Поема Вергілія "Енеїда"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поема Вергілія «Енеїда»

Вперше українською мовою шість уривків другої пісні поеми Вергілія переклав Григорій Сковорода. Пізніше «Енеїду» Вергілія перекладали І. Стешенко та Ст. Руданський. Повний переклад поеми Вергілія здійснив Микола Зеров. Сорок років працював над перекладом поеми Вергілія М. Білик, та у 1972 р. «Енеїда» Вергілія вийшла друком в його перекладі.

Вергілій (70 - 19 рр. до н.е.) є одним з найвідоміших римських поетів, який склав славу «золотого століття» давньоримської літератури. Написав він не так багато творів, але всі вони заклали основи західноєвропейської традиції. Поема «Енеїда» писалася Вергілієм протягом 10 років і стала твором всього його життя, хоча поет вважав свою поему недосконалою та незавершеною, тому і не хотів, щоб вона була виданою. Октавіану Августу, замовнику поеми, Вергілій прочитав лише три її книги, а перед своєю смертю просив не публікувати твір. Однак після смерті поета за розпорядженням Августа поема була підготовлена друзями Вергілія для виходу в світ, після чого «Енеїда» набула широкої популярності.

В основі поеми лежить міф про Енея як засновника римської держави та троянського предка Августа. Октавіан Август був всиновлений Юлієм Цезарем, рід якого брав начало від Іула (Асканія), сина Енея. А сам Еней був сином Анхіса та богині кохання Венери, отже, божественне походження римських імператорів не повинно було піддаватися сумніву. Однак поема присвячена не римському імператору, а Енею («Ратні боріння й героя вславляю, що перший із Трої, долею гнаний, прибув до Італії»), в обличчі якого оспівується велич майбутньої історії Риму та імперії Августа, і саме такого погляду в майбутнє антична література до Вергілія ще не знала. Римському поету вдалося поєднати міф та історію.

Вся майбутня історія Риму як вічного міста уводиться в поему завдяки пророцтвам, снам, видінням, які постійно отримує Еней та які ведуть героя назустріч його долі. У цьому сенсі важливі наявні в поемі провіденціальний характер передбачення та «цілеспрямованість історичного часу» Ошеров С.А. История, судьба и человек в «Энеиде» Вергилия // Античность и современность. - М., 1972. - С. 317-329. - С. 320. . Фатум у Вергілія тотожний волі верховного божества, Юпітера, який єдиний знає про результат подій, при цьому зрозуміло, що саме такий результат буде найкращим та найсправедливішим (Юнона та Дідона, які не знають остаточного задуму божества та суперечать Фатуму через особистісні інтереси, приречені на поразку). Так, загартована у війнах, боях і стражданнях Римська держава, за задумом поета, мала демонструвати досконалий та взірцевий світоустрій, завдяки якому Рим і зміг об'єднати багато народів та керувати ними через мудрі закони та високі мистецтва.

Основний пафос поеми міститься у словах батька Енея, старого Анхіса, з яким Еней зустрічається у царстві мертвих та який розповідає синові про велику історичну місію римського народу:

«Запам'ятай, римлянине! Ти владно вестимеш народи.

Будуть мистецтва твої встановляти умови для миру,

Милувать, хто підкоривсь, і мечем підкорять гордовитих» («Енеїда», пісня 6).

Сюжет поеми складається з двох частин: перші шість пісень розповідають про мандри Енея від Трої до Італії, другі шість пісень - про війни, які вів Еней в Італії з місцевими племенами. Четверта пісня поеми займає особливе місце через те, що тут відбувається тимчасова зупинка Енея у Карфагені, де він майже рік проводить разом із Дідоною, але Еней долає свої почуття до цієї відданої та пристрасної жінки, і знову вирушає в невідому путь.

Образ Енея є надзвичайно потужним. Це епічний герой, в образі якого представлені найкращі риси могутнього воїна, вірного воїнському обов'язку, захисника інтересів свого народу, поборника спільної справи завоювання нових земель для побудови нової Трої. Еней наділений також і багатьма позитивними якостями звичайної людини: він люблячий син, який постійно дбає, а згодом і тужить за своїм батьком, він сам турботливий батько, він палкий патріот Трої, він шанувальник богів і традицій, він державний муж, він доброзичливий, розважливий і доволі часто проявляє (особливо у першій частині) властиві будь-якій людині слабкості. При цьому всьому Еней не надто щаслива людина, і про те він сам говорить своєму синові: «Доблесті, хлопче, і праці тяжкої від мене учися, щастя ж - від інших».

Так, в образі Енея співіснують високоідейна державницька лінія та глибоко інтимні переживання, які Вергілій зображує з витонченим психологізмом. Вергілій в «Енеїді» хотів розв'язати важливе для себе питання про природу людського щастя.

Це питання, за словом М. Гаспарова, поет ставив у «Буколіках» і відповідав на нього, що щастя полягає в удаваному світі поетичної умовності, задавався він цим питанням і в «Георгіках» і відповідав по-іншому, кажучи, що щастя у праці на лоні природи. Образом Енея поет дає філософську відповідь на це насущне для кожної людини запитання.

В образ Енея вкладена важлива проблема всього твору: проблема фатуму. Еней є «людиною долі» (В. Топоров). Герой знає лише кінцеву мету свого життя, але він не знає, як її досягти і не знає термінів її досягнення.

Через своє надважке завдання, знайти землю для заснування великої майбутньої держави, що вимагає від нього постійного зречення від самих дорогих йому речей та людей (втеча з-під Трої, втрата дружини, смерть батька на чужині, смерті товаришів, розставання з Дідоною, що відбулося не з його волі), Еней має відмовитися від особистісного щастя.

Однак, незважаючи на величезну кількість перешкод на його шляху, на безкінечні блукання бурхливим і невідомим морем, на жорстокі переслідування його та його супутників Юноною, Енею вистачає внутрішніх сил не просто змиритися із своєю непростою долею, а й прийняти її як своє єство, як свою місію.

Він доростає до своєї історичної та надособистісної задачі, та, ввірявши себе долі, він тим самим робить свій вільний вибір на користь їй і знаходить самого себе, виконавши найголовніше і найскладніше завдання в житті кожної людини - знайти себе, збагнути свою сутність.

вергілій поема енеїда сюжет

Література

1. Аверинцев С.С. Внутреннее и внешнее в поэзии Вергилия // Поэтика древнерусской литературы. - М., 1989. - С. 22-52.

2. Аверинцев С.С. Два века с Вергилием // Аверинцев С.С. Поэты. - М., 1996. - С. 19 - 42.

3. Морева-Вулих Н.В. Римский классицизм: творчество Вергилия, лирика Горация. - М., 2000.

4. Кобів Й. Вергілій і його епічна поема // Вергілій. Енеїда. - К., 1972.

5. Топоров В.Н. Эней - человек судьбы. - М. : Радикс, 1993.

Размещено на Allbest.ru