Поетика роману В. Крестовського "Петербургские трущобы"

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені Г. С. СКОВОРОДИ

УДК 821.161.1+82-311.4

10. 01. 02 - російська література

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

ПОЕТИКА РОМАНУ В. В. КРЕСТОВСЬКОГО «ПЕТЕРБУРГСКИЕ ТРУЩОБЫ»

Шишкіна Ілона Євгенівна

Харків - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі теорії літератури та історії української літератури Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - кандидат філологічних наук, доцент Марченко Тетяна Михайлівна, Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов, завідувач кафедри зарубіжної літератури.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Абрамович Семен Дмитрович, Кам'янець-Подільський національний університет, завідувач кафедри слов'янської філології;

кандидат філологічних наук, доцент Казаков Ігор Миколайович, Слов'янський державний педагогічний університет, завідувач кафедри загального та російського мовознавства і теорії та історії літератури.

Захист відбудеться «25» червня 2010 року о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.053.03 Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди за адресою: 61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. 221-А.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди за адресою: 61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. 215-В.

Автореферат розісланий “23” травня 2010 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради І.В. Разуменко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Характерною рисою сучасного літературознавства є пошук нових підходів до осмислення творчої спадщини багатьох письменників, відносно яких час виявився жорстоким і несправедливим суддею; підходів, не обтяжених ідеологічною упередженістю. Це, насамперед, так звані «письменники другого ряду», «звичайні таланти», як називав їх В. Г. Бєлінський.

Таким «звичайним талантом» є й В. В. Крестовський (1839 - 1895), досить популярний за життя, але потім несправедливо забутий унаслідок багатьох причин. Один із найкращих романів письменника - «Петербургские трущобы» - відразу ж після свого виходу (1864-1866 р.) мав величезний успіх у читачів. Потім, дискредитований випадами на адресу автора, розкритикований у численних рецензіях і статтях літературних критиків через міркування більшою мірою політичні, ніж естетичні (Д. В. Аверкієв, Ф.М. Берг, Г. Є. Благосвєтлов), роман був відірваний від широкої читацької аудиторії. У радянські роки єдиним ґрунтовним дослідженням роману стала дисертація Г. Н. Кудрявцевої «Петербургские трущобы» Вс. Крестовського в літературній боротьбі 60-х років» (Москва, 1977 рік). Однак, виконана в методологічних рамках марксистсько-ленінського літературознавства, ця робота багато в чому втратила наукове значення, висновки автора потребують уточнення й переосмислення.

Пожвавлення в останні десятиліття читацького інтересу до спадщини В. В. Крестовського спричинило появу перших дослідницьких праць, переважно малих наукових жанрів, у яких окреслилися спроби відійти від сформованих стереотипів в оцінках письменника як літератора реакційно-охоронного, антинігілістичного, консервативного напряму. Відзначимо роботи В. О. Вікторовича, Ф. О. Селезньова, М. В. Отрадіна, І. В. Скачкова тощо. З'явилася й кандидатська дисертація С. В. Шаріфулліної «Проза В. В. Крестовського в контексті антинігілістичної белетристики 80-х років XIX століття» (Череповець, 2003 рік), присвячена дилогії «Кровавый пуф». Вона здебільшого стосується історичного контексту, в якому створювався цей твір. Однак усі зазначені розвідки не знімають необхідності здійснити цілісне дослідження саме літературної творчості письменника, а не його політичних поглядів; здійснити з позицій сучасної науки детальний, розгорнутий аналіз художнього світу його творів.

Іще одним аргументом на користь важливості системного вивчення роману «Петербургские трущобы» В. В. Крестовського є таке міркування. Довгий час літературознавці, віддаючи перевагу класиці, значно менше уваги приділяли вивченню ролі так званої белетристики у формуванні літературного контексту епохи. Натомість сучасні погляди на поняття «белетристика» все частіше базуються на розумінні її як важливої та необхідної складової літературного процесу, що має свою естетичну цінність і відбиває різноманіття й оригінальність його змісту й художніх форм. Прийшов час поглянути на роман В. В. Крестовського як на добротну белетристику, що містить у собі основи оригінальності й новизни.

Таким чином, актуальність теми нашого дослідження обумовлена винятковою вибірковістю, пов'язаною з вивченням проблематики й поетики роману «Петербургские трущобы» (найбільш відомого твору В. В. Крестовського) і виявленою на тлі нової хвилі читацького інтересу до його творчості. Очевидною є потреба перебороти догматизм критеріїв і тенденційність оцінок, а значить - однобічність уявлень про літературну творчість талановитого белетриста, його місце в російському літературному процесі другої половини XIX століття.

Мета роботи полягає в тому, щоб у ході цілісного аналізу виявити найбільш суттєві характеристики художнього світу роману «Петербургские трущобы» В. В. Крестовського, описати його проблематику й визначити особливості поетики твору. При цьому поняття «поетика» трактується нами як уявлення про сутність, жанри й форми художніх творів. Досягнення зазначеної мети передбачає вирішення таких завдань:

простежити історію формування ідейно-художніх поглядів і літературної репутації В. В. Крестовського; уточнити місце письменника в розстановці літературних сил другої половини XIX століття;

надати нову періодизацію творчості письменника, зорієнтовану на встановлення основних етапів формування його письменницької майстерності жанр роман петербургский трущоба

узагальнити досвід рецепції творчості В. В. Крестовського взагалі й роману «Петербургские трущобы» зокрема в критичному дискурсі й літературознавчих дослідженнях XIX-XX століть;

проаналізувати соціальну й морально-етичну проблематику роману;

вивчити особливості композиції твору;

дослідити жанрову своєрідність роману;

показати роль літературних традицій у художньому світі автора - своєрідний творчий синтез західноєвропейського естетичного досвіду з «російським матеріалом» - на рівні проблематики, композиції й жанрової природи роману.

Об'єкт дослідження - роман В. В. Крестовського «Петербургские трущобы», який розглядається як у діахронічному плані - у зв'язку з попередніми літературними традиціями, так і в синхронічному - у контексті історико-літературних і соціокультурних процесів у Росії 60-х років XIX століття.

Предмет дослідження - поетика роману В. В. Крестовського «Петербургские трущобы».

Теоретико-методологічну основу дисертації склали роботи вітчизняних і зарубіжних учених Д. Д. Благого, І. А. Гурвіча, В. І. Кулешова, Ю. М. Лотмана та ін., присвячені історії російської літератури другої половини ХІХ сторіччя; дослідження М. М. Бахтіна, Т. Ван-Дейка, М. М. Гіршмана, Дж. Кавелті, Т. Кестхейі, М. Ліфшиця, Ю. В. Манна, Л. Нірьо та інших із проблем системно-цілісного, жанрового й мотивного аналізу художнього твору. Нами враховані як принципово значущі ідеї І. Розанова, Л. Гудкова, Б. Дубіна, В. Стради, Ю. М. Лотмана про специфіку формування й корекцію літературних репутацій.

Методи дослідження. Поставлені мета й завдання дослідження обумовили використання комбінації літературознавчих підходів, базованої на поєднанні методів цілісного, мотивного, порівняльно-історичного, порівняльно-типологічного дослідження художнього тексту.

Зв'язок роботи з науковими темами. Робота виконана в межах кафедральних тем «Аналітика літературного твору: теоретичний, історичний, діалогічний аспекти» кафедри теорії літератури та історії української літератури (№ 0106V000280) й «Проблема діалогу культур у світовій літературі» кафедри зарубіжної літератури (№ внутрішньої реєстрації 460812F21101) Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:

- уперше в рамках дисертаційного жанру творчість В. В. Крестовського, своєрідність її проблематики проаналізовані у ракурсі авторських ідейно-естетичних поглядів, поза призмою ідеологічних оцінок радянської пори;

- здійснено переоцінку літературної репутації письменника, уточнено його місце в розстановці суспільних і літературних сил його часу;

- здійснено максимально повний аналіз поліжанрової природи роману;

- уперше «Петербургские трущобы» проаналізовано не як твір меншовартівного белетриста, а як роман, пов'язаний із традиціями попередників («петербурзький текст» російської літератури, тема «ситих і голодних» як варіація теми «маленької людини», «бідних людей», «принижених і ображених») і органічно вписаний у сучасні йому процеси жанрового розвитку, становлення літератури для масового читача;

- уперше поряд із вивченням ролі літературних традицій у тексті роману, у його поетиці відзначено оригінальні індивідуально-авторські відхилення від стандартних європейських жанрових зразків; цей естетичний артефакт розглянуто нами як творчу спробу синтезу «російського матеріалу» з інонаціональними жанровими традиціями;

- визначено внесок письменника в становлення белетристики в Росії як важливої складової культурного процесу епохи, виникнення якої закономірно зумовлене комплексом соціально-історичних і естетичних причин.

Практичне значення роботи. Матеріали й висновки дослідження можуть бути використані в подальших наукових розвідках з історії російської літератури другої половини ХІХ ст., а також у процесі вузівського вивчення літературознавчих дисциплін, у тому числі в спецкурсах та спецсемінарах, на факультативних курсах з історії літератури в школі.

Апробація роботи. Результати дослідження представлені у вигляді тез, доповідей і анотацій IV Міжрегіональної науково-практичної конференції «Дослідження молодих учених у галузі гуманітарних наук» (Горлівка 2005), Міжнародних читань молодих учених пам'яті Л. Я. Лівшиця (Харків, 2006, 2007), Міжнародної науково-практичної конференції «Масова література : від давніх часів до сучасності» (Бердянськ, 2006), Міжнародної наукової конференції «Східнослов'янська філологія : від Нестора до сьогодення» (Горлівка 2006, 2008), Міжнародної наукової конференції «Російська мова й література в Україні : проблеми вивчення й викладання» (Горлівка, 2009), щорічних підсумкових науково-практичних конференціях викладачів Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов (Горлівка, 2008, 2009), на засіданнях наукових семінарів кафедри теорії літератури й історії української літератури та кафедри зарубіжної літератури Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов.

Публікації. Зміст дисертації відбито у 12 публікаціях автора, з яких 5 надруковано у фахових наукових виданнях.

Структура роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків і списку використаної літератури, який налічує 226 найменувань. Повний обсяг роботи - 198 сторінок, з них основного змісту - 177 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано вибір теми, розкрито актуальність і наукову новизну дослідження, його зв'язок з науковими темами, сформульовано мету й завдання роботи, методологічні засади та методи дослідження, подано відомості про апробацію, а також зазначені вихідні дані публікацій за темою дисертації.

У першому розділі «Роман В. В. Крестовського „Петербургские трущобы“ та його науково-критична рецепція» йдеться про культурно-історичний фон, на тлі якого створювалися «Петербургские трущобы», а також про чинники, що сформували літературну репутацію письменника та його роману в літературній критиці й літературознавстві.

Здобута ще за життя В. В. Крестовського його літературна репутація як епігона, «вторинного» письменника мала у своїй основі прагнення так званих «революційних демократів» розправитися з літератором, котрий насмілився дати однозначно негативну оцінку як нігілізму, так і революційно-демократичному руху в цілому. Прагнення знівелювати величезну популярність автора «Петербургских трущоб», його вплив на освічену публіку стало причиною активного продукування міфу про бездарність письменника й непристойність його творів.

Основними звинуваченнями негативно налаштованих критиків минулого були звинувачення в плагіаті, у низьких літературних достоїнствах роману, у його очевидній наслідувальній домінанті. Останнє, до речі, закономірно випливає з перших двох тез, оскільки саме наслідувальний твір наближається до плагіату й має сумнівні літературні достоїнства. Літературні критики, котрі оцінили роман як такий, що заслуговує на увагу, як твір талановитого белетриста (Є. А. Соловйов, І. Тригорський, М. І. Соловйов), опинилися в меншості.

Освіченою публікою, відразу ж звинуваченою деякими представниками революційно-демократичного табору у відсутності смаку, роман був прийнятий «на ура». Цей естетичний феномен - значні розбіжності в літературно-критичних і читацьких оцінках роману - став однією із причин, що зумовили наше звернення до аналізу художнього світу роману, його поетики, сюжетно-композиційної своєрідності, художньої характерології.

У радянському літературознавстві рецепція творчості В. В. Крестовського була звужена до єдиного роману - «Петербургские трущобы». На прочитання дослідниками колись популярного роману впливали сформовані ще сучасниками письменника стереотипи сприйняття твору й панівна ідеологія. Причиною забуття творчості В. В. Крестовського було те, що він, очевидно, ні життям, ні творчістю своєю не вписувався в марксистсько-ленінські канони класика. Єдиним серйозним дослідником творчості письменника в радянську епоху була Г. Н. Кудрявцева, котра, підходячи до роману «Петербургские трущобы» знову ж таки з позицій марксистського літературознавства, намагалася не стільки проаналізувати цей твір як художній артефакт, скільки «виправдати» його ідейний зміст, підводячи під ідеологію прийнятого марксистами прогресивного «ґрунтівництва». Зміна сучасних поглядів на багато явищ суспільного й літературного життя того часу, коли жив і працював письменник, дозволяють істотно уточнити й доповнити зроблені висновки, а в деяких випадках - і піддати їх докорінному перегляду.

У 90-і роки творчість В. В. Крестовського стала об'єктом досліджень нового покоління науковців (В. О. Вікторович, Ф. О. Селезньов, М. В. Отрадін, І. В. Скачков). Вони зосередилися не стільки на аналізі літературних творів письменника, скільки на розвінчанні міфів про В. В. Крестовського, на описі його літературного оточення, оприлюдненні нових фактів біографії літератора. Їхні статті заклали початок руйнуванню ідеологічних стереотипів офіційного канону в сприйнятті особистості письменника, спрогнозували вектори нових підходів до вивчення його творчості. Окрім того, потребують вивчення аспекти реалізації художнього методу В. В. Крестовського. Існує необхідність реінтерпретації ідейно_тематичного змісту його творів, потреба повноцінного наукового видання всієї спадщини незаслужено забутого письменника, цілісного дослідження всіх сторін його творчості.

Одним з переосмислених нами моментів творчої біографії письменника стала її періодизація. Традиційне виділення трьох етапів творчого шляху письменника - ґрунтівницького, антинігілістичного і реакційно-монархічного - не відповідає, на наш погляд, дійсності. «Ґрунтівництво» письменника на різних етапах його творчого шляху обумовило специфіку його ставлення до подій суспільного життя, його зближення, в одному випадку, з революційними демократами, у другому - з антинігілістами, у третьому - із представниками офіційної ідеології. Запропонована нами періодизація його творчості орієнтована на встановлення основних етапів формування його письменницької майстерності. Такий підхід базується на поєднанні двох параметрів осмислення того або іншого періоду - біографічного та естетичного. Він дозволив виділити чотири етапи у творчості В. В. Крестовського: ліричний (1857 - 1862), соціально-белетристичний (1862 - 1867), антинігілістичний (1867-1874) та публіцистичний (1874 - 1895).

Дійсно, роман «Петербургские трущобы» належить до розряду белетристичних, авантюрних творів. Але треба зазначити, що домінантна авантюрна стихія роману входить у «високоякісний сплав» із соціальною складовою твору. У ньому реалізовані ті риси соціально-побутового роману, які дозволяють показати індивідуальні характери як вираження глибоких соціальних конфліктів. Перед тим, як говорити про поетику, необхідно звернутися до соціальної проблематики роману, яка і визначає його жанрову своєрідність. Саме про це йдеться у другому розділі роботи - «Соціальна проблематика роману В. В. Крестовського «Петербургские трущобы».

Соціальність пронизує дві основні теми роману - тему міста (Петербурга) і тему «ситих і голодних», які, по суті, становлять головні проблеми, усвідомлені сучасним письменникові літературним світом. При цьому тема міста створює арену для авантюрної дії в романі, а тема «ситих і голодних» уводить у твір персонажів.

Тема міста є найбільш популярною як у російській, так і в зарубіжній літературі початку-середини XIX століття. Можна говорити про існування внутрішньо єдиного міфу й стереотипу літературного міста. Образ міста в художньому творі реалізується як замкнений цикл: з одного боку, людина створює місто, з іншого - місто формує людину. В. В. Крестовський, продовжуючи пушкінську лінію, прагне описати місто через пристрасті й діяння його мешканців - «маленьких людей». Багато в чому живильними джерелами слугували твори М. В. Гоголя, А. О. Григор'єва, М. О. Некрасова, Ф. М. Достоєвського та ін., які кожен по-своєму вплинули на формування міської ідеології та естетики «Петербургских трущоб».

Естетика й ідеологія міста у В. В. Крестовського реалізується в межах запропонованої Ф. М. Достоєвським тріади - міста як топосу, причини й співучасника злочину. Місто як топос в «Петербургских трущобах» - це не парадний Петербург, а Петербург, що постає як некрасівське «інше місто», як місто нетрів Ф. М. Достоєвського. Відзначимо високу топографічну точність автора, котрий яскраво описує петербурзькі вулиці, природу столичного міста. Петербург у письменника відвернений від усього чистого й світлого. Мотив злочину в романі реалізується як мотив випробування, іспиту, оскільки найчастіше злочин у ньому спричиняється саме невитриманим героєм випробуванням, іспитом. Петербург, як співучасник злочину, у письменника протистоїть усьому чистому й світлому, все в ньому є відбиттям літературного петербурзького міфу, що сформувався у творчості письменників, у яких учився й чиї традиції продовжував В. В. Крестовський.

Іншою важливою темою роману є тема «ситих і голодних», декларована в самому заголовку твору. Найбільш сильний вплив на В. В. Крестовського, як і на весь літературний процес того часу, зробив роман Е. Сю «Паризькі таємниці». Однак при величезній кількості збігів і подібностей між двома творами, існують і серйозні розбіжності між ними. Якщо лейтмотивом «Паризьких таємниць» є пошук шляхів утопічного порятунку суспільства, то в «Петербургских трущобах» показана безвихідь життя держави, її громадян у період наростання революційного конфлікту. Цим відрізняється розглянутий нами твір і від романів В. Гюго, Ч. Діккенса, О. де Бальзака й багатьох інших, хоча їхній вплив на В. В. Крестовського, хоча б на формальному рівні твору, важко заперечувати.

У російському дискурсі тема «голодних» реалізувалася у вигляді теми «маленької людини» (М.М. Карамзін, О.С. Пушкін, М.В. Гоголь). Науковці неодноразово підкреслювали очевидний зв'язок героїв В. В. Крестовського і Ф. М. Достоєвського. Однак, на наш погляд, цей зв'язок більшою мірою формальний. Для Ф. М. Достоєвського важливішими були моральні випробування героїв, а для В. В. Крестовського - опис фізіологічних болячок міста, необхідний йому для того, щоб указати на проблеми, актуальні для країни й суспільства. І в цьому сенсі В. В. Крестовський ближчий до письменників натуральної школи, котрі намагались більше описувати, аніж оцінювати. Як і в них, у В. В. Крестовського з'являються нові герої - різночинці, емансиповані жінки тощо. По-новому трактується чиновник - уже не як усіма скривджена «маленька людина», а як хабарник і негідник. Новаторством автора є й те, що він подає досить широку панораму вищого суспільства. Новим об'єктом опису в нього стає світ «ситих», представлений у чорному, сатиричному світлі. Тут не живуть, а імітують життя, тут порочність, злочинність - безкарні, тут не залишилося нічого святого.

Перебуваючи в рамках літературних канонів свого часу, дотримуючись цих канонів, В. В. Крестовський зробив свій внесок у розвиток урбаністичної теми в літературі, створив оригінальний роман, цінний не лише як хроніки епохи, але і як естетично самодостатній художній твір.

У третьому розділі - «Роман „Петербургские трущобы“ як поліжанровий твір» - йдеться про жанрову структуру цього твору, про реалізацію в ньому жанрових ознак класичного авантюрного, готичного та кримінального романів, нарису фізіологій.

Роман В. В. Крестовського має поліжанрову основу, що, безсумнівно, зумовлено особливостями російської літературної моди початку-середини XIX сторіччя, коли твір, будучи художньо цілісним, «містить у собі не тільки можливість, але й естетичну законність, навіть необхідність поліжанровості й полістилістики» (М. М. Гиршман). У цей час цінність жанру визначається його виражальними можливостями. Тому письменники досить активно переходять від одного жанрового канону до іншого в межах одного твору для реалізації художніх завдань, що стоять перед ними.

Поліжанровість є характерною рисою російського реалістичного роману, у якому поєднуються два начала - «високе» (на рівні змісту - глибока філософська проблематика) і «розважальне» (на рівні форми - прагнення передати «високий» зміст через доступні для звичайного читача форми авантюрного оповідання). Російський реалістичний роман був тим сприятливим ґрунтом, з якого паралельно розвивалися «серйозна» й «масова» літератури. У кожній з них по-своєму зберігається «пам'ять» цього жанру.

В. В. Крестовський став одним з родоначальників нової російської белетристики, яка, завдяки реалістичному роману Ф. М. Достоєвського, стала розважальною, масовою літературою, що існує вже не стільки заради себе самої, скільки заради того, щоб розважаючи вчити. Російська белетристика XIX століття - моралізаторська, добропорядна, сентиментальна, охоронна, але не бульварна, що налаштована, на думку дослідників, на «вибух», «руйнування» та чергує жорстокість із порнографією.

Зазначена поліжанровість реалізується В. В. Крестовським передусім через різноманіття подій і глибину охоплення матеріалу, повороти сюжету, своєрідність художньої характерології, різноплановість письменницької манери письменника, різноманіття форм оповідання. Основним завданням автора було залучити масового читача до усвідомлення нагальних проблем століття. Саме тому роман «Петербургские трущобы» має яскраво виражену авантюрну домінанту, яка поєднується в ньому з гострою проблематикою. Можна говорити про дві стихії, наявні у творі, які мотивують використання різних жанрових традицій - авантюрну, що оперує засобами авантюрного, готичного й кримінального романів, і соціальну, представлену засобами соціально-побутового роману й нарису фізіологій.

Роман «Петербургские трущобы» виходив у світ як роман-фейлетон, що вимагало від нього збалансованості документальності й вимислу. Всі події роману розвиваються на тлі реального петербурзького життя, його топографія абсолютно достовірна, події співвіднесені з тодішньою злободенністю. При цьому розглянутий твір досить чітко сегментований на фрагменти, кожен з яких може стати автономною оповіддю всередині основного оповідання, що теж характерно для роману-фейлетону.

Форма роману-фейлетону найбільш придатна для передачі авантюрного дійства. І це підтверджується авантюрною складовою «Петербургских трущоб». У розглянутий нами часовий проміжок чистих жанрів уже не існувало - вони зливалися в єдиний поліжанровий конгломерат. Саме тому в романі В. В. Крестовського виявляються як загальні для всіх авантюрних піджанрів риси, так і специфічні особливості, що характеризують кожен з них зокрема.

Системотвірним для авантюрного оповідання є авантюрний герой, який своїм характером і визначає подійний ряд сюжету. Він статичний упродовж усього роману, а його вчинки віддзеркалюють історично сформовані соціальні відносини. І для цього автор ставить його в різні «ситуації», які, власне, і визначають розвиток авантюрного сюжету. При цьому своєрідною рисою «Петербургских трущоб» є відсутність у романі авантюрного позитивного героя.

Авантюрний сюжет розвивається в романі як система несподіванок, випадкових збігів і впізнавань. Відмінністю «Петербургских трущоб» від традиційного авантюрного роману є те, що в розглянутому нами творі добро не перемагає зло. І це стає підтвердженням «виходу» цього роману у сферу серйозної, реалістичної літератури, свідченням того, що авантюрність для В. В. Крестовського була тільки засобом для розмови про важливі проблеми суспільства, засобом розширення читацької аудиторії.

У аналізованому творі виразно простежуються риси й готичного роману з його доктриною «світового зла». Звичайно ж, ці риси реалізуються не стільки на подійному рівні, скільки в особливостях сюжетно-фабульної організації роману. В «Петербургских трущобах» є характерні для готичного роману лиходії, описані в кращих традиціях створення «готичної зовнішності»: у романі реалізований «конгломерат таємниць», створюється атмосфера страху й жаху, життям персонажів керує фатум.

Основною подією в романі найчастіше постає злочин. Однак його опис вибудовується не за детективною моделлю, а має виразні риси так званого кримінального роману, який характеризується увагою до психології персонажів і соціальної детермінованості злочинів, відсутністю інтересу до розкриття злочинів.

Головною відмінністю «Петербургских трущоб» від творів суто авантюрних жанрів є велика кількість розділів, які мають вигляд фізіологічних нарисів. У романі відзначаються три типи локалізації фізіологічних описів - у конкретних місцях, у районах або частинах міста, на соціальних типах і професіях. Нарисові розділи в романі неоднорідні за своїм змістом, за реалізацією в них жанрових канонів фізіологічних нарисів. Відзначаємо чисті фізіологічні описи, в яких жанрові домінанти нарису не порушені; розділи, в яких риси фізіологічних нарисів превалюють над романним сюжетом; розділи, в яких фізіологічна стихія послаблена.

Поліжанровість художнього світу роману «Петербургские трущобы» припускає не просто наявність і співіснування в ньому різних жанрових різновидів і традицій, а й їх синтез. Саме це й забезпечує художню цілісність аналізованого нами твору.

Основні результати дослідження узагальнюються у Висновках. Проведений аналіз біографічних, літературно-критичних, мемуарних документів, тексту роману В.В. Крестовського «Петербургские трущобы» обумовив такі висновки.

Творчість В.В. Крестовського довгий час була, по суті, «закритою» для вивчення темою в літературознавстві. Об'єктивні підходи до вивчення різних сторін його письменницької діяльності підмінялися набором стереотипних оцінок і думок. В.В. Крестовський був знаковою фігурою, що втілювала тип «безпринципного літератора», «реакційного, бездарного письменника», автора розрахованих на міщанські смаки романів. Навколо нього утвердився міф, який і дотепер відштовхує літературознавців від спокійного, позбавленого емоцій, неупередженого вивчення його творчої спадщини. Щоправда, в останні десятиріччя інтерес до особистості та творчості письменника значно виріс. З'явилася низка досліджень, у яких простежуються спроби знівелювати негативну ауру, поширювану навколо В.В. Крестовського. І все ж при уважному знайомстві з цими працями видно, що їх автори, як і раніше, вирішують перш за все проблему: гарною чи поганою людиною був В.В. Крестовський? Питання ж, пов'язані з творчістю письменника, з особливостями його авторської манери, з внеском письменника в розвиток белетристики в Росії, майже не порушуються. Отримані нами результати дослідження його літературної репутації, світогляду та суспільних позицій, творчих зусиль у сфері белетристики дають підстави вивільнити письменника від закріпленого за ним ярлика «вторинного автора-епігона», скоректувати традиційні уявлення про його творчий розвиток і місце в російському літературному процесі.

Традиційний поділ творчого шляху письменника на три етапи - ґрунтівницький, антинігілістичний і реакційно-монархічний, на наш погляд, потребує перегляду. Ми переконані, що ортодоксальна ідеологія ґрунтівництва формувала тактику зближень і розбіжностей письменника з тими або іншими суспільними течіями, залежно від того, наскільки вони відповідали в ті або інші періоди свого існування його моральним і політичним ідеалам. Замість традиційної ідеологічної, ми наголошуємо на необхідності використання нової періодизації творчості В. В. Крестовського з огляду на її біографічне й естетичне підґрунтя. В цьому випадку ми визначаємо наступні етапи творчості письменника - ліричний (1857 - 1862), соціально_белетристичний (1862 - 1867), антинігілістичний (1867 - 1874) та публіцистичний (1874 - 1895).

Звичайно ж, важко заперечувати, що роман «Петербургские трущобы» - белетристичний твір, що він актуалізує в собі деякі риси «формульної літератури». Однак треба зазначити, що не лише авантюрна стихія формує своєрідність поетики «Петербургских трущоб». Більш того, на наш погляд, белетристична форма була обрана письменником усвідомлено: вона зрозуміла й приваблива не тільки для елітного реципієнта, але й для більшості пересічних читачів. За допомогою саме цієї форми В. В. Крестовський зміг показати важливість тих соціальних проблем, що руйнували Росію в 60-і роки XIX століття.

У своїй дисертації ми доходимо висновку про те, що роман В. В. Крестовського - гостросоціальний твір. Зазначена соціальність зумовлена потужною соціалізацією російського життя того часу - скасуванням кріпосного права, наростанням революційного руху й студентських заворушень 60-х рр., розквітом національного руху як у центрі, так і на окраїнах імперії, активізацією діяльності ліберально й революційно налаштованої частини суспільства. В авантюрну інтригу роману вплетені реалії часу, відбитого в ньому. Абсолютизація двох основних тем «Петербургских трущоб» - теми міста (Петербурга) і теми «ситих і голодних» обумовлена авторським баченням рефлексії суспільства на зазначені реалії. Саме їх письменник розглядав як передумову написання роману, на чому неодноразово наголошував в авторських відступах.

Перша тема є однією з найпоширеніших у літературі початку-середини XIX століття. Вона реалізується класиками російської літератури у вигляді контрапунктного протиставлення зовнішнього блиску й внутрішньої вбогості міста. Творчість В. В. Крестовського увібрала в себе те, що формувало «міф про Петербург». Тому можна й говорити про те, що його роман «Петербургские трущобы» є частиною «петербурзького тексту» російської літератури.

Тема ситих і голодних реалізується як тема безвихідності життя держави, його громадян у період наростання революційного конфлікту. Продовжуючи традиції «історій про маленьку людину», письменник ставить, однак, інші акценти. Для нього важливі вже не моральні страждання «маленького героя», а фізіологічні «виразки» міста, причини цих самих страждань. У романі представлена повна відсутність у його автора ілюзій щодо можливості побороти соціальне зло. Життя держави, її громадян абсолютно безвихідне в період революційних конфліктів.

Роман «Петербургские трущобы» є поліжанровим твором. Ця поліжанровість є знаком часу, тим, що російська белетристика запозичила з класичного реалістичного роману, сформувавши таким чином нове бачення масової літератури: в її основі вже не проста пригода заради пригоди, а пригода, яка служить уроком, прагне бути актуальною для читача, показує світ, у якому він живе. У розглянутому романі ця поліжанровість представлена як концентрація, органічний синтез різних жанрових канонів - від авантюрного роману до фізіологічного нарису. Жанрова багатовекторність реалізується через різноманіття подій, поворотів сюжету, персонажів, що, зрозуміло, має авантюрну першооснову - «цікавий привід» для розмови про серйозні й злободенні речі. І це відбиває загальну тенденцію в російській літературі XIX сторіччя - прагнення за допомогою засобів «формульної» літератури розповісти про серйозні проблеми, які хвилюють суспільство, пристосувати творчі досягнення класичної літератури до смаків і потреб масового читача. Авантюрної домінанти оповідання також вимагала публікація роману у формі фейлетону. У жанровому різноманітті роману злилися воєдино поетико-ідеологічна (прагнення описати доступною для читача мовою насущні проблеми Російської держави) і комерційна складова (публікація роману в періодичному виданні, що вимагає від автора створення привабливого сюжету, який забезпечує «очікування» публікою наступного випуску журналу із продовженням твору, що полюбився).

Найважливішою системною домінантою авантюрного роману є авантюрний герой, позбавлений розвитку, функція якого, по суті, є створення або потрапляння в пригоди. Саме герої, котрі опиняються за задумом автора в різних «ситуаціях», і рухають сюжет роману. При цьому дуже важливо те, що в ньому є тільки жертви й лиходії. Герой-рятівник, характерний для традиційних авантюрних творів, абсолютно відсутній в «Петербургских трущобах». І це теж підтверджує, що для В. В. Крестовського авантюрність - тільки засіб, але не для того, щоб потішити публіку вигаданою перемогою добра над злом, а для того, щоб показати соціальну несправедливість, яка володіє світом. І саме тому інша складова авантюрного оповідання - авантюрний сюжет - втрачає свою головну перевагу. Він нездатний у романі В. В. Крестовського викликати оптимізм. Більше того, у ньому реалізується як абсолют ідея, прийнятна для готичного роману, - ідея світового зла: тут створюється атмосфера страху й жаху, життям персонажів керує фатум. Світ повний таємниць, і ці таємниці завжди загрожують життю й спокою героїв. Найчастіше таємниця в романі пов'язана зі злочином. Але опис цього злочину, його місце в подійному ряді зближує розглянутий нами твір із кримінальним романом, для якого важливим є не стільки факт покарання зла, скільки соціальна детермінованість злодіянь, психологія злочинців і жертв.

Дуже важливо, що в розглянутому романі особливе місце займають глави, що мають всі ознаки фізіологічних описів. З високою майстерністю В. В. Крестовський описує конкретні місця в місті, його райони й окремі будинки. Для нього дуже важливими є соціальні типи й професії. І саме це робить «Петербургские трущобы» справжньою енциклопедією петербурзького життя. Впровадження в авантюрне дійство великих натуралістичних фізіологічних описів саме й покликано відшукати переходи від події до ідеї, від вимислу до дійсності.

Творчість В. В. Крестовського органічно вписана в літературний процес другої половини XIX століття, характеризується всіма головними рисами, властивими цьому періоду художнього життя Росії. Автор, звичайно ж, не може вважатися лідером російського літературного процесу того часу, але його не варто кваліфікувати аутсайдером. «Петербургские трущобы» ж можна з упевненістю віднести до найважливіших подій у літературному житті Російської імперії другої половини XIX століття. Такого ж детального розгляду й переоцінки потребують й інші твори письменника, що й становить мету нашої подальшої роботи.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИСВІТЛЕНІ В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Шишкина И. Е. Общественно-идеологический фон формирования литературной репутации В.В. Крестовского / И. Е. Шишкина // Наукові записки Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди : серія літературознавство. - Вип. 3 (39). - Харків, 2004. - С. 66-71.

2. Шишкина И. Е. В.В. Крестовский в литературной критике / И. Е. Шишкина // Материалы Девятых международных чтений молодых ученых памяти Л.Я. Лившица. - Харьков, 2004. - С. 56-57.

3. Шишкина И. Е. О традициях Э. Сю в романе Вс. Крестовского «Петербургские трущобы» / И. Е. Шишкина // Русская филология : Украинский вестник. - Харьков, 2005. - № 3 (28). - С. 62-66.

4. Шишкина И. Е. Традиции западноевропейского романа 19 века в романе Вс. Крестовского «Петербургские трущобы» / И. Е. Шишкина // Дослідження молодих науковців в галузі гуманітарних наук : тези доповіді. - Горлівка, 2005. - С. 210-214.

5. Шишкина И. Е. Дмитрий Аверкиев - рецензент романа В.В. Крестовского «Петербургские трущобы» / И. Е. Шишкина // Материалы 11 Международных чтений молодых ученых памяти Л.Я. Лившица. - Харьков, 2006. - С. 73.

6. Шишкина И. Е. Поэтика физиологии в художественном мире романа В.В. Крестовского «Петербургские трущобы» / И. Е. Шишкина // Теоретические и прикладные проблемы русской филологии : научно-методический сборник. - Славянск : СГПУ, 2007. - Вып. XV, ч. 2. - С. 45-52.

7. Шишкина И. Е. Роман Вс. Крестовского «Петербургские трущобы» как продукт массовой литературы в России 19 в. / И. Е. Шишкина // Актуальні проблеми слов'янської філології : міжвузівський збірник наукових статей - Ніжин : Аспект-Поліграф, 2007. - Вип. 12 : Лінгвістика і літературознавство. - C. 221-228.

8. Шишкина И. Е. Драматургические элементы в романе Вс. Крестовского «Петербургские трущобы» / И. Е. Шишкина // Материалы 12 Международных чтений молодых ученых памяти Л.Я. Лившица. - Харьков, 2007. - С. 81-82.

9. Шишкина И. Е. Миф о Петербурге и роман В.В. Крестовского «Петербургские трущобы» / И. Е. Шишкина // Східнослов'янська філологія : від Нестора до сьогодення : матеріали міжнародної наукової конференції. - Горлівка : ГДПІІМ, 2008. - С. 253-254.

10. Шишкина И. Е. Петербургская тема в романе В.В. Крестовского «Петербургские трущобы» / И. Е. Шишкина // Вісник Луганського національного університету ім. Т.Г. Шевченко : філологічні науки : збірник наукових праць. - № 13 (152) : липень. - 2008. - С. 280-286.

11. Шишкина И. Е. Черты готического романа в «Петербургских трущобах» В. В. Крестовского / И. Е. Шишкина // Русский язык и литература в Украине : проблемы изучения и преподавания : материалы Международной научной конференции (Горловка, 21-23 мая 2009). - С. 334-335.

12. Шишкина И. Е. О полижанровости романа В. В. Крестовского «Петербургские трущобы» / И. Е. Шишкина // Матеріали загальноінститутської відкритої конференції, присвяченої 60-річчю Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов (Горлівка, 1 жовтня 2009). - Горлівка : ГДПІІМ, 2009. - С. 368-369.

АНОТАЦІЯ

Шишкіна І. Є. Поетика роману В. В. Крестовського «Петербургские трущобы». - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.02 - російська література. - Міністерство освіти і науки України, Харківський національний педагогічний університет ім. Г. С. Сковороди. - Харків, 2010.

Дисертацію присвячено аналізу поетики роману В. В. Крестовського «Петербургские трущобы». Новизна пропонованої роботи полягає в тому, що творчість В. В. Крестовського, своєрідність її проблематики проаналізовані з естетичної точки зору без ідеологічних штампів і у вільному від тенденційності ракурсі.

Роман «Петербургские трущобы» визначається автором дисертації як поліжанровий твір, що представляє дві жанрові тенденції. Перша - авантюрна, яка в розглянутому творі реалізується шляхом використання автором жанрових засобів авантюрного роману (у формі роману-фейлетону), готичного роману, кримінального роману. Інша - соціальна тенденція, яка реалізується в яскраво виражених рисах соціально-побутового роману й нарису фізіології.

Ключові слова: авантюрний, готичний, кримінальний, нарис фізіологій, поліжанровий, соціально-побутовий, репутація, роман, белетристика, масова література.

АННОТАЦИЯ

Шишкина И. Е. Поэтика романа В. В. Крестовского «Петербургские трущобы». - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.02 - русская литература. - Министерство образования и науки Украины, Харьковский национальный педагогический университет им. Г. С. Сковороды. - Харьков, 2010.

Диссертация посвящена анализу поэтики романа В. В. Крестовского «Петербургские трущобы». Новизна предлагаемой работы заключается в том, что в ней творчество В. В. Крестовского, своеобразие его проблематики проанализировано с эстетической точки зрения без идеологических штампов и в свободном от тенденциозности ракурсе.

Проследив историю становления литературной репутации писателя, автор исследования приходит к выводу, что на нее, а также на динамику читательского интереса к его произведениям, влияет не только и не столько мастерство писателя, сколько тот идеологический фон, в котором оказывается его творчество в целом и отдельные произведения в частности, на протяжении всей «жизни в читателе» от времени создания до наших дней.

Основными темами романа «Петербургские трущобы», по оценкам литературоведов - самого значительного творения В. В. Крестовского, автор диссертации считает тему города (Петербурга) и тему «сытых и голодных», которые, в сущности, составляют главные животрепещущие проблемы, осознанные современным писателю литературным миром. При этом тема города создает арену для авантюрного действия в романе, а тема «сытых и голодных» - вводит в произведение персонажей. В. В. Крестовский, продолжая пушкинскую линию, стремится описать город через страсти и деяния его жителей - «маленьких людей».

Роман «Петербургские трущобы» несет в себе ярко выраженные черты полижанрового произведения, реализующего две жанровых составляющие. Первая - авантюрная, которая в рассматриваемом произведении реализуется путем использования автором жанровых средств авантюрного романа (в форме романа-фельетона), готического романа, криминального романа. Вторая - социальная составляющая, реализующаяся в ярко выраженных в произведении чертах социально-бытового романа и очерка физиологии. Использование технических приемов жанров, традиционно относящихся к развлекательным, было для В. В. Крестовского только средством для описания и осознания глубинных процессов существования современного ему общества. Налицо характерный для любого полижанрового произведения центон - приём, при котором происходит сращение на первый взгляд несоединимого. В рассматриваемом случае - это остросоциальная проблематика и авантюрность, использование готических клише, описательность очерков-физиологий и приёмы криминальной беллетристики.

На основе исследования автор приходит к выводу, что творчество В. В. Крестовского органически вписано в литературный процесс второй половины XIX века, отражает процесс активного формирования и становления массовой литературы в России. Писатель представляет почвенническую литературу, которая на определенном этапе вступила в конфликт с революционно-демократической, что и обусловило формирование негативной литературной репутации писателя. Он, конечно же, не может считаться лидером русского литературного процесса того времени, но его нельзя относить и к аутсайдерам.

Ключевые слова: авантюрный, готический, криминальный, очерк физиологий, полижанровый, социально-бытовой, репутация, роман, беллетристика, массовая литература.

SUMMARY

Shishkina I. E. Poetics of V. V. Krestovsky's novel “Petersburg's slums». Manuscript.

Thesis for a Candidate Degree in Philology: Specialty 10.01.02 - Russian Literature - Kharkiv G.S. Skovoroda National Pedagogical University. - Kharkiv, 2010.

The thesis is devoted to study of the poetics of V. V. Krestovsky's novel “Petersburg's slums». The novelty of the work is predetermined by the fact that the creative work of V. V. Krestovsky and the originality of its problems are analyzed as an aesthetic phenomenon without any ideological clichйs and free from any political bias.

The author defines V. V. Krestovsky's novel “Petersburg's slums» as a polygenre literary work, which realizes two genre tendencies. The first is adventurous, which is realized by means of genre resources of adventurous novel (in the form of the feuilleton), Gothic and criminal novel. The other is social tendency, which is realized in traits of the novel of everyday life and physiology essay marked in the novel “Petersburg's slums».

Key words: adventurous, Gothic, criminal, physiology essay, polygenre, novel of everyday life, reputation, fiction, mass popular literature.

Размещено на Allbest.ru