Вивчення ліро-епосу у 9 класі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кіровоградський державний педагогічний університет

імені Володимира Винниченка

Кафедра української літератури

КУРСОВА РОБОТА

із методики української літератури

на тему: Вивчення ліро-епосу у 9 класі

Студентки IV курсу 41- ї групи

напряму підготовки/спеціальності

6.020303 Філологія. Українська мова і література

Молчанової Ілони Олексіївни

Керівник: кандидат філологічних наук,

доцент Ратушняк О. М.

м. Кіровоград - 2014



Зміст

Вступ

1. Ліро-епос як жанр літератури

2. Вивчення творчостіТараса Шевченка в контексті програми

3. Методи і форми вивчення ліро-епосу у 9 класі

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Ліро-епос при спільній манері розповіді відрізняється від лірики насамперед родовим аспектом суб'єктно-об'єктних взаємин. Якщо в ліриці елементи фабули включені в ліричний сюжет і служать зазвичай розкриттю характерності свідомості автора, в епосі розповідач зображує світ у його саморусі, розкриває характерність соціального буття, то в ліро-епосі ліризм розповідної манери підпорядковується цьому епічному завданню.

Ліро-епічний твір -- це літературний твір, в якому гармонійно поєднуються зображально-виражальні засоби, притаманні ліриці та епосу, внаслідок чого утворюються якісно нові сполуки (балада, співомовка, поема, роман у віршах). епос балада твір шевченко

Поема як жанр стоїть на межі епосу, лірики і драми, синтезуючи їх характерні засоби та прийоми.

Актуальність дослідження полягає у тому , що досі вивчення ліро - епічних творів на уроках літератури викликає багато труднощів. Перед вчителем постає проблема якнайглибше розкрити зміст твору ,щоб донести учням почуття, роздуми та факти, які автор за допомогою свого твору намагався передати ,щоб учні не залишилися байдужими до ліро-епічних творів і щоб подальше вивчення ліро-епосу не викликало у них труднощів.

Об'єктом дослідження є процес вивчення української літератури у школі.

Мета дослідження - виявити за допомогою яких методів, прийомів, видів і форм навчання буде найкраще проходити вивчення ліро-епічних творів на уроках з української літератури.

Предметом є ліро-епічні твори, які запропоновані програмою.

Мета, об'єкт та предмет дослідження курсової роботи обумовили вирішення наступних завдань:

- проаналізувати і розкрити поняття «ліро-епосу»;

- виявити різноманітність методів щодо вивчення ліро-епічних творів;

- проаналізувати та дослідити твори, які запропоновані програмою;

- використовувати методи та прийоми на практиці.



1. Ліро-епос як жанр літератури

Поряд з епосом, лірикою та драмою в літературі досить часто зустрічаються твори, в яких поєднуються особливості епічного, ліричного та драматичного родів і суміжних галузей суспільної діяльності людини, зокрема науки та публіцистики.

Найчастіше відбувається поєднання ліричного та епічного начал. Такого роду твори належать до ліро-епосу. Людина тут зображується ніби у двох планах: з одного боку передаються певні події з її життя, а з іншого - переживання, емоції, настрої [3; 324].

Ліро-епічний твір - це літературний твір, в якому гармонійно поєднуються зображально-виражальні засоби, притаманні ліриці та епосу, внаслідок чого утворюються якісно нові сполуки (балада, поема, роман у віршах).

Лірика - особливий рід літератури , де людина зображується здебільшого у сфері внутрішнього життя. На відміну від епічного та драматичного , ліричний образ спочатку впливає емоційно - на почуття, настрої ,а вже потім - на думки читача. Ліричні твори - найсуб'єктивніші витвори мистецтва.

Епос дає можливість розкривати явища життя в їх причинно - наслідкових зв'язках. Його особливість - у розповідному характері твору. В епічному творі завжди розповідається про людське життя, про те, що вже сталося, було. У результаті цього кожна подія розкривається у повній мірі.[5; 217]

У ліро-епічних творах наявні розгорнутий сюжет і система образів, як і в епічних творах. Однак в епічному творі, зображуючи події та характери, автор майже не проявляє себе безпосередньо, бо він стоїть осторонь від описуваного. У ліро-епічних творах автор, зображуючи події та характери, принагідно, але прямо й безпосередньо висловлює свої думки і почуття, викликані в ньому цими подіями та вчинками персонажів, дає їм оцінку. Більша, ніж в епічних творах, увага приділяється розкриттю внутрішнього стану героїв. Крім того, в ліро-епічних творах є ще один персонаж, якого немає й бути не може ні в епосі, ні в драмі,- ліричний герой, у ролі якого виступає найчастіше автор.

Ліро-епічні твори пишуться майже виключно віршованою мовою, яка надає викладу художнього матеріалу більшої урочистості, натхненності, ліричності.

Серед ліро-епічних є тільки один, який пишеться не віршами. Це так звані поезії в прозі(образки або ліричні мініатюри) - невеликі ліро-епічні твори, писані прозовою мовою. Як правило, у цих творах є сюжет, що становить собою одну якусь подію, описану дуже коротко. Але зображення її не є самоціллю. Це лише причина, яка дає можливість автору висловити свої погляди на подібні явища життя, своє ставлення до них. Поезії в прозі завжди пройняті глибоким ліризмом, зігріті щирим почуттям автора. Мова їх піднесена, часом ритмічна. Ліричним героєм може бути сам автор або головний персонаж. У деяких поезіях сюжет відсутній або зображена якась статична сценка - без руху подій.

Балада - віршований казково-фантастичний твір, в якому описуються події героїчного, легендарного або історичного характеру. Балада виникла в італійському фольклорі, в літературу введена романтиками. В баладі розповідається про одну якусь подію. Сюжет розроблено докладніше, ніж у співомовці, образи-персонажі( їх два-три) дано повніше. У цьому відношенні балада наближається до оповідання. Ліричний герой найчастіше - сам поет. Автори балад широко використовували народні легенди та історичні перекази.

У російській та українських літературах балади інтенсивно розроблялися в 19ст., у радянській літературі цей жанр використовується для оспівування героїзму, бойових і трудових подвигів людей.

Поема - віршована повість або оповідання, в якому зображені важливі для народу події та яскраві, героїчні образи. Ліричний герой (майже завжди - це автор) проявляє себе в численних відступах, в яких відтворюються його роздуми і переживання. Внаслідок цього мова поеми піднесена, яскраво-емоційна. Поемі властиві напруженість , динамізм у розвитку подій, докладне зображення їх. Характери дійових осіб розкриваються досить повно і всебічно. У різних поемах широта охоплення життєвих явищ не однакова: у деяких зображено якусь одну подію, в інших - велику кількість подій, що відбуваються протягом значного відрізка часу.

Залежно від того, які елементи домінують у поемі, виділяють такі її жанрові різновиди: епічна, лірична, драматична. Епічну(класичну) поему більшість літературознавців розглядає як власне епопею, якій найбільш чітко, на їхню думку, протиставляє себе, починаючи з першої половини 19 ст., романтична поема байронівського зразка, яку найчастіше визначають як ліро-епічну.

Також для того, щоб зрозуміти цей жанр, Токмань пропонує розглядати його двома шляхами (як ліричний або епічний твір), оскільки поема має «потужний ліричний струмінь, тож почуття і думки головних героїв повинні бути в центрі аналізу твору, як і віршована образна мова; епічний елемент вимагає з'ясування сюжету в усіх його складових і художньої ролі поза сюжетних компонентів композиції» [8; 149, 156].

За обсягом художнього матеріалу і докладністю зображення балада і поема вважаються середніми ліро-епічними жанрами.

Деякі ліро-епічні твори дають таке широке зображення дійсності, що переростають рамки поеми,- це «романи у віршах». Тут численні події та характери описуються з більшою докладністю і повнотою, ніж в будь-якій поемі. Характер ліричного героя окреслюється виразно, багатогранно: визначаються його класові позиції, його ставлення до історії, естетичні й етичні погляди, його ставлення до історії свого народу, сучасних йому суспільних явищ і т.д.

Ліро-епічні твори можна аналізувати за допомогою таких методів і прийомів:

Услід за автором, матриця Ейзенхауера, міні-дискусія, мікрофон, проблемні запитання, мозкова атака, п'ятихвилинне есе, асоціювання, схема твору, два світи - свій і чужий, інформативне гроно, вікторини, паспорт твору, асоціативний кущ, шлях героя, метод незакінченого речення, метод прес, метод символічного бачення, монолог душі головного героя, враження від прочитаного в одній із систем.

Отже, ліро-епічні твори мають у собі жанрові ознаки як ліричних, так і епічних творів,- від цього залежать особливості сприймання учнями ліро-епічних творів. На мою думку, треба спочатку окремо розглянути особливості сприймання ліричних та епічних творів. А вже потім поєднувати методи та прийоми роботи для розробки уроку та проведення його в залежності від сприймання цих особливостей у їхньому синтезі.

2. Вивчення творчості Тараса Шевченка в контексті програми

Шкільна програма з української літератури щедро насичена творами Т.Г.Шевченка. Починаючи з першого класу й закінчуючи 9-м, учні поступово, щороку знайомляться з далі ширшим колом поезій Кобзаря. Дев'ятикласники ж мають за кілька місяців осягнути не тільки біографію поета, а й майже все, що він написав протягом свого життя, і на цьому завершити шкільні студії Шевченкової творчості. Хоча цілком логічно було б продовжити традицію щорічно звертатися до вивчення творів Кобзаря й у 10, й в 11 класі, тим більше, що підлітки мають більше шансів наблизитися до її глибокого осмислення.

Програма виділяє для вивчення такі твори Шевченка:

1) Рання творчість Шевченка. Перші поетичні твори баладного та елегійного жанрів («Причина», «Думи мої»). Історична тема («Іван Підкова», «Тарасова ніч», «Гайдамаки»). [6;148]

2) Одним із перших творів, написаних після повернення до Петербургу, була поема «Сон», в якій Шевченко піддав гострій критиці всю систему самодержавно-кріпосницького ладу. Обрана казкова форма дає можливість авторові зобразити різні місцевості безкрайньої імперії, показати тогочасну дійсність у багатьох її проявах, «зазирнути» в історичне минуле.[6; 149]

«Сон» - поема «Сон» і тогочасна суспільно-політична дійсність. Композиційний прийом сну, його роль для розширення можливостей поетичного зображення. Протистояння імперського режиму і вільнодумної, національно-свідомої особистості. Сатиричний пафос поеми, його спрямування.

У підзаголовку Шевченко визначив жанр твору «Сон» як комедію. Цим він хотів, очевидно, підкреслити, що самодержавний устрій уже давно пережив себе і поважною руїною тримається лише на солдатських багнетах, давлячи все живе і прогресивне. Виходячи з особливостей змісту і форми твору, літературознавці визначили жанр його як сатиричну поему. Такого різновиду ліро-епосу українська література ще не знала - його творцем є Тарас Шевченко.[1;390]

3) Національна проблематика періоду «Трьох літ». «Кавказ» - пристрасний відгук на тогочасну імперську політику. Продовження теми національно-визвольної боротьби. Узагальнена ідея поеми - неприйняття насильства, поневолення людей, осуд загарбницьких воєн.[6; 149]

Джерела: загарбницька війна 1840 - 1845 років царської Росії проти народів Кавказу. Волелюбні горці не підкорювалися, мужньо чинили опір самодержавству. У цій війні загинув друг Шевченка Яків де Бальмен. Його смерть дала поштовх до написання поеми (присвятив йому). Але головна причина - інша: поет радів, що серед народів Російської імперії знайшовся хоч один, який протягом багатьох років захищав свою волю.

Епіграф - слова з книга пророка Єремії: «Хто дасть голові моїй воду, і очам моїм джерело сліз, і плачу і день і ніч за убитими…» - почуття болю, співчуття загиблим.[1;394]

4) «Великий льох» - епізод культурної історії (проведення археологічних розкопок російськими вченими із залученням наглядачів-поліцейських), що став поштовхом до написання містерії «Великий льох». Його образне переосмислення. Моральний, політичний та прогностичний сенси «розкопаного» історичного минулого. Лірико-романтичний, алегорично-сатиричний, реалістичний плани твору. Оцінка поетом історичних постатей.[6; 149]

Поштовхом для створення містерії стало проведення археологічних розкопок російськими вченими із залученням наглядачів-поліцейських. Поета вразило нищення прадавніх могил - символу козацької слави українців. Вірш «Стоїть в селі Суботові…» - епілог містерії «Великий льох».

У поемі використаний характерний для фольклору прийом троїстості: твір складається з трьох частин, у кожній частині діють три персонажі, переплітаються три історичні часи, льох розкопують три дні. Об'єднує частини поеми образ «великого льоху» - центрального у творі, що символізує Україну.[1;373]

5) Тема жіночої долі у творчості Т. Шевченка («Катерина», «Наймичка», «На панщині пшеницю жала», «Марія» та інші). «Вічна» тема матері і сина. Різні типи втілення теми жіночої долі: романтичний «Катерина», реалістично-побутовий «Наймичка», «На панщині пшеницю жала», символічно-узагальнений «Марія».

«На панщині пшеницю жала» - пристрасна мрія матері про гідне життя своєї дитини; невибагливість народних уявлень про жіноче щастя.

«Наймичка» - трагедія жінки з соціальних низів; боротьба за своє материнство. Людина з народу, поетичний опис завершення циклу її життя. Пафос творів Шевченка про жіночу долю, їхній наскрізний ліризм.[6; 150]



3. Методи і форми вивчення ліро-епосу у 9 класі

При вивченні ліро-епосу доречно користуватися такими методами і прийомами:

1. « Услід за автором» - використовуючи такий вид роботи, учитель на етапі підготовки до уроку прочитує текст, ділить його на логічно завершені змістові частини та складає до кожної з них систему запитань, спрямовану на аналіз твору в єдності форми та змісту. Якщо твір невеликий за обсягом, кожна частина зачитується у класі, після чого проводиться аналіз методом евристичної бесіди або виконують інші види робіт. Якщо твір великий за обсягом, то на уроці аналізуються частини, які містять ключові епізоди, інші прочитуються вдома, а в класі аналізуються через систему запитань, підготовлених учителем.

Для прикладу, наведемо баладу «Причина»: на початку уроку, щоб зацікавити учнів, можна поставити проблемне запитання: «Чому початкові рядки балади стали словами улюбленої народної пісні?»

2. Після аналізу балади пропонуємо такий вид роботи - «Матриця Ейзенхауера». Ідея матриці Ейзенхауера полягає у розстановці пріоритетів по ступені важливості та терміновості. Тому потрібно навчитися відрізняти важливі справи від термінових і відкидати справи, які не приносять жодної користі.

Матриця Ейзенхауера складається із 4-х квадратів, які мають різний пріоритет. Кожну заплановану справу у залежності від важливості та терміновості потрібно записати у відповідний квадрат.

Порядок роботи: 1. Визначте жанр твору і доведіть.

2. Поясніть, у чому суть назви твору.

3. Які запитання виникли до героїв, автора.

4. Якби я був автором, то закінчив би твір так…

3. І на завершення використовуємо міні-дискусію «Хто винен у смерті молодят?»

4. «Мозкова атака» - це ефективний метод колективного обговорення, пошуку рішень, що здійснюється через вільне накопичення ідей із певної теми, вираження поглядів усіх учасників. Цей метод дає змогу групі учнів використовувати свої інтелектуальні можливості для швидкого та ефективного виконання завдання. Такий вид роботи можна використати при аналізі поеми «Гайдамаки». Наприклад:

-Що вже відомо з уроків історії про Коліївщину?

- У чому особливість Коліївщини?

- Які були причини повстання?

- Чим закінчилося повстання?

5. Також до цього твору ми можемо застосувати і п'ятихвилинне есе використовується наприкінці заняття, щоб допомогти учням краще зрозуміти свої думки з вивченої теми і щоб дати можливість викладачу проаналізувати, що відбувається в групі на інтелектуальному рівні.

П'ятихвилинне есе ставить перед дітьми два завдання:

-написати, що дізналися з теми;

-поставити запитання: «Що залишилось незрозумілим?».

Ці відповіді використовуємо під час планування наступного заняття.

6. Гарний результат від складання схеми твору: діти вчаться виділяти найосновніше. Посередині аркуша пишемо назву твору, потім навкруги (у вигляді сонечка) записуємо заголовки до найосновніших частин твору, поряд ще й головну ідею цієї частини. А як підсумок - унизу аркуша записуємо: цей твір про … (5 ключових слів - іменників).

7. Використаємо і такий прийом: усе поділяємо на два світи - свій і чужий, безпечний і небезпечний. Це дає змогу краще охарактеризувати персонажів твору. Наприклад, характеризуючи образ Яреми Галайди.

8. Інформативне гроно щодо характеристики колективного героя твору.



відданість народній справі

сила і хоробрість

Повстанці віра в світле майбутнє

люта ненависть до поневолювачів

людяність, мужність

9. Доречними є проблемні питання до тексту. Їх початок - чому або навіщо. Можна використати до поеми «Сон». Наприклад, чому саме із совою летить ліричний герой?

10. Ефективним є заповнення паспорту твору.

Назва твору	Автор	Рік написання	Персонажі твору	Жанр	Особливості твору	Тематика	Ключові слова	Пробле-матика

11. Інтерактивна вправа “Мікрофон” дозволяє опитати майже всіх учнів класу за обмежений період часу.

Наприклад, підсумок уроку (Тема жіночої долі у творчості Т. Шевченка («Катерина», «Наймичка»).

Отже, давайте підсумуємо все, про що дізналися на уроці, активізуємо свої знання із життя і подумаємо:

- Чи є актуальними на сьогодні проблеми людських стосунків, порушені у поемі?

- Як поема допомогла нам зрозуміти поняття “щастя”?

12. Метод «асоціативний кущ» особливо вдається на уроках розвитку зв'язного мовлення під час аналізу образів літературних героїв. Асоціювання - стратегія навчання, яка закликає учнів вільно і відкрито висловлювати свої думки, здійснювати зв'язок між окремими поняттями, тому сприяє розвитку соціальних, інформаційних компетенцій, спонукає дітей до саморозвитку, самоосвіти, продуктивної діяльності.

Ця робота проводиться в такій послідовності:

1.Записується центральне поняття на дошці чи папері.

2.Записуються всі поняття, пов'язані з центральним словом.

3.Установлюються зв'язки.

Такий вид роботи можна використати під час аналізу поеми «Катерина»: створюємо асоціативний кущ до слова “дитинство”. А потім порівнюємо, яким же воно було у Івася. (+ метод «Передбачення» - уявляємо, яким буде дитинство Івася).

13. «Шлях героя»

Схематичне зображення трагічного шляху Катерини

1- стосунки з москалем, що здавна уособлював загарбника, чужинця;

2- позашлюбна вагітність;

3- осуд односельців, що ретельно дотримувалися тисячолітніх моральних традицій;

4- відречення батьків;

5- поневіряння по світу, самотність і безпорадність;

6- загибель останньої надії (Іван її зігнорував);

7- трагічна смерть Катерини.

14. Доречно використати метод незакінченого речення, який дає можливість учням висловлювати власні ідеї, порівнюючи їх з іншими. Учні почуваються на занятті вільно, вчаться висловлювати свої думки коротко, але по суті й переконливо. Я формулюю незакінчене речення і пропоную учням закінчити його.

Ось, наприклад, зразки відповідей учнів під час аналізу поем «Наймичка», «Катерина».

Родина для мене - це…

ь тиха гавань, куди я можу завжди прийти;

ь люди, які мене люблять і розуміють;

ь мій дім, де я можу бути самим собою;

ь рідні і найближчі люди.

15. Характеризуючи образ Катерини, доречно використати метод «Прес».

Етапи методу:

Висловлюємо свою думку: «Я вважаю…»

Пояснюємо причини такої точки зору: «Тому що…»

Наводимо приклад додаткових аргументів на підтримку своєї позиції: «Наприклад…»

Узагальнюємо, формулюємо висновки: «Отже…», «Таким чином…»

16. Метод символічного бачення

Використовуючи цей метод, учням можна запропонувати такі завдання:

ь намалюйте предмет, який символізував би твір чи був би символом літературного героя. (Наприклад, Катерина асоціюється із маленькою тендітною квіткою між камінням, вона протистоїть вітрам, зливам… Врешті сили покидають її….)

ь із якими кольорами асоціюється даний епізод твору;

ь намалюйте ілюстрацію до твору, допустивши помилку в зображуваному та запропонуйте своїм товаришам знайти цю помилку.

Важливе значення має пояснення та тлумачення дітьми створених ними символів.

17. Монолог душі головного героя ( Катерини чи Ганни)

Монолог - це роздуми персонажа вголос, розмова з самим собою або глядачами. За допомогою монологу автор розкриває переживання персонажа, складність і суперечливість його поглядів.

У художній прозі внутрішні монологи дають змогу краще розкрити переживання людини, її психологію.

18. При аналізі поеми «Кавказ» можна записати враження від прочитаного в одній із систем:

Читаючи твір, я бачу…;

Читаючи твір, я чую…;

Читаючи твір, я відчуваю.

19. Також можна використати такий вид роботи: порушена послідовність. Учитель складає план твору, переставивши деякі пункти плану, учням пропонує відновити порушену послідовність.

20. Робота над творами за таким планом:

*тема;

*ідея;

*жанр;

*визначення елементів сюжету

Шляхи аналізу можна обрати такі: услід за автором та проблемно-тематичний.

21. Урок узагальнення:

-тест-контроль до вивчених творів Т. Шевченка;

-укладання словничка теорії літератури;

-кросворди;

-цитатний диктант ( за поданими рядками творів визначте його назву)



Висновки

Отже, ліро-епос займає провідне місце у шкільній програмі.

Адже ліро-епічний твір - це літературний твір, в якому гармонійно поєднуються зображально-виражальні засоби, притаманні ліриці та епосу, внаслідок чого утворюються якісно нові сполуки (балада, поема, роман у віршах).

Ліро-епічні жанри літератури відрізняються від ліричних насамперед родовим аспектом суб'єктно-об'єктних відношень. Якщо в ліриці елементи фабули включені в ліричний сюжет і служать зазвичай розкриттю характерності авторського світовідчуття, а в епосі письменник подає світ у його саморусі, то в ліро-епосі ліризм розповідної манери підпорядковується цьому епічному завданню.

Внутрішньокомпозиційною особливістю ліро-епосу є те, що в художній реалізації основних композиційних засад автора, по-перше, беруть участь як епічні, так і ліричні суб'єктні форми, а по-друге, що завдяки ліричній манері розповіді ліричне й епічне зливаються.

Важливим у аналізі ліро-епічних творів є вибір методів та прийомів, за допомогою яких учитель разом із учнями виявлять у творі найголовніші елементи та проаналізують їх.

Можна використати такі методи і прийоми, як: услід за автором, матриця Ейзенхауера, міні-дискусія, мікрофон, проблемні запитання, мозкова атака, п'ятихвилинне-есе, асоціювання, схема твору, два світи - свій і чужий, інформативне гроно, вікторини, паспорт твору, асоціативний кущ, шлях героя, метод незакінченого речення, метод прес, метод символічного бачення, монолог душі головного героя,враження від прочитаного в одній із систем.

Такі види роботи допоможуть учням зрозуміти твір та проаналізувати його самостійно.



Література

1. Бандура О. Українська література: Підручник для гімназій, ліцеїв, коледжів і шкіл з поглибленим вивченням предмета / О. Бандура. - К.: Освіта, 1998.

2. Галич О. Теорія літератури / О. Галич. - К.: Либідь, 2001.

3. Гузь О.О. Подорож у текс методичний посібник

Всесвітня література в середніх навчальних закладах України.

Учитель-методист ЗОШ № 26 м. Кіровоград Гузь О. О.

4. Клочек Г. Д. Поезія Тараса Шевченка: сучасна інтерпретація: Посібник для вчителя / Г. Д. Клочек. - К.: Освіта, 1998.

5. Кроуфорд А., Саул В. Та ін. Технології розвитку критичного мислення учнів. - К.: Плеяди, 2006.

6. Лесин В.М., Пулинець О.С. Словник літературознавчих термінів / Радянська школа. - К., 1971.

7. Мовчан Р.В. Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів / Р.В. Мовчан. - К.: Освіта, 2013.

8. Пометун О. Сучасний урок: інтерактивні технології. - К.:А.С.К., 2005.

9. Посібник «Відкриття світу літератури»

Котляренко Наталія Миколаївна, вчитель української мови та літератури ЗШ І-ІІІ ступенів № 33 Кіровоградської міської ради

10. Токмань Г. Методика викладання української літератури в старшій школі / Г. Токмань. - К.: Міленіум, 2002.

Размещено на Allbest.ru

...