У сприйнятті Ґете російськими символістами виявилися й риси суто російської культурної ментальності. Вони відчували постійну необхідність шукати в минулому незаперечний авторитет, пророка, месію, який би вказав правильний шлях для розвитку мистецтва, наділяли літературу не властивими їй рисами. В оцінках ними Ґете відчувається схильність до перебільшень, прямолінійність, максималізм, небажання враховувати історичні факти, дійсний внесок письменника у національну та світову культуру. Для досягнення своєї мети вони вдавалися до викривлення образу Ґете, використовували незвичні порівняння та протиставлення, піднімали новітні досягнення російської літератури до рівня творів письменника. Винятком у цьому процесі був Брюсов, який залишався в межах естетики, не намагався використовувати Ґете для будівництва нової літератури як нової церкви або релігійної свідомості.

Висновки дисертації узагальнюють результати дослідження.

Рецепція Ґете на межі XIX - XX ст. проходила декількома шляхами. Переклади творів Ґете на російську мову поетами-символістами є прикладами творчої рецепції спадщини німецького письменника. Суттєвим для розуміння специфіки творчого сприйняття Ґете є насамперед добір творів для перекладу, який був пов'язаний із власним художнім пошуком та ідейними прагненнями російських поетів. Вони багато в чому дотримувались традиції, яка склалася в російському романтизмі, і добирали для перекладів твори, близькі неоромантичним пошукам на межі XIX - XX ст. Проте в кожного з них виявляються особисті уподобання, що показують формування особливого образу Ґете - містика, пророка, передвісника нового мистецтва й релігії.

Дослідження істориків літератури та вивчення Ґете учасниками релігійно-філософського руху в російській літературі тієї доби є прикладами теоретичної рецепції німецького митця. Біографія й творча спадщина Ґете вивчалися істориками літератури з різних позицій, з використанням такого наукового інструментарію, що був зумовлений підходами наукової школи, до якої вони належали. У процесі вивчення біографії Ґете переважна увага приділялася любовним захопленням поета та їхньому впливу на його творчість, а також його дружбі із Шиллером. Такий підхід давав можливість заповнити наявні прогалини в уявленні російських читачів про біографію поета.

Прихильники культурно-історичної школи в літературознавстві при вивченні творчості Ґете з'ясовували його роль у розвитку німецької літератури, а також шукали відбитки у творах Ґете звичаїв і світогляду того суспільства, у якому він сформувався. Його походження в зіставленні з походженням, скажімо, іспанських письменників давало підстави для висновків про специфіку його художнього темпераменту, а сліди впливу германської раси виявлялися в деяких образах, у тому числі Фауста й Гретхен.

У діяльності російських символістів ім'я й окремі твори Ґете брали участь у живому процесі формування нової художньої системи, включалися до числа вагомих попередників російського символізму. У свідомість письменників і мислителів тієї епохи Ґете входив поряд з іменами Кальдерона, Данте, Ш. Бодлера, Е. По як одне з найважливіших явищ світової культури, філософ і мислитель. Його спадщина осмислювалася в тісному зв'язку з літературними, культурними й релігійно-філософськими пошуками тієї епохи.

У творчості Д. С. Мережковського створений міф про Ґете, подібний до інших міфів про творця (Пушкін, Гоголь, Толстой), використовуються опозиції: Ґете - Л. Толстой, Ґете - Пушкін, Ґете - Наполеон, а також пропонується для вжитку “ґетевський код”, тобто своєрідне сполучення образів, висловлень, окремих фрагментів, трансформованих у єдиний текст, єдиний код, який відсилає читача до того, що було сказано про Ґете раніше. У підсумковій статті створений стрункий і цілісний образ Ґете - олімпійця, гармонійної й титанічної особистості, до якої в російській літературі дорівнюється тільки Пушкін.

У нотатках З. М.Гіппіус Ґете усвідомлюється як один з попередників російського символізму й ширше - нової релігійної свідомості. Його авторитет використаний для оцінки сучасних їй художніх явищ. Але як і Мережковський, Гіппіус вважала російську літературу пророчою, покликаною виконувати роль своєрідної церкви та повчати і перевиховувати російське суспільство. Тому Ґете усвідомлюється одним з чинників богобудівництва та складовою нового мистецько-релігійного руху. У творчому світі Гіппіус Ґете існував як один з постійних орієнтирів, за яким звірявся художній рівень нових творів, установлювалася особлива ієрархія цінностей у світі російської літератури.

В. Розанов, який хоча й не був символістом, проте сприймав постать і спадщину Ґете як найважливішу частину світового літературного процесу. Він виявляв до Ґете насамперед науковий інтерес, вивчав його біографію й історію написання окремих творів. Інтерес до Ґете у В. Розанова також пов'язаний з осмисленням специфіки національної культурної свідомості. Виявляючи риси германського духу у творах поета, він зіставляв його з рисами російського національного духу. У Розанова виявився й письменницький інтерес до Ґете: для нього німецький геній дорівнюється за талантом тільки діячам італійського Відродження й Бетховену. Розанов використовує ім'я Ґете як зразок, з яким можуть бути зіставлені твори Достоєвського, Полонського, Герцена, Толстого й інших в аспекті особливого напрямку думки, стилю. Розанов був учасником того загального процесу, що пов'язаний з поверненням Ґете в російську культуру кінця XIX - початку XX ст., визначенням його нового місця в ній, переосмисленням його художньої спадщини.

Для К. Бальмонта існувало два образи Ґете: це особистість, у якій виявилися особлива велич і гармонія, і творець художніх творів, у якому відчувається холодність, інтелектуалізм і відсутність живої творчої сили. К. Бальмонт писав про Ґете як поет, у судженнях якого переважає емоційне ставлення. В опозиції “середньовіччя - творчість Ґете” поет обирає перше, близьке йому в художньому відношенні. Для оцінки спадщини Ґете Бальмонт використовує властиві російській культурній ментальності перебільшення, намагається знайти в минулому титана духу пророка, дає іноді категоричні та прямолінійні оцінки.

Ґете входив у творчий світ російських літераторів через тлумачення Р. Штейнером і шляхом безпосереднього осмислення творів німецького поета. Ґете був найважливішою величиною в російському штейнеріанстві, найтіснішим чином пов'язаною із символізмом. І хоча справжніми духовними учнями Р. Штейнера стали тільки деякі з російських символістів (А.Бєлий, В'яч.Іванов), після подібного тлумачення Ґете й представники “старшого” покоління символістів дивилися на значення німецького поета по-іншому: за посередництвом Г. Р.Мінцлової до штейнеріанства доторкнулися й Д. С. Мережковський, і З.М.Гіппіус, і К. Д. Бальмонт, і В. Я. Брюсов. Останній у теоретичній рецепції Ґете займає особливе місце: його оцінки залишалися у межах естетики, Брюсов не намагався розбудовувати релігійну свідомість, а використовував творчі надбання Ґете у власних художніх пошуках.

В естетичному дискурсі російського символізму Ґете посідав особливе місце, відмінне від тієї ролі, що виконували в ньому імена найближчих попередників. Ґете усвідомлювався титаном, рівним за силою свого генія біблійним пророкам і Данте. Вивчення його рецепції в літературі тієї пори дозволяє переглянути поширену думку про те, що “старші” символісти були більш залежні від французького символізму, а “молодші” - від німецького романтизму.

Прийняте в компаративістиці розмежування на рецепцію Ґете в символізмі до 1905 р. і після нього, також може бути переглянуте. Внаслідок аналізу, здійсненого в дисертаційному дослідженні, встановлено, що процес сприйняття Ґете був пов'язаний не зі зміною суспільно-політичної ситуації, як вважав В. Жирмунський, а з внутрішньою еволюцією кожного з письменників-символістів. Вони зверталися до Ґете на різних етапах свого творчого шляху, писали про нього в літературно-критичних статтях і перекладали його твори, відгукуючись на ювілейні дати, статті своїх однодумців або опонентів, вели творчий діалог з попередниками й сучасниками.

Основні результати дослідження викладені у публікаціях

1. Тарарак О. В. Об одном из аспектов рецепции Гёте в русской литературе конца ХІХ - нач. ХХ вв. // Наукові записки Харківського національного університету імені Г. С. Сковороди. Серія літературознавство. Харків: ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2004. № 4. (Ч. 3). С. 44 - 56.

2. Тарарак О. В. В. Брюсов - переводчик Гёте: некоторые аспекты // Наукові записки Харківського національного університету імені Г. С. Сковороди. Серія літературознавство. Харків: ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2005. №1. (Ч. 1). С. 79 - 85.

3. Тарарак О. В. Гёте в трудах историков литературы конца 19 - начала 20 вв. // Наукові записки Харківського національного університету імені Г. С. Сковороди. Серія літературознавство. Харків: ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2005. № 3. (Ч.1). С. 64 - 72.

4. Тарарак О. В. Гёте в стихах русских поэтов конца XIX - начала XX вв.: к постановке проблемы // Література в контексті культури. Зб. наукових праць. Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. Вип. 15. С. 51 - 55.

5. Тарарак О. В. Гете в восприятии С. Соловьева // Десятые международные чтения молодых ученых памяти Л. Я. Лившица. Тези. Харьков: ХНПУ имени Г. С. Сковороды, 2005. С. 63 - 64.

6. Тарарак О. В. О некоторых аспектах изучения рецепции Гете // Матеріали науково-практичної конференції молодих вчених. Методологія сучасних наукових досліджень. Харків: ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2006. С. 45 - 46.

7. Тарарак О. В. Споры о Гете на рубеже XIX - XX векав // Одиннадцатые международные чтения молодых ученых памяти Л. Я. Лившица. Тези. Харьков: ХНПУ имени Г. С. Сковороды, 2006. С. 63 - 64.

Анотація

Тарарак О. В. Рецепція Ґете у російській літературі кінця XIX - початку XX століть. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.05 - порівняльне літературознавство. - Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка. - Тернопіль, 2007.

Дисертація присвячена рецепції Ґете у російській літературі кінця XIX - початку XX ст. Дослідження вперше дає можливість оцінити роль та місце Ґете в становленні естетики російського символізму й російської релігійної думки. Рецепція Ґете в російській літературі тієї пори значною мірою відбиває особливості й протиріччя російської літературної й суспільної думки та культурної ментальності, а переклади його творів на російську мову свідчать про прагнення переосмислити досвід минулого, наблизити Ґете до релігійно-філософських шукань епохи.

Процес творчої та теоретичної рецепції Ґете був пов'язаний із внутрішньою еволюцією кожного з письменників-символістів, про яких йдеться у роботі. Вони зверталися до Ґете на різних етапах свого творчого шляху, писали про нього в літературно-критичних статтях і перекладали його твори, відгукуючись на ювілейні дати, статті своїх однодумців або опонентів, вели творчий діалог з попередниками та сучасниками.

Ключові слова: рецепція, контакти, взаємодія, переклад, ускладнення, символістський дискурс, міфологізація.

Аннотация

Тарарак А. В. Рецепция Гёте в русской литературе конца XIX - начала XX веков. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.05 - сравнительное литературоведение. - Тернопольский национальный педагогический университет имени Владимира Гнатюка. - Тернополь, 2007.

Диссертация посвящена рецепции Гёте в русской литературе конца XIX - начала XX веков. Исследование впервые дает возможность оценить роль и место Гёте в становлении и развитии эстетики российского символизма и российской религиозной мысли. Рецепция Гёте в русской литературе той поры отражает особенности и противоречия русской литературной и общественной мысли, а переводы его произведений на русский язык свидетельствуют о стремлении переосмыслить опыт прошлого, приблизить Гёте к религиозно-философским поискам эпохи.

Показано, что существенным для понимания специфики творческого восприятия Гёте является прежде всего отбор произведений для перевода, который был связан с собственными художественными исканиями и идейными стремлениями русских поэтов, у каждого из которых проявляются личные пристрастия, показывает формирование своеобразного облика Гёте-мистика, пророка, предвестника нового искусства и религии, которым, как известно, он не был. Перевод произведений Гёте, выполненный поэтами-символистами, свидетельствует об их стремлении адаптировать исходные тексты к собственной поэтической системе. Переведенные с немецкого, произведения входили в их творчески мир как составляющая часть, которой свойственная подобная оригинальным стихотворениям лексика и мотивы, а также специфический набор средств художественной выразительности. Нередко усложняя поэтическую структуру произведений Гёте, переводчики осознавали немецкого поэта своим предшественником в создании новой эстетики.

Гёте занимал особое место в эстетическом дискурсе русского символизма, осознавался титаном, личностью, равной по силе своего гения библейским пророкам и Данте. В процессе рецепции проявились черты, свойственные русской культурной ментальности: поиски в прошлом непререкаемых авторитетов, пророков, максимализм, прямолинейность, наделение литературы не свойственными ей функциями, отождествление литературы и религии, стремление к общественности в ее выражении через культуру. Гёте в этом процессе занимал особое место, должен был стать одним из тех, кто в собственном творчестве ощущал естественность и неизбежность такого культурного явления, как русский символизм.

Процесс творческой и теоретической рецепции Гёте был связан с внутренней эволюцией каждого из писателей-символистов, наследие которых анализируется в диссертации. Они обращались к Гёте на разных этапах своего творческого пути, писали о нем в литературно-критических статьях, переводили его произведения, откликаясь на юбилейные даты, статьи своих единомышленников и оппонентов, вели творческий диалог с предшественниками и современниками.

Ключевые слова: рецепция, контакты, взаимодействие, перевод, усложнение, символистский дискурс, мифологизация.

Summary

Tararak O.V. The reception of Goethe in Russian literature at the end of the XIX^th - beginning of the XX^th century. - Manuscript.

The thesis for the scholarly degree of Candidate of Philology in specialty 10.01.05 - Comparative Literary Studies. - Ternopil National Pedagogical University named after Volodymyr Hnatiuk. - Ternopil, 2007.

The thesis is devoted to the reception of Goethe in Russian literature at the end of the XIX^th - beginning of the XX^th century. The research gives an opportunity to appreciate the role and the place of Goethe in formation and development of Russian symbolism aesthetics and Russian religious thought. The reception of Goethe reflects contradictions and specifics of Russian literature and common society's thought, translations of his works in Russian language show striving for rethinking experience of the past, approaching Goethe to Religious-philosophical epoch's researches.

The process of creative and theoretical reception of Goethe was connected with internal evolution of each poet, whose heritage is analyzed in the thesis. They addressed to Goethe on different stages of their development, wrote literary-critique articles, translated his works, and messaged cultural dialogues with the predecessors and contemporaries. Key words: reception, contacts, interaction, translation, complication, symbolic discourse, and myphologisation.

Key words: reception, contacts, interaction, translation, complication, symbolic discourse, and myphologisation.

Размещено на Allbest.ru