В.Г. Короленко – літературний критик

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ Г. С. СКОВОРОДИ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

10.01.02 - Російська література

В.Г. Короленко - літературний критик

Горовенко Марія Олександрівна

Харків 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі російської та світової літератури Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Фрізман Леонід Генріхович, Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, професор кафедри російської та світової літератури.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Мацапура Валентина Іванівна, Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка, професор кафедри зарубіжної літератури;

кандидат філологічних наук, доцент Брусенцова Ольга Дмитрівна, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, доцент кафедри мовної підготовки іноземних громадян.

Захист відбудеться «24»травня2011 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.053.03 Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди за адресою: 61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. 221-А.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди за адресою: 61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. 215-В.

Автореферат розісланий «23» квітня 2011 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради І. В. Разуменко

1. Загальна характеристика роботи

критика короленко літературний естетичний

Актуальність дослідження. Незважаючи на те, що творчий доробок В. Г. Короленка неодноразово ставав предметом спеціального вивчення, значення його літературної діяльності до цього часу залишається повною мірою не з'ясованим.

У працях дослідників літератор поставав як видатний російський письменник ХІХ ст., редактор журналу «Русское богатство», публіцист, котрий брав активну участь у суспільному житті країни. Однак письменницька, редакторська й громадська робота не вичерпує всієї багатогранності літературної діяльності Короленка. Адже не слід забувати, що він виступав також і як літературний критик. І, відповідно, без урахування критичного доробку цілісний портрет цієї постаті в історії російської літератури мав би незавершений вигляд.

Короленко - яскравий, своєрідний і цікавий критик. Особливістю його критичного аналізу є синтез мемуарного й критичного елементів. У статтях, присвячених сучасникам, мемуарність тісно поєднується з критичною оцінкою творчої спадщини певного письменника.

Критичні праці Короленка цікаві не лише тим, що відкривають нові факти про письменників-сучасників та про класиків російської літератури, а головним чином тому, що його статті формують уявлення про літературні погляди, позиції й принципи самого критика. Питання естетичних поглядів Короленка, його історико-літературних позицій порушували такі дослідники, як В. Бартенєв, Є. Балабанович, Г. Бялий. Проте власне літературно-критичні роботи Короленка не стали предметом наукових розвідок літературознавців. Відчутний очевидний дефіцит ґрунтовних, фундаментальних робіт, які аналізують основні аспекти теми «Короленко-критик».

Усе це визначає нагальну потребу цілісно розглянути літературно-критичну діяльність Короленка. У пропонованій роботі здійснено спробу заповнити наявну прогалину, чим і визначається актуальність обраної теми, її затребуваність сучасною наукою.

Предметом нашого аналізу стали основні літературно-критичні роботи Короленка, які розкривають особливості творчої манери Короленка-критика.

Зв'язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Дослідження здійснено згідно з планом науково-дослідної роботи кафедри російської та світової літератури Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди в межах теми «Історія російської критики VIII-XXстоліть». Тема дисертації затверджена на засіданні вченої ради університету (протокол № 9 від 27 вересня 2010 року).

Мета дисертації полягає в тому, щоб на основі всіх доступних матеріалів подати комплексний аналіз літературно-критичного доробку Короленка в контексті літературного процесу середини ХІХ - початку ХХ ст. з урахуванням не лише його власне критичних статей, але і висловлювань про літературу, які містяться в листах, щоденникових записах, записниках, а також оцінити його літературно-критичну спадщину з позиції нашого часу.

Досягення поставленої мети зумовило розв'язання таких завдань:

- представити літературно-критичну спадщину Короленка в усій її повноті;

- на основі досліджених статей, листів, а також щоденникових записів Короленка простежити відображення його естетичних поглядів в аналізі художньої творчості того чи іншого письменника;

- охарактеризувати своєрідність сприйняття Короленком спадщини класиків російської літератури;

- проаналізувати оцінки Короленка щодо творчості сучасних йому письменників;

- показати функцію мемуарного елемента в критичних статтях Короленка;

- визначити місце і значення літературно-критичної спадщини Короленка в історії літературної критики.

Об'єкт дослідження - літературно-критична спадщина Короленка, представлена його статтями, листами, щоденниковими записами.

Предмет дослідження - художньо-естетичні засади та своєрідність Короленка-критика.

Методи дослідження. У роботі використано описовий, соціально-генетичний, історико-функціональний методи, а також метод системного аналізу.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що вперше літературно-критична діяльність Короленка стала предметом спеціального дослідження. Уведено в науковий обіг рукописи Короленка, які містять важливий матеріал для об'єктивного аналізу його літературно-критичних праць. Розглядаються статті Короленка, що не привертали уваги дослідників раніше. По-новому проаналізовано матеріали, які характеризують ставлення Короленка до письменників-сучасників, а також до класиків російської літератури.

Практична цінність дисертації полягає в тому, що матеріали, факти і спостереження, які містяться в ній, можуть бути використані в лекційних курсах з історії російської літератури, у спецкурсах і спецсемінарах, тематика яких пов'язана з вивченням літератури другої половини ХІХ - початку ХХ ст., а також творчої індивідуальності Короленка.

Апробація роботи. Основні положення й результати роботи оприлюднено в доповідях, виголошених на Міжнародних наукових читаннях, присвячених пам'яті Л. Я. Лівшиця (Харків, 2006, 2007, 2008), Всеукраїнських наукових конференціях «Література в контексті культури» («Ситниковські читання», Дніпропетровськ, 2006, 2007, 2010), III Міжнародній науковій конференції «Мова і культура» (Горлівка, 2010), ХІV Міжнародній науковій конференції «Мова і культура» імені професора С. Бураго (Київ, 2007), VІ Мистецтвознавчих читаннях, присвячених пам'яті В. М. Айзенштадта (Харків, 2010). Дисертація в повному обсязі обговорювалася на засіданні кафедри російської та світової літератури Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди.

Публікації. Результати дослідження відображені в 5 статтях, з них 4 надруковано у спеціалізованих наукових виданнях, ліцензованих ВАК України.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатка і списку використаної літератури, який містить 200 позицій. Загальний обсяг дисертації становить 210 сторінки, з них - 181 сторінок основного тексту.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначається об'єкт, предмет, мета, завдання роботи, розкривається наукова новизна та практичне значення дисертації, окреслюється методологічна основа, наводиться інформація про апробацію, структуру та обсяг роботи.

Перший розділ дисертації «Історія вивчення питання» містить відомості про стан наукової розробки теми дослідження.

Здійснений огляд літературознавчих праць за темою «В. Г. Короленко - літературний критик» дозволяє зробити висновок, що літературно-критична спадщина письменника не була об'єктом поглибленого комплексного аналізу і наявна наукова література не дає повного уявлення про діяльність Короленка як критика. Водночас слід відзначити, що такі дослідники творчості Короленка, як В. Бартенєв, Г. П. Бердников, І. В. Кочергіна, Ю. Г. Гущин висловили низку надзвичайно важливих думок про Короленка - теоретика літератури і літературного критика, здійснили цікаві спостереження щодо витоків формування його світоглядних позицій. Виявлені деякі суттєві риси творчої манери Короленка-критика: поєднання елементів літературознавчого дослідження з художнім портретом, що дозволило йому створювати цілісний образ письменника. Була здійснена спроба класифікувати його літературно-критичну спадщину. Частково опрацьовані архівні матеріали (нотатки Короленка на книгах Толстого, виписки з його романів «Війна і мир» та «Анна Кареніна» і коментарі Короленка до них).

Однак стверджувати, що доробок Короленка-критика вивчений достатньою мірою було б неправильно й завчасно. Одні спостереження короленкознавців потребують сучасного переосмислення (монографія В. Бартенєва «Короленко - литературный критик», 1953 р.), інші - більш детального й аргументованого аналізу літературних поглядів Короленка. Окрім того, поза увагою дослідників залишається низка аспектів проблеми, головними з яких, на наш погляд, є: Короленко - критик «Переписки» Гоголя, Короленко - критик релігійно-філософських поглядів Толстого. Малодослідженими залишилися також рукописні варіанти критичних статей Короленка, що уможливлюють глибше розуміння своєрідності літературно-критичних поглядів Короленка.

У другому розділі дисертації «Короленко-історик російської літератури» поставлене завдання схарактеризувати своєрідність сприйняття Короленком спадщини класиків російської літератури, серед яких особливо близькими своєю щирою зацікавленістю долею народу, правдивим зображенням народного життя і твердої віри в щасливе майбутнє країни були Гоголь, Щедрін і Гончаров.

Стаття Короленка «Трагедия великого юмориста» написана в 1909 році до сторіччя з дня народження Гоголя. Текст є аналізом життєвої і творчої трагедії «великого гумориста». Детально вивчивши творчу спадщину письменника, зіставивши її з біографічним матеріалом і листуванням Гоголя, дослідивши наукову літературу про нього, критик прагне розкрити й проаналізувати причини трагічної долі Гоголя - людини й письменника. Слід зазначити, що Короленко у своїй роботі про Гоголя не ставить за мету розглянути весь його творчий шлях, проаналізувати всі його художні твори. Він зосереджує свою увагу на тих роботах, які найповніше розкривають причини творчої драми Гоголя. Значну увагу Короленко приділяє найвидатнішому твору письменника - «Мертвым душам». Через усю статтю червоною ниткою проходить твердження критика про «цілительну» дію творчості на розчаровану душу письменника. Сила уяви Гоголя допомагала йому, як зазначає автор, боротися із «фатальною хворобою». Ця думка і є центральною, що відбивається у висновках Короленка.

Заслуговує також на увагу оцінка книги Гоголя «Выбранные места из переписки с друзьями». Саме з нею Короленко й пов'язує причини, які спричинили трагедію «великого гумориста». «Переписка» відіграла важливу роль у творчості письменника. Її можна приймати чи відкидати, але не можна заперечувати її значення. У російській літературі складно знайти інший твір, про який було б висловлено стільки різких міркувань, пристрасних оцінок і полемічних заяв, як про цю книгу Гоголя. Революційно-демократична критика створила їй репутацію «реакційної», що завадило об'єктивному погляду на неї декількох поколінь читачів. Як послідовник ідей Бєлінського і Чернишевського, Короленко у своєму ставленні до «Переписки» стояв на позиції категоричного заперечення «реакційної» книги Гоголя. Критик стверджує, що «Выбранные места из переписки с друзьями» не найкращий, а найгірший твір письменника. Безумовно, з такою позицією, з рішучим засудженням «Переписки», погодитися не можна. Сучасні дослідники (зокрема Ю. Барабаш) спростовують помилковість висновків Короленка.

Донедавна стаття «Трагедия великого юмориста» була єдиним джерелом, за яким можна було судити про ставлення Короленка до книги Гоголя. Сьогодні з'явилася унікальна можливість доповнити наше уявлення завдяки дослідженню приміток, які критик залишив, читаючи «Выбранные места из переписки с друзьями». На сторінках книги знаходимо понад сто нотаток, зроблених рукою Короленка в тексті, на берегах, його виписки та прикінцеві примітки.

У критичному доробку Короленка творчість І. О. Гончарова цілком справедливо посідає важливе місце. Критик розмірковує про причини «охолодження» російського суспільства до письменника. У центрі його уваги - останній роман Гончарова «Обрыв». У своїй статті він прагне проаналізувати основні причини розходження Гончарова з прогресивною російською громадськістю.

Позиція Короленка щодо оцінки роману «Обрыв» багато в чому була визначена його революційно-демократичними поглядами. Услід за представниками демократичного табору 70-80 рр. ХІХ ст., критик виступає проти упередженого зображення письменником своїх героїв. Аналізуючи образ Марка Волохова, Короленко чітко й ясно розкриває основні причини «різкого збайдужіння до Гончарова» не тільки з боку «молодого покоління», але й російського прогресивного суспільства загалом. Він стверджує, що нерозуміння письменником особливої психології «пореформенного» суспільства та «молодого покоління» і спровокувало специфіку зображення. На наш погляд, при аналізі образу Марка Волохова необхідно насамперед ураховувати ліберальну позицію письменника. Відомо, що Гончаров, не відмовляючись від боротьби з кріпосницькими пережитками, виступаючи проти реакціонерів, водночас висловлював своє несхвальне ставлення до програми революціонерів-демократів. Таким чином, слід говорити не про його негативне ставлення до молодого покоління, а про негативне ставлення письменника до пропонованих цим поколінням революційних шляхів перетворення реальності. Однак в умовах пореформенної дійсності опозиційно налаштоване суспільство не бачило цієї відмінності, дорікаючи Гончарову «наклепом» на молоде покоління.

Стаття Короленка, яка презентує низку влучних і правильних спостережень, не містила однак всебічного аналізу творів Гончарова. Утім критик і не ставив перед собою завдання розкрити повною мірою суспільне і художнє значення його творчості, а прагнув указати лише на головні моменти життєвої драми письменника.

Стаття Короленка «О Щедрине» є уривком із незавершеної роботи про Салтикова-Щедріна і відноситься до 1889 року (року смерті Щедріна). В архіві бібліотеки ім. Леніна зберігається її рукопис статті. У тексті на берегах, на окремих уклеєних аркушах знаходимо виписки з Щедріна та низку інших цитат, які свідчать про нездійснений намір Короленка продовжувати роботу над статтею. З-поміж письменників революційно-демократичної орієнтації Щедрін був чи не найближчою людиною для Короленка, найулюбленішим його автором, хоч сам він був дуже далекий від немилосердного «щедрінського викривальництва». Обох письменників споріднює вразливе сприйняття явищ сучасності, прагнення втрутитися в історичні процеси дійсності. Так само їх єднає й органічний сплав художності й публіцистичності, що виявився як у творчості Щедріна, так і в громадсько-літературній діяльності Короленка.

Стаття про Щедріна за глибиною і змістом критичного аналізу творчості сатирика багато в чому поступається таким роботам Короленка, як «Трагедия великого юмориста», «Л.Н. Толстой», «Великий пилигрим». Це пояснюється незавершеністю праці. Проте ця обставина жодним чином не применшує її суспільно-літературне значення.

Короленко не залишив систематичних робіт з історії російської літератури, як, наприклад, Чернишевський або Горький. Однак у його творчому доробку можна знайти численні висловлювання щодо різних явищ і подій літературного життя Росії ХІХ-ХХ ст. Значна частина цих висловлювань міститься в літературно-критичних статтях, присвячених класикам російської літератури. Аналіз цих робіт дає можливість представити історико-літературну концепцію критика. Запорукою успішного розвитку літератури Короленко вважав спадковість традицій. У своїх статтях, щоденникових записах, листах він неодноразово підкреслював важливе значення класичного мистецтва минулого.

Третій розділ дисертації «Короленко і його сучасники» містить аналіз поглядів Короленка на творчість сучасних йому письменників, серед яких доробок Чернишевського, Успенського, Чехова, Гаршина і Толстого посідає особливе місце. Основне завдання цього розділу показати функцію мемуарного елемента в критичних статтях Короленка.

«Воспоминания о Чернышевском» - художній нарис, насичений виразними замальовками портрета письменника, живим відтворенням тих бесід, які відбулися в Короленка з Чернишевським. Автор прагне охарактеризувати образ Чернишевського, подати його психологічний портрет, воскресити незаслужено забуте ім'я великого революціонера-демократа, втрата котрого була дуже відчутною для передової частини суспільства. Безперечною заслугою Короленка є те, що своєю статтею він спростовує актуальну в той час версію про те, що начебто Чернишевський, перебуваючи у складних умовах заслання, втратив силу свого розуму. Є у цих спогадах і суперечливі моменти. Віддаючи належне вірності Чернишевського своїм революційним переконанням, Короленко водночас недвозначно заявляв про те, що знаменитий письменник, через об'єктивні причини, зупинився у своєму ідейно-політичному та філософському розвитку, залишившись осторонь від сучасних духовних потреб суспільного життя Росії.

У своїй статті критик значну увагу приділяє аналізу філософських поглядів письменника. У період написання статті багато з тих, хто в минулому поділяв погляди вождя революційної демократії 60-х років, дещо змінили своє ставлення до них. Це певною мірою стосується і Короленка та, відповідно, відображено в його критичній рецепції. 90-і роки позначилися, як відомо, кризою етичних та філософських ідей революційного народництва. Заперечувалася філософія ідеалізму. У філософській науці панував позитивізм. Чернишевський був позбавлений можливості спостерігати й співпереживати разом зі своїми сучасниками ці зміни у світосприйнятті, і після заслання, як стверджує Короленко, залишився «з попередніми поглядами».

Майстерно й любовно створена видатним художником-гуманістом характеристика визначного революціонера-демократа не завжди відображає його справжній стан в останній період життя.

Стаття Короленка «Гл. Успенский», написана в 1902 році у зв'язку зі смертю письменника, - цінне джерело для осмислення творчості й життєвого шляху Успенського і є важливим внеском у розвиток російської мемуаристики. Слід зауважити, що в статті переважає мемуарний аспект. Критик не ставить за мету детально проаналізувати художній метод Успенського, дати глибоку оцінку основним його творам. Натомість дає побіжний аналіз деяких рис письменника. Так, Короленко не залишає поза увагою одну з найголовніших особливостей творчого методу Успенського - синтез художнього й публіцистичного начал в його нарисах. Він дуже тонко й проникливо розкриває причини звернення Успенського до публіцистики. Короленко розумів, що Успенському потрібна була не «краса» художніх творів, а їхня актуальність, злободенність. Високо цінуючи майстерність Успенського-публіциста, критик пов'язує саме з цією особливістю недостатнє вираження всієї глибини таланту Успенського-митця. Величезною заслугою Короленка є те, що він сприймав подібний художній прийом Успенського як нове слово в реалізмі, вказуючи на незвичність і особливу складність цього методу.

Стаття «Всеволод Михайлович Гаршин» була вперше надрукована в четвертому томі «Истории русской литературы ХІХ века». Короленко і Гаршин - представники одного покоління. Зі своїм літературним ровесником Короленка єднає прагнення збагатити стару реалістичну систему такими властивостями, які б дали їй можливість відобразити передчуття назрівання змін у Росії. Цим пояснюється і особливий інтерес автора до особистості й художньої творчості Гаршина, і те тепло й почуття симпатії, яким сповнена стаття.

Зазначимо, що, досліджуючи творчу спадщину Гаршина, Короленко вдається до аналізу біографії письменника, знаходячи в ній витоки його творчості. Він залучає біографічні епізоди з життя письменника в тих випадках, коли говорить про суб'єктивні мотиви у його творах. Характерним є те, що саме оповідання, які містять у своїй основі біографічний елемент, критик називає найбільш важливими й «найбільш визначальними». Так, аналізу оповідань на воєнну тематику передує опис життя Гаршина в момент його вступу вільнонайманим у російську діючу армію. Розглядаючи оповідання «Художники», - «один з найбільш суб'єктивних творів Гаршина», - Короленко описує історію задуму оповідання. Картина Н. М. Ярошенка «Кочегар» сильно вплинула на вразливу уяву письменника, в результаті чого з'явився образ Глухаря. Творчі джерела «Художников» критик, знову ж таки, знаходить у біографії письменника. «Красный цветок» є також одним із автобіографічних оповідань, яке, на думку критика, народилося в результаті пережитої письменником душевної кризи. Причини цієї кризи він пов'язує не лише з життєвими враженнями Гаршина, а передусім із його добою. Оповідання «Ночь», «Происшествие», «Надежда Николаевна» не зовсім характерні, на його думку, для творчої манери письменника, оскільки в них менше за все можна добачити біографічні елементи. Таким чином, нерозривно пов'язуючи творчість автора з його долею, Короленко вважає найбільш цінними й значними лише ті оповідання Гаршина, в яких явно присутній біографічний елемент.

Високо цінуючи воєнні оповідання Гаршина, його казки, його «Художников», «Красный цветок», Короленко водночас переконливо говорить про несуттєвість тем останніх творів письменника, називаючи «Встречу», «Медведи», «Жабу и розу», «Гордого Аггея» нехактерними оповіданнями для основних мотивів гаршинської творчості.

Стаття «Антон Павлович Чехов» -- тісне переплетення мемуарного матеріалу з елементами критичного аналізу творчості Чехова. Короленко не ставив собі за мету дослідити весь творчий шлях Чехова-прозаїка і драматурга, проаналізувати основні твори письменника. Утім головні періоди творчих пошуків письменника були правильно намічені критиком. Поділяючи творчість Чехова на три основні етапи, Короленко прагне простежити еволюцію письменника від гумористичних оповідань до творів останніх років. На жаль, початковий етап творчих шукань Чехова, його гумористичні оповідання, не були проаналізовані критиком. Дослідження першого етапу творчості письменника критик починає з повісті «Степь» (1887-1888), яка завершує цей період. Другий етап у творчому житті Чехова він асоціює з переходом від оповідань до драматургії, зокрема з роботою над його першою драмою «Иванов», а також із виходом збірки оповідань «В сумерках», «Хмурые люди» та повісті «Палата №6».

Саме з драмою «Иванов» Короленко пов'язує зміну в настрої Чехова. Він відзначає, що в «Иванове» немає безпосередності й об'єктивності, властивої всім оповіданням першого періоду, та пояснює це тим, що молодий письменник, переживши кризу, виходячи на широку арену «великої літератури», потрапив під вплив певної тенденції. Короленко негативно відгукнувся про цей твір, як, утім, і багато хто з інших сучасників Чехова. Усі недоліки творів критик пояснює «вивернутою тенденційністю» письменника, направленою на захист «негідництва», проти «незгодних» і «викривателів».

Третій період, як результат творчої еволюції Чехова, є часом сподівань, віри в майбутнє, прагненням до кращого. До цього періоду Короленко відносить оповідання й драми останніх років. Зазначимо, що встановлений Короленком поділ творчості письменника на три періоди був новаторством у критичній літературі про Чехова. Слідом за Короленком, В. І. Немирович-Данченко також указує на три періоди його творчого життя. Такі ж приблизно етапи в ідейно-художньому розвитку Чехова виокремлює і В. В. Єрмілов.

Безсумнівною заслугою Короленка є те, що критик, на відміну від багатьох сучасників, зміг зрозуміти, що чеховська «свобода від партій» була за тих конкретних історичних умов «перевагою» молодого письменника і розцінювалася критиком як «перехідне» явище.

Серед письменників-сучасників у критичному доробку Короленка особливе місце належить Л. М. Толстому. Пильна увага до його творчості, підкріплена величезним враженням від особистого знайомства, викликала в критика непідробне бажання осмислити своєрідність творчого методу Толстого. Перу Короленка належать шість статей, присвячених цій постаті: «Лев Николаевич Толстой» (стаття перша) (1908), «Л. Н. Толстой» (стаття друга) (1908), «Великий пилигрим» (1910), «Разговор с Толстым. Максимализм и государственность» (уривок із нарисів «Земли! Земли», 1917-1919), «Умер» (1910), «К десятилетию смерти Толстого» (1920). У рукописному відділі Російської державної бібліотеки зберігається неопублікований рукопис Короленка - стаття про Тостого «Переходящие» (1908; початковий варіант статті «Л.Н. Толстой»).

Виділяючи такі особливості творчого методу Толстого, як широта «художнього охоплення» життя, простота і ясність образів, «поєднання епічних картин з оповіддю про долі окремих осіб, Короленко підкреслює перевагу реалістичного мистецтва над мистецтвом модернізму. Однак, високо оцінюючи художній талант Толстого - автора «Війни і миру», «Анни Кареніної», він, вочевидь, недооцінив публіцистичні роботи письменника, називаючи їх «більш слабкою сферою». Критик несправедливо стверджує, що, якби Толстой-митець не піднявся на «висоту», «навряд чи світ з такою увагою прислухався б до слів мислителя». У цих словах звучить одностороння оцінка критика релігійно-морального світогляду Толстого, настільки неприйнятного для поглядів Короленка. Між тим публіцистичні твори, багаті на образні описи, служать безперечним доказом того, що і в цій галузі письменник проявив себе як талановитий художник і мислитель. Проте Короленку, на відміну від багатьох критиків Толстого, було незрозумілим спрощене протиставлення Толстого-художника Толстому-мислителю. Він говорить, що Толстой-мислитель «уміщений» у Толстому- художнику. У цьому твердженні проступає його полеміка з Плехановим, котрий штучно роз'єднував Толстого на ці дві іпостасі.

Значну увагу у своїх статтях про Толстого Короленко приділяє аналізу душевної кризи письменника, прагне виявити причини перевороту у світогляді Толстого. Найсуттєвіші зміни в поглядах видатного письменника критик справедливо пояснює його здатністю «заражатися» чужими настроями, заглиблюватися в душевний стан простих людей. Саме ця риса «морального образу» Толстого і визначає, на думку Короленка, «гострі протиріччя» у його світогляді на різних етапах життя.

Короленківський аналіз релігійно-морального світогляду Толстого має полемічний характер. В оцінці релігійних поглядів письменника критик припускався перебільшення, несправедливо називаючи його «антихристом» і атеїстом, котрий приховується «в релігійній овечій шкурі». Морально-філософські ідеї Толстого, як було сказано раніше, не поділялися Короленком. Його революційно-демократичним поглядам було чуже упокорення, проповідуване Толстим. Анархізм і доктрина несупротиву злу насиллям, як найбільш характерні риси суспільних та етичних поглядів Толстого, зустріли гостру критику з боку Короленка, котрий відстоював принципи державності й принципи революційного втручання в перетворення дійсності. Однак навіть таке категоричне ставлення до основних положень учення Толстого не затьмарило образу геніального митця, талановитого майстра слова. Статті Короленка пройняті глибокою повагою, щирою любов'ю до видатного письменника.

Таким чином, аналіз праць Короленка, який розкриває ставлення критика до сучасної літератури і письменників-сучасників, дозволяє зробити висновок, що найчастіше він звертається до творчості тих авторів, чиї ідейні позиції та художній метод були близькі йому за духом. Короленка приваблюють письменники, що найбільш яскраво втілюють риси благородного образу російського літератора: відчуття особистої відповідальності за страджання людей, пристрасні пошуки справедливості, любов до рідного народу.

Прикметною особливістю статей Короленка, присвячених сучасникам, є наявність у них чітко вираженого мемуарного аспекту, який тісно переплітається з критичним аналізом творчості певного автора.

Висновки

Підсумовують проведене дослідження. Як уже відзначалось, літературно-естетичні засади Короленка неодноразово ставали предметом продуктивного та успішного дослідження. Тому ми не поверталися до цієї проблеми як самостійної задачі дисертації. Водночас неможливо не побачити, що детальний аналіз його літературно-критичного доробку дозволяє суттєво доповнити дослідження, здійснені нашими попередниками, поставити їх на оновлений фактичний фундамент. Вивчення ідейно-естетичних поглядів Короленка переконує нас в тому, що загалом вони склалися в певну концепцію вже в 80-ті роки, тобто до моменту написання основних критичних праць. Погляди Короленка на мистецтво в цілому та зокрема на літературу, його позиція як письменника, повною мірою відобразились у статтях, присвячених як класикам російської літератури, так і письменникам-сучасникам.

Аналіз естетичних поглядів Короленка неможливо здійснити без розгляду його ідейної позиції. Як послідовнику революційно-демократичних традицій у літературі, йому були близькими погляди Чернишевського і Добролюбова у таких питаннях, як соціальна роль мистецтва, ідейність літературного твору, зв'язок форми і змісту. Водночас відчувається явний вплив Михайловського, що проявляється в моралізуючому характері естетики Короленка.

Питання про соціальну роль мистецтва є центральним питанням в системі естетичних поглядів критика. Він розглядає літературу у нерозривному зв'язку з суспільством. Література, на його думку, повинна художньо відображати дійсність, повинна стати «дзеркалом суспільства». Проте Короленко виступає проти пасивного відображення. Як письменник, що займає активну громадську позицію, він стверджує, що художник повинен виражати своє ставлення до дійсності, закликати до кращого, долати негативні явища. Короленко вірив в цілющу силу літератури. На прикладі життєвої драми Гоголя він показує який «оздоровчий» вплив на зранену дійсністю душу митця мала творчість. Через усю статтю проходить думка критика про те, що тільки завдяки письменницькій діяльності Гоголь долав кризу, боровся з недугою.

Розглядаючи літературно-естетичні позиції Короленка, ми наводимо два приклади, що дають уявлення про те, як відобразились його погляди на тенденційність та ідейність літературного твору в аналізі творчості Чехова та Гончарова. Так, у статті, присвяченій Гончарову, критик, аналізуючи роман «Обрыв», виступає проти упередженого подання образу Марка Волохова, як представника «молодого покоління». У статті про Чехова Короленко, розглядаючи драму «Иванов», усі недоліки твору пов'язує з тенденційністю автора, скерованої на «захист негідництва». Причини ж такого зображення героїв він бачить у «помилкових» поглядах письменників на дійсність. Гончаров, на його думку, не знав, не розумів, а тому і не міг зобразити правдиво молоде покоління того часу. А Чехову, як стверджує Короленко, заважав вплив Суворіна.

Ще один аспект в естетичних поглядах Короленка - тематика творів. На його переконання, завдання письменника полягає у виборі великих тем. І блискуче розв'язання цього завдання він вбачає у творчості Толстого . У статтях, присвячених цьому автору, критик захоплюється великою «силою охоплення» тем у «Войне и мире».

Центральне місце в системі літературно-естетичних поглядів Короленка посідає проблема методу літературного твору. Він виступає за синтез реалістичного мистецтва і мистецтва романтизму, спрямований на розкриття значення особистості на ґрунті значення маси. Характерним є те, що в розквіт символізму, Короленко виступає з різким засудженням цього літературного явища, на фоні якого твори Толстого сприймаються критиком як зразки справжнього, здорового мистецтва, глибокого, реалістичного за своєю природою. У статтях про Толстого знаходимо дуже цікаві міркування критика про мистецтво реалізму. Образний світ реалістичного твору повинен бути простим, як дзеркало відображати явища дійсності. Саме такий, на його думку, і є образний світ Толстого.

Таким чином зібраний матеріал підтверджує, що Короленко-критик, будучи ідейним послідовником революціонерів-демократів та народників, незмінно закладав в основу свого підходу до аналізу окремих літературних явищ соціальний аспект, пов'язуючи завдання, які стояли перед письменником, з суспільним життям свого часу. Критичний аналіз повинен поєднуватися з висуванням і захистом ідеалів, а ідея - не нав'язуватися читачам, а випливати з об'єктивного аналізу дійсності.

Літературно-критичні статті Короленка належать до того особливого, специфічного масиву матеріалів, який ми називаємо письменницькою критикою. Відомо, що багато російських письменників були водночас й проникливими критиками. При всьому розмаїтті в їхньому доробку завжди відчувається єдність творчого обличчя та творчої позиції. Письменник, стаючи критиком, і в цьому виді діяльності продовжує залишатися письменником. Це стосується й Короленка. Письменник-реаліст, він залишається прихильником реалізму і в критиці. Гуманізм, який пронизує художні твори Короленка - це своєрідний ідейний стрижень його літературно-критичних оцінок. Більше того, створюючи статті про російських письменників, він виявляв себе в них як художник слова. Звідси характерне для нього прагнення вводити в текст риси живої людини (Чернишевського, Успенського, Толстого, Чехова), причому такі описи, включно з описами зовнішності, органічно впліталися в тканину критичного аналізу. Оскільки Короленко був за своєю творчою природою не тільки белетристом, а й публіцистом, його критиці притаманний і публіцистичний елемент. Хоча соціальний аспект завжди присутній у Короленка в аналізі літературних явищ, він його не абсолютизував, залишаючи провідним критерієм об'єктивне та талановите відображення дійсності. При цьому критик виявляв здатність піднятися над власними симпатіями або антипатіями і оцінювати письменника, виходячи з обставин і вимог його часу.

Важливою особливістю Короленка-критика була його здатність до цілісної, різнобічної характеристики письменника, що спирається на все різноманіття існуючого матеріалу, в тому числі мемуарного й епістолярного, урахування індивідуальності автора, особливостей його біографії, оточення, тощо. Особливо виразно це виявилось у характеристиці Гоголя.

Аналіз критичного доробку Короленка здійснюється у двох напрямах: розгляд ставлення критика до спадщини його попередників, класиків літератури та вивчення його рецепції творчості сучасників. Статті Короленка за своїм змістом і глибиною аналізу різні. В одних Короленко виступає з розгорнутою характеристикою літературних творів, художньої манери й стилю досліджуваного ним митця. В інших - подає спогади про письменників або їхні суспільно-психологічні портрети.

У статтях, присвячених класикам, Короленко виступає як історик літератури, висловлюючи свої спостереження за різними подіями і явищами літературного життя Росії XIX-XX ст. Він встановлює тісний зв'язок класичної літератури XIX ст. з суспільним рухом Росії на межі століть та з його визвольними тенденціями. Серед письменників-класиків, про яких писав Короленко особливе місце належить Гоголю. Присвячена цій постаті стаття дозволяє зрозуміти ставлення критика до Гоголя, зокрема до його релігійно-моральних поглядів. Утім сьогодні з'явилася можливість доповнити наші уявлення завдяки дослідженню архівних матеріалів, чорнових варіантів статті, а також приміток, які Короленко залишив на берегах книги Гоголя «Выбранные места из переписки с друзьями». Вони містять цікаві й важливі, а почасти навіть неочікувані зауваження Короленка (які не увійшли в опублікований текст статті), дозволяють повніше й глибше осмислити сприйняття Короленком спадщини письменника.

У роботах, присвячених сучасникам, критичний аналіз творчості письменника тісно переплітається з мемуарним елементом. У цих статтях Короленко не обмежується розкриттям ідейного образу авторів, сутності їх творчості, він пропонує також надзвичайно виразні портрети митців слова. Літературні портрети Короленка, сповнені почуттям найглибшої поваги до таланту митця. Виписані ним портрети Чернишевського, Успенського, Чехова, Толстого поєднують тонку передачу зовнішніх рис, манери поведінки з глибиною розкриття їх «внутрішнього» світу. Прагнучи зафіксувати яскраві й життєво правдиві портрети своїх сучасників, Короленко відтворює свої бесіди з ними і характерний для письменників стиль мовлення. Усе це надає представленому ним образу художньої завершеності й повноти.

Мемуарний елемент у статтях допомагає доповнити власне критичний аналіз творчості певного письменника. Так, у нарисі «Воспоминания о Чернышевском», де поєднується аналіз світогляду письменника з виразними ескізами його образу, Короленко майстерно передає загальне враження від зустрічей з ним, зображує його психологічний портрет. Усе це скероване на більш глибоке розуміння літературних та філософських поглядів Чернишевського.

У спогадах про Успенського Короленко зосереджує свою увагу на аналізі однієї з головних особливостей творчого методу письменника - синтезу художнього й публіцистичного. Пояснюючи причини звернення Успенського до публіцистики в художніх творах, Короленко говорить про те, що письменникові потрібна була не власне «краса» його літературної роботи, а злободенність та актуальність порушених ним питань. У цьому Короленко вбачає прагнення Успенського до активного втручання в суспільне життя країни. Дослідженню цієї особливості художньої манери Успенського передують спогади Короленка, в яких він відтворює низку епізодів, що підтверджують особливу чутливість Успенського до навколишньої дійсності, до чужого горя, нездоланне бажання допомогти кожному. Мемуарний елемент (низка фактів з біографії Успенського) допомагає якнайповніше представити об'єктивний образ письменника і зрозуміти причини його звернення до публіцистики в художніх творах.

У працях Короленка, присвячених сучасникам, статті про Толстого посідають особливе місце. Увага націлена на виявлення внутрішнього змісту та ідейної направленості художньої творчості. Його ставлення до письменника має суперечливий характер. Почуттям глибокої поваги і непідробного шанування таланту сповнюються його рядки, однак при тому Короленко зберігає здатність ставитися критично до цієї постаті. Він виступав із рішучим засудженням релігійно-моральних поглядів Толстого, його непротивницьких ідей, його заперечення державності, науки й культури.

Короленко, вочевидь, недооцінив публіцистичні роботи Толстого, несправедливо називаючи їх «більш слабкою сферою». У цьому - одностороння оцінка критиком релігійно-морального світогляду Толстого, настільки неприйнятного для його революційно-демократичних поглядів.

Літературно-критичні роботи про Толстого цікаві не лише тим, що передають нові факти про письменника, розкривають ставлення Короленка до Толстого, а й значною мірою тим, що матеріал статей доповнює наше уявлення про Короленка-критика. Ці статті розкривають ідейну позицію самого Короленка. У них він виступає як справжній послідовник революційно-демократичних поглядів Бєлінського, Чернишевського.

Важливо зауважити, що статті Короленка про Толстого у даній роботі вперше доповнені архівними матеріалами, які зберігаються в рукописному відділі Російської державної бібліотеки.

Матеріали чорнових варіантів статей Короленка про Толстого, які містять цікаві й важливі зауваження критика і не ввійшли в друкований текст, багато в чому відкривають нові аспекти у ставленні Короленка до творчості Толстого.

Безперечним є те, що критична спадщина Короленка належить до числа найбільш оригінальних і значних явищ в історії російської письменницької критики другої половини XIX та початку XX ст. Підкріпити цю тезу новими матеріалами та аналізом статей письменника й було головним завданням нашої роботи.

Основні положення роботи викладені в таких публікаціях

1. Горовенко М. А. В. Г. Короленко - критик Н. В. Гоголя «Выбранные места из переписки с друзьями» / Мария Александровна Горовенко // Русский язык и литература в учебных заведениях. - № 4. - Київ, 2007. - С.18-25.

2. Горовенко М. А. Короленко о Гл. Успенском / Мария Александровна Горовенко // Наукові записки ХНПУ ім. Г. Сковороди. - Вип.1(49). - Ч.1.- Харків, 2007. - С. 93-103.

3. Горовенко М. А. Короленко - критик Гаршина / Мария Александровна Горовенко // Наукові записки ХНПУ ім. Г. Сковороди. - Вип.3 (51). - Ч.1.- Харків, 2007. - С. 41-49

4. Горовенко М. А. Короленко и Чернышевский / Мария Александровна Горовенко // Короленківський збірник [наукові статті та матеріали]. - Харків, 2006. - С.99-117.

5. Горовенко М. А. Лев Толстой в отзывах Короленко 2006 / Мария Александровна Горовенко // Одиннадцатые международные чтения молодых ученых памяти Л. Я. Лившица: Материалы конференции. - Харьков, 2006. - С.12.

6. Горовенко М.А. Короленко - критик Гончарова 2007 / Мария Александровна Горовенко // Двенадцатые международные чтения молодых ученых памяти Л. Я. Лившица: Материалы конференции. - Харьков, 2007.

7. Горовенко М. А. Короленко - критик Чехова 2008 / Мария Александровна Горовенко // Тринадцатые международные чтения молодых ученых памяти Л. Я. Лившица: Материалы конференции. - Харьков, 2008.

8. Горовенко М. А. Религиозно-философские взгляды Толстого в критике Короленко / Мария Александровна Горовенко // Наукові записки ХНПУ ім. Г. Сковороди. - Вип.3(63). - Ч.1. - Харків. 2010. - С.66-72.

Анотація

Горовенко М. О. В. Г. Короленко - літературний критик. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.02 - російська література. - Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди. - Харків, 2010.

У дисертації представлений цілісний аналіз літературно-критичної спадщини В. Г. Короленка в контексті літературного процесу середини ХІХ - початку ХХ ст. з урахуванням не лише його власне критичних статей, але і висловлювань про літературу, які містяться в листах, щоденникових записах, записниках. Здійснено спробу оцінити літературно-критичну спадщину В. Г. Короленка з позиції нашого часу.

У дисертації пропонується аналітичний розгляд та оцінка роботи істориків і літературознавців щодо зазначеної проблеми, досліджено відображення естетичних поглядів В. Г. Короленка в аналізі художньої творчості письменника, охарактеризована своєрідність сприйняття доробку класиків російської літератури та проаналізовані його оцінки творчості авторів-сучасників.

У дисертаційній розвідці здійснено першу спробу дослідження ролі й місця, яке належить літературно-критичній спадщині В. Г. Короленка. Розширене коло критичних матеріалів. Уперше залучені рукописи В. Г. Короленка, які містять важливий матеріал для об'єктивного аналізу його поглядів.

Ключові слова: аналіз, мемуари, критика, протиріччя, світогляд, стаття.

Аннотация

Горовенко М. А. В.Г Короленко - литературный критик. Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.02. - русская литература. - Харьковский национальный педагогический университет имени Г. С. Сковороды. - Харьков, 2010.

Диссертация посвящена исследованию литературно-критического творчества В. Г. Короленко. В ней решаются следующие задачи: осуществляется анализ работ историков и литературоведов относительно исследуемой темы; прослеживается преломление эстетических взглядов Короленко в анализе художественного творчества того или иного писателя; характеризуется своеобразие восприятия Короленко наследия классиков русской литературы; анализируются оценки Короленко относительно творчества современных ему писателей; определяется место и значение литературно-критического наследия Короленко в истории русской критики.

Диссертация состоит из трех разделов: «История изучения вопроса», «Короленко - историк литературы», «Короленко и его современники».

Художественное и публицистическое творчество Короленко не раз становилось предметом изучения литературоведов. Между тем его критические работы оставались малоизученными, поэтому в данной диссертации была предпринята попытка всесторонне рассмотреть и проанализировать критическое наследие Короленко.

Статьи Короленко по своему содержанию и глубине анализа различны. В ряде своих статей Короленко выступает с развернутой характеристикой литературных произведений, художественной манеры и стиля исследуемого им художника. Другие работы представляют собой воспоминания о писателях или их общественно-психологические портреты.

В статьях, посвященных классикам, Короленко выступает как историк литературы, высказывая свои наблюдения над различными событиями и явлениями литературной жизни России ХІХ-ХХ веков. Короленко устанавливает тесную связь классической литература ХІХ века с общественным движением России на рубеже веков, с освободительными тенденциями этого движения. Свобода от национального угнетения, как один из лозунгов классической русской литературы, оказался, по справедливому замечанию Короленко, решающим в формировании передового сознания демократической интеллигенции прогрессивного русского общества.

В работах, посвященных современникам, критический анализ творчества писателя тесно переплетается с мемуарным элементом. В этих статьях Короленко не ограничивается раскрытием идейного облика писателей, сущности их творчества, он дает также и глубоко выразительные портреты художников слова. Литературные портреты Короленко, передающие живые воспоминания о писателях, проникнутые чувством глубочайшего уважения и преклонения перед талантом художника, оставляют у читателей надолго запоминающийся образ. Запечатленные им портреты Чернышевского, Успенского, Чехова, Толстого сочетают в себе тонкую передачу внешних черт, манеры поведения с глубиной раскрытия их «внутреннего» мира.

Литературные характеристики Короленко, посвященные современникам, носят личностный, интимный характер. Чувствуется, с каким проникновением и художественной проницательностью Короленко приступал к написанию мемуарного портрета. И именно в этом - яркое своеобразие и самобытность критических статей Короленко.

История русской литературы не раз становилась свидетелем того, что крупнейшие художники слова были одновременно и видными литературными критиками. Наследие Чернышевского, Толстого, Горького богато не только талантливыми образцами художественного творчества, но и не менее значительными критическими работами. Это сочетание нашло свое глубокое выражение и в литературной деятельности Короленко. Критические работы Короленко выделяются своей самобытностью, ярким своеобразием, которое заключается в сочетании критического анализа с мемуарным элементом, своим личностным, «взволнованным» характером повествования, своей демократической направленностью и общественным значением.

Критическое наследие Короленко должно по праву занять надлежащее место в истории русской критики второй половины ХІХ - начала ХХ веков, а его имя должно стать в ряду наиболее талантливых критиков русской литературы.

Ключевые слова: анализ, мемуары, критика, противоречия, мировоззрение, статья.

Summary

Gorovenko M. A. V. G. Korolenko - literary critic. Manuscript.

The thesis for the Candidate's Degree in Philology by speciality 10.01.02. - Russian literature. - Kharkiv Scovoroda National Pedagogical University. - Kharkiv, 2010.

The dissertation is devoted to the studying of the critical heritage of V.G. Korolenko. The complete analysis of Korolenko's works is carried out in the context of the literary process of the mid 19- early 20 centuries, taking into account not only his critical articles, but also his comments on the literature of that time.

The attempt to assess the critical heritage of Korolenko from the contemporary point of view is made in the thesis.

Critical analysis and evaluation of the works of Russian and Soviet historians and literary critics as to the problem under consideration is offered in the thesis; the reflection of Korolenko's aesthetic views in the analysis of the creative work of the writer is traced, the views of Korolenko on the heritage of the classical authors of the Russian literature are specified and his evaluation of the creative activity of the writers of his time is researched. In the thesis the first attempt is made to research the significance of the critical heritage of Korolenko. The circle of researched materials under consideration is extended. Korolenko's manuscripts which contain some important material for objective analysis of his views are introduced into scientific practice for the first time.

Key words: analysis, memoirs, criticism, contradiction, ideology, article.

Размещено на Allbest.ru