Творчість Анни Бредстріт у контексті американської літератури XVII століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. В.І. ВЕРНАДСЬКОГО

УДК 811.111 (73)

Автореферат

Творчість Анни Бредстріт у контексті американської літератури XVII століття

10.01.04 - література зарубіжних країн

Шилова Крістіна Андріївна

Сімферополь - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі теорії літератури та компаративістики Київського славістичного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор філологічних наук, доцент Михед Тетяна Василівна, завідувач кафедри германської філології Чернігівського національного педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка.

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, доцент Іщенко Наталя Анатоліївна, професор кафедри російської та зарубіжної літератури Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського;

кандидат філологічних наук Дубініна Олена Володимирівна, науковий співробітник відділу компаративістики Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України.

Захист відбудеться «1» жовтня 2010 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої ради Д 52.051.05 Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського (95007, Сімферополь, просп. Вернадського, 4).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського (95007, Сімферополь, просп. Вернадського, 4). бредстріт жанровий композиційний

Автореферат розісланий «20» серпня 2010 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Остапенко І.В.

Загальна характеристика роботи

Сучасна вітчизняна рецепція американської культури здебільшого позначена ігноруванням пуританської спадщини як визначального чинника формування національної літератури і національної ідентичності. Водночас, як справедливо зазначив Дж. І. Пекер, академічне вивчення пуританства призвело до відкриття багатої пуританської культури, а також визнання її зв'язку та певної залежності від культури Середньовіччя і Відродження. Це спонукає по-новому подивитись на XVII ст., яке постає важливим періодом зародження і формування літератури США. На думку Т. Михед, інтерес до пуританської спадщини американської літератури є однією з найбільш характерних ознак американських студій останнього століття. Про це свідчать не лише численні дослідження, присвячені творчості перших американських письменників, а й узагальнюючі праці, в яких XVII століття розглядається як складна історична й художня цілісність (О. Анікст, Я. Засурський, М. Корєнєва, Т. Михед, В.Л. Паррінгтон, М. Покровський, Л. Сльозкін, А. Старцев, S. Bercovitch, E. Elliot, P. Miller, R. Spiller, M.C. Tyler та ін.). Уявлення про витоки американської літератури у вітчизняному літературознавстві строкаті і фрагментарні, що не дає змоги отримати цілісну картину літературних та культурних тенденцій зазначеного періоду, немає й розвідок, що були б присвячені дослідженню творчості найбільш авторитетних митців доби.

До таких, безперечно, належить перша американська поетеса Анна Бредстріт (Anne Bradstreet, 1612-1672), з творчістю якої пов'язане формування національних засад американської літератури взагалі та жіночої поезії зокрема.

Актуальність теми дослідження визначається кількома групами взаємопов'язаних чинників: по-перше, необхідністю формування цілісної та науково-виваженої картини становлення національної американської літератури, визначення тих світоглядних і естетичних домінант, які й сьогодні вважаються питомо американськими, що неможливо без урахування творчості Анни Бредстріт; по-друге, відсутністю в Україні ґрунтовних досліджень американської літератури ХVІІ століття, в тому числі й поезії Анни Бредстріт; по-третє, появою нових інтерпретаційних методологій та методик, які дозволяють повніше й ґрунтовніше дослідити різні форми взаємодії релігії та літератури, специфіку діалогу сакрального і профанного у просторі художнього твору. Зміна ідеологічних парадигм дозволяє неупереджено, а отже, повніше осягнути комунікативний і художній потенціал пуританського сегменту літератури США, віддалене відлуння якого помітне й у сучасній літературі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з планом науково-дослідної роботи кафедри теорії літератури та компаративістики Київського славістичного університету в межах комплексної теми «Розвиток і взаємодія художньо-естетичних систем у літературі та мистецтві», затверджену Вченою радою Київського славістичного університету (протокол №1 від 30. 08. 2005 р.) Тему дисертації затверджено об'єднаною Вченою радою Міжрегіонального гуманітарного інституту та Міжрегіонального інституту економіки та менеджменту Київського славістичного університету (протокол № 11 від 21. 09. 2007 р.) та схвалено засіданні Бюро науково-координаційної ради з проблеми «Класична спадщина та сучасна художня література» при Інституті літератури імені Т.Г. Шевченка НАН України (протокол № 130 від 29.04. 2010 р.).

Мета дисертаційного дослідження полягає у цілісному, багатоаспектному аналізі всього літературного доробку Анни Бредстріт та визначенні його місця в системі американської літератури XVII століття;

Заявлена мета передбачає поетапне вирішення наступних завдань:

- визначити стан вивчення біографічного та літературно-критичного матеріалу, присвяченого життю і творчості письменниці;

- з'ясувати культурно-історичні та філософсько-етичні передумови формування світогляду й естетичних засад творчості Анни Бредстріт;

- проаналізувати проблемно-тематичну і жанрово-композиційну своєрідність творів Бредстріт;

- окреслити специфіку індивідуального стилю письменниці в контексті пуританського дискурсу в сучасній їй літературі;

- схарактеризувати особливості становлення літературного авторства, зокрема в його жіночому варіанті, в соціокультурному просторі Америки XVII ст.;

- з'ясувати історико-літературне значення творчості Бредстріт та її місце в каноні національної літератури.

Об'єкт дослідження: поетичний і прозовий доробок Анни Бредстріт, комплекс історичних, історіографічних та наукових джерел, пов'язаних із вивченням її життя і творчості. У роботі аналізуються вірші й проза, що увійшли до збірок “The Tenth Muse” (1650), “Several Poems” (1678).

Предметом дослідження є процес формування і становлення Бредстріт як письменниці, еволюція її естетико-літературних поглядів у соціокультурному контексті Америки XVII ст., поетологічні компоненти поезії та прози.

Методи дослідження. Сформульована мета і поставлені завдання зумовили використання методів цілісного, історико-літературного, біографічного, порівняльно-типологічного, мотивного аналізу художніх творів, а також техніки «close reading”.

Теоретико-методологічні засади дослідження. Базовими у розкритті специфіки творчого методу Бредстріт стали фундаментальні праці з теорії літератури І.В. Арнольд, М.М. Бахтіна, М.Л. Гаспарова, О.Ф. Лосєва, Ю.М. Лотмана, В.М. Топорова та ін. Безпосередніми історико-літературними та літературно-критичними джерелами дисертації при осмисленні художнього світу Бредстріт є монографії, статті й нариси Т.Н. Денисової, О.М. Звєрєва, Т.В. Михед, В.Т. Олійник, S. Bercovich, L.Caldwell, J.H. Ellis, Ch. Gordon, S.C. Greenfield, J. Hensley, C. Ivic, P. Miller, W.Martin, C.R. Morini, A. Portefield, R.D. Richardson, M.C. Tyler та ін.

Наукова новизна роботи. Вперше на пострадянському просторі представлено цілісну характеристику поезії та прози Анни Бредстріт на матеріалі повного зібрання її творів; реалізовано раніше не актуалізований контекст бачення її творчості - пуританський чинник як домінантний фактор художнього світу письменниці; уточнено наукові уявлення про поетику та естетику американської літератури XVII століття, особливості літературного процесу того часу. Вперше здійснено переклад поезій та прози Бредстріт українською мовою, що дозволило увести їх до наукового обігу.

Теоретичне і практичне значення роботи. Сформоване в результаті дослідження цілісне розуміння творчості Бредстріт дозволяє розширити аналітичну базу американських студій XVII ст., осягнути провідні тенденції розвитку літератури означеного періоду. Положення дисертації можуть бути використані в лекційних курсах із зарубіжної літератури, у відповідних спецкурсах і спецсемінарах з проблематики та поетики американської літератури XVII ст..

Особистий внесок здобувача. Дисертація, автореферат та статті написані автором одноосібно.

Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалась на розширеному засіданні кафедри теорії літератури і компаративістики Київського славістичного університету. Результати дослідження, викладені в дисертації, були представлені на науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми слов'янознавства» (Київ, 2007, 2008), «Стан та перспективи розвитку славістики на початку третього тисячоліття» (Київ, 2009), Всеукраїнській науковій конференції студентів і аспірантів «Від духовних джерел Візантії до сучасної України» (Київ, 2008, 2009, 2010), І і ІІ Міжнародних науково-практичних конференціях «Молодь і наука: реальність і майбутнє» (Невинномиськ, 2008, 2009), ІІ Міжнародному науковому конгресі дослідників зарубіжної літератури та культури «Актуальні проблеми та перспективи дослідження літератури зарубіжних країн» (Алушта, 2009), ІІІ Міжнародному науковому конгресі дослідників зарубіжної літератури та культури (Севастополь, 2010), наукових конференціях професорсько-викладацького складу Київського славістичного університету (2007, 2008, 2009, 2010).

Публікації. Основні положення дослідження викладено в 9 публікаціях, 5 із яких надруковано у провідних наукових фахових виданнях України.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що містить 264 позиції. Обсяг основного тексту - 170 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано вибір теми, її наукову актуальність і новизну, проаналізовано ступінь вивченості проблеми, а також сформульовано мету й завдання дослідження, окреслено вибір методів дослідження та його методологічну основу, охарактеризовано науково-практичне значення і висвітлено апробацію отриманих результатів.

У першому розділі «Американська література XVII століття як предмет дослідження зарубіжного та вітчизняного літературознавства», що складається з двох підрозділів, окреслено специфіку осмислення американської літератури ХVІІ ст. в англомовних літературознавчих дослідженнях, а також її рецепцію вітчизняною та російською американістикою. Цінні, з наукового погляду, міркування сучасників про літературу ХVІІ ст. не лише підкреслюють її своєрідність, а й слугують одним із чинників її критичного осмислення.

Відомо, що для американської нації «сімнадцяте століття» як епоха було й першим етапом становлення американського соціуму, коли закладалися підвалини національної духовності та ідентичності і, серед іншого, формувалося розуміння необхідності створення питомо національної літератури. Тому зрозумілою є досить значна кількість розвідок, присвячених американській літературі XVII ст., попри те, що радикальна переоцінка та культурно-історична реабілітація літературної спадщини почались у США лише наприкінці 30-х років минулого століття. Реконструкцію і перегляд національної літературної історії, здійснену П. Міллером, продовжили розвідки В.Л. Паррінгтона, Дж. Пірсі, В.В. Брукса, Ч. Файдельсона, Клінта Брукса, Р.П. Уоррена, Р.У.Льюїса, С. Берковича, Е. Елліота та ін. Говорячи про американську літературу XVII ст., критики часто називають її «колоніальною», беручи до уваги політичний та географічний фактори формування поселень Нового Світу. Упродовж XVII ст. американські колонії були досить мало пов'язані між собою, і формування їх економічних і соціальних засад мало регіональний характер.

У розділі наголошується на автономному характері літературного процесу у північних, центральних та південних регіонах Нового Світу, що й обумовило регіональну специфіку літератури колоній. Про це, зокрема, писали М.С. Тайлер, П.Б. Гай, Р. Лоусон-Піблз, A. Голдінг, К.В. Дорен, Ф.Ф. Гура, Р.Дж. Грей та ін.

За радянських часів американська література XVII ст. перебувала на маргінесах інтересу науковців, що, не в останню чергу, пояснюється характерним для неї домінуванням релігійного, власне пуританського первня, який позначився на всій системі літератури доби. Тож лише окремі аспекти літературного життя новоанглійських колоній були предметом уваги американістів, про що свідчать роботи О. Анікста, Ю. Віппера, Я. Засурського, М. Корєнєвої, В. Покровського, Р. Самаріна, А. Старцева, А. Єлістратової та ін. На загал у них зазначається, що перші твори, написані в колоніях, мали практичне спрямування, що пояснювалось зрозумілими обставинами освоєння невідомих територій і необхідністю формування основ співжиття, вказується на тісний взаємозв'язок і залежність творчості перших американських письменників від розвитку суспільно-політичної та релігійної думки, а також соціально-економічних процесів.

У підрозділі 1.1.1. «Література Нового Світу в пошуках національної ідентичності» проаналізовано історико-культурні чинники, що сприяли формуванню американської нації, яка виникла внаслідок боротьби різних за ідеологічним і духовним спрямуваннями угрупувань; розглядаються жанрові особливості творів колоніальних письменників, звертається увага на відмінності характерів розвитку літератур регіонів, визначається тематика, яка була для них домінуючою. Так, визначено, що для Півдня більш характерною була наукова, описова і рекламна література, представлена жанрами оповідань, трактатів, памфлетів. Про це переконливо свідчать твори Александра Уайтекера, Джона Хеммонда, Джорджа Ослопа. В той же час у середніх (центральних) колоніях література розвивалась із деяким запізненням і набула певного значення лише наприкінці XVIIІ ст., незадовго до американської революції. Яскравими представниками ново-англійської літератури постають Джон Сміт, У. Бредфорд, Е. Уінслоу, У. Стречі та ін., твори яких мали компромісний характер, про що свідчить тематика: вони намагалися поєднати розмисли релігійного плану з проблемами буденного життя, що й принесло їм визнання сучасників. Разом з тим, значного впливу та поширення набула пуританська література, що в різних тематичних варіантах і жанрових формах розвивала суто пуританські ідеї провіденційності, вілдернесу, обраності, покликання й трудової етики. Тому в новоанглійських колоніях, література яких переважно досліджується в роботі, дидактичні та документальні твори насичуються інтенсивним релігійним змістом, що визначило предмет аналізу підрозділу 1.1.2. «Пуританська словесність як визначальний чинник американської свідомості й літератури XVII століття». Його важливою складовою є розгляд літературознавчо-критичної рецепції творчості пуританських письменників XVII ст. Звертається увага на те, що інтерес до пуританської культурної спадщини змінювався у різні культурні епохи. Впродовж декількох століть роль творів письменників-пуритан применшувалася і навіть ігнорувалася критиками, переконаними в їхній низькій художній цінності. Завдяки розвідкам П. Міллера, С.Е. Моррісона, К. Мердока, В. Халлера, М. Кнаппена, П. Шоля, Е. Моргана, що сприяли формуванню нового погляду на культуру пуритан, прийшло розуміння значущості їхнього внеску в розбудову не тільки американської державності, а й культури та літератури. Ця думка лежить в основі наукових рефлексій багатьох вітчизняних американістів: Н. Висоцька, Т. Денисова, М.Коваль, Т. Михед, Ю. Павленко, Т. Потніцева та ін.

На зміну цілковитому запереченню літературних здобутків пуритан сьогодні прийшло визнання їхньої освіченості, інтелектуальної широти, притаманної багатьом із них схильності до аналітичного і водночас алегоричного мислення, сформованого внаслідок постійного (пере)читання та рефлексування над Біблією, що була Книгою Книг, джерелом віри, головним зразком стилю і моделі поведінки, регламентуючи життєвий устрій суспільства та людини у всіх можливих зв'язках і вимірах. Текстоцентричність пуританського соціуму, велике значення сакрального книжного слова обумовило високий рівень загальної освіченості пуритан, що значно вирізняло їх з-поміж інших колоністів. Американські протестанти мали чітко опрацьовану концепцію, в якій ключовою ідеєю було зіставлення власної історії з історією “дітей Ізраїлевих”, що й було покладено в основу літератури Нової Англії, представленої богословськими трактатами, життєписами відомих церковних діячів, тлумаченнями Святого Письма, медитаціями і описами чудес, зафіксованих у документальних свідченнях і богослужбових книгах. Повсякденна орієнтованість на Біблію, з якої черпались знання про життя, обов'язкове тлумачення її положень обумовила місце проповіді як провідного жанру пуританської літератури. Проповіді та стилізовані під них художні твори, маючи за канон високий біблійний взірець, належать до вершинних здобутків американської літератури XVII ст.

Попри жанрову приналежність, твори новоанглійської літератури, так чи інакше, оберталися довкола актуальних для соціуму біблійних сентенцій і мали обов'язковий дидактично-повчальний характер. Не цуралися перші віршувальники акровірша й анаграми, що, слугуючи розвитку аналітичного та образного мислення читача, водночас сприяли урізноманітненню жанрового репертуару пуританської літератури. Найчастіше подібні вірші складали пресвітери або проповідники, що відповідало їхньому професійному покликанню, але, як зазначає П. Міллер, саме з Анни Бредстріт та її пізнішого сучасника Едварда Тейлора (1642-1729) починається справжня історія американської поезії в точному сенсі цього слова. Анна Бредстріт була першою жінкою-поетом Нової Англії, з творчості якої бере витоки жіноча література США з притаманними їй специфічними темами й технікою письма.

У підрозділі 1.2. «Історіографія творчості Анни Бредстріт» представлено огляд наукових праць, присвячених життю і творчості письменниці, перші з яких з'явилися одразу після публікації збірки «Десята муза». Зрозуміло, що у XVII ст. ще не було наукових студій творчості Бредстріт, але залишились співчутливі та емоційно-схвильовані відгуки сучасників, які донесли в основному позитивну оцінку її літературної діяльності. Така реакція відображена в роботах Б. Мелкін (B. Meikin), Е. Філліпса (E. Phillips), Дж. Роджерса (J.Rogers), Дж. Нортона (J.Norton) і багатьох інших. Ключовими постатями, які започаткували тенденцію позитивного ставлення до художнього таланту Бредстріт, були близькі їй люди, хвалебні вірші-присвяти яким з'явилися у передмові до першої збірки поезій. Це, зокрема, Б. Вудбрідж (B. Woodbridge), Н. Уорд (N. Ward), Дж. Вудбрідж (J. Woodbridge), а також аноніми, ініціали яких до цього часу не ідентифіковані. За деякими джерелами, протягом XVII ст. твори Бредстріт перевидавалися одинадцять разів, що свідчить про гостроту і злободенність проблем, висвітлених письменницею, яку сучасники вважали «дзеркалом свого часу і гордістю її статі». Знаковим можна вважати вірш-присвяту К. Мезера Анні Бредстріт у його «Magnalia Christi Americana», де він висловив захоплення її розумом і глибокими знаннями.

Дещо інша ситуація склалася у XVIII ст., у добу Просвітництва, для якої характерне загальне негативне ставлення до пуритан і пуританської спадщини. Але це мало стосувалося саме Бредстріт, шанованої як представниці покоління «батьків-пілігримів». Поціновування її творчості, як вагомого культурного та літературного здобутку Нової Англії, стимулювало появу передруку другої збірки Бредстріт у 1758 році.

У ХІХ ст., в добу романтизму, з притаманним їй специфічним розумінням історії: роль народу, витоки національної самобутності, значення генія - романтичного героя і т.д., відбувається ревізія національного минулого, в тому числі й періоду пуританізму - зберігається тенденція до негативної оцінки, але відкриваються при цьому першопочатки національної літератури, що супроводжується інтересом до діячів та митців доби. Серед інших це й Бредстріт, особистість якої виходить за межі стереотипного образу похмурої аскетичної пуританки, цілковито зануреної у діалог з Богом. Інтерес саме до жіночої творчості на американських теренах був актуалізований рухом феміністок, боротьбою за емансипацію, витоки якої американські науковці виводять із творчості Бредстріт, зважаючи на ті особливості її поезії, котрі стали актуальними в зв'язку з поширенням емансипації під впливом творчості Лідії Чайлд, М. Фуллер, Елізабет Стентон та ін. Саме в середині XIX ст. робляться перші спроби дослідити творчість Бредстріт у феміністичному плані. Так, у виданні «The female poets of America» її назвали «діамантом свого часу», а її відомі рядки - «I am obnoxious to each cаrping tongue...», феміністичний зміст яких став виразом настроїв доби, були обрані епіграфом до антології. З'являються перші статті описового характеру та розлогі розвідки про її творчість у виданнях: W.I. Budington, Dean Dudley, Duycklinck's «Cyclopedia of American Literature» (1856), «Blackwood's Edinburg Magazine» (1831), Дж. Б. Мура (J.B.Moore) «Життя губернаторів Нового Плімуту і Масачусетської Затоки» (1848). А такі автори, як Дж.Г. Елліс (J.H.Ellis), Л. Колдвелл (L.Caldwell) та Г. Кемпбелл (H.Campbell), зробили перші спроби детального вивчення життєвого і творчого шляху поетеси, результатом яких став загальний висновок, дещо гумористичного плану, згідно з яким Анну Бредстріт у ХІХ ст. вважали «якщо не матір'ю, то принаймні бабусею американської літератури» (В.І. Бадінгтон).

Сучасна зарубіжна американістика розширила наукові горизонти бредстрітіани. До біографічного та традиційного історико-літературного напрямків дослідження додалися лінгвістичний і поетологічний, здійснені спроби більш глибокого дослідження гендерних начал її творчості з урахуванням політичних настроїв та релігійності світогляду.

Другий розділ - «Ранній період творчості Анни Бредстріт: збірка «Десята муза»» - присвячено аналізу біографічного чинника та поетології першої книги віршів поетеси.

У підрозділі 2.1. «Біографічний дискурс у творчості Бредстріт» розкриваються науково встановлені факти біографії письменниці, висвітлюються ті біографічні фактори, що вплинули на становлення її світогляду та художньої манери.

Підрозділ 2.2. «Поетична творчість як форма самореалізації особистості Бредстріт» розкриває художньо-естетичні особливості раннього періоду діяльності поетеси, який почався в 1632 р., коли з'явився її перший вірш. Завершення цього періоду на сьогодні остаточно не встановлено. Умовно, зваживши на появу нових художніх засобів і жанрів, що стали помітними в поезії Бредстріт з 1647 р., в її творчості виділяють два періоди, підґрунтям до чого слугує концепція Дж.Г. Елліса та Дж. Хенслі. Згідно з нею, до раннього періоду віднесено твори, написані в 1632 - 1647 рр., до пізнього - твори 1647 - 1672 рр.

Твори раннього періоду, загальним числом 13, увійшли до першої збірки Бредстріт «Десята муза, яка нещодавно з'явилась в Америці» (The Tenth Muse Lately Sprung Up in America), що 1650 р. вийшла друком у Лондоні. Існує версія, що збірка була видана без відома письменниці, чим і пояснюються наявні стилістичні неточності та друкарські помилки. Критики часто називають твори «Десятої музи» «вченою літературою», для якої характерна позірна та відверта орієнтація і навіть імітація (Е. Річ) уже існуючих літературних зразків. У роботі звертається увага на характер суспільно-історичних обставин, що інспірували сюжетно-композиційну структуру «Десятої музи». Перші вірші Бредстріт свідчать про її глибокий інтерес до суспільних проблем і, насамперед, до місця жінки та її ролі в суспільстві, що не виходили за межі родинного кола. Алюзії на трагічну доля сучасниць (Анна Хатчінсон, Анна Хопкінс, Сара Кін-Бредстріт), покараних пуританською спільнотою за спроби протесту проти обмежень і догматизму суспільства, знаходимо в її поезії.

У підрозділі 2.2.1. «Гендерна спрямованість творчості Анни Бредстріт як форма художньої самореалізації» аналізуються твори, які свідчать про розуміння поетесою необхідності змін у патріархальному суспільстві, звернення уваги на жінку як носія християнських, тобто, у пуританському сенсі, суспільних цінностей та ідеалів, якій довірено виховання підростаючого покоління уже автентичних американців, що мають реалізовувати нові ідеї нового життя.

Роздуми про жіночу долю містить «Діалог Старої Англії та Нової» (Dialogue between Old England and New), що набуває алегоричного звучання. Героїні твору, Стара Англія та Нова Англія, персоніфіковані у жіночих образах, що свідчить про гіноцентричну систему цінностей письменниці. Разом з тим, творчість Бредстріт все ж не можна віднести до суто феміністичної літератури. І тому, що це було ще досить непевне, не стільки раціональне, скільки емоційне відчуття необхідності змін, і тому, що Бредстріт не закликала до радикальних суспільних реформ, та й прагнула, власне, вибороти для жінки індивідуальний простір (це навіть не окрема кімната для роботи над романами, за що боротиметься Г. Бічер Стоу, і не можливість мати полицю з власними книжками, про що мріятиме С. Ворнер у ХІХ ст., а вільний час для творчості) і право на освіту та висловлення власної думки. Бредстріт не зазіхає на авторитет чоловіків, яких шанує як мудрих наставників, бо такими вони були в її житті. Це, перш за все, її батько, Томас Дадлі, «взірець людського розуму», якому вона присвятила більшу частину ранніх творів. У своїй поезії, потребуючи доречного слова чи авторитетної думки, Бредстріт апелює до творчості Гійома Салюста дю Барта, Уолтера Релі, Філіпа Сідні та ін. У вірші «До мого високоповажаного батька, Томаса Дадлі» (To Her Most Honoured Father, Thomas Dudley) вона порівнює декор своєї поезії із «вбогим, бідним вбранням», яке не може бути прирівняним до вишуканості висловлювань письменників-чоловіків, а у «Пролозі» (The Prologue) називає своє перо нікчемним у порівнянні з твердою рукою чоловіка-поета. «Чебрець чи петрушка згодяться, я не вимагаю лаврового вінка», - іронізує поетеса. Бредстріт не погоджується з традиційними, нав'язаними суспільством «суто родинними» ролями жінок, а тому апелює до чоловіків з проханням про розширення жіночих прав («Пролог»), створює образ сучасної жінки-митця, якій «пасує не лише голка» - звичний робочий інструмент жінки. Такий виважений, на думку С. Берковича, підхід до патріархальної системи цінностей став єдино можливим способом виявлення жіночого модусу в американській літературі XVII століття.

Одним із засобів вивільнення з андроцентричного середовища Бредстріт вважає вияв жінкою наукових знань. Це визначило вектор наукового дослідження у підрозділі 2.2.2. «Принцип науковості у поезії Бредстріт як засіб осягнення історико-культурної спадщини». В ньому аналізуються твори “На честь дю Барта”, “Елегія на честь Філіпа Сідні”, поеми-квартерніони (“Чотири першоелементи”, “Чотири темпераменти”, “Чотири віки”, “Чотири сезони”, “Чотири монархії”) та ін., що у сукупності містять різноманітну інформацію з питань теології, політики, історії, фізики та інших галузей знання. Чітко структуровані «наукові» поеми Бредстріт мали створити у свідомості читача візуалізовану модель всесвіту: від загального зображення макрокосму з фіксацією його складників-фрагментів до осмислення сутності людини та її буття в їх міфологічному трактуванні - як античному, так і біблійному. Заявлений поетесою науковий обшир обумовив енциклопедичний об'єм використаних нею теорій, концепцій, фактів, цитат, алюзій і т. п., що й передбачалось «науковим» характером творів.

Важливим і плідним фактором бредстрітівського текстотворення є інтертекстуальність, адже літературним джерелом «наукових» поем слугують різнопланові твори інших митців, з яких запозичуються фрагменти, образи, фрази, що утримують необхідну інформацію. Серед визначальних у поезії Бредстріт можна назвати мотиви, запозичені у Гомера, Вергілія, Овідія, Плутарха, Гесіода, Фукідіда, Ксенофонта, Аристотеля, Вергілія, Плінія і Сенеки. Дж. Г Елліс зауважив у поезії Бредстріт присутність модифікованих фрагментів зі «Всесвітньої історії» У. Релі, «Великих анналів» Сцеволи, «Епохи перського царства» англійського теолога В. Пембла (W. Pemble), «Подій і пам'яток наших останніх і небезпечних днів» (більше знана як «Книга мучеників») Джона Фокса, творів Ф. Сідні, Гійома де Салюста дю Барта і навіть уривки з медичного трактату Хелкіна Крука.

В роботі заперечується усталена в критиці думка про дещо механістичну контамінацію поетесою фрагментів чужих творів. Натомість доводиться, що Бредстріт творчо ставилась до використаних літературних джерел, по-перше, адаптуючи їх принагідно свого пуританського світобачення і, по-друге, монтуючи їх у нові поетичні форми. Вона відкоментує це пізніше у своїх «Божественних і моральних медитаціях», вдавшись до формули Еклезіаста: «Нема нічого нового під сонцем: що б ви не сказали і не зробили, це і щось подібне вже було і зроблене, і сказане до вас».

Філософська концепція Бредстріт виявляється через космологічність її творів, у яких платонівська теорія світу ідей та світу речей знаходить своє найчіткіше відображення у вірші «Марність всіх земних речей» (The Vanity of All Worldly Things). Відповідно до античної концепції, стихійне, ірраціональне несе в собі ознаки хаосу, руйнування, а тому сприймається негативно. Натомість Бредстріт шукає в хаосі стихійні творчі сили, відкриває цілісність світу у його суперечливій дискретності, у конфлікті протилежностей.

Підрозділ 2.3. розкриває специфіку «Формування жанрово-стильової парадигми творчості Бредстріт». Інтертекстуальність внесла стильове багатоголосся у твори поетеси, вплинувши і на жанрово-стильову природу збірки «Десята муза», що цікава, насамперед, схрещенням різних літературних традицій та прийомів.

Бредстріт загалом працювала в традиційних жанрах, але завжди творчо підходила до використання усталених жанроформ. Так, «Діалог Старої Англії з Новою», цикл поезій «Чотири монархії», як і інші квартерніони, є оригінальною стилізацією в дусі традицій античної драми зі збереженням єдності часу й місця дії. Разом з тим характерний для цього жанру епічний стиль виявився недостатньо придатним для втілення всіх глибоких внутрішніх переживань поетеси та її лірично-медитативних коментарів, присвячених проблемам сучасної історії, політики та науки. Елементи діалогу, філософського диспуту, мораліте, наукового трактату і пуританської проповіді лягли в основу створених нею великих поем. Поетеса прагне знайти ту адекватну форму, яка б дозволила висловити цей новий зміст і заразом досягти максимальної експресії та точності у передачі свого внутрішнього стану. Тому й експериментує з формою та поетикою, вдаючись до навіяних бароковою культурою різких опозицій та антитез, “науковості” та складної метафорики, що дає змогу легко переходити від диспутів про важливість кожного матеріального земного елементу (квартерніони) до категоричного утвердження пуританського догмату про значимість вічного життя, можливого після смерті («Марність всіх земних речей»).

Квартерніони - це поеми з натурфілософської тематики, композиція яких обумовлена аналогією до аристотелівської доктрини чотирьох стихій. Велична алегорична картина буття - першостихій, космосу, цивілізації, людини як сутності, поступово розгортається у довгих поемах, де всі стихії («Чотири елементи», «Чотири гумори», «Чотири віки», «Чотири сезони») персоніфікуються, доводячи багатоликість прояву Бога, неперервність процесу його творіння, а порушення гармонії стихій, спричинене вічними спокусами космічного та земного зла, призводять до історичних бід та суцільного хаосу.

Цілісне дослідження творів збірки дало підстави сприймати «Десяту музу» як оригінальну драматизовану композицію. Так, на сторінках «Десятої музи» почергово з'являються образи першоелементів великої вистави, якій передує «Пролог», що й виконує заявлену назвою функцію. Згодом перед читачем розгортається театральне дійство, що складається з низки циклів натурфілософських поем, герої яких виявляють свою сутність і призначення у монологічних виступах-перверзіях. Своєрідність композиції досягається тим, що кожен монолог-виступ у художньому просторі поем та збірки в цілому постає лише однією з реплік, сукупність яких і формує діалог персонажів, оприявнюючи жанрову специфіку твору.

У роботі звернено увагу на своєрідність назв творів, які часто не відповідають зазначеному в них жанру. Так, патетична «Елегія на честь Ф. Сідні» (Elegy Upon Sir Philip Sidney), як і поеми на честь королеви Єлизавети та дю Барта, структуровані за одичним принципом. Сюжетний зміст та стиль поеми «Плач Давида», перенасиченої політичними алюзіями, визначила Біблія - незамінний метатекст пуританської літератури.

Таким чином, унікальність збірки «Десята муза» полягає в тому, що, синтематизувавши жанрові та стильові елементи різних епох, Бредстріт у сукупності вдалося створити оригінальний ліричний «театр», в якому вона постала і деміургом, і дійовою особою.

У підрозділі детально розглядаються інші особливості поетики Бредстріт: своєрідність віршування, застосування специфічної метрики, тропів та стилістичних фігур.

Третій розділ «Пізній період творчості Анни Бредстріт: провідні мотиви, особливості поетики» присвячений аналізу прози та збірки «Кілька віршів» (Several Poems), остання з яких досліджується у підрозділі 3.1. Прагнучи тематичного завершення сюжету квартерніонів і вдосконалення їх композиційної структури, Бредстріт приєднала до них нову поему «Апологія» (Apology), яка стала своєрідним епілогом до всього величного дійства. Заявлений полісемантичною, в англійському трактуванні, назвою - захист чи виправдання - зміст уповні реалізується Бредстріт. Вона відверто віддає перевагу новій вітчизні й тим можливостям і перспективам, що потенційно відкриваються перед людиною. Вона зрікається свого суму за Англією, за колишнім життям, постаючи апологетом Нового Світу.

Це не заважає Бредстріт стежити за новими тенденціями в англійській поезії. Її приваблює діяльність поетів-метафізиків, зокрема творчість Джона Донна, з яким її зближує і відданість жанрам ліричного монологу та проповіді, і вишукана образність, і використання кончетто (conceit). Так, зокрема, у вірші «Автор про свою книгу» (The Author to Her Book) Бредстріт порівнює свою першу книгу, «невтішний результат слабкого розуму» (ill-formed offspring of feeble brain), із неслухняною дитиною (rambling brat), що тікає від матері, прагнучи самостійності, створюючи такий самий ефект неочікуваного зіставлення образів, якого досягав у своїй поезії Джон Донн, спонукаючи читача до інтелектуальних зусиль. Зрозуміло, що метафоричні образи Бредстріт були навіяні обставинами її життя - побожної пуританки, взірцевої матері великої родини.

Аналіз посмертної збірки дає підстави говорити про певну еволюцію художнього світобачення Бредстріт. У «Кількох віршах» уже відсутній той бунтівний протест, що характеризував авторську, гіноцентричну позицію її ранньої творчості. На зміну приходять простіші за формою і толерантніші за тематикою твори, зміст яких не втрачає, а навіть інтенсифікує відчуття внутрішньої напруги. Епічний характер творів набуває рис глибокого ліризму, виникає мотив сповідальності, котрий досягає вершини у поезії «Споглядання» (Contemplations). Причиною появи нових мотивів, як завжди у Бредстріт, стали обставини приватного життя. Низка віршів адресована чоловікові, який, виконуючи обов'язки губернатора, часто і надовго від'їздив. Тому, як зізнається Бредстріт, вона почувається «безмежно самотньою», «чужою», «далекою від людей», а життя здається «порожнім». Постійні втрати рідних через хвороби (вірші на честь батька, матері, померлих онуків, невістки) викликали появу таких жанрів як елегія та епітафія.

Все життя і вся творчість Бредстріт у підсумку виявляється побудованими на боротьбі - зовнішній і внутрішній. Всі її вірші, як і саме життя, віддзеркалене в них, складаються з протиріч, сумнівів, маркованих часткою but, у діалозі, який вела поетеса протягом життя зі своїм внутрішнім «я» і Творцем.

Пізні твори Бредстріт є своєрідною сповіддю, розгорнутим ліричним щоденником, героїня якого перегортає сторінки своєї біографії, де реальність і вигадка не мають чітких меж.

Підрозділ 3.2. «Особливості медитативної прози Бредстріт» присвячений розгляду медитативних творів, які становлять окремий прозовий цикл апофегм (коротких і влучних повчальних висловів, сентенцій), що містить 77 фрагментів із різної тематики. Медитації були задумані як дидактичні есе, що ілюструють основні положення пуританської доктрини. Написання «Медитацій», що розпочалося 1664 р. на прохання сина, розширило художні обрії письменниці і не лише через звернення до прози, а, головним чином, через усвідомлений практичний підхід до життя, визначений пуританською релігійною доктриною.

Висновки

Узагальнюються основні результати дослідження.

Творчість Анни Бредстріт є одним із найпомітніших і найбільш значущих явищ американської літератури ХVІІ ст.. Поетична спадщина Бредстріт ґрунтується на пуританській системі цінностей і пуританській традиції літературної культури її часу. Моралістичний пафос, тісний зв'язок зі Святим Письмом, що виявляється в стилістиці біблійної образності і алюзивності, характеризують художню природу її ранньої поезії.

Творам Бредстріт властива філософічність, що виявляється в тематиці та проблематиці її віршів, сфокусованих на таємницях життя світу, людини, соціуму. Для світосприйняття поетеси характерна релігійність, пуританська візія людини та її місця в світі, постійна кореляція власних душевних і художніх пошуків з доктриною провіденціалізму. Її вірші, особистісно-інтимні, ґрунтовані на внутрішніх переживаннях і фактах біографії, виходять далеко за межі інтимної лірики, створюючи масштабні образи, відповідні духові часу. Разом з тим, пуританська за своїм змістом поезія Бредстріт стає засобом постійного напруженого спілкування з Творцем, рефлексуванням над випробуваннями життя як тієї сили, що, випробовуючи людину, допомагає їй свідомо прийти до християнського смирення, протистояти тимчасовим пристрастям і долати спокуси та зваби оточуючого світу.

Історико-культурний контекст ранньої творчості Бредстріт надзвичайно різноманітний і містить цілу низку ремінісценцій із різноманітних джерел, що свідчать про широту та інтенсивність діалогу, який вона вела зі своїми попередниками. Символіка багатовікової європейської культури (тут і поезія Д.Донна, і Д. Мільтона) мала значення для неї не менше, ніж сучасна їй матеріальна реальність. Широкий діалог із минулими епохами і культурами багато в чому обумовлює особливості проблематики творчості поетеси, її жанрово-стильову своєрідність, істотно збагачує художню структуру творів Бредстріт, робить її поліфонічною і відкритою для багатовимірного і багаторівневого сприйняття.

Пізня творчість Бредстріт пройнята психологізмом, вона зосереджена на розкритті гострих внутрішніх конфліктів, вражаючому вияву яких сприяє залучення барокової поетики. В естетичній концепції Бредстріт проявляється дуалістична позиція поета і боротьба, в якій гартувалась зрілість та шліфувалась мудрість пуританської думки.

Еволюція творчості Бредстріт відбувається у напрямку розширення проблемно-тематичних горизонтів і збагачення жанрово-стильового репертуару. В поезії Бредстріт отримують своєрідну авторську інтерпретацію жанрові модифікації діалогу, філософського диспуту, мораліте, наукового трактату і пуританської проповіді.

Поезія і проза Анни Бредстріт, стильова і жанрова своєрідність якої зумовлені специфічним світосприйняттям автора, органічно вписана в пуританський дискурс американської літератури ХVІІ століття, розвиває засади пуританської естетики й одночасно є продовженням найкращих традицій англійської та світової літератури. Творчість Анни Бредстріт з притаманним їй внутрішнім драматизмом, філософічністю та напруженою інтелектуальною емоційністю стала визначним явищем ранньої американської літератури.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях

1. Шилова К.А. Ново-англійський пуританізм у дзеркалі ранньої американської літератури / Крістіна Андріївна Шилова // Література та культура Полісся. - Вип. 41. - Ніжин, 2008. - С. 112-118.

2. Шилова К.А. До проблеми рецепції поезії Анни Бредстріт в американській літературі XX століття: поема Джона Беррімена «Пошановання пані Бредстріт» / Крістіна Андріївна Шилова // Література та культура Полісся. - Вип. 42: Спадщина М.Гоголя та проблеми вітчизняної і світової історії, філології та культури у сучасній інтерпретації/ Відп. ред. і упорядник Г.В. Самойленко. - Ніжин: Видавництво НДУ ім. М.Гоголя, 2008. - С.151-157

3. Шилова К.А. Гендерний дискурс у поезії Анни Бредстріт: до проблеми становлення концепції «Republican motherhood» / Крістіна Андріївна Шилова // Наукові записки. Філологічні науки. - Ніжин, 2008. - С. 98-100.

4. Шилова К.А. Картина світу у ліриці Анни Бредстріт / Крістіна Андріївна Шилова // Вісник Київського славістичного університету // Редкол.: Ю.М.Алексєєв (голов.ред.), В.І.Кузьменко (заст.голов.ред.) та ін. - К.: КСУ, 2009. ? № 40. ? С.195?208.

5. Шилова К.А. Формування американської літератури в XVII столітті (сприйняття та трансформація континентальної традиції) / Крістіна Андріївна Шилова // Вісник Київського славістичного університету // Редкол.: Ю.М.Алексєєв (голов.ред.), В.І.Кузьменко (заст.голов.ред.) та ін. - К.: КСУ, 2009. ? № 42. ? С.111?120.

6. Шилова К.А. Пуританізм Нового Світу і початки літератури США / Крістіна Андріївна Шилова // Історико-філософський журнал «Університет» - 2007 - №5 -С. 111-115.

7. Шилова К.А. Життєвий та творчий шлях Джона Беррімена/ Крістіна Андріївна Шилова // Наукові праці. Департамент регіональних підрозділів та перспективного розвитку Київського славістичного університету. - К.: «Інтерпрес ЛТД», 2008. - С.206-210.

8. Шилова К.А. У истоков американской литературы: творчество Анны Брэдстрит / Кристина Андреевна Шилова // Молодежь и наука: реальность и будущее: Материалы І Международной научно-практической конференции (Невинномысск, 26 февраля 2008). Сборник в 3 томах. Том 1 - Невинномысск: НИЭУП, 2008. - С. 316-320.

9. Шилова К.А. Биографические основания поэзии Анны Бредстрит / Кристина Андреевна Шилова // Молодежь и наука: реальность и будущее: Материалы ІI Международной научно-пракической конференции (Невинномысск, 3 марта 2009). Том IV Филологические науки - Невинномысск: НИЭУП, 2009. - С.365-368.

Анотація

Шилова К.А. Творчість Анни Бредстріт в контексті американської літератури XVII століття. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.04 - література зарубіжних країн. - Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського. - Сімферополь, 2010.

В дисертації вперше в українському літературознавстві досліджується творчість Анни Бредстріт. Роботу присвячено всебічному вивченню поетичних та прозових творів письменниці, дослідженню особливостей та етапів її творчої еволюції в контексті літературного процесу США в XVII столітті. На підставі аналізу критичного матеріалу сформовано новий погляд на літературні досягнення Бредстріт. Послідовний аналіз її творів дозволяє стверджувати, що автор залучає різноманітні художні засоби. Європейський культурний текст різних епох знаходить своє втілення в її творчості, про що свідчать запозичені образи, сюжети, а також філософське осмислення найсуттєвіших ідей часу. Цей масштабний діалог обумовив особливості проблематики творчості Бредстріт та її жанрово-стильову своєрідність. Однією з характерних рис її творчості є схильність до експерименту. Інтерпретація ранньої поезії Бредстріт презентує наявність рис гінокритики та громадянської тематики. Пізня творчість письменниці свідчить про розширення її художніх горизонтів, чим обумовлене і звернення до прози, і свідомий практичний підхід до життя, зумовлений пуританською релігійною доктриною.

Ключові слова: американська пуританська література, гендерна спрямованість, контекст, національна ідентичність, образ, традиція.

Аннотация

Шилова К.А. Творчество Анны Брэдстрит в контексте американской литературы XVII века. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.04 - литература зарубежных стран. - Таврический национальный университет им. В.И. Вернадского. - Симферополь, 2010.

В диссертации впервые в украинском литературоведении исследуется творчество Анны Брэдстрит. Работа посвящена всестороннему изучению поэтических и прозаических призведений писательницы, исследованию особенностей и этапов ее творческой эволюции в контексте литературного процесса в США в XVII веке. На основе анализа критического материала сформулирован новый взгляд на литературные достижения Брэдстрит. Последовательный анализ ее произведений позволяет утверждать, что автор использует разнообразные художественные средства. Европейский культурный текст разных эпох находит свое отражение в ее творчестве, о чем свидетельствуют заимствованные образы, сюжеты, а также философское осмысление наиболее существенных идей времени. Этот масштабный диалог обусловил особенности проблематики творчества Брэдстрит и его жанрово-стилевое своеобразие. Одной из характерных черт ее творчества является склонность к эксперименту. Интерпретация ранней поэзии Брэдстрит подтверждает мысль о наличии черт гинокритики и гражданской тематики. Позднее творчество писательницы свидетельствует о расширении ее художественных горизонтов, чем обусловлено и обращение к прозе, и осознанный практический подход к жизни, определенный пуританской религиозной доктриной.

Ключевые слова: американская пуританская литература, гендерная направленность, контекст, национальная идентичность, образ, традиция.

Summary

Shilova K.A. Anne Bradstreet's Creativity in the Context of American Literary Tradition of the XVII century. - Manuscript.

The thesis is for the degree of Candidate of Philological Studies. Speciality 10.01.04 - Literature of Foreign Countries. - Tavrijsky National University named after V.I.Vernadsky. - Simpheropol, 2010.

The thesis is devoted to the analysis of the creative work of the first American poetess Anne Bradstreet. The novelty of it lies in the fact that it is the first step of Bradstreet's interpretation in Ukrainian literary criticism.

The analysis of critical material resulted to a new opinion toward Anne Bradstreet's literary achievements. Her poetry and prose of different creative periods are the material for illustration of writer's literary evolution, stages of her creative work and its peculiarities. The research focuses on such features of Bradstreet's creativity as experiment with modes and genres, competent use of mixture of different fictional means typical for ancient, medieval, renaissance and baroque fiction.

In the 1^st part of dissertation American literature of the XVII century is at the centre of attention. It is noted that literature of the New World of that days was quite ambiguous, what is proved by a great number of contradictory researches presented by such historians and experts of Puritanism as S. Bercovitch, C. Brooks, E. Elliott, R. Lewis, P. Miller, V. L. Parrington and many others.

The literary process in Northern, Central and Southern regions has a regional specific character. Success of puritan artistic separation and its growing role among other regional literatures was connected with the Bible incontestable authority. A word in the Scripture was understood as the source of puritan faith, the key model of person's behavior, which regulated the lifestyle of their society. Such works as “History of Plymouth Plantation” by William Bradford, “New English Canaan” by Thomas Morton, “The History of New England” by John Winthrop, “Autobiography” by Thomas Shepard, and the sermons by major ministers (E. Johnson, J. Cotton, I. Mather) are considered in the context of puritan literary tradition of the XVII century.

The Ukrainian and foreign criticism reception is paid attention to. The historiographical aspect, analyzed in Anne Bradstreet's creativity, has defined her important role in the puritan tradition in particular, and in the XVII-century American literary process in general. Scholarly investigation of Bradstreet's creative work started at the epoch of Romanticism - with the revision of national past, and the puritan past as well, with the growing interest to women's literature and the extension of emancipation under the influence of Lydia Child, Margaret Fuller, and Elizabeth Stanton.

The 2^nd part is devoted to life and earlier stage of Bradstreet's creative work, which is presented by her so called “scholar poetry” with poetess's cultural, scientific, political and gender points of view. In the first poetic volume “The Tenth Muse” she applied long forms and themes borrowed from the works of other writers, demonstrating her profound knowledge in different sciences. Her first poems prove a deep interest in social problems and the role of women at the time of her society. The shift to female identity realization is illustrated mostly with the help of original Bradstreet's images in the poems, such as “In Honor of Queen Elizabeth”, “A Dialogue Between Old England and New”, “The Prologue” etc.

It is also emphasized that such approach of the writer to the earlier fictional heritage is a manifestation of her experimentation skills and distinctive understanding of contemporary view of the world.

The 3^rd part of the dissertation presents the analysis of evolution of Bradstreet's creativity, which is displayed in posthumous collection of her works titled “Several poems”. It is mentioned that the poetess shifted from the social and political issues to more individual, intimate themes which included contemplations over particular “domestic” events and general reflections over the sense of a human-being in the world, the opposition between material and spiritual, temporary and eternal, which was the basis of the puritan philosophy. Various changes in Anne Bradstreet's life cause her appeal to the new forms of poetry such as elegies and apothegms.