРСР, консеквентно твір замовчувався і в радянській Україні. Спорадичні відгуки на роман характеризуються різким його засудженням. Саме таким пафосом пройнята перша українська рецензія Н. Рибака.

У підрозділі 4.2 “Публікація роману і період підвищеного інтересу 60-х - 70-х років” проаналізовано статті та монографії українських науковців, що з'явились після виходу українськомовної версії роману в 1969 році (Д. Затонського, Р. Доценка, Т. Денисової, Ю. Лідського та ін.), а також рецензії на ці монографії (З. Лібмана, І. Новиченко, І. Журавської та ін.). Оскільки роман практично не репрезентовано в українській науці в 60-ті роки і перші дослідження відносяться аж до 70-х, вони характеризуються меншою мірою ідеологічної упередженості у порівнянні з першими російськими студіями. Українські дослідники зважуються проводити паралелі між зображеним у романі і подіями 30-х років у СРСР (Ю. Лідський), акцептують правомірність презентації слабкостей республіканського табору (Р. Доценко) тощо. Звертаються українські науковці і до аналізу поетикальних особливостей роману, його жанрової приналежності, дилеми “хемінгвеївського героя” та “героя кодексу”, вставних новел та персонажів, пропонуючи ряд новаторських підходів до інтерпретації твору: розгляд “По кому подзвін” у контексті сконцентрованого роману (Д. Затонський), порівняння твору із класицистичними зразками з їхнім принципом трьох єдностей (Т. Денисова). Кількість наукових праць поряд із низкою новаторських прочитань засвідчують високу академічну репутацію роману в УРСР у 70-ті роки.

У підрозділі 4.3 “Літературна репутація “По кому подзвін” упродовж переломного періоду 80-90-х років” простежено динаміку перевидань роману в УРСР у 80-ті роки, акцентовано роль чотиритомного зібрання творів Хемінгвея (1979-1981) у популяризації його творчості в Україні, проаналізовано наукові праці, що з'являються у цей період (Т. Денисової, Б. Тихолоза, Н. Овчаренко).

Колапс ідеологічно-кон'юнктурного диктату зумовив відмову від типових для радянського літературознавства аспектів інтерпретації роману та зсув до більш актуальних проблем, таких як суголосність хемінгвеївських ідей ідеям українських митців, проблем суїциду та інших. Однак кількість наукових розвідок, об'єктом яких ставав “По кому подзвін”, не дає змоги говорити про його високу чи хоча б стійку академічну репутацію, у той час як перевидання та їх наклади свідчать про значне зацікавлення читачів цією книгою. Популярна репутація роману у 80-ті роки в Україні переживає період свого найвищого злету.

літературознавство публікація роман

ВИСНОВКИ

У висновках узагальнено результати дослідження.

Аналіз стану вивчення проблеми літературної репутації у трьох літературознавствах: американському, російському та українському - показав, що у США це питання грунтовніше опрацьоване, ніж у Росії чи Україні. Упродовж століття в американській науці практикуються емпіричні дослідження літературних репутацій письменників, а віднедавна розробляються і теоретико-методологічні праці.

У російській науці в останні два десятиліття також з'являються роботи прикладного характеру з питань літературних репутацій. В українському літературознавстві подібних студій немає. Як наслідок - термінологічна лакуна, відсутність чітких критеріїв оцінки літературної репутації, що стало поштовхом до спроби їхньої конкретизації.

ПУБЛІКАЦІЇ

1. Федоренко С.Я. Смерть та її постаті в романі Е. Хемінгвея “По кому подзвін” // Studia methodologica. - Тернопіль: Ред. вид. відділ ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2005. - Вип. 15. - С. 83-91.

2. Федоренко С.Я. Жіночі персонажі роману Е. Хемінгвея “По кому подзвін” у рецепції американської критики // Studia methodologica. - Тернопіль: Ред. вид. відділ ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2006. - Вип. 17. - С. 173-186.

3. Федоренко С.Я. Поетикальні особливості україномовної версії роману Ернеста Хемінгвея “По кому подзвін” // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету: Філологічні науки. Вип. 14. Т. 1. - Кам'янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2007. - С. 111-125.

4. Федоренко С.Я. Феномен літературної репутації художнього твору (на прикладі роману Е. Хемінгуея “По кому подзвін” // Слово і час. - Київ: Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України, 2007. - №7. - С. 23-28.

5. Федоренко С.Я. Чинники конструювання літературної репутації // Studia methodologica. - Тернопіль: Ред. вид. відділ ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2007. - №20. - С. 90-96.

6. Федоренко С.Я. Літературна репутація роману Е. Хемінгвея “По кому подзвін” в українському літературознавстві на сучасному етапі // Studia methodologica. - Тернопіль: Ред. вид. відділ ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2007. - №21. - С. 68-73.

7. Федоренко С.Я. Іспанська громадянська війна як чинник модифікації громадянської позиції та стильової своєрідності художнього доробку Ернеста Хемінгвея // Актуальні проблеми гуманітарної освіти: збірник наукових праць // За заг. ред. д. п. н., проф. Онкович Г.В. та канд. фіз. мат. н., проф. Ломаковича А.М. - Київ - Кременець: РВЦ КОГПІ ім. Тараса Шевченка, 2007. - С. 117-121.

Размещено на Allbest.ru