Феномен Джейн Остен

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка

Кафедра зарубіжної літератури і компаративістики

Курсова робота

з зарубіжної літератури

на тему: Феномен Джейн Остен

Студентка Стасюк І.В.

м. Кіровоград - 2013 рік

Зміст

Вступ

1. Життя та творчість талановитої письменниці

2. "Гордість і упередження", як роман, який здобув найбільше визнання читачів

2.1 Історія написання роману та його сюжет

2.2 Ідейно художній аналіз роману

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Ім'я Джейн Остен стало відомим в літературі тільки після її смерті, а справжнє визнання прийшло до неї лиш в 20 столітті. Хоча в 19 столітті також можна було зустріти цінителів її таланту. Джейн Остен є унікальною, адже її твори поєднують в собі ознаки трьох епох - Просвітництва, Романтизму та Реалізму. Вона була безжальною до надзвичайно популярних у її час готичних та сентиментальних романів, Остен критикувала їх у своїх пародійних творах. Слід зазначити, що серед дослідників найбільш популярним є другий роман Остен - "Гордість та упередження", саме він вважається вершиною літературної майстерності письменниці. Цей найвідоміший роман спочатку не був визнаним читачами через те, що його вважали нудним та незначним. Проте яскравими образами та власною дивовижною мовою письменниця навіки закарбувала своє ім'я золотими літерами у літературі Великобританії та всього світу.

Сучасники Джейн Остен були не надто високої думки про її твори, тому вони б дуже здивувались, якби дізналися, що її твори захоплюють читачів от уже два століття після її смерті. Дехто її критикував, як наприклад Шарлотта Бронте, яка вважала, що Остен не створила жодного яскравого образу. Але були і ті, хто визнав її талант, як, наприклад, Вальтер Скотт, який зауважив, що Джейн є творцем сучасного роману, дія якого зосереджена навколо буденності людського існування.

Актуальність дослідження полягає в тому, що особистість письменниці досить загадкова, а її романи є досить популярними серед читачів нашого часу. Потрібно зрозуміти, яке місце займала письменниця в літературі і причини високого інтересу до її особистості, на основі досліджень інших письменників та науковців.

Метою дослідження є визначити в чому полягав феномен англійської письменниці Джейн Остен.

В ході дослідження передбачається виконати наступні завдання:

- Дослідити особистість Джейн Остен та вплив життєвих реалій на її творчість;

- Визначити місце письменниці у літературі;

- Ознайомитися із творчістю письменниці та проаналізувати один із її романів - "Гордість і упередження".

Об'єктом дослідження є творчість письменниці, а предметом - становлення Джейн Остен як всесвітньовідомої письменниці.

Методи дослідження - метод опису, пояснення, систематизації та аналізу.

Структура роботи - курсова робота складається із вступу двох розділів та висновків та списку використаної літератури. Список використаної літератури складається із 15 найменувань.

Результат дослідження - проаналізована творчість та життя письменниці, а також найвідоміший її роман - "Гордість і упередження".

1. Життя та творчість талановитої письменниці

Про те, якою була Джейн Остен, нам відомо небагато, та й тільки читаючи її твори та різноманітні ресурси про її життя. Щодо того, ким була ця талановита письменниця, виникало багато суперечок і чуток. Письменниця та шанувальниця творчості Джейн Остен Вірджинія Вульф у 1921 році у своїй статті вказала що в цих чутках може бути доля правди і вони можуть стати цінним джерелом відомостей про письменницю [1, 2 ]. Також Вірджинія Вульф говорила, що найважче було викрити велич Джейн оскільки їй властива завершеність і досконалість. [1, 2]

Місце Джейн Остін в історії світової літератури

Перш за все потрібно зазначити, що творчість Джейн Остен досліджували такі науковці, як: В.Скотт, Р.Б. Шерідан, С.Т. Колрідж, Дж. Г. Льюїс, А. Тенніссон ("джейністи") та їх противники: В. Вордсворт, Т. Карлайль, Ш. Бронте, а також деякі вітчизняні та російські науковці: Амеліна Т.А., Бистров Я.В., Кравченко Я.П., Чечетко М.В., Шуляр С.Р., Щепіна О.М. Розповідаючи про творчість Джейн Остен, дослідники б погодилися, що перед нами справді безсмертна література. Про письменницю говорили, що вона пряма, серйозна і мовчазна, настільки, що іноді люди просто боялися з нею спілкуватися. Вона була досить безпощадною до людей, які її оточували. На жаль, про саму письменницю відомо досить мало. Її сестра Касандра, можливо, виконуючи волю письменниці чи приховуючи якісь сімейні таємниці, а можливо, хотіла вберегти особисте життя письменниці від нескромних поглядів знищила більшу частину її листів, тим самим позбавляючи біографів цінного матеріалу. Цим самим вона дала можливість розвитку різноманітних чуток стосовно особистого життя Джейн. Багатьох прихильників її творчості та критиків цікавили запитання "Чому Остен так і не вийшла заміж?", "Що було причиною її замкнутості та суворості?".

Зворушливі та реалістичні романи Джейн Остен займають чільне місце в англійській літературі, адже часто в них зображувалося життя тодішньої Англії зокрема - провінційне англійське дворянство графства Гемпшир було матеріалом для романів письменниці. Творчість Джейн Остен стала певною сполучною ланкою між двома літературними епохами Просвітництвом та Класичним реалізмом. Важливо також наголосити, що 90-ті роки 18 століття були важливим етапом у становленні англійського романтизму, а тому її можна поділити два періоди: романи першого періоду - "Розум і чуття" (1795), "Гордість і упередженість" (1796-1797), "Нортенгертське абатство" (1797-1798); другого періоду - "Менсфільд-парк" (1811-1813), "Емма" (1814-1815), "Переконання" (1815-1816); відсутність суттєвої різниці між творами обох періодів (оскільки твори першого періоду перероблялися Остен і видавалися практично одночасно з творами другого періоду). Анонімність видань романів, причини цього - упередження щодо творчості жінок. Пародіювання готичних і сентиментальних романів Остен ("Любов і дружба", "Нортенгертське абатство"). Наслідування традиції Філдінга. Камерність, навмисна буденність романного світу Остен, романи "про життя кількох родин у провінції", "про кохання і гроші". Майстерність творення "змішаних" характерів. "Непроникність стилю" Остен (за В. Вулф) - відсутність прямої авторської оцінки, моралізаторства, використання підтексту, іронії, стриманість і лаконічність, певна книжність стилю [1, 2]. Письменниця називала себе ученицею Філдінга, Річардсона, Каупера, С.Джонсона, Стерна. Принципи її творчого методу ґрунтуються на безпосередньому запереченні романтичної естетики на етапі її становлення [3, 67].

Письменниця починає свій шлях на літературній ниві з гострої полеміки з представниками сучасних їй літературних шкіл: епістолярним романом, готичною школою, преромантиками і романтиками. Полеміка стосувалась проблем людської природи, людської душі. Романтики підпорядковували все принципу особистості, її індивідуальності, неповторності, невичерпності, неоднозначності. Джейн Остен мала власне, цілком відмінне бачення цих проблем. Її не цікавили надмірні пристрасті, абсолютне зло, романтична помста. Письменниця відкриває англійській літературі правду повсякденності, прототипи для своїх персонажів вона знаходить серед своїх друзів, вона достеменно знає їх проблеми, почуття, переживання, вона розуміє і зображає сховане під спокійною, по-вікторіанськи стриманою повсякденністю життя людської душі, спокійної і бурхливої, трагічної та меланхолійної, словом такої мінливої жіночої душі. Світ романів Джейн Остен - це світ звичайних чоловіків і жінок. Хоч він і позбавлений таємничості, яка була в сучасників Джейн але цей світ зовсім не такий безхмарний, яким міг би здаватися на перший погляд. Тут панують емоції, герої роблять різноманітні помилки, що спричинило погане виховання та вплив середовища. [2, 2]

Дослідники її біографії описують палке почуття до чоловіка, який загинув, а вона не змогла йому зрадити. Достовірних свідчень про життя Остін збереглося небагато. Папери, що залишилися - письмові свідчення її короткого життя, - були спалені її сестрою. Залишилися лише поодинокі, що дозволили Сомерсету Моему в його есе про Остен зауважити: "У міс Остен був гострий язичок і рідкісне почуття гумору. Джейн безпомилково згадувала в людях тупість, претензії і нещирість, і до її честі слід сказати, що все це звеселяло її, а не завдавало прикрощів. Вона писала про найбуденніше, про те життя і тих людей, які її оточували. На той час в Англії були сотні родин, які жили таким тихим, одноманітним і пристойним життям; чи не диво, що в одній із них, ні з того ні з сього, з'явилася високообдарована письменниця?" [4, 3]. Письменниця не висвітлює визначальні події європейської історії, сучасницею яких вона була: Французьку революцію, Наполеонівські війни, зростання політичної активності народу в Європі та Англії. Вона наполегливо та плідно працює в жанрі психологічного роману, де одне з чільних місць посідають описи характерів персонажів. Саме в цьому жанрі письменниця досягла таких вершин, які зацікавили інших авторів лише у ХХ ст. Можливо, наступні романи окреслили б нову проблематику, нові теми, які хвилювали вже зрілу письменницю, однак у 1817 р. її не стало.[15, 1]

Найбільш ранній із збережених рукописів Джейн Остін продали з аукціону за 993 тисячі фунтів стерлінгів. Ця сума більш ніж у три рази перевищила попередню оцінку в 300 тисяч фунтів. Рукопис незакінченого роману "Уотсон" датований 1804 роком і вважається дуже цінним, адже чернеток романів Остін майже не збереглося. Крім того, особливу цінність йому додає той факт, що це саме чернетка, з численними виправленнями. "Рукопис надає дослідникам творчості письменниці безліч інформації - не тільки про те, як Джейн Остен складала і правила свої тексти, а й про те, як вони мали вигляд до редагування", - заявив представник аукціонного дому Sotheby's, який проводив торги. Джейн Остін написала лише близько чверті роману "Уотсон", припинивши роботу над ним після смерті батька. Усього письменниця написала шість романів, два з яких були видані посмертно.

Її найвідоміший роман, "Гордість та упередження", був написаний два століття тому, але і сьогодні Джейн Остен користується фантастичною популярністю в Штатах. У 1813 році Остен написала: "Як швидко ми втомлюємося від будь-чого - крім книжки". Її власних творів це стосується якнайбільшою мірою. У сучасній Америці письменниця є предметом справжнього культу. Шанувальники Остен проводять з'їзди й бали, вдягаються в стилі епохи Регентства і пишуть продовження до її романів. І хоча проза Остен гостра, іронічна, жива, більшість читачів приваблюють все ж романтичні перипетії. Все-таки під її чари підпадають переважно жінки. А жінки - це загальновідомо - люблять читати про стосунки. Хоча так було не завжди. літературний критик Джордж Сейнтсбері ввів у обіг термін "джейністи", Редьярд Кіплінг в однойменному оповіданні 1926 року описав групу солдатів, яких об'єднала любов до творів Джейн. [14, 2] Письменниця - майстер глибоких емоцій, що стимулює нас вершити твори разом із нею.

Особливості стилю та творчого методу Джейн Остін

Новаторство письменниці проявились у її підході до проблеми характеру, в тому як вона розуміє і показує тонкий та інколи суперечливий внутрішній світ своїх персонажів. Джейн Остен відкриває читачеві правду повсякденності. Прототипами своїх персонажів письменниця обирає друзів, про проблеми та переживання яких вона знала. Також можна зазначити Майстерність письменниці не стільки в сюжетах її романів, скільки у підході до проблеми характеру, в тому як вона розуміє і показує тонкий та інколи суперечливий внутрішній світ своїх персонажів. Наприклад, у романі "Нортенгертське абатство" знаходимо роздуми про людську природу, де Остен одночасно виступає проти представників роману жахів або готичного роману: "Якими б чудовими не були всі романи Енн Редкліф, і якими б чарівними не були романи її послідовників, навряд чи слід шукати в них точний опис людської природи, такої, яку зустрінеш, наприклад, в центральних графствах Англії. Можливо, Альпи та Піренеї - з їх соснами та людськими вадами - окреслені там правдоподібно. І Південна Франція, Італія та Швейцарія насправді є притулком всяких жахів. Хто знає, можливо в Альпах та Піренеях дійсно немає змішаних характерів. Можливо, тамтешні жителі невинні, як янголи, чи немов демони пекла наділені всіма можливими вадами. Втім, в Англії це не так. Англійці, всі без винятку, є " сумішшю ", яка містить нерівні пропорції добра і зла " [3, 65]. "Змішані характери" - основний творчий принцип письменниці. Вона не просто показує різні пропорції суміші, а й прослідковує, як зароджується певне почуття, як воно переростає в інше, як в упередженість поволі проникає зацікавленість, як починає працювати серце у пошуках спільного почуття, яке згодом перетворюється на кохання. Новаторський характер романів Остен помітив Вальтер Скотт, який назвав її " матір'ю сучасного роману " і охарактеризував її основні твори (" Гордість та упередження " (1797), "Почуття й чутливість" (1795), "Менсфільд-парк" (1814), "Емма" (1816) як твори, " зосередженні навколо повсякденного ладу людського життя і стану сучасного суспільства ". Характери її героїнь (Елізабет Беннет з "Гордості та упередження", Фанні Прайс з "Месфілд-парку", Емми Вудхаус з "Емми") є, за характеристикою самої письменниці, " такими ні на кого не схожими і такими схожими на інших " . Її романи, в яких відобразилися притаманні письменниці розуміння людських стосунків і " глибокий такт, з яким вона малює характери " [2, 3], відрізнялися від романтичних творів її часу. Водночас Остен була дочкою своєї епохи, шанувальницею Дж. Ґ. Байрона, і дух романтичних поривів та бунтарства не був їй чужий. остен письменниця роман

Джейн Остен залишила нам шість завершених романів. Кожен з них можна назвати історією морального прозріння. Джейн не підводить своїх героїв як її сучасники-романтики, до визнання їх людьми з високими моральними цінностями, але при цьому в її романах досить мало утопічних ідеалів. Навпаки в своїх філософсько-естетичних поглядах вона була близька до просвітництва.

Відкриття творчої спадщини письменниці початку ХІХ ст. відбулося у ХХ ст. Першою про особливості її творчого методу написала Вірджинія Вульф, яка показала новаторство і значення творчості Остен для літератури ХХ ст. Вірджинія Вульф - англійська письменниця, теоретик англійського модернізму, родоначальниця психологічної школи роману ХХ ст. в статті " Джейн Остен " написала: " Джейн Остен є майстром набагато глибших емоцій, ніж ті, які проявляються на поверхні. Вона стимулює нас додавати те, чого там немає. Те, що вона пропонує, ніби дрібниця, яка містить в собі щось таке, здатна розширюватися в уяві читача, і наділене такими найстійкішими формами життєвих ситуацій, які видаються тривіальними. Тут завжди надається значення характерові. Повороти і вигини діалогу тримають нас весь час у стані очікування. Наша уява роздвоюється між теперішнім і майбутнім. І саме в цій незавершеності та основній підлеглості твору полягає велич Джейн Остен" [1, 1 ]. Джейн присвячувала свої твори вивченню виключно того середовища з яким сама була знайома до найменших подробиць про життя людей, з якими виросла і спілкувалася все життя.

Письменниця завжди дивиться на світ своїх героїв іронічно. Вона не нав'язує читачу своєї оцінники, але її позиція завжди відчутна. Джейн Остен не залишила детального викладення своїх естетичних принципів. Про них можна здогадатися, читаючи її різкі пародії, в яких вона розкритикувала популярний на той час так званий готичний роман. Задовго до Теккерея Остен звернула увагу на типову англійську хворобу - снобізм. Сатиричне перо письменниці досить різко описало цю досить не привабливу галерею соціальних типів. Дивно, те що у письменниці було так мало ілюзій. Хоча її романи мають щасливий кінець, зло далеко ще не переможене, а добродій зовсім не торжествує. Відсутність яскравих, помітних фарб у палітрі Джейн Остен, безумовно, не випадкова. Гріх саме через свою яскравість і помітність буває привабливим, а їй хотілося навчити своїх читачів розпізнавати доброчесність у життєвому, звичайному і бачити гідність у найскромнішій зовнішності.

Авторський коментар в романах Остен практично відсутній, оповідання в основному тримає майстерно збудований діалог, в якому і розкривається поведінка героїв, їх психологія, моральні якості.

Джейн Остен не прагне нікого виправляти, але її вишукані фрази, "обвиває" її персонажів, часто людей нечувано дурних, пихатих, повних низьких інтересів. Картина людського нікчеми буває зовсім точна, а насмішка так заслужена, що при всій нещадності сатири ми спочатку навіть не помічаємо її [5, 2]. У цій сатирі немає жовчності, немає в ній і ніякого роздратування. Сатира - складова краси, якою ми насолоджуємося, читаючи відточені фрази Джейн Остен.

Письменниця - і це дуже важливо - завжди пояснює, що зробило її героїв такими, які вони є, - середовище, виховання, поганий вплив, погана спадковість. Тільки в другій половині 19 століття Джордж Еліот вперше після Джейн Остен заговорить про спадковість і про її роль у духовному і соціальному розвитку особистості.

У Джейн Остен гострий розум поєднується з бездоганним смаком. Її дурні тому дурні і сноби тому сноби, що відступають від якостей здорового глузду, які вона завжди тримає в думці і передає нам, змушуючи нас при цьому сміятися. Ні в кого з романістів не було такого точного розуміння людських цінностей, як у Джейн Остен. На сліпучому тлі її безпомилкового морального почуття, і бездоганного доброго смаку, і строгих, майже жорстких оцінок чітко, як темні плями, видно відхилення від доброти, правди і щирості, складових чудових рис англійської літератури. Так, поєднуючи добро і зло, вона зображує Мері Крофорд. Ми чуємо, як ця особа засуджує священиків, як вона співає хвалу баронетам і десятитисячному річному доходу, говорячи натхненно і з повною свободою. Але час від часу серед цих міркувань раптом звучить окрема авторська нота, звучить дуже тихо і незвичайно чисто, і відразу ж промови Мері Крофорд втрачають будь-яку переконливість, хоча і зберігають дотепність[12, 3]. Таким способом сцені надається глибина, краса і багатозначність. Контраст породжує красу і навіть деяку пишномовність, у творах Джейн Остен вони, мабуть, не так помітні, як дотепність, проте становлять його невід'ємну складову. Це відчувається вже в "Уотсон", де вона змушує нас замислитися, чому звичайне прояв доброти повно такого глибокого сенсу. А в шедеврах Остен дар прекрасного доходить до досконалості. А коли незабаром Джейн Остен оволодіває даром проникнення в глибину простих речей, цілком природно, що вона вважає за краще писати про різні дріб'язкові пригоди - про гостей, пікніки, сільські бали.

Здібності Джейн Остен були виключно точно врівноважені. Серед завершених романів невдалих у неї немає, а серед всіх численних глав не знайдеш такої, яка помітно нижча рівнем, ніж інші. Але ж вона дожила лише до сорока двох років. У самому розквіті свого таланту вона померла. Її ще, можливо, чекали зміни, завдяки яким останній період у творчості письменника буває найбільш цікавим. Вона була активна, невтомна, обдарована багатою, яскравою фантазією, і якби прожила довше, то звичайно, писала б ще, і можна подумати, що писала б вже по-іншому. Демаркаційна лінія була прокладена раз і назавжди, місячне світло, гори і замки перебували по той бік кордону. Вона б стала бувати в Лондоні, їздити в гості, на обіди та вечері, зустрічатися з різними знаменитостями, заводити нові знайомства, читати, подорожувати і повертатися в свій тихий сільський будиночок з великим запасом спостережень, щоб використовувати їх на дозвіллі. Вона не стала б оповідати про вбивства, пристрасті і пригоди. Не поступилася б натиску настирливих видавців та улесливих друзів своєю ретельною і правдивою манерою письма. Але знала б вона тепер більше. І вже не відчувала б себе в повній безпеці. Зменшилася б її смішливість. Малюючи характери, вона б стала менше довірятися діалогу і більше - роздуму. [7, 46]

Висновки до розділу 1: Таким чином переглянувши погляди різноманітних дослідників на життя та творчість Джейн Остен, ми дійшли висновку, що письменниця була досить замкнутою людиною, а також, що у творах вона намагалася зобразити реалії сучасного їй часу, тож можна сказати, що їй це вдалося. Незважаючи на те, що творчість Джейн Остен досліджували багато дослідників її життя повністю так і невідоме, і цим викликає ще більший інтерес критиків.

2. "Гордість і упередження", як роман, який здобув найбільше визнання читачів

1813 року побачив світ роман Джейн Остен "Гордість і упередження". Ось вже 200 років книга не втрачає своєї популярності. До речі, 2003 року твір посів другу сходинку в списку 200 найкращих книжок, за версією ВВС. "Гордість і упередження", на думку багатьох, є кращим любовним романом усіх часів і народів. Цей роман(1796-1787 - перший варіант "Перші враження", др. 1813 р.), як "улюблене дитя" письменниці. Стрункість композиції, паралелізм сюжетних ліній (Елізабет Беннет - містер Дарсі, Джейн Беннет - містер Бінглі), сатиричне зображення провінційного дворянства (містер і місіс Беннет, молодші сестри Елізабет, священик містер Коллінз), складність характерів Елізабет і містера Дарсі: шлях від помилки (упередженості) до її виправлення - усе це приваблює багатьох читачів, а також з'являються численні екранізації роману (1939, 1986, 2005 рр.).

2.1 Історія написання роману та його сюжет

"Гордість і упередження" належить до книг класичної літератури, які найбільше подобаються читачам: на початок 21 століття у світі продано понад 20 мільйонів примірників [12, 2].

Джейн Остен почала роботу над романом, коли їй ледь виповнився двадцять один рік. Через три місяці після того, як міс Остен закінчила роботу над книгою, її батько запропонував рукопис видавцеві в надії, що він буде надрукований. Видавці відкинули рукопис, і він пролежав під сукном більше п'ятнадцяти років. На щастя для всіх її шанувальників, перша відмова не завадив міс Остен, вона продовжила писати, але лише після успіху роману "Розум і почуття", що вийшов в 1811 році, Джейн Остін змогла, нарешті, опублікувати і своє перше дітище. Перед публікацією вона піддала його ретельної переробці і досягла надзвичайного поєднання: веселості, безпосередності, епіграмматічності, зрілості думки та майстерності. Джейн Остен почала писати роман, який пізніше став "Гордістю і упередженням" в жовтні 1796 і закінчила його до серпня наступного року. Небагато відомо про цієї ранньої версії книги з її первісної назви: "Перші Враження". Ніякої копії того оригіналу, наскільки відомо, не існує.[10, 3]

Роман починається з бесіди містера і місіс Беннет про приїзд молодого джентльмена містера Бінглі в Незерфілд-парк. Дружина вмовляє чоловіка відвідати сусіда і завести з ним більш тісне знайомство. Вона вважає, що містеру Бінглі неодмінно сподобається одна з їхніх дочок, і він зробить їй пропозицію. Містер Беннет наносить візит молодій людині, і через якийсь час той відповідає йому тим же.

Наступна зустріч містера Бінглі з сімейством Беннет відбувається на балу, куди незерфілдський джентльмен приїжджає у супроводі своїх сестер (міс Бінглі і місіс Херст), а також містера Дарсі і містера Херста. Спершу містер Дарсі справляє хороше враження на оточуючих через чутку про те, що його річний прибуток перевищує 10 тисяч фунтів. Проте пізніше товариство змінює свою точку зору, вирішивши, що він занадто високої про себе думки, оскільки чоловік не бажає ні з ким знайомитися і танцює на балу лише з двома знайомими йому дамами (сестрами Бінглі). Бінглі ж користується величезним успіхом. Його особливу увагу привертає старша дочка Беннетів, Джейн. Дівчина також закохується в цього чоловіка. Містер Дарсі починає проявляти інтерес до Елізабет, другої дочки містера Беннета, але сама вона відчуває до нього неприязнь через його надмірну гордість і марнославство.

Незабаром міс Бінглі і місіс Херст запрошують Джейн Беннет пообідати у них. Мати відправляє дочку верхи на коні під проливним дощем, внаслідок цього дівчина застуджується і не може повернутися додому. Елізабет пішки йде в будинок Бінглі, щоб відвідати хвору сестру. Міс Бінглі залишає її доглядати за Джейн. Елізабет не відчуває задоволення від спілкування з незерфілдським суспільством, оскільки тільки містер Бінглі виявляє щирий інтерес і турботу про її сестру. Міс Бінглі повністю захоплена містером Дарсі і безуспішно намагається привернути його увагу до себе. Місіс Херст у всьому солідарна з сестрою, а містер Херст байдужий до всього, крім сну, їжі та гри в карти.

Містер Бінглі закохується в Джейн Беннет, а містер Дарсі відчуває симпатію до Елізабет. Але Елізабет впевнена, що він її зневажає. У Елізабет складається погана думка про Дарсі (упередження). А Дарсі відчуває, що Беннет "не його кола" (гордість) [ 8, 26].

Всі знайомі пророкують Джейн щасливе заміжжя. Але раптово, через низку інтриг, Бінглі з сестрами і містер Дарсі надовго залишають Незерфілд.

У Джейн розбите серце; Елізабет переживає за неї. Зате легковажні молодші сестри дівчат Кітті і Лідія щосили насолоджуються життям: у місто неподалік приходить армійський полк, і Кітті з Лідією кожен день фліртують з офіцерами. Завдяки ним офіцерам Беннети знайомляться з привабливим молодим офіцером Уікхемом. Він стає хорошим приятелем Елізабет і розповідає їй про те, що він був позбавлений цілого статку і змушений вступити в полк через гордість і скупість містера Дарсі.[16, 1]

Після цього відношення Елізабет до містера Дарсі ще більше погіршується. Дізнавшись після відходу полку цю історію Уікхема, і інші жителі околиць починають зневажати Дарсі [ 10, 3].

Тим часом краща подруга Елізабет, Шарлотта Лукас, виходить заміж за самолюбного манірного кузена Елізабет, пастора містера Коллінза, і незабаром запрошує подругу до себе в гості. Дівчина відчуває неприємне здивування, дізнавшись, що патронесою до приходу Коллінза є пихата леді Кетрін де Бер, тітка містера Дарсі.

Епізод, коли Дарсі освідчується Елізабет одна з найважливіших сцен у романі. У ній Джейн Остен найточніше передала любов, всупереч розуму, всупереч упередженням, здивування Дарсі через це почуття, його упереджений погляд на Елізабет і її сім'ю, і при цьому ще любов. Його визнання перемішане з гіркотою, освідчуючись у коханні, він говорить, що не він не повинен закохуватись.

Нічого дивного в тому, що Дарсі одержує рішучу відмову, більш того, Елізабет звинувачує його й у поганих вчинках. І лише згодом вона розуміє, що частина її обвинувачень були викликані наклепом їхнього загального знайомого Уікхема.

Елізабет переборола свої упередження, зустрівши Дарсі в його родовому маєтку Пемберлі. Там вона дізналася нового Дарсі, про якого слуги говорили, як про чудову людину. Очевидно, що й він має живу душу. Але в силу виховання й прийнятих у суспільстві поглядів, він надяг на себе маску гордого аристократа, і тільки кохання до Елізабет допомогла її знятися

Але паралельно зображуючи світське й сільське суспільство, письменниця показує, що воно не відрізняється від провінційного. Молодша сестра головної героїні легковажна Лідія, зганьбила себе, коли втекла з підступним Уікхемом. Але й аристократка Джорджіана ледь не зробила той же необачний учинок. А Дарсі, через забобони не побажавши розголосу, сприяв безкарності Уікхема.

Безтактна мати Елізабет, яка зайнята лише думками про майбутнє заміжжя дочок. Але також безтактна леді Кетрін, тітка Дарсі, що вважає, що завдяки її званню весь світ повинен їй коритися. Другорядні персонажі під митецькою рукою міс Остен перетворюються у виразні фігури, а таким чином запам'ятовується кожний образ її роману. Сестри героїні: зайнята постійним самовдосконаленням (говорячи сучасною мовою, просто нудна) Мері, безхарактерна Кітті, легковажна Лідія, соромлива аристократка, сестра Дарсі, Джорджіана. Містер Беннет, що ховається від турбот у бібліотеці, кузен Елізабет - Коллінз, чиє ім'я стало в англійській мові загальним синонімом пишномовного посилання, і, нарешті, Уікхем, люб'язна зовнішність якого приховувала підлу сутність.

2.2 Ідейно художній аналіз роману

"Гордість і упередження" - це насамперед глибоко реалістичне зображення характерів і вдач нехай не всього англійського суспільства, але його привілейованих станів наприкінці 18-початку 19 століття [11, 2]. І не тільки моральність Остен з великою майстерністю справжнього художника нового часу розкриває душевне життя якщо не всіх, то головних персонажів своєї книги. Нарешті, вона говорить про серйозні речі в такому комедійному ключі, що роман її читається як дотепна комедія в кращих традиціях багатої драматургічної культури Англії. При цьому письменниця ніде не впадає в перебільшення і якщо інколи - переважно в зображенні другорядних персонажів - підходить до самої межі гротеску (Коллінз, місіс Беннет, почасти леді де Бер), то, як правило, утримується в рамках найтоншої іронії.

Вже на першій сторінці, яка служить увертюрою до роману, стає зрозуміло, наскільки чітко Остен розуміла ті сили, які керували сучасним їй суспільством. Як би вони не маскувалися, в основі всіх сподівань і інтересів суспільства, до якого належать персонажі її книги, лежать майнові інтереси, тобто, в кінцевому підсумку, користь, якщо ще не в прямому сенсі гроші.

"Це загальновизнана правда, що одинокий чоловік за волею долі повинен шукати собі дружину "- так починається перший розділ роману. "Удача" - тобто багатство, яким має щастя володіти молодий поміщик, стає і має стати предметом жадання того середовища, де він швидше за все почне шукати собі подругу життя. Подальше оповідання йде вже в двох планах: один - хід речей природний і закономірний для суспільства, де відбувається дія; інший - індивідуальний, що ламає традицію. Провінційні дами й джентльмени, що належать до небагатого стану суспільства (Наприклад, місіс Беннет, сер Лукас і його дочка Шарлотта), ловлять вигідних женихів, які стоять вище в соціальних станах (леді де Бер, сестра Бінглі) Дарсі ламає свою станову гордість, перейнявшись щирим почуттям до Елізабет, а Елізабет долає свою гордість...

У творі панує атмосфера повного занурення у світ Англії 19 століття. Показуються проблеми заможних і бідних сімей, несприйняття багатіями бідняків, нерівність соціальних статусів і як наслідок - суспільної зневаги. Авторка передає як внутрішній світ героїв, так і їхні стосунки з іншими, описує проблеми, які вони повинні вирішувати. Під час читання твору мона настільки перейматися життям, думками, переживанням, проблемами героїв, що починаєш вірити у їх реальне існування. Відчувається душа цих героїв, сприйняття їх як живих людей, які мають життєві труднощі, і цей період - дуже складний і неприємний для них. Події розгортаються довкола англійської сім'ї Беннетів та їхніми стосунками з оточуючими. Основною проблемою твору є бажання матері, місіс Беннет, успішно видати своїх п'ятьох дочок заміж. Її чоловік хоч і не має таких фанатичних амбіцій, все-таки поділяє думку своєї не надто кмітливої дружини. І одного дня на горизонті з'являється розумний і заможний містер Бінглі, якого місіс Беннет одразу вирішує одружити на одній з доньок. На якій - хай обирає сам. І в кінцевому результаті він-таки одружується на міс Беннет, але перед цим родина мусить пройти складні випробування суспільної зневаги, розчарувань, болю та зростання.

Висновки до розділу 2 : Отже ми можемо сказати, що роман "Гордість і упередження" має досить глибокий зміст, завдяки якому ми можемо визначити його, як щось більше ніж просто жіночий роман. В ньому розкрите побутове життя буржуазії, а також те наскільки людина може змінити свої упередження завдяки найбільшому почуттю - коханню.

Висновки

Джейн Остен не здобула великої слави за свого життя. Протягом півстоліття після смерті її читали мало, хоча почала утворюватися група палких шанувальників. Увага до Остен відродилася в кінці дев`ятнадцятого століттяЃC й кількість літературних публікаційЃC присвячених аналізу її творчості, зросла, продовжуючи зростати й досі. Вона перша, хто надав роману сучасного характеру, завдяки внесенню в нього повсякденного життя. Хоча твори Джейн Остен багато читали і за життя вона публікувала їх анонімно.

Твори Джейн Остін неодноразово екранізувалисяЃC часто кінофільми за мотивами її романів здобували престижні нагороди. Ми дізналися, що і сам роман займає значне місце в історії світової літератури.

Було визначено, що серед дослідників часто спостерігався інтерес до особистого життя письменниці, яке і досі сповнене якихось загадок. Зокрема усіх і досі цікавить чому письменниця ніколи не була заміжньою, і було зазначено, що, можливо вона була закохана у чоловіка, який потім загинув, а письменниця очевидно так і не змогла полюбити когось іншого. Оскільки всі записи Джейн які стосувалися її життя були знищені і через це дуже важко говорити про те ким була ця жінка. Така загадковість її особистості викликала багато чуток, в яких є доля правди. Ми дізналися, що і досі дослідники шукають різноманітні та невідомі факт з життя письменниці, а через це її популярність зростає з кожним роком все більше.

Джейн Остен можна назвати феноменальною письменницею, через те що вона зуміла зобразити зовсім звичні для нас речі у новому світлі, що спершу викликало велику критику і не схвалення. Але пізніше, хоча й уже після смерті письменниці її твори набули великої популярності серед читачів. Стало відомо, що в сучасній літературі існує багато послідовників Джейн Остен, яких називають "джейністи". Можливо в її творах зображена частково вона сама та її почуття. Ми можемо сміливо сказати, що у Джейн Остен був неперевершений талант. Багато з її життя так і залишилося невідомим, але це був вибір письменниці тому нам вдалося розкрити уже добре відомі аспекти її творчості, а те що залишилося невідомим це те особисте чим письменниця не поділилася зі світом і це було її право яке потрібно поважати. Можна зрозуміти, що часто романи Остен вважають жіночою літературою. Можливо тому, що головні героїні - завжди жінки, а у центрі подій любовна історія, що ріднить твори письменниці з жіночою літературою. Але у ході роботи нам також стало відомо, що до любовних романів надбань Джейн Остен неможна відносити, адже для цього вони занадто складні та багатозначні, незважаючи на очікувану простоту.

Ми познайомилися з її романом "Гордість і упередження" та визначили його проблематику, визначили його місце в сучасній літературі та ставлення читачів і критиків до цього роману. Ми почали із опису сюжету роману, та співвіднесли його із життям письменниці та періодом її творчості. Досліджуючи роман ми ознайомилися з його героями та їх почуттями, а також зрозуміли складність їх характерів і наскільки вони змінюються впродовж усього роману. Можна зазначити, що чистота й добірність стилю, яскравість і жвавість характеристик, тонке розуміння життя, індивідуальність, чіткість композиції, особливість мови кожного персонажу - усе це створює гармонічну картину.

Ми дізналися, що незважаючи на різноманітні відмови публікувати роман, Джейн Остен продовжувала над ним працювати і все ж, хоч і через великий проміжок часу, вона його опублікувала і як уже було зазначено він виявився досить успішним.

Було визначено, що роман розкрив картину суспільства різних станів, а також показав, що вищі за соціальним станом люди не набагато відрізняються від тих хто нижчий за станом.

Тому ми розуміємо, що письменниця змогла відчути і передати проблеми суспільства, можливо через те, що деякі моменти були схожі на життєві ситуації які відбувалися з Остен. Тому вона змогла знайти потрібні слова та образи, щоб зобразити те яким вона бачила те, що відбувалося з нею і навколо неї. Тому можна зазначити, що її романи ще багато років, а можливо і століть будуть популярними серед читачів, адже вони досить реалістичні і в той же час в них є певний прихований сенс, що знову ж вказує на таємничість і феноменальність Джейн Остен.

Список використаних джерел

1. Вульф В. Джейн Остен - Режим доступу: http://www.apropospage.ru/person/vulf/v8.html

2. Остен Дж. Гордість та упередження / Остен Джейн. - К.: Комсомольська правда - Україна, - 2007. - 320 с.

3. Михальська Н.П. Історія англійської літератури / Н.П. Михальська, Г.В. Анікін. - М.: Академія, - 1998. - 516 с.

4. Нортенгертське абатство - Режим доступу: http://www.apropospage.ru/lib/osten/north_ab/n_a1.html

5. Набоков В. Лекции по зарубежной литературе. М., 1998. - С. 9 - 22.

6. Клер Томалін Джейн Остен її життя і оточення - Режим доступу: http://www.apropospage.ru/osten/ost12_1.html

7. Амеліна Т.А. Проблема реалізму в творчості Джейн Остен (Метод и стиль): Автореф. Дис. На соиск. Учен. ступеня канд. філол. Наук. СПб., 1973.

8. Історія зарубіжної літератури XIX століття. Під ред. М.Є. Хвильового

9. Історія англійської літератури. пер. з англ. В. Під ред. А.М. Прохорова. Під ред. А.М. Прохорова. літ. Введення в літературознавство.

10. Амеліна Т.А. Роль пейзажу і побутового фону в романах Джейн Остен. В кн.: Проблема теорії романуі розповіді. Рига: Вид-во Латв. Гос. Ун-та им. П.Стучки, 1972

11. "Гордість і упередження". Коротко про головне. - Режим доступу: http://annamasliy.blogspot.com/2013/01/blog-post_28.html

12. Гордість і упередження в романі Джейн Остен "Гордість і упередження"

[Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.testsoch.info/gordist-i-uperedzhennya-v-romani-dzhejn-ostin-gordist-i-uperedzhennya-rozdil-1/

13. Остен Дж - Режим доступу: http://www.krugosvet.ru/enc/kultura_i_obrazovanie/literatura/OSTIN_DZHEN.html

14. Кіплінг Р. Джейністи - Режим доступу: http://www.proza.ru/2006/11/08-97

15. Джейн Остен - Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Джейн Остен

16. Гордість і упередження - Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Гордість і Упередження

Размещено на Allbest.ru