Феноменологічна фантастика П. Вежинова

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Феноменальна фантастика у творі «Белият гущер»

Повість “Білий ящур” - найбільш виразна у феноменологічному циклі Павела Вежинова. Геніальною є сама думка створення людини без почуттів, фантастичного образу “ білого ящура “. Ще більш цікавим є задум автора - показати незвичайну людину як звичайну, яка нормально функціонує в сучасному світі. В повісті йдеться про дослідження таємниці феномена; тут присутні не тільки елементи фантастики, а й риси детективу. Таким чином, головне завдання оповідача - дослідити еволюцію головного героя твору - Нессі. Всі інші дійові особи, їхній взаємозв'язок - це лише матеріал для аналізу, для розкриття вищої істини про Нессі Свиленов А. Книга за Павел Вежинов. - София, 1986. - С. 80..

Говорячи про феноменологію, перш за все потрібно дати визначення цьому терміну. Почнімо з феномену. Одне з найпоширеніших визначень феномену - це незвичайне явище, рідкісний факт, який важко збагнути. Інші визначення не дуже відрізняються. Цікавим є тлумачення у філософії І. Канта -- це явище, що осягається досвідом і протиставляється ноумену як «речі в собі», нібито недоступній людському пізнанню. У тлумачному словнику української мови подається ще таке визначення - про людину з рідкісними здібностями, властивостями, нахилами. Саме це визначення і буде стосуватися твору відомого болгарського письменника Павела Вежинова - «Белият гущер».

Варто ще зазначити про феноменального «персонажа» - це може бути той, що стосується феномена, або ж небувалий, винятковий, рідкісний.

Термін «феноменологія» багатозначний, тому вкажу усі можливі визначення. Феноменологія -- це, перш за все, напрям філософських досліджень, початку XX століття, а згодом термін поширився і у літературознавстві У літературознавстві він означав науковий метод літературно-критичної інтерпретації словесних творів, оснований на з'ясуванні його мовно-смислових джерел і психологічних передумов вини-кнення. . Також феноменологія - це ідеалістичне вчення Гегеля про феномени свідомості й форми розвитку духу. Інше визначення - суб'єктивно-ідеалістичний напрям сучасної філософії, представники якого вважають, що свідомість має свій, не залежний від матеріальної дійсності, зміст, а предмети об'єктивної дійсності (феномени) є лише символами цього змісту. Словник іншомовних слів. Феномен // http://www.jnsm.com.ua/cgi-bin/u/book фантастичний твір вежинов романтизм

Найвизначнішим представником феноменології був Едмунд Гуссерль.

Термін «феноменологія» походить від грецьких слів phainуmenon, яке означачає «те, що з'являється» і lуgos -- вивчення. У викладі Гуссерля феноменологія в основному розглядає та вивчає структури свідомості й явища, які в ній відбуваються. Цей розгляд повинен відбуватися з точки зору «першої особи», але вивчаються явища не так, як вони постають перед моєю свідомістю, а перед будь-якою свідомістю. Гуссерль вірив у те, що збудована таким чином наука про явища, феноменологія, може забезпечити міцну основу для усього людського знання включно із знанням науковим Герберт Шпигельберг. Феноменологическое движение. - Москва, 2003..

У своїй найпростішій формі феноменологія намагається створити умови для об'єктивного вивчення того, що зазвичай вважається суб'єктивним -- свідомості та таких її проявів, як судження, сприйняття та почуття. Хоча феноменологія прагне бути науковою, вона не намагається вивчати свідомість із точки зору клінічної психології чи неврології. Замість цього за допомогою систематичних міркувань вона ставить собі метою визначити суттєві властивості структур свідомості та проявів свідомості.

Тепер спробую дати визначення феноменологічній фантастиці. На мою думку, воно звучатиме таким чином: це тип художнього жанру фантастики про незвичайні явища, рідкісні факти, або ж дії, які стосуються певного персонажа, який володіє рідкісними здібностями, властивостями, нахилами.

Переходячи до самого твору, потрібно коротко сказати про його сюжет. В повісті йдеться про дослідження таємниці феномена. Розповідається про хлопця, який народився без почуттів, але з геніальним розумом, який, нажаль, став для нього головним фактором у житті. У цьому творі присутні спірні елементи, оскільки кожна людина має свою думку, і саме їй вирішувати чи вірно головний герой поступає у певних ситуаціях.

Цей твір помітно пов'язаний з романтикою. Романтизм у фантастиці на території Європи, характеризувався тим, що романтики почали звертатися до науки як противаги ірреальному. Тут прикладом може стати даний твір П. Вежинова. Автор намагався вписати незвичайну людину з її феноменальним розумом і безчуттєвою сутністю у звичайний світ.

Фантастика доби романтизму суттєво відрізняється від попередніх епох. Тут поєднуються потойбічне та реальне, казкове та побутове, містичне та раціональне. Романтизм тяжіє до використання фантастики як способу художнього пізнання. Поряд з багаточисленними запозиченнями (міфологічними, фольклорними, релігійними) романтична фантастика включає нові образи; все їх об'єднує внутрішня двоякість, часто гротескна, а найбільш витонченні і фантастичні форми здебільшого отримують прозаїчне, навіть іронічне розуміння. Улюблений прийом серед письменників того часу - подвійна мотивація подій не дає читачу остаточно вирішити: чи то в життя героя хтось втрутився, чи то вони стали жертвою якогось неймовірного збігу обставин.

Характерною рисою романтизму у П. Вежинова - це поєднання фантастичного та реального, дивного розвитку людини, і її вторгнення у звичайний світ. Провідним мотивом у творі «Белият гущер» є мотив сну, як символ почуттів, які у головного героя так і не з'являться. Пізній романтизм надав цьому твору елементи понурої безнадійності, жаху та трагедії.

Феномен можна побачити вже з початку твору, з самого народження Несі. Хоч його батьки були звичайні люди, які нічим не виділялися, Несі все ж був особливим. Народився він незвичайним способом. «Никога не разбраха колко време го е носила - може би десет месеца, може би повече от година» Вежинов П. Белият гущер. - Варна, 1985. - С. 149.. Саме з цього моменту розпочинається дивна доля хлопця, який «пробув» у маминій утробі більше року. «Бебето отдавна бе преминало всички срокове за своето раждане, но все още бе живо и жизнено в нея. Изглежда, че му харесваше там, да се живее спокойно и несмущавано на чужда сметка, не проявяваше никакво желание да се появи на белия свят» Там само, с. 149. . Це одні з перших проявів феномену, бо у матері насправді склалось враження, що дитина не хоче покидати її живіт, а мамі у свою чергу здавалось що: «… готвеше да роди не обикновено дете, а Месия» Там само, с. 150. . Корнелія, мама Несі, просто не могла його народити. Вона не відчувала ніякої болі, і навіть ніяких рухів зі сторони малюка. Склалось таке враження що хлопчик просто не хотів виходити на світ. І лише тато почав підозрювати щось незвичайне, а не дитину: «... Важно е да избавим теб от това чудовище» Там само, с. 151. .

Декілька слів про батьків Несі. Насправді вони були не зовсім «стандартними». Алекси, тато хлопця, був старшим науковим співробітником в Інституті радіоактивних ізотопів. Від природи він був дуже «волохатий»: «Хората твърдяха, че няма по-кокалест човек от него на тоя свят» Там само, с. 148. . Мама, Корнелія, красива жінка, грає на лірі і сама схожа на ліру: «… с извития си гръбнак и истънчани, елегантни крайници»Там само, с. 147. . Вона була настільки сором'язливою, що ніколи не показувала себе оголеною ні перед ким, навіть перед Алекси. І лікареві вона не дозволила себе оглянути. А змогла переступити через цей поріг, лише коли її тіло вже не витримувало Несі, коли він повинен був народитись.

Новонароджений хлопчик був схожий на однорічного хлопця, готового вже стати на ноги: «В никакъв случай не приличаше на новородено бебе, по-скоро на израсло момоче, вече готово да проходи» Вежинов П. Белият гущер. - Варна, 1985. - С. 151.. Одразу після його народження лікарі бачать перед собою незвичайне дитя: воно не заплакало коли його вдарили, щоб перевірити його інстинкти; воно важило вісім кілограм і сто двадцять грам; воно було таке миле і гарне, що медсестри раніше не бачили такого красивого хлопчика.

Єдиним, кому не сподобався Несі одразу - хірургу. Він заявив: «Това не е човек! … Това е нещо сбъркано» Там само, с. 152.. І він виявився правим. Всупереч своїй досконалості, від хлопчика йшло щось нелюдське, несправжнє, навіть жахливе. Лікар пояснив цю ситуацію такими словами: «Нова човешка мутация» Там само, с. 154. . Алекси сподобалось, що лікар був такої ж думки як і він, бо знав що його син незвичайний, навіть в деякому роді фантастичний.

Не просту роль зіграло ім'я хлолпця. Повне його ім'я - Анастаси. Алексі точно пояснює такий вибір: «Анастас значи «възкръснал»… Възкръснал като Феникс от корема на майка си» Там само, с. 156.. Можливо і це було одним і фактором незвичайного майбутнього життя хлопця.

Критики помилково називають «Белият гущер» науково-фантастичною новелою, оскільки ідеться про мутанта. Насправді це такий філософсько-психологічний трактат про трагедію сучасної людини позбавленої вмінням відчувати і переживати Константинова Е. Въображаемото и реалн. - София, 1987. - С. 246..

Певний час за ним наглядали вчені, які надіялись що перед ними нова людина, особлива. Але Несі не виявляв нічого особливого, і тому, згодом науковці перестали вважати його «мутантом» і стали називати «екселерантом Екселерант - дитина, підліток, що швидко росте і розвивається.».

Свої феноменологічні здібності Несі згодом почав. У два місяці він вже вмів говорити: «Нямаше «бу-бу и му-му», както при обикновени деца. Доста дълго време бърбореше нещо непонятно и несвързано, което все пак по странен начин наподобяваше човешката реч» Вежинов П. Белият гущер. - Варна, 1985. - С. 157.. Перше, що він сказав нормальною мовою це було прохання нагодувати його. Це стало сенсацією для науковців - двохмісячне дитя говорить як доросла людина.

Несі не подобалась присутність наукової комісії біля себе. Одного разу він поцікавився їхньою присутність та тим, що на нього так всі витріщаються, на що йому відповіли, що він не звичайне дитя. Відповідь здивувала наукову комісію: «Знам! И какво от това?» Там само, с. 159.. На той час Несі було шість місяців. Вся наукова комісія зробила висновок, що хлопчик має колосальний розум. У цьому віці він умів читати і думав не гірше від кібернетичної машини. Його розум схилявся більше до математики.

Але не завжди цей фантастичний хлопчик був неперевершеним. Деколи він насправді задавав «дитячі» запитання: «Защо самолетите не махат с крила?... Защо лебедите не потъват» Там само, с. 159..

З часом Несі стає закритим, мовчазним і недружелюбним. Цікавим є факт що хлопець не має уяви і інстинктів. Про це він дізнається зі свого досвіду. Одного разу Несі зайшов глибоко у воду, на що Алекси розсердився і завів розмову про інстинкти, але в кінці цієї розмови виявилось, що у хлопця насправді немає інстинктів. «Изглежда, че наистина няма инстинкти! - каза Неси. - Това означава ли, че не съм човек?». «А може би съм свърхчовек?» Там само, с. 162.. З цього часу він розумів, що насправді відрізняється від інших дітей, що в ньому є дещо особливе.

Несі мав поганий вплив на Корнелію, їй так здавалося. Вона боялась його і не могла спати з ним в одній кімнаті через цей страх. Вона відчувала що у хлопцеві є щось незвичайне, щось погане і жахливе, але не знала що саме. Дивним було і те, що Несі подобалось що Корнелія боїться його, що поводиться відчужено і холодно. Їй здавалось що вона зайва на цьому світі, оскільки Алексі майже не приділяв їй уваги, і через це її дратував Несі. Вона знала що у нього немає почуттів: «Той не обича ни мен, ни теб, ни дори себе си. Той никого и нищо не обича на тоя свят… Нима това е човек?... Нима се е родил от нас?» Вежинов П. Белият гущер. - Варна, 1985. - С. 168.. Створення такого хлопця було феноменом, чимось новим у тому суспільстві.

Фантастика стрімко розвивається у ХХ столітті, додаючи і Порушуючи складні суспільні, соціально-політичні, філософські та морально-етичні проблеми. У творі «Белият гущер» у головного героя, вже у дитячому віці зароджується моральність. Несі починають цікавити люди та їх поведінка. Одразу виробляється певне відношення до нього людей у ??суспільстві та його становище серед них. Але вироблення моральних цінностей у даному творі, залежатимуть лише від самого хлопчика.

Хоч мав феноменальний розум, та все ж серйозно вірив у те, що всі написані романи колись відбувалися у реальному житті. Парубок вважав художній фільм, який показували по телевізору, програмою у прямому ефірі. Його сильний розум зовсім не приділяв уваги тому, що називається фільмом. І навіть факт, що хтось з героїв фільму просто старіє на очах, не справляв на нього ніякого враження.

Якось Несі захотів побачите голе жіноче тіло і пішов з цим проханням до мами. Оскільки Корнелія була сором'язливою і, кажучи відверто, ненавиділа сина, то промовила до нього наступне: «Да се махаш оттук, нищожество!... Махай се или ще те убия» Там само, с. 173. . Такі слова, не призвели б нормальної реакції у нормальної дитини. Але Несі не був нормальним і тому дивився на Корнелію спокійно своїми голубими очима. Її реакція здивувала його, але не налякала. Він так і не дізнався що в цей момент був за крок до власної смерті.

«…Ние не сме родили човек, ние сме родили чудовище! Или най-малкото някакъв огромен бял гущер». «Трябва да го убием» - так заявила Корнелія своєму чоловіку про сина. Алексі насправді ще не здогадувався і не вірив Корнелії, що їхній син насправді жахлива, залишена почуттів істота. Невдовзі вона закінчила життя самогубством, оскільки думки про сина мучили її, не давали спокійно спати, і страх знаходитись з сином в одному домі не давав їй спокою.

Реакція Несі на цей вчинок було досить дивною. Замість того щоб плакати, як це роблять звичайні діти, він просто запитав чому вона це зробила і все. На той момент йому було всього лиш 3 роки. У нього не було думок про цей вчинок, ніяких почуттів. Це була його, мабуть найгірша властивість - людина без почуттів.

Ф. Ніцше створив концепцію «надлюдини». Вона заснована на "переоцінці всіх цінностей", тобто на критичному запереченні всіх релігійних ідеалів, що розуміються як життєво необхідні фікції, що виправдовують волю до влади: «Кожний центр сил конструює, виходячи із себе, весь інший світ»Ніцшеанство // http://pidruchniki.com.

Ф. Ніцше надає поняттю "надлюдина" абсолютного значення. Прихід надлюдини інтерпретується філософом одночасно як вище метафізичне здійснення, і, як такий, етап людської біологічної еволюції, оголошується змістом людського буття, взагалі змістом "землі". Надлюдина є альтернативою "останній людині" - уособленню виродження людської природи під виливом цивілізації. Для нього надлюдина є абсолютно вільною як від релігійних зобов'язань перед Богом, так і соціальних зобов'язань перед людьми.

Впадає в око двоїстий характер уяви надлюдини у Ніцше. З одного боку, вона "пізнає", бачить те, що в принципі недоступно пізнавальним здатностям людини. З іншого боку, це - монстр, що не визнає жодних моральних обмежень своєї активності і не знає, що означає відступати. Лубська М. В., Лубський В. І. Історія релігії: У 2 т. - Т. 2. - Київ, 2009.У творі «Белият гущер» головний герой Несі чимось схожий на надлюдину, про яку писав Ф. Ніцше. Він також має здібності, які недоступні іншим (це проявляється у його здібностях до математики та у його без почуттєвості), і також має у собі щось страшне, загадкове, таїть у собі монстра, про якого мабуть сам ще не знає.

У десятирічному віці Несі був студентом і виглядав як студент. Біля нього завжди було багато дівчат, та навіть жінок. Йому подобались повні дівчата. Не любив худих, кістлявих.

Все менше він розмовляв зі своїм батьком. Алексі не знав як підійти до сина, як заговорити з ним. Він вважав, що у нього дуже бідна фантазія, загалом так і було. «Бедното въображение понякога е по-лошо от бедния живот» Вежинов П. Белият гещер. - Варна, 1985. - С. 184. .

У концепції надлюдини Ф. Ніцше розповідає про те, що зміст буття зводиться до задоволення елементарних життєвих потреб. Таким був Несі. Те, що він хотів - те він і мав. Це було його єдиним сенсом життя.

Алекси все життя вважав свого сина виродком. Коли від Несі завагітніла дочка його приятеля, він сказав йому наступне: «Ти смяташ, че Неси може да бъде баща?... Той е едва на десет годин. Искаш да имаш зет урод?» Там само, с. 191.. Він розумів що його син створений зовсім не для того щоб виховувати дітей. Але, все ж таки, десь у середині душі він надіявся, що Несі є початківцем нового людського роду «хомо супер».

Цей феноменальний хлопець у своїх тринадцять років вже був молодшим науковим співробітником. Він вважав, що будь-яке неробство незрозуміле і абсурдне. Кожен наступний день не відрізнявся від попереднього. Єдиною різницею між цими днями були жінки. Кожного разу інша.

Дивним є факт, що його розум переставав думати і давав хвильку відпочинку лише у горах. «Само тук, в гората, мозъкът му сякаш притих ваше до неуловимост, без това да предизвиква у него тривога или недоумение» Вежинов П. Белият гущер. - Варна, 1985. - С. 195..

У Несі було небагато друзів. Фані - тридцятирічна жінка з стрункою фігурою, художниця і модельєр. І Кирил - студент, співробітник Несі, розумний хлопець двадцяти років. З Фані він міг розмовляти на будь-які теми і отримувати від цього задоволення. Йому були цікаві її думки, які дуже швидко змінювались. І це його забавляло. Фані вважала що між ними є щось спільне, а саме почуття: «И двамата нямаме никакви чувства. Моите се похабиха, творите изобщо нямат да се родят» Там само, с. 206.. Вона намагалась пробити у ньому людяність, якісь почуття, інстинкти. І вирішила це зробити через алкоголь. Вперше Несі спробував алкоголь саме за її порадою: «… той изважда на повърхността човешкото подсъзнание» Там само, с. 209.. Йому це сподобалось в деякій мірі: «Чувствуваше се великолепно. Мислите му намистина се късаеха от време на време, но затова пък летяха с по-голяма лекота, с някакво вдъхновение може би, макар че никога не бе вярвал в думи от тоя род» Там само, с. 210..

Дивні відчуття він пізнав, коли був на одинці з Фані і у непідходящий момент зайшов до хати Алексі. Несі вважав що може все статись, тільки не це. Він відчув щось таке, чого раніше не відчував, що роздирало його душу, щось гостре і неприємне. Люди називають це соромом, але, оскільки у нього раніше не було почуттів, він не знав як назвати це відчуття всередині себе. І хоч це відчуття тривало не довго, але все ж таки було. Тоді він подумав що він як інші. Єдиним мінусом у цій ситуації було те, що він втратив Фані як друга.

Повернемось до етики та моральності. З впевненістю можемо засвідчити, що для етики ключовим є поняття вчинку, як свідомого та планомірного здійснення стану речей у дійсності, оскільки моральна добро та чи зло, чесноти чи вади, провини чи заслуги з'являються в особі внаслідок її вчинків. Вчинок же не відбудеться, якщо для нього немає мотивації. Кожне почуття, яке у нього тривало не більше декількох секунд, кожна ситуація, яка заставляла Несі задуматись, давали йому якусь мотивацію. Йому хотілось знову відчути певне почуття, але йому не вдавалось повернути тих емоцій.

Мотивувати вчинок може лише щось значиме. А цим значимим може бути щось, що приносить суб'єктивне задоволення (для нашого головного героя це був його щоденний, одинаковий розпорядок дня), або те, що є об'єктивним добром для людини (тут у приклад можна привести оп'яніння Несі, яке, як наслідок дало погане самопочуття, але розум і відчуття були легкими). Цих два типи значимості можуть мотивувати вчинки лише тому, що в результаті ми отримаємо добро чи задоволення.

Вирішальним моментом у житті Несі був приїзд відомого філософа Бертрана Кавендиша. Кирило і Несі повинні були супроводжувати його декілька днів. Спершу Кавендиш не бачив у нічого особливого у хлопцеві-мутанті, поки він не заговорив. Його думки були для філософа цікавими, але водночас абсурдними. Його цікавило у житті Несі все: які науки подобаються, які читає книги, чи ходить у кіно, як відноситься до телебачення, чи дивиться він футбол, чи сняться йому сни. І на цьому моменті філософові стало ще цікавіше, бо Несі сни не снились. «Това не е хубаво… Съзнанието трябва да има някакъв килер или склад, или задна старичка, където да помества ненужните и похабени вещи» Вежинов П. Белият гущер. - Варна, 1985. - С. 225.. Але, перед приїздом Кавендиша, Несі щось наснились, але він сам не був певен що це сон. А снились йому кити.

Після зустрічі і розмови з філософом Несі почав задумуватись над багатьма питаннями, про які раніше не думав: «Светът който винаги му изглеждал така простичък и подреден, така покорен и подвластен, изведнъж му се стори объркан и хаотичне. За пръв път в живота си усети, че зад всичко това, което вижда и което така лесно достига с ума си, има нещо дълбоко и тъмно, като най-тъмните водни бездни».Вежинов П. Белият гущер. - Варна, 1985. - С. 227.

Цієї ночі Несі вдруге бачив сон. Йому снились змії, які його не рухали, і риби, які нападали на нього. У цьому сні він пережив такий страх, якого ще ніколи не відчував, та більше, коли Несі прокинувся, то відчував як його кров швидко пульсує. «Струваше му се, че сърцето му вече няма да се върне към своя невъзмутим ритъм» Там само, с. 229.. І все здається нормальним: страшний сон, який кожному може наснитися, страх після сну, але не для Несі. Він ще ніколи не знав що таке страх, ніколи не переживав це. Тепер страх для хлопця це щось гидке і ганебне. Що це могло бути? Почуття, які у тринадцятирічному віці почали проявлятися, чи може якесь попередження свідомості про небезпеку?

Наступного дня хлопці повели Кавендиша у «Циганський табір», де філософ добряче набрався і повеселився так, що хлопці тягли його до готелю. Несі у цьому закладі було нецікаво. Коли прийшли до готелю, то обидва хлопці пішли на терасу. Там між ними відбулась відверта розмова. Кирило вважав, що Несі заздрить Кавендишу, а Несі навіть не знав такого почуття як заздрість. Кирило у цю ніч сказав все що думає про хлопця і про його існування: «…всичко, което вършиш, е съвсем безполезно. И за хората, и за теб» Там само, с. 241.. Несі просто мовчав і слухав його, але потім запитав, чому його ще досі тримають на роботі, тоді прозвучала така відповів: «Ти си за тях просто един експеримент… Едно морско свинче, едно куче, една маймуна. Опитът е започнал и трябва да се довърши» Там само, с. 242. .

« - … ти не можеш да приличаш на никого, Неси… Страшно е, ако другите започнат да приличат на теб… Мене ми е мъчно за тебе, Неси, аз съм единственият човек на тоя всят, който те жали. И все пак бих те унищожил, ако можех…

– Тогава защо не го правиш?

– Защото съм човек! - възкликна Кирил ядосано. - Защото имам съвест!

– А аз нямам! - каза Неси» Вежинов П. Белият гущер. - Варна, 1985. - С. 242..

У цей момент Несі скинув Кирила з тераси у безодню. Кирил ненавидів хлопця за його нечутливість, за його розум, за його самовпевненість. Але одночасно, бажав для хлопця добра: хотів, щоб Несі не був машиною, яка вирішує математичні завдання, а щоб інколи вмикав свою уяву, щоб у ньому було щось творче. І за це поплатився життям.

Найзловісніше у Несі це його повне самовдоволення. Факт, що йому нічого не потрібно, ні ззовні, ні всередині, що лише непереможна, але мертва і бездушна логіка наповнює його самотнє існування - є найточнішим аргументом його нелюдської трагедії, його фантастичності і феноменальності. Несі швидше кібернетична машина, ніж людина; він не справжній, бо справжність глибоко схована в особистості, а у Несі немає нічого глибоко схованого.

Будь-який вчинок містить у собі три компоненти Моральність у людському житті // http://bibliofond.ru: мотив - сукупність мотивів, що означає перевагу тих чи інших цінностей у моральному виборі, індивіда здійснюючого вчинок. Мотиву у Несі не було. У нього не було прямих спонукань до здійснення злочину. У цій ситуації він діяв бездумно, легковажно, не знаючи хто, чи може що, ним керує. Результат - матеріальні чи духовні наслідки вчинку, що мають визначене значення. І оцінка навколишніми, як самого вчинку, так і його результату і мотиву. Оцінка учинку виробляється в співвіднесенні з його соціальною значимістю: його значенням для тієї чи іншої людини, людей, колективу, суспільства. Ніхто не знав мотиву цього вбивства. Навіть сам вбивця.

Несі не підозрювали у вбивстві. Коли лейтенант з лікарем прийшли на місце смерті, то були у жахливому стані. Тільки хлопець дивився на друга і нічого не відчував. Він намагався згадати момент, який пережив уночі. Він згадав моменти сварки, але ніяк не міг згадати почуття, яке його охопило в той момент, коли він скинув Кирила. У цей момент почував себе порожнім, мертвим.

Єдиним хто був певен у тому що Несі вбивця - це Кавендиш. Філософ знав що у хлопця немає ні почуттів, ні совісті. Думав, що Несі заздрить Кирилу, і, можливо, був правий. «Да му завиждам?... Това е абсурд, господине! Вие много добре знаете, че аз нито мога да обичам, нито да мразя. Особено пък да завиждам. Аз нямам чувства, господине». «…намистина нямам съвест в тоя нелеп смисл, в който хората го употребяват» Вежинов П. Белият гущер. - Варна, 1985. - С. 248.. Він пояснив свою можливу причетність до цього вбивства так: «От логична гледна точка е възможна само една причина, господине Кавендиш. Ако изведнъж съм придоби нещо човешко. Някакво чувство, някаква страст, някаква болна амбиция» Там само, с. 248..

На мою думку, саме це трапилось з Несі. У суперечці хлопець просто не погодився з Кирилом, і у нього появився якийсь інстинкт, який мав би захистити Несі від поганих слів чи дій, але, оскільки Несі був не звичайним і його розум також, то цей інстинкт подіяв на нього негативно. Звідки у нього появилось бажання вбити Кирила, цього сам він не знає. Можливо сильна ненависть, або заздрість, або і те і інше.

Окрім цього обвинувачення, Кавендиш дав пораду Несі: «… За вас има само едно спасение в тоя живот - да се влюбите» Там само, с. 250.. «… Само пред вас стои тая чудна възможност да започнете всичко отново… Това е единственият ви шанс». Для хлопця ці слова були дивними. Він їх згадає в момент перед своєю смертю. Чому Кавендиш дав таку пораду? Щоб врятувати його чи погубити?

З того часу Несі став понурим, почав багато думати. Думав про себе. Хто він такий і чому не схожий на інших. Чому в нього не було дитинства і немає почуттів і уяви? На ці запитання намагався знайти відповідь, але не знайшов. Єдиною відповіддю було те, що він інший.

Трапилось так, що Несі сподобалась одна дівчина. Він хотів привернути її увагу і познайомився з нею. Він точно не знав, але, можливо, це був початок кохання. Її звали Рені. На той час у неї був хлопець, але вона покликала Несі на власний день народження. Він чекав цього дня з такою жагою, яку раніше не відчував. Щось мало статися того дня.

У ніч перед тим днем, Несі наснився дивний сон, у якому він був птахом і намагався врятувати свою жінку від потопу, але не зміг, і борючись з водою добрався до берега. Коли він проснувся, то відчував страшенну муку. Йому хотілось якнайдовше затримати і запам'ятати ці людські і нелюдські почуття, перед тим, як вони зникнуть назавжди. І все ж вони одразу зникли. Він спав рівно сім хвилин. І у цих хвилинах він пережив ціле життя. Ще ніколи Несі не почувався настільки людиною. Зі всіма переживаннями і муками. Після цього сну все йому здавалось іншим: страшнішим, людським.

Пригнічена людська сутність в емоційній пам'яті Несі проявлялась саме у його снах. І саме ці сни, ці видіння, які з'являлись герою, коли той ледь не закохався, проявляли глибоко сховану людську тугу за красою, досконалістю і любов'ю. «В якийсь момент, коли жорстока машина розуму відпочиває і дає свободу підсвідомості, появляється видіння про китів, як доленосний символ людського тепла, краси і сили. Такий сон стає символом внутрішньої жаги краси, кохання і взаємності. А кохання і краса для П. Вежинова два рівнозначних поняття» Игов С. «Белият гущер» на Павел Вежинов // Литературна мисъл. - 1983. - Вип. 9. - С. 20.

За уявленнями Ф. Ніцше, надлюдина бачить значно більше, ніж пересічна людина. Так і Несі, хоч не розумів що буде коїтись у цей день, десь глибоко всередині знав що щось недобре.

У день він запитав Алексі де лежить ніж, яким він перерізав шнур, на якому повісилась Корнелія. Навіщо йому був ніж Несі не знав, але знав що потрібен. Коли він прийшов на святкування дня народження Рені, то на нього не звертали уваги. У цей час він всіх розглядав. Були іноземці, з них дві в'єтнамки, одна з яких має загинути, перуанець, який також загине, і всі інші.

У момент, коли всі збавлялись і танцювали Несі скоїв жахливе вбивство, про яке сам не здогадувався. Ним керувала якась невідома сила, про яку він не знав. В якийсь момент він витяг ножа і вбив трьох людей і ще декількох поранив. Останнє що він пам'ятав, це як він витяг ножа, крики та кров.

Від жахливої події місто швидко оговталось, якщо бути точним, то одразу, як дізнались хто вбився. «От човек, който не се е родил като другите, може да се очаква всичко» Вежинов П. Белият гущер. - Варна, 1985. - С. 273..

Соціально-психологічна і філософська проблематика цього твору містить у собі алегоричне значення всіх особливостей і вчинків героя. «Това, което се случи с мен - казва Неси, - може да се случи с всички. Зависи по какъв път ще тръгват хората» Константинова Е. Въображаемото и реалн. - София, 1987. - С. 247..

На допиті він мовчав з піднятими вгору руками і не рухаючись. Експертиза психологів була такою: «Напълно бездвижен. Не говори (мутизъм). Данни за картонно състояние». З часом він почав рухатись, говорити і показав себе нормальним. Суд не відбувся, так як його визнали божевільним. На всі питання міліції він відповідав логічно і розумно, не оправдовував себе. Але на питання пов'язані з мотивом вбивства він не міг відповісти, оскільки не пам'ятав цього моменту і не знав чому він зробив саме так.

У якийсь момент йому здалось, що Рені загрожує небезпека і він хотів її захистити. Несі змістив свій сон і реальне життя, прирівнявши у сні свою жінку, яку не зміг врятувати, з Рені. Це відбулось через те, що неможливе, фантастичне, феноменальне у самому Несі походить від його абсолютної нездатності переживати будь-що. Винятково розвинутий інтелект та могутній розум посилюють його «людську» трагедію. Він усвідомлює що не такий як інші люди, і робить дивовижні і безплідні зусилля, щоб зблизитись з ними. «Той просто е поискал да бъде като другите - щастлив и нещастен, добір и лош - и това е неговото право. Но защо именно най-нечовешката страст - към безсмислено унищожение - се е проявила в желанието му да бъде като другите? Защо не е брал рози? Защо не е възседнал коня на царя Освободител? Защо не е крещял че е гений? Защо е убил?» Вежинов П. Белият гущер. - Варна, 1985. - С. 277..

На зустріч у психіатричній лікарні до нього прийшла Фані. Її цікавила причина такого вчинку, оскільки раніше вона могла пояснити його дії. І отримала ясну відповідь: «… аз навярно съм искал да събудя човешко в себе си… Аз просто исках да бъда като другите… Това не ли мето право… А отде да знам, че ще събудя звяр у себе си? Нито съм го създавал, нито съм подозирал съществуването му. Просто съм искал да събудя човека в себе си». Там само, с. 279.

Окрім Фані, його навідав ще батько, який розповів, що Несі незвичайний саме через нього, що він був його експериментом з радіоактивними ізотопами, які він додав до свого сім'я, з надією отримати якусь мутацію, що він створить феномен, який ще ніхто не створював. Але Несі був впевнений що таким його створила природа, а не тато. Деякі дослідники, та навіть сам автор Вичев Д. Непубликувано на български интервю с Павел Вежинов // Литературна мисъл. - 1987. - № 9. - С. 180., (Зарев П. Климчук В. Н. Творчество Павела Вежинова. - К.: Наукова думка, 1991. - С. 142., Карацупа В. Белий ящер // http://archivsf.narod.ru/1914/pavel_vezhinov) вважають саме Алексі винним у тому, що сталось з Несі.

Згадаємо тут думку Ф. Ніцше. «Оскільки у безглуздому і непізнаваному хаосі самій людині недоступне розуміння того, чим визначається її життя, вона має стати основою життя тієї особи, який буде доступно більше, ніж взагалі може бути доступно людині. Тобто вона має створити надлюдину, нехай навіть ціною власного життя. Лубська М. В., Лубський В. І. Історія релігії: У 2 т. - Т. 2. - Київ, 2009.

Біда Несі не в тому, що він був байдужим до людей, а у тому що був недостатньо байдужим. Їхня думка була для нього важливою. Ящур дав переконати себе, що йому багато чого бракує до людини і все це треба обов'язково здобути вже і негайно. З впевненості народилась потреба, яку неможливо задовольнити - все це у нього не вміщалось на тому етапі, навіть якщо в майбутньому це все б вмістилось. Незадоволена потреба створила пустоту, в якій загубився його власний сенс. В його пустоті народилось страждання, яке неможливо було заглушити.

Згодом він зізнався у тому, що, можливо, вбив Кирила: «И в тоя случай ми се губи нещо от паметта. Но сега знам със сигурност, че сме били заодно на покрива» Вежинов П. Белият гущер. - Варна, 1985. - С. 285.. Щоб згадати про події які відбулись там, Несі попросив відвезти його туди. Приїхавши він стояв перед безодньою і ні про що не думав, не шукав ніяких спогадів, ніякого виправдання. Він зробив це місце рідним для себе, оскільки, як вже говорилось, у горах, на природі його розум відпочивав. Зробивши декілька кроків - полетів у безодню. «…И летеше там, безпаметен и искрящ, готов всеки миг да се стопи и изчезне. Но все още живееше, все още имаше човешка свяст. И знаеше, че там някъде долу, на края на бездна та, го чакаше болото, с очи, изкълвани от гарманите, лице на жена му».

Такими рядками закінчується повість «Белият гещер». Я вважаю, що сон у житті Несі мав велике значення. Він попереджав його про можливу небезпеку, про певні події які можуть трапитися у його житті, та навіть могли дати підказку, як вчинити у певній ситуації. Але, нажаль, Несі не сприймав їх так серйозно, для нього це був просто плід уяви, якої у нього не було; момент, який не вартий уваги. Єдине що тривожило його - відчуття які він переживав у момент сну. Вони для нього були справді важливими. Відчуття страху, муки, сорому, переживання для нього були найціннішими, він прагнув їх, але його феноменальна сутність не дозволяла відчувати будь-що. І хоч Несі був жахливим хлопцем, істотою без почуттів, він заслужив поваги та співчуття.

Размещено на Allbest.ru