Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

• Вступ
• 1. Життєвий шлях Езопа
• 2. Творчість байкаря
• Висновки
• Список використаних джерел


Вступ

Актуальність теми. Байки завжди були затребуваним і улюбленим читачами жанром літератури. Сьогодні, коли взято курс на відродження й дальший розвиток національної культури, байки стають все більш актуальнішими, адже вони як ніхто, показують споконвічні пороки людей, відкривають всі негативні сторони, при цьому досить завуалізовано та невимушено. Як і близькі до байок жанри легенд і казок про тварин, байки з'явилися ще задовго до виникнення письменності. Звідси - спільність образів, мотивів, сюжетів, їхня багатоваріантність. Байка це старовинний спосіб висловити свої думки тих людей, які не можуть зробити цього відкрито, тобто байка для Езопа стала можливістю відкритися світу, за що світ його відчув та впустив у свої тенета.

Дослідники здавна вивчали байку в системі людських відносин, серед них Б. Деркач [4], Н. Степанов [8], дослідженню життю та творчості Езопа приділяли увагу М. Гаспаров [2], І Лісовий [6], Б. Шалагінов [12].

Мета дослідження полягає у дослідженні творчості Езопа, та основних біографічних даних.

Окреслена мета зумовила такі завдання дослідження:

1. Дослідити основні біографічні дані Езопа.

2. Вивчити головні ідей байок Езопа.

Об'єктом дослідження є байка, як елемент культури.

Предметом дослідження є особливості байок Езопа.

1. Життєвий шлях Езопа

Біографічні дані про Езопа досить легендарні, велика кількість науковців досі вагаються чи був Езоп взагалі історичною особою.

Однозначно, що Езоп, давньогрецький байкар який вважався творцем байки. Проте першу згадку про Езопа знаходимо у відомого старогрецького історика Vст. до н.е. Геродота, який називає його рабом з острова Самоса за часів фараона Азаміса. Пізніше він був відпущений на волю, якийсь час провів при дворі лидийского царя Креза [10].

Гераклід Понтійський (387-312 до н.е.) через майже сто років опісля пише, що Езоп походив з Фракії, був сучасником Ферекида, і першого його господаря звали Ксанф, але ці дані він витягує з тієї ж розповіді Геродота шляхом ненадійних умовиводів [5].

Езоп був вигадником байок. Вважалося, що всі байки-розповіді, які потім на різний лад переказувалися протягом багатьох століть, вперше були придумані Езопом: і про вовка та ягня, і про лисицю і виноград, і про жаб, які просять царя.

Езоп складав байки тому, що він був раб і говорити прямо те, що він думав, було для нього небезпечно. Це була його алегорична, «езоповська мова». Рабом він був, з двох причин, по-перше, він був варвар, по-друге, мав певні фізичні вади. Він був фрігієць, з Малої Азії, а фрігійці, по твердому грецькому переконанні, тільки і годилися, щоб бути рабами. За переказами сучасників, його описували так : «..голова як котел, ніс кирпатий, губи товсті, руки короткі, спина горбата, черево спученої. Зате боги його нагородили даром слова, гострим розумом і мистецтвом складати байки..» [2].

Життя байкаря пов'язане з великою кількістю легенд. За однією з легенд, одного дня Езоп копав землю в полі й раптом побачив самотню жінку у порваному вбранні, яка попросила в нього допомоги, адже заблукала. Езоп нагодував жінку хлібом і маслинами, напоїв джерельною водою, потім вивів на дорогу і показав, куди йти.

Жриця швидко дісталася дому і розповіла своїй володарці, богині плодючості, материнства, здоров'я й мореплавства, Ісіді про цю пригоду. Ісіда вирішила нагородити раба за його благодіяння й подарувала Езопові голос. Її дев'ять муз, красномовних дочок Зевса, покровительок поезії, мистецтва й науки надихнули Езопа на складання цікавих промов, наділили мистецьким даром. Так він позбувся німоти і став один із наймудріших людей Греції.

Як бачимо, Езоп був розумною людиною, завдяки своїм байкам, які, до речі, передавалися в основному в усній формі, заслужив повагу від Богів та людей. Проте, у променях слави в байкаря з'явилась велика кількість заздрісників, саме з якими пов'язана легенда смерті байкаря [6].

Живучи при дворі царя Креза, Езоп був звинувачений у святотатстві і був скинутий з скелі. Але історія смерті Езопа деяким чином прикрашена сучасниками, одна з легенд говорить, що Езоп, перебуваючи в Дельфах, своїм лихослів'ям порушив проти себе декількох громадян, і вони вирішили покарати його. Для цього вони, викравши золоту чашу з храмового начиння, таємно вклали її в торбинку Езопа і потім забили тривогу; наказано було обшукати прочан, чаша була знайдена у Езопа, і він був побитий камінням. Через багато років відбулось чудесне виявлення безвинності Езопа; нащадки його вбивць були змушені сплатити виру, за отриманням якої з'явився онук одного з пана Езопа [10].

Про життя байкаря маємо мало відомостей, зате велика кількість міфів про його життя при царевому дворі. З життям байкаря пов'язана велика кількість міфів та переказів. Одна з таких легенд доводить мудрість Езопа. Суть її полягає в тому, що колись давним-давно - вже після того, як Езоп був куплений Ксанфом, він вирішив потішити своїх учнів кмітливістю і кмітливістю свого раба. І попросив принести з базару саму найкраще і найгірше, що є на землі. І, як відомо, Езоп і в тому, і в іншому випадку приніс мову і довів, що саме він - найкращий, і саме він - найгірше, з усього, що оточує нас. Тобто, як бачимо, вже тоді, Езоп розумів величність слів, їх могутність та нікчемність одночасно.

Ще одна легенда знову ж таки наголошує на мудрості байкаря, його впливі слова. Легенда говорить про те, що хазяїн послав його по справах, а по дорозі мудреця зустрів суддю, який поцікавився куди Езоп йде. На це байкар відповів, що не знає. Ця відповідь здалася підозрілою, і суддя наказав відвести Езопа у в'язницю. На це ув'язнений говорив, що він говорив теперішню правду, і йому не було відомо, що він потрапить у в'язницю. Суддя змушений був відпустити мудреця.

Отож, дослідивши біографічні дані давньогрецького байкаря Езопа, можемо зробити висновок, що ця людина є досить суперечливим персонажем давньогрецької літератури. Багато дослідників досі сперечаються про реальність Езопа, існують думки, що він є вигаданим героєм. Така тенденція, на нашу думку, сформована тим, що більшість фактів з плином часу втрачено, основним джерелом інформації про Езопа є перекази та записи давньогрецьких філософів. Але однозначною є те, що Езоп був дуже мудрою людиною, якій все людство завдячує виникненню такого жанру, як байка.

2. Творчість байкаря

Байка «вийшла з надр народної свідомості, - пише М. Степанова, - і на всьому протязі свого багатовікового історичного розвитку була тісно пов'язана з народом, передаючи його мудрість, його сподівання, його протест проти гнобителів, його високі моральні ідеали» [8].

Цей літературний жанр нерідко зараховується до «вічних», традиційних жанрів літератури, стверджує Б. Деркач, адже вона «своїм корінням сягає глибинних фольклорних джерел» [4].

Більшість езопівських байок нам добре знайомі: вони переказувалися на всіх мовах і у віршах і в прозі. Інтерес до байок Езопа переносився і на його особу; через брак достовірних відомостей про його життя, до байок Езопа відносились як до легенди, та й до самого автора відношення було схоже. езоп байкар творчість

Байка як жанр народної творчості виникла ще у догомерівську епоху. Вона являє собою коротке алегоричне оповідання, переважно віршоване, в якому завжди присутній дидактичний (повчальний) зміст. Складається з оповідної частини та обов'язкового висновку - повчання. Персонажами байок виступають різні звірі, птахи, рослини, у вчинках яких вбачаються і висміюються людські вади. Цей прихований підтекст художнього твору завдяки легендарному байкарю називається езопівською мовою [3].

У своїх байках Езоп висвітлював актуальні соціальні потреби і вказував, що є вірною поведінкою, а що ні. Не зважаючи на загрозу бути суворо покараним владою за власний погляд на життя, він продовжував засуджувати жорстокість та жадібність, які панували на той момент серед соціальної верхівки. Байки стали чудовою можливістю для ілюстрації своєї позиції та уникнення покарання.

Те, про що розповідалося в його байках, стосувалося начебто життя тварин, рослин тощо, а насправді все це було спрямовано на діяльність людей, розкривало стосунки між ними, їхні погляди, боротьбу, звичаї, мораль. Згодом Езопові байки стали основою для творчості відомих байкарів пізнішого часу: Лафонтена, Гребінки, Глібова, Крилова [1].

Є підстави припускати, що в епоху Аристофана в Афінах був відомий письмовий збірник Езопових байок, за яким навчали дітей у школі: «Ти невіглас і ледар, навіть Езопа не вивчив!», - говорили вчителі дітям в школі. Це були прозаїчні перекази, без усякої художньої обробки. Звід Езопових байок у прозі склав Дмитро Фалерский. До нас з давнини дійшли лише вільні поетичні переробки Бабрія грецькою, Федра і Авіена - латинською мовою, але вони такі ж сухі, прозаїчні перекази, які озаглавлені в рукописах [7].

Езопа вважають засновником так званої «езопової мови», завдяки яким, його байки мають широке поширення. Цю техніку в подальшому застосовували багато байкарів, більше того, можемо сказати, що байки Езопа стали основою для становлення байки, як одного із різновидів ліро-епічного жанру.

Сутність езопової мови полягає у маскуванні, застосуванні алегоричного стилю літературно-художнього, літературно-критичного, публіцистичного твору, в якому за прямим висловлюванням ховається другий план розуміння, що демонструє справжні наміри автора, найчастіше сатиричного характеру. У цьому випадку читачеві, глядачеві, слухачеві доводиться розшифровувати підтекст [11].

Для кращого розуміння байки Езопа, варто дослідити її особливість на прикладі. У цьому відношенні дає цікавий матеріал байка «Хлібороб і дерево». Суть її полягає в тому, що на ділянці хлібороба було дерево, воно не приносило плодів, а служило тільки притулком для горобців і стрекотливих цикад. Хлібороб збирався зрубати дерево як безплідне і, взявши сокиру, завдав улар. Цикади і горобці просили хлібороба не зрубати їх притулку, але дозволити їм співати і тішити самого хлібороба. Він же, зовсім не дбаючи про них, завдав другий і третій удари. Коли хлібороб розщепив дерево, він знайшов там вулик бджіл і мед. Скуштувавши його, хлібороб кинув сокиру, стад шанувати дерево, як священне, і піклуватися про нього. Як бачимо, мета цієї байки, показати, що люди не стільки люблять і поважають по суті справедливе, скільки переслідують свою вигоду [5].

Цікаво є байка «Ворона і лисиця». Ця байка повчальна тим, що застерігає людей, ласих на лестощі, від надмірної довірливості. Сюжет байки розгортається на розмові Лисиці та Ворини, у якої в дзьобі був сир, яким хотіла поласувати Лисиця. Тут і почала Лисиця підлещуватися до Ворона, говорити який у нього прекрасний голос та що саме він має стати володарем всіх пернатих. На це Ворон хотів відповісти, та ще й показати свій прекрасний голос, саме тоді і випав в нього сир з дзьоба, яким поласувала Лисиця. Тобто, як бачимо, такою байкою Езоп нам показує наскільки лестощі та лицемірство «замилює» нам власні відчуття реальності [9].

Байки завжди володіють повчальним кінцем, який повноцінно розкриває помилку, зроблену героєм до цього. Езоп вчить нас дивитися на життя більш осмислено і не забувати аналізувати власну поведінку - адже найчастіше саме ми самі можемо опинитися винуватцями своїх невдач [12].

Тому байки корисно читати як і дітям, так і дорослим, вони допомагають пам'ятати про прості, але мудрих істинах життя, підкреслених ще стародавнім байкарем Езопом.

Завдяки такій популярності та майстерності слова, Езоп став зразком, на який рівнялися велика кількість байкарів по всьому світу.

З'явилося не мало послідовників у Езопа і серед російських письменників, які зіткнулися з такою ж самою проблемою, як і давньогрецький митець. А саме, царською владою, яка і не думала покращувати соціальне становище, а лише погіршувала ситуацію. Тому письменники намагалися переконати за допомогою своїх байок людей у необхідності вчинення вірних дій. З метою написання ясного тексту, та донесенню чіткої ідеї до всіх верств суспільства наприкінці кожної байки завжди містилося декілька слів про мораль відповідної ситуації.

Байки Езопа не втратили актуальності і до наших днів, так само як і започаткована у них «езопова мова», оскільки нікуди не зникли людські вади, а так само нікуди не поділася необхідність, у викладі своїх критичних думок по відношенню чи до окремих особистостей або ж по відношенню до цілих держав, залишатися в деяких рамках і не потрапити під прес каральної системи. Таким чином, мудрість і істини Езопа досі впливають на духовний розвиток багатьох поколінь самих різних народів.

Видатний російський письменник Толстой займався перекладом байок Езопа для того, щоб у більш спрощеній формі надати селянським дітям виразні, короткі оповідання про справжні чесноти людини в житті. Тому вважається, що мудрі твори Езопа повинні бути вивчені школярами в першу чергу.

Висновки

В результаті дослідження, відповідно до поставлених завдань, можемо зробити наступні висновки.

1. Досліджено основні біографічні дані Езопа. Складність дослідження полягала в тому, що основних даних про байкаря дуже мало. За легендами та переказами, Езоп був рабом, жив при дворі царя Креза, потім був куплений царем Ксанфом. Вважають, що він мав неординарну зовнішність, через яку він і став рабом. Можемо вважати, що рабство допомогло становленню байкаря, адже, як відомо, байка, це непряме висміювання людських пороків, поганих вад, а йому, невільному не можна було говорити про те, що думаєш, так і склалось, що він почав писати байки, висміюючи при цьому вади суспільства, непрямим способом, а через байку. Тобто, як бачимо, зовнішня вада не завадила йому прославитися з допомогою свого слова. Езоп був надзвичайно мудрою людиною, за його влучні слова його шанували та цитували, по його байкам навчали дітей.

2. Вивчено головні ідеї байок Езопа, які з кожною байкою повторюються. Головною метою розповідей байкаря було висміяти потворність суспільства, показати оточуючим, що так не має бути. Так склалось, що царі та володарі, маючи велику політичну владу, не давали своєму суспільству висловлювати думки вільно. Байки Езопа були написані прозою, були дотепні та в той же час прості. Головними героями байок були птахи, рослини, дерева, тобто у байках застосовується прийом уособлення, тобто передачі неживим предметам ознак живих. Саме з ім'ям грецького байкаря пов'язано таке поняття, як «езопова мова», яке отримало широке застосування у вітчизняній літературі з початку 18 ст. «Езопівська мова» застосовувалась авторами, які, так як і сам Езоп, не могли висловити свою думку через утиски цензури, але хотіли донести її до читачів в доступній та прямій формі.

Список використаних джерел

1. Антична література: Хрестоматія. [упорядник О.І.Білецький]. - К.: Радянська школа, 1968. - 612 с.

2. Гаспаров М.Л. Занимательная Греция: Рассказы о древнегреческой культуре [Електронний ресурс] / М. Л. Гаспаров. - М.: Новое литературное обозрение, 2000. - 384 с. - Режим доступу до кн..: http://yanko.lib.ru/books/cultur/gasparov-zanim_greciya-8l.pdf

3. Гиленсон Б. А. История античной литературы: учеб. пособ. / Б. А. Гилесон. - М.: Флинта: Наука, 2002. - С. 68-69.

4. Деркач Б. А. Українська байка / Б. А. Деркач. - К. : Дніпро, 1983. - 463 с.

5. Эзоп. Заповеди. Басни. Жизнеописание / [пер. Гаспарова М. Л.]. - Ростов-на-Дону: Феникс, 2003. - 288 с.

6. Лісовий І. А. Античний світ у термінах, іменах і назвах/ І. А. Лісовий. - Львів, 1988.

7. Манхейм К. Избранное: Социология культуры / К. Манхейм. - М. -СПб.: Университетская книга, 2000. - 505 с.

8. Степанов Н. Л. Русская басня XVIII-XIX вв. / Н. Л. Степанов. - Л. : Советский списатель, 1977. - 656 с.

9. Пащенко В. І. Антична література / В. І. Пащенко, Н. І. Пащенко. - К. : Либідь, 2001. - 718 с.

10. Прохоров А. М. Российский энциклопедический словарь / А. М. Прохоров. - М.: Большая Рос. энцикл., 2001.

11. Филатова О. Г. Социология культуры: Конспект лекцій / О. Г. Филатова. - СПб.: Михайлов, 2000. - 46 с.

12. Шалагінов Б. Б. Історія зарубіжної літератури від античності до початку ХІХ сторіччя / Б. Б. Шалагінов. - К. : ВД «Києво-Могил. акад.», 2004. - 360 с.

Размещено на Allbest.ru