Тарас Шевченко у засланні

Размещено на http://www.allbest.ru

Державний університет телекомунікацій

Тарас Шевченко у засланні

Підготував

студент групи РТД-11

Шульга Олександр

Київ 2015

Анотація

Поетична спадщина Тараса Григоровича Шевченка, вже давно подолавши національні межі, увійшла до скарбниці світової літератури, але не всі згадують про те, що він був ще й майстерним художником.

Досліджено творчий період заслання Тараса Шевченка як художника. Висвітлено основні його картини, досліджено жанри в яких він творив, а також техніки виконання.

Охарактеризовано кожну картину, її зміст та інші характеристики з боку критика.

шевченко художник картина

1. Огляд картин

Крутий берег Аральського моря

1848-1849. Папір, акварель. 16x28,5.

Малюнок виконано під час Аральської експедиції. Датується на підставі запису в щоденнику начальника Аральської експедиції О. Бутакова. Акварель вражає вмінням художника живописно передати стрімкий високий берег і при цьому відтворити навіть його геологічну будову. Спокій моря, величний простір неба -- все напоєне золотавим промінням сонця. За часів Шевченка море підходило під самісінькі кручі. Нині воно далеко відступило, а колишні скелясті береги тепер бовваніють у степу.

Пожежа в степу

1848. Папір, акварель. 21,4x29,6.

Шевченко виконав акварель під час переходу Аральської описової експедиції від Орська до Раїма, на прохання генерала І. П. Шрейбера, начальника експедиції. Цей твір художник йому і подарував. Це перший малюнок Аральської експедиції. Живописну картину степової пожежі, коли казахи, за звичаєм, підпалювали стару тирсу (ковилу), щоб добре росла нова, описав Шевченко в повісті "Близнецы. На малюнку вогняна стіна охопила весь горизонт, а на передньому плані розкинулися вози транспорту експедиції, намети, юрти. Колористичний ключ акварелі -- червона заграва. Йому довелося підпорядковувати все: і коричневий перший план, в який врізається світло-багряне плесо затоки, і такий же глухий і важкий фіолетовий тон піщаних горбів другого плану, що переходить у багрець заграви, прорізаної блідо-рожевими струменями вогню. Червоний колір вогняної стіни контрастує з синім тоном неба і перламутрово-сірими хмарками на ньому. Свіжість, соковитість і багатство колірної гами свідчать про високу майстерність Шевченка-художника.

Укріплення Раїм. Вид з верфі на Сир-Дар'ї

1848. Папір, акварель. 20,5 х 29,8.

Малюнок виконано під час перебування Аральської експедиції в укріпленні Раїм. Після прибуття транспорту експедиції в укріплення почалися підготовчі роботи до плавання.

Про Раїм Шевченко розповідає в повісті "Близнецы”. На малюнку ліворуч зображено на горі фортецю. Праворуч - море, видно шхуну "Константан", яка стоїть на верфі. Другу шхуну вже спущено на воду. Небо вгорі блакитне, нижче захмарене й переходить у бузково-брунатне.

Туркменські Аби в Кара-Тау

1851 -1857. Папір, акварель. 16x29,1.

На звороті малюнка авторський напис: Туркменскіе аби (гробницы) въ Кара-Тау.

На малюнку зображено кладовище Агаспеяр, розташоване в однойменній долині між горами Каратау і Південним Актау. Опис цього місця залишив Броніслав Залєський: "Це -- одне з найкращих кладовищ на півострові Мангишлак. Білі гори Ак-Тау, фантастичної форми, ніби гірляндою оточують долину, в якій розкинулось кладовище. Кількість гробниць на ньому незчисленна. ...Мавзолеї, за звичаями цієї частини степу, побудовано з тесаного каменю, зцементованого піском, глиною і вапном, і оточено брилами добре обтесаного вапняку... Поруч з великими монументами на кладовищі є безліч малих пам'ятників усіх видів; найчастіше трапляється вид обеліска з округленою верхівкою, вкритою рельєфними арабесками у східному дусі". Малюнок відтворює національну своєрідність цієї давньої архітектурно-художньої пам'ятки.

Джангисагач

1848. Папір, акварель. 13,6x22,4.

Шевченко виконав малюнок під час сухопутного переходу Аральської експедиції до Аральського моря. У степу, на шляху експедиції від Орська до Раїма, їм зустрілося самотнє дерево, яке у місцевого населення вважалося священним. Про дерево джангисагач, або жагизагаш, що означає "одиноке дерево", Тарас Шевченко розповідає в повісті "Близнецы": "...верстах в двух от дороги, в ложбине, зеленело тополевое старое дерево. Я застал уже вокруг него порядочную [толпу], с удивлением и даже (так мне казалось) с благоговением смотревшую на зеленую гостью пустыни. Вокруг дерева и на ветках его навешано набожными киргизами кусочки разноцветных материй, ленточки, пасма крашеных лошадиных волос и самая богатая жертва -- это шкура дикой кошки, крепко привязанная к ветке..."

Мангишлацький сад

1851 -- 1852. Туш, перо, сепія, білило

Мангишлацький сад знаходиться на півострові Мангишлак (північно-східний берег Каспійського моря, нині Гур'євська обл. Казахської РСР). Поверхня півострова складається з вапнякових нашарувань, покрита крейдяними буграми різноманітної форми і майже позбавлена рослинності. В деяких місцях півострова, між уламками скель та каміння, зустрічаються гаї тутових дерев. Такі ж дерева були вирощені поблизу Новопетровського укріплення та в урочищі Ханга-Баба. В пояснювальному тексті до згаданого офорта Залеський дає опис цього саду: «Недалеко від скелі «Монах» сотня тутових дерев, що мають в більшості дивовижні форми, росте в щілинах товстого шару вапнякових відкладень... Дерева ці досить великі, листя на них рясне; без сумніву, під скелями, які начебто нависли над ними, дерева ці сягають корінням води; без таких джерел як могли б вони рости під жагучим небом пустелі, в місцевості, зовсім позбавленій дерев? З часу збудування Новопетровського укріплення цей тутовий гай використовується як місце відпочинку». В перші роки перебування в Новопетровському укріпленні (1851 -- 1852) Шевченко неодноразово змальовував дерева Мангишлацького саду.

Сад около Новопетровського укріплення

1854. Папір, акварель. 17,1 х29.

Про висадження цього саду відомо зі спогадів Агати Ускової: "Восени 1853 року виписали багато дерев з Астрахані, з містечка Гур'єва. З Ханга-Баби привезли великі дерева шовковиць, у їх висадженні Шевченко брав діяльну участь. У цьому щойно розведеному саду для мене було поставлено літній житловий будиночок, неподалік поставлено альтанку, де ми обідали, а поблизу поставили киргизьку кибитку, в якій міг працювати Шевченко. Чоловік зробив для себе землянку, де відпочивав по обіді, у ній Шевченко ховав свої малюнки". У центрі композиції -- будинок, у якому влітку жили Ускови, праворуч -- альтанка, на передньому плані та за будинком -- юрти, в одній з яких працював Шевченко. Зважаючи на зелену рослинність, малюнок виконано влітку. Окрім цього, є ще два (акварельний і олівцевий) малюнки саду, що був справжнім оазисом у Мангишлацькій пустелі та улюбленим місцем відпочинку поета-засланця. Репродуковану акварель разом з іншими шістьма малюнками Шевченко подарував родині Ускових. У 1929 році донька Ускових Надія передала їх до Інституту Тараса Шевченка. Тепер усі вони зберігаються в музеї.

Портрет А.О. Ускової

1853-1854. Папір, сепія. 26,9 х 19,2.

Агата (Агафія) Омелянівна Ускова (1828--1899) -- дружина коменданта Новопетровського укріплення Іраклія Ускова. Шевченко познайомився з нею навесні 1853 року, коли сім'я Ускових приїхала в укріплення. За короткий час Шевченко став своєю людиною в родині коменданта, де завжди панувала приємна й доброзичлива атмосфера. У товаристві молодої, привабливої й жіночної Агати Ускової Шевченко знаходив спокій, переживав теплі й ніжні почуття. Після казарми і муштри кожна година відпочинку в родині Ускових була святом. З світлими почуттями захоплення, глибокої поваги і вдячності виконано й портрет Агати Ускової. Красива, шляхетна, незворушно-спокійна, вишукано, проте скромно вбрана молода жінка, з розумним проникливим поглядом, у якому приховано вираз смутку, -- такою бачив і такою змалював Шевченко Агату Ускову. Крім цього, художник виконав ще два її портрети, які збагачують колекцію музею.

Робінзон Крузо

1856. Папір, сепія, бістр. 24,2 х 19,3.

Ліворуч унизу чорнилом авторський підпис: Т. Шевченко, на звороті номер і назва: 2. Робинзонъ Крузо. Малюнок виконано за мотивом однойменного твору Даніеля Дефо. Шевченко згадував роман у повісті "Художник" та в листах до Миколи Осипова і Варфоломія Шевченка. Книжку "Робінзон Крузо" він подарував Прісі, дочці Варфоломія. Малюнок привертає увагу лаконізмом композиції. Художник помістив Робінзона під склепіння печери, над якою буяє рослинність. Варіюючи світлотінню, віртуозно володіючи різними відтінками коричневого кольору, митець моделює міцне, мускулисте тіло чоловіка, замислене обличчя котрого свідчить про неабияку кмітливість і розум, ненав'язливо подає побутові речі, які розповідають про життя Робінзона.

Покарання колодкою

Аркуш із серії “Притча про Блудного сина”. Папір, бістр, туш. 23,2 х 21,7. Між 1856 -10 травня 1857. Новопетровське укріплення.

Графіка. Жанрова картина з елементами політичної сатири. Композиція малюнка побудована на рембрантівському світлотіньовому моделюванні, що додає творові більшої напруженості, динамічності, глибшого психологічного заглиблення в душевний стан людини. Художник уводить у малюнок фрагмент із сепії “Казарма”, де бачимо і його профільне зображення (автопортрет). Виразність образу підсилено принципом контрасту. Світловий акцент зроблено на постаті покараного юнака, що сидить на дощатій підлозі зі зв'язаними за спиною руками. Виструнчений вартовий стереже страждальця, приреченого на мовчання. Так у метафоричний спосіб Шевченко відтворив десятирічну драму свого життя, висловив протест проти тодішньої тиранії та деспотизму. Колорит малюнка відтворено в холоднуватих тонах.

Покарання шпіцрутенами

аркуш із серії “Притча про Блудного сина”. Папір, бістр, туш. 28,6х21,5. В межах 1856-10 травня 1857. Новопетровське укріплення.

Графіка. Жанровий твір з елементами політичної сатири. “Кара шпіцрутенами”- покарання, визначене в “Своде законов” для каторжан, засланців та військових. Інакше це катування ще називали: “Прогнать сквозь строй”, “ Сквозь тысячу двенадцать раз без медика”. Кара застосовувалося в царській Росії ХYІІІ- ХІХ столітті (покарання запозичене з Німеччини). В центрі композиції - постать оголеноного до пояса солдата, а також введене автопортретне зображення художника (солдат у лівій шерензі). За допомогою контрасту світла й тіней, добре передано гру м'язів тіла зображуваного героя, відчуваються навики брюловської школи. Моделлю для змалювання Блудного сина став товариш художника Андрій Обеременко, про нього Шевченко згадує у «Щоденнику» Колорит малюнка витриманий у холоднуватій гамі.

Байгуші

Папір, сепія (28,8 Ч 22). [Новопетровське укріплення] [Н. п. осені 1853 p.].

Байгуші -- в минулому найбідніші казахські діти, яким дозволялося жебрачити. У «Байгушах» художник, щоб підкреслити, що це він спостерігав сам, зображує і себе на аркуші. Схвильовано передає художник жебрацький одяг діток, благальний вираз на їхніх обличчях, красномовні жести. Погляд очей у Шевченка докірливо-тривожний. У цьому творі художник показує, в яких умовах живуть діти в Російській імперії, народи якої, на думку офіційного Петербурга, нібито «благоденствують».

Використані джерела

1. http://litopys.org.ua

2. http://tarasshevchenko.at.ua

3. http://skripnikmarina.ucoz.ua

Размещено на Allbest.ru