Размещено на http://www.allbest.ru/

Художня своєрідність втілення принципів реалізму у романі Ч. Діккенса “Домбі та син”



Зміст

діккенс роман домбі реалізм

Вступ

1. Чарльз Діккенс - класик критичного реалізму

1.1 Огляд загальних особливостей англійського реалізму в літературі XIX століття

1.2 Cвоєрідність реалізму Ч. Діккенса

1.3 Дослідження спадщини Чарльза Діккенса з позиції літературної критики

2. Специфіка англійського реалізму та його втілення в творчості Ч. Діккенса

2.1 Принципи реалізму в романі Чарльза Діккенса “Домбі та син”

2.2 Аналіз твору Чарльза Діккенса “Домбі та син”: ідейно-художня проблематика

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Актуальність теми. Мистецтво слова - це безмежний простір діяльності, відкритий перед кожним, хто бажає доторкнутися до нього. Ми маємо змогу не лише бути його творцями, а й споглядати і аналізувати ті шедеври, що уже створені нашими попередниками і сучасниками.

Проблема даної курсової роботи носить актуальний характер в сучасних умовах. Вона обумовлена великим інтересом до теми англійського реалізму. Про це свідчить вивчення порушених питань. Ч. Діккенс був і досі залишається об'єктом незгасаючого інтересу зарубіжних та вітчизняних науковців. Дослідники англійської літератури стверджують, що жоден з англійських письменників не користувався такою славою за життя, як Чарльз Діккенс. Письменницька доля була напрочуд прихильною до нього, хоча дехто з критиків звинувачував його в сентиментальності, моралізаторстві та недосконалості сюжетів.

Творчість Ч. Діккенса грунтовно висвітлена у працях В. Д. Набокова. Його високо цінували такі письменники як Н.Островский, Н.Лєсков. Критики (Т.В.Анісімова, Т.І Сильман. Катарський, Михальська Н.П. R. Tillotson, тобто Wilson, інші) відзначали, що “Домбі і син” є більш зрілим твором, ніж попередні романи. У цих роботах дослідників розкривається своєрідність художнього методу, критичного реалізму Ч. Діккенса традиції і новаторства його творчості, майстерність психологічного аналізу і багато інших проблем, пов'язані з вивченням творчої спадщини Ч. Діккенса.

Літературна спадщина Чарльза Діккенса сприяла появі величезної кількості шанувальників його творів. Його романи не просто приваблюють читача інтригуючим сюжетом, але при цьому стимулюють його до розумової діяльності, яку він здійснює паралельно з авторською інтерпритацією подій. Саме тому вибрана тема є досить актуальною, так як дозволяє здійснювати її поглиблений розгляд.

Отже, розглянуті положення свідчать про актуальність порушеної проблеми, однак її недостатнє теоретичне обґрунтування зумовили вибір теми курсової роботи - “Художня своєрідність втілення принципів реалізму у романі Ч. Діккенса “Домбі та син”.

Об'єкт - процес формування принципів реалізму у творчості Ч. Діккенса.

Предмет - художня своєрідність роману Ч. Діккенса “Домбі і син”.

Мета курсової роботи - розкриття специфіки англійського реалізму та його втілення в творчості Ч. Діккенса на прикладі роману “Домбі і син”.

Мета розривається у наступних завданнях:

· проаналізувати стан проблеми, що досліджується у науково-методичній літературі;

· розкрити сутність поняття “реалізм”, визначити його основні принципи, ознаки, що характеризують його ступінь сформованості;

· текстуально ознайомитись та проаналізувати роман Ч. Діккенса “Домбі і син”;

· розкрити ідейно-художню своєрідність роману;

Практичне значення курсової роботи полягає у можливості її використаня у спецкурсах та спецсемінарах, вивченні даної теми у школі та вузі.

Новизна роботи полягає у спробі здійснити комплексний аналіз проблеми втілення художньої своєрідності втілення принципів реалізму у романі Ч. Діккенса “Домбі та син”.

У курсовій роботі використана широка джерельна база з окресленої проблеми, враховані здобутки вітчизняної та зарубіжної фахової літератури, що дало змогу повніше висвітлити вказану проблематику.

Для розв'язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння, абстрагування, конкретизація, моделювання, спостереження.

Структура роботи: курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.

1. Чарльз Діккенс - класик критичного реалізму

1.1 Огляд загальних особливостей англійського реалізму в літературі XIX століття

Формування реалістичного методу в літературі Англії XIX ст. припадає на початок четвертого десятиліття і пов'язане з іменами Чарльза Діккенса, Вільяма Теккерея, сестер Бронте, Елізабет Гаскел. Незважаючи на те, що основні риси англійського реалізму співпадають з ознаками цього методу взагалі, література Великобританії XIX ст. має і деякі притаманні тільки їй особливості. Цю своєрідність можна пояснити обставинами як суспільно-політичного розвитку країни, так і прихильністю письменників (набагато сильнішу, ніж, скажімо, у Франції) до літературних традицій.

Початок реалізму в Англії формально пов'язується з творчістю Ч. Діккенса, але по суті є відгуком і реакцією на реалії так званої доби “вікторіанства”, тобто часу правління королеви Вікторії (1837-1901). Термін “вікторіанство” означає сукупність ідеологічних, інтелектуально-духовних понять, моральних і етичних настанов, способу життя - комплексу, що свідчив про добропорядний поступальний розвиток суспільства. Щоправда, політичні та ідеологічні тенденції “вікторіанства” формувались уже в 20-30 роках [3, c. 98].

Початок третього десятиліття позначився приходом до влади буржуазії (реформа 1832 року). Цей час започатковує значні успіхи національної індустрії, розширення діяльності англійських підприємців у інших країнах, розвиток зовнішньої торгівлі, колоніальну експансію. Загострення соціальних протиріч (зокрема - рух чартистів) прискорило рішення правлячих кіл розв'язати низку соціальних проблем: народної освіти, боротьби з бідністю, стану робітних будинків і в'язниць тощо. Все це знайшло відображення в англійській критичній літературі.

Особливістю англійського реалізму є його міцний зв'язок з літературою Просвітництва, традиціями, які спрямовували митців до дидактизму і моральних категорій. Критикуючи всі сторони сучасного життя, англійські письменники спирались на досвід побутового і моралізаторського просвітницького роману. Вони внесли в реалістичну структуру власних творів символіку і метафору, сатиричне забарвлення [11, c. 87].

Дещо складніше ставлення реалістів Англії до романтизму. Деякі з них (наприклад, Е. Гаскел) активно використовують його художні надбання. Ставлення інших до романтичних прийомів неоднозначне. Ч. Діккенс, наприклад, іронічно ставився до Байрона, але в той же час створив історичний твір вальтерскоттівськото типу “Барнебі Радж”, в якому до того ж відчутний вплив іншого романтика - Вордсворта.

В історико-літературному процесі англійського реалізму можна виділити три основні періоди.

Перший - 30-і роки - характеризується складною зміною соціальної структури англійського суспільства, що було пов'язано з посиленням буржуазного прогресу в країні і врешті-решт з приходом буржуазії до політичної влади. Саме в цей час вступають у літературу майбутні реалісти - Діккенс і Теккерей.

Другий період - так звані “голодні сорокові”, - пов'язаний із розвитком чартизму (робітничого руху). Цей час збагатив літературу розширенням функціональності художнього образу, комплексом соціальних і моральних завдань, ідеями “великих сподівань”.

Третій період - 50-60 роки - пов'язаний зі спадом робітничого руху, економічною стабільністю. Літературна палітра збагачується штрихами позитивізму. Ця доктрина (головний ідеолог - Г. Спенсер) пов'язана з механічним перенесенням закону живої природу на суспільство. Суспільна моральність згідно з положенням позитивізму пов'язана з доцільністю самого суспільства. У практичному плані це означало необхідність власної праці, а не безпідставних сподівань на чиюсь допомогу зі сторони. Тому цей період іноді називають часом “втрачених ілюзій” [15, c. 65].

Реалізм (від фр. realisme - матеріальний, дійсний) - літературно-мистецький напрям, основоположним принципом якого стає всебічне відображення взаємин людини і середовища, впливу соціально-історичних обставин на формування особистості [15, c. 128].

Ознаки реалізму:

1. Художник зображує життя в образах, відповідних суті явищ життя.

2. Література в реалізмі є засобом пізнання людиною себе і навколишнього світу.

3. Пізнання дійсності відбувається за допомогою образів, створюваних за допомогою типізації фактів дійсності (типові характери в типовій обстановці). Типізація характерів в реалізмі здійснюється через “правдивість деталей” в “конкретностях” умов буття персонажів [14, c. 76].

До типових рис реалізму ХІХ століття належать:

· тяжіння до достовірності, об'єктивності. Представники реалістичного напряму намагаються якомога більш правдиво відтворити події та характери, обставини й деталі;

· утілення діалектичного зв'язку між закономірно-загальним та індивідуально-особистим;

· звільнення від канонічності, перевага індивідуальних стилів над “загальними”;

· пізнавальне спрямування (зв'язок із наукою). Багато хто з письменників-реалістів свідомо враховував суто наукові способи пізнання (зокрема досягнення природознавчих і соціальних наук), новітні теорії Дарвіна й позитивістів;

· аналітичний підхід до дійсності, намагання відтворити світ як складну єдність;

· увага до проблем взаємин між людиною та середовищем, до типових характерів за типових обставин. Типовість реалістичного образу полягає в тому, що письменник, з одного боку, вдається до широкого узагальнення, а з іншого - до зображення конкретного, індивідуального;

· мотивація вчинків героїв. Розкриваючи характер, психологію своїх героїв письменники зважують на всі чинники, що сприяли їх формуванню;

· романізація жанрів та драматизація роману. Жанр роману в ХІХ столітті всебічно розвивається, з'являються його різновиди: соціально-побутовий, історичний, автобіографічний, психологічний, філософський. За допомогою роману письменники-реалісти порушували різноманітні проблеми, характерні для суспільства в цілому [9, c. 87].

Одним з основних художніх принципів реалізму є правдивість. Правда для митця-реаліста -- це вірність відтворення реальної дійсності. Реаліст, на відміну від романтика, не перетворює дійсність і не споглядає за нею згори. Він стоїть не осторонь від неї, а знаходиться врівень з дійсністю. “Художня правда є прямою метою мистецтва, як правда історична є метою історика археології”, -- зазначав видатний романіст І. Гончаров. Представники реалістичного напряму намагаються якомога правдивіше відтворити події та характери, обставини й деталі.

Реалізм намагається бути найдемократичнішим мистецтвом. Якщо представники класицизму та багатьох барокових шкіл розглядали творчість як дещо «елітарне» й аристократичне, а свої твори спрямовували для «обраних», реалісти, наслідуючи сентименталістам та романтикам, прагнуть заволодіти увагою якомога ширшого читацького кола. Митці-реалісти вбачають своє завдання в тому, щоб писати для народу та водночас вчитися в нього.

1.2 Cвоєрідність реалізму Ч. Діккенса

Письменники-реалісти прискіпливо вивчали матеріальні мотиви людської поведінки та приватне життя індивідів і намагалися зображати життя об'єктивно, тобто неупереджено, фіксуючи як позитивні, так і негативні його риси. Звідси зацікавленість англійських реалістів сучасними «низькими» темами, матеріальними чинниками буття: гроші, фізіологія, одяг, житло, клімат тощо. Один з найважливіших принципів англійського реалістичного мистецтва - показ літературного персонажа у тісному зв'язку з оточенням, яке формує характер людини. На основі ретельного аналізу дійсності, різних варіантів соціальної поведінки письменники створювали типи - узагальнені образи людей, характерні для певного суспільства чи соціальної групи - своєрідний аналог видів і підвидів у біології.

Новим словом в історії англійського реалізму стала творчість Чарльза Діккенса. Письменник у своїх творах уперше порушив такі теми, які до нього вважалися забороненими в літературі Великої Британії. Він змалював жахи лондонських вулиць, робітничих будинків, сирітських притулків, боргових в'язниць. Критичний пафос у творчості Діккенса завжди поєднувався з утвердженням ідеалу. Одна з провідних тем його творів - боротьба добра і зла.

Чарльз Діккенс - письменник, слава якого ніколи не меркнула ні при його житті, ні після смерті. Питання стояло лише про те, що кожне нове покоління бачило в Діккенсі. Діккенс - володар розуму свого часу. Його критики називали великим поетом за легкість, оскільки він вдало володів ритмом, словом, фразою і образом [19, c. 55].

Все, що увійшло до романів Діккенса, вистраждано, пережито і оцінено самим письменником. Світ Діккенса гармонійний, і ключі від нього знаходяться в дитинстві. Чарльз не дістав класичної англійської освіти, хоча в роки відносного матеріального благополуччя він відвідував школу. Саме життя примушувало його займатися самоосвітою. Емоційне, образне мислення Чарльза, що дарувано йому природою, розвивалося під впливом життєвих знегод і стоїчного сприйняття невдач.

Діккенс - хранитель великої традиції англійського роману, блискучий виконавець і інтерпретатор власних творів, ніж їх творець. У творах виступає за милосердя, справедливість, гуманність і співчуття до ближніх. Він - великий реформатор і новатор в жанрі роману. Йому вдалося втілити в своїх творіннях величезну кількість задумів і спостережень.

Твори Діккенса мали успіх у всіх шарів англійського суспільства. І це не було випадковістю. Він писав про те, що добре відоме кожному: про сімейне життя, про сварливих дружин, про картярів і боржників, про пригноблення дітей, про хитрих і спритних вдів, що заманюють в свої мережі легковірних чоловіків. Сила його дії на читача була схожа на вплив акторської гри на публіку (а Діккенс продовжував брати участь у любительських спектаклях все життя). Публічні читання Діккенса складали частину його творчої лабораторії художника. Вони служили йому засобом спілкування з своїм майбутнім читачем, перевірки життєвості його ідей, створених їм образів [19, c. 56].

Більше інших своїх сучасників Діккенс був виразником совісті нації, того, що він любив, чому поклонявся, в що вірив і що ненавидів; письменником, твори “якого неможливо було читати без гарячої симпатії і зацікавленості”. Таким увійшов Діккенс у велику літературу.

Популярність дійшла до Діккенса рано і впродовж всіх тридцяти п'яти років його літературної діяльності (1835-1870) не слабшала. Коли найближчий друг Діккенса, літератор Джон Форстер, одного разу назвав його Inimitable - неповторним, вся країна почала називати так свого улюбленого письменника. Визначення Форстера відобразило почуття багатьох тисяч людей - навіть тих, які про Діккенса тільки знали, але його не читали, а деколи навіть не могли прочитати. Він рано став легендою - міфом вікторіанської Англії. Діккенса почали називати “совістю нації”, “захисником нужденних і знедолених”. І що б деколи не намагалися писати про його книги інші рецензенти, - справа не мінялася: в представленні всієї країни Діккенс залишався першим і найзнаменитішим письменником Англії, більш того - став поступово людиною-міфом.

Реалізм Діккенса - навіть в порівнянні з реалізмом його сучасників в Англії (наприклад Деккерея або Гескелл) - надзвичайно своєрідний. Епічно широка, об'єктивна картина навколишнього світу, яким він виникає в романах Діккенса, настільки сильно прикрашена авторським ставленням, так багато в ній суб'єктивного початку, що в очах деяких його сучасників Ч. Діккенс представлявся скоріше продовжувачем романтиків, ніж істинним реалістом.

Реалізм в його літературному доробку - правдиве, об'єктивне відображення дійсності специфічними засобами. У ході історичного розвитку реалізм Діккенса приймає конкретні форми певних творчих методів, зокрема художній та критичний. Методи, пов'язані між собою наступністю, володіють своїми характерними особливостями. У літературному доробку Діккенса простежуються різні прояви реалістичних тенденцій [6, c. 87].

Діккенс інтуїтивно робить художнє відкриття, що згодом набуло розвитку у літературі критичного реалізму XX століття. Автор “Домбі і сина”, можливо, вперше в історії англійської літератури, винайшов спосіб динамічної взаємоперехідності суб'єктивного й об'єктивного часу в межах єдиної сюжетної колізії та закономірностей розвитку характеру в системі художніх образів. Діккенс у своєму романі застосував прийом “зміщення часу", тобто перенесення “суб'єктивного часу” героя на передній план у його співвідношенні з об'єктивним часом, оскільки саме внаслідок цього він одержав можливість значно глибше зазирнути у внутрішній світ свого персонажу в процесі його духовної кризи. Тобто йому вдалося найповніше і водночас художньо заощадливо показати внутрішнє життя свого “героя” у його співвідношенні з об'єктивним світом.

1.3 Дослідження спадщини Чарльза Діккенса з позиції літературної критики

Чарльз Діккенс був в Англії найпопулярнішим письменником свого часу. Він великий народний письменник, творець англійського, реалістичного роману нового часу. Творча спадщина письменника по праву вважається художнім символом життя Англії періоду вікторіанської епохи. У реалістичних романах, створених Ч. Діккенсом, вікторіанська Англія впізнала себе у всій своїй непривабливій красі. Його нові добутки мали великий успіх у читачів, а його суспільна діяльність залучала до нього і викликала любов у простих англійських трудівників. Він був не тільки великим письменником, але й одним з найвідоміших людей свого часу.Літературна діяльність Діккенса складає цілу епоху в розвитку національної культури Англії, в розвитку роману нового часу, що робить дослідження його творчості особливо актуальним.

Як художник-реаліст Ч. Діккенс прославився майстерністю тонкого психологічного аналізу і широтою охоплення типових соціальних явищ. Його життєрадісний гумор і нещадна сатира в сполученні з любов'ю до людини, яка, як затверджував сам письменник, являла собою, “цілий океан”, допомогли йому створити вражаючу галерею живих і безсмертних літературних образів. Однак поряд із задачею показати “правду життя”, письменник ставив перед собою й іншу, з його погляду не менш важливу задачу, - моральну проповідь добра. Він до кінця життя вірив, що перебороти зло можна тільки за допомогою проповіді добра і “сімейного виховання”. Ч. Діккенс не знав, як можна змінити суспільство в цілому, але він знав, що потрібно спробувати зробити все можливе, щоб людина стала кращою. Тільки таким шляхом, вважав письменник, можна досягти “найбільшого щастя для найбільшої кількості людей” [19, c. 58].

Хто б не писав про Діккенса з серйозних і думаючих літературознавців Англії і США, всі наголошують на великій складності мистецтва письменника, складність, мимо якої, як правило, проходила вікторіанська критика і тим більше ті представники “традиційної” концепції, для яких мистецтво Діккенса майже примітивне, стоїть майже на рівні лялькового театру.

Першим сучасником великого письменника, що дав розгорнений аналіз художньої системи його творів, був французький критик-позитивіст Іполит Тен. У 1856 р. він опублікував свою статтю “Діккенс”, пізніше, в 1864 р. розкрив свої погляди на творчість письменника в “Історії англійської літератури”. У цій роботі Тен розглядує тематику, вибір героя, стиль, естетичну програму Діккенса і способи її вираження. Спираючись на біографічний підхід, розроблений Ш.Сентбевом, Тен вказав на зв'язок Діккенса з буржуазним суспільством, на соціальну обумовленість його мистецтва. У його оцінці письменник представ типовим виразником смаків і ідеалів англійського буржуа вікторіанської ери.

Варта уваги точка зору В.Д. Набокова на творчість Ч. Діккенса. Саме цьому письменнику він присвятив цілий розділ в “Історії західної літератури” під ред. Ф.Ф. Батюшкова [14, c. 134]. Набоков вважав Діккенса не лише самим національним зі всіх англійських письменників, але й зрозумілим і дорогим всьому світу. Діккенс-романіст і людина нерозривно зв'язані. Більше того, можна сказати, що художня творчість не була для Діккенса чимось самодостатнім. Вона була лише одним із проявів - кінцевим, найбільш яскравим і повним - його могутньої особистості, його колосальній життєвій енергії. Діккенс завжди був і залишається для багатьох поколінь читачів дивним гуманістом. Набоков відзначив, що джерела гуманізму для письменника - багатий життєвий досвід, збагачений особливостями вразливої натури письменника. Виразижалося це у відтворенні страждань принижених і ображених, зображенні психології нещасної дитячої душі, рясно вигодуваних сльозами і пафосом. “Етична чистота самого письменника народилася з тієї гігантської непохитної енергії волі, яка така характерна для всього подальшого життя його” [14, c. 154].

Набоков надає особливе значення багатству фантазії Діккенса, примхливій різноманітності його вигадок. Діккенс - захоплюючий розповідач, і всякий потрапляв під чарівливість його невичерпною фантазій. Творчий геній Діккенса створював образи живих людей, відмінних лише тим від людей в плоті, що вони безсмертні.

У літературній критиці Франції почала XX ст. Діккенс кваліфікується як “наївний” реаліст і гуморист, автор, якого відповідно до його переконань, симпатіями і характером творчості зараховують до простонародних письменників. Називаючи Діккенса одним з найбільших письменників вікторіанського періоду, французькі критики знаходять його реалізм спрощеним до вульгарності [8, c. 54].

Протягом другого десятиліття XX ст., в роки першої світової війни не припиняються нападки на Діккенса. Його проголошують автором, чиї твори втратили своє значення для сучасності. Саме в цей час відбувається повний розрив з вікторіанською епохою. Про це заявив в 1918 р. Літтон Стреги в своїй книзі “Знамениті вікторіанці”.

Після смерті Ч. Діккенса почали з'являтися роботи, що містять факти біографії письменника. Першою з них була книга Джона Форстера, його найближчого друга. У 90-х рр. XIX ст. письменник-натураліст Гіссінг представив свою суб'єктивну оцінку спадщини Діккенса в книзі “Діккенс”. У його роботі письменник виступає типовим представником вікторіанської епохи, що не відхиляється від загальноприйнятих норм.

Діккенс почав у своїй країні втрачати популярність вже в перше десятиріччя після своєї смерті. Перші серйозні критичні зауваження про його мистецтво виказав Г. Льюїс у своїй статті в “Фортнайтлі рев'ю” в 1872 році. Переоцінка його спадщини поглибилася на рубежі століть, але особливо на початку XX століття.

З початку 40-х рр. творчість Діккенса розглядується з позицій фрейдизму. Проникнення психологічних методів в літературознавство Англії і США було обумовлене розвитком психології як науки. Основним знаряддям дослідника став психоаналіз. В центрі уваги прихильників психологічної критики був зв'язок твору з психологією його автора. Викликає інтерес підхід до творчості Діккенса професора Оксфордського університету Х. Хауза. Спочатку, в книзі “Мир Діккенса” (1942 р.) він пояснив викривальні мотиви в романах письменника, виходячи з аналізу історичної обстановки епохи чартизму. П'ятьма роками пізніше дослідник переглянув своє відношення до Діккенсу з позицій психології і прийшов до висновку, що особливості зображення дійсності пов'язані з приниженнями, пережитими письменником в дитинстві. Використовуючи термінологію Фрейда, Хаус говорить про наявність у Діккенса комплексу “недостатності” (неповноцінності) і патологічної самолюбивості, витікаючої з цього комплексу. В середині XX ст. представник фрейдистського “соціологізму” Л. Тріллінг згадав про те, що в романі Діккенса “Крихітка Дорріт” прихована ідея про роль травмованого дитинства в боротьбі зрілого індивідуума з “моральною в'язницею”. Таким чином, розвиток сюжету твору є не що інше, як пошук звільнення “я” з “моральної в'язниці” - комплексу неповноцінності [10, c. 76].

У 60-70 рр. XX ст. дослідження спадщини Ч. Діккенса з позицій соціокультурної критики продовжує англієць Реймонд Уїльямс. На відміну від Ф.Р.Лівіса, що сполучав в своїй критиці декілька підходів і “пильного прочитання”, що відштовхувалося від техніки, Р. Уїльямс - переважно культуролог і соціолог. Декілька його робіт присвячені проблемі розвитку реалістичного роману. Як соціолог, Уїльямс наводить статистичні дані, досліджує вплив технічного прогресу на літературу. Той же підхід використовується критиком і при аналізі творчості окремих письменників. Ч. Діккенса він розглядує як творця “роману нового типа”, виникнення якого було обумовлене промисловою революцією, що внесла істотні зміни не лише в життя суспільства, але і в літературну традицію. Зв'язок Діккенса з життєвим досвідом і народною культурою дав можливість письменникові правильно зрозуміти і відображувати реальність в нових умовах.

Прослідкувавши оцінку спадщини Ч. Діккенса впродовж всього періоду його творчої активності аж до наших днів, можна зробити висновок, що інтерес до творчості письменника як в Англії, так і в США і інших країнах Європи не згасав. Прихильники різних критичних напрямів в літературознавстві використовували твори Діккенса як матеріал для своїх досліджень. Протягом багатьох років відношення до його творчості мінялося, але неминуче читачі знов поверталися до його романів, кожного разу інтерпретуючи їх зміст по-своєму. Проблематика творів Діккенса, звернення письменника до нескороминущих людських цінностей спонукає читача шукати в його романах відповідь на виникаючі проблеми сучасної дійсності.



2. Специфіка англійського реалізму та його втілення в творчості Ч. Діккенса

2.1 Принципи реалізму в романі Чарльза Діккенса “Домбі та син”

У світову літературу Діккенс увійшов як чудовий гуморист і сатирик, як один з творців соціального реалістичного роману XIX ст. Він продовжив традиції письменників XVIII ст. - Філдінга і Смоллета, традиції романтиків, органічно включивши їх в свою художню систему. Його естетичний ідеал пов'язаний із ствердженням гуманізму, етичним пафосом, дійовим протестом проти соціальної несправедливості. Етично-естетичний ідеал Діккенса народний в своїй основі; він є вираженням народної мудрості і втілюється в образах, що зливаються з народною творчою стихією. Народні поняття про моральність, правду, красу і добро отримують своє заломлення в химерній стихії діккенсонівської творчості, виявляючись в казкових перетвореннях злих і безсердечних героїв в чуйних і добрих, в дивних збігах і щасливій випадковості.

Видатний англійський письменник-реаліст Чарлз Діккенс писав про сучасне йому життя. У багатьох своїх романах він наголошував на тому, що кожна людина повинна мати почуття власної гідності. Саме це почуття дарує кожному усвідомлення своєї особистості, а також робить людину потрібною іншим людям. Усі мають право пишатися власними благородними вчинками, своєю правдивістю й чесністю. Крім того, людина повинна вміти протистояти загальній аморальності та безчестю. У своєму романі “Домбі та син” Діккенс розмірковує над проблемою людської гідності, а також над поведінкою людини в різноманітних життєвих ситуаціях [25, c. 17].

Роман “Домбі і cин” як взірець нещадної критики англійської буржуазії безперечно був новою віхою на творчому шляху Діккенса. З часу своєї його появи сам роман високо оцінився в критичній літературі. У цьому романі йому вдалося створити не лише галерею типових характерів, а й об'єднати колізії твору в певну цілісність, що несе в собі діалектичну єдність причинно-наслідкових зв'язків і естетичних закономірностей.

В “Домбі і син” Діккенс зобразив скалічену силу капіталізму, який не лише посилює соціальну нерівність людей, але і породжує фізичне та моральне каліцтво (Домбі). Потворні відносини накладають відбиток на зовнішній вигляд людини, предметний світ і природу. Вони ведуть до спотворення, а в кінцевому результаті і до омертвіння духовного світу особистості [18, c. 51].

Реальний світ, що його відтворював Діккенс, був поділений на десятки прошарків, які містилися дуже далеко один від одного, однак мали багатого спільного - аж до певної межі, за якою вступав у свої права і закон контрасту. Все можна купити в Лондоні, де панують Домбі, - навіть материнське молоко. Та не продається людська гідність няні маленького Поля, не можна ані купити, ані залякати служницю Флоренс Сьюзен Ніппер - вона знайде в собі сили кинути правду у вічі своєму грізному хазяїнові [18, c. 54].

Чарлз Діккенс своїм романом висловлює надію на перемогу в людині кращих людських якостей. Саме за цих умов можна проявити справжню людську гідність, не спотворену думкою про гроші. Письменник вірить, що життя стає насиченим і повноцінним, лише коли остаточно переможені безчесність та аморальність. І найкраще про це міг би розповісти сам містер Домбі, зайнятий тим, що колише рідного поверненого онука, дивлячись в очі коханій дочці.

Роман Діккенса “Домбі і син” - підсумковий. Він підводить риску під ранніми творами Діккенса і відкриває новий період у його творчості. До глибоких та оригінальних вражень дитинства, на яких переважно засновані його перші твори, додалися більш серйозні спостереження над життям. “Домбі і син” став першим діккенсовим романом, де різдвяна притча про силу і торжество добра гармонійно поєдналася з глибоким соціально-психологічним аналізом. Важливою темою роману, окрім духовного переродження головного героя, є тема злочину і покарання. Каркер - головний лиходій в романі не отримує, на відміну від Домбі прощення, його чекає відплата за злочини [23, c. 56].

Мотив незадоволеності і тривоги, повторюваний у згадках про безперервний потік води, який забирає з собою все у своєму невблаганному перебігу, наполегливо звучить протягом усієї книги. У різних варіантах виникає в ній і мотив невблаганної смерті. Трагічне рішення головної теми роману, пов'язаної з розкриттям образу Домбі, посилене поряд додаткових ліричних мотивів та інтонацій, робить “Домбі і син” романом складних і невирішених конфліктів.

2.2 Аналіз твору Чарльза Діккенса “Домбі та син”: ідейно-художня проблематика

Багато особливостей таланту Діккенса яскраво позначаються в одному з найкращих його романів - “Торговий дім „Домбі і син“. Торгівля оптом, в роздріб і на експорт” (Dealings with the Firm of Dombey and Son: Wholesale, Retail and for Exportation, 1848) - така повна назва роману Діккенса.

У ньому розповідається про сім'ю власника торгової фірми, комерсанта Домбі, про долю його дітей - дочки Флоренс і сина Поля, про смерть його першої дружини і про відхід з дому другий - красуні Едіт. Це не “сімейний роман”, оскільки з його сторінок постає сама Англія, представлена безліччю осіб і характерів, різноманіттям суперечностей, контрастів, подій [23, c. 55].

Тема виховання є однiєю з провiдних тем англiйськоп лiтератури. I у творчостi Дiккенса вона одна з головних, отож не випадково, що у романi Домбi i пiн тема виховання так чи інакше проявляється у кожнiй сюжетнiй лiнiп. Виховання дитини починається у сiм'п. Через сімейні відносини в будинку містера Домбі, фірма якого веде торговельні справи в Англії і її колоніях, розкривається характер зв'язків і відносин людей у сучасному Діккенсу суспільстві.

Проблеми, які підняв автор у романі:

· кризи родини і честолюбних надій;

· виховання в буржуазній школі;

· пагубного впливу грошей на свідомість і долю людини; сімейних взаємин, класового розшарування.

Роман розпочинається нiби iдилiчно мрiйно: батько милується новонародженим сином i дякує дружинi за це щастя. Старша дочка Флоренс притулилася до матерi. Та не миром i спокоєм вiє вiд пп картини, бо немає в нiй любовi. Для батька народження сина дуже нагадує комерцiйну угоду тепер є кому продовжувати його справу. Автор iронiчно зауважує, що й сама Земля була створена для Домбi i Сина, щоб вони могли нести на нiй торговельнi справ. Дiвчинка ж для цього не годилася, тому й не лiпилося пй нi крихти батькiвськоп любовi, Флоренс мовчки й покiрно терпiла цю нелюбов батька i не тiльки не ревнувала брата, а й щиро його любила [8, c. 87].

Тут показано зв'язок та взаємодія між окремими сторонами і явищами життя, що свідчить про чудовому знання її автором. Якщо свої колишні романи Діккенс будував як ланцюг змінних епізодів, то в “Домбі і син” все спрямовано до єдиного центру, з ним пов'язано і підпорядковане розкриття його сутності. Таким ідейно-художнім центром роману стає постать містера Домбі, особливості характеру і грошові інтереси якого впливають на долі інших людей. Він і сам відчуває себе центром всесвіту. Втім, мова тут йде не стільки про Домбі, скільки про фірму “Домбі і син”. І це не випадково. У своїх близьких Домбі бачить лише слухняних виконавців його волі, покірних слуг фірми. Він і сам вже давно перестав бути людиною, а перетворився в діловий механізм. Якщо щось і здатне збудити його інтерес, то це - гроші. Лише багатство він здатний цінувати і поважати. Домбі позбавлений внутрішнього тепла, він виділяє холод. В його похмурому домі панує атмосфера крижаного холоду. Використовуючи прийом гіперболи, Діккенс із властивою йому майстерністю розвиває тему “холоду”, розкриваючи суть такого явища, як Домбі. Це типово англійський буржуа з властивим йому снобізмом, прагненням проникнути в аристократичну середу, презирливо ставиться до всіх, хто стоїть нижче його на суспільній драбині.

Нескінченна низка фігур і життєвих положень у цьому творі дивує. У світовій літературі не так багато романів, які за багатством фарб та різноманітністю тону можуть бути поставлені в один ряд з “Домбі і сином”, не враховуючи деяких пізніших творів самого Діккенса.

Як дрібнобуржуазні персонажі, так і представники лондонської бідноти створені ним з великою любов'ю. Всі ці люди диваки, але дивацтва, що змушують нас сміятися, роблять цих персонажів ще ближчими і милішими. Правда, цей доброзичливий та нешкідливий сміх примушує не помічати їх вузькості, обмеженості, важких умов, в яких їм доводиться жити; але вже такий Діккенс...[23, c. 76]

Варто зауважити, що коли він звертає свої громи і блискавки проти гнобителів, проти чванливого негоціанта Домбі, проти негідників, начебто його старшого прикажчика Каркера, він знаходить настільки разючі слова обурення, що вони часом межують з революційним пафосом.

У романі Діккенса є чіткий поділ персоножей на два табори. Один представляє Флоренс, Уолтер Гей, Соломон Джілс, капітан Каттль, няня Тудль - добрі, щирі люди, написані з безліччю реалістичних достовірних деталей.

В “Домбі і син” безліч комічних портретних замальовок. Але “свідомий контроль над комічними перебільшеннями становить одне з відмінностей “Домбі і сина” від більш ранніх речей Діккенса”. Масками постають носії моральних вад у романі “Домбі і син” - Каркер-завідувач (“хижість”, розважливість, злостивість, невірність, прагнення у всьому шукати вигоду лише для себе, лицемірство); майор Бtгсток (льстивість, лицемірство, егоїзм); місіс Пипчин (злостивість, обжерливість, егоїзм, обмеженість), місіс Скьютон (егоїзм, неприродність, паразитизм); місіс Чік (бездушність, жорстокість)... Якщо герой виведений сатирично, то його портрет (зовнішність), мова і дії, а також ситуації, в які він потрапляє, стають об'єктом сатири, але вже в більш приватному сенсі. Всі вони виражають загальний предмет сатиричного зображення - моральний порок [4, c. 28].

Приклад сатиричного зображення моральних вад - образ Каркера-завідувача. Описуючи її зовнішність (глава XIII), Діккенс постійно вказує на його “хижість”, підкреслюючи наявність у Каркера “двох бездоганних рядів блискучих зубів, чия досконала форма і білизна діяли воістину гнітюче. Не можна було не звернути на них увагу, оскільки, розмовляючи, він їх завжди показував і посміхався такою широкою посмішкою,... що було в ній щось, що нагадує оскал кота” (“two unbroken rows of glistening teeth, whose regularity and whiteness were quite distressing. It was impossible to escape the observation of them, for he showed them whenever he spoke; and bore so wide a smile upon his countenance, that there was something in it like the snarl of a cat”) [4, c. 26].

Де б не з'явився Каркер, письменник всюди приділяє особливу увагу стану і своєрідною “діяльності” зубів персонажа. Це прийом гіперболічного загострення - зуби хижака стають повноправними учасниками життя свого господаря, вони дорівнюють йому. Діккенс використовує прийом повтору, прийом перерахування дій, переданих за допомогою спеціальних дієслів: зуби Каркера “вібрують в тон пісеньці” (“his many teeth vibrated to it [song]”), “виблискують”, “їхня увага зосереджується все кругом” (“observing all around”); сам Каркер “провітрює зуби” (“airing his teeth”) ”як би для практики” (“as it for practice),”обдарував своїми зубами безліч людей” (“bestowed his teeth upon a great many people”), “оголив верхні і нижні ясна” (“bared himself to the tops and bottoms of his gums”). Для створення сатиричного образу Діккенс використовує епітети “блискучі зуби” (“glistening”), “обтяжений зубами людина” (“the man of teeth”); “усміхнений джентльмен” (“smiling gentleman”); порівняння. Як правило, Каркер порівнюється з котом: “у його усмішці було щось, що нагадує оскал кота” (“that there was something in it like the snarl of a cat”); “його волосся і бакенбарди... нагадували шерсть рудуватого в плямах кота“ (“with hair and whiskers... more like the coat of a sandy tortoise-shell cat”), або з вовком: “Яка вовча морда! Навіть запалений мова виднівся з розтягнутої пащі, коли його очі зустрілися з очима містера Домбі!” (“Wolf's face that it was then, even with the hot tongue revealing itself through the stretched mouth, as the eyes encountered Mr. Dombey's!”) [4, c. 27].

Еліс Марвуд також постає перед нами як казковий персонаж. Її мати - відьма (“Добра місіс Браун”, заманює у своє лігво дітей і віднімає у них гроші та одяг), сама Еліс також бачить «пророчі сни», пророкує смерть Каркеру. У неї характерна зовнішність “смаглява”, “неслухняне чорне волосся” - Діккенс підкреслює відьомське в її одязі “чорна”, “одяг у землі”. Елліс повертається помститися з Австралії, де відбувала каторгу. Тобто вона практично виходець “з того світу”, з іншого світу [18, c. 51].

По-рiзному складається доля геропв роману, проте симпатiп Дiккенса на боцi тих, хто, не володiючи складними педагогiчними методиками, вмiє виховувати за законами любовi I вмiє любити сам.

Але наскільки б не був типовий, життєдайній образ підприємця Домбі, наскільки б соціально проникливим був аналіз психології накопичувача, його історія була задумана Діккенсом за типом різдвяних казок про лиходіїв, що покаялися та виправилися.

Незважаючи на реалістичну основу, сюжет роману “Домбі і син” будується за законом “різдвяних казок”: під впливом ударів долі, тобто з зовні реалістичної мотивуванням, відбувається фантастичне перетворення старого жорстокого Домбі у показово доброго і чутливого людини [8, c. 87].

Різдвяна розповідь, своїм корінням йде в віру у всякого роду чуда, що відбуваються в різдвяну ніч, отримавши широке поширення в різних країнах в епоху романтизму.

“Домбі і син” - перший діккенсовий роман, де різдвяна притча про силу і торжество добра гармонійно поєдналася з глибоким соціально-психологічним аналізом. Тут вперше була представлена об'ємна громадська панорама.

Висновки

У курсовій роботі наведено теоретичне узагальнення і вирішення проблеми художньої своєрідності втілення принципів реалізму у романі Ч. Діккенса “Домбі і син”.

Цей твір визначив перехід майстерності Діккенса-романіста на якісно новий рівень і вважався підсумковим для першого етапу його творчості. Через обидві частини роману автор провів ідею згубності людської пихи, пагубного впливу грошей на формування особистості, людського егоїзму.

Як письменник-реаліст, у книзі Ч. Діккенс розкрив життя своєї країни і дав можливість заглянути у її майбутнє, виклавши читачам історію життя однієї англійської сім'ї. Секрет творчості романіста полягав у тому, що він гостро відчував зміни у житті Англії, був виразником сподівань і прагнень тисяч людей. Ч.Діккенс бачив, що сімейні стосунки у буржуазному світі його країни XIX ст. зазнавали кризи. Це і стало провідною темою роману - історія сімейної кризи як модель загального не-благополуччя світу; людського страждання; виховання молодого покоління.

Результати проведеного дослідження дозволяють зробити наступні висновки:

· у курсовій роботі проаналізовано науково-методичну літературу з вищевказаної проблеми в англійській літературі;

· представлено огляд особливостей англійського реалізму в літературі XIX століття;

· розглянуто своєрідність реалізму Ч. Діккенса;

· досліджено спадщину Чарльза Діккенса з позиції літературної критики;

· проаналізовано специфіку англійського реалізму та його втілення в творчості Ч. Діккенса;

· проаналізовано твір Ч. Діккенса “Домбі і син”, його ідейно-художня проблематика та принципи реалізму в романі;

Дослідження проблеми не вичерпує всіх аспектів та підходів проблеми. Подальшого вивчення вимагають питання поглиблення художньої своєрідності втілення принципів реалізму у романі Ч. Діккенса “Домбі і син”.

Список використаної літератури

1. Анисимова Т.В. Основные стилеобразующие факторы романа Ч.Диккенса “Домби и сын” // Литературоведение. №1. 1996. С. 23-28.

2. Барт Р. Введение в структурный анализ повествовательных текстов [Текст] / Р. Барт; сост., общ. ред. Г. К. Косиков // Зарубежная эстетика и теория литературы ХIХ-ХХ вв.: Трактаты, статьи, эссе. М.: Издательство Московского университета, 1987. С. 387-422.

3. Введение в литературоведение: учеб. Для вузов / Г. Н. Поспелов, П. А. Николаев, И. Ф. Волков [и др.]; под ред. Г. Н. Поспелова. 3-е изд., испр. и доп. М.: Высшая школа, 1998. 528 с.

4. Вітушкіна Л.О. Віднайти світло в тунелі. Конспект уроку за романом Ч.Діккенса “Домбі і син”. 10 кл. // Всесвітня література та культура в середніх навчальних закладах України. 2003. № 10. С. 26-28.

5. Волощук Є. М. Зарубіжна література / Є. М. Волощук. К.: Юридична книга, 2002. 430 с.

6. Все шедевры мировой литературы в кратком изложении. Сюжеты и характеры. Зарубежная литература XIX века / Ред. и сост. В. И. Новиков. М.: Олимп: ACT, 1996. 848 с.

7. Діккенс Ч. Все для вчителя. 2002. № 4. С. 39.

8. Диккенс Ч. Домби и сын. Москва.: Государственное издательство, 1999 г. 420 с.

9. Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник: В 2-х т. За ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. Тернопіль, 2005. Т.1. 824 с.

10. Ивашева В.В. Английский реалистический роман ХІХ века в его современном звучании. М.: Просвещение, 1994. 464 с.

11. Ивашева В.В. “Век нынешний и век минувший...”. Английский роман XIX века в его современном звучании. 2-е изд., доп. М.: Худож. лит., 1990. 479 с.

12. История зарубежной литературы ХIХ века. Под ред. Н.А Соловьевой. М.: Просвещение, 1991. 637с.

13. История зарубежной литературы XIX века. Учеб. для студентов пед. ин-тов по спец. “Рус.. яз. и лит.”. В 2 ч. Ч. I / Н. П. Михальская, В.А, Луков, А.А. Завьялова и др.; Под ред. Н. П. Михальской. М.: Просвещение, 1991. 256 с.

14. История зарубежной литературы XIX века: Учеб. для вузов / А.С.Дмитриев, Н.А.Соловьева, Е.А.Петрова и др.; Под ред. Н.А. Соловьевой. 2-е изд., испр. и доп. М.: Высшая школа; Издательский центр “Академия”, 1999. 559 с.

15. Литературный энциклопедический словарь / Под ред. В.М. Кожевникова и П.А. Николаева. М.: “Советская энциклопедия”, 1997. 342 с.

16. Наливайко Д.С., Шахова К.О. Зарубіжна література XIX сторіччя. Доба романтизму: Підручник. К.: Заповіт, 1997. 464 с.

17. Нефедов В. П. История зарубежной критики и литературоведения / В. П. Нефедов. М.: Высшая школа, 1988. 557 с.

18. Пронкевич О.В. Застосовувати різні прийоми осягнення тексту (Матеріали до вивчення роману “Домбі і син” Ч. Діккенса) // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. 1999. №10. с. 51-54.

19. Современное зарубежное литературоведение (Страны Западной Европы и США): концепции, школы, термины. Энциклопедический справочник [Текст] / научн. ред. и состав. Е. П. Ильин Е. А. Цурганова. М.: Интрада - ИНИОН, 1999. 319 с.

20. Султанов Ю. Принцип добра (Художественный мир Ч. Диккенса) // Зарубіжна література в середніх навчальних закладах України. 2001. № 9. С. 51-56.

21. Хализев В. Е. Теория литературы: учебное пособие. М.: Высшая школа, 1999. 440 с.

22. Цвейг С. Діккенс - між Англією і дитинством // Зарубіжна література. 1998. № 1. С. 6.

23. Черненко М. Специфіка англійського реалізму у творчості Ч. Діккенса // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. 1999. № 4. С 55-58.

24. Шабловская И.В. История зарубежной литературы (первая половина). Мн.: Экономпресс, 1998. 382 с.

25. Шахова К. Ч. Діккенс // Зарубіжна література в середніх навчальних закладах України. 2004. № 6-7. С. 17-28.

26. Энциклопедия литературных произведений. М.: ВАГРИУС, 1998. 656 с.

27. Dickens Ch.Dombey and Son. Wordsworth Editions Limited, UK, 1995. vol, ch.XIII

28. Johnson E. Charles Dickens. His Tragedy and Triumph, vol.1, London, 1953.

29. Sanders A. Ch.Dickens (Authors in Context). Oxford Univ.Press, New York, 2003.



Анотація

Темою даної курсової роботи є художня своєрідність втілення принципів реалізму у романі Ч. Діккенса “Домбі і син”. Обрана тема є актуальною. Вона обумовлена великим інтересом до теми англійського реалізму. Про це свідчить вивчення порушених питань. Ч. Діккенс був і досі залишається об'єктом незгасаючого інтересу зарубіжних та вітчизняних науковців. Дослідники англійської літератури стверджують, що жоден з англійських письменників не користувався такою славою за життя, як Чарльз Діккенс.

Значущість проблеми, інтерес до неї дослідників є причиною вибору даної теми для дослідження у курсовій роботі.

Метою даної курсової роботи є розкриття специфіки англійського реалізму та його втілення в творчості Ч. Діккенса на прикладі роману “Домбі і син”.

Проведено суцільний аналіз твору Чарльза Діккенса Домбі і син, розкрита його ідейно-художня проблематика.

Робота складається із вступу, двох розділів (теоретичного та практичного), висновків та списку використаних джерел.

У роботі містяться 29 першоджерел як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників.

Размещено на Allbest.ru

...