Виразне читання

Размещено на http://allbest.ru

1. Назвати і охарактеризувати складові поняття «культура мовлення»

Культура мовлення -- це дотримання сталих мовних норм усної і писемної літературної мови, а також свідоме, невимушене, цілеспрямоване, майстерне вживання мовно-виражальних засобів залежно від мети й обставин. Культура мовлення містить три складових компоненти: нормативний, комунікативний і етичний.

1. Культура мовлення передбачає насамперед правильність мови, тобто дотримання норм літературної мови, які сприймаються її носіями (говорять і пишуть) як «ідеалу», зразка. Мовна норма - це центральне поняття мовленнєвої культури, а нормативний аспект культури промови вважається одним з найважливішим.

2. Комунікативний компонент вважається одним з головних категорій теорії культури мови, тому важливо знати основні комунікативні якості мови і враховувати їх в процесі мовної взаємодії. Відповідно до вимог комунікативного аспекту культури мовлення носії мови повинні володіти функціональними різновидами мови, а також орієнтуватися на прагматичні умови спілкування, які суттєво впливають на оптимальний для даного випадку вибір і організацію мовних засобів.

3. Етичний аспект культури мовлення визначає застосування правил мовної поведінки в конкретних ситуаціях. Під етичними нормами спілкування розуміється мовний етикет (мовні формули вітання, прохання, питання, подяки, поздоровлення тощо; звернення на «ти» і «ви»; вибір повного або скороченого імені, форми звертання і т.ін.).

2. Дати визначення понять «мистецтво», «література», «інтерпретація», «художнє сприймання»

Мистемцтво -- одна з форм суспільної свідомості; вид людської діяльності, що відображає дійсність у конкретно-чуттєвих образах, відповідно до певних естетичних ідеалів. У широкому сенсі мистецтвом називають досконале вміння в якійсь справі, галузі; майстерність. Розвиток мистецтва як елемента духовної культури обумовлюється як загальними закономірностями буття людини й людства, так і естетично-художніми закономірностями, естетично-художніми поглядами, ідеалами й традиціями.

Літератумра (від лат. litterae -- буква, літера), іноді книжництво, письменство -- сукупність писаних і друкованих творів певного народу, епохи, людства. Література відображає та зберігає знання й культуру народу та певного історичного періоду. Водночас вона є різновидом мистецтва, власне, мистецтвом слова, що відображає дійсність у художніх образах, створює нову художню реальність за законами краси; результатом творчого процесу автора, зафіксований у відповідному тексті за допомогою літер.

Інтерпретація (лат. interpretatio) -- роз'яснення, тлумачення -- відносно наукових та літературних текстів, а також творів образотворчого мистецтва; також відтворення (наприклад - у музиці).

Інтерпретація (літературознавство) -- дослідницька діяльність, пов'язана з тлумаченням змістової, смислової сторони літературного твору на різних його структурних рівнях через співвіднесення з цілістю вищого порядку. Смисловий зміст досліджуваного літературного явища в інтерпретації виявляється через відповідний контекст на фоні сукупностей вищого порядку.

Художнє сприймання яскраво постає при сприйманні художніх творів мистецтва. При такому сприйманні провідну роль відіграє емоційний його аспект, безпосередній вплив об'єкта, що сприймається, на почуття - пізнавальні, моральні, естетичні. Звичайно, художнє сприймання відбувається в єдності з інтелектуальним. Розуміння того, що сприймається, є необхідною його передумовою, а емоційне переживання в художньому сприйманні визначає його характер: піднесеність або пригніченість настрою, переживання високого, комічного, трагічного, того, що саме збуджується матеріалом, який сприймається.

3. У чому секрет «інтонації»? Яка риса красномовства, на думку Леонарда да Вінчі, найчарівніша?

Інтонація (від лат. intono -- голосно виголошую), сукупність мелодики, ритму, темпу, інтенсивності, акцентних буд, тембру і інших просодичних елементів мови. Інтонація організовує мову фонетично, є засобом вираження різних синтаксичних значень і категорій, а також експресивного і емоційного забарвлення. Інтонацію вивчає інтологія.

Інтонація надає мовленню семантики, експресії, модальності, стилістичного забарвлення тощо. Відповідно виконує такі функції:

- Комунікативна функція, тобто функція реалізації комунікативних типів висловлення (розповідні, питальні, спонукальні речення).

- Функція модальності. Вираження ставлення мовця до того, про що говориться.

- Емоційна функція. Вираження за допомогою мови психічного стану мовця, а також надання емоційних значень висловлення.

- Видільна функція. Полягає в інтонаційному виділенні певних частин висловлення, наприклад, головніших порівняно з другорядними в інформаційному плані.

- Конструктивна (конститутивна) функція. Завдяки інтонаційним засобам

сегментні одиниці мовлення формуються у висловлення.

Секрет інтонації полягає в тому, що за допомогою інтонації мовець може передати настрій, виділити важливе в повідомленні, привернути увагу слухача (слухачів) до певної думки, дати зрозуміти, що висловлювання закінчене або буде продовжене і т. д. Інтонаційний малюнок, як і вимова окремих звуків у мовленнєвому потоці, має свої усталені загальноприйняті норми, порушення яких призводить до неадекватного сприйняття висловлювання. За допомогою інтонації, неадекватної до змісту, створюється підтекст.

Слід пам'ятати, що дуже швидке мовлення утруднює сприйняття, а надто повільна, тягуча мова послаблює увагу слухача. Безпричинне надто голосне мовлення дратує слухача, а непомірно тиха мова змушує над силу напружуватися, щоб зрозуміти сказане. Порушення загальноприйнятої норми втомлює слухача і, отже, справляє на нього негативне враження.

Найчарівніша риса красномовства на думку Леонарда Да Вінчі полягає в її милозвучність, яка досягається створенням великого лексичного фонду, різноманітністю граматичних форм і засобів.

4. Правильно розставити паузи, визначити головний логічний наголос, особливості мелодики у реченнях

Батько з сином / любили ходити в гори./// В даному реченні ударним являються два підмета: батько й син.

А ти / усе ж спробуй!/// Займенник ніколи не може бути ударним словом. Ударним словом в даному реченні є присудок.

Мама, // мама прийшла!/// Прийшла мама./// Якщо в реченні підметом і присудком є слово, що означає нове для даного тексту поняття, то на ньому ставиться наголос. Якщо вперше згадуються обидва поняття, то вони обидва виділяються. Якщо дане поняття вже згадувалося в тексті, то воно вже не виділяється

мистецтво література поетичний

5. Прочитати народну казку «Про Сонце, Мороз і Вітер». Скласти партитуру уривка

> Ішли Сонце, / Мороз і Вітер / стовповою дорогою / усі троє / і зустрічають чоловіка. /// ^«Здрастуй!» // - «Здрастуйте!» ///v Поздрастувались і пішли, / - // ^ ті собі, / v а той собі. /// > І пройшли вони і роздумались тоді: //^ на кого той чоловік казав здрастуйте, / v чи на всіх, / ^чи, / може, / vодному?///

6. Прочитати літературний жарт «Подвійна платня за фізіономію». Вияснити сутність ексцентричного мистецтва. Встановити відстань для контакту співрозмовників, розписати «партитуру» мімічних рухів

Сутність ексцентричного мистецтва полягає в тому, що, в театрі, цирку, кіно, на естраді - це специфічний художній прийом гостро-комедійного і пародійного зображення дійсності, заснований на «навмисному» порушенні логіки і причинно-наслідкових зв'язків у дії чи події, як би химерному зміщення звичних понять, а також використанні предметів у невластивих їм функціях (наприклад, використання пляшок, каструль, сковорідок, вилок, ложок, відер та іншої господарського начиння в якості музичних інструментів), в результаті чого буденні, звичні дії та життєві явища отримують несподіване переосмислення.

Ексцентрика таким чином розкриває світ у його нових якостях і по-своєму бере участь у процесі оновлення «застарілих» (звичних) образів, понять і уявлень, - виходячи з меж звичайного («нормального») і приймаючи часом дуже дивні, безглузді, дивакуваті, смішні, саркастичні і навіть епатажні форми вираження.

Спеціалісти виділяють чотири просторових зони, яких людина свідомо чи несвідомо дотримується при спілкуванні.

Перша зона -- інтимна (від 15 до 46 см). Це саме та зона, яку людина найбільше оберігає. У ній можуть знаходитися, крім суб'єкта, лише найбільш близькі йому люди, тобто ті, з ким у нього тісний емоційний контакт.

Друга зона -- так звана особиста (від 46 до 120 см). Це та відстань, на якій люди звичайно розміщуються на раутах, вечірках, під час дружніх зустрічей.

Третя зона -- соціальна (від 120 до 360 см). Таку відстань ми намагаємося зберегти в міжособистісному спілкуванні з малознайомими людьми, зокрема, на роботі. Нарешті, четверта зона -- громадська (понад 360 см). Це та відстань, на якій бажано знаходитися лектору та оратору.

В даному творі ми можемо зробити припущення, що відстань між співрозмовниками дорівнює від 120 до 360 см. - соціальна зона.

Під час антракту якийсь чванькуватий глядач підходить до В. Л. Дурова і питає з глузливою усмішкою: (посмішка крива, очі бігають, можемо зробити припущення, що його руки складені на животі - людина замкнена)

- Маєш успіх, клоуне? (намагається виглядати вищою за свого співрозмовника, споглядає на нього з гори, демонструє самовпевненість)

- Як бачиш. (стоїть, тримаючи руки за спиною - демонструє впевненість у собі, дивиться співрозмовнику в очі)

- Чи неправда, щоб з успіхомвиступати в цирку, клоунові треба мати придуркувате обличчя? (високий тембр голосу, що дратує, підборіддя підняте)

- Суща правда, (розводить руками) - відповів Дуров. - Коли б у мене була така фізіономія як у тебе, мені обов'язково видали б подвійну платню (голос м'який і негучний, посмішка переможця).

7. Зробити літературознавчий аналіз тексту. Визначити жанрову специфіку, тему (мотив), пафос твору. З'ясувати, наскільки особливості ритму впливають на характер звучання поезії. Простежити за розвитком ліричного почуття. Знайти засоби, які допомагають поетові донести ці почуття. Зробити дійовий аналіз текстового фрагменту

Вузенька вуличка. Стіна, повита хмелем.

Татари сплять, сьогодні в них байрам.

Високий дуб, по-українськи - нелинь.

Святе письмо, по-їхньому - Коран.

Чого я тут?Ще й, кажуть, Богу слава,

Що я жива, що в мене муж паша.

А я - Маруся. Я - із Богуслава.

У мене є непродана душа.

(Ліна Костенко «Чадра Марусі Богуславки»).

У творі автором представлений образ головної героїні - Марусі, що уособлює ідею патріотизму, поваги до культурної спадщини рідного краю.

Жанр - лірична поезія.

Віршу „Чадра Марусі Богуславки” зовсім не властива описова манера думи. Йдеться не про історію визволення козаків, а про історію душі Марусі - дружини турецького паші. Доречі, „Чадра” - це легке покривало, яким жінки-мусульманки запиналися с голови до ніг, лишали відкритими тільки очі.

Поетеса заглянула в душу жінки-полонянки й поетичними словами „оживила” цей образ, акцентуючи увагу на почуттях героїні. Вони розкриваються у монолозі жінки: «А я - Маруся. Я - із Богуслава. Носила я...а я шукаю сховані ключі»

Увиразнити й підкреслити почуття жінки-полонянки допомагають художні засоби: питальні та окличні речення: „Чого я тут? Ох, килими!” Постійні епітети: „Невільницькі кайдани”, „Барвисті килимочки”, „Слуги темнолиці”. Метафори: „Брешуть очі”. Порівняння: „Наче тінь”.

8. Скласти партитуру мікротекстів «Чаплін про себе». Дати загальну характеристику Чарлі Чапліна як артиста-коміка, як особистості. У чому секрет таланту всесвітньо відомого артиста і кінорежисера? Чи вважаєте Ви, що життя доктора філології, геніального митця гідне наслідування?

«… /// Для того, /^ щоб смішити людей, / v не потрібно знати ніяких особливих таємниць. /// Увесь мій секрет / полягає у тому,^ що я вивчав ? і вивчаю людину, / >оскільки без цього / я нічого не зміг би досягнути» ///. «Для того, /^ щоб бути ексцентричним, /”v потрібно спочатку знайти центр”» ///.

Чарлі Чаплін (Чарльз Спенсер Чаплін) народився 16 квітня 1889 року у Лондоні. Його батьки (Чарльз Спенсер Чаплін і Ханна Чаплін) були естрадними акторами. Батько - володар приємного баритона - був у середині 80-х дуже популярний в лондонських мюзик-холах. Сценічна кар'єра Чапліна - старшого закінчилася трагічно: він втратив голос, позбувся ангажементу, почав пити і помер у 1894 р. В лондонському шпиталі с.Фоми.

Ханна Чаплін незабаром після смерті чоловіка тяжко захворіла. У 1896 р. вона втратила розум. ЇЇ сини, Сід і Чарлі, змушені були самостійно заробляти на життя. Чим тільки не доводилося займатися маленькому Чарлі! Він торгував газетами, працював в перукарні, на заводі скляних виробів ... Творчі здібності проявились у Чарлі дуже рано. Малюкові було всього два роки, коли він вивчився чечітку у батька і виконання естрадних пісеньок у матері.

Багато дітей з нетрів Кеннінгтона і Ламбет виступали на тротуарах всподіваючись заробити кілька пенні, але талановиті брати Чаплін були серед них найбільш щасливими.

До 1898 відноситься короткочасне захоплення Чапліна цирком. Вперше хлопчик побував у цирку у вісім років. У той час він не знаходив нічого прекраснішого, ніж клоун Лапен. Він вселив Чарлі бажання бути схожим на нього і наслідувати йому. Дев'ятирічний Чарлі вирішив йти в цирк вчитися акробатичному мистецтву. Одна з вправ йому не вдалася... Один небезпечний стрибок відвернув Чарлі від "світу тирси".

Театральна кар'єра Чапліна почалася у віці 9 років у 1898 р., коли його виступ на вулиці привернув увагу Джексона, шкільного вчителя з Ланкашира. Джексон ще до цього довгий час носився з ідеєю організації дитячого танцювального ансамблю. Маленький Чарлі був ним використаний для здійснення цього задуму. Чарлі відправився з Джексоном на північ, це забезпечило Чарлі роботу протягом двох років і приносило його сім'ї регулярний, хоча і мізерний заробіток.

Потрапити на театральну сцену Лондона в кінці Х1Х - початку ХХ ст. було важко і у зв'язку зі всебічною монополізацією театральної справи. У такій обстановці підліткові Чарлі, вуличному танцюристу, довелося прокладати собі дорогу на театральну сцену. Вперше одинадцятирічний Чарлі виступив 15 січня 1900 у щойно відкритому лондонському театрі "Іподром" (вихідна роль у п'єсі "Джидда Остенд").

Протягом періоду з 1900 по 1913 рік Чаплін змінив кілька труп, кілька стилів, придбав досвід і майстерність справжнього театрального актора.

28 листопада 1913 відбувся останній виступ Чапліна на театральній сцені. Підписавши контракт з фірмою "Кістоун", Чаплін назавжди покинув театр і став кіноактором. У кінематограф Чаплін - професійний театральний актор - приніс не тільки віртуозну естрадну майстерність актора, але і реалістичні традиції англійської клоунади, традиції демократичних народних театрів.

У всеозброєнні цього мистецтва, що передбачає сатиричне або скептичне ставлення до "загальноприйнятого", з'явився Чаплін у американському кіно.

Його інтереси не обмежувалися мистецтвом сучасних йому естрадних акторів. Він уважно і пильно вивчав життя і вдачі мешканців Кеннінгтона, Ламбет та Іст-Енду. Найдрібніші деталі костюма, невловимі відтінки ходи, манера розмовляти і жестикулювати, наздоганяти переповнені пасажирами омнібуси або лайки із сусідами - все це цікавило Чапліна, у всьому цьому він бачив прояв певних характерів, що склалися в атмосфері жебрацьких кварталів Лондона.

Соціальні та класові протиріччя були знайомі Чапліну з самого юного віку. Та ситуація, те середовище, та атмосфера, під впливом яких складався характер молодого артиста, його громадські симпатії, його політичні погляди, його естетичні смаки, його ставлення до життя і людям були одночасно обстановкою, середовищем і атмосферою, в яких зародився і виріс що з'явився роком пізніше на екранах США знаменитий Чарлі.

Двадцятичотирилітній Чарльз Спенсер у 1913 р. ще далеко не до кінця визначився як художник і людина, але вже тоді в його характері і в його творчий метод були чітко помітні риси майбутнього Чапліна - гуманіста, реаліста і демократа.

Перший фільм за участю Чапліна був поставлений в 1914 році. Останній, в якому він знімався як актор у 1957 році. Історія не знала ще настільки тривалої, прижиттєвої акторської слави. І слава ця з останньою його роллю аж ніяк не скінчилася. Світ не перестав цікавитися Чапліном. Кожне інтерв'ю з ним привертало і привертає до цих пір увагу мільйонів читачів. Більше півстоліття продовжувалася в художній кінематографії епоха Чапліна. Коли він почав зніматися в Голлівуді, це місто було жалюгідною провінційної дірою. З тих пір він став гігантською фабрикою ілюзій і снів, центром промисловості, яка зайняла одне з провідних місць не тільки на Американському континенті, а й в усьому світі. Тисячі зірок за ці півстоліття зійшли і згасли на небосхилі Голлівуду, в тому числі і зірок комедії -найпопулярнішої галузі кіно, зірка Чапліна продовжує горіти Незгасима полум'ям.

Чим же викликана, чим зумовлена ця тривалість епохи Чапліна в кінематографії? Його незвичайною майстерністю? Так, Чаплін - великий художник, чудовий артист, майстерність якого пов'язана з традиціями демократичного масового мистецтва минулих століть - з клоунадою, пантомімою, цирком. Але сказати, що секрет тривалості епохи Чапліна в його майстерності - виходить далеко не повністю відповісти на поставлене запитання. Детальною і конкретною розробкою сценаріїв, кожен з яких вражає багатством положень, епізодів, ліній, трюків? Так, Чаплін - чудовий сценарист і режисер. Деякі з його сценаріїв ( "Вогні великого міста "," Нові часи "," Диктатор ") є справжніми шедеврами кінодраматургії.

Про те, що фільми Чапліна являють собою своєрідне поєднання смішного і зворушливого, згадується у всіх статтях, книгах, рецензіях, присвячених його творчості. То, може, в цьому полягає розгадка секрету, про який ми говоримо? Так, те, що він має здатність "викликати не лише сміх, але і сльози", частково пояснює секрет Чапліна, силу впливу його мистецтва. Але це все ж не істина, а тільки одна з здогадок на шляху до істини.

Які б пояснення ми не пропонували, жодне з них не дасть нам вичерпної відповіді на поставлене вище питання. І для того, щоб вирішити "загадку Чарлі", необхідно перш за все відповісти на інше питання. У чому сенс творчості Чапліна? У чому його пафос? Як і будь-який великий художник, він створив свій, особливий світ, у якому живе постійний герой - Чарлі, живуть, радіють, люблять, страждають інші персонажі його фільмів. Яким законам підпорядкований цей світ?

Як рухається і розвивається його історія? Згадуючи стрічки Чапліна, ми майже ніколи не згадуємо окремих положень і трюків. Зрозуміло, не можна забути його маску (казанок, величезні рівні черевики, безглузду ходу), але ми миттєво і безпомилково дізнаємося характер - великодушність, інфантильність, невлаштованість, бешкетне лукавство,легковажність. Звичайно, глядач, якому довелося побачити лише один фільм з участю Чапліна, отримає достатньо ясне уявлення про майстерність цього актора. Але справжній сенс його творчості розкривається тільки при зіставленні всього їм створеного. Образ Чарлі і ті ідеї, які втілені в цьому образі, на відміну від творчості інших комедійних акторів кіно, іноді не вичерпуються сюжетом окремого фільму. Чаплін досконало володіє великим мистецтвом смішного. Він ніколи не дозволяє собі бути сентиментальним. Кожного разу він жорстоко і нещадно знижує зворушливість сцени комічними подробицями, комічним дозволом ситуації. До людей, з якими зустрічається Чарлі Чаплін-сценарист і режисер ставиться без будь-якої іронії. Він не висміює їх, не зображує карикатурно.

Коли глядач дивиться фільми Чапліна, він сприймає насамперед комічні елементи. Драматичний початок виступає в його фільмах у формі комічного. Ці два начала співіснують не за принципом контрасту або споріднення; комічне стає тією формою, в якої існує драматичне. У його фільмах комічне перестало бути низьким, побутовим, грубим, безглуздим, яким воно виступало в ранніх комічних стрічках, створених американською кінематографією епохи розквіту. Воно стало змістовним і значним.

Три останні фільми Чапліна - "Мсьє Верду" (1947), "Вогні рампи" (1952), "Король в Нью-Йорку" (1957) - об'єднує одна загальна ознака. Чарльз Спенсер Чаплін розлучився з незмінним героєм всіх своїх попередніх фільмів. Відтепер він виступає не як актор а як творець різних характерів, різних персонажів.

На мою думку життя Чапліна гідне наслідування. Чаплін для багатьох насамперед великий комедійний актор, великий художник, чудовий артист. Його мистецтво мало і має мужність нагадувати про високе призначення людини, про людяність, як про обов'язкове, споконвічне. Чарлі Чаплін - геніальний митець.

9. Розставити розділові знаки. Визначити жанрову специфіку текстового фрагмента, тональність, тип оповідача. Розкодувати комічні засоби виразності, авторський підтекст. Скласти партитуру. Визначити наскрізну дію, мету та надзавдання читання. Описати позамовні засоби виразності, притаманні комічному тексту. Мотивувати вибір декламаційного методу

^ «Відійди од двері! /// ^ Я сказала тобі! /// ^ Ніякої передачі! /// ^ Вже проістекло времня! /// ^ Тут не ти командуєш мною, а я тобою! /// ^ Бо ти - больной! /// > Я буду больная... ^ Я больная не буду! /// > Нерви- нерви.../// ^ Знаєш, / скоко таких нервених, / як ти, / через мої руки пройшло? /// v А я от / живу...// >Прохвесор... // Спижаму надів... // > Інтелігент... // Туз... // Може, / ти й туз. /// А я // - шестьорка! /// Зате, / я / козирна. /// І крию тебе по всіх правилах. /// ^ Бо мені дано право! ^ /// Отойди од двері! /// ^ Я діжурная! /// ^ Пойняв»?!///

Комемдія (грец. komodia, від komos -- весела процесія і ode -- пісня) -- драматичний твір, у якому засобами гумору та сатири викриваються негативні суспільні та побутові явища, розкривається смішне в навколишній дійсності чи людині.

На мою думку ми вбачаємо в даному тексті жанрову специфіку - трагікомедію. Трагікомедія -- вид драматичних творів, який має ознаки як трагедії, так і комедії.

Трагікомічне світобачення, що лежить в основі трагікомедії, пов'язане з відчуттям відносності існуючих критеріїв життя, абсурдності буття, відмовою від моральних абсолютів, непевності в духовних цінностях. Трагікомедія характеризується насамперед тим, що водночас трагічно і комічно вияскравлює одні й ті самі явища, при цьому трагічне і комічне взаємно посилюються, а співчуття автора до одного персонажа суперечить співчуттю до іншого.

Позамовні засоби виразності - наголоси, паузи, інтонація - їх наявність в тексті простежується в достатній кількості!

10. Презентуйте тексти Вашої улюбленої поезії та гуморески. Мотивуйте свій вибір. Яким чином творча енергія автора-творця збагатила Ваш енергопотенціал? Які виникли емоції, почуття? Які потреби сформувалися?

Усмішка Остапа Вишні „Сом”: Уперше цю усмішку було надруковано в 1953 р. в журналі «Дніпро» з підзаголовком «З мисливських усмішок».

Починається твір із запрошення побувати «на річці на Осколі», ніби спонукаючи читача до довірливої розмови. Оповідач перейнятий щирим захватом від краси довколишнього світу -- своєрідної ідилії гармонійного поєднання людини й природи. Мова живописного пейзажного опису чарівних місць лагідна, ніжна. Такий ліризм посилюється змалюванням появи на річковому плесі сім'ї чирят: матері й «манісіньких чиряточок», а далі -- «качка-крижень з криженятами», легесенькі «болотяні курочки». Усе тут рухається, міниться барвами, звуками, з-поміж яких пробиваються дівочі «різні чудові пісні». Створюється враження від великого живого рухливого організму, яким є природа, і в якому все взаємопов'язане, а людина -- її невід'ємна частка.

Далі дід розповідає якусь неймовірну історію, яка відбулася «ще за панів» з величезним сомом, який проковтнув і гусака, і собаку панського, і навіть «парового катера». Ця історія змінюється наступною, знову про сома, її розповідає вже «дуже заядлий і дуже справедливий рибалка», й акценти тут інакші -- про те, який сом сильний і могутній. Нарешті, картина остання, завершальна, -- у цій історії образ сома цілком реалістичний, приземлений -- на перший погляд, вона нагадує своєрідну інструкцію з риболовлі сомів. Мабуть, нею можна було б і скористатися, якби не наявний тут відвертий гумор, насмішка з довірливого читача, знову гіперболізація образів і прикметні фантастичні деталі (наприклад, у череві сома може виявитися копчена ковбаса, варений рак і пара «цілісіньких шпротів»).

Як бачимо, у цій усмішці акварельний український краєвид змінюється майстерним діалогом, влучні деталі супроводжують репліки, описи комічних і фантастичних ситуацій. І скрізь є «всюдисущий автор» -- усміхнений, іронічний, проникливий. Він кидає одну-дві деталі й мовби спостерігає реакцію читача. Є його щирий захват красою рідної природи, неприхована залюбленість у неї, відчуття казки з дитинства, святковості. Так в Остапа Вишні гумористичний жанр усмішки справді більше нагадує «ліричну поезію в прозі».

Т. Шевченко: “Тополя”: У творі розповідається про глибокі переживання дівчини, розлученої з коханим козаком, що загинув. Твір побудований як романтична розповідь про нещасну дівчину, що страждає за парубком, врешті зважується піти до чаклунки й випити зілля, внаслідок чого дівчина („Лебідонька”) перетворюється на одиноку тополю, що стоїть в степу: „Одинока тополя, широке поле, що синіє в далині, могила...” Все це змушує задуматися, чому серед широкого поля росте самотнє дерево. Звідки взялася тут тополя? Хто викохав тонку, гнучку в степу погибати? Самота і велич степу мимоволі будять у душі романтичний настрій. В творі автором використовується наступна народна символіка: Лебедонька, треті півні, місяць, калина, соловейко, рушники.

Почуття самотності підсилюється і тим, що поряд з тополею немає навіть билини, яка теж є символом одинокості, гіркої сирітської долі. В творі застосовані окремі ліричні відступи філософського характеру, після прочитання яких виникає враження, що у творі присутній сам автор, який співчуває своїй героїні. На протязі всього твору ми «чуємо» внутрішній голос героїні: «І то лихо -- попереду знати ...».

Також протиставляється гармонійний світ кохання й буденність, важка сирітська доля.

Національний колорит створюють: назва твору ( дівчина перетворена на тополю в голому степу:

«Таку пісню чорнобрива

В степу заспівала...

Зілля дива наробило -

Тополею стала.»;

географія подій (широке поле, дорого); обрядові елементи (розплітання коси, вишивання рушників); поетика (фольклорне портретування: козак - “орел”, дівчина - “голубка” - живописно-абстрактне; постійні епітети: “море синє”, “поле широке” „чорнобрива лебідонько” тощо).

Отже, у запропонованому творі переважають романтичні елементи, що також допомагає визначити і його жанрову приналежність - балада.

11. Написати сценарій конкурсу декламаторів байки, поезії, гуморески (на вибір)

Сценарій конкурсу декламаторів «ЛІДЕР РОКУ- 2013»: (Перед початком конкурсу учасникам роздаються номери, під якими вони виступають, відповідно порядковому номеру при подачі заявок).

Перед початком конкурсу в залі демонструються відеороліки про видатних українських письменників, поетів.

Звучить пісня - «Україно моя».

Ведучий 1: Добрий день, шановні гості, колеги й дорогі учні!

Сьогодні ми проводимо традиційний конкурс декламаторів літературних творів серед учнів Гімназії та Ліцею.

(Звучать фанфари).

Ведучий 2: Сьогодні Ми з вами зустрінемося з найбільш активною, ініціативною шкільною молоддю м. Шостки.

Ведучий 1: Зустрічайте наших учасників-фіналістів:

(під час виходу учасника на сцену, під музику, демонструються на екрані слайди, а саме: фото з П.І. конкурсанта)

Учасниця під № 1 ___________________________

міністр «Міністерства добрих справ» дитячого громадського об'єднання.....;

Організатор та ініціатор багатьох шкільних акцій та заходів;

Учасниця під № 2 _________________________________

президент дитячого громадського об'єднання ....,

Наділений великою силою волі;

Добрий, активний та ініціативний

Учасниця під № 3 - _______________________________

Президент дитячого об'єднання ......

Розумний, цілеспрямований, чуйний, добрий і рішуча людина.

Захоплюється малюванням, спортом, танцями.

Учасниця під № 4 - ______________________________

Президент ДГО.........;

Має широкий кругозір;

Активна учасниця та організатор шкільних заходів

Учасниця під № 5 - ________________________________

Міністр друку ДОО .......;

Володіє високим пізнавальним інтересом;

(Учасники проходять і сідають у залі).

Ведучий 1: Шановні члени журі, глядачі, ми познайомилися з усіма учасниками і вже тільки з представлення конкурсантів, ви мали можливість переконатися в тому, що дійсно сьогодні в конкурсі беруть участь найбільш активні та цілеспрямовані школярі району.

І конкурентна боротьба між ними розгорнеться дійсно цікава, тому що кожен з них по-своєму цікавий, здатний і талановитий.

Декламаторами не народжуються, ними стають.

Ведучий 2: Шановні глядачі, наші фіналісти взяли участь у заочному відбірковому турі, представивши відеоролики та презентації на тему «Я і моє захоплення», які ви змогли сьогодні подивитися на початку нашого конкурсу. Заочний тур оцінювався за 5-бальною системою.

За підсумками заочного туру конкурсанти набрали наступну кількість балів:________________________________________________________

Ведучий 1: Ми від усієї душі бажаємо всім вам - шановні учасники, сьогодні удачі в фіналі!!!

Який же конкурс без почесних гостей та членів журі.

Вітайте почесних гостей:

Конкурс сьогодні будуть оцінювати:

У лічильній комісії:

На фоні тихої музики слова ведучого.

Ведучий 1:

А вас, шановні глядачі, що сидять в залі, я переконливо прошу підтримувати наших конкурсантів оплесками, добродушним ставленням до кожного конкурсанта, а також активною участю у виконанні завдань конкурсантами, ви сьогодні є групою підтримки для всіх наших учасників конкурсу.

Ведучий 1: Я оголошую про початок конкурсу - візитка учасника , а також декламування художнього твору на вибір (байка, вірш, п”єса).

(Звучать фанфари).

Час виступу учасників до 15 хвилин, за які учаснику необхідно жваво, оригінально, видовищно показати себе, свої акторське, організаторське вміння, артистичні здібності, свої захоплення, одним словом, цікаво розповісти про себе, а також здійснити талановите декламування твору!

В цьому конкурсі допускається допомогу команди.

У конкурсі оцінюється:

- Жвавість і емоційність виступу;

- Цікавий задум і зміст візитної картки учасниці;

- Наочність, музикальність, видовищність виступу;

- Провідна роль учня у виступі.

Максимальна оцінка конкурсу: 5 балів.

Ведучий 1: На сцену запрошується

учасниця під №1

Ведучий 1: Спасибі тобі, ................, за виступ.

А я запрошую другого учасника - ...........................

Ведучий 1: Ми дякуємо другого учасника, а я запрошую третю конкурсантку -

Учасниця під № 4 -

Учасниця під № 5 -

Ведучий 2: Закінчився перший конкурс, ми дякуємо конкурсантів.

Шановні члени журі, просимо вас оцінити перший конкурс:

Оцінки учасниці під № 1 -

Оцінки учаснику під № 2 -

Оцінки учасниці під № 3 -

Оцінки учасниці під № 4 -

Оцінки учасниці під № 5 -.

Спасибі журі, хто з вас бажає прокоментувати виступи учасників у першому конкурсі? Будь ласка, ......................., Вам слово.........

Ведучий 1: Дякую за добрі слова на адресу наших учасників.

Ведучий 2: Шановні гості, скажіть, будь ласка, як ви вважаєте, на ваш погляд, хто сьогодні тримається впевненіше, показує яскравіше свої організаторські здібності і самий артистичний?..........

Хто, на вашу думку, сьогодні стане переможцем конкурсу?......

Ведучий 2: Спасибі вам за відверті відповіді на наші запитання.

Шановні вчителі, а зараз я хочу адресувати запитання до вас.

Якими ви хочете бачити ваших підлеглих у ваших школах?

(відповіді вчителів)

Велике спасибі, дорогі гості, за ваші відповіді, ви дійсно сьогодні в залі є справжньою групою підтримки для наших фіналістів.

Ведучий 1: Нарешті, всі випробування вже позаду!

Залишилося головне, підвести підсумки, і не важливо - хто сьогодні стане першим, головне, що ви всі ЛІДЕРИ з великої літери, ви самі активні, творчі, винахідливі, ви найкращі і ваші імена вже внесено в історію дитячого руху мистецтво література поетичний

Ведучий 1: для всіх вас, шановні конкурсанти, для ваших помічників - старших вожатих і груп підтримки, для почесних гостей та членів журі звучить музичний подарунок від…

Ведучий 2: Отже, настає сама урочиста хвилина - підведення підсумків та нагородження учасників конкурсу.

Я передаю слово членам журі, будь ласка!!! (При нагородженні звучать фанфари). Фото на пам'ять.

Ведучий 1: Закінчився наш конкурс, ми всім говоримо велике спасибі - і учасницям, і вчителям, і членам журі, і всім, хто нам допомагав і до наступних зустрічей.

Звучить пісня у запису.

12. Чому у шкільній практиці виразне читання вважають методом усіх методів? Як Ви тлумачите сентенцію Е. Легуве, що «виразне читання не тільки вчитель дикції, а й професор літератури»? Чи подобається Вам публічно виразно читати тексти? Який досвід читця Ви маєте (участь у шкільних, міських, обласних конкурсах декламаторів; заняття у літературному чи драматичному гуртку, молодіжному театрі; КВК тощо)

Виразне читання вчителя зазвичай передує розбір твору і є ключем до розуміння його змісту. Виразне читання учня укладає процес розбору, підсумовує аналіз, практично реалізує розуміння і тлумачення твору. І якщо учні читають безпристрасно, думаючи тільки про формальну сторону читання, не уявляючи собі картин, про які розповідають, тобто просто «промовляють слова », то, на жаль, ми не можемо говорити про вплив художнього слова на їхні почуття, про розуміння і тлумачення ними поетичного тексту!

Читання повинно відповідати стилю твору, його жанровим особливостям; це виконання втілює в голосі логічну й синтаксичну мелодію мови, музику і ритм вірша, той чи інший лад прози. Це виконання повинно відповідати правилам грамотного вимови, того, що називається орфоепією; воно повинно бути, само собою зрозуміло, гучним, ясним, що доносить до слухача з повною чіткістю звучить слово.

Сентенцію Е. Легуве: «виразне читання не тільки вчитель дикції, а й професор літератури» - я розумію в тому аспекті, що учитель-словесник перетворює виразне читання на могутній засіб пізнання літератури. На заняттях з виразного читання ми намагаємося послідовно довести цю думку студентам. Коли йдеться про суть терміна "виразне читання", кожен тлумачить його відповідно до своєї професійної діяльності, рівня освіти, ерудованості тощо. Але об'єднуючим ланцюгом усіх визначень є те, що виконавець прозового або поетичного твору емоційно впливає на розум і душу слухачів, доносить до аудиторії думки автора, приєднуючи до авторського бачення власне.

Публічно виразно читати тексти мені подобається. Досвід читця в мене був в літературному гуртку, на шкільних та сільських концертах (завжди була ведучою).

Размещено на Allbest.ru

...