Размещено на http://www.allbest.ru/

ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. В.І. ВЕРНАДСЬКОГО

УДК 821.111-343.09“18”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Специфіка англійської літературної казки про тварин (ХІХ століття)

10.01.04 - література зарубіжних країн

Проценко Юлія Василівна

Сімферополь - 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі історії зарубіжної літератури і класичної філології Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор Міхільов Олександр Дмитрович, завідувач кафедри історії зарубіжної літератури і класичної філології Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна.

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор Новикова Марина Олексіївна, професор кафедри російської та зарубіжної літератури Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського;

кандидат філологічних наук, доцент Сімейкіна Наталія Миколаївна, доцент кафедри мистецтвознавства, літературознавства та мовознавства Харківської державної академії культури.

Захист відбудеться «2» жовтня 2010 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 52.051.05 Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського (95007, Сімферополь, просп. Вернадського, 4).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського (95007, м. Сімферополь, просп. Вернадського, 4).

Автореферат розісланий «20» серпня 2010 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Остапенко І.В.

Загальна характеристика роботи

Попри те, що жанр літературної казки є об'єктом постійної наукової рефлексії, такий її жанровий різновид, як літературна анімалістична казка, залишається малодослідженим. На сьогодні немає усталеної дефініції цього виду літературної казки, недостатньо вивчено історію його формування та взаємозв'язки із суміжними жанрами, не розроблено методологію та методику поетологічного аналізу даного жанру.

Літературна анімалістична казка у Великій Британії виникла досить пізно, лише в середині ХІХ ст. Таке пізнє оформлення авторської казки про тварин як окремого жанру зумовлено тим, що домінуючими були інші літературні жанри: байка, притча та ін. Їх розвиток призвів до того, що в 1860-х рр. у Британії виокремився особливий жанровий різновид літературної казки - анімалістична казка. Це був новий жанр, тож старі традиції інших жанрів, що вплинули на нього, були ще актуальними. З цим пов'язано високу варіативність англійської літературної анімалістичної казки.

У вітчизняному літературознавстві вже є досвід вивчення англійської літературної казки ХХ ст. (Н. Ситник, О. Тихомирова). Авторську ж літературну казку ХІХ ст., особливо казку про тварин, досліджено недостатньо. Про це свідчить незначна кількість присвячених їй робіт в англомовному літературознавстві (Дж. Німен, П. Хант та декілька ін.) і майже повна їх відсутність в українському літературознавстві (тут можна назвати лише Л. Скуратовську, яка розглядає деякі риси поетики казок про тварин окремих англійських авторів ХІХ ст.). Те саме стосується й російського літературознавства та критики, де висвітлено лише деякі питання творчості окремих англійських казкарів-анімалістів. Так, достатньо широко досліджено казкову спадщину Л. Керролла (Н. Демурова, В. Іпполітова та ін.), Р. Дж. Кіплінга (А. Бурцев, А. Хлєбникова та ін.) і О. Уайльда (О. Валова, І. Мауткіна та ін.). Проте дослідники казкової творчості Л. Керролла та О. Уайльда не вивчали їхні казки як саме анімалістичні, з властивою їм поетикою та системою персонажів. Відтак анімалістичний казковий світ цих письменників лишився майже поза увагою дослідників. Немає системного анімалістичного аналізу і в роботах, присвячених Р. Дж. Кіплінгу. Творчість деяких англійських казкарів-анімалістів ХІХ ст. досі залишається за межами наукового вивчення як у вітчизняному, так і в російському літературознавстві (наприклад, казкова творчість Б. Х. Поттер).

У зв'язку з цим актуальність дисертаційного дослідження зумовлена:

· потребою системного аналізу наукових розвідок українського та зарубіжного літературознавста, присвячених специфіці формування й жанровому розвитку англійської літературної анімалістичної казки ХІХ ст.;

· важливістю виявлення типологічних рис та індивідуально-авторської своєрідності літературної казки в національних літературах;

· дискусійністю проблем жанрології й необхідністю дослідження конкретно-історичних та конкретно-національних форм жанрів, зокрема, англійської анімалістичної казки ХІХ ст.

Вивчення творчості англійських письменників-казкарів ХІХ ст. є актуальним і тому, що, беручи свій початок у романтизмі, авторська казка про тварин виявилася вельми продуктивним жанром для подальших літературних епох. Але саме ХІХ ст. як порубіжна доба у розвитку цього жанру дало багатий матеріал для розуміння особливостей його становлення, функціонування та поетики.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах комплексної теми кафедри історії зарубіжної літератури і класичної філології Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна «Розвиток і взаємодія художньо-естетичних систем у літературі й мистецтві». Тему дисертації затверджено вченою радою Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна (протокол № 4 від 18 листопада 2005 року) та координаційною радою Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України «Класична спадщина та сучасна художня література» (протокол № 2 від 8 квітня 2008 року).

Мета дисертаційної роботи - виявити специфіку англійської літературної казки про тварин (XIX ст.).

Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

· розглянути основні досягнення та дискусійні проблеми наукового осмислення жанру літературної казки;

· простежити історію становлення жанру англійської літературної казки про тварин;

· вивчити особливості зооперсонажної, сюжетної та мотивної організації різновиду цього типу авторської казки;

· виявити типологічні риси та засоби індивідуально-авторської характеристики анімалістичних персонажів у досліджених літературних казках;

· унаочнити жанрові модифікації анімалістичної казки в англійському літературному контексті ХІХ ст.

Об'єкт дослідження - анімалістичні казки англійських авторів ХІХ ст.: «Alice's Adventures in Wonderland» і «Through the Looking-Glass and What Alice Found There» Л. Керролла (1832-1898); «The Jungle Books» і збірка казок «Just So Stories» Р. Дж. Кіплінга (1865-1936); «The Happy Prince», «The Nightingale and the Rose», «The Remarkable Rocket», «The Star-Child», «The Devoted Friend» О. Уайльда (1854-1900); «The Tale of Peter Rabbit», «The Tale of Benjamin Bunny», «The Tale of the Flopsy Bunnies», «The Tale of Johnny Town-Mouse», «The Tale of Tiggy-Winkle», «The Tale of Jemima Puddle-Duck», «The Tale of Tom Kitten», «The Tale of Tittlemouse», «The Story of Miss Moppet», «The Tale of Mr. Jeremy Fisher, «The Tale of Squirrel Nutkin», «The Roly Poly Pudding», «The Tale of Mr. Tod», «Ginger and Pickles», «The Tale of Timmy Tiptoes», «The Pie and the Patty-pan», «The Tale of Pigling Bland», «The Tale of Two Bad Mice)» Б. Х. Поттер (1866-1943).

Предмет дослідження - поетика англійської літературної анімалістичної казки XIX ст. та її жанрові модифікації.

Методи дослідження. Теоретико-методолоічною базою дослідження є фундаментальні роботи вітчизняних і зарубіжних учених, присвячені проблемам фольклорної та літературної казки: Н. Демурової, Л. Дерези, М. Липовецького, Л. Овчинникової, Л. Скуратовської, Дж. Толкіна, П. Ханта та інших. Дослідження ґрунтується на принципах культурно-історичного (О. Веселовський), структурно-морфологічного (В. Пропп), структурно-семантичного (М. Симонсен) методів, а також соціоантропологічного (М. Вальєр, М.-Л. фон Франц) і мотивного (Б. Гаспаров, О. Ніколенко, І. Силантьєв) аналізу. Методологічні засади дослідження сформовано також на основі праць із жанрології (М. Бахтіна, Є. Костюхіна, Н. Копистянської, М. Новикової та ін.).

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше у вітчизняному літературознавстві в роботі досліджено історію формування та функціонування жанру авторської казки про тварин у Великій Британії. Здійснено комплексний аналіз компонентів сюжету і зооперсонажів англійської літературної анімалістичної казки XIX ст. Подано класифікацію цих зооперсонажів; виявлено типологічні риси, жанрові модифікації та індивідуально-авторську специфіку анімалістичних казок англійських письменників ХІХ ст.

Теоретична цінність дисертації зумовлена дослідженням жанрового змісту англійської літературної казки про тварин (XIX ст.), уточненням конститутивних ознак літературної казки, а також тим, що запропоновані принципи системного аналізу англійської літературної анімалістичної казки ХІХ ст. можуть бути використані в процесі дослідження поетики казок інших країн та літературних періодів.

Практичне значення отриманих результатів. Матеріали дисертації можуть бути використані для розробки курсів історії зарубіжної літератури ХІХ ст., семінарів і спецкурсів з питань розвитку англійської літератури для студентів філологічних факультетів вищих навчальних закладів. Отримані в дисертаційній роботі результати також можуть бути використані в подальшому вивченні як англійської літературної казки про тварин, так і літературної казки загалом.

Особистий внесок пошукувача. Дисертація та публікації написані автором одноосібно. Отримані результати, теоретичні положення й висновки сформульовані безпосередньо автором.

Апробація результатів дисертації. Загальну концепцію та основні положення дисертації викладено та обговорено на Х Міжнародних читаннях молодих учених пам'яті Л. Я. Лівшиця (Харків, 2005); XIV Міжнародній науковій конференції імені Сергія Бураго «Мова і культура» (Київ, 2005); XV Міжнародній науковій конференції імені Сергія Бураго «Мова і культура» (Київ, 2006); науковій конференції аспірантів філологічного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (Харків, 2007); Міжнародному науковому симпозіумі «Візуалізація образу дитини в літературі» (Львів, 2007); Міжнародній науковій конференції «Література, мистецтво і гуманітарні науки ХХI століття в перспективі глобалізаційних питань» (Харків, 2008); ІІ Міжнародному українському науковому конгресі «Актуальні проблеми і перспективи дослідження літератури зарубіжних країн» (Севастополь, 2009); ІІІ Міжнародному українському науковому конгресі «Світова література на перехресті культур та цивілізацій» (Севастополь, 2010); а також на засіданні кафедри історії зарубіжної літератури і класичної філології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (Харків, 2009-2010).

Публікації. Основні положення й висновки дисертаційної роботи відображено в 9 публікаціях, із яких 7 надруковано у провідних наукових фахових виданнях України.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, який налічує 309 позицій, і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 218 сторінок, з них - 173 сторінки основного тексту.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, наукову новизну, визначено мету, завдання, методологію й методику дослідження, окреслено об'єкт і предмет, а також теоретичне і практичне значення дисертації. Подано відомості щодо апробації результатів дослідження та структури дисертації.

У першому розділі дисертації «Літературна казка в науковому вивченні» визначено основні теоретико-методологічні проблеми, пов'язані з вивченням жанру літературної казки й анімалістичної казки як її жанрового різновиду у вітчизняному та зарубіжному літературознавстві.

У підрозділі 1.1. «Актуальні проблеми дослідження жанру літературної казки» подано огляд теоретичних і критичних праць, присвячених вивченню літературної казки. Виявлено найбільш дискусійні проблеми в аналізі цього жанру. Простежено історію вивчення жанру літературної казки (в тому числі, казок про тварин) у вітчизняному та зарубіжному літературознавстві.

На підставі огляду науково-критичної літератури зроблено висновки. Серед теоретико-методологічних проблем, пов'язаних із жанром літературної казки (зокрема, з англійською літературною казкою про тварин), найбільш дискусійними залишаються наступні проблеми: виявлення типологічних ознак літературної казки, класифікація її жанрових різновидів; розробка цілісного комплексу методів і методик для аналізу англійської літературної анімалістичної казки.

Предметом численних досліджень став вплив фольклорної казки на казку літературну (М. Липовецький, Л. Овчинникова та ін.). За думкою більшості вчених літературна казка підпорядкована нормам багатовікової традиції, а з іншого боку, є відкритим і гнучким за своєю жанровою природою утворенням (Л. Дереза, Н. Копистянська та ін.). Фольклорна традиція виявляється в усталеному змістові та жанровій формі літературної казки, у закріпленому колі ціннісних орієнтирів, обов'язковій присутності в жанровій матриці будь-якої літературної казки невід'ємних компонентів народної казки (сюжетні колізії, конфлікт, казковий хронотоп). Як фольклорно зумовлена форма, літературна казка взаємодіє також з іншими літературними жанрами, вбираючи їх елементи та демонструючи розмаїття власних жанрових різновидів (казка-поема, казка-притча, казка-п'єса, казка-повість тощо).

Одним із питань, найбільш відкритих у науковому дискурсі, залишається питання саме про жанрові різновиди літературної казки загалом та англійської анімалістичної казки зокрема. Літературна казка про тварин до сьогодні не має чіткої дефініції. У дисертації запропоновано таке визначення цього жанру: літературна анімалістична казка - авторський твір, сформований на основі жанрової матриці народної казки, в якому тварини діють як повноправні персонажі (або на рівні з персонажами-людьми); будучи формою засвоєння традиції, літературна казка про тварин разом з тим відрізняється від фольклорних жанрів-прецедентів домінуванням індивідуальної художньої свідомості, що виявляється у способах трансформації традиційних сюжетів, образів і мотивів, у синтезованій структурі казки й авторському вирішенні моральних проблем.

У зв'язку з тим, що жанр літературної казки про тварин рідко зустрічається у «чистому» вигляді, в деяких анімалістичних казках зооперсонажів поставлено автором на перший план лише в окремих фрагментах або частинах твору (наприклад, казки О. Уайльда).

У підрозділі 1.2. «Основні напрямки та методи дослідження англійської літературної казки про тварин (ХІХ століття)» виявлено основні принципи, які використовуються вітчизняними й зарубіжними літературознавцями під час аналізу англійської літературної анімалістичної казки.

Огляд науково-критичних праць вітчизняних і зарубіжних дослідників англійської анімалістичної казки ХІХ ст. дозволив виявити деякі загальні тенденції у вивченні цього жанру. Так, у англомовному літературознавстві переважають роботи описового характеру (Е. Джонсон, Х. Карпентер та ін.) або історико-літературні дослідження творчості окремих англійських казкарів-анімалістів (Дж. Німен, П. Хант та ін.). Однак вони мають несистемний і фрагментарний характер. У сучасному літературознавстві виник інтерес до міждисциплінарних досліджень літературної казки (Ф. Гринакр, Е. С'юел та ін.).

В українському літературознавстві відсутні роботи, присвячені безпосередньо англійській літературній анімалістичній казці. Так, в дисертації «Поетика керроллівського «нонсенсу» в історико-літературній перспективі» (2008) М. Ісакової досліджено прояви керроллівського особливого виду нонсенсу і способу відтворення художньої реальності в англомовній літературі ХХ ст. Проте дослідниця не розглядає казки Л. Керролла як анімалістичні. Вирізняються в цьому плані лише праці Л. Скуратовської: в них авторка розглядає деякі риси поетики казок про тварин окремих письменників ХІХ ст. в історико-літературному контексті.

У російському літературознавстві існує незначна кількість праць, що стосуються питань поетики анімалістичної казки. Навіть ці нечисленні праці присвячено скоріше творчості окремих англійських письменників ХІХ ст. (Т. Порфір'єва, А. Хлєбникова та ін.), інколи фольклорним мотивам у творчості митців (О. Валова, І. Мауткіна та ін.). При вивченні казок О. Уайльда найчастіше використовувався структурно-семіотичний метод аналізу (О. Валова, В. Рєшетов, М. Чебракова та ін.). Окремі роботи містять аналіз англійської літературної казки ХІХ ст. в історико-літературному контексті або порушують проблеми авторської анімалістичної казки у функціональному й поетикальному аспектах (Н. Демурова та ін.). Казкову спадщину деяких відомих англійських письменників-анімалістів цілком залишено поза увагою дослідників. Так, наприклад, немає жодної фундаментальної праці, присвяченої казковій творчості Б. Поттер.

Одним із найважливіших завдань сучасного літературознавства у царині анімалістичної казки є, на наш погляд, аналіз системи зооперсонажів, оскільки саме анімалістичні персонажі впливають на такі компоненти казки, як композиція, сюжет, мотив і конфлікт, і виступають домінантою казкової оповіді. В дисертації запропоновано декілька критеріїв зооперсонажного аналізу: за видовим критерієм - звірі, птахи, комахи тощо; за ареалом проживання - «домашній» простір і «дикий» простір; за частотністю (високочастотні, середньочастотні та рідкісні зооперсонажі) та за функціями (протагоніст, антагоніст, медіатор та фоновий персонаж); за авторською характеристикою. Це дозволяє виявити художню своєрідність англійських літературних казкок про тварин (ХІХ ст.). Отже тільки комплексний аналіз фабульно-сюжетної, мотивної, композиційної організації та художнього конфлікту казок здатний розкрити їх жанрову специфіку в типологічному й поетикальному аспектах.

У другому розділі дисертації «Жанровий зміст англійської літературної казки про тварин (ХІХ століття)» простежено становлення жанру англійської літературної анімалістичної казки, виявлено традиції, які вплинули на її формування, а також систематизовано складники цього нового жанру.

Підрозділ 2.1. «Становлення англійської літературної казки про тварин» присвячено історії становлення й функціонування авторської анімалістичної казки в англійській літературі.

Англійська літературна казка про тварин виникла в 1860-х рр. Така пізня поява мотивується тим, що впродовж XVII та XVIII ст. пуританські письменники активно впроваджували в літературу для дітей морально-релігійні теми й відповідні дидактичні жанри: притчу, проповідь, приклади (середньовічні exemplа), які перейшли у байку. Останній з них домінує серед жанрів літератури для дітей в епоху Просвітництва. Романтизм розширив жанровий репертуар літератури для дітей, посилив інтерес до національних традицій, до давніх міфів і легенд. Ці фактори створили об'єктивні передумови для формування жанру авторської казки. Проте навіть у цей період літературна казка як жанр ще не сформувалася остаточно. Вона була більше схожа на байку, або моральне повчання.

Так, у Британії на початку XIX століття було написано низку творів про тварин спеціально для дітей. У цих творах домінував м'який гумор і були вже присутні елементи фантастики (В. Роско, К. Дорсет та ін.). Першим із таких творів можна вважати «The Butterfly's Ball, and the Grasshopper's Feast» В. Роска (1807). Деякі дослідники стверджують, що цей твір вже належить до жанру літературної казки, а В. Роско є фундатором авторської анімалістичної казки у Великій Британії (Н. Будур, С. Ніконова). В нашій дисертації аргументовано іншу точку зору. По-перше, названий твір укорінений в античному байкарському сюжеті, який підхопили і розвинули Ж. Лафонтен, І. Крилов та ін. По-друге, у творах В. Роско та К. Дорсет відсутній основний компонент казки - чіткий конфлікт двох світів. Твори цих письменників поєднали в собі навчальну традицію з байкарською, що було характерним для попередньої епохи «шкільного бароко». Як показало проведене дослідження, відриватися від цієї традиції англійська літературна казка про тварин починає пізніше. Л. Керролл поєднує філософську притчу з традиційним казковим каноном і стає засновником авторської казки про тварин у Британії. Р. Кіплінг починає насичувати англійську казку екзотичним матеріалом та казковими традиціями інших народів, - тих що входили до Британської Імперії. Зв'язок англійської авторської казки про тварин з притчею також розвиває О. Уайльд. Він створює авторський варіант анімалістичної казки-притчи, який спирається вже на естетику сімволізму. Послідовницею байкарської традиції в жанрових межах літературної казки є Б. Поттер. Але письменниця адресує вже свої казкові твори виключно дітям.

На жанровому каноні англійської літературної казки про тварин позначилися також традиції травілогу (Н. Іщенко), відповідних есе та мемуарів. Ці жанри-«попередники» набули широкої популярності в Англії епохи Просвітництва. Зрозуміло, що формування авторської анімалістичної казки було не можливе без найдавнішої традиції тваринного епосу (тотемічні міфи, які пов'язано з прадавніми мисливськими й аграрними ритуалами).

У підрозділі 2.2. «Система зооперсонажів англійської літературної казки про тварин (XIX століття) та засоби їх характеристики» класифіковано зооперсонажів в авторській анімалістичній казці та проаналізовано способи їх створення. Оскільки наявність зооперсонажів є жанровою домінантою (М. Новикова) анімалістичної казки, у роботі укладено каталог зооперсонажів англійської казки про тварин (XIX ст.). Їх стратифіковано за видовим та ареальним принципами; визначено ступінь їх популярності згідно з коефіцієнтом їх частотності. Виявлено спільні типологічні риси та засоби індивідуально-авторської характеристики цих персонажів.

У межах творчості досліджуваних авторів анімалістична казка налічує 109 зооперсонажів: тварин (15), птахів (5), комах (2) ? у «домашньому» просторі; звірів (41), птахів (20), комах (10), плазунів (6), земноводних (2) і риб та інших водяних істот (8) ? у «дикому» просторі.

У зв'язку з тим, що жанр авторської казки у своєму розвитку йшов різними шляхами, вивести загальні критерії популярності тих чи інших зооперсонажів для англійської анімалістичної казки загалом виявилося складно. Тому в дисертацію додатково введено коефіцієнт частотності зооперсонажів для всіх казок досліджуваних авторів. Найчастотнішими персонажами (коефіцієнт 0,2 та вище) виявилися у «домашньому» просторі - кінь, кіт, собака, миша; у «дикому» просторі - кролик, заєць, жабка, ящірка, голуб, качка, сова. Найменш популярними (0,01) у «домашньому» просторі - є поні, канарка, павук; у «дикому» просторі - борсук, бурундук, галка, вільшанка, сонечко, павук, муха, форель, жаба. Ці дані свідчать про те, що різні казкарі одностайно віддають перевагу аборегенним персонажам, типовим як для британської природи, так і для британської казкової традиції. До переліку найменш популярних зооперсонажів потрапили або екзотичні тварини, або тварини занадто специфічні для дитячого сприйняття, або ж такі, що не мають прецедентів у національному казковому матеріалі.

Водночас, не всі автори спираються на суто британську традицію. У Л. Керролла і Р. Кіплінга є ціла низка зооперсонажів, які помітно відхиляються від традиційних, наприклад, антилопа, лев, фламінго, що зумовлено впливом колоніального досвіду Британської Імперії, а також залученням персонажів з поезії нонсенсу, байки та інших неказкових жанрів.

Аналіз англійських літературних казок про тварин (ХІХ ст.) показав, що існують певні загальні принципи зображення зооперсонажів. Таких персонажів, як правило (хоча різною мірою) наділено портретною, психолого-поведінковою та соціальною характеристикою. При чому в різних письменників домінують різні характеристичні засоби: соціальні й сатиристичні - в Л. Керролла, витончено портретні й поведінкові - в О. Уайльда, соціалізовані й динамічно рухливо поведінкові - в Р. Кіплінга тощо

У підрозділі 2.3. «Особливості сюжету та мотивної організації англійської літературної анімалістичної казки ХІХ століття» виявлено характерні сюжетні риси, а також своєрідну систему мотивів відповідних казок. Складники сюжету й мотиви систематизовано за функціями головних дійових осіб - зооперсонажів.

Сюжет англійських казок ХІХ ст. будується доволі традиційно. В цілому він реалізує більшість казкових персонажних функцій (В. Пропп), але їх кількість варіативна у кожному творі. Це визначається ступенем віддаленості або, навпаки, близькості казки конкретного автора до казкового канону. За функціональним принципом виділено зооперсонажів, що відіграють у сюжеті роль протагоністів, антагоністів, медіаторів і фонових персонажів. Довколо них сконцентровано всі інші складники сюжету і мотиви.

Найменшою є група протагоністів (15), що пов'язано з роллю цього типу зооперсонажів у казці, а також із тим, що в деяких казках протагоністом виступає людина. Більшими є групи антагоністів (28) і медіаторів (39). Найчисленнішою виявилася група фонових персонажів (65), які створюють тло розвитку головних подій у творі. Наймобільнішим персонажем є медіатор, який виступає посередником поміж двома світами («своїм» та «чужим»). Антагоніст бере активну участь у художньому конфлікті казки. Протагоніст (з точки зору його пересування) більш статичний. Він діє примусово і лише зрідка за своєю ініціативою. Фоновий персонаж є деталлю або типовим знаком того чи іншого світу, тому, як правило, не перетинає ніяких кордонів. зооперсонажний казка літературний англійський

Композиційна організація авторських казок значно складніша, аніж у фольклорних. Часом авторські казки мають великий обсяг, подібно до романів їх поділено на розділи (казкова дилогія Л. Керролла). Ускладненість структури літературної казки нерідко зумовлено рамковою композицією та наявністю кількох сюжетних ліній. Лінійна послідовність подій може порушуватися). Деякі казки не мають традиційних казкових зачинів і кінцівок. Утім, майже всі письменники використовують невизначений минулий час, що цілком співпадає з фольклорною традицією.

Попри те, що у системі мотивів англійської анімалістичної казки ХІХ століття провідну роль відіграють традиційні мотиви (дороги, дива, смерті, дитинства та ін.), письменники використовують і нові особистістні моральні імперативи, які базуються на новому християнському світобаченні: свобода вибору (в казках Л. Керролла, О. Уайльда та в казці про Мауглі Р. Кіплінга), моральний урок підростаючему поколінню (в казках Б. Поттер, у збірці «Just So Stories» Р. Кіплінга), пошук особистої позиції в світі (в казці про Мауглі Р. Кіплінга) та ін., які зумовлено своєрідністю авторського світосприйняття, соціально-історичними умовами, релігійною та етичною свідомістю доби.

У третьому розділі дисертації «Жанрові модифікації казок про тварин у творчості англійських письменників ХІХ століття» головну увагу сфокусовано на індивідуально-авторській специфіці жанру літературної анімалістичної казки, що простежується на різних текстових рівнях.

У підрозділі 3.1. «Жанрові трансформації в казковій дилогії Л. Керролла» - виявлено та інтерпретовано трансформації жанру казки про тварин у дилогії письменника, проаналізовано форми вираження авторської свідомості, а також зооперсонажну й сюжетну системи.

В казковій дилогії Л. Керролла авторське «я» прямо не заявлене, але модус оповіді є суб'єктивним (що виявляється через супутні коментарі). Присутність автора тут, у першу чергу, інтелектуальна. Л. Керролл відтворює події з певної дистанції, з погляду людини більш досвідченої, але здатної дати можливість висловитися й самим персонажам. Головна відмінність казок автора від традиційних - іронія. Його твори розраховано передусім на дорослу аудиторію.

У казковій картині дилогії Л. Керролла виділено 32 зооперсонажі: тварини (6), комахи (1) у «домашньому» просторі; звірі (8), птахи (8), плазуни (1), земноводні (1), риби та інші водяні істоти (4), комахи (3) у «дикому» просторі. Таким чином створюється поліперсонажний світ. При його конструюванні письменник спирається не тільки на фольклорні, а й на літературні джерела, які введено через рясні алюзії та ремінісценції. Найчастотнішими зооперсонажами Л. Керролла є жабка і кіт. Чеширський Кіт загалом особлива постать у казковому світі автора. Усі анімалістичні персонажі Л. Керролла наділено певним безглуздям. І лише Кіт та Аліса вповні усвідомлюють абсурдність тих чи інших сюжетних ситуацій. Тож Кіт стає своєрідним медіатором поміж позицією автора, його героїні дівчинки Аліси та інших зооперсонажів.

Портретні описи посилюють атмосферу дива. Проте парадоксальність Л. Керролла-казкаря полягає в тому, що магічних перетворень в нього зазнає лише людина, тому навіть звичайні звіри виглядають для Аліси незвичайно й викликають жах.

Парадоксальними є також нелінійний перебіг подій, традиційні функції зооперсонажів редуковані або модифіковані. Зате улюблені локуси письменника досить традиційні - це дім, ліс, сад, дорога. Таким чином, Л. Керролл не відмовляється від традиційного казкового канону, але значно його трансформує. Жанр казки набуває в нього ознак параболи, нонсенсу, провіщаючи майбутній розвиток фентезі.

У підрозділі 3.2. «Притчева основа казок О. Уайльда» розглянуто жанрову модифікацію уайльдової казки-притчі, проаналізовано форми авторської присутності, систему анімалістичних персонажів та особливості сюжету.

У казках О. Уайльда домінує об'єктивний тип оповіді, лише в окремих фрагментах використовується суб'єктивний тип (я-оповідач). Своєрідність авторської позиції вбачаємо в тому, що Уайльд розкриває трагізм або комізм окремих ситуацій, не нав'язуючи розлогих коментарів, але вибудовує сюжет так, щоб читач робив висновки самостійно. Ця форма оповіді мотивована тим, що спочатку казки письменника не були призначені для дитячої аудиторії. Того ж походження і тонка іронія автора.

У п`яти казках О. Уайльда нами виділено 18 зооперсонажів. У «домашньому» просторі це тільки птахи (2). Бачимо, що сільська садиба зі своїм господарством (звичне місце дії в анімалістичній казці) у цього письменника відсутня. У «дикому» просторі з'являються звірі (6), птахи (6), комахи (2), плазуни (1), земноводні (1). Тут О. Уайльд стоїть ближче до фольклорного канону, проте не так казкового, як легендарного (Ластівка-помічниця). Його природа естетична, а не прагматична.

Відтак зооперсонажів казок письменника включено до генеральної сюжетної лінії, їх зроблено двійниками або антиподами героїв-людей. Казковий анімалістичний світ О. Уайльда стає моноперсонажним. Цією тенденцією пояснюються незвичні функції найчастотніших та найважливіших зооперсонажів митця: коноплянки, солов'я і зайця. Саме вони сприяють духовному прозрінню героя («The Star-Child») або викривають його егоїстичну сутність («The Nightingale and the Rose»). Тому зооперсонажі О. Уайльда є інколи людянішими та моральнішими за персонажей-людей. Щодо сюжету та хронотопу, у порівнянні з фольклорним каноном, конфлікти в цього автора напруженіші, а хронотопні кордони розмиті, їх легко можна перетнути. Фізична боротьба добрих та злих персонажів відсутня.

Отже, в анімалістичних епізодах О. Уайльда сполучено елементи традиційної казки, притчі, легенди. Таке поєднання можна простежити у проблематиці та авторській оповіді.

Підрозділ 3.3. «Синтез культур у казкових творах Р. Дж. Кіплінга» присвячено впливу інших культур на індивідуально-авторську своєрідність казок письменника та їх жанрову різноманітність.

В казках Р. Кіплінга домінує інший суб'єктивний тип оповіді. У збірці «The Jungle Books» саме оповідач висловлює позицію автора, він теж усе знає і передбачає всі наступні події. З жанрової точки зору Р. Кіплінг намагається реконструювати архаїчний тваринний міф, лише надаючи йому форми пізньої літературної казки. Проте у збірці «Just So Stories» жанрова ситуація змінюється. Оповідач дає окремі коментарі лише час від часу. Казки наближено до новели, зі всіма її характерними ознаками: пригодницьким характером, динамічною оповіддю, невеликою кількістю персонажів.

Казковий світ Р. Кіплінга (одинадцять казок) містить 50 зооперсонажів: у «домашньому» просторі - 9 тварин; у «дикому» просторі - 27 звірів, 5 птахів, 2 комахи, 5 плазунів, 3 риби та інших водяних істот. Найчастотнішими та найзначущими є крокодил і пітон; традиційні вовк і ведмідь, та нетрадиційна пантера. Такий вибір пояснюється індійським дитинством автора й широкою географією Британської Імперії.

Р. Кіплінг створює свою модифікацію казкового жанру, в якій рушійною силою є авантюрні пригоди новел, могутня природа міфу та універсальні колізії притчі. Його зооперсонажі реалістичні зовні, але міфологічні за своєю сутністю. Реаліям Східного світу надано маштабів та конфліктності також близьких до міфу. Простір цих казок, по суті, досить традиційний, набуває титанічних рис: не просто ліс, а джунглі, не просто водойми, а великі ріки, водоспади, не просто поле або степ, а пустеля. Аналогічний синтез східних та західних, давніх та нових культур спостерігається в системі зооперсонажів та хронотопі. Він регулює також поведінку та моральні імперативи головних героїв.

У підрозділі 3.4. «Традиції байки в казковій творчості Б. Поттер» виявлено байкарські традиції в казках письменниці на різних рівнях текстової структури (система персонажів, просторово-часова організація, мотиви, сюжет).

Авторка-оповідачка в казках дуже активна. Вона висловлює свої думки, зауваження, оцінки, прямо звертаючись до читача. Мова її казок проста й зрозуміла для дитячої аудиторії.

У казковій картині світу вісімнадцяти казок Б. Поттер налічується 40 зооперсонажів: у «домашньому» просторі - тварин (8), птахів (4), комах (2); у «дикому» просторі - звірів (10), птахів (6), комах (5), земноводних (2) і риб та інших водних істот (3). Найчастотнішими серед них є кролик, миша й кіт; найбільш значущим - собака. Він рятівник головних героїв, відновлювач справедливості в навколишньому світі.

Найразючіша різниця поміж обраними в дисертації казкарями полягає саме між Р. Кіплінгом та Б. Поттер. З епічного та космічного світу Р. Кіплінга читач потрапляє до поттерівського світу знайомих речей та світських тварин.

У сюжетній структурі казок Б. Поттер виявлено більшу кількість функцій, виділених В. Проппом. Сюжет досить гострий. Письменниця, з одного боку, орієнтується на модель традиційної казки (з елементами випробування, перетину моральних кордонів), але, з іншого боку, продовжує традиції байки. У зв'язку з цим її характери доволі статичні, а їхне зображення базується на принципі сталого амплуа, моральний урок відкритий. Основні хронотопи її казок - дорога, ліс, город.

Таким чином, у дисертації відзначено близькість казок Б. Поттер до традиційного канону, що виявляється у хронотопі та сюжеті, функціях дійових осіб. З іншого боку, характеристика зооперсонажів, відкрита авторська позиція та експліцитна мораль зближують твори письменниці із жанром байки.

Висновки

Узагальнено основні положення та результати дослідження.

1. Незважаючи на те, що дослідження літературної казки має тривалу історію, такий її різновид, як авторська анімалістична казка, не отримав достатнього наукового осмислення, особливо в аспектах історії виникнення й формування, специфіки жанрового змісту та форм, взаємозв'язку з іншими жанрами. Актуальними проблемами літературознавства залишаються питання жанрової дефініції літературної казки про тварин, методології та методики дослідження її поетики.

2. Літературна анімалістична казка у Великій Британії виникла досить пізно, лише на початку другої половини ХІХ ст. Таке пізнє оформлення авторської казки про тварин як окремого жанрового різновиду зумовлено кількома причинами. По-перше, провідним прозовим жанром англійської літератури для дітей в епоху Просвітництва був жанр байки. Він максимально відповідав літературно-естетичним принципам Просвітництва - настанови на дидактичність, використання будь-яких життєвих епізодів як своєрідного уроку, створення прикладів для наслідування та вироблення стереотипів загальноприйняної поведінки. По-друге, значного поширення в цій літературі набув також жанр притчі, що мав витоки у середньовічній проповіді і теж дозволяв перетворити конкретні замальовки з натури в узагальнюючі уроки життя. По-третє, широку популярність серед британських читачів здобув жанр подорожі у супроводі описів живої природи. Саме в такому контексті, а також у процесі переходу до романтичного й реалістичного типів творчості формувався жанр англійської літературної казки.

3. Виокремлення літературної казки про тварин в окремий жанровий вид сталося всередині ХІХ ст. При цьому йшов процес жанрового синтезу (опанування та поєднання письменниками попередніх жанрових традицій: фольклорної казки, байки, притчі тощо), а водночас інноваційний процес - створення письменниками нових жанрових форм, які надалі стали продуктивними, - параболи, новели тощо. Значний внесок у розвиток жанру англійської авторської казки про тварин зробили Л. Керролл, Р. Дж. Кіплінг, О. Уайльд, Б. Х. Поттер. Їхні казки відрізняються творчим ставленням до традиції, художнім новаторством у галузі жанру й пошуком нових зображувальних засобів.

4. Основу художнього світу літературної казки про тварин складає система зооперсонажів. У створенні такої системи англійські письменники, з одного боку, спиралися на стійкі традиції фольклору, міфології та літературних жанрів, з іншого - формували свій індивідуально-авторський підхід до вибору дійових осіб (зооперсонажів), засобів їхньої характеристики та закріплених за ними функцій.

В английській казці XIX ст. (твори Л. Керролла, Р. Дж. Кіплінга, О. Уайльда, Б. Х. Поттер) діє велика кількість різноманітних зооперсонажів (109). Сфери їхнього функціонування розподілено на: «домашній» простір (тварини, птахи, комахи) та «дикий» простір (звірі, птахи, комахи, плазуни, земноводні, риби та інші водні істоти). Найчастотніші зооперсонажі в казках англійських письменників XIX ст.: в «домашньому» просторі - кінь, кіт, собака, миша; у «дикому» просторі - заєць, кролик, жабка, ящірка, голуб, качка, сова.

5. Набір зооперсонажів, їхня частотність, характеристика, функції в англійських літературних анімалістичних казках є варіативними, що зумовлено особливостями авторської картини світу та індивідуального стилю митця. У казковій картині світу Л. Керролла діють 32 зооперсонажі, О. Уайльда - 18, Р. Дж. Кіплінга - 50, Б. Х. Поттер - 40. Найбільш частотними в казках Л. Керролла є кіт і жабка; О. Уайльда - коноплянка, Р. Кіплінга - крокодил і пітон; Б. Поттер - кіт, кролик, миша. Найбільш значущими персонажами, за допомогою яких автор демонструє моральне зростання героя, втілює головну ідею казки є: у казках Л. Керролла кіт; О. Уайльда - коноплянка, соловей та заєць; у Р. Дж. Кіплінга - вовк, ведмідь і пантера; Б. Х. Поттер - собака.

6. Особливості художнього світу, відтвореного в казках англійських письменників ХІХ ст., визначаються специфікою авторської свідомості та жанровими модифікаціями анімалістичної казки. Деякі письменники створюють поліперсонажний світ, де зооперсонажі відіграють ключову роль у розвитку сюжету й системі мотивів, у вираженні авторської позиції (Л. Керролл, Р. Дж. Кіплінг, Б. Х. Поттер), а інші - створюють моноперсонажний світ, де зооперсонаж лише підкріплює ту чи іншу сюжетну лінію, проте водночас має додаткові, суто авторські емоційні та оцінні конотації (О. Уайльд).

7. В англійській літературній казці про тварин XIX ст. нами виділено наступні традиційні функції зооперсонажів: протагоніст, антагоніст, медіатор, фоновий персонаж. Наймобільнішим персонажем є медіатор, який виступає посередником поміж двома світами (світом «своїм» та світом «чужим»). Антагоніст бере активну участь у художньому конфлікті казки. Протагоніст (з точки зору його пересування) більш статичний, він діє, тільки коли його змушують і лише зрідка за своєю ініціативою. Фоновий персонаж, як правило, не перетинає ніяких кордонів. Він є тільки деталлю або типовим знаком того чи іншого світу.

Найбільшу кількість функцій зустрічаємо в казках Р. Дж. Кіплінга і Б. Х. Поттер, що призводить до загострення казкового конфлікту. Менше художніх функцій (але функцій не менш значущих) виконують зооперсонажі в казках Л. Керролла й О. Уайльда. Кількість традиційних функцій у сюжеті авторських казок обумовлена близькістю або, навпаки, відходом від фольклорної традиції.

9. У системі мотивів англійської авторської казки про тварин (ХІХ ст.) провідну роль відіграють традиційні мотиви (дороги, смерті, дива, дитинства та ін.). Водночас письменники вводять до казки нові особистістні моральні імперативи, які базуються на новому християнському світобаченні (свобода вибору, пошук особистої позиції у світі, моральний урок підростоячиму поколінню). Вони зумовленні своєрідністю авторського світосприйняття, соціально-історичними умовами, релігійною та етичною свідомістю доби.

10. В англійській літературній казці про тварин ХІХ ст. домінують традиційні типи хронотопів. Так, в художньому просторі казок Л. Керролла виділено дім, ліс, сад, дорогу. Проте деякі письменники наповнюють казкові хронотопи своїх творів конкретикою життя та етнографічними подробицями.

11. Англійська літературна анімалістична казка відрізняється різноманітністю жанрових модифікацій: казка-притча (Л. Керролл, Р. Дж. Кіплінг, О. Уайльд), казка-байка (Б. Х. Поттер), казка-міф (Р. Дж. Кіплінг), авантюрно-пригодницька казка (Р. Дж. Кіплінг). Процеси жанрової дифузії, які активізувалися з розвитком романтизму й реалізму, обумовлені проникненням і взаємодією елементів різних жанрів у структурі літературної казки.

12. Виявлено, що індивідуальний стиль Л. Керролла відрізняється символічністю, інтелектуальністю, парадоксальністю. Р. Дж. Кіплінг наповнює жанровий канон казки екзотичним матеріалом, міфологічними та етнографічними подробицями. Синтез культур відбувається в творчості Р. Дж. Кіплінга на різних рівнях казкової системи (персонажі, мотиви, сюжет тощо). У казках О. Уайльда простежується соціально-філософський підтекст, неоднозначність у трактовці персонажів і ситуацій. Казки Б. Х. Поттер наслідують у байки відкрито висловлені повчальні настанови.

13. Перспективними для подальшого дослідження нашої теми вважаємо проблеми співвідношення казкових і суто літературних жанрів в англійській літературі наступних періодів, впливу англійської літературної казки на творчість письменників інших країн, а також різні читацькі рецепції авторської казки про тварин.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Проценко Ю. В. Философия британской литературной и народной сказок / Ю. В. Проценко // Научный вестник ХНУ им. В. Н. Каразина: POST OFFICE. - Харьков: Эксклюзив, 2004. - № 624. - С. 61-68.

2. Проценко Ю. В. Разнообразие комических элементов в фантастической сказочной повести Джорджа Макдональда «Легковесная Принцесса» / Ю. В. Проценко // Наукові записки ХНПУ ім. Г. С. Сковороди. Серія Літературознавство. Вип. 1 (45). - Харків: Нове слово, 2006. - С. 72-76.

3. Проценко Ю. В. Позиция и взаимоотношения автора-рассказчика и читателя в английской литературной сказке / Ю. В. Проценко // Наукові записки ХНПУ ім. Г. С. Сковороди. Серія Літературознавство. Вип. 3 (51). - Харків: Нове слово, 2007. - С. 168-172.

4. Проценко Ю. В. Літературна казка в системі літературних жанрів та ієрархій (на матеріалі англійської літературної казки ХІХ століття) / Ю. В. Проценко // Український науковий збірник: Іноземна філологія. - Львів: Вид-во ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. - С. 82-85.

5. Проценко Ю. В. Английская литературная сказка ХІХ века в советской, постсоветской и отечественной критике / Ю. В. Проценко // Мова і культура. Вип. 9. Том ІХ (97). - Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2007. - С. 337-343.

6. Проценко Ю. В. Символика образа голубя в английской литературной сказке (на материале сказочных произведений Оскара Уайльда) / Ю. В. Проценко // Наукові записки ХНПУ ім. Г. С. Сковороди. Серія Літературознавство. Вип. 2 (54). - Харків: Нове слово, 2008. - С. 52-56.

7. Проценко Ю. В. Мир анималистических образов в английской литературной сказке ХІХ века и принципы общечеловеческой морали / Ю.В. Проценко // Вісник ХНУ ім. В. Н. Каразіна. Серія Філологія. Вип. 54. - Харків: Вид-во ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2008. - № 836 - С. 193-195.

8. Проценко Ю. В. Проблема комического в сказке Л. Кэрролла «Алиса в Стране Чудес» / Ю. В. Проценко // Десятые Международные чтения молодых ученых памяти Л. Я. Лившица: тезисы докладов. - Харьков: Изд-во ХНПУ им. Г. С. Сковороды, 2005. - С. 57.

9. Проценко Ю. В. Литературная сказка как элемент художественной культуры / Ю. В. Проценко // Мова і культура. Вип. 8. Том VI. - Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2005. - С. 13-16.

Анотація

Проценко Ю. В. Специфіка англійської літературної казки про тварин (ХІХ століття). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.01.04 - література зарубіжних країн. - Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського. - Сімферополь, 2010.

У дисертації досліджено історію формування та функціонування жанру літературної анімалістичної казки у Великій Британії XIX ст., здійснено комплексний аналіз її системи зооперсонажів і компонентів сюжету. У роботі подано класифікацію анімалістичних персонажів, виявлено жанрові модифікації та індивідуально-авторську специфіку літературної казки про тварин англійських письменників ХІХ ст. (Л. Керролл, О. Уайльд, Р. Кіплінг, Б. Поттер).

У роботі доведено, що англійські письменники ХІХ ст. у створенні літературних казок спиралися на канон традиційної анімалістичної казки, який був значно трансформований під впливом індивідуально-авторської свідомості, значення якої зростало в період формування романтичного й реалістичного типів творчості.

У розвитку англійської літературної анімалістичної казки XIX ст. встановлено типологічні риси, а також специфіку жанрових модифікацій: казка-притча (Л. Керролл, О. Уайльд, Р. Кіплінг), казка-байка (Б. Поттер), казка-міф (Р. Кіплінг), авантюрно-пригодницька казка (Р. Кіплінг). Розвиток романтизму й реалізму активізував процеси жанрової дифузії, що позначилося на структурі літературної казки про тварин.

Ключові слова: жанр, жанрова матриця, жанровий канон, літературна анімалістична казка, мотив, сюжет, зооперсонаж, ідіостиль.

Аннотация

Проценко Ю. В. Специфика английской литературной сказки о животных (ХІХ век). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.04 - литература зарубежных стран. - Таврический национальный университет имени В. И. Вернадского. - Симферополь, 2010.

В диссертации рассмотрена история формирования и функционирования жанра авторской анималистической сказки в Великобритании и осуществлен комплексный анализ анималистических персонажей и компонентов сюжета в английской литературной сказке о животных XIX века. В работе предложена классификация зооперсонажной системы; выявлены жанровые модификации и индивидуально-авторская специфика английской литературной сказки о животных XIX века.

В работе установлено, что выделение литературной сказки о животных в отдельный жанр происходит к середине XIX века. При этом проявились, с одной стороны, процессы жанрового синтеза (освоение и соединение писателями предшествующих жанровых традиций: фольклорной сказки, басни, притчи, путешествий и др.), а с другой - жанрового синкретизма (выработка писателями в рамках литературной сказки новых жанровых форм, которые стали продуктивными в дальнейшем, - параболы, рассказа, новеллы и т.д.).

В создании системы анималистических персонажей английские писатели XIX века, с одной стороны, ориентируются на устойчивые традиции фольклора, мифологии и литературных жанров, с другой стороны, проявляют индивидуально-авторский подход к выбору зооперсонажей и способов их характеристики.

Выделены следующие функции зооперсонажей: протагонист, антагонист, медиатор, фоновый персонаж. Особенности развития сюжета обусловлены количеством анималистических персонажей и их функциями в художественном тексте.

Английская литературная сказка о животных XIX века отличается разнообразием жанровых модификаций, что проявилось в творчестве отдельных писателей: сказка-притча (О. Уайльд, Л. Кэрролл, Р. Киплинг), сказка-басня (Б. Поттер), сказка-миф (Р. Киплинг), авантюрно-приключенческая сказка (Р. Киплинг). Процессы жанровой диффузии, активизировавшиеся с развитием реализма и романтизма, обусловили проникновение и взаимодействие элементов разных повествовательных жанров в структуре литературной сказки.

Ключевые слова: жанр, жанровая матрица, жанровый канон, литературная анималистическая сказка, мотив, сюжет, зооперсонаж, идиостиль.

Summary

Protsenko Y. V. The Specifics of English Literary Beast Tales of the XIXth Century. - Manuscript.

Thesis for a Candidate's Degree on the Speciality 10/01/04 - Literature of Foreign Countries. - Tavrida National University named after V. I. Vernadsky. - Simferopol, 2010.

The thesis examines the history of formation of literary beast tales in Great Britain. The animalistic system, plot elements of English literary beast tales of the XIXth century are analyzed. Genre modifications and individual author's peculiarities of English literary beast tales of the XIXth century (L. Carroll, O. Wilde, R. Kipling, B. Potter) are researched. The classification of animalistic characters of English literary beast tales of the XIXth century is proposed.

The thesis has showen that the English writers of the XIXth century could not keep traditional canon in full. Individual author's peculiarities of English literary beast tales of the XIXth century can be discovered in different levels of the text. It indicates the difference between literary beast tales and traditional ones.

English literary beast tales of the XIXth century are distinguished for their genre modifications: a beast tale-parable (L. Carroll, O. Wilde, R. Kipling), a beast tale-fable (B. Potter), a beast tale-myth, an adventure beast tale (R. Kipling). The developmant of romanticism and realism made processes of the genre defusion more active that imprinted on the structure of literary beast tales.

...