Григорій Квітка-Основ'яненко "Маруся"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аналіз твору

Григорій Квітка-Основ'яненко «Маруся»

Літературний рід: епос.

Жанр: повість (сентиментально-реалістична, соціально-побутова).

Тема: зображення життя українського селянства, праця, побут і звичаї народу.

Головна ідея: оспівування високих морально-етичних якостей простої людини.

Головні герої твору: Наум Дрот і його дружина Настя, їхня дочка Маруся; Василь (коханий Марусі), Олена (подруга Марусі).

Сюжет: розповідь про сім'ю Наума Дрота -- на весіллі подруги Маруся й Василь знайомляться й закохуються з першого погляду -- Василь просить у Наума Дрота руки його дочки, проте дістає відмову -- на другий день Наум Дрот пояснює Василеві причину відмови (Василя заберуть у солдати) -- хлопець іде на заробітки, щоб на зароблені гроші знайти собі заміну в солдати -- Маруся, збираючи в лісі гриби, потрапляє під зливу, застуджується й раптово помирає (за день до повернення Василя) -- тяжко переживаючи втрату, Василь іде до Києва в монастир, а згодом помирає -- батьки Марусі знаходять утіху в труді й молитвах.

Про твір: естетичним ідеалом Г. Квітки-Основ'яненка став образ головної героїні -- Марусі, у якому втілено найкращі риси української дівчи-ни-селянки. її неймовірна казкова зовнішня і внутрішня врода ідеалізована й змальована в народнопоетичному ключі: «Та що то за дівка була! Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тернові ягідки, бро-воньки, як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте…»; «на все село була і красива, і розумна, і багата, звичайна та ще ж к тому тиха, і смирна, і усякому покірна». У зображенні Марусі, окрім ознак сентименталізму, письменник широко використав ліризм народної пісенності, засоби фольклорного зображення внутрішнього світу дівчини, сильних і піднесених почуттів. Мова героїні пересипана уснопоетичним народним багатством: пестливою лексикою, опоетизованими звертаннями, емоційними вигуками, прислів'ями, порівняннями (Василечку, голубчику, соколику мій! мій козаченьку; матінко моя рідненька!).

В образі Василя найяскравіше втілені риси сентименталізму -- психологічний стан закоханого хлопця, віщування серця під час розставання пари на кладовищі, переживання смерті Марусі, добровільний відхід від мирського життя. селянство повість основ'яненко етичний

Повість насичена позасюжетними елементами: українські народні звичаї, обряди -- весілля, сватання з усталеним текстом, емоційними піснями, дотепними примовками. Вражає сцена похорону, народні голосіння в устах батьків виписані з етнографічною точністю. Майстерно змальовані в традиціях сентименталізму чудові пейзажі української ночі, елегійна картина ранку, що стали взірцем для багатьох поколінь письменників. Розлогі портретні характеристики персонажів, насичені фольклорними елементами, повчальні авторські відступи, репліки -- це все становить етнографічне тло твору.

Григорій Квітка-Основ'яненко першим в історії української літератури утвердив оповідну манеру письма, за що Т. Шевченко назвав його «батьком», пізніше це ім'я поширилося і закріпилося надовго: «батько української прози». За словами І. Франка, Квітка -- «творець людової повісті, один із перших того роду творців у європейських письменствах» (Г.Дмитренко).

Маруся -- один з найпрекрасніших жіночих образів за всі часи існування української літератури. Маруся постає перед нами красивою дівчиною, але не менш вона красива і духовно: вона працьовита, вихована у праці, не уявляє себе без щоденної роботи, без допомоги батькам. її ставлення до .батьків теж гідне поваги: вона поважає і любить їх, шанує їхню думку. Можливо, Маруся видається надто покірною своїй долі, вона не здатна і не звикла боротися з життям, з несприятливими обставинами. Напевно, сучасний читач вважає цю покірність недоліком Марусі, але ця її риса, мабуть, зумовлена вихованням. Насамперед християнським вихованням. Дівчина дуже набожна, вона не тільки пам'ятає про моральні цінності, але й живе за християнськими заповідями.

Василь -- гідна пара для Марусі. Як і належить чоловікові, він більш рішучий, ніж Маруся, проте не менш емоційний. Отже, сентименталізм як особливе світосприймання передбачає емоційність у будь-якій людині, адже насправді всі ми здатні і схильні до переживань. Мені здалося, що почуття головних героїв твору дещо гіпертрофовані, перебільшені, оскільки сльози чоловіка перед розлукою з коханою або ж смерть від болю втрати Марусі, на погляд сучасного читача, не надто правдоподібні. Проте ми маємо пам'ятати про те, як багато в , літературі зумовлюється літературним стилем, концепцією, і як багато зумовлюється самим життям (адже з часом люди змінюються, їхнє ставлення до життя, до обставин також не залишається постійним).

Характерною рисою сентименталізму щодо показу людини є також вибір соціального стану персонажів: зазвичай вони прості люди. Напевно, цим автори намагаються підкреслити, що почуття та емоції притаманні всім людям, незалежно від їхнього соціального статусу або освіти. У наш скептичний і прагматичний час, я думаю, варто знову звернутися до літератури сентименталізму, аби згадати, що почуття людей, їхній внутрішній духовний світ важать більше, ніж зовнішнє та матеріальне…

Маруся

Присвячена Анні Григорівні Квітці - дружині автора.

Сюжет: Зустрівшись на весіллі, Маруся та Василь закохуються одне в одного. Вони готові одружитися, проте батько Марусі Наум проти - Василя можуть забрати на службу. Тоді Василь іде на заробітки і знаходить спосіб відкупитися від служби. Але йому потрібно ще виконати деяку роботу - і на поминальну неділю паски він розлучається з Марусею, до осені. Під час останньої зустрічі Маруся передбачає свою смерть і невдовзі помирає, простудившись під дощем. Під час похорон Марусі Василь дуже побивається. Після поховання Марусі Василь зникає. Батьки дізнаються, що він був ченцем в Печерському монастирі в Києві і невдовзі помер.

Жанр твору: сентиментально-реалістична повість.

Ознаки сентименталізму: посилена увага до психології людини, підкреслення здатності простої людини до тонких чуттєвих переживань, ідеалізація героїв.

Ознаки реалізму: достовірно передані картини селянського побуту та звичаїв, рекрутчина як головна перешкода до одруження закоханих.

Тема твору: кохання Марусі та Василя

Ідея твору: піднесення краси почуттів простої людини.

(також можна додати, що цей твір був написаний як доказ того, що українською можна написати твір, який здатний виявити найменші порухи людської душі)

Размещено на Allbest.ru