Питання грошей у творчості Оноре де Бальзака (на основі творів "Батько Горіо" і "Гобсек")

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Своєрідність творчої манери О.Бальзака

2. Тема грошей у творчості письменника,уособлена владою золота в образах Гобсека та батька Горіо

2.1 Образ Гобсека

2.2 Образ батечка Горіо

3. Тема грошей у творчості О.Бальзака

4. Тема моральної деградації у творчості письменника,проілюстрована на прикладі Ежена де Растіньяка

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

У наш час мало хто сумнівається у тому, що Оноре де Бальзак - один з тих письменників, чия творчість належить до найзначніших набутків світової літератури, до її найвеличніших вершин. А для цього, як відомо, замало одного лише таланту, навіть найяскравішого,- необхідно також, щоб творчість митця з особливою повнотою і переконливістю відбивала його епоху, її глибинний зміст, провідні закономірності й характерні колізії. Неабияке значення має й те, щоб поставала вона як завершене втілення певної системи естетико-художнього мислення, притаманної даній епосі й зумовленої нею. Такими митцями були Гомер і Софокл, Данте і Шекспір, Гете. Таким митцем був і Бальзак. Він свідомо ставив своєю метою максимально широке й достовірне витлумачення сучасності, котра була добою розквіту буржуазного суспільства і водночас - відвертого прояву властивих йому кричущих суперечностей вад.

Оноре де Бальзак разом із Стендалем стояв біля джерел соціального роману критичного реалізму у Франції ХІХст. і дав у своїй творчості блискучі її зразки. Він здійснив творчий подвиг, зобразив характери і традиції свого часу в грандіозному творінні, яке дає не тільки широку і глибоко правдиву панораму життя його епохи, але і несе маральні істини, які мають загально людське значення.

Творчість О.Бальзака досить добре висвітлена у наукових працях і статтях таких відомих дослідників: Обломнєвський Д., Чичерін А.В., Кучборська Є.П., Наливайко Д.С., Султанов Ю.І., Тихомирова Л.В., Єременко О.В., Пацаповська Л.І. та ін.

Мета курсової: дослідити та проілюструвати питання грошей у творчості Оноре де Бальзака (на основі творів "Батько Горіо" і "Гобсек") на прикладі головних героїв.

1. Своєрідність творчої манери О.Бальзака

Як і Стендаль та чимало інших французьких письменників першої половини 19 ст.,Бальзак формувався під великим впливом ідеології Просвітництва,зокрема просвітницького антропологізму.Ця матеріалістична філософсько-соціальна концепція,розглядаючи людину як «фізіологічну машину»,разом з тим заснувалася на довір'ї до людської природи,її прагнень і велінь.Творець «Людської комедії» теж у значній мірі виходив із цієї концепції,та у нього вже нема довір'я до людської природи, «її природного егоїзму»,який вважався «розумним».Навчений гірким соціальним досвідом сучасності,він починає шукати начала й сили,спроможні приборкати буржуазну егоїстичну людину й спрямувати її енергію у річище,корисне для всього суспільства.

Рішуче розходячись з просвітниками,які намагалися вивести суспільні закони із благодатної природи,Бальзак вже у «Фізіології шлюбу»(1829) вперше чітко протиставляє природу й суспільство і проголошує,що суспільство засновується на придушенні природних,фізіологічних бажань чи прагнень людини й інакше існувати не може.За Бальзаком,природна людина-це егоїстична людина,яка живе своїми інстинктами й бажаннями,і суспільство,при всіх його вадах,чинить на неї цивілізуючий вплив.Однак це зовсім не означає,що письменник песимістично дивиться на людську природу і вважає її джерелом всілякого зла.В передмові до «Людської комедії» він пише: «Людина не добра і не зла;вона народжується з певними інстинктами та нахилами.Суспільство зовсім не псує її,як вважав Руссо,робить її кращою,але прагнення до вигоди розвиває її погані нахили» [3,ст.56-57].Загалом же,як слушно формулює Б.Г.Реїзов, «думка про принципову протилежність природи й суспільства стає логічним центром,навколо якого розвивається його соціальна філософія»[5,ст.33].

У романах Бальзака немає несподіваних сюжетних ходів,всі дії та вчинки мотивовані.Перемагаючи традиції романтизму,не надаючи уваги зовнішнім ефектам,автор не відмовляється від досягнень цього напрямку:його герої,як і у романтиків,люди однієї пристрасті.Хоча дія у його творах динамічна та драматична,базується вона не на зовнішніх,але на внутрішніх,часом глибоко прихованих протиріччях та контрастах,що повною мірою стосуються повісті «Гобсек».

Бальзак неодноразово казав,що створює не портрети певних осіб,а узагальнюючі образи,часто користуючись гіперболізацією.Але при цьому письменникові вдалося запобігти схематизації та одностороннього зображення своїх героїв.

На робочому столі Бальзака стояв бюст Наполеона Бонапарта,на якому було написано: «Що він не робив мечем,я дороблю пером».Письменник дійсно своїм талантом покорив світ[10,ст.27].

2. Тема грошей у творчості письменника,уособлена владою золота в образах Гобсека та батька Горіо

2.1 Образ Гобсека

Адвокат Дервіль починає свою розповідь з портрету,в який вкладені всі фарби,властиві бальзаківському портрету,затуманені,стримані,що пробиваються з напівпітьми.Вигляд людини «блідий та тьмяний»,в ньому щось «місячне».Срібло,з якого частково злізла позолота.Волосся попілясто-сіре.Риси обличчя, «відлиті з бронзи».Жовті крихітні очі,очі куниці(fouine),хижого,маленького звірка.Втім,теж слово fouine означає і лукаву хитру людину.Очі,що бояться світла,прикриті козирком.Вузькі,стислі губи та ніс,загострений,рябий і твердий,бентежний.Ви не тільки бачите,ви торкаєтесь скульптурного вигляду портрету: «В жовтих зморшках його старечого обличчя можна було вичитати страшні таємниці:і розтоптане ногами кохання,і фальш мнимого,втраченого,набутого,долі різних людей,жорстокі випробування та захват звіра-переможця - все ввійшло в портрет цього чоловіка.Все в ньому закарбувалося»[2,ст.26].

Але є ще точка зору самого Гобсека,якого і сам Дервіль,і граф де Ресто називають філософом («Я старанно зібрав відомості про ту людину,якій ви забов'язані своїм становищем(…)і з усіх моїх відомостей видно,що цей Гобсек - філософ із шкали кініків.)Чи не занадто висока оцінка для лихваря,у якого тільки один Бог - Нажива?

Гобсек саркастично каже Дервілю: «У мене принципи змінювалися згідно з обставинами, - доводилося змінювати їх у залежності від географічних широт.Те,що у Європі викликає захоплення,у Азії карається.Те,що в Парижі вважають пороком,за Азорськими островами визнається необхідне.Нема на землі нічого міцного,є тільки умовності,і у кожному кліматі вони різні.Для того,хто волею-неволею пристосовувався до всіх суспільних мірок ,усілякі ваші моральні правила та переконання - порожні слова.Непорушне лише одне єдине почуття,закладене у нас самою природою:інстинкт самозбереження.У державах європейської цивілізації цей інстинкт іменується особистими інтересами.Ось поживете стільки,скільки я,тоді дізнаєтесь,що з усіх живих благ тільки одне досить надійне,щоби було варто людині гнатися за ним.Це золото.У золоті зосереджені всі сили людства».Як бачимо,золото для Гобсека не тільки засіб та мета збагачення,як вважають ті,хто його оточує.Адже сам він живе дуже скромно.Справа у тім,що для циніка Гобсека золото є засобом отримання незалежності,адже у ньому «все міститься в зародку і все воно дає реально».Старий філософ продовжує: «Я володію світом,не стомлюючи себе,а світ не має наді мною ані найменшої влади».Він чудово знає потаємні пружини,які приводять суспільство у рух. «Я досить багатий,аби купувати людську совість,управляти всесильними міністрами через їхніх фаворитів.Хіба це не влада?Я можу,якщо забажаю,володіти найчарівнішими жінками та купувати найніжніші ласки.Хіба це не насолода?А хіба влада та насолода не є сутністю вашого нового суспільного ладу?Що таке життя,як не машина,яку приводять у рух гроші?Золото - ось духовна сутність усього теперішнього суспільства».Оце так старий скнара!А як тонко сам Бальзак відчував глибинну сутність нового суспільного устрою,не даремно ж він сам себе називав «доктором соціальних наук».

Сам Гобсек називає себе помстою,докором сумління.Він любить бруднити «черевиками килими у багатих людей - не через дрібне самолюбство,а щоб дати відчути пазурі на лапі Невідворотності».На запальну звинувачувальну промову схожий внутрішній монолог Гобсека у будинку Анастазі де Ресто: «Для охорони свого майна багаті придумали трибунали,суддів,гільйотину,до якої як метелики на смертельний вогонь,самі летять дурні.Але для вас,для людей,які на шовкові сплять і шовком укриваються,існує дещо інше:докори сумління,скрегіт зубовий,який ховається за посмішку,химери з лев'ячими пащами,які впиваються пазурами вам у серце».Гобсек і його колеги,як вони вважають,і виконують функції найвищої справедливості,Правосуддя.Невипадкове кафе,де вони збираються і діляться планами й таємницями,називається «Феміда» (в еллінів - богиня правосуддя).Гобсек порівнює себе з Верховним Суддею - Богом «У мене погляд,як у Господа Бога:я читаю у серцях.Від мене ніщо не сховається».

Створений Бальзаком персонаж значно складніший, величніший, значущіший від попередників, оскільки в ньому втілена глибока філософська проблема влади грошей у суспільстві.

В таємничій могутності Гобсека є щось містичне, як зрештою і в самих грошах - золотому ідолові згаданому людьми в якості умовного еталону чи не лише матеріальних цінностей. Лихвар не накопичує гроші заради грошей - це зовсім не мета його життя, а засіб і спосіб буття як такого. Коли Гобсек угледів діаманти графині де Ресто, очі його гарячково спалахують, як і в згаданих попередників за подібних обставин.Та це не виявило в нього жадоби збагачення,а саме нестримний вогонь самореалізації через ВЛАДУ над іншою живою істотою. Коли в попередні епохи цю владу давала фізична сила, краса, розум, освіченість чи становище в суспільстві, то згодом, і це переконливо доводить Бльзак у повісті - лише гроші. В суспільстві де все продається і все купується, вони - володарі усього сущого. На думку лихваря, сила грошей непорушна й незмірна бо все в світі має свій грошовий еквівалент. Той хто має гроші, - править світом, незалежно від віку, становища, сили та розуму. Чи не так думають про себе і сучасні наші "нові" росіяни та українці? Чи не тому і сьогодні такий близький і цікавий світові Бальзак, що зумів створити ще один вічний образ людини, для якої гроші - засіб і спосіб буття? Гроші всевладні лише в матеріальному світі:це еквівалент праці, дії, з реалізованості особистості. Але ні любов, ні благополуччя, ні щастя, ні, врешті, здоров'я та життя не мають грошового еквівалента. Філософія Гобсека виявилася помилковою: володіти можна тим, що має ціну, а безцінне (те, що і є справжньою сутністю людського світу) підвладне лише Любові.

Та чи знав його герой, що таке любов, дружба; справжнє людське тепло? Ось над чим слід задуматися читаючи безсмертний твір Бальзака.

Але в тім-то сила й секрет повісті,що Гобсек,який чудово розумівся у владі грошей над людьми,сам не зміг протистояти їхньому згубному впливові:в кінці твору ми бачимо вже не філософа,а жалюгідну істоту,агонізуючу у пустому будинку,повному золота і продуктів,що гниють[10,ст.24-25].

2.2 Образ батечка Горіо

Образ Горіо драматизується вже при першому знайомстві з ним,коли він постає в портретній галереї типів,що заселяють пансіон Воке. «Тут,серед вісімнадцяти нахлібників, - пише Бальзак, - теж знайшлося убоге,знедолене створіння,козел відпущення,на якого градом сипалися насмішки…Таким посміховиськом став колишній вермішельник ,батенько Горіо… звідки ж взялася ця майже злісна зневага,це презирливе гоніння найстарішого жильця,це нешанобливе ставлення до чужої біди?»

Далі Бальзак розповідає передісторію Горіо,з якої дізнаємося,що цей старий,наживши велике багатство й вдало видавши заміж дочок,відійшов від справ і поселився у пансіоні Воке.Тоді ще він мав тисяч десять річного прибутку,багато цінних речей і користувався великою повагою як хазяйки пансіону,так і його пожильців.Але з того часу старий Горіо все більше біднів і відповідно переселявся у все гірші кімнати пансіону,зрештою опинившись в жалюгідній комірці під дахом.Неухильне зубожіння Горіо знаходить своєрідне матеріалізоване вираження в цьому пересуванні з поверху на поверх,від бельетажа до мансарди.Через чотири роки,коли починається дія роману, «він став сам на себе не схожий», «мав вигляд сімдесятилітнього старика - тупого,тремтячого,блідого»,який «у одних викликав огиду,у інших - жалість».

Що ж сталося зі старим Горіо?Бальзак поступово відкриває завісу над його таємницею в міру того,як проникає в неї допитливий Растіньяк.І ми дізнаємося,що старого безжалісно оббирають його дочки Анастазі й Дельфіна,яких він видав заміж:старшу за графа де Ресто,а молодшу - за банкіра Нусінгена.Обидва шлюби виявилися невдалими,у дочок постійно виникає фінансова скрута,головним чином через коханців,і вони за звичкою вимагають від батька грошей,оббирають його до нитки,розбивають йому серце і залишають вмирати,покинутого і злиденного,в жалюгідній комірчині пансіону Воке.

Такий в загальних рисах зміст тієї жорстокої сімейної драми,яку переживає нещасний батько Горіо.І хоч ця драма не виходить за рамки сім' ї,вона при цьому тому набуває і досить виразного соціального змісту.Її підгрутя,її пружина - та ж дія «фінансового начала»,сили грошей,яка проявляється в різних формах,зокрема в формі безжального егоїзму. «Фінансовий принцип-це не що інше,як закоренілий егоїзм», - писав Бальзак,проектуючи цей принцип на соціально-психологічну площину.Вмираючи,старий Горіо протестує не тільки проти черствості дочок,а й проти бездушного егоїзму,який став законом життя[3,ст.88-90]. Сцена смерті старого Горіо, цього «буржуазного короля Ліра», як його небезпідставно називають (типологічна збіжність образів Шекспіра й Бальзака безперечна), написана з великою драматичною силою, що піднімається на трагічну висоту. І все-таки поширене тлумачення образу Горіо лише як жертви безсердечного егоїзму дочок, який межує з аморальністю, є однобічним. Воно не збігається із задумом автора, який відповідальність за те, що дочки виросли саме такими, великою мірою покладав на батька. В цей образ Бальзак вклав сувору моралістичну ідею, що стосується обов'язку батьків і виховання дітей. Згідно з цією ідеєю, Горіо -- поганий батько, незважаючи на всю його самовіддану любов до дочок. Весь в полоні безтямного батьківського почуття, основу якого становить біологічний інстинкт, він не вмів тримати їх в руках, задовольняв всі їх бажання і примхи й тим самим розвивав безмежний егоїзм. Дочкам ні в чому не було відмови, в п'ятнадцять років вони вже мали власний екіпаж. Любов до таких безвольних батьків легко переходить у зневагу. Щастя дітей Горіо уявляв за хибним шаблоном, поширеним в малокультурному міщанському середовищі: з дитинстві й юності задоволення всіх бажань, зайва розкіш, яка розбещує, далі -- вигідний шлюб. Перед смертю Горіо усвідомлює свою помилку й свою відповідальність за дочок: «Друже мій, вони не винні. Скажіть про це всім, всьому світові, , щоб їх не засуджували через мене. Мій гріх! Я сам привчив їх топтати мене ногами... В мені причина розбещеності дочок, я їх балував. Тепер вони вимагають насолод, як раніше вимагали цукерок... Винний один я, але вся вина в моїй любові». [11,.128]

Більше того, в задум Бальзака входило сказати читачам, що подібна батьківська любов,' самовіддана й жертовна, є шкідливою в соціальному відношенні, як все, що засновується лише на людській природі, в цьому випадку -- на батьківському інстинкті, і діє всупереч суспільним інтересам. У зв'язку з цим ще раз нагадаймо, що соціальна філософія Бальзака ґрунтувалася на протиставленні природного і соціального.

Отже, батько Горіо смішний і жалкий. Він вирішив, що дочок можна заставити любити силою. Він просить привезти дочок силою до нього і говорить, що якщо батьків будуть топтати ногами, то батьківщина загине.

Сумна сліпа віра батька Горіо, сумний і страшний його кінець. Герцогиня де Ланже в присутності Растіньяка розповідаючи історію батька Горіо і його дочок, холодно закінчує її словами: «звичайно, все це здається жахливим, а між тим такі випадки ми спостерігаємо кожен день.» [11с.120]

Задум Бальзака - і цей задум залишається майже у всіх його творах - заклечається в тому, щоб, ведучи свого героя від поступки до поступки, привести його до повного краху. В романі «Батько Горіо» світ створений Бальзаком, набуває достовірні риси такі, що навіть тяжко відрізнити від світу справжнього.

3. Тема грошей у творчості О.Бальзака

«Золото уособлює всі людські сили , - каже Гобсек в однойменній повісті . - Хіба життя не машина,якій гроші надають руху?Золото - ось духовна сутність нашого сучасного суспільства».І ніби узагальнюючи все сказане,один із улюблених героїв Бальзака,лікар Б'яншон,констатує: «Гроші - релігія нашого суспільства». бальзак творчість золото деградація

Гроші у Бальзака - це не тільки економічна сила,а й матеріалізоване вираження особистої вигоди й хижого егоїзму,гірших нахилів і пристрастей людини,які не стримуються ,а,навпаки,стимулюються буржуазним суспільством.У своїй «Людській комедії» письменник послідовно,крок за кроком показує,як згубно діє ця сила на суспільні звичаї,сімейні відносини,мораль,політику,правосуддя,на різні сфери соціального й приватного життя. «Закон суспільної користі,яким породжується патріотизм,вмить руйнується законом вигоди окремих осіб,яким породжується егоїзм…» («Сільський священник»).Цей закон егоїзму,особистої вигоди поширюється буквально на всі сфери життя буржуазного суспільства.За таких умов,показує Бальзак у ряді творів,політична діяльність теж в засіб наживи,в своєрідне акціонерне товариство,яке знаходиться в руках лицемірних і цинічних ділків від політики,для яких суспільні інтереси - свого роду вигідна комерція.

Той же «принцип грошей»,закон особистої вигоди з не меншою силою діє і в сфері правосуддя.Особливо характерний образ судді Камюзо,початок кар'єри якого Бальзак показує в «Темній справі»,а далі простежує її в «Музеї старожитностей», «Позбавленні прав», «Останньому втіленні Вотрена».Цей Камюзо належить до тих служителів Феміди,котрі,як говориться в «Темній справі»,заради вигоди й почестей «готові по волі сильних світу цього послати на шибеницю і зняти з неї правих і винних.Тому й говорить один з персонажів цього роману: «Коли б мене звинуватили в кражі веж Собору Паризької Богоматері,я постарався б чимскоріше зникнути».Справді небезпечно потрапляти в руки правосуддя ,бо закон,каже Вотрен в романі «Батько Горіо», «це павутина,яку пробивають великі мухи і в якій гине дрібнота»[3,ст.58-59;8,ст231]

4. Тема моральної деградації у творчості письменника,проілюстрована на прикладі Ежена де Растіньяка

Одна з головних тем «Людської комедії» - моральний розклад і деградація суспільства під впливом «закону особистої вигоди».В різних аспектах,в незліченній кількості життєвих варіантів показує письменник,як чесністьі порядність вбиваються пануючим в буржуазному суспільстві «фінансовим началом».Власне,у цьому полягає моральний сенс всіх тих історій молодої людини в буржуазному суспільстві,які подає Бальзак у «Людській комедії», - Ежена Растіньяка і Шарля Гранде,Рафаеля де Валентена і Лсьєна Шардона,Віктюр'єна д'Егріньйона та інших.

Тема моральної деградації суспільства постійно присутня і в численних розповідях про життя товстосумів- банкірів,лихварів,скупників,скупелянтів тощо,причому ці розповіді набувають особливої викривальної гостроти.Ще в 1830 р. Бальзак писав у газеті «Карикатура»:«Кожен день я зустрічаю, фальшивомонетників,злодюг,які користуються загальною повагою.Чому ж тоді наше суспільство відхрещується від убивць?»У світі,змальованому письменником,залізна закономірність наживання великого багатства нечесним шляхом.Воно невіддільне від аморальності: «Що сталося б знашим суспільством,коли б усі почали дошукуватися того чи іншого багатства?» - запитує адвокат в повісті «Червоний готель»,де розповідається про те,як один з товстосумів «Людської комедії»,Тайєфер вчиняє кривавий злочин і тим самим закладає основи свого багатства.Те ж питання ще різкіше й відвертіше ставиться в оповіданні «Прощений мельмот»: «Хто ці розбійники,яких ми заради пристойності називаємо банкірами?»[3,ст.60-61].

У свій час В.Р. Гриб,досліджуючи дане питання,зробиа такий висновок: «У нескінченній низці зображених Бальзаком капіталістичних ділків,і великих,і малих,банкірів і промисловців,неможливо знайти жодної привабливої,чесної,доброї людини.Зате яка колекція образів крайньої ницості,підлоти й злочинів!»[6,ст.163].

І все ж таки з найбільшою експресією та драматизмом розкриває Бальзак дію «фінансового начала», «закону вигоди» на сім'ю,родинні зв'язки й відносини.Досить тут згадати про жорстоку драму в сім'ї графа Ресто,про яку розповідається в повісті «Гобсек»,про нещасного батька Горіо,обібраного до нитки й після того кинутого дочками,про скнару Гранде,який через гроші калічить життя своєї донькі Ежені тощо.

З Растіньяком в роман увійшла тема молодої людини в буржуазному суспільстві, якій судилося стати однією з центральних в «Людській комедії». Основний зміст цієї теми зводиться у Бальзака до показу того ,як буржуазне суспільство, засноване на «принципі вигоди» ,розбещує молоду людину ,як ціною моральної деградації досягає вона життєвого успіху. За Бальзаком,інакше й бути не могло,оскільки в новому суспільстві безроздільно панує егоїзм ,воно розв'язує гірші нахили й пристрасті людини і дає їм найширший простір. Діє, з точки зору письменника,всупереч сутності суспільства і його основним функціям. Ежен Растіньяк і є одним з тих героїв «Людської комедії», в яких дана тема, весь комплекс проблем і колізій, з нею пов'язаних, знайшла найбільш глибоке й переконливе вираження. Растіньяк - чи не найпопулярніший герой Бальзака, його ім'я стало прозивним для певного типу людини - удачливого кар'єриста , розумного,не дуже розбірливого у способах досягнення своєї мети і не позбавленого навіть деяких симпатичних рис.

Однак слід сказати, що у романі «Батько Горіо» зображене становлення Растіньяка, його прощання з юнацькими ілюзіями, не позбавлене драматизму переродження. Про зрілого Растіньяка, сформованого кар'єриста , цинічного рицаря наживи, дізнаємося із інших творів «Людської Комедії», де він, однак, вже не виступає головним героєм. Тому в пам'яті багатьох поколінь читачів залишається молодий Растіньяк із роману « Батько Горіо» , який переживає драму зіткнення зі світом корисливості та егоїзму, драму морального падіння.

На цій обставині тим важливіше наголосити, що в буржуазному літературознавстві, починаючи чи не з Ф.Брюнетьєра, встановився спрощений підхід до Растіньяка як до безчесного кар'єриста, для якого «саме слово «совість» ніколи не мало великого змісту». [ 3,с.93]

Про того Растіньяка, який діє в межах роману «Батько Горіо» ,ще не можна сказати ,що він сповідує «релігію грошей», що вони для нього становлять заповітну мету всіх бажань і прагнень.

Тут вони для нього ще скоріше необхідність ,втілена в життєвих обставинах і потребах, невловима зовнішня сила, той фатум сучасного життя, про який йшлося вище. Виходець із родовитої, але збіднілої дворянської сім'ї з півдня Франції, він отримав зовсім не буржуазне виховання,та й від природи зовсім не злий і не користолюбивий. Всій сім'ї доводилося в усьому собі відмовляти, щоб виділити Еженові річних тисячу двісті екю, необхідних для навчання в Парижі ;відповідно,для сім'ї він був єдиною надією. Численні обставини, зазначає Бальзак, «збільшували вдесятеро його бажання досягнути успіху в житті й пробуджували жадобу висунутися». Але, «як це властиво великодушним людям ,йому хотілося всього досягти лише завдяки своїм заслугам».[11,с.30]

Отже, спершу Растіньяк хоче завоювати багатство і становище в суспільстві своїм трудом, своєю енергією і талантом. І коли через певний час Вотрен пропонує йому свій «проект» - прямий і швидкий , але злочинний шлях до багатства ,- Растіньяк його відхиляє, хоч і визнає «залізну логіку» свого спокусника. З підвищеною емоційністю він твердить собі: «О ні ! Хочу трудитися благородно , свято, хочу працювати день і ніч, щоб тільки трудом досягнути багатства. Це найдовший шлях до багатства, але зате кожний вечір голова моя буде спокійно опускатися на подушку , не обтяжена жодним ницим задумом.

Що може бути прекрасніше - дивитися на своє життя і бачити його чистим, немов лілея ? Я і моє життя - немов жених і наречена ». [11,с.32]

Молодий Растіньяк хотів би піти цим шляхом, але для цього треба мати величезні духовні й моральні сили, притаманні, як згодом покаже Бальзак у « Втрачених ілюзіях» , лише великим митцям , мислителям , громадським діячам, тобто людям , що живуть великою ідеєю . Растіньяк же - звичайна людина, честолюбна і жадібна до життєвих благ. Він соромиться бідності, потертого фрака і стоптаних черевиків, страждає , ловлячи на собі смішкуваті погляди челядників,які бачать , що він двором пройшов пішки , а не приїхав у кареті. Згадуване переродження героя Бальзак розкриває з рідкісною повнотою і вмотивованістю , з багатьма точними ,вихопленими із життя деталями. Столиця повна спокус, перед якими не може встояти Растіньяк ,- і через певний час «демон розкоші вжалив його серце , лихоманка наживи заволоділа ним, він жадоби золота пересохло в горлі». [11 , с.40]

Важливо зазначити , в переродженні героя на перший план Бальзак висуває такий чинник, як пізнання ним сутності суспільства, тих дійсних, а не показних, законів і прагнень , якими воно живе . В цьому йому допомагають персонажі , яких у науково-критичній літературі називають «наставниками Растіньяка»,- великосвітська дама ,віконтеса де Босеан , і біглий каторжник Вотрен , який теж живе в пансіоні Воке.

Як бачимо, Бальзак взяв наставників з різних світів, з протилежних полюсів суспільства, для того, безперечно, щоб продемонструвати універсальність законів і прагнень , якими воно керується . «Чиніть зі світом так , як він того заслуговує ,- повчає віконтеса де Босеан . - Вивчайте всю глибину зіпсованості жінок і всю міру жалюгідного марнославства мужчин…Чим холоднокровніше ви будете розраховувати, тим далі ви підете. Наносьте удари нещадно, і вас будуть боятися. Дивіться на мужчин і на жінок як на поштових коней , яких заганяють безжально і залишають подихати на кожній станції». [11,с.70]

Ту ж життєву філософію хижого егоїзму, яка вбачає в людях лише перешкоду чи засіб для досягнення особистих корисливих цілей , підносить Растіньяку й збіглий каторжник Вотрен . Зрозуміла річ, він про все говорить з більшою прямолінійністю і цинізмом , ніж світська дама : « В цей людський натовп треба врізатися гарматним ядром або ж прокрастися , як чума. Чесністю нічого неможливо досягнути … Продажність - всюди, талант - рідкість. Продажність стала зброєю посередностей , які все заполонили … Якщо хочеш щось зладити , брудни руки , тільки вмій потім гарненько їх відмити ,- в цьому вся мораль нашого часу « . [ 11,с.89]

Але сутність повчань Вотрена та ж сама , що й відмічає Растіньяк : « Він грубо, відверто сказав мені те ж саме, що говорила в пристойній формі віконтеса де Босеан». [ 11,с.86] Світом правлять егоїзм і корисливість , які нахабно тріумфують , чеснота й благородний труд не винагороджуються - ось та гірка істина життя , яку досить швидко відкриває Растіньяк . « Світ постав перед ним таким , яким він є : в безсиллі моралі й закону перед багатством ; ultima ratio mundi ( з лат.- найглибшу основу світу ) він почав вбачати в грошах . « Правий Вотрен . Багатство - ось чеснота» , - сказав Ежен сам собі». [ 11,с.90]

І навіть Б'яншон , студент - медик і благородний подвижник науки , визнає природною систему доказів наставників Растіньяка , оскільки вони не суперечать «законам природи», найймовірніше ,принципам науково - природного детермінізму, які знаходили визнання у французькій реалістичній літературі, зокрема у Бальзака . Їх письменник схильний прийняти за «голос розуму» , який те ж не може протистояти спокусникам Растіньяка . Проти них протестує лише голос совісті , моральне почуття , на яке й хоче покладатися Растіньяк як на надійний дороговказ в плутанині життя : « Гаразд , я знаю тільки те , що підказує мені почуття …Голова паморочиться.Не хочу ні про що думати. Найвірніший провідник - це серце». [ 11, с. 97]

Однак , цієї рішучості герою вистачило ненадовго . Коли Растіньяка ще тільки починали « мучити погані думки», він у розмові з Б'яншоном згадує моральну притчу , яку приписує Руссо.Б'яншон дає неоднозначну негативну відповідь , Растіньяк же зізнається , що його зводять з розуму подібні думки , і просить його «вилікувати».

Через певний час , помітивши зміни в житті Растіньяка , Б'яншон його запитує : « Так значить , ти вже прикінчив мандарина ?» Растіньяк відповідає: « Ще ні , але він агонізує».[11, с. 100 ]

Власне,агонізувало те моральне почуття, на яке вирішив було покладатися Растіньяк. Моральна драма,яку переживав герой, закінчилася перемогою егоїзму і водночас - аморального середовища,в якому безроздільно панує буржуазний «принцип вигоди». Растіньяк дозріває для того,щоб,прийнявши принципи й засоби боротьби цього середовища, кинути йому знаменитий виклик,яким завершується роман : «Тепер подивимося , хто кого ?» [11, с. 130 ]

Отже ,історія Растіньяка - це торжество буржуазних начал і принципів в душі молодої честолюбної людини , до того ж людини середньої, і її Бальзак справді змалював з тонким психологізмом і об'єктивністю великого митця реаліста.Для Бальзака та драма,яку переживає Растіньяк ,була сповнена великого суспільного змісту,пов'язаного з центральною проблематикою « Людської комедії».

Висновки

Вершина французького критичного реалізму - це творчість Оноре Бальзака. Одна з головних, наскрізних тем розглянутих романів - тема грошей і деградація суспільства під впливом «закону особистої вигоди». В різних аспектах, незліченій кількості життєвих варіантів показує письменник, як чесність і порядність вбиваються пануючим в буржуазному суспільстві «фінансовим началом». Власне, у цьому полягає моральний сенс всіх цих історій молодої людини в буржуазному суспільстві, які подає Бальзак.

Падіння моралі - тема, яка актуальна і в наш час. Адже і зараз люди ганяються за грошима, забуваючи про все на світі. І взагалі ця тема важлива для всіх століть. То ж хочеться вигукнути: Люди! Зупиніться в безконечній гонитві за наживою, обмежте свій егоїзм. Цінуйте те, що непідвладне золоту - щирість людських стосунків. Цей заклик лейтмотивом звучить у творі.

Надзвичайно цікаве питання,яке звучить до цих пір:скільки Гобсеків у повісті Бальзака?Хоча «батечко» Гобсек помер,гобсек-живий.Ще раз повернемось до семантики цього слова.Так ось,ще один гобсек,і набагато страшніший,ніж старий лихвар,це-жага до збагачення,яка діє на деяких представників роду людського з суто наркотичною невідворотністю.Цей гобсек живий і зараз - погляньте навкруги![10,ст.27].

Список використаної літератури

1. Кучборская Е.П. «Творчество Бальзака».М., «Высшая школа»,1970

2. Чигирин А.В. Твори Оноре Бальзака «Гобсек», «Втрачені ілюзії».// Вища школа. - 1982

3. Д.С. Наливайко. Оноре де Бальзак Життя і творчість. // Дніпро. - 1985.

4. Історія зарубіжної літератури ХІХст. Учбовий посібник. С.В.Тураєва. Просвіта. -1982.

5. Реизов Б.Г. «О.Бальзак»

6. Гриб В.Р. «Избранные работы»

7. Савченко Т.А. Зарубіжна література, навчальний посібник.// Вища школа. - 1972

8. Зарубіжна література «Посібник просвіти»

9. Буй Д. «Чи є багатство запорукою людського щастя?»(за повістю Бальзака «Гобсек»)//газ. Зар. Літ. - 1998. - №13

10. Влада золота й уособлення її філософії в образі лихваря Гобсека(за пов. О. де Бальзака «Гобсек»):(Зар.Літ.:випускний іспит - 99)//Тема. - 1999. - №2

11. Бальзак О. «Батько Горіо». Роман - К: Каравелла, 2007

Размещено на Allbest.ru